Реферати українською » Менеджмент » Управління соціальним розвитком колективу ТОВ "ОРтранс"


Реферат Управління соціальним розвитком колективу ТОВ "ОРтранс"

Страница 1 из 8 | Следующая страница

>СОДЕРЖАНИЕ

 

Запровадження

ГЛАВА 1. управлінняСОЦИАЛЬНЫМРАЗВИТИЕМ підприємницьких фірм У СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1 Сутність, основні мети, завдання й функцій управління соціальним розвитком сучасних організацій

1.2 Соціальне планування як ефективний засіб управління соціальним розвитком підприємницьких фірм

1.3 Об'єкти планування соціального розвитку колективів фірм

ГЛАВА 2. Оцінка рівня соціального розвитку колективу ТОВ «>ОРтранс»

2.1Организационно-економическая характеристика ТОВ «>ОРтранс»

2.2 Аналіз соціальної полі-тики ТОВ «>ОРтранс»

2.3 Оцінка стану соціального розвитку колективу ТОВ «>ОРтранс»

ГЛАВА 3. Проект плану соціального розвитку ТОВ «>ОРтранс»

3.1 Рекомендації для вдосконалення соціальної полі-тики ТОВ «>ОРтранс»

3.2 Проект плану соціального розвитку ТОВ «>ОРтранс»

3.3 Економічне обгрунтування плану соціального розвитку ТОВ «>ОРтранс»

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

СПИСОКИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛІТЕРАТУРИ


Запровадження

Нині пошуку шляхів активізації людського всередині організації та облік соціально-психологічних особливостей всіх членів колективу одна із вирішальних умов підвищення ефективності діяльності будь-який організації. Дедалі більше роботодавців розуміють важливість та зростання значимість соціальній складовій організації та те, що без управління, якнайповніше враховує і що реалізовуватиме соціальний чинник, неможливо виживати й успішно повинна розвиватися у мінливих зовнішніх умов функціонування.

Сучасні умови діяльності організацій диктують необхідність побудови принципово нових основ управління соціальним розвитком організацій. У цьому акцентувала потрібно зробити на людини, як у головні елементи цією системою. Зміст соціальних заходів підприємства фіксується в колективних договорах і тарифних угодах, значення яких має підвищуватися: зокрема, форми, системи та розмір оплати праці; встановлення надбавок працівникам; доплата до праці у шкідливих і тяжких умов праці; працевлаштування; будівництво житла; послуги соціально-культурного призначення; соціальних пільг пенсіонерам, сім'ям з дітьми; обслуговування, фізична культура; особисте страхування (крім внесків у державну систему соціального страхування); грошові субсидії (для придбання житла); підготовка і перепідготовка кадрів ін.

За підсумками цього має складатися соціальний план підприємства, до складу якого у собі названі соціальних програм. Тільки комплексний підхід до вирішення соціальних негараздів у умовах обмеженості фінансових ресурсів дозволить виробити стійку тенденцію до підвищення життєвий рівень співробітників фірми.

Відхід держави від рішення низки соціальних проблем зумовлює необхідність активізації підприємницьких фірм у сфері, розширення й відновлення їхніх соціальних функцій. Що конкурентність ринку, тим розмаїтішими і вагомішими має бути як внутрішня, і зовнішня соціальна політика підприємницьких фірм. Скорочення державних послуг за соціальному забезпечення зовсім на приводить до зменшення потреби громадян, у соціальний захист. Навпаки, за умов зростання соціальної диференціації сучасного суспільства вона зростати. Тож цілком закономірно очікувати підвищення значимості заходів, прийнятих підприємствами (бізнесом) із соціального захисту громадян життєвих труднощів. Завдання, поставлена керівництвом країни, ще більшою мірою актуалізує посилення ролі підприємницьких фірм у виконанні соціальної полі-тики.

Проблемі дослідження соціального розвитку присвячені роботи таких учених, якН.Г.Веселова,И.Е. Ворожейкін,Б.П.Кутирев,Г.В. Щокін [8, 11, 31, 54] та інших. Особливу увагу питанням оцінки рівня соціального розвитку колективу підприємства приділяли увагу О.П.Егоршин, А.А. Кириченко, О.Н.Комозин, О.Н. Пшенична, Н.В.Сверкунова [15, 24, 26, 46, 47] та інших. Аспекти соціального планування розглядаються на роботах А.М. Бабич,К.Д.Дахдуевой,Е.А.Девяткина, А.А.Корсаковой, Є. А. Кобець [5, 13, 14, 25] та інших.

Але, попри настільки великий список авторів, які присвятили свої роботи аспектам соціального планування, соціальний проблеми колективів сучасних підприємницьких фірм залишається невирішеною, що підтверджує актуальність справжнього дослідження.

Об'єкт дипломного проекту: управління соціальним розвитком ТОВ «>ОРтранс».

Предмет: процес планування соціального розвитку ТОВ «>ОРтранс».

Мета дипломного проекту: розробити план соціального розвитку ТОВ «>ОРтранс».

Об'єкт, предмет і чітку мету дослідження визначили і завдання центру:

- розглянути теоретичні питання планування соціального розвитку підприємницьких фірм;

- оцінити рівень соціального розвитку колективу ТОВ «>ОРтранс»;

- розробити план соціального розвитку ТОВ «>ОРтранс».

Практична значимість дипломного дослідження у тому, що отримане результати можна використовувати як теоретичної й методичною бази у разі планування соціального розвитку підприємницьких фірм, що сприятиме реалізації принципів корпоративної соціальної відповідальності бізнесу і переходу їх до стійкого розвитку.

Теоретичною базою дослідження послужили підручники і навчальні посібники на задану тему дослідження, статті і матеріалів спеціалізованих журналів і Інтернету.

Емпіричною базою дослідження послужили локальні документи і бухгалтерська (фінансова) звітність за 2007-2009 рр. ТОВ «>ОРтранс».


ГЛАВА 1. управлінняСОЦИАЛЬНЫМРАЗВИТИЕМ підприємницьких фірм У СУЧАСНИХ УМОВАХ

 

1.1 Сутність, основні мети, завдання й функцій управління соціальним розвитком сучасних організацій

 

Чимало дослідників дають трактування соціального розвитку, як процесу, під час якого відбуваються суттєві кількісні і якісних змін у сфері життя чи її компонентах – соціальних відносинах, соціальних інститутах [18, 24, 52, 57] тощо.

Нині поняття «зарплату», на думку З. Еге.Майковой і Д. У.Окунева повному обсязі включає у собі [37, З. 4]:

1) соціальні процеси, пов'язані з функціонуванням громадських відносин;

2) соціальні процеси, зумовлені розвитком громадських відносин;

3) процеси подолання негативних соціальних явищ;

4) процеси поліпшення життєвих умов трудящих.

Чимало дослідників зводять зарплату до підвищення добробуту працівників, соціальних груп. Так,И.Е. Ворожейкін вважає, що зарплату організації – це й зміна на краще у її на соціальну середовищі, досягнення бажаних змін у умов праці, побуту і дозвілля працівників, яку здійснювався за такими напрямами:

1. Створення єдиного статусу всім працівників, рівність у взаєминах.

2. Соціальне партнерство, створення тотожності інтересів керівника і працівників.

3. Рівність у можливостях підвищення на кар'єрної драбині.

4. Опіка потреби працівника.

5. Підвищення професіоналізму менеджерів [11, З. 18, 31-33].

На думку А.Я.Кибанова, зарплату організації означає зміни у її соціальному середовищі – у його матеріальних, суспільних соціальних і духовно-моральних умовах, у яких працівники організації ж трудяться й у яких відбуваються розподіл і споживання благ, складаються об'єктивні зв'язок між особистостями, знаходять вираз їх морально-етичні цінності [23, З. 311]. Погоджуючись з позицією А. Я.Кибанова, відзначимо, що зарплату організації є розвиток соціального середовища та побутову сфери соціальних відносин, заснований на законах практичної діяльності людей, що проявляється в всебічному поліпшенні якості життя працівників колективу. Управління соціальним розвитком організації є сукупність прийомів, процедур і керував цілеспрямованого впливу суб'єкта управління на об'єкт з урахуванням наукових підходів, знання закономірностей перебігу соціальних процесів та реальною практики управління.

Виявлення суті й специфіки управління соціальним розвитком має важливе практичного значення і вимагає теоретичного осмислення. Насамперед, слід звернути увагу до об'єкт управління соціальним розвитком підприємства – соціальне середовище організації.

Як вважаютьДевяткинЕ.А., Корсакова А.А., до основним чинникам безпосередньої соціального середовища організації ставляться [14, З. 321]:

- потенціал і соціальну інфраструктуру організації;

- умови праці та охорона праці;

- соціальна захищеність працівників;

- соціально-психологічний клімат колективу;

- матеріальну винагороду праці та сімейні бюджети;

- позаробочий час і дозвілля.

Михалєва Є. А. під соціальної середовищем розуміє сам персонал з його відмінностями демографічних іпрофессионально-квалификационним ознаками, соціальної інфраструктури організації, і те, що, однак, визначає якість трудовий життя працівників, тобто, ступінь задоволення особистих потреб у вигляді праці цієї організації [38, З. 67].

На думку, до основним що становить соціального середовища організації ставляться: потенціал організації, соціальної інфраструктури, умови праці та охорона праці, соціальна захищеність працівників, соціально-психологічний клімат у колективі, стимулювання трудового поведінки, позаробочий час і дозвілля.

Основу соціального середовища організації утворює персонал. Вона має поруч характеристик, оцінюючи які можна встановити відповідність якісних характеристик персоналу вимогам посади або робочого місця. Крім відмінності людей віком, підлозі, та національну приналежність вони різняться за своїми потребам, інтересам, можливостям, поведінці, смакам. В кожного з них – свої фізичні і інтелектуальний рівень, свій світогляд, образ і стиль життя. У трудовій життя реалізуються властиві працівникові властивості – його кваліфікація, досвід, знання, працездатність, ставлення до праці й інших, сукупність яких має забезпечити такий процес праці, який відповідатиме певним правових норм, що характеризує еталон праці.

Соціальна середовище організації тісно взаємозалежна з технічної та економічної сторонами функціонування організації, становить водночас і єдине ціле. Успіх будь-який організації залежить від результативності спільного праці у ній працівників, від своїх трудового потенціалу, від цього наскільки умови праці та побуту сприяють задоволенню матеріальних й духовних потреб людей.

На думку А.А.Ослопова, основними суб'єктами управління соціальним розвитком організації є організаційно оформлені спільності людей, формовані ними керівні органи; керівний склад, наділений управлінськими функціями і здійснює управлінську діяльність [41, З. 15].

Л. М. Коновалова вважає, що суб'єктами управління можуть і неформальні групи на чолі з неформальними лідерами, причому ефективність впливу такі групи іноді може бути вищим, ніж формальних утворень [27, З. 101].

Основною метою управління соціальним розвитком підприємства є збільшення якості трудовий життя. Цього досягти з допомогою сприятливих умов праці та відпочинку працівників; підвищення їх освітнього рівня; підвищення трудовий активності робочих; забезпечення ним безпеки з виробництва, у побуті, місцях відпочинку; задоволення та розвитку потреб працівників; зміцнення здоров'я дитини і збільшення тривалості їхнього життя, і навіть стабілізації взаємин у трудові колективи і удосконалення соціально-психологічних відносин.

Досягнення відновлення всього комплексу цілей реформує з підвищення якості трудовий життя працівників організації. Вона може бути досягнуто у процесі вирішення цілої комплексу взаємозалежних завдань, як-от підвищення добробуту членів колективу, поліпшення умов праці, створення сприятливого і стабільного соціально- психологічного клімату у колективі.

Основними завданнями соціального розвитку підприємства є: стимулювання засобами, як матеріальної винагороди, і морального заохочення ефективної праці, ініціативного і творчої ставлення до справи; оптимізація структури персоналу; поліпшення біомеханічних, санітарно-гігієнічних та інших умов праці, охорони праці; дотримання соціальних гарантій і громадянських прав працівників, соціальне страхування; поліпшення соціальної інфраструктури; зростання життєвий рівень працівників і членів їхнім родинам; створення і у колективі здорової соціально-психологічної атмосфери, оптимальних міжособистісних і міжгрупових зв'язків, сприяють розкриття інтелектуального і морального потенціалу кожної особи, задоволеності спільним працею [4, 8, 10, 21].

Відповідно до цими цілями і завданнями формується комплексна систему управління соціальним розвитком організації.

Управління соціальним розвитком організації є і багатогранним процесом. Найбільш характерні риси цього процесу є, передусім, очевидно: він відбувається лише там, де має місце співпраця людей. Так само вагоміший планування соціального розвитку колективів підприємницьких фірм,придающее взаємодії людей згуртованість і організованість.

Управління соціальним розвитком, виступаючи у ролі регулятора поведінки людей, сягає цього у межах громадських зв'язків, є, власне, управлінськими відносинами. Виникають вони, передусім, між суб'єктом і об'єктом у зв'язку з практичної реалізацією функцій управління. О.Н. Аверін виділив групи функцій управління соціальним розвитком підприємницьких фірм [1, З. 71, 76-77,79]. До першої групи ставляться функції, створені задля формування та оптимізацію соціальної організації колективу, і вдосконалення його соціальній структури, цебто в прогресивне розвиток наявних у ньому соціально-професійних та інших груп, і відносин з-поміж них (функція збагачення змісту праці, передбачає чергування виробничих функцій, збільшення інформаційної насиченості трудового процесу, нестандартні режими праці, забезпечення професійного зростання працівників).

Другу групу становлять функції, створені задля задоволення потребує матеріальних та духовних потреб співробітників колективу й створення сприятливих можливостей для реалізації працівниками своїх соціальних прав. Третю групу функцій управління соціальним розвитком підприємства включає у собі вирішення завдань розвитку соціально значущих якостей людей, до них віднести формування системи потребує матеріальних та духовних потреб працівників, розвиток трудовий, творчої та інших видів громадської активності членів колективу.

У процесі управління соціальним розвитком організації Ф. А. Мустафаєва виділила ряд послідовно пов'язаних етапів, кожен із яких має самостійного значення [39, З. 30-37]. Такими етапами є:

1) формування інформаційної бази про стан об'єкта управління соціальним розвитком організації;

2) оцінка стану (рівня соціального розвитку) об'єкта, його соціального потенціалу виявлення існуючих проблем;

3) проведення спеціальних досліджень (соціологічних, соціально-економічних, соціально-психологічних) з метою визначення ефективних шляхів використання соціальних ресурсів організації та вирішення соціальних проблем;

4) вироблення управлінські рішення, вкладених у підвищення рівня соціального розвитку об'єкта, розробка плану соціального розвитку;

5) реалізація управлінських рішень та контроль.

Управління соціальним розвитком організації є сукупність способів, прийомів, процедур, дозволяють вирішувати соціальні проблеми з урахуванням наукового підходу, знання закономірностей перебігу соціальних процесів, точного аналітичного розрахунку вивірених соціальних нормативів, неможливі без здійснення такого функцій управління, як планування.

1.2 Соціальне планування як ефективний засіб управління соціальним розвитком підприємницьких фірм

 

Планування соціального розвитку колективу підприємства постає як метод управління соціальними процесами у житті колективу.

План соціального розвитку сучасного підприємства містить такі людські показники і психологічні чинники, як підвищення доходів населення і якості життя працівників, вдосконалення трудового потенціалу соціальної структури персоналу, поліпшення же соціально-трудових і житлово-побутових умов працівників, забезпечення високу працездатність та продуктивності праці виконавців, мотивація і задоволення потреб всіх категорій персоналу, розвиток персональних і творчі здібності працівників тощо. [11, 13, 15, 19, 25]

Основне завдання плану соціального розвитку колективу є розробка й здійснення системи заходів, які забезпечують гармонійні і всебічні підвищення якості життя персоналу підприємства у побуті, і якості умов праці [25, З. 301].

Розробка плану соціального розвитку зазвичай входить до компетенції планово-економічного відділу і соціологічної служби підприємства з допомогою профспілкового комітету.

Соціальне планування виступає частиною техніко-економічного, позаяк у ході складання плану соціального розвитку вирішуються багато техніко-економічні завдання – підвищення продуктивність праці, організація робочого місця, вдосконалюється оплата праці, забезпечується якість праці та продукції і на т.д. Якісна особливість соціального планування, обумовлена самим об'єктом (всебічне і гармонійний розвиток особи і колективу), вимагає додаткової і специфічною інформації та нормативів: даних про соціальний і віковому складі працюючих, про їхнє запитах і уподобання, освіті,

Страница 1 из 8 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація