Реферати українською » Менеджмент » Закон інформативності-упорядкованості


Реферат Закон інформативності-упорядкованості

Предыдущая страница | Страница 2 из 2
персоналом, фінансами тощо п.

Щоб прийняте керівником рішення було закріплено повною мірою обгрунтованим, використовувана при цьому інформація мусить бути високої чи середньої цінності, абсолютно достовірної, середньої насиченості і яка поєднувала елементи відкритості й конфіденційності.

Інформаційна середовище організації підпорядковується дії законуинформированности-упорядоченности. Упорядкованість — це гармонійний розвиток всіх елементів організації: системи управління, персоналу, підрозділів, економіки та т.п., і навіть наявність між елементами встановленого взаємодії (взаємовпливу) — коефіцієнтів пропорційності.

 

2.2 Три варіанта дію Закону інформованості - упорядкованості

Відповідно до першого варіанта керівник і підпорядковані не знають законинформированности-упорядоченности. Персонал прагнутиме зібрати якнайбільше інформації конкурентів, ринки збуту та інших., не думаючи про її упорядкованості і обсязі. Цей процес відбувається досить дорогий, ще, організація може мати простий недостовірну інформацію і прийняти пропозицію її як керівництво до дії. Результатом стануть збитки.

Результат стихійного дію Закону. Саме це процес може піти багато фінансових ресурсів, ще, можуть підкинути неправдиву інформацію, яка, безсумнівно, вжито.

Другий варіант: керівник знає закон, яке підлеглі не знають. Найбільш несприятливий варіант керівникові. Працівники як й у перший варіант прагнутимуть повідомити керівнику якнайбільше даних про конкурентів, ринки збуту та інших. Керівник повинен переглянути усю інформацію і вибрати все найважливіше, у своїй є велика можливість щось пропустити. При наступі несприятливих наслідків підлеглі будуть в усьому звинувачувати керівника.

Третій варіант: керівник і підпорядковані знають законіинформированности-упорядоченности. Як у багатьох інших випадках, результат дію Закону при загальної інформованості буде найкращим. Усі робітники у своїх повноважень та фінансової відповідальності збирають, обробляють інформацію, роблять свої висновки і повідомляють звідси зацікавленому фахівцю компанії. За такої системи збирання цих та інформації явно нікому не потрібна інформація, і дезінформація, швидше за все, будеотсеяна і почне робити вищі рівні організації.

 

2.3 Слідство на законинформированности-упорядоченности

Слідство 1. «Досягнення максимальних значень всіх характеристик інформації призводить до дезінформації ».

Існує природний максимальне прагнення чоловіки й компанії придбати більше інформації абсолютно достовірне, надвисокої цінності, та й ще секретної. Це спричиняє великим затратам фінансових коштів, інформаційної надмірності, кримінальним джерелам, до перенасичення інформації цифрами, таблицями, графіками тощо. Через війну створюються проблеми обробки, збереження і оцінки отриманої інформації.

Слідство 2. «Поінформованість працівника після досягнення нею рівня перетворюється на його компетентність». [5,с204]

Добре скоординовані канали просування інформацією організації практично гарантують надходження до працівникам і роботодавцям необхідної їм інформації та зниження її невизначеності. Отже, проходження законуинформированности-упорядоченности змушує керівників створювати джерела інформації, розвивати їх, забезпечувати комунікації, підвищувати їхню кваліфікацію працівників, впроваджувати передові інформаційні технології.

Грамотне поводження з інформацією дозволяє організації розширити знання. Знання ми вважаємо вищим рівнем обробки даних: якщо інформація — це оброблені дані, то знання — це оброблена інформація.

Тому, керівник повинен створити працівникам умови щоб одержати інформації.

Закон жадає від керівників створення та розвитку джерел інформації, організації підвищення кваліфікації своїм співробітникам, впровадження передових інформаційних тих, зокрема автоматизованих робочих місць.

Високий рівень які у зовнішнього середовища вимагає прискорення навчання дітей і засвоєння знань у більший обсяг, як індивідів, так організацій. Знання потрібні організаціям у розвиток ключових компетенцій, які характеризувалися б тривалим існуванням і водночас, гнучкістю. З погляду ресурсного підходу конкурентні переваги організації визначаються як становищем над ринком, а й станом справ у самої ж компанії, а, точніше, забезпеченістю деякою комбінацією критично важливих ресурсів.

Ресурси мають створювати цінність покупцям, бути оригінальними проти конкурентами, важко замінними як важкоимитируемими[5,с79]. Знання можна вважати однією з цінних ресурсів сучасної компанії, а труднощі його імітації за відповідного захисту сприяє підвищенню конкурентних переваг.

Організація повинна йти до отриманню знань як про своє зовнішнього середовища, а й внутрішньої. «Внутрішні» знання дозволяють краще зрозуміти, які види діяльності можуть бути ключовими компетенціями, отже, у чому конкурентна перевага компанії.

Ще одна необхідна вимогу до процесу придбання знань організацією у тому, що слід набувати швидше, ніж конкуренти.

Виходить, конкурентоспроможна організація мусить бути «студіюючої» (“>learning”organization). Беручи до уваги погляди низки зарубіжним дослідникам, як-от Х.Виссема, А. Дж.ДиБелла і И. К. Невіс (>A.J.DiBella &E.C.Nevis), Б.Думейн (B.Dumaine)Хенди іРенеш (З.Handy &J.Renesch), можна сказати, що >обучающаяся організація — це організація, що створює умови для постійного навчання дітей і вдосконалення майстерності всіх своїх працівників, і цього сама є також у процесі постійного самовдосконалення.

Найвідоміша концепція «студіюючої організації» П.Сенге полягає в п'яти основних дисциплінах чи «уміннях»: вдосконалення особистості, інтелектуальні моделі, спільної візії (місія), групове навчання й системне мислення.

Нині перше місце виходить більш просунута концепція — концепція «мислячої» організації.

Дж. Р.Стоунхауз (>G.H.Stonehouse) визначає мислячу організацію (>intelligentorganization) як організацію, «яка навчається і управляє знаннямипо-умному»[5,с22-23]. Перевага мислячої організації перед студіюючої залежить від процесі управління знаннями, їхньому створенні і перетворення.

Мисляча організація полягає в здібності й навчатися. Здатність мислити включає у собі збір даних, і інформації, здатність розмірковувати, швидкість розуміння. З погляду організації, спроможність до мисленню залежить від нашої здатності одержувати інформацію, маніпулювати їй, аналізувати і зробити висновок, розмірковувати і віддали навчатися, і навіть генерувати нові знання. Здатність й знання організації постійно розвиваються, причому швидкість розвитку залежить від нашої здатності організації вчитися. Навчання є тривалим і безперервним, і навіть активним учасником і свідомим процесом. Свідомість цього процесу дозволяє збільшувати його швидкість. Організаційне навчання й організаційні знання засновані на індивідуальних знаннях, потім вказують японські дослідники А.Нонака і Р.Такеучи (I.Nonaka & H.Takeuchi), і навіть американські М.Кроссан, Р.Лейн і Р. Вайт (M.Crossan, H.Lane, R.White)[5,р6], які аналізували взаємодія індивідуального та колективного навчання.

Індивідуальні знання може бути явними і неявними (таємними).

Організаційні знання з'являються у той час, коли індивідуальні знання формалізовані і в належному форматі. Такі знання вже поширюються всередині організації та, з обмеженнями, у зовнішній середовищі.

Організаційні знання — відкрите для доступу всіх співробітників збори принципів, фактів, навичок і керував, які визначають прийняття рішень, поведінку і процедури у створенні. У цьому специфічні знання, на відміну знань загального характеру — найімовірніший джерело конкурентних переваг і основа для побудови ключових компетенцій. Така характеристика як спільного використання знань у організації має особливе значення, позаяк у цьому плані свої знання мають суттєва відмінність з інших активів компанії: за її спільне використання знання ростуть, причому, зазвичай, за експонентою.

Менеджмент знань включає у собі ряд пов'язаних друг з одним процесів: генерування знань — як частину процесів індивідуального і організаційного навчання; формалізація знань — розвиток принципів, правив і процедур; зберігання знань, включно з вибором підходящого технічного кошти зберігання, яке дозволяло б спільного використання знань; поширення знань — спільного використання знань всередині організації, і навіть обмеження поширення знань межі організації; координація політики та контроль знань — забезпечення узгодженості та належної використання знань. Ефективність менеджменту знань і процесів навчання у конкретної організації залежить від її організаційної структури, культури та інфраструктури (мережі комунікацій). Менеджери мусять створити таке оточення, у якому знання б створювалися, зберігалися, поширювалися, координувалися, і навіть цінувалися як джерело ключових компетенцій. У мислячої організації усі ці елементи підтримують і заохочують розвиток менеджменту знань.

Раз у раз знання старіють і повинні, наскільки можна плавно, замінюватись новими. Необхідність заміни обумовлена зміною обставин, наприклад, потреб покупців, технології. Застарілі знання нічого не винні визначати прийняття рішень на умовах. У цьому слід погодитися з швейцарським ученимК.Д.Экком у цьому, що це невдача Італії й ускладнення оцінюються, передусім, як «перешкоди чи результат помилок, ніж як привід чи вказівку вимушені індивідуального чи колективного навчання». Результатом неуваги до навчання є перевагу менеджментом та працівниками рутинних процедур та подальше зниження інноваційного потенціалу компанії.


Укладання

Професійне використання цього закону, як інших законів організації, сприяє встановленню стійких кількісних і якісних співвідношень між керуючої і керованої системами. Він просто складає частина управлінської технології організації.

Також треба сказати існування однієї з важливих додатків законуинформированности-упорядоченности є рекламна діяльність, оскільки реклама є інформацію про споживчих властивості товарів та послуг з метою створення попиту неї і подальшим реалізацій.

У виконання роботи я дійшла наступному висновку: найпередовіші менеджери усвідомлюють, що навички, якими працівники мають сьогодні, швидко знижуються і застарівають, тож слід шукати способи поповнення знань швидко, зручне і дешево. Наприклад, електронні методи дозволяють навчатися у час та у багатьох випадках без відриву з посади.


Список використаної літератури

1.Акулов В.Б, Рудаков М. Н. Теорія організації: Навчальний посібник. Петрозаводськ:ПетрГУ, 2006.

2. Бараєва Ю.В. Теорія організації: Електронний ресурс. – Ярославль:МУБиНТ, 2006

3.Леванков В.А. Теорія організації.Опорний конспект лекцій і методичних рекомендацій до вивчення курсу. – СПб, 2008.

4.Веснин В.Р. Основи менеджменту. – М., 2007.

5. СмирновЭ.А. Основи теорії організації. Навчальний посібник для вузів. М.:Юнити, 2007.

6. Теорія організації:Учебник/Под ред. В. Г. Алієва

7.Галпин Т.,Хендон М. Повне посібник з злиття і поглинанню компаній.М.:"Вильямс", 2005. з. 150

8.Завьялова Є.,Этокова Є. Міжнародні злиття і поглинання: досвід Заходу. ">Рант". - 2003. з. 140

9. Ляпіна З. Злиття і поглинання – ознака розвиненою ринковою економіки // Ринок ціннихбумаг.-2004 - №1. з. 16-19

10. НікітінЛ.Л. Стратегія і тактика захисту від недружнього поглинання // Злиття іпоглощения.-2003 - №2, з. 38-40

11.ХакимовТ.А. Ворожі поглинання: технологія, стратегія і тактика нападів // Злиття і Поглинання.- 2003- №1, з. 22-25.

12. Хей Д., Морріс Д. Теорія організаціїпромишленности:В2т./Пер. з анг. під ред. О.Г. Слуцького. – СПб.:Экон. ШколаТ.2 - 2006 -590с.

13.Поршнев О.Г., РумянцеваЗ.П.,Саломатина Н.А. Управління організацією. Москва, ">ИНФРА. М", 2006 –355с.

14.Масютин З. Удосконалення системам управлінняпредприятием//"Аудит і фінанси" – 2007 - №5


Предыдущая страница | Страница 2 из 2

Схожі реферати:

Навігація