Реферати українською » Международные отношения » Основні тенденції сучасного економічного розвитку і їх вплив на конкурентні процеси


Реферат Основні тенденції сучасного економічного розвитку і їх вплив на конкурентні процеси

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Зміст

Запровадження

1. Теоретичні аспекти економіки розвитку

1.1 Сутність економічного розвитку та зростання

1.2 Характеристика показників економічного розвитку

2. Основні сучасні тенденції світової економіки

2.1 Інтернаціоналізація, як головний чинник світового господарства

2.2 Глобалізація світової економіки, основні чинники та наслідки

2.3Транснационализация світової економіки

2.4 Особливості сучасної регіоналізації світового господарства

Укладання

Список літератури


Запровадження

Актуальність дослідження. Глобалізація та регіоналізація є головними процесами світового розвитку, головними векторами сучасності. Процеси інтернаціоналізації господарському житті точаться вже десятки років, але саме у останні роки довгонакапливающиеся кількісні і якісних змін у процесах глобалізації, і регіоналізації сприяли новому статусу економічного життя загалом, до нового змісту міжнародних економічних відносин. З одного боку, дедалі більше економічних об'єд-нань і угруповань виникає поставляють на світовий арені, створюючи регіональні економічні простору. З іншого боку, інтеграція на глобальному рівні стирає кордони між країнами й регіональними об'єднаннями, взаємодіючими між собою шляхом міжнародного обміну продукцією, послугами, капіталом і технологіями. Світ перетворюється на одну велику місто" з окремими районами.

Мета роботи - дослідження основних тенденції світової економіки та їхнього впливу економіку розвитку.

Реалізація даної мети передбачає рішення наступних завдань:

  вивчити показники економічного розвитку;

  провести дослідження, у чому основні тенденції світової економіки;

  у чому сутність інтернаціоналізації, глобалізації, і транснаціоналізації у сучасній світовій економіці.

  проаналізувати особливості сучасної регіоналізації світового господарства.


1. Теоретичні аспекти економіки розвитку

1.1 Сутність економічного розвитку та зростання

економічний розвиток суспільства є багатоплановий процес, охоплюючий економічного зростання, структурні зрушення економіки, вдосконалення умов якості життя населення.

Відомі різні моделі економічного розвитку (модель Німеччини, США, Китаю, країн Південно-Східної Азії вже, Росії, Японії, інших країн). Але їх різноманітті та національні особливості існують загальні закономірності і параметри, що характеризують той процес. За рівнем економічного розвитку розрізняють розвинених країн (США, Японія, ФРН, Швеція, Франція та інших.); що розвиваються (Бразилія, Індія й ін.), зокрема найменш розвинені (переважно державиТропической Африки), і навіть країни з перехідною економікою (колишні радянські республіки, країн Центральної і Східної Європи, Китай, В'єтнам, Монголія), більшість із яких займають хіба що проміжне становище між країнами розвиненими і що розвиваються.

У цілому нині економічного розвитку суспільства — суперечливий ітрудноизмеряемий процес, яка може відбуватися прямолінійно, за висхідною лінії. Саме розвиток характеризується нерівномірністю, включаючи періоди розвитку і спаду, кількісні і якісних змін економіки, позитивні й негативні тенденції. Це наочно проявилося під час 90-х рр. у Росії, коли прогресивні реформи з трансформації економічної системи супроводжувалися скороченням виробництва та різкій диференціацією доходів населення. Мабуть, економічного розвитку має розглядатись за середньо- і довгострокові періоди, соціальній та окремої країни чи світового співтовариства на цілому. Економічне зростання – це реальне на збільшення обсягів і масштабів створених за чітко певний проміжок часу потребує матеріальних та нематеріальних благ, якісне посилення економічної потенціалу національної економіки та її у світовій економіці.

Економічне зростання за своєю сутністю пов'язані з кількісним збільшенням обсягів виробленого блага у межах національної економіки.

Економічне зростання оцінюється з допомогою кількісної та якісної групи показників і критеріїв. Кількісні показники економічного зростання оцінюють ступінь зміни певному часовому проміжку обсягів громадського чи національний продукт. Якісна ж група передбачає аналіз можливості національної економіки задовольняти потреби у потребує матеріальних та нематеріальних благах.

Основний показник економічного зростання у його збалансованості і стійкості. Ця можливість національної економіки переходити на якісно вищому рівні свого функціонування при мінімальних втрати в рівень життя населення, обсягах виробництва.

Економічне зростання та розвитку – дві категорії, пов'язані і з економічними, і неекономічними чинниками. Дослідження цих показників має на об'єктивній необхідності, бо в підставі можливо оцінити реальний стан національної економіки, виробити об'єктивну і ефективну національну економічну політику, зробити результативнішими регулюючі та координуючі економічних функцій держави.

1.2 Показники рівня економічного розвитку

Розмаїття історичних і географічних умов та розвитку різних країн, поєднання матеріальних й фінансових ресурсів, якими вони мають, неможливо оцінити рівень їхнього економічного розвитку якимось одним показником. На це є цілу систему показників, серед яких виділяються, передусім, такі:

  загальний обсяг реального ВВП;

  >ВВП/ВНП душу населення;

  галузева структура економіки;

  виробництво основних видів своєї продукції одну особу;

  рівень добробуту й якість життя населення;

  показники економічну ефективність.

Якщо обсяг реального ВВП характеризує переважно економічний потенціал країни, то виробництвоВВП/ВНП душу населення є головним показником рівня економічного розвитку.

Показники рівня та якості життя численні. Це першу чергу тривалість життя, ступінь захворюваності різними хворобами, рівень медичного обслуговування, стан справ, з особистою безпекою, освітою, соціальним забезпеченням, станом природного довкілля. Важливу роль мають показники купівельну спроможність населення, умов праці, зайнятості і безробіття. Спробою узагальнити деякі найважливіші з цих показників є індекс (показник) розвитку, що вбирає у собі індекси (показники) тривалість життя, охоплення населення освітою, рівень життя (обсягу ВВП душу населення за паритетом купівельної спроможності).

Економічна ефективність характеризується передусім продуктивністю праці, рентабельністю виробництва,фондоотдачей, капіталоємністю і матеріалоємністю одиниці ВВП.


2. Основні тенденції світової економіки

До інструментам регулювання міжнародних економічних відносин ставляться міжнародних організацій, координуючі їхній розвиток з наднаціональних позицій, двосторонні та багатосторонні угоди, і норми міжнародного економічного права, що забезпечують:

- юридичні умови функціонування та розвитку системи міжнародних економічних відносин, її коригування у сфері досягнення їхньої справедливості і збалансованості;

- застосування примусових заходів економічного характеру у інституту міжнародної відповідальності;

- формування цивілізованих принципів здійснення міжнародних економічних відносин.

До таких принципам можна віднести:

- найбільше сприяння у виконанні господарських операцій;

- свобода укладання угод;

- рівноправність суб'єктів (національних інтересів та іноземних), відсутність дискримінації;

- взаємна вигода (справедливий розподіл вигод і розмір втрат);

- незастосування сили, чи загрози силою, мирне вирішення економічних суперечок;

- забезпечення суверенітету, невтручання у справи одне одного;

2.1 Інтернаціоналізація, як головний чинник світового господарства

Термін "інтернаціоналізація господарському житті" означає посилення її участі у господарстві.Достигнутого рівня інтернаціоналізації вимірюється цілу низку показників. У чому полягає сутність інтернаціоналізації докладно розглянемо в рис. № 1

Передусім це показники участі у торгівлі, часто підраховують експортну квоту, тобто. ставлення експорту до ВВП країни. Це не можна тлумачити як частку експорту всього обсягу ВВП, оскільки експорт враховується по експортованих товарів та послуг, а ВВП – лише з доданій вартості. Проте, величина експортної квоти говорить про важливості експорту для національної економіки.

Нерідко обчислюють також, імпортну квоту, інколи ж складають разом експорт нафти й імпорт і співвідносять цю суму з ВВП країни, називаючиподученную величину зовнішньоторговельної квотою. За даними Всесвітнього банку, у другій половині 90-х рр. зовнішньоторговельна квота становила: для США – 24%, Франції – 45, Південна Корея – 67, Канади – 76 Бельгії – 137%, тобто. розмір цієї квоти корелюється з розмірами внутрішнього ринку країни. В Росії зовнішньоторговельна квота становить близько 35–16% (якщо розраховувати ВВП за паритетом купівельної спроможності рубля).

Серед інших відносних показників інтернаціоналізації з урахуванням зовнішньої торгівлі нерідко розраховують частку імпорту роздрібному товарообігу, що при Росії житлом становить 40%. Нарешті, іноді визначають співвідношення частки країни у світовому експорті з її часток на світовому ВВП за паритетом купівельної спроможності, щоб визначити, наскільки активно країна бере участь у міжнародну торгівлю. В Росії цей показник становить 0,7 (296:3%), США – також 0,7(14%:21%), Японія – 0,9 (8%:9%).

Важливі і абсолютні показники інтернаціоналізації, наприклад, вартісної обсяг експорту товарів та послуг душу населення. В Росії становить близько 700 дол., США – понад 3200, в Китаї – приблизно 150 дол.

При аналізі рівня її участі у господарстві треба звертатися й як до міжнародного торгівлі, до міжнародному руху факторів виробництва. Так, показниками її участі в міжнародному русі капіталу є обсяг накопичених зарубіжних капіталовкладень країни з відношення до її ВВП. Обсяг нагромаджених країні іноземних інвестицій стосовно її ВВП, частка іноземного капіталу щорічних інвестиціях країни, обсяг державного зовнішнього боргу країни з відношення до її ВВП і обсяг платежів з обслуговування цього боргу стосовно надходженням від цього товарів та послуг.

Російські капіталовкладення там більшістю економістів оцінюються 200-300 млрд. дол., що до нинішнього обсягу ВВП Росії (за паритетом купівельної спроможності, рівному приблизно 1000 млрд. дол.) становить 0,2-0,3: 1,0. Натомість, обсяг нагромаджених Росії іноземних інвестицій становить близько 15 млрд. дол., тобто. співвідношення з ВВП становить 0,01: 1,0. Порівняйте зазначимо, що з США ці співвідношення становлять відповідно 0,6: 1,0 і 0,7: 1,0. У зв'язку з невеликим обсягом іноземного капіталу Росії невелика і в щорічних капіталовкладень – майже п'ять% наприкінці 1990-х рр. (якщо вважати тільки прямі іноземні інвестиції). Що ж до державного зовнішнього боргу, то багатьом країнам вона перевищує обсяг ВВП (за деякими – багаторазово). Показниками її участі в міжнародному русі інших факторів виробництва може бути частка іноземної робочої сили обший чисельності зайнятих чи чисельність зайнятою там вітчизняної робочої сили в, частка іноземних патентів і ліцензій у кількості зареєстрованих у країні патентів і ліцензій, розміри експорту й імпорту технологій і управлінських послуг.

Хоча рівень інтернаціоналізації економік зростає, той процес не йде прямолінійно. Так, рівень експортної квоти, існуючий США у перших двоє десятиліть XX в., відновився лише у 70-80 рр. До цього часу що немає і навряд буде перевершено то співвідношення між вивезенням капіталу і внутрішніми капіталовкладеннями у важливих країнах Західної Європи, яке у визначений період (наприклад, напередодні Першої Першої світової Великобританія експортувала капіталу більше, ніж інвестувала себе вдома). До того ж процес інтернаціоналізації йде із швидкістю у різних Регіонах. Мабуть, тепер він найбільш інтенсивний у найбільшДинамичних регіонах світу – Східної і Південно-Східної Азії вже.


2.2 Глобалізація світової економіки, основні чинники та наслідки

Глобалізація - термін для позначення ситуації зміни усіх сторін життя суспільства під впливом загальносвітовій тенденції до взаємозалежності й відкритості. Глобалізація - процесвсевозрастающего на соціальну дійсність країн різних чинників міжнародного значення: економічних і полі-тичних зв'язків, культурного і інформаційного обміну тощо. Глобалізація - це процес, "під час якого і завдяки якому вона що б вплив географії на соціальне й культурна структурування скасовується й у який люди це скасування в дедалі більшому мері усвідомлюють". Економічна глобалізація - тенденція до утворення всесвітньої інвестиційної середовища проживання і інтеграція національних ринків капіталів.

Основні етапи глобалізації представлені уРис. № 2


Однією із поважних тенденцій у розвитку світогосподарських зв'язків є диверсифікації форм співробітництва. Крім традиційних форм зовнішньоекономічних зв'язків – зовнішньої торгівлі, і інвестиційного співробітництва – останніми роками активно розвиваються науково-технічну співпрацю, промислова кооперація,валютно-финансовое, військово-технічне співробітництво, туризм тощо.

Проте із цим процесом у світі поширюється зближення і зміцнити взаємодію країн на регіональному рівнях, формуються великі регіональні інтеграційні структури, що розвиваються у створення щодо самостійних центрів світового господарства (іде процес так званої "регіоналізації глобалізації").

Розглянемо основні форми прояви глобалізації

У основі передумов і рушійних сил глобалізації світової економіки лежить низка чинників, які стосуються провідним сферам сучасного життя:

Економічний чинник. Величезна концентрація і централізація капіталу, зростання великих корпорацій, зокрема компаній, і фінансових груп, що у своїй діяльності дедалі більше за рамки національних кордонів, освоюючи світовий економічний простір.

Політичний чинник. Державні кордону поступово втрачають своє значення, стають дедалі більше прозорими, дають всі більші можливості для свободи пересування всіх видів ресурсів.

Міжнародний чинник. Динаміка глобалізації пов'язують із датами великих міжнародних подій. Так, називають три віхи,стимулировавшие процеси глобалізації. Це насамперед, конференція Європейських співтовариств в Люксембурзі в 1985 р., яка прийняла Європейський акт (набрав чинності в 1987 р.), проголосивши волі у міжнародному русі товарів, людей, послуг і капіталу. Далі, це конференція Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (ГАТТ) вПунта дель Есте в 1986 р., котра відкрилаУругвайский раунд переговорів (переважно про зниження тарифів та інших обмежень у торгівлі), який тривав вісім років надійшло.

І, нарешті, це возз'єднання Німеччини, ліквідація РЕВ і Варшавського пакту. Серед передумов процесу глобалізації важливого значення надається закінчення "холодної громадянської війни" та ідеологічних розбіжностей між Сходом і Заходом, що розколювали та Західну Європу, а й торкалися однак інші частини світла.

Технічний чинник. Кошти транспорту та зв'язку створюють небачені колись змогу швидкого поширення ідей, товарів, фінансових ресурсів.

Громадський чинник. Послаблення ролі традицій, соціальних зв'язків і звичаїв сприяє мобільності людей географічному, духовному і емоційному сенсі.

Лібералізація, дерегулювання ринків товарів і капіталу посилили тенденцію до інтернаціоналізації економічної діяльності.

Важливою проблемою світового господарства стає взаємодія різнорівневих систем, які характеризуються як ступенем розвиненості, а й мірою залучення до МРТ і світова господарство.

Формами (стадіями) економічної інтеграції є: преференційна зона, зону вільної торгівлі, митний союз, загальний ринок, кшталт економічного союзу, повна інтеграція. Торговельна інтеграції - встановлення свободи торгівлі між кількома країнами для одержання вигод від міжнародної спеціалізації. Розрізняють чотири форми торгової інтеграції: зони вільної торгівлі, митні союзи, загальний ринок та економічні союзи. З'явившись 1905 року спочатку у Європі (Європейське економічне співтовариство), інтеграція останніми роками охопила нові країни та регіони.

Глобалізація економічної діяльності розвивається за наступним основним напрямам:

- міжнародної торгівлі товарами, послугами, технологіями, об'єктами інтелектуальної власності;

- міжнародне рух факторів виробництва (капіталу вигляді прямих іноземних інвестицій, робочої сили вигляді стихійних міграцій некваліфікованих і малокваліфікованих робітників і як "витікання умів");

- фінансові операції - кредити (приватні, державні, відділу міжнародних організацій), основні

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація