Реферати українською » Менеджмент » Принципи розвитку у Росії


Реферат Принципи розвитку у Росії

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Оглавление

Запровадження...................................................................................................... 4

Принципи розвитку у Росії,

етапи розвитку............................................................................................ 7

основні напрями

стосовно створення сприятливої підприємницького середовища.............. 17

Аналіз підтримки підприємництва........................................... 20

Укладання................................................................................................ 23

Список літератури................................................................................... 24

 

 

Запровадження

Світовий досвід підтверджує - підприємництво важливим елементом ринкової економіки, якого неспроможна гармонійно розвиватися держава. Воно багато чому визначає темпи економічного зростання, структуру і якість валового національний продукт.

Високий рівень розвитку виступає необхідним доданком сучасної моделі ринково - конкурсного господарства. Якщо колишня економічна система у Росії робила чіткий акцент розвиток великих і навіть гігантський підприємств, то час подолання надмірної концентрації виробництва й капіталу, розукрупнення структури економіки виступає однією з найважливіших складових процесу всієї економічної реформи, у цілому.

Підприємництво багато в чому сприяють підтриманню конкурентного тонусу економіки, створює природну соціальну опору громадському влаштуванню, організованому на засадах ринку виробництва і формує соціальна верства суспільства.

Розвиток підприємництва почалося, сутнісно, із появи закону про кооперації (1987 р.), створений правову основу для легальної праці в недержавному реальному секторі економіки та механізм виникнення приватних підприємств.

 Проте знадобилося ще близько п'яти, щоб склалася скільки-небудь масова база підприємництва.

Сьогодні підприємництво у Росії, попри проголошений її політичним керівництвом України й підтримуваний більшістю активного населення курс - на економіку, розвивається уповільнена і суперечливо.

На ранніх стадіях розвитку ринкових відносин підприємництво потребувало серйозної державну підтримку. Сприяння їй мають надавати як державні органи виконавчої влади, і громадський організації самих підприємців (союзи, асоціації, агентства, торговельно-промислові палати).

І тому необхідно сформулювати чітку, єдину політику щодо бізнесу. Ця проблеми можуть стати вирішеною з урахуванням розробленої системи спеціальних програм, які передбачають підтримку підприємництва на регіональному рівнях, лише на рівні суб'єктів Російської Федерації і місцевого самоврядування, із його чіткою виділенням цілей, завдань і пріоритетів кожного рівня.

Державну підтримку необхідно спрямовувати не так на адміністративно - директивне регулювання, але в створення необхідної ринкової інфраструктури, системи державної влади і громадської підтримки.

Досвід світового розвитку показує, що за умови економічної кризи, політика, орієнтована для подання допомогу й сприяння розвитку підприємництва, дає суттєвих результати у досягненні збалансованого економічного зростання.

Підтримка підприємництва в першу чергу завданням регіонів та міст. Отримавши велику самостійність, регіони вийшли з-під опіки центральних органів, тому завдання соціального, економічного та обмеження екологічного розвитку території у умовах несформованого ринку повністю лягли на адміністрацію регіону та міста.

У своїй роботі хочу розповісти про принципи розвитку у Росії, про чинниках, стримуючих розвиток підприємництва про основних напрямах створення сприятливого підприємницького середовища.

Принципи розвитку у Росії, етапи розвитку

   У сучасному історії нашої країни підприємництво, як самостійне соціально-економічне явище існує 10 років.

Початком розвитку нашій країні є 1985 р., коли Закон про індивідуальну трудову діяльність.

З визнанням індивідуальну трудову діяльність, особиста власність, не використовувана до цього часу інтересах суспільства, придбала виробничий характері і становила певну частку у виробництві низки товарів та послуг. Загалом обсязі побутових послуг близько половина всіх робіт з ремонту квартир , автомобілів та складної побутової техніки виконувалися людьми, котрі займаються індивідуально-трудової діяльністю.

Прообразом підприємств ми стали кооперативи. Кількість активних кооперативів зростало рік у рік. Про це свідчить обсягами виробництва, продажу товарів хороших і наданні послуг кооперативами. У 1987 р. він становив 330,7 млн. крб., 1988 р. – 6,1 млн. крб., 1989 р. – 40,3 млн. крб. За двох років цей об'єм зріс у 122 разу, зокрема 1989 р. – в 6,6 разу. Кооперація, почавши майже від початку, до кінця 1989 р. дала близько чотирьох % всього національний продукт країни.

Ці кооперативи прийняли різні види діяльності. Так, на початок 1988 р. 90 % всіх кооперативних підприємств і більше 90 % реалізованої ними продукції складали виробництво товарів народного споживання, побутового обслуговування.

До 1991 р. кооперативи охопили 20 видів виробництва та послуг, зокрема будівельні роботи, роботи з виробництву продукції виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські, організації дозвілля, транспортні послуги.

Кооперативний сектор істотно залежав від державної розвивалося його основі. Більше 80 % кооперативів було створено при державних підприємствах, які мають вони орендували 58 % основних фондів, лише 36 % фондів становили власність кооперативу.

Розвиток кооперативного руху проходило складно. Частина кооперативів, сутнісно, перетворилася на частнопредпринимательские підприємства.

Проблеми були вже кооперативах, організованих при підприємствах і їхнього питомого складника.

   По-перше, такі кооперативи, зазвичай, не виходили безпосередньо на споживчий ринок. Вони на внутрипотребительские потреби. Адже саме з недостатнім розвитком кооперації пов'язувалися чималі сподівання поповнення ринку споживчих товарів та послуг. По-друге, вони були початком перекладу безготівкових фінансових ресурсів у готівкові.

   Аналіз розвитку підприємств в народному господарстві на початку 1990-х років показує, що у промисловості підприємства з порівняно невеликим обсягом продукції (до 10 млн. крб. на рік) становили приблизно дві третини (73,4 %) від загальної кількості підприємств, які перебувають на самостійному балансі.

   Разом про те їх питома вага у загальному обсягу продукції дорівнює лише 11,3 %.

   Порівняйте, США, наприклад, у невеликих фірмах працює близько половини трудових ресурсів країни. Більше 37 % валового національний продукт виробляється малим бізнесом.

   Отже, період із 1985 р. по 1987 р. можна як перший етап історія розвитку вітчизняного підприємництва. І тому періоду характерні діяльність центрів науково-технічної творчості, поширення бригадних підрядів, нечисленність учасників підприємництва та її експериментальний характер.

   Сфера діяльності малого підприємництва розширюється другого етапу (1987 – 1988 р.), як його розвивалося, переважно, як кооперативів.

   Кількість людей, які взяли у ньому участь, збільшилося, чітко виділилося молоде покоління підприємців.

   У цей самий період матеріальне забезпечення кооперативів погіршилося. З'явилися проблема щодо відводу земель під будівництво, були відсутні вільні ресурси, не розвинули ринкова оптової торгівлі тощо.

   Усе це змусило підприємців зайнятися діяльністю, яка вимагала великих матеріальних витрат. На початок 1991 р. у Росії діяло 134,6 тис. кооперативів, ними було виконано товарів та послуг у сумі 42,6 млн. крб.

Таблиця № 1.

Розвиток кооперації, у 1988 р. – 1993 р. (початку року)

1988 1989 1990 1991 1992 1993
Кількість діючих кооперативів, тис. 7,3 38,9 102,2 134,6 78,4 43,8
Чисельність працюючих, тис. людина 69,7 708,2 2688 3512 3665 941,0
Обсяг реалізації продукції протягом року, млн.руб 168,2 3326 24875 42801 49425 183759
До того ж безпосередньо населенню, млн.руб. - 1256 3404 4433 9934 38440

З таблиці № 1 видно, що відбувається згортання кооперативного руху. Пізніше багато профільні кооперативи виявилися найбільш конкурентно здатними, і з них стали великими підприємницькими структурами. На базі було створено союзи, акціонерні товариства, спільні підприємства.

   Ці кооперативи почали виконувати важливу функцію, створюючи основи розвитку галузей з виробництва товарів народного споживання та надання послуг. Проте, реалізація цієї категорії продукції стримувалася тим, хто був заборонені багато форми своєї діяльності і обмежений доступом до сировини, устаткуванню, матеріалам.

Третім етапом можна умовно назвати 1989 – 1990 р. Він характерно прийняття законодавчих актів, вкладених у активізацію підприємств:

Таблиця № 2.

Нормативний акт Дата прийняття Основний зміст Наслідки застосування економіки
Закон СРСР «Про підприємстві СРСР» 4.06.1990 Оголошено про рівність організаційно-правових форм підприємств, заснованих на виключно будь-якій формі власності Зростання підприємств різної форми власності
Постанова ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо створення та розвитку підприємств» 8.07.1990 Визначено основні документи для державної реєстрації речових підприємств, затверджений двотижневий термін реєстрації, визначено пільги малого бізнесу з оподаткування, амортизації та інших. Розвиток малого підприємництва, заснованого в різних формах власності.

 

   Для четвертого етапу (1991 – 1992 рр.) характерні комерціалізація й поява середнього та великого бізнесу. Саме на цей час відбувається найбільш швидке зростання підприємств у різних організаційно-правових формах.

   1992 р. – рік шокову терапію – характеризувався найвищими з середини1980-х років темпами зростання кількості підприємств (в 2,1 разу) й чисельності зайнятих у яких (7,7 % від загальної кількості зайнятих). Саме тоді спостерігається становлення ринкової інфраструктури (комерційних банків, біржі, оптові та посередницькі організації та ін.), зміцнення фінансових установ.

   Здійснена тоді лібералізація цін, податковий пресинг, зростання інфляції, знецінення заощаджень населення, збільшення відсоткові ставки банківського кредиту сприяли застою інвестиційної діяльності, у слідстві чого малі підприємства почали займатися суто посередницької діяльністю.

   Процес освіти підприємств у виробничому сфері, почав розгортатися 1991 р., фактично припинився. За даними Ліги кооперативів і для підприємців Російської Федерації за 1992 р. у Росії мало виникло жодного малого недержавного підприємства у виробничій сфері.

   До п'ятому етапу розвитку малого підприємництва Росії можна віднести 1993 – 1994 рр. – період широкомасштабної приватизації та розвитку всіх видів підприємницької діяльності. З'явилося багато власників і інтенсивне участь малого підприємництва сфері послуг, торгівлі, харчування, легку промисловість, виробляючої товари масового споживання. Закладено основи ринкових відносин. Сформувалися капітали давали підставу припускати про їхню здатність до інвестування діяльності, до розвитку підприємництва.

   У 1993 р. було зроблено перші кроки в правовому й організаційному забезпеченні формування малого підприємництва як особливого сектору економіки Росії, т.к. немає господарського механізму підтримки і державна програма розвитку підприємств. 11.05.1993 р. вийшла сеймова постанова Ради Міністрів Уряди Російської Федерації «Про першочергових заходи для розвитку малого підприємництва Російської Федерації».

   З даних Державного комітету Російської Федерації по антимонопольної політики і підтримки нових економічних структур, інформації Держкомстату Російської Федерації початку 1993 р. можна простежити основні тенденції формування малого підприємництва (дані отримано під час обстеження 189834 малих предприятий).см. табл. № 3.

Таблиця № 3.

Підприємство

%

Приватні підприємства

27,4
Товариства 23,6
Ці кооперативи 23,1
Державні і муніципальні підприємства 8,3
Акціонерні 5,2
Інші 12,2

   До негативних моментів у розвитку підприємств цього періоду належать згортання в капіталомістких і наукомістких галузях, розвиток виробництва і зміцнення позицій тіньової економіки.

   Шостий етап починається з 1995 р. На той час практично було вичерпано можливості надприбутковою торгово-посередницької діяльності. Малі підприємства припинила своє існування.

   У економіці простежується тенденція до концентрації та централізації капіталів. Нерентабельні малі підприємства витримує конкуренції зі середніми та великими підприємствами і згортають своєї діяльності.

На уповільнення зростання підприємств вплинуло також завершення перереєстрації підприємств, у якої вони приймали нові організаційні форми власності чи просто ліквідовувалися.

Таблиця № 4.

Динаміка розвитку підприємств,

1991 – 1997 г.г.(на наприкінці року)

Рік Усього підприємств, тис. Темпи зростання кількості числа підприємств, %
1991 268 100
1992 560 209
1993 865 154
1994 896,9 104
1995 877,3 98
1996 829,4 95
1997 837,9 101

Нині частку постійно зайнятих у секторі малого підприємництва припадає близько 13 % від кількості економічно активного населення. Зараз сектор підприємництва неспроможна давати нові робочі місця. І тому потрібні значні зміни у політики держави стосовно малого підприємництва.

Економічні перетворення, які у світовому господарстві, досвід розукрупнення господарських структур і роздержавлення, зміни централізованих методів управління на ринкові показують, що дядько бізнес не знає собі рівних пристосовності й уміння оживити економіку, вивести їх із кризи й забезпечити індивідуального підходу до споживача товарів та послуг. Досвід розвитку бізнесу розвинених розвинених країн необхідно використовувати, проте, повинен бути адаптований до особливостей російської економіки. У нашій країні підприємства бізнесу доцільно концентрувати у найбільш необхідних споживачеві сферах: виробництво продуктів, товарів народного споживання, будівельних матеріалів, побутове обслуговування, будівництво житла.

Таблиця № 5.

Основні показники роботи промислових підприємств.

(кількість працюючих до 200 людина)

Галузь

Кол-во підприємств Питома вага загалом кол-ві підприємств, % Обсяг продукції цінах 1991 р., млн. крб. Питома вага у загальному обсягу продукції, %
Загалом у РФ 10778 48,0 56908 5,2

Електро-

Енергетика

51 20,0 210 0,5
Топливная промышлен-ность 121 27,0 317 0,4
Чорна металургія 52 23,6 292 0,5
Кольорова металургія 30 12,6 550 0,8
Хімічна і нефтехими-ческая промышлен-ность 136 22,3 984 1,2

Машино-строение

Металлоо-бработка

1256 25,5 3825 1,4

Лісова і целюлозно-паперова

промышлен-ность

2066 54,0 3926 6,4
Промышлен-ность і строймате-риалы 933 44,8 3195 9,5
Стекольная промышлен-ность 32 21,0 84 1,9
Легка промышлен-ность 809 36,9 3958 2,1
Харчова промышлен-ность
Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація