Реферати українською » Менеджмент » Концентрированный еліксир ефективності


Реферат Концентрированный еліксир ефективності

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Вадим Гусаков

Зміст статті - дослідження великий групи міжнародних (70) і російських (5) компаній щоб одержати відповіді питання: які компанії ефективніше - диверсифіковані чи концентровані. Відповідь - концентровані. У статті розглядається методика проведення дослідження, причини вибору критерію диверсификация-концентрация й освоєно основні висновки з отриманих результатів.

Знайти універсальний засіб, що дозволяє компанії швидко й успішно розвиватися, стати лідером ринку України і, взагалі, залишитися у історії бізнесу, як «Форд» чи «Дженерал електрик» - недосяжна мрія, на кшталт філософського каменю. Але, якщо сучасні фізика й хімія зробили пошуки алхіміків безглуздими, то області менеджменту такої заборони немає. Алхимики було неможливо наближатися до мети маленькими кроками. Або ти вмієш перетворювати свинець в золото, або вмієш. У менеджменті ситуація трохи інша. Навіть, коли місцевий «філософський камінь» дасть обмежений ефект, він усе одно затребуваний. Ось тільки знайти його. Але як? Найпростіше, знайти когось, хто має трохи такого «філософського каменю» і бажання попросити рецепт. Або, інакше кажучи, проаналізувати досвід розвитку багатьох компаній, і спробувати знайти для найефективніших закономірності.

Виділити загалом компаній найефективніші неважко. Методики при цьому розроблено й існують і давно. Складніше зрозуміти, що об'єднує компанії-лідери між собою, і вони від менш ефективних. Можливо, найкраща кандидатура в ролі такого критерію – ступінь диверсифікаціїі бізнесу. Але, спочатку потрібно визначитися, які компанії ми ж збираємося досліджувати, де шукати «еліксир ефективності»?

На кого дивимося?

Це, напевно, найпростіший питання. Вочевидь, інтерес представляють великих компаній із багатьох країн з давно що склалися ринковими відносинами. Бізнес таких компаній ні бути принципово різним – безглуздо порівнювати ефективність банку і промислового підприємства, а й замикатися лише у галузі теж неправильно – результат може бути незастосовним до компаній, що працюють у інших галузях. Нарешті, вибірка має бути досить великий, щоб згладити вплив випадкових викидів можна побачити статистичні закономірності.

Відповідно до цими критеріями було підготовлено вибірка з 75 американських, європейських і восмпаний була собраточноазиатских компаній із річним оборотом щонайменше 2 млрд USD що працюють у найрізноманітніших галузях – телекомунікації, автомобілебудуванні, фармацевтиці, приладобудуванні тощо. Занесено у цю вибірку були й кілька російських компаній – Сибнафта і Юкос від нафтовиків, Північсталь – від металургів і ОМЗ – як великий машинобудівний холдинг.

Як класифікуємо?

Природно, які можна вибрати і розрахувати критерії ефективності кожної з компаній, включених до вибірки (це і зроблено), потім вибрати групу з 5 чи 10 кращих, постаратися докладно розглянути їхній бізнес і… отримати у результаті звичайну історію успіху, описів яких хоч греблю гати. Набагато цікавіше спробувати знайти закономірності, що впливають ефективність, а результаті як на успішність компаній.

Тож початку думати відразу займатися класифікацією а розглянемо просто кілька моделей логік побудови компаній:

Питома князівство

Конгломерат

Вертикальна інтеграція

Синергетическая компанія

Концентрована компанія

Одною з найбільш жорстких логік розвитку. Компанія знає, що вона уміє робити найкраще, і розвиває саме це своє ключову компетенцію не інвестуючи до інших, мають часом велику короткострокову дохідність, види бізнесу. Через війну, зазвичай, вдається істотно заощадити на інвестиційних витратах, провести масовані інноваційні вкладення, забезпечити швидкість реакції компанії на вхідні сигнали ринку.

Наведені варіанти різних логік розвитку претендує на повноту, але, тим щонайменше, більшість присутніх над ринком компаній можна зарахувати до одного з присутніх у ній класів. І що сіло? Як використання цієї інформації?

На, насправді, всім цих логік можна знайти єдину вісь. Починається ця сума компаній типу «пожежа» і конгломерат» - які включають у собі бізнеси, зібрані без всякою логікою, потім йде «князівство» теж широко диверсифицированное, але бізнеси у його структурі об'єднують у рамках загальної логіки. Далі поставити синергетичну і вертикально-інтегровану компанії, об'єднуючою логікою стала логіка бізнесу. Вони є концентрованими, а й широко диверсифікованими вважати їх було теж неправильно. І, нарешті – концентрована компанія, одиночний бізнес замість групи. Тож ми отримуємо вісь диверсифікація – концентрація.

Отже, якщо віднести кожну з компаній, включених в досліджувану вибірку, до жодного з 3-х основних типів, то з'являється можливість порівняти їх між собою і злочини знайти якісь загальні закономірності. Отже, потрібен механізм, дозволяє оцінити рівень диверсифікаціїі бізнесу компанії. І тому було запроваджено 4 критерію:

Наявність у складі компанії кількох незалежних бізнесів, що випускають продукцію, призначену до різних ринків (наприклад, Raytheon Company до складу якої входять підрозділи, займаються мережними технологіями, інформаційними системами, авіабудуванням, оборонними технологіями тощо.);

Наявність фірма, яка працює один ринок кількох незв'язаних ключових компетенцій (наприклад, хімічна комания Rhom and Haas, які у виробництві дуже багато незв'язаних технологій, які базуються різними парках устаткування);

Оцінка компаніями рівня диверсифікації власного бізнесу;

Оцінка логіки побудови бізнесу.

Першому критерію, очевидно, відповідають высокодиверсифицированные компанії. Другий використовується визначення компаній із середнім рівнем диверсифікації. Концентрированные компанії зазвичай немає у собі незалежних бізнесів і незв'язаних ключових компетенцій.

Власна оцінка компаніями свого рівня диверсифікації досить цікава, однак може розглядатися за істину остання інстанція, оскільки досить часто під широкої диверсифікацією» розуміється просто випуск різних видів своєї продукції одному устаткуванні.

Четвертий критерій дозволяв виявляти ступінь диверсифікації компанії з очевидною логіки його розвитку. Особливо ефективним цей критерій виявився для вертикально-інтегрованих і синергетических компаній.

Як оцінити ефективність?

Власне, винаходити велосипед не потрібно. За довгу історію розвитку бізнесу придумані, напевно, майже всі способи обрахувати його кількісні характеристики. Ось тільки вибрати найбільш інформативні. Інший критерій вибору - це доступність використовуваної їхнього розрахунків інформації. І нарешті третій - порівнянність результатів.

Насамперед, необхідно визначити, які параметри бізнесу повно дозволяють охарактеризувати ефективність. Насамперед, будь-яка комерційна компанія ставить основним своїм мета одержання прибутку. Це може бути відправною точкою на формування системи коефіцієнтів, визначальних ефективність компанії. Але саме поняття «прибуток» досить широке, у тому, щоб отримані даних про прибутку різних компаній було можна порівняти друг з одним. Тому, за формуванні системи коефіцієнтів під «прибутком» пропонується розуміти прибуток до оподаткування нафтопереробки і амортизації - EBITDA. По-перше, це загальноприйнятий міжнародний термін, і прибуток до оподаткування нафтопереробки і амортизації можна розрахувати підставі даних практично будь-який системи бухгалтерського обліку - російської, американського, британського, німецького чи японського GAAP. По-друге, на величину EDITDA не впливають прийняті національні би ставки оподаткування й особливо нарахування амортизації, що також робить зіставлення даних, отримані від найрізноманітніших компаній більш коректною.

Щоб продовжити, необхідно зрозуміти, що ж наводитимемо далі розуміти під «Эффективностью компанії». Це дуже широке поняття. Компанія те й активи, які у своєму розпорядженні, і, і чітке знання ринку, досвід, нематеріальні активи, дозволяють утримуватися над ринком. Вочевидь, що замість ефективніше компанія їх використовує, тим більше коштів прибутку вона може видобувати. Звідси ми маємо очікувати такі показники ефективності:

Співвідношення EBITDA/total assets - показує прибутковість активів компанії, який прибуток вдається видобувати на одиницю вартості активів. Це вимірюється у відсотках.

Співвідношення EBITDA/employees - показує, який прибуток компанії приносить 1 її працівник. Задля більшої порівнянності даних цей показник вимірюється у доларах США перевищив на 1 працівника. Зазвичай, великі міжнародні корпорації мають крім звітності у національній валюті ведуть і другу - доларовому еквіваленті, що робить зручним порівнювати саме долар США.

Третій, універсальний показник - рентабельність продажів - співвідношення EBITDA/Net sales, вона дозволяє оцінити наскільки ефективні продажу компанії. Це вимірюється у відсотках і є найбільш універсальним серед показників, оцінюють ефективність компанії через її прибуток.

Ринкова вартість компанії (ринкова капіталізація) - менш важливий показник ефективності. Власники бізнесу зацікавлені у його постійному подорожчання. Багато, які є нової класикою, системи управління компанією використовують як основний критерій результативності фірми саме зростання її ринкової капіталізації.

Але, цей показник теж не можна безпосередньо використовуватиме оцінки порівняльної ефективності різних компаній. Зіставивши розміри ринкової капіталізації та одержання прибутку компанії, зможемо в яку можна формі оцінити, наскільки вартість бізнесу (фактично - ставлення до нього з боку інвесторів) відповідає досягнутим масштабам діяльності. Отже, отримуємо четвертий оціночний коефіцієнт - Mcap/Sales, що виражався в %.

Останній відкрите питання - це глибина дослідження з часу. Тут слід враховувати, що спочатку 90-х, а тим більше 80-ті роки ситуація на світовому ринку різнилася від сьогоднішнього. Отсутствовали багато чинників. Немає цілих галузей промисловості (наприклад, сфера послуг мобільних телекомунікацій лише зароджувалася), тому має сенсу занадто заглиблюватись у минуле. Дані з цією статті збиралися у період до 1999 року включно. Потім кожному за показника виводилася його середнє за аналізований період. Винятком із цього правила було зроблено співвідношення EBITDA/employees, яким вдалося зібрати достатні дані лише період 2002-2003 років.

Звісно, у світі широко зустрічаються найрізноманітніші показники ефективності компаній, але щодо хорошого аналізу великим кількості параметрів ми будемо змушені нагромадити і обробити величезний обсяг інформації. Можливість зібрати достовірну інформацію про велику кількість компаній тут серйозним обмежувальним чинником.

Які джерела інформації ми використовуємо?

Насамперед, це річні звіти (annual reports) самих компаній. Ці звіти готують все публічно торгуемые компанії. Вони зазвичай публікують у мережі інтернет на сайтах компаній, і тому є легко доступним джерелом офіційній інформації. Відтак можна одержувати інформацію обсяги продажів (net sales чи revenues), активах компанії (валюта балансу, total assets), прибутку до оподаткування нафтопереробки і амортизації, динаміці кількості персоналу за літами. У тих нечисленних випадках, коли ці дані відсутні в звіті їх можна знайти у інших розділах серверу компанії.

Єдину складність представляє збір достовірну інформацію про ринкової капіталізації (market capitalization) компанії. Зазвичай, цю інформацію не наводиться в річних звітах. Як джерела інформації про ринкової капіталізації було використано річні огляди найбільших компаній із рівню ринкової капіталізації.

Що відтак?

Отже, які результати можна отримати роботу, порівнявши компанії із різним рівнем диверсифікаціїі бізнесу по обраної системі критеріїв? Отриманий відповідь виявився несподівано чітким: в переважній більшості випадків ефективніші концентровані компанії, чи повертаючись до статті - еліксир ефективності - це концентрація бізнесу.

Перша група критеріїв - прибутковість компаній.

Усередині цієї групи помітні досить цікаві тенденції. Максимальний відрив спостерігається для показника прибутку на 1 співробітника. Тут концентровані компанії перевершують своїх диверсифікованих колег на 200% - загалом 86 тис. доларів прибутку на людини у концентрованої компанії, проти 29 для широкодиверсифицированных. Компанії із середнім рівнем диверсифікації займають проміжне становище, забезпечуючи прибуток лише на рівні 49 тис. доларів на 1 працівника.

За показником прибутковості активів картина виходить більш згладженої. Розбіжність у користь спеціалізованих компаній становить близько 130%, чи, в абсолютних величинах, відповідно, 22% проти 9% у широкодиверсифицированных. Цікаво, що за показником використання активів компанії із середнім рівнем диверсифікації виявляються значно ближчі один до фірмам, використовує концентровані моделі бізнесу. Їх показник EBITDA/total assets становить середньому 17%. Понад те, за даними за 2002 рік компанії із середнім рівнем диверсифікації показали кращі результати, ніж концентровані компанії.

Останній коефіцієнт - ефективність продажів. У принципі так, якого є узагальнюючим з цією групи показників, оскільки змогу витягати максимальну прибуток на одиницю обсягу продажу - основну умову ринкової ефективності компанії. Ефективне використання персоналові та активів - просто чинники, що сприяло підвищенню ефективності продажів. Аналіз рентабельності продажів показує, що й концентровані компанії виявляються найкраще, та їх відрив аутсайдера становить «лише» 86%. У абсолютних величинах значення показника EBITDA/Net sales становить: 19% для концентрованих компаній, 16% для среднедиверсифицированных і лише 10% для концентрованих. Як бачимо, компанії із середнім рівнем диверсифікації й тут перебувають ближчі один до концентрованим компаніям.

Головний висновок досить очевидний: концентровані компанії найефективніші. Але чому в них виходить? Як бачимо, концентрація дозволяє найефективніше використовувати потенціал персоналу компанії. По ефективність використання активів концентровані компанії близькі до среднедиверсифицированным. І, нарешті, широкодиверсифицированные компанії мають ряд переваг, не розкритих показниками прибутковості персоналові та активів, що дозволяють їм кілька зменшити їхню відставання від лідера за показником ефективності продажів. Можливо, ці переваги пояснюються наявністю різноманітних бізнесів з різною циклічністю, що дозволяє компенсувати невдачі одного напрями перевагами іншого.

Головний висновок такий: концентровані компанії незмінно демонструють кращі результати. Компанії із середнім рівнем концентрації відстають від нього набагато, а тому випадку, коли специфіка бізнесу така, що потрібно забезпечити максимальну віддачу активів, ефективність цих двох типів компаній практично однакова. Широкодиверсифицированные компанії, певне, мають переваги перед іншими, але цих переваг недостатньо, щоб забезпечити рівень ефективності можна порівняти, навіть з среднедиверсифицированными компаніями.

Описана картина у принципі зберігається, коли ми переходимо до показника Mcap/Sales (ставлення ринкову вартість до обсягів продажу), що характеризує ступінь довіри до над ринком. Але є дуже суттєва відмінність. За цим показником перевагу концентрованих компаній становить лише 20%. Співвідношення Mcap/Sales для концентрованих компаній - 157%, для среднедиверсифицированных - 134% й у концентрованих 130%. На відміну з показників прибутку компанії із середнім рівнем диверсифікації тут зайняли позицію ближчі один до іншому краю шкали - широкодиверсифицированным компаніям.

Що таке? Чому

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація