Реферати українською » Менеджмент » Завдання і функції самоменеджмента


Реферат Завдання і функції самоменеджмента

Міжрегіональну Академію управління персоналом

Закарпатський інститут им.Августина Волошина

Факультет бізнесу і зовнішньоекономічної деяльности

Кафедра економіки та управління бізнесом

Габор Крістіна Іванівна

Контрольна робота

на задану тему:

Завдання і функції самоменеджмента

Дисципліна: Самоменеджмент

Шифр групи: 11-2000 (СОА) (2.0з)

Спеціальність: облік і аудит

№ залікової книжки: Фз-00437

             

          

                    Ст.преподаватель

                   Журина Л. В.

___________________

Ужгород-2002

Напевно, як і більшості наук, мистецтву управляти собою, і іншими, потрібно вчитися. Хто не навчитися управляти собою, не зможе управляти іншими – говорить давня мудрість. Як можна добре розуміти інших, а то й розумієш себе. Тому, передусім, людина має пізнати себе. Є дві шляху пізнання себе: один – зовнішній, а інший – внутрішній. Зовнішній шлях спрямовано розвиток і удосконалювання таких зовнішніх коштів, як розум й уміння. Внутрішній шлях орієнтовано розвиток і удосконалювання тієї частини сутності людини, яку називають душа. “Шукайте колись царства божия, і решта додасться вам”. Ці шляху геть різні і ведуть цілком до найрізноманітніших результатам. Вони діаметрально протилежні.

Розглянемо аспекти зовнішнього шляху.

Мистецтво управляти собою, своїм часом, своєї жизнедеяльностью, керувати течією свого життя, розвиватись агресивно та вдосконалюватися – неповний перелік завдань, аналізованих самоменеджментом.

Л.Зайверт дає таке визначення поняття самоменеджмента.

Самоменеджмент – це послідовне і цілеспрямованого використання випробуваних методів роботи у повсякденної практиці, у тому, щоб оптимально і з змістом використовувати свого часу.

Основна мета самоменеджмента у тому, щоб максимально використовувати власні можливості, свідомо управляти течією свого життя (самовизначатися) та долати зовнішні обставини як у роботі, це у особистому житті.

Кожній людині взагалі і у особливості тому, котрі готують себе на роботі организатора-менеджера або вже є, насамперед, треба вміти перетворити ситуацію, на яку типова невпорядкованість дій, обумовлена зовнішніми обставинами, у ситуацію цілеспрямованих і здійсненних завдань. Навіть коли виявляється, коли на вас зусебіч звалюються різні завдання й робота прямо-таки захльостує, можна благодяря послідовному планування часу й використанню методів наукову організацію праці кращі здійснювати своєї діяльності, щодня виділяючи резерв часу (зокрема й у дозвілля) для справді керівних функцій.

Багато менеджери занадто орієнтовані процес діяльності, а чи не з його результати. За такого підходу визнають за краще:

- правильно робити справи натомість, роблячи правильні справи;

- розв'язувати проблеми натомість, щоб створювати творчі альтернативи;

- зберігати кошти натомість, щоб оптимізувати використання коштів;

- виконувати борг натомість, щоб домагатися результатів;

- зменшувати витрати натомість, щоб підвищувати прибуток.

Л.Зайверт цілком обгрунтовано нагадує у тому, що покращувати своє життя необхідно від себе. “Зміни себе – ти зміниш світ навколо себе”. Натомість, аби міняти обставини, які ми й нездатна змінити, треба міняти своє ставлення до них.

Л.Зайверт дає практичні рекомендації тим, хто хоче покращити своє безпосереднє виконання функцій керівника, менше засиджуючи на роботі, ефективніше виконуючи покладені завдання із меншими витратами часу, попереджаючи стреси, підвищуючи кваліфікацію. Він пропонує контролювати то, чого для всіх нас не вистачає – час – шляхом складання планів роботи, де кожному виду деяльности потрібно приділити місце, вказавши тимчасової інтервал, тобто визначивши, яку частку вільного часу воно займає, і навіть ведення щоденника часу, з допомогою якого можна навчитися контролювати себе і контролювати виконання щоденних завдань.

Щоденна рішення різноманітних завдань й питання можна у вигляді ряду різних функцій, що у певної взаємозалежності між собою - і, зазвичай, здійснюються у певної послідовності. Процес самоменеджмента в аспекті послідовності виконання конкретних функцій може охоплювати шість фаз:

· постановка мети – аналіз політики та формування особистих цілей;

· планування – розробка планів і альтернативних варіантів своєї діяльності;

· прийняття рішень щодо конкретних справам;

· організація та реалізація – складання розпорядку дні й організація особистого трудового процесу для реалізації поставлених завдань;

· контроль – самоконтроль контроль підсумків (у разі потреби – коригування цілей);

· інформація, і комунікації – фаза, властива у певному степения всім функцій, адже й комунікації, та обмін інформацією необхідні усім фазах самоменеджмента.

Окремі функції необов'язково суворо йдуть одна одною, а можуть переплітатися.

Переваги оволодіння мистецтва самоменджмента полягають у наступному: виконання роботи з меншими витратами часу, найкраща організація праці; менше поспіху і стресів; більше задоволення з посади; активна мотивація праці; зростання кваліфікації; зниження завантаженість роботою; скорочення помилок і під час своїх можливостей; досягнення професійних і життєвих цілей найкоротшим шляхом.

Є кілька методик планування часу й прийняття рішень. Розглянемо окремі.

Метод “Альпи” включає у собі п'ять стадій:

1. Упорядкування завдань дня.

2. Оцінка тривалості акцій.

3. Резервирование часу «про запас» (60:40).

4. Прийняття рішень щодо пріоритетам, скорочень і перепоручению (делегування).

5. Наступний контроль – перенесення незробленого.

Ведення щоденника часу, що є одночасно календарь-памятку, особистий щоденник, записничок, інструмент планування, довідник, абонементну книжку, картотеку ідей інструмент контролю.

Застосування принципу Парето (співвідношення 80:20) у тому, якщо всі робочі функції розглядати з погляду їхньої ефективності, то виявиться, що 80 % кінцевих результатів досягається лише 20 % витраченого часу, тоді як інші 20 % підсумку «поглинають» 80 % робочого дня.

 

Встановлення пріоритетів з допомогою аналізу АБВ включає у собі три закономірності:

· найважливіші завдання (категорія А) становить приблизно 15 % кількості всіх завдань та внутрішніх справ, якими зайнятий керівник. Власна значимість з завдань (себто внеску до досягнення мети) становить, проте, приблизно 65 %;

· на важливі завдання (категорія Б) доводиться загалом 20 % загальної кількості і 20 % значимості завдань та внутрішніх справ керівника;

· менш важливі соціальні й несуттєві завдання (категорія У) становить, навпаки, 65 % загальної кількості завдань, але мають незначну частку – близько 15 % у спільній «вартості» всіх справ, потрібно виконати.

Слід врахувати, що запровадження пріоритетів - важливе правило ефективної техніки роботи. Потрібно усвідомити, що не можна зробити і всі, треба зробити. Завжди треба розпочинати від самих важливих справ.

Аналіз за принципом Ейзенхауера

Відповідно до цього правилу пріоритети встановлюються за такими критеріями, як терміновість і важливість справи.

Залежно від рівня терміновості й важливості завдання різняться чотири можливості їх оцінки й (у результаті) виконанням:

1. Срочные/важные справи. За них слід прийматися негайно й самому їх виконувати.

2. Срочные/менее важливі справи.

3. Менш срочные/важные завдання. Їх зайве виконувати терміново. Але потрібно проконтролювати, що вони не перейшли до розряду термінових справ.

4. Менш срочные/менее важливі завдання.

Розглянуті аспекти самоменеджмента за своїм характером носять раціоналістичний підхід чи пізно це званий західний, розвиваючий спроможності російських і силу розуму.

Завдання самоменеджмента враховують і такий чинник деяльности людини, як біологічний, що включає у собі поняття природного ритму роботи індивідуально кожному за чоловіки й поняття біоритмів.

Працездатність кожної людини схильна до певним коливань, які у рамках природного ритму. Кажуть звичайно «людині ранку» чи «жайворонка» і «людині вечора» чи «сові». Пік працездатності припадає в них як на різні періоди дня. Кожен може пристосуватися до цих коливань своєї працездатності. Необхідно вивчити свої особливості і використовувати ці закономірності у своїй розпорядку дня.

У кожної людини присутні і впливають три різних потоків енергії:

- фізичний ритм (впливає фізичну собі силу й на силу волі);

- психічний ритм (зумовлює динаміку почуттів, настроїв, творчих сил);

- інтелектуальний ритм (впливає розумові здібності).

Оскільки тривалість окремих періодів різна (23, 28 і 33 дня), в кожного людини завжди спостерігаються різні, постійно мінливі комбінації характеристик фізичного, психологічного і інтелектуального стану.

Облік свого індивідуального биоритмического стану дозволяє покращити своє працездатність, враховуючи його за складанні планів роботи.

Внутрішній шлях самовдосконалення значно складніше, хоч і окупається в багато разів більше. Результати його відчуваються відразу, коли знайшли свій істинний, індивідуальний, свій неповторний шлях. Тут важлива не зовнішній бік добробуту (це є лише наслідком внутрішніх причин), а стан внутрішнього душевного комфорту, визначення істинних цілей та бажань. Найчастіше ми зустрічаємо тягнемося чогось, які є нашими власними бажанням, а визначено бажаннями, цілями соціуму, у якому перебуваємо. Саме тому досягнення поставленої мети відбувається важко, з більшими на зусиллями чи взагалі здійснюється. Ми спонукувані якимись потребами, які, насправді, є нашими, а продиктовані нашими рідними, близькими, вчителями, знайомими тощо. Рухаємося потоком, не усвідомлюючи себе повноцінної одиницею Всесвіту роздивилися й світу. До того ж опиняємося зануреними у різноманітних проблеми, неприємності.

Тому, насамперед, ми маємо навчитися не ототожнювати себе коїться з іншими, визначити межі свого «я», вивчити її слабкі й сильні боку. Здобути свою справжню свободу, що є свобода внутрішня, це свобода духу, свобода думок та вчинків. Людина, хто оволодів цієї свободою, іде у життя власним шляхом, знаходить свій, індивідуальний сенс усього життя і робить тільки те, що потрібно саме, інакше, чого від нього чекають оточуючі.

Допомогти до цього зможе система ПЕІР – система подальшого енергоінформаційного розвитку. Це з шляхів досягнення внутрішньої гармонії, визначення всіх своїх цінностей, проходження їм і перетворення їх у життя. Це чудовий спосіб як найменше залежати від зовнішніх обставин, бути визначальним, а чи не певним. Система ПЕІР допоможе «помітити» свої справжні бажання і ефективно втілити їх у життя, не зацикляясь ними і прив'язуючись до них.

У самій людині закладено усе необхідне у тому, щоб жити, розвиватися, вдосконалюватися, допомагати самої себе справлятися відносини із своїми проблемами. Кожна мисляча людина створено те щоб зуміти допомогти самої себе. Немає і може бути істинної допомоги, крім самодопомоги. «Порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого. Про це свідчить Д.Верищагін, пропонуючи самому навчитися управляти власною долею привнести гармонію і у своє життя

Список використаної літератури:

1. Шигда А.В. Основи менеджменту. 1998.

2. Зайверт Л. Ваша час – в Ваших руках: (Ради діловим людям як змогли ефективно використати робочий час): Пер. з ньому. – М,: Интерэксперт, Инфра-М, 1995. – 267 з.

3. Верищагин Д.С. Становлення: Система подальшого энергоинформаци-онного розвитку, II щабель. – СПб.: ІД «Невський проспект», 1999. – 188 з. (Сер.:Система ПЕІР).

4. Комаров Є.І. Женщина-руководитель. – М.: Моск.рабочий, 1989. – 175 з. – (Бібліотека ділову людину).

Схожі реферати:

Навігація