Реферати українською » Менеджмент » Оптимізація управління малими компаніями


Реферат Оптимізація управління малими компаніями

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Запровадження

Російські фірми дедалі більше відходять від традиції, яка зародилася на початку 90-х років, коли за відкритті чи розвитку фірм управляючі розраховували виключно за свої сили, відкидаючи інструмент інвестицій. Тепер ситуація змінюється, і залишається основою інвестування стає інвестиційний потенціал компанії.

Успішне здійснення діяльності компанії, у сучасному бізнесі значною мірою зумовлено здатністю адекватно оцінювати мінливий блискавично й необоротно зовнішнє оточення, виявляти чинники як внутрішнього, і зовнішнього впливу, що впливають умови розвитку бізнесу, і навіть своєчасно й ефективно адаптуватися до постійно змінюваних умов. На певному розвитку майже кожен господарюючий суб'єкт стикається з необхідністю реорганізації бізнесу у у відповідь зміни довкілля.

Цей комплекс заходів може ухвалювати різні форми, починаючи зреинжиниринга бізнес-процесів і до реорганізацією самої ж компанії як відособленого господарюючого суб'єкту, що включає як відділення і продаж окремих активів, і зовнішню експансію з допомогою придбання інших суб'єктів господарювання.


Організаційні чинники лояльності персоналу

Ефективність роботи організації залежить тільки від її організаційної структури, конкретної сфери діяльності, наявних, тощо. Дуже багато і від конкретних виконавців – їх компетентності, інтересів, очікувань, потреб. Для найефективнішого виконання прийнятих рішень співробітники компанії не бути лише професіоналами у сфері, вони мають поважати свого роботодавця, бути готовими йти вдатися до певні обмеження власних задля досягнення організаційних цілей, прагнути виконати своєї роботи найкраще.

У зв'язку з цим чимале значення набуває феномен лояльності персоналу як однієї з основних чинників досягнення організацією своєї мети.

За підсумками аналізу наукової літератури та періодичних видань, домовилися висновку, що повне, синтезоване визначення лояльності дав У.Доминяк, який вважає, що лояльність – «це коректне, доброзичливе, щире ставлення до керівництва, співробітникам, іншим особам, їхніх дій, до загалом; усвідомлене виконання працівником своєї роботи у відповідність до цілями і завданнями компанії та у сфері компанії, і навіть дотримання норм, правив і зобов'язань, включаючи неформальні, щодо компанії, співробітників та інших суб'єктів взаємодії». Дане визначення враховує дві основні межі поняття лояльності – благонадійність та. Перше передбачає відсутність неправомірних дій, а друге – ототожнення особистих цілей та інтересів з цілями і якими інтересами організації.

За підсумками аналізу наукової літератури ми виділили такі види лояльності персоналу: ціннісна, раціональна, звична, соціальна, професійна, асоційована, іміджева, інертна іпсевдолояльность. Можна виділити дві основні виду нелояльності персоналу: пасивна (що виражається, передусім, неефективному виконанні своїх і бажанні знайти іншому місці роботи) й активна (усвідомлена діяльність, спрямовану заподіяння тієї чи іншої шкоди організації).

Звісно ж доцільним побудувати класифікацію чинників, що впливають до рівня лояльності співробітників, виходячи з основні етапи вибудовування відносин із персоналом і з ним, починаючи з проектування робочих місць і до оцінкою діяльності конкретного співробітника.

Діяльність стосовно, на погляд, надає безпосереднє вплив до рівня лояльності:

v Проектування організації;

v Формування позитивного іміджу організації;

v Наймання і відбір персоналу;

v Навчання та розвитку;

v Грошове винагороду інеденежное стимулювання;

v Оцінка персоналу;

v Охорона праці;

v Формування організаційної культури;

v Діяльність безпосереднього керівника.

Результати проведеного нами прикладного дослідження, проведеного серед працівників російської оптової торгової компанії, показали, що чинниками формування «>предлояльности» при працевлаштуванні є матеріальні стимули: вести, соціальний пакет, і навіть конкретна позиція у створенні. Основними ж чинниками, впливають влади на рішення співробітника залишити організацію, є несправедлива оплата праці, суб'єктивна і неадекватна оцінка роботи співробітника, відсутність організаційної піклування про співробітників.

Також виявили, що у організаціях з культурою, заснованої на неформальних взаємовідносин народу і за відсутності Комплексної програмиподержания лояльності персоналу, рівень лояльності досить високий. Що більше стає організація, і що сильніше формалізуються і регламентуються взаємодії співробітників, тим більше потреба у розробці Комплексної програми формування та підтримки лояльності персоналу.

Взаємозв'язок інвестиційного потенціалу фірми і його конкурентоспроможності

Інвестиційний імідж фірми –многофакторная складова її потенціалу. Потенціал ж фірми включає три складові – наявність ресурсів, показники «оперативної ефективності» і стратегія розвитку.

Показники будь-якій із цих складових виражаються у формалізованих і неформалізованих критеріях.Формализованние показники може мати кількісну оцінку – це інвестиційний рейтинг, рівень фінансової незалежності, якість грошових потоків, оцінка вартості компанії, оцінка конкурентного статусу фірми тощо.Неформализованние показники немає кількісної оцінки – це наявністьSWOT-анализа, наявність антикризової програми, маркетингової і легальною фінансовою стратегії фірми, рейтингові оцінки і т.п.

Звернімося до операційній ефективності фірми. Її складові:

- рентабельність основних напрямів діяльності;

- наукоємність і технічний рівень продукції;

- ступінь диференціації діяльності компанії;

- частка компанії на національному (світовому) ринку;

- індекс ціни продукцію компанії, у порівнянні з динамікою цін галузі;

- ступінь експортної орієнтації і/або імпортної залежності.

Що стосується стратегії скористаємося поширеної класифікацією, запропонованої М. Портером, хоча й єдиною, але це найбільш універсальної:

- стратегія лідерства по недоліків;

- стратегія широкої диференціації; - стратегія оптимальних витрат;

- сфокусована стратегія (ринкова ніша, низькі витрати, вузький сегмент споживачів);

- сформульована стратегія (ринкова ніша, диференціація продукту).

Для оцінки конкурентоспроможності слід зупинитися на стратегічному положенні фірми відповідно до матриціБКГ («Бостон Консалтинг Груп»):

- «Зірки»;

- «>Дойние корови»;

- «Собаки»;

- «Важкі діти».

Важливими показниками конкурентоспроможності є інвестиційна привабливість. За рівнем інвестиційній привабливості компанії, з погляду, може бути диференційовані так.

До першої можна віднести компанії з чудовою репутацією (вони ж «Зірки»). Відповідно до матриціБКГ – це «блакитні фішки» з низькому рівні ризику (>Кр< 0,5).

Другу групу становлять фірми, які мають якісь проблеми з ліквідністю і платоспроможністю (ризик:Кр< 1). Проте, компанії спроможна самотужки вирішити свої проблеми рахунок власних ресурсів, і у системі матриціБКГ – це «>Дойние корови».

У третю групу входять компанії, які мають ризик підвищено (>Кр > 1). Вона має проблеми з просуванням продукту ринку («Важкі діти»). Проте, будучи високорентабельними, підприємства за певних змінах, потенційно, можуть бути «Зірками» (якщо зможуть реформувати сферу збуту і налаштувалася на нові ринки, погасять борги і реструктуризують свої поточні і довгострокові зобов'язання).

Четверта група – це збиткові компанії, із високим рівнем ризику (>Кр>3), що займають сегмент «Собаки» і потребують змін форми власності, власника, реструктуризації менеджменту, санації чи банкрутства. Їх шанси над ринком інвестицій малі.

П'яту групу утворюють компанії, працюють у тіні («Темні конячки», таких Росії багато). Вона має підозрілу репутацію, їх імідж невисокий, хоча є підстави цікаві з погляду технологій ведення бізнесу у тіні.

Важливою частиною інвестиційній привабливості компанії не просто її конкурентоспроможність, а внутрішні конкурентні переваги. Їх можна підрозділити на стратегічні і тактичні.

У основі стратегічних конкурентних переваг лежать стратегія інтелектуальних і комплексних трудових ресурсів, і навіть маркетинг довгострокових партнерських відносин.

Всі ці показники і якісь інструменти ділову активність впливають для підвищення інвестиційного іміджу фірми. І вони якісно високі, то зростає й інвестиційна привабливість фірми.

 

Управління вартістю як одна з головних напрямів діяльності компанії

Вартість – це атрибут товару, що виникає, зазвичай, за його продажу. Це котре виражається у ціні корисність товару, тобто його спроможність принести задоволення потреб. Саме корисність дозволяє товару з тим чи іншого ступенем успіху і швидкістю обмінюватися чи продаватися. Той-таки підхід у найзагальнішому вигляді вживають щодо цілим компаніям чи його частинам.

Інша ситуація, у якій може запитати вартість компанії, й у її на відміну від матеріальних благ, ця ситуація ухвалення рішення про її розвитку та притягнення у ній нових засобів, тобто компанія – це товар динамічний.

Є ще кілька особливостей бізнесу як товар, виникаючих разом з його вартістю і які впливають зміну.

По-перше, це товар уповільненій віддачі. Коли гроші заплачено, які завжди можна відразу може одержати бажану користь. Витрати й доходи розділені певним тимчасовим проміжком, що, на відмінуконкретно-определенних перших, що й носятьвероятностний характер.

По-друге, попит на фірму залежить від великої кількості чинників, ніж звичайний товар.

Але, як уже згадувалося, визначення вартості необов'язково єпредпродажним дією. Вибір курсу розвитку компанії, підвищення ефективності управління, страхування і оподаткування, рішення про інвестування коштів грунтуються, зокрема і даних про її вартості. Оцінка вартості дозволяє визначити рівень добробуту господарюючого суб'єкту. Тому цілком природно, що постає питання оцінці вартості, а згодом про її збільшенні. Для російської економіки необхідність пошуку ефективних методів управління вартістю з часом ставати дедалі більше насущної завданням, що визначило актуальність справжнього дослідження.

>Методологической і теоретичної основою дослідження послужили системний аналіз, дедуктивний і індуктивний підходи. Використовувалися ключових положень праць вітчизняних і зарубіжних вчених за оцінкою бізнесу і нашим стратегічним питанням корпоративних фінансів.

Виконане дослідження дозволило автору дійти ряду висновків.

1. Перш ніж, як виставити товар продаж, його оцінюють, формується її ціна з урахуванням вартості. Зрозуміло, що продавець хоче продати якомога дорожче, але бажання стримується прагненням покупця придбати якомога дешевше. Виникає вічне питання у тому, як і продешевити і переплатити. Тож у відношенні такого складного товару як цілий бізнес, існують особливі процедури оцінки вартості, що дозволяють досягти компромісу.

2. Продаж – єдиний стимул до управління вартістю компанії. Вартість і його динаміка відбивають надійність і перспективність бізнесу і може виступати однією з критеріїв ухвалення рішення про інвестування коштів чи зміцнення становища над ринком. Ця обставина обгрунтовує важливість управління вартістю.

3. Для управління вартістю компанії необхідно виділити тих чинників зовнішньою і внутрішньою середовища, які впливають на вартість бік підвищення або ж зменшення. Слід зазначити, що з якомусь схожому загальному наборі чинників зміни вартості до різних галузей бізнесу відрізняються їх удільні ваги, тобто, ступінь їхнього впливу, що потребує індивідуального підходу в оцінці.

4. Більшість інструментів управління вартістю можна розділити на 2 категорії, які, власне, включатимуть у собі й інші. Перша – екстенсивний (без негативного підтексту) зростання вартості через зовнішнє фінансування і запозичення. Друга - це максимально ефективне використання вже наявних активів: пошуку шляхів підвищення їх віддачі, їх розвитку, оптимізації внутрішніх процесів.

5. Зазвичай, коли йдеться про управління вартістю компанії, маю на увазі методи лікування й інструменти її. Тим більше що є і випадки заниження оцінної вартості компанії, наприклад, із метою зниження податкового навантаження чи з метою забезпечення злиття. Але тут підводиться й питання про співвідношення реальної законодавчої і оцінної вартості.

6. Попри різні погляду у визначенні, вплив гудвілу на вартість компанії загальновизнано. І якщо деякі можуть фактично безболісно нехтувати цілеспрямованим управліннямгудвиллом, то інші, особливо що надають послуги, може зробити гудвілл своєю основною перевагою.

Облік ризику під управлінням вартістю російської

Росія ніяк сильніше інтегрується на світовий економічне співтовариство, що змушує вести бізнес на якісно новий рівень. Тенденції погіршення традиційних фінансові показники, вихід на світові кредитні ринки, співробітництво з іншими партнерами змушує російський менеджмент звертати свою увагу групи абсолютно нових показників. Такими, багато в чому "новими" нам, є показники оцінки результатів діяльності, зі урахуванням ризику.

Діяльність використовувалися методичні підходи, засновані на розрахунку і аналізіRAROC (рентабельності капіталу, скоригованої з ризиком). Ці підходи розробили на підтримку прийняття прийняття рішень та розробки додатків за оцінкою економічного капіталу, і навіть до розрахунку прибутку з урахуванням ризику для компанії, у цілому.

Методичні підходи з урахуваннямRAROC відкривають нові змогу підтримки прийняття прийняття рішень та розробки пропозицій з оцінці економічного капіталу, і навіть до розрахунку прибутку на економічний капітал із урахуванням ризиків лише на рівні цілого підприємства.

>RAROC є інструмент для виміру скоригованих з ризиком фінансових результатів. Він забезпечує однаковий підхід до аналізу дохідності за всі бізнес-групам (стратегічнимбизнес-единицам/подразделениям).

Цей підхід найчастіше застосовується банками і страховими організаціями до розрахунку величини капіталу, достатнього покриття непередбачених втрат внаслідок наступу всіх основних ризикових подій з певною (високої) мірою вірогідності.


Укладання

У цьому роботі зроблено спробу застосувати методичні підходи, засновані наRAROC, для організацій, провідних своєї діяльності у Росії. Було поставлено за мету виявити проблеми обліку ризику у російських організаціях і знайти спосіб її вирішення.

У результаті було виявлено, що використанняRAROC дозволяє заощаджувати на розмірі капіталу, що, своєю чергою, сприяє зростанню економічної прибутку. Проте розрахунокRAROC виходить з обчисленні “вартості під ризиком” (>valueatrisk -VaR), а практика показує, що час розрахунку цього показника за умов російського ринку існує низка чинників, збільшують модельний ризик:

v Часто робляться некоректні припущення характері й зміні цін, і інших чинників ризику на фінансові ринки. Реальні розподілудоходностей на зростаючих ринках сильно коректують криву нормального розподілу.

v Використовуються синтетично змодельовані ціни, некоректне заповнення прогалин у тимчасових лавах негативно впливає результат.

v Неправильно обрано глибина ретроспективи. Так, Базельський комітет рекомендує до розрахункуVaR глибину вибірки в ~250 днів, але це негативно б'є по “чуйності моделі”. Разом про те багато організацій що неспроможні використовувати моделі з коротшого ретроспективою 30-90 днів.

v Основними способами зниження ризику і поліпшення показникаRAROC є:

1. Емпірична перевірка і калібрування моделей: необхідно контролювати прогнозовану точність (ступінь його відповідності заданого довірчого інтервалу, середня площа перевищення);

2.Стресс-тестирование;

3. Максимальне спрощення моделі: концептуальна “прозорість“ і простота моделі є його серйозним перевагою.

4. Контроль за застосуванням моделей: необхідно аналізувати використання моделі, відстежуючи приховані, невраховані ризики.

У цілому нині отримані результати свідчить про наростаючою важливості обліку ризику функціонування організацій у Росії, про неможливість прямого перенесення досвіду розвинених країн у цій галузі російську грунт, доцільності коригування, доповнення та уточнення відомих моделей з урахуванням російської специфіки.


Список літератури

 

1. “Енциклопедія фінансовогориск-менеджмента” / Під.

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація