Реферати українською » Менеджмент » Американська система менеджменту на підприємстві


Реферат Американська система менеджменту на підприємстві

та про нове, раціональної системи управління.

У 80-ті рр. ХІХ ст. промислова революція охопила всю Північну Америку. Систематичне використання терміна "менеджмент" під час обговорення проблем практичного управління підприємством пов'язують з ім'ям ГенріТауна (1844 – 1924). ГенріТаун, попередникФ.Тейлора, був відомий у США як директор низки компаній. З 1870 р. він почав впроваджувати на підприємствах методи управління під гаслом "Управління фабрикою не менш важливим, ніж техніка".Г.Таун у своїх публікаціях неодноразово зазначав, що з менеджерів немає спеціальної наукової дисципліни, у межах якоїсистематизировался накопичений досвід управління. СамеГ.Таун був однією з перших президентів Американського суспільства інженерів-механіків, що було засновано 1880 року із єдиною метою розвитку науку й машинобудування.

У 1895 р. американський інженер Фредерік Тейлор на засіданні Американського суспільства інженерів-механіків виступив із доповіддю "Система відрядної оплати праці". Питання ефективної оплати праці той час хвилювали уми більшості керівників, а тому цей доповідь був сприйнятий з інтересом. Але через надмірної труднощі й детальності розрахунків доповідь не зустрів широкого схвалення. Тоді Тейлор і розпочали практичної розробці методів управління з урахуваннямМидвейлской сталевої компанії, Массачусетському заводі велосипедних деталей, паперової фабриці вМене,Бетльхемской сталевої компанії. Дослідження Тейлора залишилися непоміченими, невдовзі після його стали запрошувати до ролі консультанта на провадження з метою оптимізації діяльності компаній.

Тейлор та її учні здійснювали звичайну організаційну роботу, з погляду сучасного менеджменту. Однак те його ідеї, й способи праці були революційними. Наприклад, заводіTaybor, який став випробувальним полігоном для відпрацювання методів наукового управління, за півроку зменшилася кількість працівників, число службовців збільшилася і збільшився обсяг своєї продукції в 3 разу. На завод з цією новою методою управління приїжджали знайомитися багато керівників промислових підприємств країни, переконуючись, що значні результати були отриманим значною мірою завдяки використанню наукового управління підприємством.

Не варто 50-х рр. ХІХ ст. США ігнорувалися досягнення європейських дослідників, зокрема і теорія АнріФайоля. У 1949 року і його працю "Загальне і промислове управління" було переведено англійською мовою, а доти науковий менеджмент розглядався як американське винахід.

Американський менеджмент всмоктав у собі основи класичної школи, засновником якої є Анрі Файоль. Американці ЛютерГьюлик іЛиндалУрвик зробили багато для популяризації засадах положень класичної школи менеджменту США.Гьюлик працював над удосконаленням функцій управління, розширивши їх сьомої. Згодом інші американські автори внесли до системи принципів управління чимало доповнень, уточнень та інших змін. Класична школа справила великий вплив формування інших напрямів у формуванні американської теорії менеджменту.

Як відзначалося, перехід від екстенсивних до інтенсивних методів господарювання в20—30-е рр. зажадав пошуку нових форм управління. Поступово склалося розуміння те, що для виживання капіталістичного виробництва необхідно змінити ставлення до стану робочого для підприємства, виробити нові методи мотивації і співпраці між робітниками і підприємцями. Формування нової концепції, що отримала назву "школи людські стосунки", пов'язаний з ім'ям американського соціолога і психолога Еге. Мейо.

Часто цей період розвитку американської теорії управління називають епохою "нових починань" гуманістичного спрямування. Найяскравішими її представниками є вчені економісти, соціологи, психологи, такі як МеріФоллетт, ФріцРотлисбергер, Абрахам X. Маслоу, Дуглас Макгрегор, ФредерікГерцберг та інших.

Термін "менеджмент людських ресурсів" виник у 60-ті рр. XX в. Американський соціологР.Е. Майлз на одній із своїх робіт протиставив модель "людські стосунки" моделі "людські ресурси". Модель "людські ресурси" сприймається як стратегічна, сприяє рішенню основні цілі організації. Модель "людськіресурси"ориентирована активну позицію особистості організації. Кожна людина має відповідати за результати своєї праці, знати спільні цілі організації та своєю працею сприятиихдостижению. Натомість, організація повинна заохочувати особисту ініціативу своїм співробітникам з допомогою матеріальним стимулюванням і службовими щаблями. Концепція "людських ресурсів"допускаетучастие підлеглих під управлінням. Менеджмент "людських ресурсів" потребує удосконалюваннякадровойполитики у створенні.

Прагнучи висловити своє підвищену увагу до людським ресурсів, більшість американських фірм в 70 - 60-ті рр. XX в. перейменували кадрові підрозділивслужби людських ресурсів, роль що у останні десятиліття помітно зросла.

Американський економіст РобертХейлбронер зазначив три основних історично сформованих підходи до розподілу ресурсів суспільства. Це — традиції, накази і ринок. Традиційний підхід має на увазі розподіл економічних ресурсів суспільства у вигляді сформованих традицій, від однієї покоління до іншого. Командний підхід передбачає розподіл ресурсів через накази. Ринковий підхід передбачає розподіл ресурсів з допомогою ринку, без будь-якого втручання суспільства. Такий підхід є найефективнішим. Він грунтується взаєминах продавця та покупця, які самостійно встановлюють ціни, вимоги до якості товару тощо. Ринкові відносини часто потребують прийняття управлінські рішення за умов невизначеності іриска, що підвищує відповідальність менеджерів право їх

розробки та прийняття.

Вплинув формування теорії корпорації справила книга "Сучасна корпорація і приватна власності", опублікована А. Берлі і М.Минзв1932 р. Корпорації набули статусу юридичної особи,

які акціонери придбали декларація про частка прибутку,распределяющейся пропорційно кількості їхніх акцій. Корпорації прийшли змінюють невеликим підприємствам, у яких вся власність належала власникам капіталу, і вони цілком контролювали діяльність робочих.

На думку теоретиків менеджменту, створення корпорацій призвело до у себе відділення власності контролю над розпорядженням нею, т. е. від влади можливе. Американський професор зазначав виникнення "нової управлінської еліти, чия міць грунтується не на власності, а скоріш під контролем за процесом загалом". Реальна владу зі управлінню корпорацією перейшла до її правлінню і менеджерам (фахівцям у сфері організації та управління виробництвом). У моделі американського менеджменту й у час корпорація є основним структурної одиницею.

Американські корпорації широко використав своєї діяльності стратегічне управління. Це впровадили ужиток з кінця 60-70-хгг.XX в., а 80-тігг.XX в. охопило майже всі американські корпорації.

Слово "стратегія" походить від грецькогоstrategos, "мистецтво генерала". Загалом вигляді стратегія — це спосіб використання засобів і ресурсів, вкладених у досягнення поставленої мети. Стратегію можна з'ясувати, як генеральну програму дій,виявляющую пріоритети труднощів і ресурсів задля досягнення головної мети корпорації. Стратегія формулює головними цілями й захопити основні шляху їхнього досягнення в такий спосіб, що корпорація отримує єдине напрям дій. Поява нових цілей, зазвичай, підштовхує до пошуку і формування нових стратегій.

Зміст стратегічного управління полягає, по-перше, з розробки довгострокової стратегії, яка потрібна на перемоги у конкурентної боротьби, і, по-друге, у виконанні управління у реальному масштабі часу. Розроблена стратегія корпорації у згодом перетворюється на поточні виробничо-господарські плани, підлягають реалізації практично.

Концепція стратегічного управління полягає в системному і ситуаційних підходах до управління. Підприємство сприймається як відкритої системи. Основою стратегічного управління системного і ситуаційний аналіз зовнішньої (>макроокружение і конкуренти) і внутрішньої (наукові дослідження й розробки, кадри та його потенціал, фінанси, організаційна культура тощо.) середовища.

Найважливішою складовою планової роботи корпорації є стратегічне планування, який виник у умовах насичення ринку виробництва і уповільнення зростання низки корпорацій. Стратегічне планування стримує прагнення керівників для отримання максимальної поточної прибутку на збитки рішенню довгострокових завдань, і навіть орієнтує керівників на передбачення майбутніх змін довкілля. Стратегічне планування дозволяє керівництву корпорації встановити обгрунтовані пріоритети розподілу, зазвичай, завжди обмежених ресурсів. Стратегічне планування створює базу до ухвалення ефективних управлінські рішення.

У 60-х роках рр. XX в. дедалі більше стали вимоги працівників корпорацій в поліпшенні соціально-економічного становища. Паралельно багато теоретиків менеджменту переконалися, що низку організацій не сягає своєї мети через нехтування протиріч у соціального середовища. Наслідком становища була поява доктрини виробничоїдемократии("демократии на робочихместах"),связанной з залученням у керування непрофесіоналів як найбільш перед-

прийняття, і споживачів товарів та послуг, посередників тощо., тобто. зовнішньої стосовно підприємству середовища.

Деякі американські автори називають залучення непрофесіоналів до управління "третьої революцією" під управлінням. Перша революція, на думку, пов'язані з відділенням управління з виробництва і із їх у особливий вид управлінської діяльності.

Друга революція характеризується появою менеджерів, тобто. людей особливої професії. Виробнича демократія (чипартисипативноеуправление)стала розглядатися ніж формою співучасті всіх працівників організації у прийняття рішень, які зачіпають свої інтереси. Авторами ідеї виробничої демократії прийнято вважати соціологів Дж.Коула й О. Горянина, які пропонували управління корпораціями здійснювати у вигляді виробничих рад, контрольованих робітниками. Завдяки брати участь у роботі цих рад, робочі поступово навчилися б контролювати весь процес виробництва спочатку у однієї корпорації, та був у цілому по промисловості.

>Партисипативное управління можна як одне із загальних підходів до управління людиною у створенні. Метоюпартисипативного управління вдосконалення використання всього людського потенціалу організації.

>Партисипативное управління передбачає розширення залучення працівників до управління за такими напрямами:

- надання працівникам права самостійного прийняття рішень;

- залучення працівників до процесу прийняття рішень (збір необхідної інформації ухвалення рішення, визначення прийомів та способів виконання затвердженого рішення, організаціяработи т. п.);

- надання працівникам права контролю якості і пишатися кількістю виконаною ними роботи;

- участь працівників у вдосконаленні діяльності як загалом всієї організації, і конструкції окремих її підрозділів;

- надання працівникам права створювати робочі групи з інтересам, вподобанням тощо. з єдиною метою ефективнішого виконання рішень.

У 60-х роках рр. XX в. США отримали стала вельми поширеною бригадні методи щодо організації праці та гуртки контролю за якістю, ідея створення яких належить американським фахівців із прикладної статистиці У.Демингу і Дж.Джурану. Однак уперше гуртки контролю за якістю стали широко застосовуватися у Японії. І тільки у другій половині 70-х рр. вони мали поширення американських корпораціях.

Залучення робочих до брати участь у вищих управління корпорацією — радах директорів — практично трапляється вкрай рідко.

Для зниження опору робочих організаційним змін, які у корпораціях, розробляються програми підвищення якості трудовий життя, з допомогою яких працівники корпорації притягнуто до розробці стратегії його розвитку, обговоренню питань раціоналізації виробництва, рішенню різноманітних зовнішніх й наявність внутрішніх проблем. Американські вчені продовжують ставити і розробляти реальні проблеми менеджменту. Так, Еге. Петерсон і Еге.Плоумен, автори відомої книжки "Організація бізнесу і менеджмент" виділяють шість основних видів менеджменту:

1. Уряд (його відповідає загальному поняттю менеджменту, хоча слово "менеджмент" не застосовується до діяльності уряду).

2. Державний менеджмент.

3. Військовий менеджмент (особливий вид за державний менеджмент).

4.Ассоциационний (клубний) менеджмент.

5.Бизнес-менеджмент (особливий вид менеджменту, відрізняється від урядового і державної).

6. Менеджмент у державнійсобственности(специальний вид бізнес-менеджменту).

Розвиваючи теорію управління, Петерсон іПлоумен дають визначення поняття менеджмент як психологічний процес здійснення керівництва підлеглими, з якого задовольняються головні людські прагнення. Видатний представник американського менеджменту Пітер Ф. Друкер виступає проти розширювального тлумачення поняття менеджмент, вважаючи, що його треба відносити лише у підприємству, випускаючому продукцію чиоказивающему різні види послуг. Друкер сформулював основні засади сучасного менеджменту:

>1.Содержание менеджменту загалом аналогічно за кордоном, але методи його різні. Національний менеджмент має враховувати свої власні традиції, культуру, історію.

2. У центрі уваги менеджменту є людина, який має спрямовувати свої зусилля для підвищення ефективності своєї діяльності, зі метою досягнення ефективності роботи лише підприємства.

3. Завданням менеджменту є напрям дій всіх працівників виконання наших спільних цілей підприємства.

4. Завданням менеджменту є постійна розвиток здібностей, потреб всіх працівників і можливостей їхнього задоволення.

5. Кожен працівник повинен відповідати за доручену йому роботу. Зв'язок між працівниками здійснюється з допомогою комунікацій.

6. У кінцевому підсумку діяльність підприємства оцінюється велику кількість різноманітних засобів і коштів.

7. Оцінка й одержують результати діяльності підприємства знаходять своє вираження не всередині підприємства, а поза нею.

Друкер сформулював ряд загальних, обов'язкових функцій, властивих праці будь-якого менеджера:

- визначення цілей підприємства міста і шляхів її досягнення;

- організація роботи персоналу підприємства (визначення обсягу робіт і розподіл його між працівниками, створення організаційної структури та т. буд.);

- створення мотивації і координація діяльності працівників;

- аналіз діяльності організації та контрользаработой персоналу;

- забезпечення зростання людей організації.

Американський менеджмент вніс значний внесок у розробку менеджменту як навчальної дисципліни. Вперше науковий курс управління було розробленийв1881 р. американським ученим ДжозефомВартоном. Через 100 років Р. Кунц і З.О'Доннел опублікувалисвій працю "Управління: системного і ситуаційний аналіз управлінських функцій", який був із англійської й побачив світ у Росії 1981 р. Існує також американський підручник Д.О'Шонесси, у якому описані найпомітніші досягнення у галузі управління. Сучасні ідеї американського менеджменту викладені у підручнику "Основи менеджменту", у його автори - М.Мескон, М. Альберт і Ф.Хедоури - освітили основні досягнення різних шкіл управління та його внесок у становлення науки менеджмент.


 

1.3 Порівняльна характеристика існуючих моделей менеджменту

>Национально-исторические особливості корпорацій виявляється у складі - й структурі ключових учасників корпоративного управління, їхні права та обов'язків, у механізмах взаємодії його учасників і порядку формування вищих органів управління. Дослідження світової практики корпоративного управління виділяють три моделі менеджменту:

- Американська (англо-американська)

- Японська

- Німецька

Американська модель вирізняється особливою демократизацією управління. Тут високі вимоги до нормативно-правову базу, відкритості інформації, відомостей про акціонерів. У європейських і японських корпораціях висока концентрація великих пакетів акції руках небагатьох власників і дуже значущою роль банків. Управління на підприємствах Німеччини та Японії має свої характерні риси, але нерідко їх модель називаютьгермано-японской. У Німеччині поширене залучення широкої населення до брати участь у власності корпорацій. І тому використовуються податкові пільги для акціонерних товариств та масових вкладників, пільги на придбання акцій, акції до працівників ніж формою участі у управлінні компанією. Тотального поширення набула практика взаємного участі корпорацій у роботі одне одного з допомогою колективних акціонерів, загальних банків, спостережних рад. У Японії управління компаніями спирається

Схожі реферати:

Навігація