Реферати українською » Международные отношения » Перспективи співпраці Росії з країнами ЄС та СНД


Реферат Перспективи співпраці Росії з країнами ЄС та СНД

Страница 1 из 4 | Следующая страница

>ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО ПО ОСВІТІ

Державне освітнє установа вищого професійної освіти

РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ, УПРАВЛІННЯ І ПРАВА

ЕКОНОМІЧНИЙФАКУЛЬТЕТ

 

>Реферат

Перспективи співробітництва Росії з країнами ЄС та СНД

студента 1 групи

4-го курсу очній форми навчання

>Ивакин Михайло Вікторович


Москва 2010

 


Зміст роботи

 

Запровадження

Сфери співробітництва Росії із Європейським Союзом

Інтеграція на мікроекономічному рівні, і перспективи співробітництва Росії з країнами ЄС

Співробітництво Росії з державами СНД

Перспективи співробітництва Росії та СНД

Проблеми співробітництва Росії із ЄС та СНД

Список використаних джерел постачання та літератури

 


Запровадження

Сьогодні кожен із нас живе у еру глобалізації – найскладнішого процесу інтеграції держав у єдиний світовий економічний, політичне й культурне простір землі. Стисло суть цього процесу про можливе різке розширенні і ускладненні взаємозв'язків і взаємозалежності як між окремими країнами, і між окремими людьми. Головною формою у своїй завжди була й залишається економічна глобалізація.

Економічна глобалізація означає непросто зближення і навіть інтеграцію економік країн. Змінюються якісні характеристики цих економік, коли з однак замкнутих систем вони перетворюються на ланки єдиного господарства, єдиної економічної структури. Тож не дивно, що глобалізація призводить до більшу відкритість національнихекономик[1].

Чому це відбувається? Насамперед, від спеціалізації кожної із багатьох країн. Держава, зазвичай, входить у ринок із тим товаром, виробляти якої вони можуть найкраще інших країн-конкурентів, тож і прагнути отримати з цього якомога більший прибуток. Отже, відбувається товарообмін і формується світовий ринок, єдиний всім країн, у якому кожна держава може запропонувати своєї продукції. Але це продукція має відповідати певним вимогам, і стандартам і бути цікава для країн покупців. І саме тут і формуються такі проблеми, як ціна, якість товарів, обсяг продажу тощо. Згодом люди починає розуміти, що легше й вигідніше діяти спільно, тобто. разом продавати різні чи схожі товари, узгоджено встановлювати ціни, і навіть легше всім спільно переживати будь-які труднощі, ніж поодинці. І тепер і народжується інтернаціоналізація відособлених господарств у єдиний економічнийсубъект.[2]

Ставши на шлях економічних змін у початку 90-х років, Росія, діючи на кшталт часу, також оголосила про своє намір активно інтегруватися у в світову економіку. Після розвалу СРСР роль трампліном для в інтеграційному русі незалежної Росії дісталася СНД. Але й тут загальну динаміку розвитку подій у попередні роки навряд можна визнати задовільною: які вже майже десятиліття товарообіг країн Співдружності неухильно скорочується, яке члени дедалі більше віддаляються друг від друга, потрапляючи в сфери впливу своїх більш розвинених іноземних партнерів. Такі тенденції серйозно загрожують політичну стабільність на пострадянському просторі в. Тому ці роки Україна прагнула зміцнювати господарські зв'язку всередині Співдружності.

Що ж до співробітництва Росії із Європейським Союзом, то тут слід сказати, що Росія разом з іншими колишніми радянськими республіками виявилася наступницею Угоди СРСР із ЄС «Про торгівлю, економічному просторі і комерційному співробітництві», підписаної 1989 р. У документі європейське інтеграційне об'єднання вперше одержало офіційне визнання із боку СРСР. Згодом Росія та ЄС підтвердили відданість досягнутих домовленостей, що дозволяє продовжувати розвиток взаємних зв'язків. Проте цей правової акт не відповідав нових умов. Він регламентував взаємодія держав із різними економічними системами, обмежувався питаннями торгового режиму й мав багато в чому дискримінаційний для Росії характер. І якщо загалом налагодження партнерських відносин між настільки різними суб'єктами міжнародних відносин - процес складний, вимагає нестандартних підходів і рішень. Успіх припускає наявність дві умови - високого рівня про взаємну зацікавленість спільними зусиллями і ефективного механізму взаємодії

Які в цих умовах проблеми і перспективи співробітництва Росії з державами СНД та ЄС? Саме це питання ми бачимо відповімо у цій роботі.


Сфери співробітництва Росії із Європейським Союзом

Як було вказано вище, 25 червня 1988 року підписано угоду про торгівлю і між ЄЕС та СРСР, а 24 червня 1994 — двосторонню угоду про партнерство і між Європейський Союз і Росія, що набрала чинності з 1 грудня 1997. Угодою 2005 року передбачалося здійснювати партнерство із у сфері:

· економічного співробітництва в,

· внутрішній безпеці і правосуддя,

· зовнішньої безпеки,

· науку й освіти.

У практичному плані це мало вилитись у зближення економік Росії і близько Євросоюзу, поглиблення співпраці боротьби з організованою злочинністю, тероризмом, незаконної міграцією, а перспективі — й у скасування візового режиму. Загальне простір зовнішньої безпеки припускало нарощування співробітництва сторін у рішенні міжнародних проблем.

Ідею Об'єднаного європейського економічного простору було запропоновано 2001 р. на саміті ЄС — Росія. Але до нашого часу ця ідея може бути здійснена, бо між ЄС і Росія немає навіть зони вільної торгівлі.

ЄС – найбільший торговий партнер Росії, частку Євросоюзу доводиться 52% товарообігу Росії. Росія своє чергу стійко займає третє місце серед торгових партнерів ЄС (після навіть Китаю). У структурі постачання з ЄС 36% посідає машини та продукцію машинобудування, 14% – на хімічні товари, 11% – на готові вироби, 10% – на транспортне устаткування, 7% – на живих тварин і звинувачують продуктів харчування – 7%, тоді як домінуючу роль російському експорті продовжують займати паливно-енергетичні товари – 65%; на готові вироби доводиться 9%, сировинні товари – 6%, хімічні товари – 3%. Росія – найбільший постачальник до ЄС виробів із стали, одне із найкрупніших постачальників кольорових металів.

Торгівля послугами також характеризується тенденцією 13-відсоткового зростання, переважно по рахунок надання транспортних і керівники туристичних послуг. Більше привабливою стає Росія для інвестицій з ЄС, у своїй близько 60% спрямовані в енергетичний сектор.

Останніми роками торгівля Росії із ЄС мала чітку тенденцію до зростання – так, за 2006-2009 рр. обсяг товарообігу між нашими країнами практично подвоївся, становлячи у 2009 р. близько 350 млрд. євро. Як свідчить аналіз розвитку торгівлі Росія – ЄС, паливно-сировинний експорт з Росії залишається визначального чинника динаміки товарообігу між нашими державами (70% російського експорту нафти і є іде у Євросоюз). У цьому частка Росії у загальному імпорті до ЄС товарів паливно-енергетичній групи збільшилася до 28%, чи до 80 млрд. євро. Основну роль зіграло підвищення цін енергоресурси на світовому ринку при при цьому досить стабільному зростанні обсягу поставок. Імпорт з ЄС становило 19,3 млрд. євро зі збільшенням позитивного сальдо торгівлі на користь Росії.

З урахуванням структури товарообороту найближчими роками можна прогнозувати підвищення обсягу торгівлі. Останнім часом прогнозного періоду певне значення може мати введення до ладу газопроводу до Німеччини дном Балтійського моря, що може свідчити збільшити обсяг російського експорту величину активного сальдо торгівлі Росії. Зусилля ЄС з диверсифікації зовнішніх джерел енергоресурсів навряд чи зможуть у розглянутий період спричинити попит на газ, нафта та природний т.п.

При побудові прогнозу треба врахувати такожразвертивающуюся до ЄС реформу регулювання енергетичного ринку, яке у розукрупнення національних енергетичних і газових монополій і поділі енерговиробних, транспортних і розподільних структур. Через війну можливі певне зниження внутрішніх ціни енергоресурси і лібералізація доступу до кінцевого споживача, що може створити умови для додаткового обсягу постачання газу та, можливо, електроенергії, і навіть зростання російських інвестицій у енергогосподарство ЄС. Поки, проте, великі країни-члени ЄС на чолі з Німеччиною і Францією противляться втілення цих планів у життя.

Істотно впливають може надати приєднання Росії до СОТ і несподівано пов'язане з цим набуття чинності домовленостей щодо зниження низки імпортних мит та зобов'язання, узяті Росією з лібералізації доступу ринку послуг. Звісно, по найчутливішим товарам і секторам послуг узгоджені значні перехідні періоди, проте загалом очікується, у разі завершення процесу приєднання до СОТ може бути кілька збільшитися імпорт товарів та послуг з ЄС, зокрема сільськогосподарських товарів, автомобілів, деяких машин і устаткування, споживчих товарів, телекомунікаційних і послуг.

Говорячи про співробітництво же Росії та ЄС, не можна обминути стороною, і розмова про інвестиції. Досить вагомим може бути збільшення інвестицій у виробничу сферу, що потягне у себе імпорт компонентів для створення нового виробництва та на більш віддаленій перспективі – формування експортно-орієнтованого виробництва, продукція якого не може поставлятися до Європейського Союзу. Багато компаній ЄС, причому як великого, а й середнього та малого формату, придивляються до російського ринку, і приєднання до СОТ може підштовхнути їх до практичних кроків.

До кризи Росія має бум іноземних інвестицій, не так давно вважався неможливим. За прогнозом розвитку російської економіки, оприлюдненому урядом наприкінці 2008 р., приплив прямих іноземних інвестицій мав становити 9-10,1 млрд. Реальні цифри виявилися значно вищий. Характерно, що ускладнення обстановки на світових фінансові ринки, викликане кризою системи іпотечного кредитування у США, до серпня-вересня 2008 р. мало позначилося лише на рівні іноземних капіталовкладень у російську економіку. Понад те, за данимиMerill Lynch, у червні 2008 р. портфельні інвестори оцінювали російський ринок як найбільш перспективний у світі; 84% респондентів – управляючих глобальними інвестиційними фондами – нарощували вкладення Росію.

Черговий виток світової кризи, наступну за банкрутством американського банку Lehman Brothers і падінням довіри до найбільшому американському страховикуAIG, разом із зростанням турбують, що з військовим кризою навколо Південної Осетії, призвів до масовому відтоку іноземних капіталів із вітчизняного ринку і критичного падіння фондових індексів. Проте макроекономічні показники економіки Росії і близько фундаментальні характеристики російських компаній не навіюють паніки. З ринку ідуть портфельні інвестори. У той самий час стратегічні закордонні інвестори зберігають інтерес до російських активам. Причому, якщо використовувати біржову термінологію, ця зацікавленість проявляється у стратегії «тримати», а й у стратегії «купувати»: наприклад,Fortum, до середини вересня 2008 р. котрий консолідував трохи більше 90% акційТГК-10, як і має наміру купити всі 100% акцій компанії.

до ЄС є найбільшим інвестором на російську економіку. На його стабільно припадає близько 80% накопичених ПІІ. Натомість й у ЄС інвестиції у Росії стають важливою складовою економічної активності – Росія поділяє з Туреччиною й Китаєм четверте місце за обсягом надходили з ЄС ПІІ, поступившись США, Канади та Швейцарію.

Причини інвестиційного буму очевидні: іноземних інвесторів приваблюють політична стабільність, високих темпів економічного розвитку і збільшення купівельну спроможність населення. Посилення державного впливу у економіки та високий рівень корупції, безумовно, грають стримуючу роль, але великий бізнес вже адаптувався до правил ведення справ у Росії. Найважливішим чинником, визначальним активність іноземних інвесторів, і те, що інвестиції на російську економіку – одні із найбільш дохідних.

Світовий фінансову кризу вже призвів до збільшення вартості обслуговування боргових зобов'язань; щорічні платежі оцінюються 40-45 млрд. доларів. Ще наприкінці 2007 р. найдалекоглядніші експерти передбачали, що передвиборне збільшення платежів з борговим зобов'язанням може призвести до зниження ліквідності в в довгостроковій перспективі й виникнення істотних проблем за скорочення припливу у країну іноземної валюти. Сьогодні очевидно, що світової фінансову кризу розвивається відповідно до песимістичними прогнозами. Усі країни світу роблять екстраординарні заходи для підтримання рівня грошової ліквідності і стабілізації національних фінансових систем. Активні дії цьому напрямі робить і уряд. У цьому слід зазначити, що: 1) у Росії немає такої розриву між фінансовими і реальними активами, немає тих бульбашок, що сьогодні «лопаються» на ринках навіть Європи; 2) в Росії, на відміну більшості країн Заходу, є дуже солідні золотовалютні резерви, які можна використовуватиме короткостроковій підтримки вітчизняного ринку. Це дозволяє прогнозувати, що тільки після щодо нетривалого періоду паніки інвестори усвідомлюють фундаментальну привабливість російських активів та інформаційний процес втечі іноземних капіталів зміниться їх поверненням.

Останніми роками виявилася стійка тенденція до зростання російських інвестицій там. Інформація про їхнє кількісні параметри дуже суперечлива. За наявними у доступі даним європейської статистики, обсяг накопичених російських ПІІ країнах ЄС кінці 2008 р. становив 9,2 млрд. євро

У 2006 р. «Зовнішторгбанк» (нині «ВТБ») витратив близько 1,3 млрд. доларів на викуп контрольних пакетів європейських банків, створених ще радянський період. Багато галас зчинила купівля російським «ВТБ»5%-го пакети акцій Європейської аерокосмічній й оборонної компанії (>EADC). «Газпром» володіє частками у міністерствах закордонних транспортних і розподільних компаніях (у Німеччині, Австрії, Польщі, Литві, Великобританії й низці інших країнах ЄС), частками в газосховищах (Австрія, Німеччини), 99% акцій Каунаській ТЕЦ Литва і деякими іншими зарубіжними активами. «>ЛУКойл» активно розширює мережу автозаправок у Фінляндії, Угорщини, Чехії і країни Балтії. З металургійних компаній у 2005-2006 рр. зарубіжні активи придбали «>Русал», «Північсталь», «Євразхолдинг». Відомо про деякі угодах машинобудуванні й у телекомунікаціях. Уряд Росія також переглядає свою інвестиційну стратегію. Створено Фонд національного добробуту, активи якого у червні 2008 р. склали 32 млрд. доларів. Ці цифри планується спрямувати купівля іноземних активів, але з облігацій, а акцій європейських і американських «блакитних фішок».

Інтеграція на мікроекономічному рівні, і перспективи співробітництва Росії з країнами ЄС

У сфері економічних відносин між Росією та ЄС помітна нова і дуже важлива тенденція – розвиток спільних довгострокових проектів російських і європейських компаній, становлення єдиних мультинаціональних технологічних ланцюжків, тобто інтеграція на мікроекономічному рівні. Ця мікроекономічна інтеграція приймає різноманітні форми: виникнення загальних технологічних процесів, у яких підприємства різних країн визначають окремі стадії виробництва; торгівля деталями і компонентами; координація ринкових стратегій

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація