Реферати українською » Международные отношения » Тенденції розвитку сучасного світового господарства


Реферат Тенденції розвитку сучасного світового господарства

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Московський міської університет управління Уряди Москви

>Реферат на тему:

«Тенденції розвитку сучасного світового господарства»

>Виполнил: студентТолстов В.С.

Перевірив: доктор економічних наук,

професор Новиков І.В.

2008


Зміст

 

Запровадження

1. Циклічність розвитку

1.1 Чотири фази циклу економічного розвитку

2. Сучасні тенденції формування економічних структур

2.1 Загальні тенденції і негативні риси

2.2 Загострення конкурентної боротьби

2.3 Збільшення мобільності капіталу

2.4 Збільшення мобільності трудових ресурсів

2.5 Впровадження нових технологій

2.6 Збільшення роль держави

2.7 Інформатизація економіки

2.8 Дедалі більше потенціал венчурного капіталу

2.9 Диференціація товарів

Укладання

Список літератури

 


Запровадження

Економічна теорія досліджує шляху найбільш раціонального і продуктивного використання ресурсів немає і об'єктивні закони економічних явищ. Але теорія, як знаємо, неможлива без практики, у ролі теми реферату і предмета дослідження взято тенденції розвитку сучасного світового господарства.

Цю тему завжди буде актуальна, оскільки, по-перше, економічному людині потрібно знати про процеси, які у економіці, для ефективного планування свою господарську діяльності; по-друге, дослідження сучасних тенденцій і закономірностей допоможе у майбутньому уникнути прийняття неправильних рішень на підприємницької діяльності чи кредитно-грошової політиці.

Мета роботи – розібратися й досліджувати закономірності розвитку світового господарства і економік. Досягнення поставленої мети було використано матеріали навчальних посібників, статті з періодичних видань і статистичні дані. Також у процесі роботи розподілилиподзадачи:

1. Досліджувати теоретичну основу питання, саме циклічність розвитку.

2. Описати сучасні тенденції формування економічних структур.


1. Циклічність розвитку

Економічне зростання — це плавний, рівномірносовершающийся підйом. У русі громадського виробництва, є роки, коли зростання загального обсягу виробництва відбувається дуже швидко, до інших роки — повільніше, часом трапляється навіть спаду. Регулярно повторювані за певний проміжок часу коливання рухається громадського виробництва означають «циклічний» характер його розвитку. Діапазон одиничного циклу охоплює рух економіки відстають від одного кризи до іншого, чи, вважаючи інакше, від однієї точки злету («буму») в іншу.

Циклічність економічного розвитку — це безперервні коливання ринкової економіки, коли зростання виробництва змінюється спадом, підвищення ділову активність — зниженням. Циклічність характеризується періодичними злетами і падіннями ринкової кон'юнктури. Періоди підвищення економічної активності характеризуються переважно екстенсивним розвитком, а періоди зниження економічної активності — початком переважно інтенсивному розвиткові. Отже, цикл є постійною динамічної характеристикою ринкової економіки, ж без нього немає розвитку. Економічний цикл — це форма руху, і розвитку ринкової економіки.

1.1 Чотири фази циклу економічного розвитку

Серед перших економістів, хто почав віддавати цієї проблеми пильна увага, був До. Маркс. Він виділив чотири фази циклу, які послідовно змінюють одне одного: криза, депресія, пожвавлення та підвищення. Деякі сучасні дослідники виділяють лише дві фази циклу: рецесію та підвищення.

Головною фазою економічного циклу є. У ньому укладено основні риси циклу. З кризою закінчується один період розвитку і розпочинається новий. Без кризи було б циклу, а періодичне повторення кризи надає ринкової економіки циклічний характер.

Криза, передусім, проявляється у надвиробництві товарів, скорочення кредитів та підвищення позичкового відсотка. Це призводить до зниження прибутків і падіння виробництва, зростанню банківських заборгованостей, банківськимкрахам і банкрутством підприємств у іншій системі економіки. Економічна криза надає імпульс у розвитку економіки, виконуючи стимулюючу («очисну») функцію. Під час кризи виникають спонукальні мотиви до зменшення витрат виробництва та збільшення прибутку, посилюється конкуренція. Економічна криза призводить до моральному зносу коштів виробництва, нездатних забезпечити прибуткове функціонування капіталу. Він також створює стимули для відновлення капіталу новому технічної основі. Тому криза дає початок переважно інтенсивному розвитку економіки. Криза - найважливіший елемент механізму саморегулювання ринкової економіки.

Але перехід до розширення виробництва та для її оновленню неспроможна статися один чудовий момент, на зміну кризи приходить фаза депресії. Виробництво не скорочується, але й зростає. Товарні надлишки поступово розсмоктуються, але торгівля йде слабко. Відсоткову ставку на позички падає до мінімуму. Однак поступово в народному господарстві виявляються «точки зростання» й відбувається перехід до фази пожвавлення. Підприємства, які пристосувалися до нових умов ринку, посилюють випуск товарів, здійснюють нове промислове будівництво, підвищується норма прибутку, ставка позичкового відсотка голосів і зарплати, починається фаза підйому. Рівень ВНП (валового національний продукт) перевершує вищудокризисную точку, виробництво триває розширюватися, ростуть зайнятість, товарний попит, рівень цін, і норма позичкового відсотка. Та поступово розміри виробництва знову за рамки платоспроможного попиту, ринок переповнюється нереалізованими товарами і розпочинається новий промисловий цикл.

Отже, причина циклічного характеру розвитку у конфлікті умов виробництва та умов реалізації, у цілковитій суперечності між виробництвом, хто прагне до розширення, іуспевающим його зростанням платоспроможного попиту. Зміни у сукупному пропозиції і сукупному попиті виявляються економічну кризу, що є порушенням пропорційності громадського виробництва, а й поштовхом рівноваги і збалансованості економіки. Механізмом циклічного руху є зниження цін і знецінення основний капітал та подальше зниження зарплати.

Цикл включає у собі такі фази: вершина (пік, бум), стиснення (рецесія, спад), дно (депресія), пожвавлення (розширення). [1]


2. Сучасні тенденції формування економічних структур

 

2.1 Загальні тенденції і негативні риси

Сучасне світового господарства є глобальної системи економічних взаємозалежностей, що охоплює усі національні господарства, пов'язані друг з одним міжнародним поділом праці та різноманітними формами взаємодії лише на рівні продуктивних сил, виробничих взаємин держави і політико-правової надбудови. Попри глибокі розбіжності і корінні різницю між державами, сучасна світова економіка є певну цілісність. Це пов'язано з інтернаціоналізацією світогосподарських зв'язків, загальністю науково-технічної революції, принципово нової роллю засобів й комунікації.

Найактуальнішими рисами сучасності, які впливають попри всі сфери людської роботи і, насамперед, на економіку, є процеси глобалізації, монополізації і технологізації. Дані процеси не ізольовано від одної, навпаки, взаємодіючи, вони сприяють якісному зміни ділового світу і системи взаємин у ньому. Це вирішально впливає на поведінка фірм на товарних ринках.

Тоді терміном «глобалізація» описується факту виникнення єдиної світовоїфинансово-информационного простору, який став можливим науково-технічному прогресу і повсюдного поширення інформаційних технологій.

Процес глобалізації за своїм значенням і наслідків неспроможна обмежуватись лише економічної сферою. Він впливає інші боку життя: культуру, мораль, мистецтво. У системі глобалізованої економіки дедалі більше значення надається технічним каналам передачі комерційної інформації – телебаченню, друкованих ЗМІ, і навіть кіно- і відеопродукції. Саме вони мають значний вплив на уявлення та установки мільйонів людей.

Монополізація світової економіки характеризується тим, що до нинішнього часу ядро світогосподарчої системи становлять близько 500 фінансово-промислових груп транснаціонального типу. Вони контролюють майже половину світового промислового виробництва, понад 60% зовнішньої торгівлі, понад 80% патентів нові техніку й технології, понад 50% обсягів торгівлі різних країн на світові ринки [>2.С.17].

Можна виділити дві протилежні тенденції, пов'язані з монополізацією товарних ринків. З одного боку, у підприємства-монополіста на товарному ринку можливостей задля зміцнення своїх позицій над ринком, він має можливість використання цілого арсеналу і методів щодо залучення цільових клієнтів.

З іншого боку, невеликі за величиною підприємства, відмінні більшої мобільністю, використовуючи досягнення науку й техніки (і з погляду створення товарів ринкової новизни, і з погляду їх надання цільовому сегменту ринку), намагаються непросто утриматися ринку: однією з основних своїх завдань вважають проникнення ще на не освоєні ринкові сегменти.

Взаємна вплив цих протилежних тенденцій сприяють підтриманню стійкості на товарних ринках. Така стійкість може розглядатися як лише на рівні окремій галузі, і у міжгалузевому і міждержавному аспектах.

Революційні процеси у сфері впровадження технологій (й у першу чергу, інформаційних) посилюють вплив глобалізації, і монополізації. Науково-технічний прогрес забезпечує можливості виробництва товарів ринкової новизни, а нові комунікативні системи дозволяють інформувати населення більшості країн світу про самого існування і характеристиках запропонованих благ.

 

2.2 Загострення конкурентної боротьби

Важливим кроком сучасним чинником, визначальним тенденції розвитку світової економіки, є загострення конкурентної боротьби на товарних ринках. Якщо раніше, помірного розриві між учасниками, конкуренція заохочувала невеликі фірми до активізації зусиль й у кінцевому підсумку, дуже ефективно сприяла прогресу, то сьогодні єдиний інформаційний і фінансовий простір уможливлює нічого для будь-якого економічного суб'єкта прийняття найоптимальнішого економічного рішення незалежно від власної про територіальну належність і віддаленості контрагента. Отже, економічний розрив регіонами необоротно збільшується.

 

2.3 Збільшення мобільності капіталу

З розвитком єдиного інформаційного поля і ринку формується тенденція переважання короткострокового капіталу. Інакше кажучи, власники та управляючі капіталом з'явилася можливість практично миттєвого і безперешкодного його переміщення, що ставить під загрозу рівновагу економічних систем. Пояснюється це тим, що традиційні технології виробництва мають набагато більший період окупності проти тим, якого схильний спекулятивний капітал. Єдиними технологіями, котрим «короткі» спекулятивні вкладення виявляються продуктивними, є самі інформаційні технології. Тому сьогодні ще однієї особливістю розвитку сучасних економічних систем вважатимуться здатність використовувати спекулятивний капітал як продуктивний – властивість, доступне лише власникам надсучасних технологій.

Завдякиинформационно-финансовим мереж, сучасний фінансовий капітал практично покінчив зі своїми залежності від реального господарського потенціалу національної та світової економіки. Аналогічно тому, як машини за доби промислової революції з'явилися найадекватнішою формою основний капітал, і глобальні інформаційні і телекомунікаційні мережі, що виникли під другої половини ХХ – початкуХХI ст., надали фінансовому капіталу небачені раніше можливості практично безмежного накопичення та панування.

Зрозуміло, гроші як такі не були і економічним ресурсом, тому незалежність глобальних фінансів від реальної сектору економіки має дуже відносний характер. Але з тим, саме ця фінансові потоки, помандрувавши світу, систематично провокують фінансові, а з їх занепадом й економічні кризи різних країнах і регіонах світу. Країни, регіони, світові галузеві комплекси, захоплені глобальним процесом, розвиваються вкрай нерівномірно, що дає нестійкість і непередбачуваність світової кон'юнктурної динаміці. І найважливішим чинником якого, що породжує і яка збільшує кризові явища у світовій економіці, є глобальні фінанси. У цьому вся, мабуть, полягає найхарактерніша особливість сучасного економічного циклу. Не фінанси йдуть за економічним спадом, але економічну кризу слід «слідом» за фінансами, іноді «забігаючи вперед», але найчастіше виступаючи наслідком фінансових потрясінь, що викликаються некерованої міграцією фінансового капіталу.

 


2.4 Збільшення мобільності трудових ресурсів

Окрім збільшення мобільності капіталу, може статися зазначено і підвищення мобільності трудових ресурсів. З розвитком інформаційних технологій і процесів глобалізації саму працю знаходить принципово новий характері і якість. Праця стає дедалі творчим. Відчуження від працівника його робочої сили в немає, оскільки у сучасних умовах після придбання працею творчого характеру таке відчуження стає технологічно неможливим. Ефективність праці зростає й завдяки широкомасштабному використанню інформаційних технологій.

2.5 Впровадження нових технологій

Процеси упровадження нових технологій є ключовим чинником ринкової конкуренції. Останнім часом вони всі частіше набувають синергетичного характеру комплексного розвитку функціонально пов'язаних між собою ділянок виробничої роботи і сфери послуг. [>2.С.64] Поява нових видів сировини й матеріалів сприяє появі товарів з якісно новими утилітарними характеристиками. Інноваційні товари та кардинально змінюють економічне й громадське життя. [>5.С.67]

Проведення НДДКР займає усе більшої ваги інвестицій, перевищуючи в наукомістких галузях Витрати придбання устаткування й будівництво. Одночасно підвищується значення державної науково-технічної, інноваційної й доставки освітньої політики, що визначає загальні умови науково-технічного прогресу. Постійно зростає частка витрат на науку і соціально-економічному розвитку в ВВП розвинутих країн, досягла в передових країнах 3% ВВП, понад третину у тому числі фінансує держава. Інтенсивність НДДКР і якість людського потенціалу визначають сьогодні можливості і культурний рівень економічного розвитку — у глобальній економічну конкуренцію виграють країни, що забезпечують сприятливі умови для науково-технічногопрогресса.[2]

У найбільшою мірою інноваційного характеру відтворення уражає ТНК. Великі корпорації, такі як Siemens, витрачають на інновації щорічно 7,15% видатків, які характеризуються сумою, відповідної 5–6 млрд доларів [>6.С.27]. Скорочення тривалості життєвого циклу товарів вимагає нових інновацій. Середні й дрібні компанії що неспроможні дозволити собі фінансування дорогих дослідницьких відділів і торговельних центрів, змушені купувати технології, вже виведені ринку, і пристосовувати їх під конкретні умови виробництва.

Фірми, займаються комерціалізацією винаходів, змушені миритися з високими ризиками, які відсутні за іншими сферах венчурного бізнесу. Компанії вибирають лише проекти, які відповідають виробничим і нашим фінансовим можливостям, і відхиляють пропозиції, комерційна ефективність яких викликає сумніви.

Глобалізація економіки істотно впливає у темпах та напрями використання інноваційних ресурсів. Слід враховувати необхідність адаптації й вдосконалення продуктів і технологій до місцевих умов, вимогам постачальників і споживачів, і навіть вимогам у сфері стандартів виробництва та споживання.


2.6 Збільшення роль держави

Процеси глобалізації, і монополізації економіки визначають істотну активізацію роль держави би в економічному процесі.

Приміром, найбільші фінансово-промислові групи Південна Корея виникли безпосередньо чи опосередковано у зв'язку з реалізацією державних підприємств і імпортозамісних проектів, у базових галузях – виробництві цементу і добрив, рафінованого цукру, нафтопереробці, великомасштабному будівництві. Їм надавалися всебічна підтримка, зокрема і державні кредити на пільгових умов [>2.С.93].

2.7 Інформатизація економіки

Зростання значення інформатизації економіки відзначається багатьма фахівцями з теорії та практиці управління. Як справедливо зазначає Р.Цвилев, «визнання інформації важливим економічним ресурсом і кінцевим продуктом економіки стало поворотним пунктом у розвитку як економіки, а й економічного мислення. У опублікованій у 1996 р. доповіді ОЕСР зазначалося, що понад половина валового внутрішнього продукту розвинених країн світу посідає продукцію інформаційних галузей – телекомунікації, комп'ютерні центри, програмне забезпечення» [>7.С.14].

Зокрема, у російській економіці інформаційний сектор розвивається дуже динамічно, його вага не перевищує 5-7% ВНП проти 30-45% в розвинених країн. Кількість нових інформаційних технологій збільшилося проти початком 90-х значно, але частка ІКТ у вітчизняному ВНП вбирається у

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація