Реферати українською » Менеджмент » Структура і функціонування заробітної плати в ринковій економіці


Реферат Структура і функціонування заробітної плати в ринковій економіці

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний економічний університет

кафедра: правового

регулювання економіки

 

Курсова робота

за курсом «Трудове право»

на задану тему «Структура і функціонування заробітної плати у ринкової економіки»

Перевірила Виконала

Селезень студентка факультету

Світлана Володимирівна «Економіки і право»

                                                                                     Спеціальність 8.050107

                                                                                     2 курсу 1 групи

                                                                  Литовченко Д.

                                                                 

Харків, 2006


Зміст

 

Запровадження 3

1. Соціально-економічні аспекти оплати праці та її реформа 4

1. 1. Правове визначення поняття оплати праці. 6

1. 2 Структура і функції зарплати 8

1. 3. Сфери регулювання оплати праці 13

2. Організація оплати праці в підприємствах 17

2.1. Нормування праці 18

         2.2. Тарифна система 21

          2. 3. Системи оплати праці 23

          2.4.Премирование працівників 24

3.Надбавки і доплати 26

         3.1.Гарантийние виплати і доплати 27

         3.2. Право працівника на оплату праці та його захист 28

Укладання 33

Список використаної літератури 34


Запровадження

Загалом, вести є винагородою в грошах, яку працівник одержує вигоду від підприємства чи фізичної особи, котрим виконує зумовлену трудовим договором роботу. Розмір цього винагороди залежить від труднощі й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарську діяльність підприємства.

Основний визнається винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених нормам роботи (норми часу, вироблення, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється як тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок до працівників і посадових окладів для службовців.

Додатковою заробітною платою є винагороду до праці на встановлених норм, трудові успіхи і винахідливість й особливі умови роботи. Вона містить доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань та зняття функцій.

Ця робота спрямовано розгляд питань, пов'язаних з оплатою праці. На погляд, опікується цими питаннями одні з найважливіших в Трудовому праві, бо безсумнівно, що вести є стимулом для трудовий діяльність й яку намагаються отримати, без винятку й у більшому розмірі, а тому цей потреби безпосередньо стосується й цікавить дуже багато людей нашій країні. У той самий час далеко не всі знає своїх прав й обов'язки у сфері.

Робота узагальнює становища законодавства прозароботной платі, а як і премії, заохочення, доплати, надбавки, соціальні виплати і гарантує їхнє дотриманні, що відбувається під час переходу на ринкові відносини

Останнім часом з'явилися зміни до законодавства про заробітної плати, що спричинило у себе необхідність детальний розгляд цього питання.


1.СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ АСПЕКТИОПЛАТЫ ПРАЦІ І ЇЇ РЕФОРМА

Оплату праці — майже найважливіша категорія у системі умов праці. У ньому як у який іншій сфері відбиваються всі протиріччя суспільства, все досягнення та прорахунки. Тому підходитимемо правовим питанням оплати праці необхідно з дослідженням об'єктивних реальних громадських відносин. Саме соціально-економічні аспекти дозволяють розкрити ті проблеми, які мають місце у сучасних умовах перетворюється на Україні у сфері оплати праці, і «підказати» правові кошти, форми розв'язання.

Як соціально-економічна категорія вести єфиксируемую в грошової форми певну частину доходів громадян, у структурі національного доходу країни. Як відомо, на дохід громадяни виплачують прибуткового податку. За цим показником можна проаналізувати, як справи із низьким достатком серед населення. За сучасних умов розвитку, коли понад 50% підприємств є збитковими, мають заборгованість перед державою і з виплаті заробітної плати працівникам, частина прибуткового податку на дохід громадян, у структурі консолідованого бюджету становить близько 11%, тоді як і США, наприклад, вона становить майже 30.

З іншого боку, доходи населення складаються тільки з зарплати, але включають й інші види виплат: соціальні виплати, пенсії, стипендії, прибутки від власності, цінних паперів, участі у паях, доходах підприємства, натуральні доходи і доходи ін. Тому наступним аспектом зазначеної проблеми є визначення частини оплати праці доходів населення. На жаль, і це показник маловтішний. Офіційні дані свідчать, що коли частина оплати праці сукупних доходів населення знизилася з 67,5 % 1990 року до 40,3 % 1996-го. І ця тенденція збереглася й 1997-го й у 1998 роках. Реальні доходи населення знизилися на 70 %.

Ще однією вагомою проблемою є порушення принципу соціальну справедливість у сфері оплати праці, явнодиспропорциональное розшарування суспільства з доходів: 1996 року 10% громадян із найвищими доходами отримали третину всіх грошових доходів населення.

Слід звернути на той факт, що це офіційні дані, хоча загальновідомо, що існує і тіньова економіка. Оцінка статистичних даних свідчить у тому, що вести понад 1000 грн., зазвичай, стає тіньової. У цьому її у не нараховуються внесок у фонди соціального забезпечення, з її не виплачують прибуткового податку. Це насамперед притаманно приватних підприємств і закупівельних організацій, керівники яких, приховуючи власні реальні заробітки, роблять те із заробітної платою всього персоналу.

Наступним соціально-економічним чинником є показник співвідношення доходів до витрат

і структура грошових витрат працівників. Зарубіжні економісти давно визнали, що став саме витрати свідчить про розмірах доходів, зокрема, про заробітної плати, і поклали йому цю тезу основою податкової політики. Податок платиться лише з доходів, а окремих випадках і з витрат (покупок). Проте податки — це сфера іншій галузі законодавства, хоча, як нам бачиться, оплата праці — це те категорія, яка проведе нас потребу не за однією сфері громадських відносин. Обмежимося лише таким показником: країни з розвиненою ринковою економікою наймані робітники витрачають купівля продуктів харчування промислові товари 25-30 % зарплати, тоді України.

Є низка труднощів і у системі організації зарплати: розміри зарплати практично відірвані від кінцевих результатів працівників і; недосконала диференціація оплати праці; не визначено роль мінімальної зарплати. Усі названі проблеми загострив платіжний криза, який привів багато підприємств до заборгованої зарплати.

Отже, сучасне соціально-економічне становище у сфері оплати праці слід з'ясувати, як кризовий, яка потребує негайних конструктивних перетворень з боку держави. У Основні напрями соціальної полі-тики на 1997-2000 роки передбачені конкретні заходи з реформування оплати праці. Ці заходи охоплюють два напрями. Перше — заходи, створені задля стабілізацію рівень життя, вдосконалення оплати праці і грошових доходів населення, друге — заходи, створені задля погашення боргу заробітної плати.

Заходи, створені задля вдосконалення організація оплати праці передбачають впровадження як загальних принципово нових положень, і вдосконалення вже встановлених доз. Насамперед, як зазначено у документі, необхідно впровадити у законодавство ще йправоприменительную практику такий важливий становище, як забезпечення залежності розмірів оплати праці від власного вкладу працівника і кінцевих результатів праці. Слід відразу ж потрапити відзначити, що проблему ця нова, й у директивних документах радянських часів неодноразово проголошувалися наміри провести реалізувати таку залежність. Проте, свідчать практика і наукових досліджень, вирішити таке завдання непросто. Це питання тісно пов'язані з удосконаленням нормування праці, з ринком праці (рівнем безробіття) та соціальній психологією. Надалі під час розгляду правових питань оплати праці ми докладніше зупинимося у цьому.

Так само важливою частиною цьогорічного майбутньої роботи є підставою встановлення на законодавчому рівні системи мінімальних соціальних стандартів. Зокрема, визначення поняття, забезпечення і розміру прожитковий рівень, передбаченої Конституцією України. Іншим соціальним стандартом виступає мінімальна вести. Тут також проведено комплекс реформ, вкладених у зміна правової моделі застосування сили України.Намечаемую тенденцію загалом можна охарактеризувати як звуження сфери застосування нормативу мінімальної зарплати.

1. 1. Правове визначення поняття оплати праці.

Правове регулювання оплати праці працівників, що у трудові відносини із власниками підприємств, установ і організацій усіх форм власності і деяких видів господарювання, ні з окремими громадянами виходячи з трудового договору, здійснюється Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. (з ізм. ідоп.), Кодексом законів про працю України — главами II, VI, VII, VIII, Закон України «Про підприємства України» від 27 березня 1991 р. (з ізм. ідоп.), Закон України «Про колективних договорах і угодах» від 1 липня 1993 р., Генеральним угодою між Кабінетом Міністрів України та Українською спілкою промисловців і підприємців і профспілковими об'єднаннями України в 1997-1998 роки, і навіть іншими численними нормативно-правовими актами, колективними договорами та інші локальними положеннями конкретних підприємств.

Слід сказати, що ці акти регулюють оплату праці лише найманих працівників, чия праця обумовлений укладанням трудового договору. Оплату праці інших працівників визначається угодою між роботодавцем і працівником. До оплаті власників, співвласників, членів господарських товариств, окремих підприємців правової термін «оплата праці», «вести» не застосовується. Їх винагородою за працю є прибуток (дохід), який розподіляється між власниками виходячи з статуту чи установчого договору шляхом укладеної угоди.

Правове визначення зарплати дано в ст. 1 закону України «Про оплату праці». Заробітну плату — це винагороду,исчисленное, зазвичай, в грошах, які з трудовому договору власник чи уповноважений їм орган виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір зарплати залежить від труднощі й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його про діяльність.

У законодавстві вживаються дві назви — «оплата праці» і «вести». Традиційно до оплати праці найманих працівників застосовується термін «вести», їм підкреслюється те, що грошову винагороду виплачується за витрачений працю, до праці, яка виконано. З іншого боку, тут підкреслюється також результативність праці.

Оплату праці залежить тільки від результатів праці конкретного працівника, а й від результатів праці, дохідності конкретного підприємства. У науковій літературі підкреслювалося, що вести мусить бути заробленої.

Термін «оплата праці» застосовувався до винагороді за працю колгоспників, оскільки були істотні розбіжності і як нарахування, й у формах оплати праці колгоспників. Застосовувався принцип нарахування оплати за підсумками господарської роботи колгоспу.

Нині у законодавстві терміни «оплата праці» і «вести» застосовуються як синоніми. Проте, представляється все-таки, термін «оплата праці» ширший, та її цільове призначення спрямоване на організацію оплати праці, регламентацію її окремих елементів і всієї системи правових засобів у цій сфері. Тоді як термін «вести» спрямовано права працівника у відносинах, отримання грошового винагороди.

1.2. Структура і функції зарплати

Як правова категорія вести є грошовим винагородою, яке виплачується власником працівникові за праця викладачів у встановленому сторонами трудового договору розмірі, в межах, певних законодавством,социально-партнерскими угодами, колективним і трудовим договорами.

Структурно вести складається з трьох часток: основний зарплати, додаткової зарплати, і навіть інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Відповідно для підприємства встановлюються фонди оплати праці.

Основна вести складається з винагороди за виконану роботу у межах встановлених доз праці (норми часу, вироблення, обслуговування, нормовані завдання, посадові обов'язки). Вона встановлюється як тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок — для робітників і посадових окладів — для службовців. Крім зазначених видів заробітку до пайового фонду основний зарплати включаються також суми відсоткових чи комісійних нарахувань залежно від обсягу доходу (прибутку), отримані від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках, що вони є основний заробітною платою; суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет, журналів, телеграфного агентства, видавництва, радіо, телебачення та інших підприємств та рівної оплати їх праці, здійснювану за ставками (розцінками) авторського (постановочного) винагороди, нарахованого цьому підприємстві.

Додаткова вести — це винагороду за працю понад встановлених доз за трудові успіхи, винахідництво, і навіть за особливі умови праці. У фонд додаткової зарплати входять доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачених законодавством, премії у виконанні виробничих завдань і державних функцій. Наприклад, надбавки за кваліфікаційне майстерність, за знання іноземних мов, за класність водіям, бригадирам за керівництво бригадою, персональні надбавки до праці у шкідливих умов праці; премії у виконанні перевиконання виробничих завдань, у виконанні акордних завдань вчасно, за зменшення простоїв устаткування; винагороди за вислугу років, оплата разових робіт для підприємства; оплата праці студентів під час проходження практики; оплата до праці у вихідні й святкові дні; витрати, пов'язані зі сплатою житла працівникам підприємства міста і ін.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати — це виплати за формі винагороди за підсумками роботи протягом року, премії спеціальними системам і положенням, компенсаційні й інші виплати або передбачених законодавством, або перевищують норми, встановлені законодавством. Зокрема, сюди ставляться суми оплати змушених відпусток з ініціативи адміністрації з частковим збереженням зарплати; оплата простою з вини працівника, виплати працівникам, які брали участь в страйках; винагороду за підсумками роботи протягом року; винагороди за відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції; одноразові заохочення, матеріальна допомогу; суми соціальних і трудових пільг працівникам — додаткових відпусток, доплати державних пенсіях, оплата навчання у навчальних закладах дітей співробітників; вартість путівок на лікування відпочинку чи суми компенсацій замість путівок; суми прибутку, створені задля придбання акцій до працівників колективу; кошти, створені задля викуп майна підприємства членами трудового кіллектива, рахунок коштів підприємства міста і ін.

Необхідно відрізняти зарплатню від винагороди, передбаченого цивільно-правовими договорами підряду, доручення та інших. Заробітну плату є оплату витрат живого праці процесі громадського виробництва, а винагороду по цивільно-правовим договорами — оплату кінцевих результатів праці. Заробітну плату ділиться на частини — основну й додаткову, а винагороду по цивільно-правовим договорами не ділиться на частини. Закон України «Про оплату праці» передбачені сфери державного устрою і договірного регулювання оплати праці, а винагороду по цивільно-правовим договорами регулюється їх сторонами. Державою встановлюється мінімальний розмір зарплати, а розмір винагороди по цивільно-правовим договорами регулюється їх сторонами.

Що ж до гарантійних і компенсаційних виплат, всі вони, слід

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація