Реферати українською » Менеджмент » Історія виникнення менеджменту


Реферат Історія виникнення менеджменту

Предыдущая страница | Страница 2 из 2
її діяльність не враховуючи впливу довкілля. [2, з. 57]

 

4. ШКОЛИЧЕЛОВЕЧЕСКИХ ВІДНОСИН ІПОВЕДЕНЧЕСКИХ НАУК

Концепція з психології та людські стосунки (1930-1950 рр.). Хоча автори наукового управління і класичної школи визнавали значення людського, їх дискусії облік цього чинника обмежувалися справедливою оплатою, економічним стимулюванням і встановленням формальних функціональних відносин.

Рух за людські стосунки зародилося у відповідь нездатність усвідомити людський чинник як основний елемент організації. Оскільки цей рух і концепція з'явилися реакцією упущення класичної (адміністративної) школи управління, школа людські стосунки отримав назву неокласичної. Найбільшими авторитетами цю концепцію є Мері ПаркерФоллетт і Елтон Мейо.Последователями цієї школи було також: А. Маслоу, та інші.

Концепція управління з позицій з психології та людські стосунки вперше визначила менеджмент як «забезпечення виконання роботи з допомогою інших» (>Фоллетт).

Дослідження, проведені психологом А. Маслоу, показали, що мотивами поведінки й вчинків людей не є економічних чинників, як вважали прибічники концепції наукового управління, а різні потреби, які може бути задоволені в грошах. Продуктивність праці робочих могла підвищуватися й не так у зв'язку з збільшенням зарплати, як під впливом зміни ставлення між робітниками і менеджерами, наявності задоволеності працівниками своєю працею й рівнішими стосунками у колективі.

Школа поведінкових наук і теорія людських ресурсів. Школа поведінкових наук виникла 30-ті роки минулого століття. Активізація ж діяльності школи посідає1950-1960-е рр. Свою назву школа отримала запрошення від широковідомих психологічних термінів «>бихейвио», «>бихейвиоризм» (поведінка, наука щодо поведінки). Вихідна передумовабихейвиоризма у тому, що необхідно вивчати не свідомість, а поведінка людини, яке є реакцію на стимул.

У управлінні такий було перенесено на одного працюючого і конкретно на відносини між менеджерами та. Суть цих відносин полягає в тому, що працюючий, одержуючи хороше винагороду (матеріальне й моральний) від менеджера, відповідає нею позитивної реакцією — хорошою роботою.

Школу поведінкових наук можна подати як розвиток виробництва і поглиблення концепції людські стосунки, та заодно у межах нової школи виникли й інші концепції, істотно які від школи людські стосунки.

Початок нової концепції у науці управління поклав У. Барнард, опублікувавши 1938 року «Функції адміністратора». Серед пізніших послідовників цю концепцію треба сказати: Р.Лайкерта, Ф.Герцберга, А. Маслоу, Д.Мак-Грегори. Усі ці дослідники займалися питаннями соціального взаємодії для підприємства, мотивації потреб, характеру менеджменту, форм спілкування у колективі, лідерства в організаційну структуру. Основною метою цієї школи був пошуку шляхів підвищення ефективності організації рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. Тому нову концепцію отримав назву теорії людських ресурсів. Новий підхід направили розробці таких прийомів менеджменту, які б сприяли усвідомлення нею можливостей з урахуванням застосування основних концепцій поведінкових наук до управління організацією.

У межах цієї теорії розробили ряд концепцій і положень про індивіді і «кооперації», формальної і неформального системах, мотивації і потребах, лідерство у створенні. [2, з. 59]

Заслугою школи вивчення проблеми мотивів та потреб, і навіть можливостей їхнього ефективне використання в менеджменті. Мотивація працівника має рівні: потреби, мети, винагороди. Для ефективне використання співробітника треба враховувати решта 2 чинника: чинники зусиль і здібностей людини.

Висновок цієї школи, робота людини буде зацікавлений у тому випадку успішної, якщо позитивна мотивація супроводжується достатніми зусиллями та певними здібностями, став програмою управління трудовими ресурсами, а наукова концепція стала відомої як теорія людських ресурсів.

 

5. ШКОЛИ 1940 - 1960-х РОКІВ

1940-1960 рр. характеризуються розвитком менеджменту у межах кількох шкіл, відмінних школи поведінкових наук. Такими школами були: емпірична чи прагматична школа управління, школи, пов'язані з теоріями технократичного менеджменту і школа науки управління. Ці школи залишили певний слід у розвитку управлінської думки, але переважно вони мали характер приватного розвитку певних сфер й питання управління організацією.

Емпірична (прагматична) школа управління. Засновники школи: Еге.Петерсен, Р. Саймон, Р. Девіс та інших. У розвитку школи брали участь представники великого бізнесу. Фахівці цієї школи не заперечували значення теоретичних принципів, і використання досягнень конкретних наук, але вважали важливішим аналіз безпосереднього досвіду управління. Основний внесок школи розвиток управлінської думки то, можливо визначено так:

1. Розвитоквнутрифирменного менеджменту, зокрема розробка рекомендацій по управлінським структурам, з організації лінійних і функціональних служб, систем технічного і інформаційного управління й з приводу менеджменту.

2. Дослідження і у практику управління нових,
ефективних прийомів навчання менеджерів (приклад:слоуновская школа менеджерів).

3. Ідеологи школи спробували розробити ряд
проблем, котрі почали особливо актуальними в70—80-е роки
(питання централізації і про децентралізацію управління, запровадження цільового управління, класифікація функцій управління, організація праці керівників держави і т.д.).

4. Професіоналізація менеджменту.

Теорії технократичного менеджменту. У1950—1960-е рр. найвідомішими були концепції (школи): теорія еліт, теорія технократії і теорія індустріального суспільства.

1. Теорія еліт. У основі цю концепцію лежить розподіл суспільства до усемогутню еліту і підпорядковану їй натовп, під управлінням такому підходу відповідає виділення кваліфікованих керівників держави і некваліфікованих мас.

2. Теорія технократії. Суть концепції: прийдешня епоха буде епохою держави інженерної та програмах технічної інтелігенції. Менеджмент майбутнього стане менеджментом технократії (представників науку й техніки).

3. Теорія індустріального суспільства. Положення теорії
включають два ключових моменту: протиріччя суспільстві пояснюються різної ступенем освіченості покупців, безліч провідна роль управлінні відводиться технократичній менеджменту. Чинник освіченості є базисним у економічній життя суспільства. При вирішенні проблеми управління віддають перевагу групового рішенню. [2, з. 60]

Теорії технократичного управління внесли нові елементи в управлінську думку своєї спрямованістю для підвищення якісного (освітнього) рівня нашого суспільства та менеджменту.

Школа науки управління. Отримала розвиток в 50-і роки як наслідок використання досягнень прикладної математики інженерних наук у розвитку управлінської думки. Слід звернути увагу до відмінність перекладів двох понятьscientificmanagement (наукове управління), що у американської літературі напряму пов'язане зі школою Тейлора та її послідовниками, іmanagement science (наука управління), що з застосуванням кількісних методів у управлінні.

Кількісні методи під загальним назвою «дослідження операцій» розробили на вирішення прикладних завдань під час другої Першої світової (ефективне використання коштів протиповітряної оборони, війна підводних човнів при супроводі конвоїв, мінування японських портів та інших.).

Дослідження операцій із суті представляло використання методів наукового дослідження для проблем управління, основою яких було покладено моделі ситуацій. Застосування моделей дозволило спростити цю складні проблеми їхнього глибшого вивчення й розуміння.

Ключовою характеристикою школи науки управління використання математичних моделей для кількісної оцінки й аналізу досліджуваних процесів й питання. Розвиток комп'ютерна техніка відчутно вплинув розвиток кількісних методів у управлінні, що дозволило розробляти і залучити до практичних дослідженнях математичні моделі зростаючій складності, прийдешні до реальних процесам. [2, з. 61]


>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Як наука менеджмент з'явилася 100 років як розв'язано, а початку сучасностіФ.Тейлор сформулював і опублікував принципи управління. Існували такі школи менеджменту як: 1) школа наукового управління (раціоналістична школа) 1885-1920 - Тейлор, Гілберт,Гантт. Основний принцип, головна ідея - раціоналізація праці трудовому виробництві плюс матеріальна зацікавленість робочих ведуть до підвищення продуктивність праці; 2) адміністративна (поведінкова) школа - 1920-50 рр. -А.Файоль,Урвик, Вебер. Основна ідея - існують “універсальні” принципи управління, застосування яких гарантує успіх у будь-який організації; 3) школа людські стосунки (>1930-50г.г.) Мейо,Фоллетт, Маслоу - для ефективного досягнення мети організації необхідне й досить налагодити міжособистісні стосунки між працівниками; 4) поведінкова школа (>1950-настоящее час), представники -Арджирис,Лайкерт,Мак-Грегир, Блейк - “ефективність досягнення мети організації вимагає максимального використання людського потенціалу з урахуванням даних з психології та соціології; 5) кількісна школа (>1950-настоящее час) - Вінер,Акофф,Берталанфи - оптимальні управлінські рішення шукаються з допомогою комп'ютерів з урахуванням використання математичних моделей ситуації.

У науці сучасного менеджменту вирізняються такі риси: 1) системний підхід до управління; 2) ситуаційний принцип управління; 3) визначальна роль організаційної культури; 4) механізація і автоматизація управлінських процесів; 5) демократизація управління; 6) інтернаціоналізація менеджменту.

Так сформувалася сучасна наука, застосування принципів чим практиці приносять підвищення ефективності виробництва. Символічний ключ менеджменту – “метичеловек-еффективность”. Золоте правило менеджменту: “ефективний менеджмент, який би виживання і успіх у умовах ринкового конкуренції, вимагає орієнтації на людини: у зовнішній середовищі - на споживача, у внутрішній - на персонал”.


СПИСОКИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛІТЕРАТУРИ

1. Валовий Д.В. Історія менеджменту. Навчальний посібник. – М.:Инфра – М, 2000 – 300 стор.

2. Гончаров У. І. Менеджмент: Навчальний посібник. –Мн.:Мисанта, 2003 - 624 з.

 3. Кравченка А.І. Історія менеджменту. Навчальний посібник. – М.: Академічний Проект, 2002 – 560 стор.

4. Кредисов А.І. Історія навчань менеджменту – Київ:ВИРА-Р, 2000 – 336 стор.

5.МесконМ.Х., Альберт М.,Хедоури Ф. Основи менеджменту. – М.: Даю, 2003


Предыдущая страница | Страница 2 из 2

Схожі реферати:

Навігація