Реферати українською » Международные отношения » Основні напрямки зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств


Реферат Основні напрямки зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств

Страница 1 из 4 | Следующая страница

РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАФТИ і ГАЗУ іменіИ.М.ГУБКИНА

>ФИЛИАЛ м.ТАШКЕНТЕ

КафедраГуманитарних і соціально-економічних дисциплін

Курсова робота

По дисципліни «Економіка підприємства»

На тему: «основні напрями зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств»

Ташкент 2011


Зміст

Запровадження

Глава 1. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

1.1 Поняття і сутність зовнішньоекономічної діяльності підприємства

1.2 Основні цілі й завдання зовнішньоекономічної діяльності

1.3 Основні види зовнішньоекономічної підприємств. Учасники зовнішньоекономічної діяльності

1.4 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Глава 2. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності з прикладу НХК «>Узбекнефтегаз»

2.1 Коротка характеристика НХК «>Узбекнефтегаз»

2.2 Аналіз інвестиційних процесів НХК «>Узбекнефтегаз»

2.3 Аналіз динаміки експорту узбецького газу

2.4 Міжнародне співробітництво

Глава 3. Перспективи та шляхи розвитку зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств

3.1 Проблеми зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств і шляхи їх рішення

3.2 Проблеми функціонування сервісного бізнесу у нафтогазової галузі й способи їх вирішення

3.3 Пріоритетні завдання й перспективи розвитку НХК «>Узбекнефтегаз»

Укладання

Список літератури


Запровадження

зовнішньоекономічний вітчизняний державний регулювання

Однією з найважливіших сфер діяльності узбецьких підприємств на етапі є зовнішньоекономічна. До падіння адміністративно-командної системи економіка нашої держави являла собою замкнутий механізм. Протягом багатьох років органами влади проводилася політика автаркії, була гальмом економічного і технічного прогресу. За такої політики вітчизняні підприємства використовували не потребували виході на зовнішніх ринках, та розвитку зовнішньоекономічної діяльності було їм інтересу. Із здобуттям незалежності Узбекистан знову отримав таку можливість самостійно проводити свою зовнішній політиці, і навіть укладати світової процес інтеграції і кооперації виробництва. Вітчизняні підприємства почали виявляти активність зовнішньоекономічної діяльності.

 Внаслідок цього виникла об'єктивній необхідності до вивчення зовнішньоекономічної діяльності. Адже, щоб найефективнішого її здійснення дуже важливо мати достатніми теоретичними і практично знаннями у цій галузі, яких, на жаль, немає в багатьох керівників на узбецьких підприємствах. Зовнішньоекономічна діяльність початку активно вивчатися аж наприкінці 80-х початку 90-х, коли планова економіка зжила себе, і зруйнувався "залізну завісу". На той час вона представляла інтересу з вивчення, оскільки вітчизняні підприємства використовували здійснювали своєї діяльності лише у масштабах нашої країни й не потребували виході на зовнішніх ринках. Зараз же ситуація докорінно змінилася. Тому тема цього дослідження є досить актуальною й яка потребує вивченні.

 Тема курсової роботи: «основні напрями зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств».

 Метою роботи є підставою відбиток теоретичних питань зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств, проведення аналізу зовнішньоекономічної діяльності однієї з діючих вітчизняних підприємств, відбиток сучасного стану зовнішньоекономічної діяльності. Найважливішим є виявлення перспектив і шляхів розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом курсової праці є економічних відносин, що виникають навколо зовнішньоекономічної діяльності підприємством.

Об'єктом курсової роботи є підставою зовнішньоекономічна діяльність підприємства.

Курсова робота входять такі завдання:

v Дати поняття зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

v Визначити основні цілі й завдання зовнішньоекономічної діяльності.

v Розглянути основні види зовнішньоекономічної підприємств

v Викласти регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

v Проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність вітчизняного підприємства з прикладу НХК «Узбекнефтегаз».

v Розглянути перспективи якої і шляхів розвитку зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств.

 При вирішенні поставлених завдань задля досягнення мети дослідження використовувалися такі методи: метод системного аналізу, комплексного дослідження.

 Структура курсової роботи включає: титульний лист, зміст, запровадження, три глави з розділами до них, висновок, список використаної літератури, додаток.


Глава 1. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

 

1.1  Поняття і сутність зовнішньоекономічної діяльності підприємства

 Зовнішньоекономічна діяльність підприємств - це сфера господарську діяльність, що з міжнародної виробничу краще й науково-технічної кооперацією, експортом і імпортом продукції, виходом підприємства зовнішній ринок.

 Відповідно до законодавством Республіки Узбекистан під визначенням зовнішньоекономічна діяльність розуміється діяльність юридичних і фізичних осіб Республіки Узбекистан, спрямовану з'ясування умотивованості й розвиток взаємовигідних економічних зв'язку з юридичними і фізичними особами інших держав, і навіть міжнародними організаціями.

 Повсюдна інтеграція капіталів міжнародному ринку, розбудовні процеси глобалізації, розширення сфери функціонування валютного ринку, створення зон вільного підприємництва, збільшення кількості підприємств із участю іноземного капіталу, залучення іноземних інвестиції у різніпроизводственно-социальние інфраструктури створює широкі змогу здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Усе є однією з основних форм економічних зв'язків Узбекистану з державами. Її специфічність полягає, передусім, у цьому, що учасники під час укладання угод виходити з власних, але й суперечити економічних інтересів країни.

 Відмінності зовнішньоекономічної діяльності підприємства від внутрішньогосподарської полягають у тому, що зовнішньоекономічна діяльність складає валютної основі, регулюється спеціальними заходами держави. На зовнішньоекономічну діяльність підприємства впливає рівень розвитку та стабільність національної економіки, система світових цін, і навіть правова система своєї країни і правові системи країн, у яких підприємство здійснює зовнішньоекономічнудеятельность.[1]

 Згідно із ЗакономРУз «Про зовнішньоекономічної діяльності» основними принципами зовнішньоекономічної діяльності є:

· воля і економічна самостійність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

· рівність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

· недопущення дискримінації під час здійснення торгово-економічних відносин;

· взаємовигідність під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

· захист державою правий і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

 Вибір зовнішньоекономічної діяльності залежить від конкретних напрямів діяльності підприємства, його фінансового стану, механізму державного регулювання органів управління ЗЕД, умов підприємств різної форми власності.

1.2 Основні цілі й завдання зовнішньоекономічної діяльності

 Зовнішньоекономічні зв'язку є господарські, торгові, політичні відносини між країнами, встановлювані лише на рівні урядів тих чи інших держав.

 Означимо цілі й завдання. Цілі зовнішньоекономічної діяльності: ознайомлення з різними аспектами зовнішньоекономічної підприємств із зарубіжними організаціями та фірмами, а як і розгляд прийомів дослідження й оцінки перспективних аспектів зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

 Основні мети зовнішньоекономічної діяльності:

· зміна обсягу експорту й імпорту;

· забезпечення країни необхідними ресурсами (сировиною, енергією та інших.);

· зміни співвідношення експортних і імпортних цін.

 Дані мети досягаються через рішення наступних завдань:

>1)изучение теоретичних основ міжнародного поділу праці та міжнародної торгівлі;

>2)изучение прийомів і методів міжнародної торгової політики;

>3)изучение методів міжнародного ціноутворення;

>4)изучение організації та техніки зовнішньоекономічних операцій.

Слід розрізняти поняття «зовнішньоекономічні зв'язку» і «зовнішньоекономічна діяльність».

Зовнішньоекономічна діяльність у на відміну від зовнішньоекономічних зв'язків, складає рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств) з повним самостійністю у виборі номенклатури товару для експортно-імпортної угоди, у визначенні ціни, і вартості, обсягу й термінівпоставки.[2]

1.3 Основні види зовнішньоекономічної підприємств. Учасники зовнішньоекономічної діяльності

 При класифікації видів ЗЕД підприємств більшість вчених беруть у до їхнього складу:

1. зовнішньоторговельна діяльність;

2. виробнича кооперація;

3. міжнародне інвестиційне співробітництво;

4. валютні, і фінансово-кредитні операції;

5. відносини до міжнародних організаціями.

Зовнішньоторговельна діяльність— це підприємництво у галузі обміну товарами, роботами, послугами, інформацією і результатами інтелектуальної діяльності.

Зовнішньоторговельна операція - це загал дійств контрагентів, тобто іноземних партнерів у зовнішньоторговельної операції, вкладених у вчинення товарного обміну і забезпечувальних його. На повний комплекс, що характеризує зовнішньоторговельну операцію, можуть входити: вивчення ринку конкретного товару, його реклама, створення збутової мережі, проробка комерційних пропозицій, проведення переговорів, висновок і виконання контрактів.

У доповіді міжнародної торгівлі виділяють чотири основні види зовнішньоторговельних операцій:

1. Експортна операція - це продаж товару іноземному контрагенту з вивезенням його з межами країни.

2. Імпортна операція - це придбання товару в іноземного контрагента з ввезенням їх у країну.

3.Реекспортная операція - продаж з вивезенням межі країни раніше імпортованого, але зподвергшегося переробці товару.

4.Реимпортная операція - придбання з ввезенням з-за кордону раніше експортованого іподвергшегося там переробці товару.

Підприємства прагнуть зовнішньоторговельної діяльності з різних причин. Так було в частковості, може знадобитися закупівля сировини чи якихось товарів там через ту причину, що немає можливості придбати цю продукцію вітчизняні виробників. Така ситуація призводить до необхідності імпорту. Можлива і зворотний ситуація - коли фірма має товари, продаж яких там може виявитися більш вигідною, ніж у своєї країни. Так проявляється потреба у експорті.

 Необхідною передумовою і неодмінною умовою зовнішньоторговельної діяльності підприємства є виконання цілого ряду операцій, що стосуються забезпечення просування товару від продавця до покупця. Серед операцій виділяють такі, як транспортні,транспортно-експедиторские, страхові, і навіть операції, пов'язані після запровадження міжнародних розрахунків. Отже, зовнішньоторговельні операції охоплюють широкий комплекс економічного, валютно-фінансової і основам правової характеру.

 Зовнішня торгівля здійснюється через комерційні угоди, що оформлялися зовнішньоторговельними контрактами.

 Зовнішньоторговельний контракт - основний комерційний документ зовнішньоторговельної операції, який свідчив про досягнутому угоді між сторонами.

 Валютні умови контракту – умови, які погоджуються у зовнішньоторговельних контрактах:

· валюта ціни контракту

· валюта платежу;

· курс перерахунку валюти ціни на валюту платежу;

· застереження, які захищають боку від валютних ризиків.

 Виробнича кооперація у складі ЗЕД підприємств і фірм також представляє жодну з форм співпраці між іноземними партнерами у різних, але конструктивно пов'язаних між собою процесах технологічного поділу праці. Сам технологічний процес поділу праці означає розподіл його у ланцюги створення та її реалізації продукції з основним його фазам, вивчення потреб на внутрішніх та зовнішніх ринках до доведення її до кінцевих споживачів. Виробнича кооперація й у однорідних сфер виробництва та звернення, для науково-технічної, інвестиційної і сервісною областей, наприклад, для обробній промисловості.

 Узгодженість дій партнерів у межах виробничу кооперацію досягається шляхом:

· взаємного планування експортної і імпортозамісної продукції;

· прогнозування і приємного спільного ведення наукових розробок, забезпечення їхніх необхідну апаратуру, приладами й матеріалами, іспитовими стендами і бізнесменів науково-технічної інформацією;

· організації процесу підготовки кадрів.

 Розглянемо міжнародну виробничу кооперацію у видобутку вуглеводневої сировини. Починаючи з 50-х років, в видобувних галузях країн отримали велике поширення змішані компанії, у яких приймаючої країні (від імені державної компанії) належить щонайменше 50% капіталу. У змішаних компаніях іноземний партнер зазвичай самостійно фінансує геологорозвідувальні роботи. Якщо до кінця розвідницького періоду запасів нема, угоду перестає діяти й витрати не відшкодовуються. За позитивного результату пошуково-розвідувальних робіт національна компанія вносить частку витрат за них. Відтоді національна компанія фінансує облаштування і експлуатацію родовища пропорційно своїй частці в капіталі.

 У межах змішаних підприємств доходи приймаючої країни складаються із трьох основні джерела: прибуток від реалізації частки продукції, роялті і прибуток.

 Для узбецьких партнерів створення спільних підприємств (СП) у нафтовій та газової промисловості має своєю метою:

· розподіл ризику.

· Залучення методів і технологій.

· Найкращий використання фахівців ізГГР[3].

· Оптимізація складу учасників до участі в тендерах.

· Найкращі умови на фінансування оподаткування.

 Конкретне рішення про створення СП приймається з урахуванням різноманітних чинників. До них віднести наявність виробничо-технічного потенціалу, доступом до ресурсів, ємність ринків, прибутковість справи.

Міжнародна інвестиційна співробітництво передбачає жодну з форм взаємодії з іншими партнерами, на основі об'єднати зусилля фінансового і матеріально-технічного характеру.Целями такої співпраці є розширення бази розвитку та випуску експортної продукції, її систематичне відновлення з урахуванням критеріїв конкурентоспроможності та полегшення процесів його реалізації зовнішньому ринках. Такі завдання можна вирішити з допомогою організації, наприклад, спільного виробництва. Спільне підприємництво можливо, передусім, з урахуванням обміну технологіями, послугами з наступним розподілом програм випуску продукції та її реалізації, соціальній та формі освіти і функціонування концесій, консорціумів, акціонерних компаній, міжнародних неурядових організаційит.п.

З усіх форм ЗЕД саме пряме інвестування є найскладнішою та відповідальної. Оскільки, проти експортом продукції з прямою інвестуванні капіталу на інвестора накладається значний ризик. залучення іноземних коштів можливе у вигляді:

· Торгових кредитів, отримані від міжнародних організацій (МВФ, СБ), кредитів урядів інших держав.

·Портфельние інвестиції - це інвестиції в цінних паперів, формовані як портфеля цінних паперів, Демшевського не дозволяє інвестору встановити ефективний контроль над підприємством, і не свідчить наявність в інвестора довгострокової розвитку підприємства. Проте портфельні інвестування дозволяє планувати й оцінювати кінцеві результати всієї інвестиційної діяльність у різних секторах ринку.

· Прямі інвестиції через концесії і домовленості про розділі продукції - УПП.

 Валютні і фінансово-кредитні операції як вид ЗЕД підприємстві фірм слід розглядати насамперед як сприяють, супроводжують будь-яку зовнішньоторговельну угоду як фінансових зобов'язань, що стосуються забезпечення платежу за продукцію через конкретні форми розрахунку, і навіть валютних операцій, скоєних з метою уникнення курсових втрат.

 Важливим сектором зовнішньоекономічного комплексу є участь у міжнародних організаціях, чи це урядових або урядових. У середовищі сучасних міжнародних відносинах міжнародних організацій грають істотну роль ніж формою співробітництва держав і багатосторонньої дипломатії. Для міждержавної організації характерні наступні ознаки: членство держав; наявність установчого міжнародного договору; постійні органи; повагу суверенітету, держав-членів. З урахуванням цих ознак можна буде усвідомити, що міжнародна міжурядова організація— воно держав, засноване з урахуванням міжнародного договору задля досягнення наших спільних цілей, має постійні органи влади й діюча у загальних інтересах держав— членів при повазі їх суверенітету.

1.4 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності є складовою економічної політики держави у сучасних умовах. З перших років незалежності Узбекистану урядом країни приділяється пріоритетне увагу розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, що у сучасних умовах глобалізації економічного розвитку країни у вирішальною мірою залежить від рівня її інтегрованості на світовий економічне співтовариство.

 Зовнішньоекономічна діяльність у Республіці Узбекистан регулюється сукупністю норм, викладені у законах РУ, постанови Кабінету Міністрів чи указах Президента Республіки Узбекистан.

 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється шляхом:

· формування та вдосконалення законодавчої бази для зовнішньоекономічної діяльності;

· валютного регулювання; податкового регулювання; тарифного і нетарифного регулювання;

· застосування захисних, компенсаційних і антидемпінгових заходів щодо дотримання економічних інтересів Республіки Узбекистан;

· встановлення порядку скоєння зовнішньоторговельної діяльності, зокрема кількісного обмеження й Управлінням державної монополії експорту і імпорт окремих видів товарів;

· встановлення експортного контролю у відношенні озброєнь, військову техніку, товарів і технологій подвійного призначення;

· сертифікації ввезених і вивезених товарів;

· встановлення технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних, фітосанітарних, екологічних стандартів, і вимог;

· надання преференцій й відповідних пільг суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.

 Кабінет міністрів Республіки Узбекистан:

· розробляє стратегію розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

· забезпечує економічної безпеки, захист економічного суверенітету й

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація