Реферати українською » Международные отношения » Особливості зовнішньоекономічної політики митних та економічних союзів


Реферат Особливості зовнішньоекономічної політики митних та економічних союзів

Страница 1 из 6 | Следующая страница
СПИСОКУСЛОВНЫХСОКРАЩЕНИЙ

СНД - Співдружність Незалежних Держав

ЗВТ – зона вільної торгівлі

МС – митний союз

>ЕР – єдиний ринок

ЕС – кшталт економічного союзу

ЄС – Європейського Союзу

ОДКБ - Організація Договору колективної безпеки все

ЄврАзЕС - Євразійське економічне співтовариство

>ЦАС - Центральноазійське співробітництво

ШОС - Шанхайська організація співробітництва

ЄЕП - Єдиний економічний простір

ГУАМ - Організація за демократію і економічного розвитку

ОЧЕС - Організація Чорноморського економічного співробітництва в

зовнішньоекономічний політика митний союз


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Актуальність теми дослідження. Потреби соціального, політичного та розвитку України та української спільноти спонукають для пошуку оптимальної моделі дозволу складних питань формування та розвитку Співдружності Незалежних Держав, митного союзу (Євразійського економічного співтовариства), Союзу Білорусі, й же Росії та ін.. Розгляду протиріч та проблем, із якими припадати зіштовхуватися під час реформування пострадянського простору у сфері регулювання економічних відносин загалом і присвячене справжнє дослідження.

Серед основних цілей, вирішення яких становитиме істотну частку її подальшого розвитку української радянської державності, перебуває створення оптимальних правових умов розвитку економічної і політичною інтеграції країн-членів СНД. Подолання політичної, правової та соціально-економічної дезінтеграції - одну з найважливіших завдань сучасного державного розвитку. Істотним чинником, виступаючим, з одного боку, засобом інтеграції, з другого, її результатом, є держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в митної сфері.

Тому вивчення економічних основ участі України міждержавних об'єднаннях, утворюють рамках Співдружності Незалежних Держав, виявлення позитивних і негативних складових цього процесу, своєчасна оцінка можливих наслідків, подолання перешкод шляху інтеграції зумовлюють необхідність вивчення питань співробітництва з країнами-членами СНД у всіх галузях, зокрема у сфері митних відносин.

Методологічна і теоретична основа. Розгляд питань інтеграції України у економічної і митної сфері, і практики її здійснення проводилося з урахуванням використання методів наукового аналізу: системного,структурно-функционального, соціологічного,сравнительно-правового,теоретико-прогностического.

Мета дослідження полягає у комплексному, системному вивченні відносин, утворюють ході інтеграційних процесів у економічній і митної сфері, поданні рекомендацій, вкладених у вдосконалення методів регулювання забезпечення інтеграції.

При досягненні поставленої мети було поставлено і вирішувалися основні завдання дослідження:

- досліджувати основи здійснення інтеграції на теренах СНД;

- проаналізувати поняття, суть і основні концепції інтеграції України з державами-учасниками СНД, участь України у таких міждержавних об'єднаннях у межах Співдружності Незалежних Держав, як Митний Союз (Євразійське економічне співтовариство) та інших;

- виявити основних напрямів і державного регулювання розвитку від України з СНД в митної та економічній сфері, виділити механізми відносин України з країнами-учасниками СНД на ході економічної інтеграції;

Об'єктом дослідження є сукупність відносин, утворюють сфері регулювання інтеграційних процесів у економічній і митної сфері.

Предметом дослідження виступили і питання процеси становлення економічних пріоритетів і митних спілок країн СНД.


ПОДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ КРАЇН СНД НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: ЕКОНОМІЧНІ ІТАМОЖЕННЫЕСОЮЗЫ

1.1. Поняття й ролі економічних пріоритетів і митних спілок України в міжнародній економіці

Аналіз сучасної економіки та які у ній інтеграційних процесів дає можливість окреслити дві основні тенденції. Один із них – чисельне зростання країн, об'єднаних у різні міжнародні економічні спілки й інші економічні альянси, що свідченням наростаючою глобалізації економіки. Інша тенденція – безперервне вдосконалення форм і методів реалізації світової економічної інтеграції, що свідчить про які у цьому процесі глибоких якісні зміни.

Міжнародна економічна інтеграція є процес взаємодії економік країн та його внутрішньоекономічних структур, здійснюваний з єдиною метою економічної взаємовигоди. Вона походить у різних форми і різних рівнях. Становлення та розвитку міжнародної економічної інтеграції починається із встановлення торговельних відносин між окремими країнами й триває лише на рівні комплексного економічного співробітництва в держав до повної інтернаціоналізації економік.

Хоча у світовому інтеграційному процесі беруть участь усі держави земної кулі, ступінь участі кожного їх неоднакова. Одні перебувають у нижчих стадіях економічної інтеграції, інші, досягнувши вищих нині меж міжнародних економічних зв'язків, розширюють міждержавне співробітництво до рівнів як економічних, а й вояків і розширення політичних сфер.

Вирізняють чотири виду (етапу) міжнародної економічної інтеграції, зону вільної торгівлі, митний союз, єдиний загальний ринок, економічний і Міжнародний валютний союз.

зона вільної торгівлі (ЗВТ) – перша інтеграційна щабель, що передбачає домовленість між державами щодо вільна від митних і кількісних обмежень міжнародної торгівлі товарами і послугами [10,c.43].

Позитивними моментами створення ЗВТ є стабілізація і передбачуваність торгової політики держав – учасниць такого альянсу.

Негативні риси таких угод у тому, що відкриті кордони певного держави для імпорту товарів та послуг інших країн може створити певні труднощі, щоб вітчизняних виробників. Це з можливістю посилення конкуренції на внутрішньому ринку і, як наслідок – небезпекою банкрутств вітчизняних виробників через їх конкурентоспроможності.

Митний союз (МС) виникає з урахуванням угод держав-учасниць про скасування мит при взаємообмін товарами і послугами. З іншого боку, МС передбачає створення єдиного всім країн-учасниць зовнішнього митного тарифу. Зазвичай, єдиний тариф поширюється не так на всі види товарів та послуг, але в частина їх. МС є досконалої інтеграційної формою міжнародного економічного співробітництва в, ніж ЗВТ, оскільки лише ліквідує митні обмеження, а й жадає від країн-учасниць проведення єдиної зовнішньоторговельної політики [10,c.43].

Встановлення єдиного тарифу визначені товари або ж послуги дає ефект оскільки або дозволяє захистити країни Союзу від зовнішньої залежності, або створює умови для стимулювання виробництва конкурентоспроможної продукції всередині Союзу, що сприятливо стимулюватиме внутрішньосоюзний ринок і тим самим посилить розвиток інтеграційних процесів всередині МС.

Єдиний ринок (>ЕР) представляє досконалішу форму економічної інтеграції, ніж ЗВТ і ТЗ. Крім, що відбувся на попередніх рівнях, передбачає уніфікацію технічних норм, єдиних екологічних вимог, і навіть єдиної законодавчої бази для длявнутрисоюзного підприємництва [10,c.45].

СтворенняЕР є тривалим, складним; і суперечливим процесом. Особливу трудність, як засвідчило досвід створення Європейського спільного ринку, тут є проблема квот – тобто. встановлення часток на виробництві, реалізації й покупки товарів і в середині, і поза кожної країни-учасниці і єдиної ринку загалом.

Економічний Союз (ЕС) – вища форма сучасної міждержавної інтеграції.

Він є об'єднання держав з урахуванням створення Єдиного економічного, правового, військового і інформаційного простору. ЕС, зазвичай, є складовою міждержавного союзу.

Нині у світі лише одне ЕС – Європейського Союзу (ЄС). У цього Союзу, трансформувався в 1993 р. з Європейського спільного ринку, функціонують такі наднаціональні керівні органи, як Європейський парламент, Рада міністрів, Єврокомісія, Суд і Європейську Раду [6,c.124].

ЕС передбачає розширену міждержавну інтеграцію, в галузі як виробництва, і звернення. У цьому природним і те, що інтереси (але тільки економічні) країн – учасниць Союзу, і Союзу загалом який завжди можуть збігатися. Понад те, ЕС як не ліквідує міждержавну конкуренцію, а й у деяких випадках може посилювати її. Тож у рамках ЕС кожне окреме держава-учасник, підтримуючи загальносоюзний інтерес, пріоритетним собі залишає своє національне інтерес.

Так, Англія, будучи повноправним членами ЄС, до того ж час поки що втримується від підписання конвенції про вільне переміщення людей загальних межах Союзу. Не поспішає він і із переходом єдинуобщесоюзную валюту.

Ймовірно, що у деяких випадках країни-учасниці тієї чи іншої економічного альянсу можуть у певною мірою, і поступитися власними національними інтересами [9,c.187].

Об'єднання окремих держав в будь-якими союзи не ліквідує існуючих з-поміж них відмінностей. У союзи можуть входити як щодо багаті, і бідні країни, економічно розвинені і ті, великі держави та порівняно малі держави.

Велика диференціація країн, їх неоднакові можливості й різні інтереси призводять до того, що з реалізації міжнародних економічних зв'язків вони мають різний результат. Найбільшу зиск із міжнародної економічної інтеграції отримують, зазвичай, економічно розвинені, багаті і політична стабільні держави. Це тим, що, по-перше, саме розвинених країн виробляють зараз найбільш прибуткову наукомістку і трудомістку продукцію та, по-друге, експорт капіталу (яким, природно, мають багаті країни) є найбільш дохідної формою теперішнього бізнесу.

>Страни-аутсайдери різних міжнародних економічних альянсів, обійнявши них, також переслідують своє національне економічний інтерес. Не одержуючи надвисоких доходів, вони набувають можливості і кошти на більш прискореного що раніше економічного зростання, задля досягнення рівня економічно розвинених країн і країн. Таким шляхом пройшли Японія, Австралія, Південну Корею і він йдуть Сінгапур, Тайвань і Малайзія.

Обстоюючи власні національні інтереси, країни-учасниці світогосподарських зв'язків посилюють конкурентну боротьбу, піднімаючи в вищий виток. Міжнародна конкуренція зараз ведеться одночасно двома рівнях: між країнами-учасницями будь-якого економічного об'єднання та між окремими економічними асоціаціями (спілками) держав. Прикладами внутрішньосоюзної конкуренції можуть бути звані винні і м'ясні «війни» між Францією, Іспанією, Італією і Німеччиною у межах ЄС, і навіть цукрова «війна» між Росією і виконання Україною за ринки збуту і квоти біля країн СНД.

Прикладом міжнародної конкуренції іншого гатунку є боротьба між навіть Японією, з одного боку, та ЄС за ринки територій Росії і близько країн СНД.

 

1.2 Економічне співробітництво країн СНД

Економічне співробітництво країн СНД здійснюється за наступним основним напрямам:

- міждержавна асоціація вільної торгівлі;

- митний союз;

- загальний ринок товарів, послуг, капіталів робочої сили;

- валютний союз.

Договір про створення Економічного союзу 1993 р., зокрема, передбачає вільне пересування товарів, послуг, капіталів робочої сили на теренах СНД; здійснення погодженої грошово-кредитної, бюджетної, податкової, зовнішньоекономічної, митної та валютної політики; гармонізацію господарського законодавства договірних країн.

Відповідно до Угоди про створенні Міждержавного економічного комітету Економічного союзу 1993 р. було засновано діючу орган Економічного союзу — Міждержавна економічний комітет.

З метою реалізації Договору про створення Економічного союзу у 1994 р. було винесено Угоду з приводу створення зони вільної торгівлі. Угода прописує поступову скасування мит, усунення перешкод вільного пересування товарів та послуг, координацію торгово-економічної політики, уніфікацію законодавства країн СНД.

зона вільної торгівлі була перехідним етапом до формування єдиного митного союзу, який складається у час біля держав — членів СНД.

Крім багатосторонніх конвенцій, є дуже багато двосторонніх угод, предметом якого є торгово-економічне співробітництво країн СНД на різні сфери (Угоду між урядами же Росії та Киргизії про виробничу краще й науково-технічної кооперації підприємств оборонних галузей промисловості 1994 р., Угоду між урядами Росії Казахстану про співробітництво та розвитку паливно-енергетичних комплексів 1993 р. та інших.).

Однією з напрямів розвитку на межах СНД є співробітництво держав з митних питань [25,c.39].

Відповідно до Угоди про принципах митної політики 1992 р., підписаним більшістю держав — учасниць СНД, створили Митний спілку, як самостійний суб'єкт міжнародного права. Учасники Союзу вирішили утворити загальну митну територію, де узгоджується загальний митний тариф і забезпечується однакове внутрішнє оподаткування товарів, ввезених загальну митну територію України й вивезених з неї. Товари, які звертаються біля Союзу, а також митами.

Задля більшої функціонування митного союзу заснований Митний рада, до функцій якого входять розробка й розгляд пропозицій з основним напрямам митної політики країн; розробка й розгляд проектів, актів Союзу, і за міжнародні договори; забезпечення одностайної тлумачення застосування митних угод, можливість розв'язання спорів країн. Членами Ради є члени урядів держав Союзу. Функції робочого апарата Ради здійснює Секретаріат.

Штаб-квартира Ради перебуває у Москві.

У 1995р. Угоду 1992 р. було доповнене двосторонніми конвенціями про тіснішому співробітництво у митної сфері. Так було в січня 1995 р. керівники Росії та Білорусі Угоду про Митний союз між державами. 20 січня 1995 р. Росія та Білорусь, з одного боку, і Казахстан — з іншого, розпочали творення з їхньої території єдиного митного простору. Передбачається, зокрема: уніфікація правив у відношенні переміщення з-за кордону товарів, транспортних засобів, вантажів і пасажирів, стягування мит, податків і зборів; створення виконавчого органу митного союзу та інші заходи координаційної характеру.

З Меморандуму урядів Білорусі, Казахстану й Росії про участь у потрійному Митний союз інших зацікавлених держав Економічного союзу 1995 р. троїстий Союз формується удвічі етапу. У першому етапі скасовуються тарифні ці обмеження торгувати між його учасниками, встановлюються однаковий торговий режим, загальні митні тарифи й відчуття міри нетарифного регулювання щодо третіх країн. З другого краю етапі об'єднуються митні території у єдину митну територію, митного контролю переноситься на зовнішні кордону митного союзу. У 1995р. було прийнято Основи митного законодавства держав — учасників Співдружності Незалежних Держав.


ПОДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ І АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ СНД УТАМОЖЕННЫХ І ЕКОНОМІЧНИХСОЮЗАХ

2.1 Аналіз основних показників зовнішньоекономічної діяльності СНД на1999-2001г

Після розвалу СРСР економіці що виникли з його просторі країн СНД, як відомо, стався значної економічної спад, який, переважно, тривав до 1998 р. Валовий внутрішній продукт 1998 р. загалом Співдружності становив 59,6% від рівня 1991 р. У період реформування економіки та адаптацію ринковим умовам більшість країн СНД активізували свої зовнішні зв'язку. У разі незалежності, колишні союзних республік СРСР було змушені самостійно виходити світовий ринок. У цьому переважної спрямованістю цих зв'язків більшості країн стала орієнтація на далекому зарубіжжі.

Економіка усіх колишніх союзних республік стала відкритішою і, роль зовнішньоекономічного чинника у розвитку господарських комплексів більшості країн СНД на період 1991-2000 рр. істотно зросла. Про це можна судити з зростанню співвідношення експорту й імпорту з ВВП країн СНД.

Найбільш істотно прагнення орієнтувати економіку світовий ринок проявилося під час Росії. Частка експорту товарів та послуг в ВВП 2000 р. проти 1991 р. зросла з 13,3 до 44,3%. Аналогічні тенденції

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація