Реферати українською » Международные отношения » Порівняльний аналіз соціально-економічних та психологічних особливостей економік Заходу і Сходу


Реферат Порівняльний аналіз соціально-економічних та психологічних особливостей економік Заходу і Сходу

Страница 1 из 3 | Следующая страница

року міністерство освіти Російської Федерації

Інститут економіки та зовнішньоекономічних зв'язків

Ростовського Державного Університету

Спеціальність Світова економіка

Курсова робота

з дисципліни: Світова економіка

на задану тему: Порівняльний аналіз соціально-економічних і психологічних особливостей економік Заходу та Сходу

Ростов-на-Дону

2004 р.


Запровадження

Сучасна економічна наука використовує найрізноманітніші критерії для описи розбіжностей протиріч світового господарства. Наприклад, світової банк використовує ступінь економічного розвитку та розглядає такі групи країн:


1.Промишленно розвинених країн

Вони живе приблизно 1,0 млрд. людина, їхня частка припадає понад 50% світового ВВП, ВВП душу населення становить 10-25 тис. доларів. По роль світовому господарстві з можна підрозділити ми такі підгрупи:

А) «сімка» (США, Японія, Франція, Німеччина, Італія, Канада, Великобританія);

Б) розвинені держави Європи;

У) країни переселенського капіталу (Австралія, ПАР, Ізраїль).

2. Він дотримувався думки

Там припадає понад 70% населення земної кулі, понад 50 відсотків% світових запасів мінерального сировини, їх у світовому промисловому експорті становить 30%. Для країн характерні: низький рівень розвитку продуктивних сил, багатоукладність (натуральне, дрібнотоварне,частнокапиталистическое, державне господарство); товарообмін на світовому ринку сільськогосподарським сировиною і мінеральними напівфабрикатами; недолік фінансових коштів.

Він дотримувався думки діляться ми такі підгрупи: А) нові індустріальні Латинської Америки і Азійсько-Тихоокеанського регіону (Аргентина, Бразилія, Венесуела, Мексика, Уругвай, Сінгапур, Південну Корею, Тайвань, Гонконг та інших.); Б)нефтеекспортирующие країни (Катар, Кувейт, Бахрейн, Лівія тощо.); У) країни з середнім рівнем розвитку (Колумбія, Гватемала, Парагвай, Туніс та інших.); Р) демографічні гіганти (Індія, КНР, Пакистан, Індонезія); Д) найменш розвинених країн світу (Екваторіальна Африка і Океанія).


3. Держави із перехідною економікою (країни Східної Європи й СНД)

З загальної кількості всіх країн світу,индустриально-развитие країни грають провідної ролі у світовій ВНП й світовому експорті (їхня частка становить понад половину світового ВНП і більше 2/3 експорту). Проте, існування груп країн із різним рівнем соціально-економічного, політичного, культурного розвитку призводить до виникнення з-поміж них протиріч. Відзначено наявність таких протиріч між групами країн «Півночі» і «Півдня». Суть протиріч з-поміж них у тому, що чимало що розвиваються (передусім нові індустріальні країни (НІС)) за багатьма економічними показниками досягли рівня розвинутих країн і прагнуть зайняти відповідне місце у світовому господарстві. Ще один група протиріч – протистояння між групами країн «Схід» - «Захід», де «Захід» -промишленно-развитие країни, а «Схід» - країн колишнього соціалістичного табору - чи країни з перехідною економікою. Головною проблемою у тому, після відомих розпаду РЕВ, колишні соціалістичні країни активно прагнуть ввійти у світовий ринок. Проте,промишленно-развитие країни зацікавлені в посиленні конкурентів на світовому ринку. Прірва між багатими і "бідними народами і локальними цивілізаціями широка і що не зменшується. У цьому вся основне протиріччя затяжного перехідного періоду і зародок можливого планетарного вибуху. Упродовж років (з 1987 по 1992 р.) у 51 країни відставання від США скоротилося, у 45 країн – збільшилося, згадані країни – залишається такою. Проте в 10 найбагатших країн перевищення рівня середньодушового доходу проти 10 найбіднішими країнами зросла з 37 до 44 раз – в 1,2 разу. Проте, розв'язання проблеми реально. Про це свідчать досвід Сінгапуру, Південна Корея, Таїланду, Малайзії, Китаю. Більшість економістів відзначають, що на даний час відбувається значних змін конфігурації світового господарства: посилюється геополітичне вплив США, боротьба збереження багатополюсного будівлі світового господарства. Поруч із до найбільших економічних держав світу ввійшов Китай, який надає значний вплив на економічного зростання Азійсько-Тихоокеанського регіону. У основі наростання хвилі конфліктів у світі, попри їхню розмаїтість, зрештою лежить прагнення людини для отримання за економічну вигоду. Але, зазначає Ю.В. Яковець, «однією з головних векторів історичного прогресу у тому, що в міру віддалення людини від природи, виявлення його історичної функції, пріоритет віддається соціальному перед біологічним, духовному, інтелектуальному перед матеріальним». А, щоб вивчити цього прикрого феномена на нас необхідним простежити ті особливості, які накладає на людини, як суб'єкта економічних відносин, ті чи інші конкретні історичні обставини і тип психологічної особистості, що сформувався під впливом домінуючою біля країни філософської чи релігійної системи виховання.

Найбільш опукло ці відмінностей проглядаються під час аналізу дві такі країн як США (яскравий представник західних цінностей) та Китаю (країна досягла високого рівня розвитку з урахуванням інших цінностей). І.Акашиге вказує, що у основі західного мислення лежить логіка логосу, що стоїть на трьох законах: ідентичності, винятку третього та страшної суперечності. У цьому все судження є або позитивними, або негативними. Ті, які позитивні і негативні, виключаються, що суперечать принципу винятку третього. Теза знищує антитезис. Синтез породжує новий теза, який знищується наступним антитезисом. Отже, все речі розвиваються в нескінченному повторенні протиставлень і об'єднань. Отже, завжди існує боротьба і розв'язання проблеми – результат таких руйнацій. У основі мислення східного людини лежить логіка леми: абсолютне заперечення, яке відкидає всі конкретні затвердження, ідучи заперечення, трансформується з цього своєї форми в абсолютне твердження, у якому приймаються все конкретні затвердження, ідучи заперечення. У світі абсолютного затвердження всі ті речі, що у протиріччі і протиставленні, приймають кожна іншу, як умову свою власну буття й створюють взаємовідносинивзаимно-негативной залежності.

>Изолированний феномен не існує,т.к. кожен тимчасової і просторовий феномен розуміється і є як умову ж для решти. Щоб всебічно досліджувати ці відмінності, ми вважаємо необхідним розглянути процес з погляду історії формування західною та східною цивілізацій, і навіть під кутом зору прояви психологічних особливостей жителів Китаю та США перевищив на ринку праці.

Проте, на початку дамо коротку характеристику економікам цих двох гігантів – навіть Китай.

4. Коротка характеристика економіки США

За масштабами господарства США значноопержает будь-яку іншу країну світу. Лише федеральний бюджет США перевершує розміри ВВП всіх інших держав, крім КНР, Японії Німеччини.Социально-економическому розвитку країни сприяли передусім геополітичні чинники. Передусім це великі розміри території (9,4 млн. кв. км.), що ставить США перевищив на четверте у світі після Росії, Канади та КНР, багата ресурсну базу (як з корисними копалинами, і природних ресурсів). Важливу роль грають демографічні чинники – на 1 січня 2002 р. її становило 284 млн. людина. З іншого боку, США є країною, привабливим іммігрантів (приблизно 500 тис. чоловік щорічно). Третю групу причин, визначальних успішне економічного розвитку США, можна умовно назвати історичними. Позитивне вплив справила, наприклад, відсутність пережитків феодальної системи, велике соціально-політичне стабільність, відсутність руйнацій у зв'язку з війнами у своїй територією. У результаті історичного поступу країни склалися деякі особливості американської економіки: поєднання виробництва та споживання, створення 60-ті роки у США «суспільства споживання» й особливою ментальності, яка орієнтована це, і навіть що розгорнулася на останні десятиліття «постіндустріальна» революція, і виникнення «сервісною» економіки.

На етапі США мають найзначнішим світі науково-технічний потенціал. На частку яких припадає близько половини витрат всіх країн із метою. Частка США у виробництві наукомісткої продукції перевищує 36%. Для економіки нашої країни, що носить змішаний характер, характерні надзвичайно високий рівень концентрації виробництва та велика роль великого приватного бізнесу. З 4 мільйонів промислових корпорацій, 500 найбільших дають 40% ВВП держави. Найбільші банки і промислові корпорації утворюють стратегічні альянси. Ці фінансово-промислові угруповання охоплюють своїм впливом провідні економічні центри країни. Поруч із великим капіталом важливі позиції з економіці вони займають дрібні й середніх підприємств. У 2002 р. було зареєстровано понад 19 млн. підприємств, 99% у тому числі ставляться до категорії малого (до 500 працюють) та дрібного (до 20 людина) бізнесу. Одне з найважливіших чинників розвитку бізнесу є яка надається йому державну підтримку.

З іншого боку, держава прагне забезпечувати надійність валютних та фінансових ринків, що життєво необхідне економіки, особливо у сучасних умовах. Важливе значення має різноманітне регулювання економіки з допомогою бюджетної політики та політики у сфері податків, цін, і інвестицій. До цього слід додати активну соціальну політику американського держави. Вона служить, зокрема, однією з чинників, які забезпечують високий кваліфікаційний рівень робочої сили США. У сфері регулювання зовнішньоторговельної діяльності держава теж відіграє визначальну роль. Це робить Міністерство торгівлі США. За заявами керівників основна мета торгової політики держави у цій сфері, полягає у усуненні іноземних бар'єрів, що стоять по дорозі американського експорту, особливо у галузях, у яких американці мають конкурентоспроможністю міжнародною рівні.

Останні кілька десятиріч були для економіки США багато в чому парадоксальними: з одного боку це безпрецедентного за тривалістю і розмірам економічного підйому, з другого – час, коли почався, й дедалі більше розширюється й поглиблюється фінансово-економічний криза. Високі темпи зростання були наслідком ряду факторів. Зокрема, те й вплив інформаційної революції, прискорення інтернетизації економіки, і навіть важливого значення кон'юнктурних чинників, як середньострокового, і довгострокового циклів.

Разом про те, величезних досягнень супроводжувалися наростанням протиріч. У сфері міжнародних економічних відносин ці протиріччя проявилися у гігантському зростанні зовнішньої заборгованості, величезному припливі іноземного капіталу, якої служив у протягом протягом ряду років джерелом зростання, і водночас створював загрозу стійкості становища американської економіки, а за зміни кон'юнктури міг може стати причиною її обвалу. До протиріч міжнародних економічних відносин і зростання зовнішньоторговельного дефіциту.


5. Коротка характеристика економіки Китаю

економіка східний європа розвинений

Китай – перше держава робить у світі за розмірами населення Криму і третє територією. Значні успіхи, досягнуті в КНР під час здійснення господарських перетворень, привертають до собі всього світу.

Уся історія Китаю протягом трьох тисячоліть показує, що приєднання до «серединному царству» нових територій відбувався за основному з допомогою поширення ареалу китайської цивілізації на суміжні території.

У китайській історії чимало прикладів, колипокорявшие країну «варварські» племена чи держави самі за дуже стислі терміни «потрапляли в полон» культури та традицій корінного населення і побудову фактично перетворювалися на китайців (ханьців). Отже, зростання території Франції і могутності Китаю забезпечувалися щодо ненасильницькими діями, що є наслідком тієїфилософски-религиозной системи (>чань-будизм чи інакшедзен-будизм), якої дотримувався більшості населення країни. Проте, про це й у тому, який вплив ця обставина справила на економіку, буде докладніше сказано нижче. Багато вчених вважають у тому, що обраний Китаєм шлях унікальний. Він поєднує у собі, з одного боку, орієнтацію на соціалістичний лад, з другого – перехід до ринкової економіки. Держава у Китаї історично склалося як вища спільність народу на чолі із сильним лідером. Державна власність – основна форма, й інші форми власності мають право існування лише тією мері, якою вони сприяють економічної та військовою мощі держави. У Китаї товарно-грошові відносини будь-коли служили основою життя населення. Держава регламентувало власність окремих його груп, умови життя, міжособистісні стосунки. Окремий людина, сім'я – всього лиш частинка вищої спільності. У 1978 р. керівництво Китаю дійшла висновку необхідність реформ, які припускали рішення наступних проблем:

· перехід від натурального і напівнатурального господарства до планової товарної економіці;

· перехід від аграрного до індустріального суспільству, від сільського допоселково-городскому;

· перехід від закритого суспільства до відкритого, від «одностайної суспільства» до багатоликого;

перехід від суспільства «моральних принципів» до правовому. За двоє десятиліть соціально-економічних реформ КНР перетворилася на динамічну розвивається країну. На загальну обсягу промислового виробництва Китай посів 4-те місце, а, по кількості підприємств - перше місце у світі. Успіхи економічного розвитку Китаю виражаються насамперед у зростанні абсолютних розмірів його ВВП. Лише у 1978-97 роки ВВП країни виріс у 5,7 разу, що він відповідає середньорічному приросту в 9,6%. Усього протягом останніх 20 років ВВП Китаю виріс у 5 раз, а доходи населення - вчетверо. За розмірами ВВП, з паритету купівельної спроможності національних валют, Китай нині – друга держава світу, обігнавши Японію (за підсумками 2000 р. ВВП КНР перевищив 4996млрд.дол. проти 4337,3млрд.дол. Японія). У Китаї виділяється три економічні зони.

1. Східна (приморська) зона стосовно економіки найбільш розвинена. Тут є більшість промислових центрів - і вільних економіч-них зон, морські порти, офіси великих міжнародних ТНК.

2. Центральна зона з величезним переважанням виробництва палива й енергії, хімічних продуктів, сировини й напівфабрикатів, продовольства.

3. Західна зона, у якій перевагу надають тваринництва, переробці мінерального сировини.

Останні 20 років суттєво змінилася галузева структура китайської економіки. У сільське господарство в 1978 р. працювали близько 71 % працюючих, тоді як і в промисловості й будівництві – 17,4 % а сфері послуг – близько 12-ї%. У 1995р. число втягнутих у ці сфери працівників становило відповідно 53, 23 і 24%.

У першому етапі реформи, у Китаї вищими темпами розвивалася легкої промисловості. У 90-х роках центр індустріального розвитку перекинувся на нову групу провідних галузей – машинобудування, електроніку, автомобілебудування, нафтохімію, будівництво.

Сформувався й у останнім часом вже вагомо заявив себе фондовий ринок Китаю з цими двома основними біржами у Шанхаї іШеньчжене. За розмірами біржовий капіталізації, кількості учасників, обсягу скоєних операцій шанхайська біржа нині займає одне з перших місць у Азії.

Китайське машинобудування представлено широким набором деяких галузей і видів виробництва (радіоелектроніка, автомобілебудування, верстатобудування, годинна промисловість, виробництво товарів народного споживання та інших.).

Середньорічні темпи приросту в автомобілебудуванні

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація