Реферати українською » Международные отношения » Проблеми взаємовідносін США та країн латинської Америки кінця ХХ - качанів ХХІ століття


Реферат Проблеми взаємовідносін США та країн латинської Америки кінця ХХ - качанів ХХІ століття

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>ЗМІСТ

>ВСТУП

>РОЗДІЛ 1.ІСТОРІЯРОЗВИТКУВІДНОСИНМІЖ США ІЛАТИНСЬКОЮАМЕРИКОЮКІНЦЯ ХХ –ПОЧАТКУ ХХІСТОЛІТТЯ

1.1Лівий поворот вкраїнахЛатинської Америки

1.2Боліваріанська альтернатива длякраїнЛатинської Америки

>РОЗДІЛ 2.ШЛЯХИВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМ УВІДНОСИНАХМІЖ США ІКРАЇНАМИЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

2.1Економічнаспівпраця: МЕРКОСУР, НАФТА

2.2 Політичнакооперація

>РОЗДІЛ 3.ВІДНОСИНИМІЖ США ІКРАЇНАМИЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ У ХХІ ст.

3.1Зміни США

3.2ПолітикакраїнЛатинської Америкивідносно США

>ВИСНОВКИ

СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ ТАЛІТЕРАТУРИ

>латинський америка штат політика


>ВСТУП

 

>Актуальність тими.Латинська Америка, котраєвеличезнимрегіоном із великимпотенціалом длярозвитку, як й США - один ізнайголовнішихполітичнихцентрів,мають великийвплив наекономічні таполітичніпроцеси у світі.Процесиінтеграції всучасному світідосягли такогорівня, щополітичнанестабільність в одномурегіоні чи странеможенегативним чиномвплинути наекономікумайжевсього світу.Латинська Америкамаєвеликізапасимайже всіхвидівприроднихресурсів, які невистачає США.Протесьогоднілатиноамериканські країни уже небажають бути «>сировинним придатком»економічнорозвиненихкраїн йзалежати від них. Цевикликаєпевніскладнощі увідносинахміжкраїнамиЛатинської Америки й США, котріпоки неможутьповністюзмінитисвоєставлення дорегіону.

>Незважаючи тих, що вданійроботірозглядаються лишевідносиниміж США йкраїнамиЛатинської Америки, завикладеними вній фактами можнасудити вцілому про характервідносинміжекономічнорозвиненими йкраїнами, щорозвиваються.

Історіявідносинміж США йкраїнамиЛатинської Америкиналічуєблизькодвохсот років,проте у межахданої роботирозглядається невеликийвідрізок години -кінецьXX-початок XXIстоліття.90-і рр. XXстоліттявикористані вякостівідправної точки бо вцейперіодвідбувається змінусвітового порядку,розпадбіполярноїсистеми йпосиленняпроцесів сепаратизму.Поступовопочинаєскладатисябагатополярний світло, вякомуЛатинська Америкаграєважливу роль.

>Об'єктомвивченняє країниЛатинської Америки табезпосередньо США, а предметом -розглядвідносинміжЛатинськоюАмерикою й США перевищив насучасномуетапі.

>Метою роботиєвивченнязмін увідносинахміжкраїнамиЛатинської Америки й США. >Завдання -вивчитирозвитоккраїнЛатинської Америки взазначенийперіод години,простежитизменшеннязалежностікраїнрегіону від США,створеннявласнихінтеграційнихоб'єднань, атакожзміни узовнішнійполітиціСполученихШтатів АмерикистосовнокраїнЛатинської Америки.

>Джерельна база. Длянаписання роботиважливими булиокремі догоди таконвенції.Основніумови договору провільнуторгівлю,механізми та структурумитного союзу йспільногоринкукраїнЛатинської Америки (Аргентина,Бразилія, Уругвай, Парагвай)визначивАсунсьонскийдоговір [3].Сприянняторгівлі такоопераціїміжкраїнамиЛатинської Америки таКарибськогобасейну наосновіБоліваріанського альянсу –висвітлено в Торговельномудоговорінародів [4].Детальнішевизначеніпроблеми безпеки ташляхи їхніподолання уМіжамериканськійконвенціїпротитероризму [5].

>Під годинуопрацюванняматеріалів танаписаннякурсової роботи було бвикористанотакі >методидослідження як,пошук,аналізджерел,історичний,класифікації таперіодизації.

Структуракурсової роботи. >Роботаскладаєтьсязівступу,трьохрозділів, котрі на свійчергуподілені напідрозділи, з висновками та спискувикористаноїлітератури.


>РОЗДІЛ 1

>ІСТОРІЯРОЗВИТКУВІДНОСИНМІЖ США ІЛАТИНСЬКОЮАМЕРИКОЮКІНЦЯ XX –ПОЧАТКУ XIСТОЛІТТЯ

1.1  >Лівий поворот вкраїнахЛатинської Америки

 

Наступного дня вбільшостікраїнЛатинської Америки привладіперебувають політикилівоїорієнтації.Багатодослідниківвідзначають, щолівірухи вЛатинськійАмериці зазмістом йспрямуваннямсвоєїдіяльностівідрізняються відсхідно-тазахідноєвропейськиханалогів, деліві партії,звичайно,присутні вполітиці, але й неєвизначальними. Заодинадцять років - із 1998-го - по2009-й рокта учотирнадцятикраїнахЛатинської Америки (уВенесуелі -тричі,Бразилії,Чилі,Аргентині -двічі,Уругваї,Болівії,Еквадорі,Нікарагуа, Перу,Коста-Ріці,Панамі,Гватемалі ,Парагваї,Сальвадорі) до владиприходятьлівіуряди,причомудемократичним,конституційнимшляхом.[11]

Тім неменш, Незважаючи нахарактерну для всіхвищеперелічених держав,лівуорієнтацію, спектрполітичнихрежимів у якихваріюється відлівоцентристських дореволюційнихвкрайлівих.Виняткомєлише невелика групакраїн,зокрема,Колумбія, Перу й Мексика,хоча, щостосується Мексики, топеремогаконсерваторів наостанніх виборах бувдосягнута притому жрівнізаконності, що йперемога Буша напрезидентських виборах 2000 року. Алі на самом деле запитання над тому, чиполівішалаЛатинська Америка, а тому,наскільки вонавліво вонавідійшла.[8]

>Зараз, можнанадатичотириаргументи накористь цього уЛатинськійАмерицівідбувся «>лівий поворот».По-перше, усізгадані країни втій чиіншіймірідистанціювались від США.Адміністрацію Бушааніскільки незасмутилаперемогаїхніхполітичнихсуперників вЛатинськійАмериці,скорішенавітьнавпаки.Тоді як, уминулому варто б вякій-небудьлатиноамериканській страневстановити режим, що невідповідавінтересам США, як Вашингтонвідразу жпочинавкампанію ізповаленняновоспеченоголідера йзміни державного ладу.Протевтратапевноїчасткиполітичноговпливу США у світі,супроводжуєтьсянаростаючоюстурбованістю із приводу військовихдій наБлизькомуСході, деподіїостаннім годиноюрозвиваються над їхньогокористь, схоже,позбавила США тихийважелівтиску, котрі смердоті колисявикористовували увідношенніЛатинської Америки . Провалспробиповалення режиму У. Чавеса 2002-гороці томупрямепідтвердження. У 2003році США - незмоглидомогтисяпідтримки двохлатиноамериканських держав, у рамках ЗарадиБезпеки (того моментЛатинська Америка був представленаЧилі йМексикою) ізпитаньрезолюції,легітимізуєвторгненняамериканськихвійськ доІраку.Під годинуостанніхвиборів генерального секретаряОрганізаціїАмериканськихДержав (>ОАД),вперше вісторіїорганізаціїкандидат,якогопідтримував Вашингтон,зазнавпоразки. Колі ж цого року уКолумбії, в однієї ізнебагатьохнайбільшвірнихсоюзників США вЛатинськійАмериці,виниклисерйознірозбіжності ізЕквадором йВенесуелою, всяЛатинська Америка, сталасолідарна ізсамедвомаостанніми державами. У годинуЕквадорвідмовляєтьсяпролонгуватидоговір пророзміщенняамериканськоївійськовоїбази насвоїйтериторії.[14]

>По-друге,безпосередньою причиною «>лівого повороту» вЛатинськійАмериці ставшиповсюднезростанняактивностіполітичнихрухівкорінного населення, впершучергу вМексиці,Болівії йЦентральнійАмериці.Корінне населеннялатиноамериканськихкраїн багато років було б одним ізнайбільшгнобленихверств населення й, природно,ніяким чином не бралаучасті вполітичномужиттісвоїх держав. Алісьогодні президентБолівіїєпредставникомсамекорінного населення, що вчерговий раз доводити, що вЛатинськійАмерицісталасясправжнясоціальна революція.Зміцненняпозиційцихрухів українахЦентральної Америки сталочіткою,стійкоювнутрішньополітичноютенденцією.[11]

>По-третє,необхідновідзначитивідродженнятеології Визволення вЛатинськійАмериці. Триостанніхпонтифіки буливідзначеніяроюборотьбою Ватикану ізпоширеннямподібнихідей усуспільстві, посуті,настільки жзапеклою, що іборотьба Вашингтона ізурядамилівогоспрямування в50-60-ті рокта ХХстоліття.Прихильникитеологіїзвільнення не малініякоїможливостівільнопропагувати свої ідеї, асимпатизуютьїмсвященнослужителізміщувалися,поступаючисьсвоїми постамиставленикам Ватикану. Тім неменш, великийвпливтеологія Визволення справила накатолицькі руху вБразилії, де смердоті взначнійміріпроцвітали.ПрезидентиЕквадору таПарагваювиявилисявихідцямисаме із цогосередовища.Враховуючи,наростаючуактивністьпротестантських євангельских груп вЛатинськійАмериці, Ватикан, вкінцікінців,дещопослабивтиск натеологів.[14]

Інарешті,по-четверте, не можна невідзначити тієї факт, щоБразилія всіма силаминамагається статілідеромрегіонуПівденної Америки.Саме пособіцезвичайно неозначає поворотЛатинської Америкивліво, але й вконтекстіпроцесівформуваннябагатополярноїсистемивиникнення такихполюсівзнижує політичнийвплив не лише США, але й вціломукраїн глобальногопівночі, у межахосіПівніч-Південь.Активна діяльністьБразилії вроботігрупикраїн G-20, за великимрахунком,позбавила СОТможливостіпроводитиполітику внеоліберальномуруслі.[11]

Отже , політичний центр ваги вЛатинськійАмерицізмістивсявліво, повернувшись вположеннядесятирічноїдавності, при цьому не можна невідзначити, щоціподіївідбулися неметафізично, але й зглобальнихтенденцій.Малося наувазі «>лівий поворот», щовідбувся вкраїнахБлизькогоСходу таСхідноїАзії.Більше того,справжнітенденціїспостерігаютьсянавіть США.Беручи доуваги тієї факт, щонаслідкисвітовоїекономічноїкризи в недалекомумайбутньомувиявлятьсяще болеегнітючими, «>лівий поворот» станіцілкомможливим й США.

                                              

 


1.2  >Боліваріанська альтернатива длякраїнЛатинської Америки

СимонБолівар,завойовуючинезалежність длялатиноамериканськихреспублік,вірив, що намісцііспанськихколонійз'явиться небезлічрозрізнених й частоворогуючихміж собою держав, аєдинасім'янародів, щобудують земельну часткусамостійно, але йспільно.

>Боліваріанська модельзародилася у 90-х рр.. уВенесуелі. У 1998році президентомВенесуели бувобраний Уго Чавес (послеперемоги на виборах до НаціональноїАсамблеїновоїполітичноїорганізації - Рух Vреспубліки),якийпроголосив собіпослідовником СимонаБолівара йзапропонувавнову «>боліваріанську»ідеологію, восновіякої лежали ідеїзахистунаціональнихінтересів йсоціальногосправедливості. Уполітичній сферіпередбачалосявстановитидемократію ізреальним, а чи неформальнимучастю народу уприйняттірішень. Упершучергу булипроведеніполітичніреформи (введена новаКонституція,створеніновігілки влади тощо).Післяповторноїперемоги У. Чавеса на виборах 2001 року, сталипроводитисяперетворення всоціальній таекономічній сферах (позначка -створеннясоціальноорієнтованоїекономіки)[22].Призупиненняприватизаціїалюмінієвої танафтовоїпромисловостіторкнуласяінтересів великого й приватногоіноземногокапіталу,невдоволення якіпризвело доспроби путчу 11 апреля 2002 року,який буворганізованийпроамериканськоїопозицією йтехнологічнодуженагадував «>кольоровіреволюції» українах СНР.Слідом заВенесуелою вкраїнахПівденної Америки одне одним до влади сталиприходитилідери, котрівідкидалинеоліберальнуідеологію, ">вашингтонський консенсус", йвірили вальтерглобалістске гасли ">Інший світломожливий!" [11]. Ужовтні 2002 р. президентомБразилії бувобраний Лула, ветеранпрофспілкового руху йлідерПартії трудящих; 2003-го р. вАргентині котра перебувала вглибокійекономічнійкризі, президентом ставши НесторКіршнер; в січні 2005 р.Табаре Васкес ставшипершимлівим президентом вісторіїУругваю , у 2006роцісоціалісткаМішельБачелеточолилаЧилі, азахисник правкорінного населенняЕвоМоралес -Болівію.

З 2004 року президентВенесуели У. Чавеспочинаєробитикроки,спрямовані наекономічнуінтеграціюЛатинської Америки. ЗБразилією таАргентиною булипідписані догоди проспівробітництво вгалузіторгівлі таенергетики.

>Венесуела, Куба йБолівіяоголошують простворенняпотрійного союзу дляборотьби ізімперськоюполітикою США. ПрезидентВенесуели Уго Чавес заявивши, щоці держави ">йдуть шляхомпобудовисоціалізму йрозгромукапіталізму".Відповідно дослівУ.Чавеса,Боліваріанська альтернатива йдоговір провільнуторгівлю длялатиноамериканськихкраїнєскладовимичастинамистратегіїборотьби ізамериканськимімперіалізмом. ПрезидентВенесуелипопередив США, що увипадкуякщо Вашингтоннаважитьсязробитиякісьсилові діїпротибудь-якої ізтрьохкраїн,Білийдімзіткнеться ізлютимопором. Уго Чавесзнаходиться вЛа-Пасе, дебере доля взустрічі глав державБолівії,Венесуели й Кубі. Кубу насамітіпредставляєвіце-президент країни КарлосЛахе [13].Боліваріанська альтернатива длялатиноамериканськихкраїн, бувстворена в січні 2005 рокуКубою йВенесуелою напротивагуамериканськійЗонівільноїторгівлі.

У 2006 р. после приходу до владиЕвоМоралеса до проектуприєдналасяБолівія.Сьогодні внеївходятьВенесуела, Куба,Болівія, Гондурас,Нікарагуа йДомініканськареспубліка, атакожЕквадор (>має статусспостерігача).

>АЛБА скарб основоюсвоєїдіяльності принцип ">кооперативнихпереваг",якийпротиставляєтьсяконцепції ">порівняльнихпереваг". Модель ">кооперативнихпереваг"передбачаєусуненнянерівності урозвитку черезрізнікомпенсаційнімеханізми. ТакВенесуелапоставляєКубінафту зазниженимицінами (>також як йбагатьоміншимкраїнамКарибськогобасейну), а Куба на свійчергурозгорнула уВенесуелісотнібезкоштовнихмедичнихустанов, у томучисліобладнаних самимпередовиммедичнимобладнанням [22].Переважнупідтримку із боці державАЛБА увиглядікредитів,технічної йюридичноїекспертизи,отримуютьсоціальноважливіпроекти,такі якстворення новихробочих місць,будівництвожитла,харчовапромисловість,екологічніпроекти таін. Угрудні 2008 рокуміністрифінансівкраїн-членівАЛБАзробили Першікрокищодостворення єдиноївалютноїзони (сукре) урегіоні (>рішення проїїзапровадження було бприйнято 26 листопаду вКаракасіучасникамитретьогопозачерговогосамітукраїн-членівАЛБА дляпротидіїфінансовійкризі).УчасникиАЛБАрозраховуютьвикористовувати сукре дляреалізаціїспільнихекономічнихпроектів,порятунку віддоларовоїзалежності. [11]

Для розробкиновоївалютиствореношістькомісій:перша,очолюванаЕквадором,займаєтьсязагальнимипитаннями йконвертованістю, друга, щознаходиться под контролемБолівії,розробляєцентральну палату ізвиплатикомпенсацій, котріповинніпокритиможливівитрати від переходу нановугрошовуодиницю.Найвідповідальнішачастина -створеннястабілізаційного фонду -належитькомісіїВенесуели.Комісія із Гондурасукеруєроботоюрегіонального копійчаного заради, акомісія подкерівництвомНікарагуазаймаєтьсярозробкоюзаконодавчоїбази.Шостакомісія Ведекоординаціюміжрегіональноїторгівлі.

>Введення «>Єдиноїрегіональноїсистемивзаєморозрахунків» (із переходом на валюту сукре)заплановано на 1 января 2010 р. На думкуекспертів,єдина валюта дозволитикраїнамубезпечитися відфінансовихспекуляцій йнестабільнихринків,уникнутизагроз,викликанихкризою, котраторкнуласясвітовуфінансову систему йсвітовіекономіки, до тогочислі йекономікикраїнАЛБА.[13]

Отже, можнаприпустити, що країниЛатинської Америки,економіка якіспирається наекспортсировини, навряд чизможутьповністювідмовитися віддоларовихрозрахунків йпозбутисязалежності від стануекономіки США.


>РОЗДІЛ 2

>ШЛЯХИВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМ УВІДНОСИНАХМІЖ США ІЛАТИНСЬКОЮАМЕРИКОЮ

2.1  >Економічнаспівпраця: МЕРКОСУР, НАФТА

>Першіінтеграційніугрупованняпочализ'являтися вЛатинськійАмериці (>наприклад, організаціякраїнЦентральної Америки, щорозвиваються (>ЦАСР) бувстворена в 1961 р.).Головноюметою такихорганізацій був захиствнутрішньогоринку, впершучергу від США, задопомогоюмитнихбар'єрів.

До початку 90-х рр..інтеграційніпроцеси врегіоніпочинаютьпосилюватися,виділяються два напрямиінтеграції: першеспрямовано наспівпрацю із США (доньоговідносятьсяорганізації,створені60-70-і рр.. -ЦАСР,КАРІКОМ), а одному - назміцненнявідносинміжкраїнамирегіону,створенняекономіки ,незалежної від США (>сюди можнавіднести МЕРКОСУР й НАФТА) [16].

У 1986 Аргентина йБразилія -двінайбільшекономічнорозвинуті державиЛатинської Америки -висунулиспільний проектрозвиткуекономічногоспівробітництва таподальшоїінтеграції,проголосивши йоговідкритим дляприєднанняіншихкраїн.Цей проектпідтримали Уругвай й Парагвай. Уберезні 1991 бувпідписанийчотиристороннійдоговір умістіАсунсьйоні (Парагвай) проствореннямитного союзу йспільногоринку МЕРКОСУР. Однак реальноторговельний блокоформивсялише до 1995 р. У 1996 р. вякостіасоційованого члена доорганізаціїприєдналасяБолівія, а 2000 -Чилі. [17]

>Стратегічна позначка МЕРКОСУР, завизначенням йогоучасників, -об'єднання вінститут,здатнийгарантуватиекономічнезростання наосновімасштабноїторгівлівсерединізони таефективноговикористанняінвестицій,підвищенняміжнародноїконкурентоспроможностіекономіксубрегіону.Економістивідзначають, щостворення блокудопомагаєстабілізуватиекономіки тихийкраїн, котрі доньоговходять. У1990-істримуванняінфляціїздійснювалосьзбільшеннямімпорту,регулюваннятарифної політикисприяло «>гальмуванню»темпівекономічного спаду (вАргентині таБразилії).Зазначалося, що вперіодекономічного застою вБразилії в 1991-1993 рр..місцевапромисловістьзмоглавижити взначніймірізавдяки доступу наринокАргентини,економікаякої у тому годину був напідйомі. На 1994-1995, вумовахекономічного спаду вАргентині,рятівним колом длянеї ставши доступ надинамічнорозвивавсяринокБразилії. [13]

>Можнасказати, щосьогоднілатиноамериканцібачать в МЕРКОСУР «буфер»проникненню США вЛатинську Америку.

>Латиноамериканська політика США при Б.Клінтоні не носила «доктринального характеру»,властивогобагатьомвашингтонськимадміністраціям. Тім неменш,інтеграційніпроцеси, діяльністьрегіональних йсубрегіональнихугрупованьпостійноперебували уполізоруБілого дому й державного департаменту. [17]

>Основоюлатиноамериканської політики США в1990-і рр.. ставшиПівнічноамериканськийдоговір провільнуторгівлю (НАФТА). Набазі НАФТА зазадумомамериканськоїадміністраціїмає бутистворенонайсильнішеінтеграційнеоб'єднання в світі, щозабезпечуєАмериціекономічне йполітичнелідерствоспочатку в НовомуСвіті задопомогою Альянсутрьохпровіднихпівнічноамериканськихкраїн (США, Мексика, Канада), ізподальшимприєднанняміншихкраїнЛатинської Америки.Угода простворенняПівнічноамериканськоїасоціаціївільноїторгівлінабулачинності 1 января 1994 р. Узначніймірі воно та було бініційованоадміністрацією США подвпливомамериканських ТНК, котрі вумовахзростаючоїконкуренціїрозраховувалипоєднатинауково-технічні йпідприємницькіпотенціали США йКанади ізнизькимивитратамивиробництва,характерними для Мексики. Уціломуцейдоговірвиявився болеевигідним США йКанаді, котрізмогли перенеститрудомісткі,матеріаломістківиробництва до Мексики йзавдяки цьомузнизитивитративиробництва й підвищитиконкурентоспроможністьсвоїхтоварів навнутрішньополітичніпроцесиринку.Ставлення доЛатинської Америки як до «>сировинного придатку» в1990-і рр..майже незмінилося. [13]

Отже, доля в НАФТА повернула Мексику дотакоїпрограмиторговоїлібералізації йреструктуризаціїекономіки, Яка вмайбутньомуробитьвідхід віднеїскрутним, а Поверненняекономічноїсамостійності – практичнонеможливим.Крім того, протягом годиниіснування МЕРКОСУРвідбулосярозширенняторговельно-економічногоспівробітництва ізіншимирегіональнимиторговимиугрупуваннямиЛатинської Америки, й одну годину,залишаєтьсянайбільшимінтегрованимринкомЛатинської Америки, дезосереджено 50%сукупного ВВП, 40%прямихзарубіжнихінвестицій, понад 60%сукупногообсягутоварообігу й 33%обсягузовнішньоїторгівліпівденноамериканського континенту.

 

2.2 Політичнакооперація

>Можначітковиділитидвіполітично-дипломатичніпроблеми:неминуча кризу переходу чипередачі влади наКубі йтривалийрозвиток «двохлівихтечій» урегіоні:перша - представлена президентомВенесуели Х'югоШавезом, й друга - вособіздобуває усебільшийвплив президентаБразиліїЛуїсаІнасіоЛули такСільва.Майбутній уряд СШАдосягнеуспіху лише до тоговипадку,якщовінусвідомлює, щоЛатинська Америкапереживає моментсвоєїісторії,якийоб'єднує всобіодночасно йкращі, йгіршіїїаспекти:найвищий после 1970-х років темпрозвиткуекономіки притому, щорівеньбідності йнерівностізнижується, йдемократичність й правалюдинидотримуютьсябільшоюмірою, ніжбудь-коли до цого. Зіншого боці, врегіоніпосилюєтьсяполітичнароз'єднаність. [7]

>ОстаточнийвідхідФіделя Кастро ізполітичноїсцени Кубістановитьнеабияку проблему.СполученіШтати уже неможутьшукативиходу впроведенні політики, щообертаєтьсяневдачеюпротягомостанньогопівстоліття.Вимогаповного демократичного переходу вякостіумови длянормалізаціївідносин США та Кубі було б б якнереалістичним, то йнесправним дляЛатинської Америки.

Страх передчерговиммасовим результатомбіженців із Кубі черезФлоридську протоціможеспонукати США дозастосування «>китайських» чи «>в'єтнамських»заходів повідношенню до Кубі:почативрегулюваннядипломатичнихвідносин вобмін наекономічніреформи,відкладаючи запитаннявнутрішніхполітичнихзмін. Однак США - не варто було б бвдаватися до такихдій. Зметоюзахистудемократії й правлюдини США, Канада,Європа йЛатинська Америкастворилирегіональнуправову систему,відступ відякоїєнеприйнятним. [11]

>Кубінеобхіднознову статічастиноюрегіональногополітичного альянсу,протеїйдоведетьсяграти його правилами.Можливо,проведеннявільних йсправедливихвиборів неєпитаннямпершорядноїважливості, але й, у тій годину,це запитання не вартовідкладати вінтересахстабільності таефективності.Замість цого,вибориповинні статічастиноюпокроковогопроцесуврегулювання: нестаючи ані причиноюскасування догоди, аніперетворюючись на «>знятий запитання».СполученіШтатиповиннізнятиторговеембарго, як лише вКубіпочнеться процес переходу, але й при цьому всеіншемає бути обумовлене тім, що Кубапочневирішенняпитаньзовнішньої політики. [10]

Куба,втім,євсьоголишечастиною того, щоможе бути названопроблемою «двохлівихсторін»Латинської Америки. Заостанній годину багато було б написано пропідйом рухулівихпартій вЛатинськійАмериціминулогодесятиліття.

Заминулі два роктазробилося ясно, що «>сучасні», чи «>помірковані»,ліві партії вціломууправляютьнепогано.Партіїіншоїлівоїгалузівиявилися,всуперечочікуваннямбагатьох, болееекстремістськими йнестабільними.Перші невідчуваютьбажання «>експортувати» свою «модель», в годину якостаннімають для цого не лишестратегією, але й йкоштами.

У цьомуполягаєдилема перед США: якзвернутися допроблеми очевидногорозколуміждвомалівимитечіями так,щобсприятиполіпшеннювідносинміж США йкраїнамиЛатинської Америки,посиленнюсучасноголівогоспрямування таослабленняреакційного, йодночасноуникнутиневдач політикивтручання вминулому.Кроки,сфокусованісаме наЛатинськійАмериці, котрі б було бкращевсьогозробити,очевидні,хочаважкоздійсненним.Вонивключають у собінеобхідністьпосилення тихийпомірно-лівих, чи центральних, чицентрально-правихурядів,якимзагрожує радикальнолівепротягом,якогослідодночаснопродемонструвати, щопорушенняосновнихпринципівдемократії, правлюдини й закону не проходити задарма. [12]

>Відвертатися відподібнихтруднощів уже непредставляєтьсяальтернативою для Америки.СполученіШтатигостропотребуютьсоюзництво ізЛатинськоюАмерикою не лишез-заперетинуособливих областейзацікавленості (>нафта,зброя,повстанці, наркотики). У годинувсюди в світіставлення до СШАвідрізняєтьсянайбільшимпротистоянням ізчасівзакінченняДругоїсвітовоївійни. Отже,щобсприятиполіпшеннювідносинміж США йкраїнамиЛатинської Америки,посиленнюсучасноголівогоспрямування таослабленняреакційного, йодночасноуникнутиневдач політикивтручання вминулому,наступний президент США виненвідродитивідносини, котрі будутьготові допершоїістотноїтрансформації із тихийпір, яксімдесят років томуФранклін Рузвельтпочавпроведення «політики доброгосусіда». [11]

 


>Розділ 3

>ВІДНОСИНИМІЖ США ІКРАЇНАМИ

>ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ У ХХІ СП.

3.1 >Зміни США

>Латинська Америкапочинаєграти всебільшу роль усвітовійторгівлі.Частка цогорегіону всвітовомуекспортізбільшилася із 3,5 до 5відсотків,причому половинавсьогоекспортуйде США.

>Протеякщобрати сутокількісніпоказники, товійськовівитратикраїнЛатинської Америкивиросли із 16 до 26 млрд. дол,тобтозрісїїпитома ваги усвітових військовихвитратах.Регіонстає одним ізнайбільшпривабливихринків дляміжнароднихторговцівзброєю. І тут Вашингтонвиявивдоситьважливуініціативу,знімаючи тихобмеження, котрііснувалипротягомбагатьох років напостачанняновітніхозброєнь вцейрегіон.

>Адміністрація СШАусвідомлює, щосьогодні вціляхзбереженнясвоїхпровіднихпозицій урегіоні долатиноамериканськимкраїнамнеобхідноставитися як дорівноправнихпартнерів.Активність США внасильницькомупоширеннядемократії врегіоні, недивлячись самихцихнародів,зменшується. [6]

>Важливо, що СШАдосить добророзуміютьвитокиантиамериканськихнастроїв як увсьому світі, то й влатиноамериканськомурегіонізокрема.

>Увага СШАсьогодніголовним чиномакцентується наантинаркотичних йконтртерористичнихнапрямках - вАндськомурегіоні, атакожрозвиткомвільноїторгівлі.Проблеми безпекинабулиактуальності,зрозуміло, после 11-говересня - СШАфінансуєантитерористичну діяльність врегіоні, особливо - уКолумбії Учервні 2002 США йінші члениОрганізаціїАмериканськихДержавпідписалиМіжамериканськуКонвенціюпротиТероризму [5].

Уторговельній сфері СШАздійснюютьрізніпрограми подегідою АгентстваМіжнародногоРозвитку (USAID).Воно активноспонсоруєосвіту,охоронуздоров'я,екологію таіншівідсталігалузі.

>Наразі, СШАпроявляють всебільшустурбованість проблемамивиробництванаркотиків вАндськоїОбласті.Протягом более ніж двохдесятиліть,американська політика в цьомурегіонізосередилисямайжевиключно назусилляхщодопроведенняантинаркотичнихакцій (>тобто,боротьба ізкультивуванням аркуша коки й йогоперетворенням накокаїн).Відзначається 15%зниженнякультивування коки вКолумбії,проте, із 2002 йогозновупочаливирощувати вБолівії й Перу.Деякі чиновникиАдміністраціївважаютьданудопомогумарною. [11]

З тихийпір, як 1994-гоукладеноПівнічноамериканськеТорговельнаУгода (NAFTA)Адміністраціявирішиластворитиподібний ж форматщодоЛатинськихкраїн. Уходібагаторічнихпереговоріввийшло трипроекти, щоперебувають тепер урізномуступеніготовності.

>США-ЧиліFTA. 11грудня 2002 после двох років й 14раундівпереговорів,цеугода проВільноїТоргівлі (>FreeTradeAgreement)є,ймовірно, самимшвидким.Відповідно додомовленості 85%споживчих йпромисловихтоварів непідлягаютьмитномуобкладенню.Також, 75%тарифів насільськогосподарськітовари таавтомобільніподаткиповинні бутиусунені вмежахпершихчотирьох років. [15]

. 8 января 2003,Адміністрація Бушаоголосила, щоСполученіШтатипочалидомовлятися проFTA ізп'ятьмацентральноамериканськихкраїн-учасникамиЗагальнихринку (>SASM) -Коста-Ріка, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, йНікарагуа. перший іздев'ятинаміченихраундівпереговорівпочався 27 января 2003 вСан-Хосе (>Коста-Ріці), йобидвісторонивисловилиоптимізм, щоугодаможе бутиукладена докінця року.

Однак, Незважаючи на усізусилляАдміністрації,регулярнівізити президента США докраїнрегіону (Дж. Буш за 8 років свого президентствапобував там 9разів),вплив СШАпадає. УВенесуелі,Болівії,Еквадорі йНікарагуа до владиприйшлилівірежими, аурядибільшостііншихкраїнЛатинської Америкиякщо непідтримуютьантиамериканізмвідкрито, то уже точно б неє союзниками США.Практично усівізити президента Дж. Бушасупроводжувалися великимиакціями протесту.

>Новий президент США, Б.Обамаобіцяєвідкритиновусторінку увідносинах ізЛатинськоюАмерикою. Так,наприклад, назустрічі ізлідером МексикиФеліпеКальдероном вІнституті культури Мексики уВашингтонівін заявивши: «>Незважаючи тих, що востанні роктавідзначалисянапруженівідносиниміж США йЛатинськоюАмерикою,майбутні роктамого президентствавідкриютьновусторінку,нову главу співпрацю ізцимрегіоном »

19 апреля вПорт-оф-СпеінзавершивсяП'ятийсаміткраїнамериканського континенту. [6]

Усвоїйпромові навідкриттісаміту Б.Обама заявивши:

«... Миможемо разомподолатинашізагальніпроблеми чи і далізалишатиметься подвпливомминулого.Зарадипроцвітання нашихнародів миповиннівибратимайбутнє. [2]

>РанішеСполученіШтати непрагнули довстановлення йпідтриманняміцнихзв'язків із нашимисусідами. Насвідволікалиіншіпріоритети, й ми нерозуміли, щорозвиток СШАбезпосередньопов'язано ізрозвиткомвсьогоАмериканського континенту. Ми будеморозширюватинашіпартнерськівідносини ізкраїнамизахідноїпівкулі,щобдобитисяпроцвітання нашимкраїн ... ».

Уцілому, всяпромова Б.Обамиприсвяченапитаннямвстановленняміцнихзв'язків ізлатиноамериканськимикраїнами (до тогочислі ізКубою), впершучергу дляспівробітництва вгалузі безпеки,боротьби ізфінансовоюкризою.

>Напередоднісамітувінзнявобмеження напоїздкуамериканськихгромадян дородичів на Кубу йгрошовіперекази наострів.Йогорішенняотрималоширокесхваленнялатиноамериканськихкраїн.Лідер Кубі Рауль Кастропотімзазначив, що Куба готова "нарівних правах"налагодитидіалог із США ізпитаньдемократії,свободи й правлюдини.

разом ізцим, вамерикано-венесуельськихстосункахтакожнамітиласятенденціяполіпшення.Під годинусаміту президент Уго Чавеспровівбесіду із Б.Обамою йоголосив про Повернення посла США.

Уторгово-економічнихвідносинах Б.Обамапообіцявнадати 448 млн.доларівкраїнам,серйознопостраждали відекономічноїкризи,включаючилатиноамериканські держави, атакожстворити фондмікрокредитуванняЗахідноїпівкулі длянаданнядопомогимісцевимпідприємствам. [11]

>Торкаючисьборотьби ізнаркотранзитом йзлочинністю, Б.Обамапообіцявактивізувати роботу ізліквідаціїнаркоторгівлівсередині країни йприпиненняконтрабандизброї, атакожсприятиобмінам й співпрацю ізМексикою в цьому напрямі.Крім того, Б.Обаматакожготовийвиділити 33 млн.доларів дляпосилення співпрацю ізкраїнамиКарибськогобасейну в забезпеченнюгромадської безпеки таспільногонанесенняударів позлочинності.

>Незважаючи тих, що под годинусамітукерівники США йлатиноамериканськихкраїнвисловилиготовність дополіпшеннядвосторонніхвідносин, на думкумісцевихекспертів,відносини ізлатиноамериканськимикраїнами вмайбутньомущедоситьтривалий годину незможуть статіпріоритетнимнапрямом США, й їхнінеможливополіпшити за день. [2]

Отже, можнаприпустити,якщо Вашингтоннасампередвраховуєнаціональніінтереси, тоадміністрація Б.Обами не приступити досерйознихзмін уполітиціщодоЛатинської Америки йпродовжитьпрагматичнуполітику США влатиноамериканськихпитаннях.Відповідно дослівОбами напрес-конференції 19 апреля,проявдружньогопідходу до Уго Чавесу незавдастьшкодиінтересам США, але й ">міждвомакраїнами, як йранішеіснуютьвеличезнірозбіжності".


3.2ПолітикакраїнЛатинської Америкивідносно США

>ВідносинизіСполученими Штатамизберігаютьсвоєпріоритетнезначення длякраїнлатиноамериканськогорегіону. СШАзалишаютьсяголовнимторговельним партнером,експорттоварів із СШАскладає 150 млрд.доларів нарік. СШАтакожзаймаютьпровіднемісце зарозмірамиінвестицій.

Однак можнавідзначитидеякупротидіюамериканському курсом.Перш на, воно тавиходить із Кубі,Венесуели йБолівії.Новіполітичнілідеривідмовляються від практикисвоїхпопередників.Відомо, що насамітіОрганізаціїамериканських держав (>ОАД) не було бпідтриманоамериканськупропозицію проствореннязонивільноїторгівлі вЛатинськійАмериці. Уякості самогояскравого приклада, можна навестиполітику президентаВенесуели У. Чавеса, Якавідрізняєтьсянеприкритимантиамериканізмом.Постійноютемою йоговиступівє критикадій США перевищив наміжнароднійарені, як увідношеннікраїнрегіону, то й вусьому світі.Йоговиступизазвичайносятьдужеемоційний характер,він несоромиться увисловлюваннях, тоназиваючи Дж. Буша «>дияволом», тообіцяючи в XXIстолітті «>поховати Америку». У. Чавеспрагнезменшити залежністьВенесуели від США шляхомзміцненнявідносин ізіншимикраїнами, такими як Китай йРосія, у сфері, аж до військовогоспівробітництва, щовикликаєстурбованість вамериканськійадміністрації. [16]

Тім неменш, послезміни президентаСполучених Штатахпозиція У. Чавеса повідношенню перед тимзмінилася, булиповернутіпосли

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація