Реферати українською » Международные отношения » Суть и форми міжнародного руху капіталів у сучасній економіці


Реферат Суть и форми міжнародного руху капіталів у сучасній економіці

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Суть йформиміжнародного рухукапіталів усучаснійекономіці

 


План

>ВСТУП

1.Теоретичніаспектиміжнародного рухукапіталу

1.1Сутністьпроцесуміжнародного рухукапіталів

1.2Інфраструктураміжнародногоінвестиційногоринку таїїскладовіелементи

1.3Впливвільнихекономічних зон на процес рухуміжнародногокапіталу

2.Формиміжнародного рухукапіталів

2.1Аналізсучасних формміжнародного рухукапіталу

2.2Географія ймасштабиміжнародного рухукапіталу

3.Місце України впроцесіміжнародного рухукапіталу

>ВИСНОВКИ

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРУ


>ВСТУП

>Характерноюрисоюсучаснихсвітовихекономічнихвідносинстаєінтенсивнийрозвитокфінансової глобалізацію ззалученнямнаціональнихекономік досвітовогоринкукапіталу,посилення їхньоговзаємозалежності.Відображеннямцихпроцесів сталовиникненняєдиногоінформаційногопростору,інтернаціоналізація ташвидкезростанняринківкапіталу.Інтенсифікаціяміжнародногообміну товарами,послугами такапіталомпризводить допояви новихтенденцій у сферіфінансовихвідносин. Томустратегічноважливимнапрямомєрозробкаефективної національної політики вобластіфінансів ізурахуваннямнеобхідностіінтеграціїкраїн досвітовоїекономіки якрівноправнихучасників глобальногоринковогопроцесу.

>Тіснепереплетення окремихскладовихсвітовогогосподарства та йогочітковизначенаоднорідністьприводять дозлиттянаціональнихекономічних систем йстворення їхнього аналога наміжнародномурівні. Отже, вмежахсвітовоїекономічноїсистеми, якоїформуютьвзаємозв’язкиміжнаціональнимиринкамиресурсів йпродуктів,сімейнимигосподарствами йфірмами,державнимиінституціями йфінансовимиринками,відбуваютьсярізноманітнівиробничі,торговельні,кредитні,валютні,науково-технічні,політичні,культурні таіншівідносини. На їхніґрунтірозвивається,зокрема,міжнароднаінвестиційна діяльність, щопов’язана ізвивозомкапіталу (>однобічнепереміщення за кордонпевноївартості втоварній чигрошовійформі ізметоюотриманняприбутку чипідприємницькоївигоди).

>Глобалізація,зокремаїїфінансоваскладова, йміжнароднафінансоваінтеграція як чинник, щовпливає нанеї, насьогоднішній день –недостатньовивченіявища, томудослідження уційобластідужеважливі тазакономірновикликають великийтеоретичний йпрактичнийінтерес.Економіка Українигостровідчуває потребу вкапіталі, але йстановленнявласногофінансовогоринку упроцесі переходу доринковоїекономікирозпочалосьлише із годининабуттякраїноюнезалежності,крім того,цей процесвідбуваєтьсяповільно,нерівномірно йсуперечливо. сучаснийетапрозвитку Українивідбувається вумовахпотужнихпроцесівінтернаціоналізації.Минуледесятиріччя внеслоістотнікорективи доміжнароднихвідносин,зокрема дотемпівзростанняобсягівміжнародного рухукапіталу.Відсутність вісторіїаналогівцимявищам тазростаюча залежністьуспішногорозвиткунаціональнихекономічних систем від їхніоптимальноїучасті взазначених процесівобумовлює ті, щоключовимиімперативами тавизначальнимичинникамимайбутнього Українистаютьвизначенняекономічнихпріоритетів йжиттєвоважливихнаціональнихінтересів,усвідомленнясуспільствомролі тамісця України в глобальномупросторі. Одним ізнапрямівнаукової думи урозв’язанніцихпитаньєпошук тааналізможливостейзагальнонаціональної тарегіональноїекономічноїінтеграції.

разом із тімрозширеннявзаємодіїміжнаціональнимиекономіками врозподілікапіталуєоб’єктивноюосновою їхнізагальноекономічноїінтеграції.Такавзаємодіяможе статіосновоюповномасштабноїзагальноекономічноїінтеграції. Черезцевсебічневивченняекономічноефективноїінтеграції національноїекономіки допроцесівміжнародного рухукапіталу, вектору йметірозвитку держави,напрямамзагальноекономічноїінтеграції,єнайважливішоюосновоюефективноговикористанняпотенціалу України.Необхідний для українськоїекономікикапітал вдостатнійкількостіє насвітовомуфінансовомуринку.Від того,наскількишвидко Україна якщоінтегрована усвітовийфінансовийпростір,залежитьїїчастка усвітовихфінансових потоках,обсягзалучених доекономікиінвестицій, авідповідно іскорішедосягненнявідповідногорівня увиробничій тафінансовій сферах.Самецепідтверджуєактуальність роботи.

Дану роботуприсвяченовивченнюсучасних умівфункціонуванняміжнародного рухукапіталу.Дослідженнюцих проблемприсвячено роботиросійських тавітчизнянихвчених: З.Боринця, Про. Гаврилюка, Про.Киреєва, Л.Красавіної, Д. Михайлова, Ю.Макогона, Ю. Пахомова, Про.Рогача, М.Савлука, А.Філіпенка, атакожзахіднихвчених Д. Блейка, Л. Вальраса, Дж. До. ВанХорна, Д.Едмістера, Л.Ерхарда, Дж. Кейнса, М. Портера, З.Фішера.

>Метою роботиєвизначення таанлізсутності танаслідківпроцесівміжнародного рухукапіталу, атакождослідженнямеханізмівзавдякиякимцей рухможливий.

>Дослідженняпоставленої метивимагаєвирішеннянаступнихзавдань:

розкритисутність _>р._уренміжнародного рухукапіталу;

визначитиформи рухукапіталів насвітовомупросторі;

оцінитигеографію ймасштабиміжнародного рухукапіталу насучасномуетапі;

визначитимісце України всистеміміжнародного рухукапіталу.

>Об’єктомдослідженняє процесміжнародного рухукапіталів.

Предметомдослідженнямеханізмздійсненняефективногоперерозподілукапіталу впроцесі йогоміжнародного руху.

>Методологічною татеоретичноюосновоюдослідження сталиположення Сучасноїекономічної науки,загальноекономічніметоди йпринципикомплексноїоцінки наринкових засідках тадосягненнявітчизняної тазарубіжноїнаукової думи.

>Інформаційною базою длявивченнябезробіттяєстатистичнаінформація.


1.Теоретичніаспектиміжнародного рухукапіталу

 

1.1Сутністьпроцесуміжнародного рухукапіталів

Умежахсвітовоїекономічноїсистемиміжнаціональнимиринками та їхньогосуб’єктамискладаютьсярізноманітнівиробничі,торговельні,кредитні,валютні,науково-технічні таіншівідносини.Важливоюскладовоюцихвідносинвиступаєміжнароднаінвестиційна діяльність,пов’язана ізвивозомкапіталу.Проте,перш ніжхарактеризуватисутністьміжнародного рухукапіталу,визначимо, щотакекапітал.Капітал –цествореніресурси, котрівикористовуються длявиробництватоварів йпослуг.Такожкапітал можнавизначити яксукупністьтоварів, котрібезпосередньо неспоживаються людьми чиінвестиційнихтоварів,засобіввиробництва.

Узакритійекономічнійсистеміджереломкапіталуєвиключновнутрішнізаощадження. Заумовипідключення національноїекономіки досистеми _>р._урентоздатної_їзв’язківіноземнікапітали,одночасно ізвнутрішніми,виступаютьлегітимноюскладовоюнаціональногоінвестиційногосередовища й,безперечно,єоднією ізголовних умівефективногофункціонуванняекономіки країни всучаснихумовах,аджетемпизростанняекспортукапіталусьогоднівипереджаютьтемпизростання ВВП та товарногоекспорту. Зачвертьстоліття (ізсередини 60-х років)закордоннікапіталовкладеннязросли на чотири рази, на початку 80-х років їхні сумаоцінювалась нарівні 450 млрд. _р._. США. Насьогоднішній день –близько 3 трлн. _р._. США.

>Специфікаміжнародного рухукапіталуполягає до того, що передавати правовласності наінвестиційний товар чинаданняекономічнихпослугвідбуваєтьсяміж резидентамирізнихкраїн. [9]

>Міжнародний рухкапіталу –однобічнепереміщення за кордонпевноївартості утоварній чигрошовійформі ізметоюотриманняприбутку чипідприємницькоївигоди.

Навідміну відміжнародноїторгівлі, коли за кордон переноситися актреалізаціїприбутку, що ужеміститься втоварі,якийекспортується,міжнародний рухкапіталуозначаєпереміщення за кордонпроцесустворенняприбутку.

>Теоріїміжнародного рухукапіталурозглядають його як чинниквиробництва.Згідно із нимиосновними причинамививозукапітальнихресурсівє:різниця в нормахприбутку врізнихкраїнах,посиленняконкуренціїтехнологічного характеруміжсуб’єктамиринкукапіталів,розвитоктехнологіїінноваційногопроцесу,прагненнядомінування наринку тадосягненняринкової влади тощо.

>Етапивиникнення йрозвиткупроцесуміжнародного рухукапіталу:

I –етапзародженнявивозукапіталу (ізкінця XVII – початку XVIII ст. Докінця ХІХ ст.).Цей процес носившиобмежений йвипадковий характер, атакожвинятковооднобічний (ізметрополій уколонії).

II –етапвивозукапіталу (ізкінця XIX – початку XX ст. Досередини XX в.). Умірутвердження усвітовомугосподарствікапіталістичнихвиробничихвідносин процесвивозукапіталу ставшиздійснюватися якміжпромисловорозвитимикраїнами, то йміжпромисловорозвитими йкраїнами, щорозвиваються.Цей процес ставшитиповим,повторюваним йхарактернимявищем [20].

III –етапміжнародноїміграціїкапіталу ( зсередини 50-60-х роківXXв. Подійсний годину).Вивізкапіталуздійснюють не лишепромисловорозвиті країни, але й й багатохто щорозвиваються й булисоціалістичні.Країниодночасностають йекспортерами іімпортерамикапіталу.Експорткапіталіввикликаєзначні пообсягахзворотнірухикапіталів увиглядівідсотків накредити,підприємницькогоприбутку, дивідентів по акціях.

Здругоїполовини ХХ _р..вивізкапіталубезперервнозростає.Експорткапіталувипереджає за темпамизростання яктоварнийекспорт, то йобсяг ВВПпромисловорозвинутихкраїн.

Отже,капіталє одним зфакторіввиробництва – ресурсом,якийнеобхіднозатратити длявиготовленнябудь-якоїпродукції.Капіталпредставляє собоюнагромаджений запасзасобів впродуктивній,грошовій читоварній формах,необхідний длястворенняматеріальних йнематеріальних благ тапослуг.Міжнародний рухфакторіввиробництва (>капіталу,ресурсів,робочоїсили)регулюєтьсятими ж законами, що йміжнароднаторгівля товарами:факторипереміщуються в тих країни, де них понадплатять (>вищепроцентна ставка,заробітна плата,ліцензійніплатежі тощо).

>Передумови, щообумовлюютьміжнародний рухкапіталу:

інтернаціоналізаціягосподарського життя.

появаможливості болеевигідногооподаткуваннякапіталу за кордоном.

відноснийнадлишоккапіталу навнутрішньомуринку йвідсутність умів йогоефективноговикористання.

прагненнявласниківкапіталузастосувати його там, деіснуютьнизькіціни насировину; наматеріали; наенергію; на транспорт; нанапівфабрикати й т.д.

економіяфінансовихресурсів відзастосування болеенизькихмитнихтарифів йпільговихтарифнихмір українах,кудипереміщаєтьсякапітал.

можливістьстабільногопостачаннянаціональнихпідприємствімпортноюсировиною.

прагнення забезпечитисхоронність й чистотунавколишньогосередовища вкраїнах-експортерахкапіталу.

існуваннярізнихшляхів й формміжнародного рухукапіталу й його болееефективногозастосування за кордоном.

>Міжнародний рухкапіталу длясучасногосвітовогогосподарстваєнайважливішоюформоюміжнароднихекономічнихвідносин.Суб’єктисвітовогогосподарствасьогоднітіснопов’язаніміж собою не лишеопосередковано – черезобмін товарами, але й і прямо – черезкапітал.

>Основною причиноюекспорту (>вивозу)капіталу за кордонє йоговідноснийнадлишок. Цезнаходитьпрояв внасиченнівнутрішньогоринку такоюкількістюкапіталу, коли йогозастосування нанаціональномупоприщі не приноситиприбутку, чи Веде до йогозменшення.Пошук сферприбутковоговкладеннякапіталуштовхає замежі національноїекономіки. Уосновіміжнародного рухукапіталу лежатитакожпроцесиінтернаціоналізаціївиробництва,розвиток йпоглибленняміжнароднихекономічних,політичних,культурних таіншихвідносинміжкраїнами.Середінших причинвивезеннякапіталу:відмінності увитратахвиробництва,бажанняобійтитарифні йнетарифніобмеження,захиститисвійкапітал відінфляції,непередбачуваностіекономічної йполітичноїситуації в стране,прагнення надовгийперіод забезпечитизадоволеннясвоїхекономічних,політичних таіншихінтересів на територїтієї чиіншої країни тощо [11].

Зіншого боці,завждиє країни, в яківідчуваєтьсядефіцитінвестиційнихресурсів,капіталу вгрошовійформі.Також країниможутьпрагнутизалучитиіноземнітехнології внаціональневиробництво, підвищити йогонауково-технічний йтехнологічнийрівень,здійснитиструктурнуперебудову в напрямкуекспортоорієнтованих тависокотехнологічнихгалузей.Причиноюввезеннякапіталуможе бути йнамаганнякраїнвирішити задопомогоюіноземногокапіталупроблемизайнятості населення, особливо коливідчуваєтьсянапруга наринку роботи.

>Особливогостру потребу вдодаткових ресурсахкапіталувідчувають країни, щорозвиваються, країни ізперехідноюекономікою, країни, в яківідбуваютьсяструктурніперетворення. як правило, вкраїнахнагромадженнявласногокапіталунедостатні.

>Корисність відімпортукапіталуполягає внаступному:можливістьотримання новихтехнологій при порівнянонизькихвитратах; порівняношвидкийрозвитоквиробництва;спрощенездійснення ірозширеннянауково-дослідних йдослідно-конструкторськихрозробок;розширенняекспорту;підвищеннярівнякваліфікаціїпрацівників;розвитоксферипослуг;новіробочімісця;поповненнянаціонального бюджету;набуттяіноземногодосвіду вгосподарюванні.

>Негативнірисиімпортукапіталуполягають внаступному:

можливевивезеннясировини;

іноземневтручання унаціональнубанківськусправу, особливоцестосуєтьсякраїн, щорозвиваються;

конкуренція ізмісцевимивиробникамиможе статі причиноюзгортаннядеякихвидів національноїпромисловоїдіяльності;

захопленняіноземнимкапіталомосновних сферприймаючоїекономіки країни, щоможепризвести дооднобічногорозвитку національноїекономіки;

втрати контролю надчастиноюнаціональногоринку із боцінаціональнихвиробників;

вивезення-прибутків із країни (>цеможездійснюватись й вприхованомувигляді, а _>р._у: зарахунокпідвищеннячасткивитрат насировину йзасобивиробництва, щовикористовуютьсяіноземноюфірмою, невиправданознижуючи тімчасткуприбутку увиручених коштах);

деяківтратиполітичноїсвободи (>насампередкраїн, щорозвиваються). [4]

>Поглядиекономістів нанеобхідністьміждержавноїміграціїкапітальнихресурсівхарактеризуютьсярізноманітністюпідходів йеволюціонувалиодночасно ізрозвиткомоб’єктадослідження.Залежно від методудослідженняекономічніконцепціїміжнародного рухукапіталівподіляються на:макроекономічні (>ґрунтуються нааналізінародногосподарськихпроцесів,тенденцій,явищ, щоспричиняютьвідплив чинадходженнякапіталів) тамікроекономічні (>характеризуютьсяіндивідуалістичнимтлумаченням причинповедінкипідприємницькоїодиниці, Якаінвестуєкошти за кордон). [23]

>Макроекономічнимичинникамиміждержавного рухукапіталупов’язуютьсясучасниминауковцями із:

нерівномірністюекономічногорозвитку окремихкраїн тадієюпритаманноїрозвиненійекономіцітенденціїнедоспоживання;

дієютенденції доміжнародноїрівновагицін на _>р._уренвиробництва таспіввідношення взабезпеченості чинникамивиробництва врізнихкраїнах;

дієютенденції домонополізаціїекономіки;

незбалансованістюзростаннявідносноїпрацеємності тавідносноїкапіталоємностівиробництва врізнихкраїнах;

ситуацією в сферіміжнароднихвалютно-фінансовихвідносин;

вольовимирішеннямивладних структур, котрі занеекономічнимиміркуваннямистимулюютьіноземнекапіталовкладення.

Отже,основною причиноюміжнародного рухукапіталувиступаютьвідмінності вобсязіотриманогоприбутку,доступі дотехнологій тощо.Поряд ізцимдіють йіншічинники, на якіакцентуютьувагурізнітеорії:

>Теоріяринкової владиС.Хаймера –суб’єктінвестиційноїдіяльності,якийвивозитькапітал,керуєтьсяпрагненнямдомінувати наринку тадосягнутиринкової влади.Закордоннеінвестуванняздійснюється ізметоюпридушенняконкуренції йзбереження контролю надринком.Практикуються й такзвані “>захисніінвестиції”:створення за кордономвиробничихпотужностей, щоє мало незбитковими,зісвідомоюметоюпідривупозиційконкурентів нацих ринках.

>Теоріяінтерналізації –кожнафірмапереслідує міткумінімізаціїтрансакційнихвитрат (>витрат наукладанняугод).Зізменшеннямтрансакційнихвитратопераціїфірмпочинаютьнабирати “>внутрішнього характеру”,тобтовідбуваєтьсяінтерналізаціяринків. Метамінімізаціїтрансакційзалишаєтьсяосновним мотивомпереведеннядіяльності за кордон.
Концепціюконкурентоспроможностігалузі –пояснюєміжнародний рухкапіталупосиленнямконкуренціїтехнологічного характеруміжсуб’єктамиринкукапіталів.

Концепціютехнологічногонагромадженнярозглядаєміжнародний рухкапіталу якнаслідокрозвиткутехнології,інноваційногопроцесу.Фірмастворюєновітехнології ізметоюзакріплення контролю йвласності наосновісвоїхспецифічнихтехнологічнихпереваг.

Концепцію оборонинаціональногосуверенітетуґрунтується на бозростаннязарубіжнихінвестицій унаціональнійекономіціможеспричинитизменшеннячасткивнутрішньоговиробництва.Саме томуурядидотримуються політикипротидіїрозширеннювпливукраїн-експортерівкапіталу чирегулюютьекспорт-імпорткапіталу.

Концепцію валютногопростору –головним стимуломпереведеннявиробничихпотужностей (>капіталу вматеріальнійформі) за кордонєнаявністьконкурентнихперевагщодокраїни-реципієнта.Такіперевагимаютьінвестори ізкраїн з болеесильноювалютою, ніж валютакраїн-реципієнтів.

>Класифікація формміжнародного рухукапіталувідбиваєрізністорони цогопроцесу.Капіталвивозиться, ввозитися йфункціонує за кордоном унаступних формах: заджереламипоходженнякапіталу насвітовомуринкувиділяютьофіційний таприватнийкапітал; за характеромвикористаннякапіталподіляється напідприємницький,позичковийкапітал таміжнароднуекономічнудопомогу; застрокомвкладеннякапіталбуває коротко-,середньо- тадовгостроковий; заметоювкладеннякапіталбуває увиглядіпрямих тапортфельнихінвестицій.

>Вивізкапіталу –найбільш характерна рисуміжнароднихекономічнихпроцесів ХХстоліття, колитемпи йогозростанняпочалиперевищуватитемпизростанняміжнародноїторгівлі. Усучаснихумовахзбільшуєтьсякількістькраїн, щоберуть доля віноземнихінвестиціях. До цогопроцесупідключаються країниПівденно-СхідноїАзії,Центральної йСхідноїЄвропи.Зазнаютьзмін йформи рухукапіталу:переважаєвивізпортфельнихінвестицій,зростає роль держави, котра сама частовиступаєінвестором, атакожстимулює,контролюєінвестиційну діяльність. Велику рольміжнародномурусікапіталіввідіграютьтранснаціональні банки (>ТНБ) йтранснаціональнікорпорації (ТНК). Колистосуєтьсяцілейвивозукапіталу, то їхні можназвести до такихчотирьох груп:прагненняконтролювати діяльністьпідприємств,частину місцевогоринку;отриманняпідприємницькогоприбутку;отриманняпроцентів запозичковийкапітал;прагнення надовгийперіод забезпечитизадоволеннясвоїхекономічних,політичних таіншихінтересів на територїтієї чиіншої країни.Факти ізекономічноїісторіїсвідчать, щовикористанняіноземногокапіталуприскорюєпромисловийрозвиток країни,сприяєвходженню народногогосподарства до _>р._урентоздатної_ївзаємодії. Уумовахстабільності тапередбачуваності всвітовійекономіці, колипозичальникиповажають своїзобов’язання йсплачуютьборги,міжнародний рухкапіталуможе бутиефективним у глобальномумасштабі йприносити йогоучасникамприбутки, щоперевищуютьвтратиіншихучасників.

Таким чином, свобода рухукапіталу в світі приводити до збільшеннясвітового танаціонального продукту. Аліміжнароднікапітальні потокирозподіляються в світінерівномірно. Причина цого –різний рейтингінвестиційноїпривабливостікраїн.

1.2Інфраструктураміжнародногоінвестиційногоринку таїїскладовіелементи

Усучаснихумовахсвітовегосподарствоявляє собоюглобальну систему, щопоєднуєнаціональніекономіки,здатнідіяти якєдинеціле.Особливоскладниммеханізмомсвітовоїекономічноїсистемивиступаєміжнароднийінвестиційнийринок, наякомувідбуваєтьсяформування таперерозподілфінансовихресурсівміжрізнимикраїнами.Міжнароднийінвестиційнийринок –церинокдовгостроковоговкладеннякапіталу за кордоном ізметоюотриманняприбутку.

>Міжнароднийінвестиційнийринок –це регуляторсукупностіекономічнихвідносин, щовиникаютьміжпродавцемінвестиційнихресурсів таїхнімпокупцем, – резидентамирізнихкраїн [22].Вінвідрізняється відіншихринківспецифічним характером свого товару,якимвиступаютьміжнародніінвестиції. Уекономічнійлітературіміжнародніінвестиціївизначаються якміжнародні потокикапіталів, щоздійснюються уформіпрямих тапортфельнихінвестицій.Відповідно,міжнароднийінвестиційнийринокподіляється наринокоб’єктів реальногоінвестування тафінансовийринок. Наринкуоб’єктів реальногоінвестуванняреалізуютьсяреальніінвестиції,тобто тихекономічніресурси, котріспрямовуються на збільшення реальногокапіталусуспільства, нарозширення чимодернізаціювиробництва. Усвітовійпрактиціобсяг такихінвестиційрозглядається як один знайважливішихпоказниківпроцвітання національноїекономіки, як чинникмакроекономічноїстабілізації країни. Уекономічнійлітературірозрізняютьчистіреальніінвестиції,спрямовані на збільшення основногокапіталу таутворення новихосновних тачастиниоборотнихфондіввиробничого таневиробничогопризначення, таваловіреальніінвестиції, котрівключаютьчистіреальніінвестиції та величинуодноразовихвитрат, котрізабезпечуютьпростевідтворення [5].

>Ринокоб’єктів реальногоінвестуваннявключаєринокпрямихіноземнихінвестицій, наякомуреалізується, як правило,довгостроковекапіталовкладення віноземні підприємства ізметоюотриманняприбутків табезпосередньоговпливу нагосподарську діяльність підприємства.Прямііноземніінвестиціїзабезпечуютьнадходження до країни новихтехнологічних,економічних,управлінських тамаркетингових знань,підвищуючирівеньзайнятості населення тасприяючизагальномуекономічномурозвитку. Допрямихінвестицій належатипервиннівкладення тареінвестицій.Крім того,пряміінвестиціївключаютьусівнутрішньокорпораційніпереказикапіталу уформікредитів йпозикміжпрямимінвестором йфіліями,дочірніми таасоційованимикомпаніями [7].

>Реальніактивиєджереломдоходів векономіці, афінансові – простохарактеризують йогорозподілсередінвесторів [10]. Аліфінансовіактиви й ринки, на які нимиторгують,відіграютьвагому роль урозвиткуекономіки.Вонидаютьможливістьпримножуватиреальніактиви.Особливістьфінансовихресурсів, котріобслуговуютьосновний таоборотнийкапітал,зумовлює йогоподіл нагрошовийринок тариноккапіталу.

Нагрошовомуринкуобертаютьсякороткострокові,високоліквідні та _>р._урентоздатноїгрошовіінструменти, котріназиваютьгрошовимиеквівалентами, чи простогрошима.Частиною копійчаногоринкуєвалютнийринок,якийобслуговуєборговізобов’язання віноземнійвалюті. Доінструментів копійчаногоринку належатидепозитнісертифікати,комерційнівекселі,банківськіакцепти,євродолари,викупні догоди.

Наринкукапіталівздійснюютьсядовгострокові таризикованіінвестиціїфірм,урядів тадомогосподарств.Риноккапіталуподіляється накредитний тафондовий ринки, щохарактеризуютьсяширокоюрізноманітністюфінансовихінструментів.

На фондовогоринкувідбуваєтьсяторгівля особливоціннимипаперами.Вони немаютьвласноївартості,оскількиїхняцінністьвизначається активами, котрі смердотіпредставляють.Цінний папірвідображає правовласностіінвестора тавизначаєумови, за яківінможевикористатице право.Більшістьціннихпаперівможуть легкопереходити від одноговласника доіншого разомзісвоїми правами тазобов’язаннями.Риноккапіталувиступає увиглядічотирьохсегментів: ринкидовгостроковихціннихпаперів ізфіксованим доходом, ринкиакцій та ринки такихпохіднихціннихпаперів, якопціони таф’ючерси [8].

>Ринокціннихпаперівподіляється напервиннийринок, наякомукупуються тапродаютьсяновівипускиціннихпаперів, тавториннийринок, наякомурозміщуютьсяцінніпапери, що ужеіснують.Розміщенняціннихпаперів напервинномуринкуможутьздійснюватикомпанії, котрізбираються статівідкритимакціонернимтовариством йвпершепропонують своїакції широкому паліінвесторів, чикомпанії, котріздійснюютьповторнийвипуск.Досить частопервиннийвипускздійснюється ззалученням _>р._урентозд –інвестиційнихбанків, котрігарантуютьрозміщенняціннихпаперів. як правило,збутомціннихпаперівзаймаютьсядекількаінвестиційнихбанків, котрі под Управлінням головного банкуформуютьемісійний синдикат. При цьомуфірма-емітентпродає _>р._урентоздцінніпапери йпередаєризик,пов’язаний ізїхнімзбутом широкому паліінвесторів.

>Післяпервинногорозміщенняцінніпапериможутьвільнокупуватися тапродаватися навторинномуринку,якийскладається ізсукупностіфондовихбірж,позабіржовогоринкуціннихпаперів тапрямихугодміжпокупцями тапродавцями.Розвитокфінансовогоринкувикликав потребу врозширеннікількостіфінансовихінструментів, щопризвело допосиленняпроцесусек’юритизації,тобтовипереджальногозростанняоперацій ізціннимипаперами, порівняно ізопераціями ізтрадиційнимигрошовимиінструментами.

>Фінансовийринокможе бути уявлень ускладічотирьохсекторів, до яківідносятьсядомогосподарства,комерційніфірми,державний сектор тафінансовіпосередники.Більшачастинакапіталудомашніхгосподарствформується зарахуноквласнихзасобів.Саме тутвиникаєосновнийнадлишоккоштів, щоспрямовується нафінансуваннякомерційнихфірм, держави тарозміщується уфінансовихінститутах (>інвестиційніфонди, банки) [2].Доситьвагомим таважливим секторомфінансовогоринкує держава.Вонавиступаєнайбільшимпозичальником та кредитором.

Ащобпотрапити наіноземні ринки,вітчизняніемітентиповиннівипуститидепозитарнірозписки на своїакції, щоєдоситьвитратним йтривалимпроцесом.Саме тому багатокомпанійреєструють вофшорних зонахдочірніструктури й уже после цоговиходять наринокакцій. Цетакождозволяєуникнутитруднощів,пов’язаних ізнедостатнімрозвитком увітчизняній стране правовим полемщодозахисту правінвесторів.Вимоги допервинногорозміщенняакцій черезглобальнідепозитарнірозпискизалежать від тогоякійторговельнійплощадцізбираєтьсярозміститисяемітент.Середєвропейськихторговельнихмайданчиківусьогочотириготовіприйнятиемітентівкраїн СНР –Лондонськафондовабіржа,Люксембурзькафондовабіржа, ДойчеБорз (Франкфурт) таБерлінськафондовабіржа.Перші тримаютьспеціальностворенімайданчики, на котрідопускаютьсяемітенти, що невідповідаютьвимогамбіржі дляпроходження нормальноголістингу.Існуванняофшорних зон подюрисдикцієюцихкраїндозволяєемітентамвідкритикомпанії, щосприяютьпроникненнюдепозитарнихрозписок назахідні ринки.Такімайданчикиотрималиназву “>паралельні ринки”.Вонимаютьдоситьобмеженіможливості,оскількипопит нимиформується, як правило, задомовленістюміж _>р._урентозда таучасникамиторгів.Використовуючизазначену схемуофшорів, в січні 2005 року наЛондонськійфондовійбіржі було бвпершерозміщеноакції українськоїкомпанії (>Ukrproduct Group). [9]

>Міжнароднийінвестиційнийринок не можнарозглядатиокремо від діїпопиту тапропозиції, що йогоформують.Аналізпопиту тапропозиції напряміінвестиції наміжнародномуінвестиційномуринкубазується натеорії Кейнса програничнуефективністьінвестування та натеоріїТобіна.Інвестиційнівидаткивиникають ізпопиту нареальніактиви.Цівидаткиєрізницеюміжпоточнимсукупнимпопитом нареальніактиви таіснуючоюкількістюактивів.Попит накапіталзалежить відвідсоткові ставки,графічноцеспіввідношення подано на рис. 1.1. [21].Інвестиціївигідноздійснювати доти моменту, коли ставкавідсотка ®дорівнюєочікуванійнормі чистогоприбутку (I).

>Рис. 1.1Співвідношення ставкивідсотка таобсягівінвестицій

Ащобкращезрозуміти рольпрямихіноземнихінвестицій,згадаймоосновнемакроекономічнерівняннявідкритоїекономіки:

Х – М = P.S – I = Y – A =If,                               (1.1)

де Х –експорт, М –імпорт, P.S –заощадження, І –інвестиції, Y –національнийдохід, А –внутрішнійпопит (>споживання (З) +інвестиції (І)),If –іноземніінвестиції.Якщодоходи країниєменшими завнутрішнійпопит,інвестиціїперевищуютьзаощадження, урезультаті в страневиникаєторговельнийдефіцит,якийфінансуєтьсякоштами, щонадходять ззовнішніхджерел.Однією із такі формифінансуваннявиступаютьпрямііноземніінвестиції.

>Досягненнябажаногорівняінвестиційможе бутиобмеженедефіцитоміноземноївалюти.Дуже часто ізметоюінвестування країнизмушенікупувати наіноземних ринкахобладнання таіншізасобивиробництва, котрі смердоті неможутьвиробляти навнутрішньомуринку,тобтокраїнапотребує напевнийобсягімпорту (М*). За уміввідсутностііноземнихкредитівкраїнаможедосягтипотрібногорівняімпорту М*лише черезрозширенняекспорту (Х). Тому,якщо М* > Х,існуєдефіцитіноземноївалюти,якийзаважаєдосягненнюбажаногорівняінвестицій.Дефіцитіноземноївалюти можнаподолати задопомогоюіноземнихпозик [5].

1.3Впливвільнихекономічних зон на процес рухуміжнародногокапіталу

Заостаннікількадесятилітьрозвитоквільнихекономічних зон (>ВЕЗ) стало ще одним ізпомітних новихявищ усвітовійекономіці. Усвітовійпрактиці смердотіз’явилисянаприкінці 50-х – початку 60-х років й здобулиширокепоширення вбагатьохкраїнах.Доситьсказати, що на початку 90-х років зарізнимиоцінками у світінараховувалося понадтисячу таких зон. Через них проходити 1/10світового торгового обороту, а працює у яких более 3мільйонів Чоловік. Ні увітчизній, ані взакордоннійлітературіпоки неіснує єдиноїоцінки йнавітьзагальноприйнятоговизначеннявільноїекономічноїзони. Усамійзагальнійформі можназатверджувати, що вільнаекономічна зона –цетериторія, щоволодієвигіднимгеографічнимположенням,наділена своїмполітичним центром болеепільговим упорівнянні іззагальноприйнятим дляданої держави режимомгосподарськоїдіяльності.Іншими словами, вонавиявляє собою анклав , дездійснюєтьсявибірковескорочення державноговтручання векономічніпроцеси,тобтоскладаєвідособленучастинунаціональногоекономічногопростору, наякійзастосовуєтьсявизначена системапільг, невикористовувана наіншихтериторіяхданої держави.

>Впершеофіційнеконкретневизначеннявільноїекономічноїзони було б дано вКіотськійконвенції від 18травня 1973 року. Унійговорилося, що подвільноюекономічноюзоною варторозумітичастину територї держави, наякійзавезенітоваризвичайнорозглядаються яктовари, щознаходяться за межамимитної територїстосовно праваімпорту йвідповіднимподаткам й непіддаютьсязвичайномумитному контролю. З цоговизначення видно, що волявідособленоїчастини державногопросторує неабсолютню, авідносню.Вільноюцятериторіяєлише втімзначенні, щозавезені нанеїтоваризвільняються відмитнихпошлін,податків наімпорт йіншівиди контролю заімпортом, щовідповідно домитногозаконодавства країнизастосовується увідношенніімпортованихтоварів наінші територїцієї країни. Цеозначає, щотовари,ввезені увільнуекономічну зону черезграницю, недекларуються якувіз натериторіюприймаючої країни. Алі втеж годинузакони незвільняютьтоваровласників йінвесторів відіснуючогоекономічного правопорядку, алишеполегшують його. Узв’язку ізцимвільніекономічнізони варто було б біменувати невільними, аспеціальнимиекономічними зонами.Світова практикаорганізації йфункціонуванняспеціальнихекономічних зонсвідчить, що смердотістворюються длядосягненнярізноманітнихцілей.

>По-перше,головноюметоюствореннявільнихекономічних зонє болееглибокевключеннякраїн у процесрозвиткуміжнародногоподілу роботи. Мовайде про збільшеннявипуску _>р._урентоздатноїпродукції наекспорт й забезпеченню таким шляхом зростаннюїхніхвалютнихнадходжень. Іцялогікацілкомзрозуміла.Якщокраїна заякимись причинами неможе забезпечитиширокевідкриттяекономіки дляіноземнихпідприємницького чикапіталуудатися достимулюванняекспортноїекспансії, тостаніцезробити у межахвільнихекономічних зон, колиїї урядмаєможливістьстворити болеесприятливийінвестиційнийклімат дляіноземнихвкладників.

>По-друге,ВЕЗпотрібнітакож длянасиченнявнутрішньогоринкузацікавленої країнивисокоякісноюпродукцією, упершучергуімортозамінюючими товарами. Длядосягненняцієї мети наанклавній територї задопомогоюіноземногокапіталуорганізуєтьсяімпортозамінюючевиробництво.

>По-третє, організаціяспеціальнихекономічних зонпередбачає болееглибокевключення в МРТ завиробничійлінії, але й і вобласті туризму, культури йсанаторно-курортноїсфери, що,утім,також Веде до збільшеннявалютнихнадходжень.

>По-четверте,ВЕЗпокликані забезпечитиприскореневпровадження увиробництвовітчизняних йіноземнихнауково-технічнихрозробок ізподальшимвикористаннямїхніхрезультатів увсійнаціональнійекономіці країни [17].

>По-п’яте,однією ізцілействоренняспеціальнихекономічних зон длякраїн, щорозвиваються,єнавчання йпідготовкакваліфікованихробітників,інженерів,господарських йуправлінськихкадрів.

>По-шосте,важлива позначкаорганізаціїВЕЗ –стимулюванняекономічногорозвиткуякоїсь чи територїконкретноїгалузівиробництва.Наприклад, США йВеликобританіїспеціальніекономічнізонистворювалися на початку 80-х _р.. дляпожвавленнядрібного йсередньогобізнесу вдепресивних районах. Нацихтериторіяхпідприємцямнадавалосябільша, ніж віншихмісцях країни, волягосподарськоїдіяльності йпомітніфінансовіпільги.Ціпрограмистимулювання не маліспеціальноїорієнтації назалученняіноземногокапіталу. Зтією жметоюперетворенняранішевідсталихрегіонів удинамічнорозвивинуті проходила організаціявільнихекономічних зон услаборозвинених державах. Алі тут - навідміну відпромисловорозвитихкраїн приформуванні таких зон акцентробився наввізіноземногокапіталу.

>Нарешті,по-сьоме, в окремихкраїнахВЕЗрозглядаються якрегіональний методмодернізаціїекономіки вумовахїї переходу відадміністративнихпринципівфункціонування доринкового.Приміром, уКитаїспеціальніекономічнізониносятьекспериментальнийсоціальний характер. Уцій странеперехід за принципом «>усі разом» відадміністративноїсистеми доринковоговизнанийнеприйнятним,чреватоїпотрясіннями для народу іекономіки вцілому. Тому тутефективністьринковоїекономікиперевіряється наприкладіВЕЗ.Досвідїхньогофункціонуванняпоказує, щоринковіпринципивитісняютьвідносини,засновані надержавнійвласності, смердоті болееефективні,динамічні.

>Слідзазначити, що приствореннівільнихекономічнихутворень числоцілейповинне бутичіткопозначено.Виконанняцієївимогивизначаєвибірсистемипільг,наданихсуб’єктамгосподарськоїдіяльності.Множинністьцілей Веде доневиправданогорозподілупільг на усісфериекономіки відсільськогогосподарства добанківськихоперацій й на діяльністьрізнихсуб’єктівВЕЗ – відвхідних у СПприватнихосіб дофілійтранснаціональнихкорпорацій.

>Загальноюхарактерноюрисоюрізнихвидіввільнихекономічних зонєнаявністьсприятливогоінвестиційногоклімату, щовключає у собімитні,фінансові,податковіпільги йпереваги впорівнянні іззагальним режимом дляпідприємців, щоіснують утій чиіншій стране.Конкретніпільги йстимулимаютьдеякікількіснівідмінності по зонахрізнихкраїн;власнекажучи смердоті, як правило,подібні.Наявнийдосвідстворенняспеціальнихекономічних зонпоказує, щокожномуїхньому типувідповідаєсвійспецифічнийнабірпільг йстимулів. Уекономічнійлітературізвичайновиділяють 4основнігрупипільг [18]:

зовнішньоторговельніпільги, щопередбачаютьвведенняспрощеного порядкуздійсненнязовнішньоторговельнихоперацій й чизниженняскасуванняекспортно-імпортнихпошлін;

фінансовіпільги увидівстановленнянизькихцін накомунальніпослуги,зниженняорендної плати закористуванняземлею йвиробничимиприміщеннями, атакожнаданнярізних формсубсидій зарахунок бюджетнихзасобів йпреференційнихдержавнихкредитів;

фіскальніпільги, щопов’язані ізподатковимстимулюваннямвизначенихвидівпідприємницькоїдіяльності;ціпільгиможутьторкатиподатки наприбуток, дохід,майно,рівеньподаткових ставок, запитанняпостійного читимчасовогозвільнення відоподатковування;

адміністративніпільги, щонадаютьсяадміністрацієюданоїВЕЗ дляспрощення режимув’їзду йвиїздуіноземнихгромадян, процедурреєстраціїпідприємств, атакожнаданнярізнихпослуг.

>Специфічнийнабірпільг йстимулів, щозастосовується в окремих зонах,доповнюєтьсяспеціальними формамизаохочень,спрямованих наприскореннярозвитку читранспортноїінфраструктури, чи настимулюванняпереробкимісцевоїсировини наекспорт, чи назалучення до зонивизначеного типуінвесторів (>дрібних чи,навпроти, великих), чи нарішенняіншихконкретних завдань.Усізгаданіпільгиможутьзастосовуватися увсілякихкомбінаціях. Однак весьїхнійнабірповиннийслужитиінструментомреалізаціїпорівняльнихперевагданої територї, а чи незасобомвідшкодуваннявідсутніх тутфакторіврозвитку.Важливотакож матір наувазі, щоподатковіпільги неєвирішальним стимуломзалученняіноземногокапіталу. Присучасних масштабахпоширеннявільнихекономічних зон болееважливими чинниками в цьомувідношенніможутьвиявитисяінвестиційнігарантії,якістьінфраструктури йкваліфікаціяробочоїсили,можливістьодержання навнутрішньомуринкудешевихкредитів й простотаадміністративних процедур.Головним ж чинником длязалученняіноземнихкапіталів, якпоказуєсвітова практика,залишаєтьсяполітичнастабільність у странерозміщенняВЕЗ.

>Спеціальніекономічнізони довели своюефективність убагатьохкраїнах світу. Однак уряді місць смердоті чи невідбулисядовгий годинузалишалисязбитковими.Подібніявищавідбувалися пополітичних,економічних йорганізаційних причинах.Загостренняполітичноїситуації,перехідполітичноїкризи увійськовустадіюдестабілізує обстановку в стране й несприяютьприпливу й нормальномуфункціонуваннюіноземногокапіталу.Навпаки,він іде їхніцихкраїн. Так було вЛіберії,Гватемалі йдеякихіншихкраїнах. Доекономічнихобставин можнавіднестивідсутністьдостатніхматеріальних умів, необходимих дляфункціонуваннявільноїзони. Таксталося наФіліппінах, де зонустворили врегіоні, уякому не було бнеобхідного числаробітників, йякий всвоємурозпорядженнірозвитуінфраструктуру. Неменшимгальмом урозвиткуекономічних зонє й будь-якого родуорганізаційнібезладдя:складніпроцедуриреєстраціїіноземногокапіталу,відсутністькваліфікованоїреклами йдеякііншідеструктивніфактори.


2.Формиміжнародного рухукапіталів

 

2.1Аналізсучасних формміжнародного рухукапіталу

>міжнароднийінвестиційнийкапітал рух

>Міжнародний рухкапіталів можназвести дотрьохвидів:експорт (>імпорт)підприємницькогокапіталу;експорт (>імпорт)позичковогокапіталу;міжнароднадопомога.

>Міжнародний рухкапіталів як ізпринципово -структурної, то й ізфункціонально-економічної точкизоруєскладноюсистемоюзв’язків.

>Офіційний (>державний)капітал –цекошти із державного бюджету, щопереміщуються за кордон, чи тих, щоприймаються вкраїну зарішенням уряду, чиміжурядовихорганізацій. Доофіційногокапіталувідносять усідержавніпозики,гранти,міждержавнадопомога наосновіміжурядовихугод. Доофіційногокапіталувідноситься йкапіталміжнароднихорганізацій: МВФ, РБ, ООН тощо.Джереламиофіційногокапіталуєкошти державного бюджету.Приватнийкапітал –цекоштиприватнихфірм,банків,недержавнихорганізацій таустанов, щопереміщуються за кордон, чиприймаютьсяз-за кордону зарішеннямкерівнихорганівпідприємств. Доцієїкатегоріїкапіталувідносять:інвестиції за кордонприватнимифірмами,наданняторговихкредитів таміжбанківськекредитування.Джерелом приватногокапіталуєвласні чизапозиченікоштиприватнихфірм [4].

>Підприємницькийкапітал –цекошти, що прямо чиопосередковановкладаються увиробництво ізметоюотриманняприбутку. Допідприємницькогокапіталунайчастіше можнавіднестиприватнийкапітал.Позичковийкапітал –цекошти, щопозичаються ізметоюотриманнявідсотків.Міжнароднаекономічнадопомога –ценаданнякапіталу вгрошовій читоварнійформісуб'єктамиоднієї країни увласністьсуб’єктаміншої країни наумовахбезоплатності,неповерненнятобтобезвідшкодності.Міжнароднаекономічнадопомогамає своїформи:фінансовадопомога –ценаданнякоштів увигляді безоплатного кредиту чибезвідшкодногофінансуваннясуб’єктами однихкраїнсуб’єктаміншихкраїн дляздійсненняпевнихсоціально-економічних татехнічнихпроектів;матеріальнадопомога –цебезплатна передачасуб’єктами однихкраїнсуб’єктаміншихтоварів йпослугвиробничого тапобутовогопризначення.

>Короткостроковийкапітал –цекошти,вкладені натермін до 1 року. У основномуце –позичковийкапітал.Середньостроковийкапітал –цекошти,вкладені натермін від 1 до 7 років.Довгостроковийкапітал –цекошти,вкладені натермін понад 7 років.Середньостроковий тадовгостроковий –це в основномупідприємницькийкапітал

>Прямізакордонніінвестиції –цекладеннякапіталу ізметоюпридбаннядовгостроковогоекономічногоінтересу вкраїні-імпортерікапіталу.Цейдовгостроковийінтересзабезпечує контроль надоб’єктомрозміщеннякапіталу. Допрямихзакордоннихінвестиційвідноситься в основномуприватнийкапітал.Портфельніінвестиції –цевкладеннякапіталу віноземніцінніпапери, що недаютьінвестору право реального контролю надоб’єктомрозміщеннякапіталу.

Отже,експортпозичковогокапіталуналежить доміжнароднихкредитнихвідносин йвиступає уформіміжнародного кредиту.

>Міжнароднікредитнівідносини -цевідносини, щоіснуютьміж кредиторами йпозичальниками ізрізнихкраїн із приводунадання,використання йпогашенняпозики,враховуючинаростанняпроцентів.Міжнародний кредит можнавизначити якпозику угрошовій читоварнійформі, Яканадається кредиторомоднієї країнипозичальнику ізіншої країни наумовахтерміновості, Повернення йсплатипроцентів. [7]

>Щеоднієюформоюекспортукапіталу можнаназватиміжнароднуекономічнудопомогу -наданнякапіталу вгрошовій йтоварнійформісуб'єктамиоднієї країни увласністьсуб'єктаміншої країни наумовахбезоплатності,неповернення,тобтоневідшкодування.

>Міжнароднаекономічнадопомогамає своїформи:

фінансовадопомога —ценаданнякоштів увиглядібезкоштовного кредиту чибезвідшкодовногофінансуваннясуб'єктами однихкраїнсуб'єктівіншихкраїн дляздійсненняпевнихсоціально-економічнихпрограм йтехнічнихпроектів;

матеріальнадопомога -безплатна передачасуб'єктами однихкраїнтоварів йпослугвиробничого тапобутовогопризначеннясуб'єктаміншихкраїн. [3]

>Водночаскапітал, щоекспортується, заприналежністюділиться надержавний йприватний.Приватнийкапіталекспортуєтьсячастіше уформіпідприємницькій йпозичковій,дужерідко - уформіматеріальноїдопомоги.Державнийкапіталмаєдещоіншутенденцію.Йогоекспортздійснюється уформіпозикцентральним банкам чиурядаміншихкраїн подїхнігарантії.

>Залежно відоб’єктівздійсненняіноземнікапіталиструктуруються на:державні;приватні;мішані;коштиміжнароднихорганізацій (рис. 2.1.).

>Державнекапіталовкладення (йогощеназиваютьофіційне)об’єднує догодищодовиконанняпевного проекту на державномурівні,офіційнудопомогу урозвитку, атакожгарантованіекспортнікредити.

>Рис.2.1.Типологіяпотоківкапіталу векономікукраїн, щорозвиваються


>Середміжнароднихорганізацій, котрізаймаютьсяпитаннямиспівробітництва увалютно-фінансовійгалузі,найбільшавторитетнимиє:Міжнароднийвалютний фонд;Світовий банк;Міжнароднафінансовакорпорація; Європейський банкреконструкції тарозвитку.

>Міжнароднівідносинизапозичення всучаснихумовахопосередковуютьзовнішньоторговельну сферу,процеси реальногоінвестування тарегулюванняплатіжнихбалансів.

>Підприємницькікапіталиведуть достворення

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація