Реферати українською » Менеджмент » Розробка стратегії організації


Реферат Розробка стратегії організації

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Федеральне агентство за освітою

філія

Державного освітнього закладу

вищого професійної освіти

Всеросійського заочного фінансово-економічного інституту, у р. Тулі

>КУРСОВАЯ РОБОТА

з дисципліни «Стратегічний менеджмент»

на задану тему: «Розробка стратегії організації»

Варіант № 7

 

Виконала: студентка 4 курсу

факультету МіМ

спеціальності МО

групи денний

>Мустафина М. З.

№ о.с.: 07ммд 13079

Перевірила:Мясникова Є. Б.

Тула, 2009 р.


Зміст

 

Запровадження

Частина 1

1.1. Етапи розробки стратегії

1.2. Аналіз зовнішньою і внутрішньою середовища організації

1.2.1 Аналіз довкілля організації

1.2.2 Аналіз внутрішнього середовища організації

1.3. Класифікація стратегії

1.3.1 Корпоративна стратегія

1.3.2 Ділова стратегія

1.3.3 Функціональна стратегія

1.3.4 Операційна стратегія

1.3.5 Чинники, формують стратегію

Частина 2

2.1. Аналітична частина. Опис компанії, її стратегія

Частина 3

3.1 Розробка стратегії

Укладання

Список використовуваної літератури

 


Запровадження

Стратегія організації постійно розвивається. Не вдається продумати все заздалегідь до дрібниць, і далі довгий час жити не змінювалась. Природно, що розробки стратегії завжди чуттєвий і часто непередбачуваний характер конкуренції, багатообіцяючі злети й падіння цін, перестановки серед промислових конкурентів, нове регулювання, зниження розширення торговельних бар'єрів і безліч інших подій можуть сприяти старіння стратегії.

Завжди перебуває, щось нове, потім треба реагувати, і цього цього відкриваються нові ніші. Тому завдання вдосконалення стратегії нескінченна. Стратегії компанії завжди має поєднувати у собі заплановану і продуману лінію поведінки, і навіть можливість реагування попри всі заплановане нове.

Практика показує, що організації, які проводять комплексне стратегічне планування і управління, працюють понад успішно, й отримують прибуток значно вища середньої за галуззю. Багато керівників, мають досвід планування, і енергійні люди й не домагаються бажаного успіху тому, що розпорошують свої сили, прагнучи освоїти якнайбільше ринків, зробити якнайбільше різноманітних продуктів і задовольнити потреби різних груп клієнтів. Для успіху ж необхідна цілеспрямована концентрація зусиль і правильно обрана стратегія. Інакше кажучи: хто ж краще планує своєї стратегії, той швидше що увінчується успіхом.

Залежно від вибору об'єкта стратеги управління розрізняють: корпоративну стратегію – стратегію організації у цілому; бізнес-стратегію – стратегію окремого стратегічного підрозділи організації; функціональну стратегію – стратегія функціональної зони господарювання.

Планування стратегії організації, з одного боку є підсистемою стратегічного управління, з іншого – він сутнісну основу процесу стратегічного планування, який відрізняється від цього лише етапами реалізації і наступного оцінки стратегії.

Стратегічне планування це процес створення думки і цілей організації, вибору специфічних стратегій визначення й отримання необхідних результатів та його розподіл з метою забезпечення ефективнішої роботи організації у майбутньому. Процес стратегічного планування є інструментом, що допомагають до прийняття управлінського рішення. Його завдання залежить від забезпеченні нововведень та молодіжні організації у зміні, достатньої обсязі для адекватної реакцію зміни у зовнішній середовищі. Планування стратегії не завершується, жодних негайним дією. Зазвичай воно закінчується встановленням загальних напрямів, проходження яким дає зросту й зміцнення позицій організацій.

Процес стратегічного планування мало, чому відрізняється від процесу прийняття рішень, а й постійно виконувати завдання, пов'язані з альтернативних дій. Це стосується й вибору місії і цілей організації, самої стратегії, розподілу ресурсів, вибору стратегічних завдань. Процес альтернативних рішень багато чому обумовлений адаптивним характером стратегічного планування.

Сутність процесу планування стратегії зводиться до пошуку відповідей стосовно питань:

1. яке справжній стан організації, як і стратегічна ситуація, коли вона?

2. що не становищі керівництво підприємством хоче в майбутньому?

3. які перешкоди виникатимуть шляху до поставленої мети?

4. що як потрібно зробити, що досягти цілей керівництва?


Частина 1

 

1.1 Етапи розробки стратегії

 

Визначення місій і цілей фірми.

Процес визначення місій і цілей фірми включає три основні процеси. Перший полягає у формуванні місії фірми, що у концентрованому вигляді висловлює призначення фірми, сенс її існування. Вона відбиває як продуктивне призначення фірми, а й висловлює громадську, соціальну необхідність її діяльність. Місія - це ємне, стисле і чітке визначення напрямів діяльності організації, що характеризує становище фірми у суспільстві та мотивує її працівників.

табл. 1

Чинники, що впливають формулювання місії:

Традиційні чинники

Нові чинники

Орієнтація на ефективність Орієнтація на передбачення
Функціональність >Интегрированность, перехресні функції
Ієрархічність >Упрощенность,уполномоченность
Місцеві, регіональні, національні Глобальні
>Автономность, вертикальна інтеграція Зв'язок із загальної мережею
Використання машин Використання інформаційних технологій
Орієнтованість на акціонера Орієнтованість на акціонера
>Негибкость іфиксированность Гнучкість, адаптивність і здатність учитися
>Стимули, які диктуються продуктом >Стимули, які диктуються споживачем
Орієнтація на ціну й якість продукту Орієнтація на додану вартість будівництва і на якість
Використання монетарних заходів Використання часу
Ефективність і стабільність Інновації і підприємництво

Далі здійснюється формування довгострокових цілей. Цілі зазвичай пов'язують із конкуренцією в в довгостроковій перспективі і зі створенням відповідних конкурентних переваг. Завершальним етапом є формування короткострокових цілей організації, які мають випливати, кореспондуватися з довгостроковими цілями фірми.

Вибір стратегії

Визначення стратегічних альтернатив є наступним етапом процесу стратегічного управління, який займає ключове місце. Тут з урахуванням оцінки дії всіх згаданих чинників зовнішньою і внутрішньою середовища визначається позиція підприємства над ринком, виявляються стратегічних завдань, альтернативні способи їх вирішення. Стратегічне завдання проблема, що з майбутнім подією поза організації, або в ній, яка може спричинити здатність організації досягати поставлені мети. Завдання мають конкретне вимір і тимчасову прив'язку.

Стратегічний вибір може бути грунтується за чіткою концепції розвитку організації, а саме формулювання – однозначної і ясною, оскільки обрана стратегія на тривалий час обмежує свободу дій керівництва та надає глибоке впливом геть усе прийняття рішень. Тому обрана альтернатива старанно досліджується і оцінюється. У цьому мають бути прийняті до уваги численні чинники: ризик, досвід минулих стратегій, вплив власників акцій, чинник часу й т.д.

На вибір стратегії впливають численні скарги й різноманітні чинники:

1. Вигляд бізнесу й особливо галузі, у якому працює організація. Передусім, тут береться до уваги рівень конкуренції організаціями, які виробляють однакову чизаменяющую продукцію та постачальних в одні й самі ринки.

2. Стан зовнішнього оточення. Стабільно воно чи підтвердили частим змін? Наскільки передбачувані ці зміни?

3. Характер цілей, що ставить собі організація; цінності, якими керуються після ухвалення рішень вищі менеджери чи власники організації.

4. Рівень ризику. Ризик є реальним чинником життєдіяльності організації. Занадто високий рівень ризику можуть призвести організацію до краху. Тому перед керівництвом слід питання, – який рівень ризику в організацію є допустимим?

5. Внутрішня структура організації, її сильні й слабкі боку. Сильні функціональні зони організації сприяють успішному використанню відкритті нових можливостей. Слабкі боку вимагають постійної уваги з боку керівництва під час виборів стратегії, його реалізації, що уникнути потенційних загроз й успішно конкурувати коїться з іншими організаціями.

6. Досвід реалізації минулих стратегій. Цей чинник пов'язані з «людським чинником», з психологією людей. Він може мати як позитивний, і негативного характеру. Досвід дозволяє, з одного боку, запобігти повторенню колишніх помилок, з другого – обмежує вибір.

7. Чинник часу. Цей чинник після ухвалення управлінські рішення відіграє. Він може призвести до успіху чи невдачі організації. Навіть найпрекрасніша стратегія, нова технологія чи новий товар у не призведе до успіху, якщо вони заявлені ринку невчасно. І це можуть призвести організацію до великих втрат або навіть змусити банкрутства.

>Многофакторность вибору стратегії великою мірою визначає необхідність розробки кількох стратегічних альтернатив, серед яких і здійснюється остаточний вибір. Стратегічні альтернативи - набір різних приватних стратегій, дозволяють досягти стратегічні цілі організації, в усьому їхньому різноманітті, у межах обраної базової стратегії та використання наявних. Кожна стратегічна альтернатива надає організації різні можливості разом й характеризується різними витратами і результатами.

Визначення місії, постановка цілей розвитку, формулювання стратеги з урахуванням аналізу стратегічних позицій, дослідження внутрішніх та зовнішніх факторів, і дій, які можуть призвести до досягнення та розвитку конкурентних переваг, становить зміст стратегічного планування.

Реалізація стратегії

На цьому етапі здійснюється реалізація раніше виданих рішень, всієї стратегії. Стратегічне управління зміщується убік практичних заходів – розподілу робіт, відповідальності за складання планів, графіків, способів виконання. Організація змінює своє обличчя: вносять зміни в сформовану систему цінностей, організаційну структуру та інших.

Є кілька складових успішного виконання стратегії:

· вчасна й якісне доведення мети, стратегії і планів до працівників фірми задля досягнення розуміння й залучення у процес виконання стратегій;

· розробка системи стимулів реалізації стратегії;

· діяльність посібники з організації виконання стратегії, виділення необхідних ресурсів;

· здійснення необхідних стратегічних змін - у фірмі, дозволяють їй адаптуватися до зовнішнього середовища. Впровадження змін у створенні створює умови, необхідних реалізації обраної стратегії. Без стратегічних змін навіть найбільш обгрунтована стратегія може бути неефективною.

Контроль і - оцінка виконання стратегії

Процедура контролю забезпечує зворотний зв'язку з процесом реалізації стратегії. Основними завданнями контролю є:

· забезпечення стратегічного контролю необхідною інформацією;

· встановлення системи показників, якими здійснюється контроль;

· формування механізму порівняння з оцінкою результатів, аналіз причин відхилень;

· проведення відповідної коригування при відхилень у процесі реалізації стратегії;

Стратегічне управління здійснюєтьсяпосредствам розробки і прийняття стратегічних рішень. До до їх числа слід віднести всі, які заторкують основні боку діяльності підприємства, зорієнтовані перспективу і які у умовах невизначеності. Стратегічні рішення випливає низка відмінних рис:

· інноваційного характеру;

· спрямованість на перспективні цілі й можливості;

· складність формування за умови, що багато стратегічних альтернатив не визначено;

· суб'єктивність оцінки;

· необоротність і рівень ризику.

Стратегічні рішення – це рішення на реконструкцію підприємства, для впровадження нової продукції і на технології, виході налаштувалася на нові ринки збуту, придбання і злиття, а як і придбання організаційних змін (перехід від реальної взаємодії з постачальниками і споживачами, перетворення організаційної структури та т.д.).

Рішення, що стосуються використання наявного потенціалу виробничої бази, можна зарахувати до тактичним.

Головна мета стратегічного управління – розвиток потенціалу підтримку стратегічної здібності підприємства до виживання і ефективному функціонування у умовах нестабільної довкілля.

Отже, сутність стратегічного управління полягає у її формуванні та реалізації стратегію розвитку організації з урахуванням безперервного контролю та оцінки що відбуваються змін - у її діяльність з підтримки здатність до виживання і ефективному функціонування у умовах нестабільної довкілля.


1.2. Аналіз зовнішньою і внутрішньою середовища організації

1.2.1 Аналіз довкілля організації

Аналіз довкілля є оцінку гніву й розвитку найважливіших, з погляду організації, суб'єктів і внутрішніх чинників довкілля: галузі, ринків, постачальників і сукупності глобальних чинників довкілля, куди організація неспроможна надавати безпосередній вплив.

Аналіз довкілля служить інструментом, з якого розробники стратегії контролюють зовнішні стосовно організації чинники з єдиною метою передбачити потенційні погрози та які нові можливості. Аналіз довкілля дозволяє організації своєчасно спрогнозувати поява загроз і можливостей, розробити ситуаційні пани у разі виникнення непередбачених обставин, розробити стратегію, що дозволить організації досягти поставленої мети і перетворити потенційні погрози на вигідні можливості.

Погрози й можливості виявлятися за сім областях зовнішнього оточення, відповідно їм групуються і психологічні чинники, які піддаються аналізу. Дослідження цих груп чинників дозволяє їм отримати повне уявлення про створених тенденціях розвитку довкілля організації.

1. під час аналізу економічних чинників розглядають темпи інфляції (дефляції), податкову ставку, міжнародний платіжний баланс, рівень зайнятість населення загалом й у галузі, платоспроможність підприємств.

2. При аналізі політичних чинників слід ознайомитися з угодами за тарифами й торгівлю між країнами, протекціоністської митної політикою, спрямованої проти третіх країн, нормативними актами місцевих органів влади й центрального уряду, рівнем розвитку правовим регулюванням економіки, ставленням держави й головних політиків до антимонопольному законодавству, кредитної політикою місцевої влади, обмеженнями отримання позичок і наймання робочої сили в.

3. Ринкові чинники включають численні характеристики, які мають безпосередній вплив ефективності роботи організації. Їх аналіз дозволяє керівництву фірми уточнити її стратегію й навіть зміцнити позиції організації над ринком. Тут досліджують зміни демографічних умов, рівень доходів населення Криму і їх розподіл, життєвий цикл різних товарів та послуг, рівень конкуренції у галузі, частку ринку, зайняту організацією, ємність ринку чи захищеність її урядом.

4. Керівництво організації зобов'язане постійно ознайомитися з технологічної довкіллям, що не прогаяти момент появи у ній змін, які загрожують самому існуванню організації. Особливо важливо оскільки зміни у технологічної зовнішнього середовища можуть поставити організацію в безнадійне становище за умов конкуренції. Аналіз технологічної довкілля має враховувати зміни у технології виробництва, конструкційних матеріалах, застосуванні обчислювальної техніки для проектування нових товарів та послуг, під управлінням, зміни у технології збору, обробітку грунту і передачі, у засобах зв'язку.

5. Аналіз чинників конкуренції передбачає постійний контроль від керівництва організації над діями конкурентів. Суть аналізу можна зводити до пошуку відповіді такі питання: що рухає конкурентом? Що він ставить? Що це може зробити? У аналізі конкурентів виділяють чотири діагностичні зони: аналіз майбутніх цілей конкурентів, оцінка їхньої поточної стратегії, оцінка передумов щодо від конкурентів і розвитку галузі, вивчення сильних і слабких сторін конкурентів. Контроль діяльності конкурентів дозволяє керівництву організації постійно бути готовими йти до потенційним загрозам.

6. Соціальні чинники довкілля включаютьизменяющиеся громадські цінності, установки, відносини, очікування й звичаї. У разі економічній нестабільності саме у соціальному середовищі народжуються багато проблем, які мають велику загрозу в організацію. Щоб ефективно справитися з цими проблемами, організація як соціальна система сама має змінюватися, пристосовуючись до зовнішнього середовища.

У нашій країні низку чинників соціального середовища набуло особливого значення. До них належать загострені

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація