Реферати українською » Менеджмент » Причини успіху фірми Sony


Реферат Причини успіху фірми Sony

Страница 1 из 2 | Следующая страница

                СОДЕРЖАНИЕ:

Стр.

I. ЗАПРОВАДЖЕННЯ. ………………………………………………….…3

II. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ

      ФИРМЫ «СОНІ»…………… …………………………………4

III. ТРИ СОСТАВЛЯЮЩИЕ УСПІХУ ФИРМЫ «СОНІ».

1. Мистецтво управления………………………………...…10

2. Маркетинг. ……………………………………………….15

3. Менеджмент. …………………………………………….18

IV. МІСЦЕ «СОНІ» У СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЦІ. …..……21

V. ЗАКЛЮЧЕНИЕ. …………………………………………….24

ЛИТЕРАТУРА……………...………………………………..…..26

I. ЗАПРОВАДЖЕННЯ.

           7 травня 1946 року, близько двадцяти чоловік запланували на обгорелом універмазі опустошённого війною Токіо, аби заснувати нову компанію, яким судилося перетворитися на «Соні корпарейшн». Засновникам Масару Ибуке було 38 років, Акіо Моріта – 25. Блискучий тандем Акіо Мориты, відповідального за комерційну бік справи, і Мосару Ибуки, технічного генія фірми, перетворили маленьку, нікому невідому компанію однієї із найбільших транснаціональних корпорацій світу. Понад те, їх зусиллями було створено непросто велика компанія, а фирма-новатор. Саме «Соні корпорейшн» першої запустила в масове виробництво транзисторний радіоприймач та створила першою у світі домашній відеомагнітофон.

          Нині годі уявити собі світовий ринок виробів побутової радіоелектроніки без товарів японського виробництва. Які ж функціонує сучасний капіталістичний ринок? Які, у яких змогла б виникнути й досить успішно розвинути своєї діяльності фірма «Соні», рахунок чого їм удалося в порівняно стислі терміни зайняти лідируючу позицію на світовому ринку? Які перспективи цієї промисловості?

           Відповіді ці запитання дає засновник фірми «Соні» Акіо Моріта у своїй книжці «Зроблено у Японії». Він виділяє найбільш характерні риси японського підходу до організації управління компанією, зіставляє його з практикою управління у інших капіталістичних країнах, наводить досить повний портрет японського бізнесмена, викладає причини високої конкурентоспроможності японської електронній промисловості для, розглядаючи принципів формування технічної політики японських компаній з прикладу «Соні корпорейшн».

          У цьому роботі аналізується і узагальнюється успіх фірми «Соні» за книгою Акіо Мориты «Зроблено у Японії». Наведені у роботі цитати – це висловлювання підприємця з книжки, у засланні вказуватиметься лише сторінка.

        II. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ І РОЗВИТКУ ФИРМЫ «СОНІ».

     У своєму стрімкий розвиток «Соні корпорейшн» пройшла три найважливіші стадії дрібного виробника, спеціалізованої компанії та найбільшої монополії. Фірми всіх таких типів постійно діють на капіталістичному ринку й виконують важливі функції.          

     Бо важко уявити зараз, ж Японія колись своєму індустріальному розвитку відставала розвинених країн світу. А. Моріта ще в часи війни замислювався з цього станом Японії, й роздумував, який внесок міг би доповнити науково-технічний розвиток вона сама. Проте, якого було відставання Японії він навіть підозрював. «Коли почув про атомної бомбардуванню Хіросіми, мене вразило, що індустріальна міць Америки виявилася більше, ніж ми передбачали, просто незрівнянно больше».1) Батько Акіо був бізнесмен, мав фірму з виготовлення знаменитого «Саке». Але син не пішов батьковою стежкою, навчався хлопчина в Токійському університеті, вів наукові дослідження оптичної лабораторії. Під час війни служив у армії на станції Йогамы, де працювали над приладом теплового спостереження. Після капітуляції Японії 1946 року, А. Моріта зі своїми іншому М. Ибуки на спільні капітали у 500 доларів, створили компанію по переробці радіоприймачів, яка започаткувала фірмі «Соні». Перший транзисторний приймач, створений «Соні» в 1955 р. було конкурувати з оксамитовим тембром стаціонарних «филипсов». Мало хто міг передбачити майбутнє цього підприємства, страждав від браку фінансових ресурсів, котрий мав привабливих товарів у своєї виробничої програмі і постійно який побоювався витіснення з ринку більш потужними конкурентами. Імениті радіотехнічні фірми зреагували на нього як до курьёзу. Величезний фінансовий і технічний потенціал ні приведён на дію, накопичений досвід інженерів було змарновано. Новачку дозволили закріпитися над ринком. Ціна цієї помилки – становлення потужної «Соні корпорейшн».

           Тисячі компаній, і, по сьогодні, перебувають у таких незавидных умовах. Проте, їх кількість зменшаться, а останні роки росте. Дрібні підприємства представляють найбільший сектор економіки. Роль малого бізнесу велика як кількісно, а й функціонально. Невеликі компанії розглядаються як придаток монополії, повністю залежить інтересів і цілей найбільших корпорацій. Для окремої невеличкий фірми зіткнення з монополією найчастіше закінчується загибеллю, за 5-7 років вся сукупність дрібних компаній практично цілком оновлюється.

        Для малого бізнесу, зазвичай, є дві принципиально-возможные лінії поведінки. Перша, пов'язані з вибором такий сфери діяльності, у якій мінімальний ефективний розмір підприємства (наприклад, перукарня, де успіх залежить від майстерності персоналу, а чи не з його чисельності). 

        Надана свою долю, дрібна фірма першого типу може існувати довго, успішно конкуруючи з великими монополіями, але обов'язково залишиться дрібної.

        Інший шлях розвитку пов'язані з так званої «нишевой» спеціалізацією. Залишаючись невеличкий за своїми розмірами, компанія може бути однією з провідних постачальників вузькоспеціальної продукції, загальний попит яку невеликий. Знайти свою «нішу» досить важко. У основі успішної «нишевой» стратегії лежить технологічне перевага над конкурентами. І тут дрібна фірма стає незамінною. Саме до неї звертаються, щоб отримати товар особливо високої якості. «Як нова компанія ми мали створити власну нішу японською рынке»1). Розвиток фірми «Соні» почалося тоді, коли її творці зрозуміли, що вони здатні конкурувати, і обрали лінію виробництва нічого такого, які й одну фірму нічого не робила доти.

         Вигідне розташування сприяє зростанню підприємства міста і перетворенню їх у спеціалізовану компанію. Наприкінці 1950-х років «Соні» була єдиною виробником магнітофонів у Японії. Почав складатися той дух фірми – новатора, яким згодом так пишалася корпорація.

         Це свідчила про великих успіхи фірми. У ролі для компанії відкривалися недоступні їй колись перспективи стабільного і довгострокового зростання. Спеціалізовані фірми є на своєму ринку мини-монополиями: крім них ніхто нічого такого не виробляє. Вони легко справляються відносини із своїми проблемами, тим щонайменше, історія «Соні» саме такий етап був найнебезпечнішим. Така фірма є ідеальним об'єктом поглинання великими монополіями, захоплення «Соні» електротехнічним гігантом, було б запаморочливої удачею, хоч яким більше не довелося тоді сплатити ще невелику фірму. Майбутній успіх «Соні» вже було предопределён її проривом у технологічному області. Обравши інший шлях, «Соні» стала жертвою захоплення.

          У 1960 р. була створена «Соні корпорейшн оф. Америка» – зриме висловлювання виходу світовий ринок. У цьому компанія рішуче йшла шляхом спеціалізації. Її обличчя – споживацька електроніка. До цього штовхав разючий успіх її продуктів, щоразу котрий творив ринок товарів масового попиту. За всіх свої гідності «нишевая» стратегія має вмонтований недолік: обмеженість розміру «ніші», тобто. ринку, у якому працює компанія. За межами своєї «ніші» компанія немає звичних переваг, це породжує фірму перед вибором. Можна зберегти свою виробничу програму, але відмовитися від подальшого зростання, або освоїти нові товари. Зростає інтерес міжнародної корпорації, чимало туристів любить влитися на вигідні умови на потужну корпорацію, а чи не прирікати фірму на застій для збереження самостійності.

         «Соні» обрала інший шлях. На початку за рік, потім за півроку, а останнім часом, кілька місяців створювався новий ринок товарів масового попиту. Компанія мала здійснювати життя наступальну стратегію: відкривати нові ринки і захоплювати ними максимальну частку. Про такі корпораціях кажуть, що вони «просто змушені б стати гігантами».

         Масове серійне виробництво передбачає панування над ринком великих монополій. «Соні» представляє найяскравіше прояв цієї закономірності. Большими серіями «Соні» виготовляє порівняно вузький набір продуктів, що допомагає «обкатати» виріб, позбавити його від конструктивних недоліків, і продавати якісного товару по помірними цінами. Порівняно невеличка група гігантських корпорацій не втрачає здатність до швидкому зростанню. Прагнення «Соні» повністю використовувати вигоди змушує «Соні» довгі роки займати саме такий позицію на світовому ринку.

         Наприкінці 60-х – початку 1970-х років «Соні» впевнено займає одне з перших місць серед виробників побутової електроніки. Колись молода і динамічна фірма завершила своє перетворення на найбільшу монополію

     

          III. ТРИ СОСТАВЛЯЮЩИЕ УСПІХУ ФИРМЫ «СОНІ».

1. Мистецтво управління.

Історія феноменального успіху фірми «Соні» викликає певні думки. По-перше, «Соні» розвивалася з надзвичайною швидкістю, але шлях, і його виконала, є стандартним шляхом. По-друге: технологічні і організаційні нововведення позначаються загальному рівні господарства. По-третє: виявляється роль нововведень, як важливого, практично єдиного кошти, спираючись яким маленька компанія може перетворитися на провідну монополію. Лише поодинокі виявилися здатними повністю пройти був цей шлях. Було наївно думати, які можна теоретично розгадати про всі таємниці успіху, «обчислити», що він випав частку «Соні». Але сам що становить елемент успіху буквально впадає правді в очі – це особистий талант керівника фірми. Три великих доданків діяльності А.Мориты на чолі «Соні» заслуговують увагу: мистецтво управління, стратегія маркетингу і спільні погляди поставляють на світовий економічний порядок, і у ньому «Соні».

         Акіо Моріта – не доктринёр. Історія «Соні» у його викладі представляється ланцюгом конкретних проблем, із якими довелося зіткнутися компанії на окремих етапах розвитку та шляхів виходу з труднощів, знайдених самим Моритой та її колегами. Про наявність перших невдачах Акіо згадує: «Магнітофон, який ми був створений тільки 1950 року, був громіздким і важким, але з нашому переконання чудово працював і це був цілком впевнений, що цих наших праць ми шляху до грандіозному успіху… Нас чекало гірке розчарування. Магнітофон був такий новим товаром для Японії, що майже не знав, що це таке, а більшість тих, хто не знав… не представляли, навіщо його купувати. Люди не відчували у ньому жодної потреби. Не могли його продати. Тоді я б понял…чтобы продати товар, треба показати потенційного покупця реальну цінність те, що ви продаёте»1).

         Ключовим для «Соні» є вибір великих цілей і постановка амбіційних завдань. З початку, керівники підприємства вирішили, що мета – цю рису. Справжнім відкриттям було управлінське: постановка великої, зрозумілою всім, до пересічного робочого, мети. «Управляючі ніби наперед визначають цілі й йти до їх досягненню, заохочуючи робочих перевершувати самих себя».2) Це свого роду метод управління, він згуртовував колектив однодумців.

            Знайти підхід до споживачів, котрі дивляться одні й самі телевізори, читають одні й самі газети легко. Задовольнити їх важко. Тому перших кроків "Соні" включилася до боротьби за гроші споживачів. Використовувалися різноманітні засоби, зокрема і майже театральні. Створюючи «кишеньковий» радіоприймач, вони хотіли, щоб він знаходився до кишені чоловічої сорочки. Коли це вийшло, «Соні» воліла зшити сорочки з більшими на кишенями, але з визнати поразка.

            Компанія йшла принципу: кожен новий продукт має бути щось ординарне. Це дозволяло впевнено конкурувати із відомими фірмами. «Конкуренція змінила наше ставлення до того що, як ми справді працюємо»1). Випускаючи якісну продукцію, «Соні» вигострювала конкуренто-способность для битв у торгівлі. Попри певні витрати конкуренції, А.Морита вважав, що це головний чинник розвитку в промисловості й її технології. У фірмі складалася атмосфера загальної настроєності влади на рішення центральної завдання, цей настрій – величезна цінність.

1) І це, стор. 287

 
            Нове напрям керівництва фірмою означившись зі скороченнями термінів випуску продукції. Випуск нових моделей скоротився з років до півроку, а то й частіше. Компанія не давала можливості копіювати своєї продукції іншим фірмам, і тим самим завоёвывала ринок.

            «Компанія щось досягне, якщо узяв всю розумову роботу в керівництво. У компанії кожен має вносити свій посильний внесок, та істотний внесок низової ланки ні обмежуватися лише фізичною трудом»1). Высоко-квалифицированная робоча сила у Японії підтверджує своє значення у творчій діяльності. «Ми завжди вимагали від працівників вміння самостійно й більшою мірою домагалися этого».2) Творча діяльність працівників фірми всіляко заохочували, при цьому для підприємства створювалися всі умови.

            Стиль управління: право молодшого за посадою не погоджуватися зі старшим, інтереси справи в самісінький фірмі мають вищий пріоритет. Аналізуючи цим досвідом, можна акцентувати увагу на технічний бік досягнень. Вона явна, а не основний. Зрештою, і транзисторний приймач і дивляться телевізор, і відеомагнітофон винайдено не «Соні». Компанія лише надзвичайно вдало розвинула вже відомі технічні ідеї. Головне те тут був і маркетингове рішення.

Зрозуміти, що це перелічені товари потрібні людей і тому їх чекає блискуча ринкова доля, безумовно, могли лише талановитих людей.

             Проте чи все так гладко у Японії. У 1961 р. щодня 15 річниці компанії «Соні» відбулася найбільший страйк. Ліві зажадали запровадження закритого цеху, тобто прийому працювати лише членів профспілки. А.Морита не пішов на поступки, прийняв дуже крутих заходів. Він демонстративно святкував торжество із нагоди підстави компанії, профспілка змушений був відмовитися від страйки. У цьому вся також проявився стиль керівника, як людина целеустремлённого і заради мети готового все. «Не хочу, щоб склалося враження, що відносини між робітниками і з адміністрацією у Японії завжди хороші. Страйки відбуваються у Японії близько щодня, хоча, звісно, короткочасні і висувають свої основні вимоги. Та кількість днів, втрачених унаслідок трудових конфліктів тепер зменшується».1)             

1) І це, стор. 154

 
 

2. Маркетинг.

           Теоретично маркетингу виділяють п'ять основних компонентів: сам продукт, збутова мережу, реклама, зв'язки з громадськістю, ціни. Досвід повоєнного періоду Японії, чітко показує, що немає другорядних. Недостатньо виготовити якісного товару, якщо так само добре нічого очікувати підготовлений його вихід ринку. «Вже із свого

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація