Реферати українською » Менеджмент » Комунікації в управлінні. Ділове спілкування


Реферат Комунікації в управлінні. Ділове спілкування

якому він навчений.

1.5 Порозуміння спікера і інтерпретація

Проілюструємо цей висновок даними вивчення процесів комунікації на виробничому підприємстві, проведеногоЕ.А.Гармажаповой в 2008 р. у межах проекту РФФД "Розвиток комунікативних навичок особистості залежність від ступеня діалогічність інформаційного середовища". Однією з гіпотез дослідження припускалося різне рівні комунікативних навичок у середовищі колег корпорацій, причому навіть у межахсоциально-гомогенних груп (статусом, рівнем освіти, віку й т.д.). Для перевірки цієї гіпотези провели дослідження серед управлінських кадрів (120 чол.) середньої й вищої ланки.

Для віднесення до тій чи іншій інтерпретаційної групі в анкету було включено відкриті запитання, де містилися прохання, по-перше, проінтерпретувати улюблену в ранньому дитинстві книжку Ю.Зільбермана і, по-друге, будь-яке яке видається цікавим останнім часом твір (книжку, телепрограму тощо.). Оцінюючи якості інтерпретування основну увагу приділяли особливостям розуміння авторських цілей і мотивів (інтенціональності) творів, названих учасником опитування.

Були зафіксовано такі типові варіанти інтерпретацій: переказ із елементами формулювання авторських мотивів і цілей та гарним запам'ятовуванням змістовних елементів тексту (адекватне сприйняття); переважний переказ змісту, без акцентування авторських цілей і мотивів (частково адекватне сприйняття); переказ, у якому зі структури тексту показують" окремі факти, неможливо пов'язані з авторськими цілями і мотивами, і уводять у власну систему оцінок та матеріальних цінностей, що супроводжується, при цьому, вкрай невисоким кількістю сприйнятої інформації (неадекватне сприйняття).

При віднесення до інтерпретаційної групі до уваги приймалися також особливості спілкування з комунікатором, що у цьому випадку були організатори опитування: ступінь розуміння прохань і завдань, бажання й уміння ввійти у діалог.

Через війну диференціації відповідей за якістю розуміння і інтерпретування виділили групи, різняться рівнем виявлених у ході дослідження комунікаційних навичок: інтерпретують адекватно (36%), частково адекватно (52%) і неадекватно (12%).

Як виявилося, рівень розвитку комунікативних навичок значною мірою визначає особливості "бачення" людиноювнутрикорпоративних законів і норми.

Так, перша група опитаних (адекватне сприйняття) пов'язує головні внутрішньокорпоративні закони та норми, зазвичай, з престижем організації, успішністю бізнесу, конфіденційністю інформації. Друга ж група (частково адекватне сприйняття) частіше вважає головнимивнутрикорпоративними законами, нормами тощо. відповідність таким зовнішнім характеристикам, якдресс-код, усмішка, прихід працювати вчасно. Третю групу (неадекватне сприйняття) частіше заявляла, що таких законів у їх організації взагалі немає. У багатьох разі респонденти цієї групи опитаних давали дивні формулювання,умничали, не розуміючи суті заданого їм питання.

Створення типології ментальних структур, якими відбувається сприйняття, разом із можливістюоперационализации вивчення особливостей особистісного сприйняття, дозволяють "перекинути місток" від теоретичних конструктів і спостережень до реального практиці, спрямованої на оптимізацію комунікаційних процесів, зокрема в системах управління, окремими організаціях, корпораціях, фірмах тощо.

Так, з'явилася реальна можливість вдосконалення параметрів добору, і диференціації груп фахівців рівня, наприклад, прийому працювати, наступному навчанні з виробництва, при просуванні службовими щаблями тощо.

З'явилася і можливість реального розвитку комунікативних навичок у процесі навчання. Для студентів, учнівської молоді та школярів старшої школи, зазвичай, виявляються доступними основні теоретичні і практичні аспектисемиосоциопсихологической концепції соціальної комунікації. У багатьох вузів Москви, де викладаються такі курси чи окремі теми, неодноразово проводилися експерименти, які відстежують ступінь зміни комунікативних навичок доі після навчання, і всіх випадках фіксувалися позитивна динаміка [1;24].

Розуміння (адекватне розуміння) забезпечує надійні підстави для поглиблення і сфери ефективних взаємодій, орієнтованих соціальний прогрес і гармонійний розвиток особистості.


1.6 Управління

Для управління менеджеру потрібно чітко представляти, який необхідний обсяг інформації та у вигляді він має донести її до виконавця, щоб домогтися поставленої мети.

Як-от:

1)  Спілкуючись з людиною, визначити яка модальності в нього провідна.

2)  Приєднатися для її провідною модальності.

3)  Вести розмова була його модальності.

Спочатку розглянемо вибір комунікативного каналу передачі, який залежить від цілей комунікації і труднощі її змісту, тобто вибір модальності.

Для візуалів характерний погляд, у гору вліво, вгору вправо, вгору й за у центрі. Він робить жести верхньої частиною тіла, наприклад плечима чи піднятими руками. Якщо пише на лінійованої папері, то наступний символ більше попереднього.

Дляаудиалов характерний погляд вліво, вліво донизу й вправо. Робить жести у нижній частині тіла, стискує слова робить перенесення слів.

Длякинестетиков характерний погляд вниз вправо і вниз у центрі. Робить жести у неповній середній частини тіла.

Після визначення провідною модальності людини, не буде важко приєднатися до неї. Тобто оперувати у розмові тими словами і термінами, які притаманні даної модальності.

Розмова в модальності візуалу з допомогою, наприклад таких слів: Я бачу, подивися, уявляєш, дивіться, давайте розглянемо й т.д. Використовуючи ці невигадливі конструкції ваш співрозмовник зможе навіть відволіктися потім- або інше інакше як говорити із Вами.

Розмова в модальностіаудиала повинен супроводжуватися такими словами: слухай,озвучьте, внутрішній голос вам підкаже.

Розмова в модальностікинестетика супроводжується такими словами: відчуйте, відчуєте, комфортно, об'ємний, м'який,твердий тощо.

 

1.7 >Управленческая інформація

З позицій науки про законах управління – кібернетики – менеджмент, як і управління, є цілеспрямовану переробку інформації: інформацію про стані об'єкта управління, потрапивши у орган управління, перетворюється на ньому командну інформацію. Командна інформація, що становить рішення менеджера, лежить в основі менеджменту. Отже, інформація є вихідним і кінцевим матеріалом, з якого працює менеджер. Від наявності, якості і своєчасності надходження цієї статті великою мірою залежить успіх менеджменту.

Хто ж інформація?

Інформація – це осмислені, впорядковані дані, відомостей про певному подію, факті, явище чи ситуації. Подія – те, що сталося (необов'язково достовірно) чи міг статися. Факт – те, що справді сталася. Явище – подія, у якому можна знайти сутність чогось. Ситуація – сукупність обставин, обстановка.

Іноді інформацію помилково ототожнюють з цими. Головна відмінність у тому, що – це буде непросто дані, а щось більше: осмислені, впорядковані відомості. Наприклад, вивішені на вітрині банку курси іноземних валют представляють для перехожого лише набір даних – ні за чим не розмовляючих цифр. Для людини ж, що збирається обміняти свої гроші й осмислює побачені цифри, – це цінна інформація, виходячи з якої він може прийняти ту чи іншу рішення.

>Управленческая інформація повинна мати такими якостями: достовірністю, повнотою, своєчасністю, доступністю,реализуемостью.

Вимога достовірності означає, що отримувана інформація має бути справжньою, добре обгрунтованою, отриманою з надійного джерела, точної.

Повнота інформації визначається її достатністю, подробицею, яка потрібна на прийняття обгрунтованих управлінські рішення.

Своєчасність інформації означає, що повинна бути одержана і реалізована тоді, коли це необхідно управління.

Доступність інформації характеризується можливістю її отримання, зрозумілістю для менеджера, відповідністю прийнятим стандартам і позначенням.

Реалізованість інформації говорить про можливість її практичного використання їх у дійсних ситуаціях.

Ведучи інформаційну роботу, менеджер має чітко представляти відповіді такі питання:

– як потрібно інформація;

– якого терміну потрібна інформація;

– як використовуватиметься інформація;

– хто одержувачем і користувачем інформації;

– де дана інформація може бути отримана;

– які апаратні, програмні і організаційні кошти потрібні щоб одержати інформації;

– який "механізм" збирання та опрацювання інформації;

– як і формі інформація мусить бути представлена;

– як і вартість цієї інформації.

Головними об'єктами інформаційного забезпечення є управлінські підрозділи організації, здійснюють основні функції менеджменту:

– прогнозування і планування;

– організацію роботи;

– координацію і регулювання;

– активізацію і стимулювання;

– облік, контроль і аналіз діяльності.

Залежно від характеру і сучасних напрямів реалізації всю необхідну менеджменту інформацію можна умовно розділити ми такі види: ознайомча, довідкова, цільова, ситуаційна, розрахункова, облікова, контрольна, аналітична, планує, керівна.

>Ознакомительная інформація служить для повідомлення відомостей загального характеру. Одержання її тягне у себе прийняття негайних заходів. Наприклад, що можуть бути даних про політичну ситуацію, рівень життя населення Криму і т. п.

Довідкова інформація теж вимагає безпосередньої реакції менеджера. Від ознайомчої вона відрізняється більшоїструктурированностью і конкретикою. Скажімо, довідник по чорним металам чи з результатам останнього перепису населення, правові акти тощо. п.

Цільова інформація орієнтована влади на рішення цілком визначених управлінських завдань і потребує відповідної реакції менеджера. Наприклад, інформацію про падінні цін або про збої в вступі електроенергії. Нерідко реакція менеджера ж на таку інформацію то, можливо заздалегідь передбачена, наприклад, при повідомленні про пожежі, виході техніки з шеренги й т. п.

>Ситуационная інформація визначається обстановкою, де діє організація. Прикладами такої інформації можуть бути відомості, необхідні організації для укладання угоди, виходу новий ринок, підготовки до річного звіту.

Розрахункова інформація необхідна реалізації певних обчислень. Наприклад, визначення показників роботи підприємства, проведення кредитних операцій та т. буд.

Облікова інформація потрібно ведення обліку у створенні. Її використовують під час упорядкування звітів, відомостей для податкові органи тощо. п.

Контрольна інформація потрібна для постійного чи епізодичного контролю зовнішніх підрозділів організації, наприклад дочірні підприємства, філій, і навіть для відстежування проведених заходів, наприклад реалізації контрактів.

Аналітична інформація вступає у організацію, зазвичай, на запит і має дані про аналізу цікавлять менеджера фактів, процесів чи явищ. Це, наприклад, аналітичні огляди кон'юнктури певних ринків, динаміки курсів валюти, прогнози цін, і т. п.

>Планирующая інформація – це з, необхідних планування діяльності організації, наприклад, інформацію про зовнішнім замовлень, нормативні документи тощо. буд. Керівна інформація є обов'язкові до виконання вказівки органів державного устрою і муніципального управління, вимоги власника організації, постанови правоохоронних органів прокуратури та т. буд.

Інформація, що діяльність організації, сьогодні немислима за відсутності широкої використання комп'ютерів зі своїми інфраструктурою, системи Інтернет, електронної пошти, мобільного зв'язку й т. буд.

Основних напрямів інформаційного забезпечення менеджменту організації є:

– здобуття влади та обробка котра надходить інформації, її аналіз політики та доведення до виконавців;

– збирання та формування інформації про діяльність організації;

– поширення інформації організації в ній і її межами;

– аналізують інформацію про діяльність організації;

– даних контролю над діяльністю організації та її підрозділів;

– підготовка рішень менеджера;

– розв'язання оптимізаційних завдань;

– розрахунки з розподілу ресурсів організації;

– облік і звітність організації;

– податкові розрахунки і документування;

– фінансові та кредитні розрахунки;

– облік і розподіл запасів;

– кадрова інформація;

–снабженческая інформація;

– інформація по маркетингу (дослідження ринку, створення товару,товародвижение, збут, стимулювання продажу та т. буд);

– інформація з і паблік рілейшнз;

– довідкова інформація, бази даних;

– архів організації;

– листування організації;

– експертні системи;

– розробка планів контроль над виконанням;

– контролю над відданими розпорядженнями та його виконанням;

– автоматизація робочих місць керівників держави і управлінського персоналу.

1.8 Передача управлінської інформації у вигляді комунікацій

Щоб використовувати управлінську інформацію, її потрібно передавати, переміщати з однієї об'єкта в інший, організовувати взаємозв'язку між тими об'єктами.

Процес передачі і кошти на цієї передачі звуться комунікації. Одночасно під комунікацією розуміють зв'язок між об'єктами, і навіть процес взаємодії організації та між організаціями.

Комунікації грають у менеджменті величезну роль, є найважливішим засобом досягнення мети організації.

Залежно від об'єктів комунікаційної роботи і розв'язуваних ними у своїй завдань розрізняють такі види комунікацій: комунікації за горизонталлю, комунікації за вертикаллю, командні комунікації, комунікації "стану", комунікації із зовнішнього середовищем, неформальні комунікації.

Комунікації за горизонталлю – це зв'язку одному рівні управління. Вони застосовуються обмінюватись інформацією між рівними за ієрархією підрозділами організації.

Комунікації за вертикаллю пов'язують органи влади та об'єкти управління, що перебувають у різних рівнях ієрархічної драбини. Ці комунікації використовуються, передусім на передачі командної інформації та інформації "стану".

>Командние комунікації служать передачі наказів і розпоряджень "зверху-вниз", від начальників підлеглих. З допомогою цих комунікацій до виконавців доводяться рішення, прийняті керівниками.

Комунікації "стану" є лінії зворотний зв'язок, які від підлеглих до керівників. Ними передаються доповіді про виконання рішень, дані про обстановку на місцях, виникаючих проблемах тощо. п.

Комунікації із зовнішнього середовищем пов'язують організацію з джерелами зовнішніх ресурсів, споживачами, партнерами, інші суб'єкти ринку, організаціями, складовими інфраструктуру менеджменту (банками, біржами, аукціонами, ринками), органами управління, громадськістю, засобами масової інформації та т. буд.

Неформальні комунікації є шляху поширення неофіційної інформації, про витоків, і навіть різноманітних чуток. Ці канали, попри її, начебто, несерйозний характер, сьогодні широко і свідомо використовують у інформаційної роботі для зондажу суспільної думки, дезінформації і дискредитації конкурентів.

Комунікаційні завдання вирішуються на ході комунікаційних процесів, т. е. процесів обміну інформацією між.


2. Ділове спілкування

 

Ділове спілкування — процес, коли відбувається обмін ділової інформацією і досвідом роботи; передбачає досягнення певного результату у роботі, вирішення конкретного завдання чи реалізацію певної поставленої мети. І це психологічний і тяжка фізична контакти, обмін емоціями. Уміння будувати відносини з людьми, знаходити певний підхід до людини необхідно кожному. Здається, що спілкування цілком нескладний процес, оскільки з дитинства люди спілкуються між собою. Проте спілкування включає у собі безліч видів, функцій і сучасних напрямів. Вивченням тих чи інших сторін спілкування займаються психологія, філософія, соціологія, етологія та інші науки, вносять свій внесок у поняття "спілкування".

Спілкування — мистецтво наука, де важливі як природні здібності, а й освіту. Від рівня розвитку комунікативних здібностей великою мірою залежить ефективність праці та на успіх досягненні поставленої мети.

2.1 Інтерактивна складова спілкування

При інтерактивному спілкуванні (взаємодії) властиве: а) доречність прийнятих управлінські рішення; б) чіткий розподіл обов'язків і передачу повноважень; в) вміння запобігати та розв'язувати конфліктні ситуації.

При інтерактивному спілкуванні (взаємодії) властиве:

а) доречність прийнятих управлінські рішення;

б) чіткий розподіл обов'язків і повноважень гілок;

в) вміння запобігати та розв'язувати конфліктні ситуації.

Спільна діяльність й спілкування здійснюються у відповідність до діючими принципами соціального контролю з урахуванням філософії організації, регламентів взаємодії, цінностей і керував поведінки, які у формальних і неформальних малих соціальних групах. Потреба діловому спілкуванні зумовлює мотиви, якими партнери

Схожі реферати:

Навігація