Реферати українською » Менеджмент » Особливості інноваційної політики на підприємствах


Реферат Особливості інноваційної політики на підприємствах

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реферат на задану тему

Розробка та впровадження організаційно-управлінських інновацій російській підприємствах

>Виполнил студент грн.06БЭ4

>Трошин А.В.


Запровадження

Інновації здійснюються у найрізноманітніших галузях: виробництві, науці, культурі, освіті; економічних, правових, соціальних відносинах та інших сферах діяльності. У першій частині статті наводяться докази обгрунтованості застосування зазначеного терміна, на другий - автори діляться особистим досвідом впровадження інновацій у керування раціоналізацією підприємства.

Хоча іноземний термін "інновація" виник російській мові нещодавно, вона вже широко застосовують у всі сфери людської діяльності. Це наочно демонструють різні розумні словники. Так було в соціологічному словнику "інновація" (від латів. ">innovatio", анг. і ньому. ">innovation" - запровадження чогось нового) - це процес зміни, пов'язані з створенням, визнанням чи впровадженням нових елементів (чи моделей) матеріальну годі й нематеріальної культур у певному соціальної системі. У тлумачному словнику іноземних слів Л. П.Крисина "інновація" (відфр. ">innovation") - відновлення, зміна. У сучасному економічному словнику "інновації" - нововведення у сфері техніки, технології, організації праці та управління, засновані на використанні досягнень науку й передового досвіду, і навіть застосування цих нововведень у різних областях і сферу діяльності. У психологічному словнику "інновацією" називається результат творчої діяльності, спрямованої розробці, створення й поширення нових видів виробів, технологій, впровадження нових прийняття рішень та т. буд., які задовольняють людській потребі й суспільства разом із тим викликають соціальні й інші зміни. Розрізняють соціально-економічні, організаційно-управлінські, техніко-технологічні інновації. П. Друкер у роботі "Ефективне управління. Економічні завдання й оптимальні рішення" наводить таке визначення інновації: "інновація - це розробка і впровадження нового, раніше не яка була, з допомогою якого старі, відомі елементи надають нові обриси економіці цього бізнесу. Сутність інновації скоріш концептуального характеру, ніж технічного чи наукового". У проект закону "Про інноваційної роботи і державної інноваційної політики Російській Федерації" й у Галузевий цільової програмі (>ОЦП) "Інновація" дано фактично одну постанову інновації (нововведенню) як "кінцевому результату інноваційної діяльності, отримав втілення (вОЦП - реалізацію) як нової чи удосконаленого продукту, реалізованого над ринком (інновація - продукт), нової чи удосконаленого технологічного процесу, що у практичної діяльності (інновація - процес)". Актуальність теми дослідження обумовлена спрямованістю дослідження влади на рішення однією з найважливіших економічних труднощів - забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з урахуванням критичного сприйняття сучасних уявлень про використання нових форм управління конкурентоспроможністю з урахуванняминноваций[1]. Проведеннямногомасштабной державної політики перебудови економіки дедалі більше наштовхується на ресурсних обмежень, пов'язані з економічними реаліями затяжного перехідного періоду. Тож досягнення мети виробництва об'єктивно неминучий вибір пріоритетних, переважнонеинвестиционних напрямів реформування економіки підприємств.


Інноваційна діяльність підприємства

Впродовж останнього десятиріччя в ринкову систему господарювання активно впроваджується інноваційна діяльність. Однією з найважливіших завдань стає підвищенняинновативности підприємств, саме: їх спроможність чітко й адекватно реагувати зміни над ринком шляхом випуску нової чи вдосконалення існуючої продукції, впровадження нових технологій виробництва та збуту, реструктуризації, вдосконалення системивнутрифирменного управління і новітніх маркетингових стратегій. Як наслідок, формування та розвиток інноваційного потенціалу стає невід'ємною частиною стратегії сучасних підприємств.

 При аналізі інноваційного потенціалу підприємства необхідно враховувати складність та специфіку інноваційного циклу підприємства.

 Ключовим принципом формування такий структури є будування для підприємства цілісної системи комплексів, що охоплює весь цикл здійснення інноваційної діяльності, починаючи з генерації нових науково-технічних ідей відпрацювання до випуску та її реалізації створеної на даної основі сучасної наукомісткої продукції.

Як системний об'єкт така структура повинна мати власним внутрішнім будовою і входити складовою на певний велику стосовно ній систему (підприємство).

Зазначена система є сукупність взаємозалежних і взаємодоповнюючих одне одного комплексів і лобіювання відповідних їм організаційних елементів, необхідних і достатніх для ефективного здійснення у сфері науку й техніки, матиме власний внутрішній будова.

Інноваційні процеси реалізуються у межах відповідним чином обраної інноваційної стратегії, однією з пріоритетних, визначальних розвиток всіх галузей виробничої діяльності підприємства. Задля більшої прискорений розвиток інноваційного потенціалу підприємств потрібна відповіднаорганизационно-економическая система, структура науково-технічної й інноваційної діяльності підприємства. Вона має спрямувати для досягнення конкретної мети, мати потрібні при цьому механізми, формуватися і продовжує діяти з урахуванням певних принципів. Кінцевою метою формування структури має не просто створення конкретним господарюючим суб'єктом умов ефективнішого ведення їм науково-технічної й інноваційної діяльності, і навіть подолання спаду виробництва підприємства, його структурну перебудову і журналістам зміну номенклатури своєї продукції, підвищення його конкурентоспроможності та привабливості для внутрішнього і зовнішнього ринків, створення нових робочих місць, розбудову нової інноваційного потенціалу.

Отже, вивчення проблеми розвитку інноваційної діяльності на підприємствах показав, що з оцінки загального гніву й рівня розвитку науково-технічної й інноваційної діяльності доцільно використання інтеграційного поняття – інноваційний потенціал підприємства, що характеризується кількістю підрозділів, виконують наукові дослідження та розробки, чисельністю науковців, що у таких розробках, обсягом науково-технічних робіт, кількістю конструкторських розробок та т.д. По-друге, для стимулювання інновацій у сфері виробництва, і навіть у розвиток інноваційного потенціалу доцільно освіту системи структурних комплексів: інформаційного забезпечення, експертизи, науково-технічних і інноваційних програм, фінансово-економічного забезпечення науково-технічної й інноваційної роботи і ін. Запропонована система дозволить визначати можливості і переваги інноваційної діяльності, оцінити потенціал розвитку організації у цілях підвищення ефективності її комерційної діяльності. Серед менеджменту російських підприємств ще склалося розуміння важливості цих процесів задля забезпечення конкурентоспроможності та підвищення ступеня стійкості підприємств на національному й глобальномуринках.[2]

20 липня Урядом Санкт-Петербурга було прийнято рішення «Про основи інноваційної політики у Санкт-Петербурзі на2008-2011гг.».

Головна мета ухвалення цього документа є збільшення конкурентоспроможності економіки Санкт-Петербурга, створення механізму підтримки інноваційної діяльності усім стадіях життєвого циклу інновацій.

Сьогодні у Санкт-Петербурзі вже є низка елементів інноваційної інфраструктури – у місті працює 11инновационно-технологических центрів, створена і активна формується особлива зонатехнико-внедренческого типу, почав працювати Фонд сприяння розвитку венчурних інвестицій у малі підприємства науково-технічної галузі, у квітні минулого року її відкритий першу міську бізнес-інкубатор.

У той самий час існує низка проблем у розвиток інновацій. Сьогодні відсутня системний підхід в наданні державну підтримку підприємствам, і організаціям інноваційної сфери незалежно від своїх відомчої або галузевий приналежності. Ще слабка зв'язок науку й освіти з промисловістю. Для подолання розриву інноваційного циклу потрібно цілеспрямована державну підтримку. Для цього він потрібен єдиний координаційний центр розвитку інноваційної діяльності.

Нині ведеться активну роботу з підготовки Комплексної програми заходів. Документ міститиме повний перелік проектів і щодо розвитку інноваційної діяльності міста, джерела, строки й обсяги фінансування, буде визначено відповідальні органи структурі державної влади, цільові показники розвитку інноваційної діяльності.

Метою програми є перетворення Санкт-Петербурга в інноваційний центр світового рівня. Необхідно підвищення конкурентоспроможності міської економіки, створення механізму підтримки інноваційної діяльності усім стадіях циклу інновації. На виконання такого завдання місту знадобиться кількаразово збільшити фінансування програми з розвитку інноваційної діяльності, і навіть залучити додаткові менеджерські ресурси на її розробки реалізації.

Серед пріоритетів інноваційної політики можна назвати деякі найважливіші напрями, їх основними є: підготовка кадрів, розвиток інноваційної інфраструктури, розробка та реалізація кластерної політики, підготовка нормативних актів і надання держпідтримки суб'єктам інноваційної діяльності, сприяння експорту інноваційної продукції, залучення і супроводження вітчизняних також іноземних інвестицій. Говорячи про використання інновацій щодо промислової сфери, треба сказати, що реалізація регіональної в промисловості й інноваційної політики на етапі вимагає першочергового створення сприятливих умов розвитку високотехнологічних,инновационно-активних і конкурентоспроможних галузей промислового комплексу. Лише такий підхід дає змогу забезпечити динамічний розвиток промисловості регіону на умовах глобалізації світової економіки, жорстокій ринковій конкуренції, яка значно зростає у умовах вступу Російської Федерації у Світову організацію. Сьогодні у місті представлені такі високотехнологічні галузі промисловості: приладобудування (включаючи авіаційну, електронну,радиопромишленность); промисловість коштів обчислювальної техніки та програмного забезпечення; хіміко-фармацевтична промисловість; промисловість медичної техніки. У місті є і формуються такі промислові кластери, як; автомобілебудування, суднобудування іенергомашиностроение.[3]

У Основах інноваційної політики у Санкт-Петербурзі використовуються такі поняття:

- інновації – кінцевий результат інноваційної діяльності, який одержав реалізацію як нової чи удосконаленого продукту (послуги), реалізованого над ринком, нової чи удосконаленого технологічного процесу, що у практичної діяльності;

- інноваційна діяльність – процес, до складу якого проведення аналізу та формування прогнозу науково-технологічного і інноваційного розвитку з урахуванням реальних умов ринкового споживання; розвиток інфраструктури інноваційної системи; проведення експертизи розробок, надання консультаційних, інформаційних, юридичних чи інших послуг за введення інноваційної своєї продукції ринок; залучення до господарського обороту результатів інтелектуальної діяльності; технологічне переоснащення виробництва для випуску інноваційної продукції; виконання робіт і (чи) надання послуг, вкладених у створення умов та організацію виробництва принципово нової чи з новими споживчими властивостями продукції (товарів, робіт, послуг), створення і застосування нових, або модернізацію існуючих способів (технологій) її виробництва, поширення та збільшення використання, застосування структурних, фінансово-економічних, кадрових, інформаційних та інших інновацій під час випуску і збуті продукції (товарів, робіт, послуг), які забезпечують економію витрат чи створюють умови на таку економії;

- суб'єкт інноваційної діяльності – організація будь-який організаційно-правовою форми і форми власності, що здійснює інноваційну діяльність;

- інноваційна інфраструктура – сукупність суб'єктів інноваційної діяльності (науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади,инновационно-технологические наукові центри й інші спеціалізовані організації);

- технологічний парк – організація, має тісні зв'язки з вищими навчальними закладами і науковими центрами, промисловими підприємствами, регіональними органами влади й управління, органами місцевого самоврядування і що здійснює з урахуванням об'єктів нерухомості формування матеріально-технічної, соціально-культурної, фінансової та інший бази щодо ефективного становлення та розвитку інноваційних підприємств, розміщених з його території;

- інноваційна система Санкт-Петербурга – сукупність взаємодіючих на єдиних цільових принципах суб'єктів інноваційної діяльності виконавчих органів структурі державної влади Санкт-Петербурга, що у реалізації єдиної державної політики Санкт-Петербурга у сфері інноваційної діяльності;

- інноваційна продукція – результат інноваційної діяльності (товари, роботи, послуги), призначені для реалізації;

- кластерна політика Санкт-Петербурга - політика Санкт-Петербурга з об'єднання підприємств та молодіжні організації, наукових закладів, які своєю метою мають випуск родинних продуктів чи послуг;

- парк інформаційних технологій – спеціалізований у сфері інформаційних технологій комплекс офісних і виробничих споруджень, до складу якого у собі інші елементи інноваційної інфраструктури.

Основні засади, цілі й завдання інноваційної політики уСанкт–Петербурге

Інноваційна політика у Санкт-Петербурзі полягає в наступних принципах:

1. комплексність – розробки, реалізації та коригуванні інноваційної політики уСанкт–Петербурге повинна враховуватися сукупність всіх економічних, соціальних, технологічних, виробничих, ресурсних, правових, екологічних, інвестиційних та інших чинників, характеризуючих соціально-економічному розвитку Санкт-Петербурга, і охоплювати весь життєвий цикл інновацій;

системності – розробка, виконання і коригування інноваційної політики уСанкт–Петербурге має здійснюватися у взаємодії з усіма виконавчими органами структурі державної влади Санкт-Петербурга, суб'єктами інноваційної діяльності;

адресності - розробка, виконання і коригування інноваційної політики уСанкт–Петербурге має здійснюватися щодо конкретних суб'єктів інноваційної діяльності;

етапності - розробка, виконання і коригування інноваційної політики уСанкт–Петербурге має здійснюватися поетапно відповідно до пріоритетними напрямками;

відкритості – виконавчі органи структурі державної влади розглядають пропозицію відкинув і взаємодіють із суб'єктами інноваційної діяльність у цілях формування, виконання і коригування інноваційної політики уСанкт – Петербурзі.

2.Целями інноваційної політики уСанкт–Петербурге є:

- розвиток інноваційної системи Санкт-Петербурга;

- зростання конкурентоспроможності суб'єктів інноваційної діяльності;

- зростання обсягів реалізації інноваційної продукції;

- концентрація і диверсифікація суб'єктів інноваційної діяльності;

- формування механізму інноваційного розвитку Санкт-Петербурга;

- розвиток виробництва і позиціонування Санкт-Петербурга як міжнародного центру інновацій.

3. Основними завданнями задля досягнення вищевказаних цілей є:

- підготовка і перепідготовка кадрів для суб'єктів інноваційної діяльності;

- розвиток інноваційної інфраструктури Санкт-Петербурга;

- вдосконалення законодавства, стимулюючого розвиток інноваційної діяльності;

- вдосконалення фінансового забезпечення інноваційної діяльності;

- сприяння розвитку системи інформаційної підтримки інноваційної діяльності;

- формування ефективних механізмів координування й регулювання інноваційної діяльності;

- розвиток співробітництва України з взаємовигідних зв'язку з російськими, зарубіжними і міжнародними організаціями інноваційної і з наукового сфер;

- формування та реалізація пріоритетних напрямів.

4. Інноваційна політика у Санкт-Петербурзі передбачає визначення:

- суб'єктів інноваційної діяльності цілей застосування заходів державної;

- форм реалізації заходів державної інноваційної діяльність у Санкт-Петербурзі;

- результатів (цільових показників) розвитку інноваційної діяльність уСанкт-Петербурге.[4]

З

 вступом Російської Федерації на інноваційний шлях розвитку стала вельми поширеною отримують федеральні, регіональні і місцеві програми на підтримку інноваційної підприємств. У той самий час відсутність чіткої визначення інноваційної роботи і даних про інноваційних підприємствах робить реалізацію цих програм, тож проектів важким. їхнього забезпечення успіху доцільно створення банку даних про інноваційних підприємствах.

 На думку, у кожному галузі прерогатива прийняття рішень щодо включенню претендентів у такого переліку має належатиОтраслевому центру інноваційного розвитку.

 Галузевий центр інноваційного розвитку сприятиме активізації інноваційної діяльність у галузі. На центр би мало бути покладено такі: створення й удосконалення інфраструктури підтримки інноваційної діяльність у будівельної галузі; сприяння розвитку інноваційного підприємництва, налагодження ефективної співпраці розробників, виробників, споживачів наукомістких технологій та кроки потенційних інвесторів; сприяння розвитку міжрегіональних та Міжнародних партнерських угод.

основні напрями діяльності центру:

~ допомогу суб'єктам інноваційної діяльність у розробці інноваційних проектів, бізнес-планів, проведенні маркетингових досліджень;

~ аналіз стану і узагальнення даних про інноваційному потенціалі будівельної галузі Республіки Дагестан, формування єдиного інформаційного простору суб'єктів інноваційної діяльності;

~ створення умов та підтримка галузевого інформаційного банку даних від попиту й пропозицій з інноватика;

~ взаємодію з іншими центрами інноваційного розвитку республіки;

~ виявлення потреб та потреб потенційних споживачів наукомісткого бізнесу;

~ аналіз причин, стримуючих розвиток підприємництва

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація