Реферати українською » Менеджмент » Небезпечні міфи інвестиційної оцінки


Реферат Небезпечні міфи інвестиційної оцінки

Популярна фінансова теорія "ще більшого дурня" напівжартома стверджує, що цінність активу має значення, якщо перебуває "ще більшу бовдуре", готовий придбати актив. Та яких помилок можна й потрібно уникнути, коли треба зазначити реальну вартість активу?

Асват Дамодаран (Aswath Damodaran), був у у світовій практиці дослідник теорії вартості та процесу оцінки; професор нью-йоркського університету

Оскару Уайльду належить визначення циніка як людина, «знає ціну будь-якої речі, але з має жодного уявлення щодо неї цінності». Письменнику чудово можна було б опис деяких аналітиків, і навіть багатьох інвесторів, які дотримуються у справі інвестування теорії «ще більшого дурня». Відповідно до даної теорії, цінність активу немає жодного значення, якщо перебуває «ще більшу бовдуре», готовий придбати даний актив. Хоча шанс отримати певний прибуток за такого підходу точно залишається, такі ігри може стати небезпечними, оскільки немає ніякої гарантії, що у потрібну знайдеться підходящий інвестор.

Теоретично оцінки, як і всіх інших аналітичних дисциплінах, згодом поширилися власні міфи. У цій статті досліджуються і викриваються окремі.

Міф 1. Оцінка об'єктивна, оскільки її проведення використовуються кількісні моделі

Використовувані в оцінці моделі можливо, й ставляться до кількісним, проте вхідні дані залишають багато простору для суб'єктивних суджень. Відповідно, підсумкова цінність, отримана з допомогою певної моделі, буде відзначено впливом привнесених у процес оцінки упереджень.

На погляд, необхідно лише усунути будь-які упередження до початку оцінки. Але це легше сказати, ніж зробити. При рівні доступу до зовнішньої інформації, аналітичним дослідженням та судженням фірму, навряд чи вдасться уникнути певної міри упередженості у оцінках. Зачасто рішення, переоцінена чи чи недооцінена фірма, передує її реальної оцінці, що зумовлює дуже упередженому аналізу. З особливою очевидністю виявляється при поглинанні, коли постанову по придбанні фірми найчастіше передує проведенню її оцінки. Чи слід дивуватися з того що аналітики майже завжди виявляються прибічниками цього рішення?

З іншого боку, щодо ступеня упередженості оцінки грають роль та інституціональні чинники. Відомо, наприклад, що аналітики, вивчаючи ринок цінних паперів, з більшою ймовірністю дають рекомендації про купівлю, ніж щодо продажу (т. е. вони найчастіше вважають фірми недооціненими, ніж переоціненими). Протягом тривалого часу число рекомендацій про купівлю перевищувала кількість рекомендацій щодо продажу у відсотковому співвідношенні 10:1. Останніми роками зазначена тенденція ще більше погіршилася внаслідок тиску аналітиків цінних паперів, змушених займатися проблемами инвестиционно-учредительской діяльності банків.

Міф 2. Добре обгрунтована і старанно проведена оцінка залишиться вірної завжди

Цінність, отримувана з допомогою будь-яких моделей оцінки, залежить як від специфіки фірми, і від інформації, що належить до всьому ринку. У результаті цінність змінюватиметься з появою нову інформацію. При постійному потоці нову інформацію, котра надходить на фінансові ринки, оцінки на відношенні будь-якої фірми піддаються швидкому старіння і підлягають оновленню із метою врахування нову інформацію. Ця інформація може стосуватися лише певної фірми, ставитися до цілого сектору економіки або ж змінювати очікування щодо всіх фірм над ринком.

Нарешті, попри всі економічні оцінки впливає інформація щодо стану економіки та рівня відсоткові ставки. Послаблення економіки можуть призвести до повсюдної переоцінці темпи зростання, хоча вплив з доходів буде найбільший у фірмах, відмінних циклічністю. Наприклад, дохідність і, ціни акцій компанії, як Coca-Cola, визначаються попитом їхньому продукцію, який має сезонний характер.

Якщо аналітики вирішили поміняти свої оцінки, або від них, безперечно, зажадають обгрунтувати таке рішення, причому у окремих випадках зміна оцінок згодом сприймається як проблема. У такій ситуації найкраще було би пригадати слова Джона Мейнарда Кейнса. Він сказав в у відповідь критику, обрушившуюся нею за карусель щодо однієї фундаментальної економічної проблеми: «Коли факти змінюються, я міняю свою думку. Хіба ви, сер, чините інакше?»

Міф 3. Якісно проведена оцінка дозволяє точно визначити цінність

Навіть із завершенні надзвичайно скрупульозною і детальної оцінки залишиться невизначеність щодо заключних величин вартості, оскільки вони «вирізняються» припущеннями у майбутнє компанії та економіки загалом.

Мабуть, ступінь точності оцінок змінюватиметься в межах залежно від конкретних інвестицій. Оцінка великою і «зрілої» компанії із тривалою фінансової історією буде, швидше за все, значно більше точної, ніж оцінка молодий компанії, яка працює нестійкому секторі. Якщо це компанія дбає про що складається ринку, щодо майбутнього котрого також виникають значні розбіжності, то невизначеність збільшиться.

«Зрілі» компанії зазвичай легше оцінювати, ніж ростучі, а молоді, хіба що стартувавши компанії важче оцінювати, ніж компанії з усталеними продукцією і ринками. Проте проблема не в використовуваної моделі оцінки, а труднощів, з якими ми зіштовхуємося, намагаючись оцінити майбутнє. Багато інвесторів і аналітики виправдовують недостатньо обгрунтовані оцінки невизначеністю майбутнього чи свідчить про відсутність інформації. Але насправді виграш, який виникає при обгрунтованою оцінці, виявляється найбільшим саме в фірмах, у яких проведення оцінки є найбільш вразливій завданням.

Міф 4. Чим більше «кількісної» буде модель, тим точніше оцінка

Здається очевидним, що як складна й повна модель призведе до якіснішим оцінкам. Але це не так. Принаймні ускладнення моделі, кількість вхідних даних, необхідні оцінки фірми, швидше за все, зростатиме, що сприятиме збільшення ймовірності помилок на вході. Ця проблема ще погіршується, коли модель стає таким складної, що перетворюється на якийсь «чорна скринька», де, з одного боку, аналітик «потопає» у вхідних даних, з другого боку, — в оцінках.

Існують три аспекти, важливі для будь-який оцінки. Перший — це принцип економії, суті якого у тому, чого слід використовувати більше вхідних даних, ніж потрібно оцінки активу. Другий момент полягає у необхідності балансувати між додатковими перевагами з більш детальної оцінки й додатковими витратами (і помилками), пов'язані з отриманням необхідних даних. Третій аспект у тому, що оцінюють компанії не моделі, а ви самі. У, де проблема оцінки часто не в нестачі інформації, а її надлишку, відділення істотною інформації від несуттєвою майже так само важливо, як й ті моделі і силові методи, якими користуєтеся з метою оцінки фірми.

Міф 5. Щоб робити гроші, покладаючись оцінку, необхідно припустити неефективність ринку

За умовчанням у процесі оцінки присутній припущення, що ринки роблять помилки, чому ми можемо них знайти. У цьому часто використовується інформація, яка доступна десяткам інших інвесторів. Отже, буде доцільним заявити, тим, хто у неефективність ринків, слід приділяти частку й інвестиційних ресурсів оцінку, тоді як людям, впевненим в ефективності ринків, як найкращою оцінки стоїть прийняти ринкову ціну.

Найкраще, підходитиме до питання про ринкової ефективності з позиції обережного скептицизму. Слід визнати, що, з одного боку, ринки помиляються, але, з іншого боку, щоб виявити цих помилок потрібно поєднання навичок і удачі. Цей підхід до ринків призводить до наступним висновкам: по-перше, якщо щось виглядає дуже добре, щоб бути істинним (наприклад, цінний папір виглядає, вочевидь, недооціненою чи переоціненою), то, найімовірніше, не є істинним. По-друге, коли оцінка, виготовлена результаті аналізу, істотно відрізняється від ринкової ціни, виходите речей, що правим буде ринок.

Міф 6. Важливий лише результат оцінки (т. е. встановлена цінність). А сам процес оцінки не відіграє ролі

Існує небезпека зосередитися виключно результаті (т. е. цінності компанії та питанні, актуальна ця компанія переоціненою чи недооціненою) й пропустити у своїй деякі важливих моментів, пов'язані з процесом оцінки. Тим більше що сам собою він може надати нам дуже багато інформації щодо детермінантів цінності й подати допомогу у відповіді певні фундаментальні питання. Яку ціну заплатити за високе зростання? Яка цінність торговельну марку (бренду)? Наскільки важливо домагатися вищої дохідності проекту? Яке вплив розміру прибутку на цінність? Завдяки такої високої інформативності процесу оцінки, деяку користь в моделях оцінки матимуть змогу одержати навіть ті, хто вірить у ефективність ринку (соціальній та те, що ринкова ціна є найкращою оцінкою цінності).

Постулат, лежить у основі здорового підходи до інвестиціям, говорить: «ніякої інвестор не оплачує актив більше, що він стоїть». Дане твердження цілком розумним очевидною, але, тим щонайменше, кожному черговому поколінню доводиться щоразу відкривати його наново усім, без винятку, ринках.

Список літератури

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту http://www.elitarium.ru/

Схожі реферати:

Навігація