Реферати українською » Международные отношения » Місце і роль країн СНД у світовому господарстві


Реферат Місце і роль країн СНД у світовому господарстві

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Курсова робота

"Місце й ролі країн СНД на світовому господарстві"

 


Запровадження

Сьогодні кожен із нас живе у еру глобалізації – найскладнішого процесу інтеграції держав у єдиний світовий економічний, політичне й культурне простір землі. Сутність цього процесу про можливе різке розширенні і ускладненні взаємозв'язків і взаємозалежності як між окремими країнами, і між окремими людьми. Головною формою у своїй завжди була й залишається економічна глобалізація.

Економічна глобалізація означає непросто зближення і навіть інтеграцію економік країн. Змінюються якісні характеристики цих економік, коли з однак замкнутих систем вони перетворюються на ланки єдиного господарства, єдиної економічної структури. Тож не дивно, що глобалізація призводить до більшу відкритість економік.

Чому це відбувається? Насамперед, від спеціалізації кожної із багатьох країн. Держава, зазвичай, входить у ринок із тим товаром, виробляти якої вони можуть найкраще інших країн-конкурентів, тож і прагнути отримати з цього якомога більший прибуток. Отже, відбувається товарообмін і формується світовий ринок, єдиний всім країн, у якому кожна держава може запропонувати своєї продукції. Але це продукція має відповідати певним вимогам, і стандартам і бути цікава для країн покупців. І саме тут і формуються такі проблеми, як ціна, якість товарів, обсяг продажу тощо. Згодом люди починає розуміти, що легше й вигідніше діяти спільно, тобто. разом продавати різні чи схожі товари, узгоджено встановлювати ціни, і навіть легше всім спільно переживати будь-які труднощі, ніж поодинці. І тепер і народжується інтернаціоналізація відособлених господарств у єдиний економічний суб'єкт.

Найважливішу роль об'єднанні відособлених національних господарств країн грає регіональна економічна інтеграція. Регіональна економічна інтеграція представленій у світі кількома великими і середніми інтеграційними угрупованнями. Взагалі ж угруповання країн грають, власне, ключову роль розвитку інтеграційних процесів і глобалізації, т. до. саме у рамках угруповань зазвичай й відбувається усунення «нерівностей» в економікахобъединяемих країн й економічно країн стають взаємозалежними і взаємодоповнюючими одне одного, тобто. стають власне єдиним суб'єктом. І саме всередині цих угруповань і виробляються спільні для країн принципи і механізми господарювання.

Про значне поширення процесів інтеграції в світі свідчить і те, що 2000 року діяло вже близько 90 відсотків угод і об'єднань економічного роду. Проте світовий досвід свідчить у тому, що справді інтеграційна угруповання може виникнути лише за рівні зрілості економіки, орієнтованою насамперед на внутрішньогалузеву спеціалізацію і забезпечує тісне переплетення національних господарств.

Сьогодні є багато різних інтеграційних об'єднань. Це насамперед, такі регіональні інтеграційні об'єднання, як Європейський Союз, АСЕАН, НАФТА, ЛАМ тощо. До числа належить і і такий інтеграційне об'єднання, як Співдружність Незалежних Держав (СНД) – міждержавне об'єднання колишніх 12 з 15-ти входили до складу СРСР республік. Це з найбільших інтеграційних об'єднань у світі. Країни СНД мають великим природним й фактично економічним потенціалом, що їм значні конкурентні переваги та дозволяє зайняти своє достойне місце в міжнародний поділ праці. Вони мають 16, 3% світової території (22 228 тис. кв. км.) чи 42% материка Євразія, 5% – чисельності населення (тобто. приблизно 280 млн. людина), 25% – запасів природних ресурсів, 10% – промислового виробництва, 12% – науково-технічного потенціалу, 10% –ресурсообразующих товарів. У тому числі існує попит на світовому ринку: нафта і природний газ, вугілля, ліс, кольорові і рідкісні метали, калійні солі й інші копалини, і навіть запаси прісної води та земельні масиви, придатні хліборобства й будівництва.

Але у всієї величезності такого поєднання роль їх у світовій економіці, на жаль, поки що залишається невідь що значним. З чим йому це пов'язано? Чому саме такий багатий на природні ресурси і має сильний, але зношений промисловий потенціалмакрорегион має великої ролі у господарстві? Які відчуває СНД, інтегруючись до світової економіки і виходячи світовий ринок? Які труднощі й протиріччя відчувають у собі країн СНД, коли намагаються створити єдине господарське поле, на пострадянському просторі в? Яка тут роль Росії? Про все це і йтиме мова у цій роботі.


1. Поява нового інтеграційного союзу у світовій економіці

1.1 Роль СРСР світовому господарстві

Говорячи про СНД потрібно передусім сказати, що це інтеграційне об'єднання виникло на уламках колись єдиного господарського комплексу, тобто. економіки СРСР. Тому країни, вхідні зараз у склад СНД можна розглядати, як складові колишньою радянською економічної системи. І тому, навіть по розпаду СРСР, збереглися багато налагоджені виробничо-господарські зв'язку.

Перш що розмовляти про економіку СНД, початку слід сказати кілька слів про місце й ролі економіки СРСР світі. Що й казати являла собою радянська господарська система?

Економіка СРСР не багато, ні була зі свого обсягу економікою після економіки США. Ця гігантська система народного державного господарювання біля колишнього Радянського Союзу Радянських Соціалістичних Республік я, виробляла 20% світової промислової продукції. Радянський Союз перед став найбільшим індустріально-аграрна держава Європи та Азії. Економіка СРСР, яка базувалась величезній території з великою ресурсним потенціалом була першою у історії централізовано-планової.

Першим основним проектом такого державного планування був план ГОЕЛРО у 20-ті роки., за яким пішли п'ятирічні плани – «п'ятирічки». Основний акцент економічного планування поставили на швидке розвиток протягом короткого терміну важкій індустрії, у результаті кілька років з початку планування СРСР перетворився на жодну з найбільших індустріально-аграрних держав світу. Величезне значення у розвитку економіки держави мала Велика Вітчизняна війна 1941–1945 років.Величайшими зусиллями народу Радянському Союзі вдалося менше ніж 10 років по закінченні руйнівною війни відновити свої позиції світовій економіці і надалі зайняти лідерські позиції щодо багатьом показниками. Потім економіці СРСР удалося досягти великих б у50–80-е рр. Тоді ж у промисловості країни й на транспорті широко впроваджувалися технічні нововведення. Як відомо, під час Другої Першої світової почалася третя науково-технічна революція (НТР), яку поділяють на два етапу: 1945 – середина 60-х рр. і середина 60-х – кінець 80-х рр. Лідерами першим етапом сучасної НТР були навіть СРСР.

За50–60-е рр. середньорічні темпи зростання валовий промислової продукції досяг 11,7%, валової продукції сільського господарства – 5,0%, основних виробничих фондів – 9,9%, виробленого національного доходу – 10,2%, товарообігу – 11,4%. Цьому сприяли оновлення й модернізація основних фондів у промисловості, зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, розширення виробництва товарів народного споживання, освоєння цілинних земель, вдосконалення системи управління. Чимале значення в досягнутих успіхи мало зміна внутрішньополітичної обстановки країни. Смерть в 1953 р. І.В. Сталіна стала початком кінця створеній ним тоталітарної системи та початком початку новому курсу у внутрішній політиці. Обраний посаду Першого секретаря цк кпрс М.С. Хрущов став проводити курс, пов'язані з соціальної орієнтацією економіки, збільшенням капітальних капіталовкладень у галузі групи «Б» (виробництво предметів споживання) і сільському господарстві, з наданням великих прав керівникам підприємств і колгоспів. Особлива увага приділялася розвитку сільського господарства. У цьому наголошувати робився освоєння цілинних і перелогових земель. У Західного Сибіру та Казахстані було створено сотні нових радгоспів, машинно-тракторні станції, проклали шляхи, побудовано селища. Природно, що це був екстенсивний шлях розвитку галузі. Але він дозволив домогтися не за п'ять років приросту сільськогосподарської своєї продукції 34%, створити сході країни нові райони сільськогосподарського виробництва. Радянський Союз роки здійснив кардинальні зміни у технічному розвитку. Швидкими темпами розвивалися радіоелектронна, атомна, хімічна промисловості, приладобудування. Саме у ці роки у країні створено свій ядерний і ракетний потенціал, запущено першим у світі супутник, та був – космічний корабель, зроблений перший політ людини у космос, побудовано перші атомні електростанції та морські атомні кораблі. Отже, високих темпів економічного розвитку забезпечувалися інтенсивним типом розширеного відтворення.

У період 1950–1970 рр. країни було здійснено корінна перебудова паливного балансу: зросла видобуток нафти й газу, їх у загальному обсязі енергоресурсів підвищилася втричі – з 19,7 до 60,2%. Для транспортування цих цінних видів палива було побудовано трубопроводи на великі відстані і великих діаметрів світу з високої пропускною спроможністю. Завдяки мережі трубопроводів, яка поєднала все райони, крім Далекого Сходу, країни було створено Єдина маневрена система нафто- і газопостачання. Зросла роль СРСР як світового постачальника нафти і є. У широких масштабах відбувалося освоєння нових районів і родовищ з корисними копалинами.

Істотне розвиток отримав морської транспорт, по тоннажу якого Радянський Союз перед посів що п'яте місце у світі. Радянський флот був молодим віком судів. Таке досягнення НТР, як винахід реактивного і турбогвинтового літака, знайшло широке використання у нашій країні – вся авіація було переведено реактивні двигуни, повітряні лінії стали обслуговуватися високошвидкісними літаками, СРСР різко розширив мережу міжнародних авіаліній. Тоді ж здійснена технічна реконструкція залізниць – переклад наелектровозную ітепловозную тягу. З 1958 р. у СРСР припинено випуск паровозів. Отримав розвиток автомобільний транспорт, зросли масштаби автодорожнього будівництва. Усе це зумовило кардинальні зміни у структурі транспортної системи – у ній стали провідними прогресивні засобів пересування. Належність транспортних засобів державі забезпечувала їхню взаємодію, транспортна систему було єдиної державної системою.

У 1966–1970 рр. під час проведення економічних реформ у країні було досягнуто досить високих темпів зростання основних економічних показників. Швидкими темпами розвивалися наука і промисловості, що визначають науково-технічний прогрес (машинобудування, електроніка, енергетика, нафтохімічна промисловість та інших.). За обсягом виробництва низки видів промислової продукції СРСР обігнав навіть займав перше місце у світі.

Вже на 70-х років економіка СРСР посіла перше місце світі з: видобутку вугілля, видобутку залізної руди, виробництву коксу і цементу, випуску тепловозів, виробництвупиломатералов, вовняних тканин, цукру-піску й тварини оливи й т.д. Друге місце – із виробництва всієї промислової продукції, електроенергії, видобутку нафти, газу, випуску стали, чавуну, хімічної продукції, мінеральних добрив, продукції машинобудування, бавовняних тканин та т.д. Надалі СРСР обігнав своїх світових конкурентів (передусім США) у виробництві сталі, чавуну, видобутку нафти, виробництву мінеральних добрив, залізобетонних конструкцій, взуття та низки інших товарних груп.

У результаті до 1985 року у загальному обсязі промислової своєї продукції групу «А» (виробництво коштів виробництва) доводилося 75,3%, на групу «Б» (виробництво предметів споживання) – 24,7%. Прискореними темпами розвивалися галузі, щоб забезпечити науково-технічний прогрес. За 1940–1985 року продукція електроенергетики збільшилася 41 раз, машинобудування і металообробки – в 105 раз, хімічної та нафтохімічної промисловості – в 79 раз. Обсяг ВВП СРСР впевнено обіймав друге у світі після ВВП США. У 1960 р. величина ВВП США в оцінюється сучасними дослідниками в 2156 млрд. дол., величина ВВП СРСР 1960 р. в 1250 млрд. дол. у цінах 1990 р.

Зі створенням співтовариства соціалістичних країн різко зросла міжнародне значення СРСР, що стояв на чолі світової соціалістичної системи. Соціалістичної орієнтації дотримувався чимало країн світу. За всю понад тисячолітню історію російської держави вона мала такої високої економічного потенціалу, життя населення, міжнародного авторитету і сфери впливу на долю світу.

Період 1971–1985 рр. охоплюють дев'яту, десяту, одинадцяту п'ятирічки. Пріоритетними напрямами розвитку промисловості були атомна електроенергетика (створена нова галузь машинобудування – атомне машинобудування), автомобілебудування. Тоді ж створена Єдина енергетична система СРСР: у десятій п'ятирічці до енергетичної системі Європейській частині Союзу була приєднана енергосистема Сибіру (енергосистема обслуговувала територію з населенням більш 200 млн. людина). Була споруджено перша група у світі атомна теплоелектроцентраль.Осуществлено будівництво великих промислових і транспортних об'єктів (КамАЗ, ВАЗ, БАМ, експортні газопроводи та інших.). Прикметою часу стало формування великих територіально-виробничих комплексів, насамперед у східних районах (>Западносибирский,Павлодар-Экибастузский,Южно-Таджикский, Саянський ін.), що забезпечували весь приріст видобутку нафти, газу, вугілля.

У період 1971–1985 рр. розроблялися великомасштабні перспективні програми з розвитку енергетики, Нечорнозем'я, випуску товарів народного споживання, поавтодорожному будівництва, продовольча програма.

Із середини 1970-х років почали виявлятися симптоми кризових явищ економіки.Наблюдались уповільнення розвитку науково-технічного прогресу; моральний знос обладнання провідних галузях промисловості; посилення відставання інфраструктурних галузей від основного виробництва; намітився ресурсну кризу, яка полягала в переміщенні видобутку природних ресурсів у важкодоступні райони, в подорожчання сировини для промисловості.

У 60-х роках – роки однією з великих джерел фінансових ресурсів держави були надходжень від зовнішньоекономічної діяльності. У це були прибутки від продажу сировинних ресурсів, переважно, нафти. У цей час країна одержала більш 150 млрд. дол. Ці цифри направлялися на придбання устаткування підприємствам, для будівництва громадянських і військових об'єктів, на закупівлю продовольства та товарів широкого споживання.

Однак до початку 80-х стали виникати складнощі у отриманні засобів. У підставі цього лежав ряд причин. Стало важче підтримувати колишній рівень видобутку нафти.Иссякали старі нафтопромисли. Погіршилися геологічні умови видобутку. Легка нафту істотно зменшилася. Для видобутку ж важкої нафти потрібно було спеціальне устаткування, але щодо його виробництва була підготовлена машинобудівна промисловість.

Змінилася й кон'юнктура міжнародного нафтового ринку. Усі ширше у господарстві впроваджувалися енергозаощаджуючих технологій. Це волочило зниження потреби у енергоносіях. На ринку посилилася конкурентна боротьба нафтовидобувних країн. Тому нафтові ціни знижувалися.

Обсяг ВВП, обсяг національного прибутку і продукції в промисловості й будівництва росли досить швидко (приблизно 5,1% на рік), проте середньорічні темпи зростання продуктивність праці поступово знижувалися: в восьмий п'ятирічці (1966–1970) вони становили 6,8%, в дев'ятій – 4,6%,

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація