Реферати українською » Международные отношения » Стан і розвиток ЗЕД нафтової галузі Росії


Реферат Стан і розвиток ЗЕД нафтової галузі Росії

Страница 1 из 9 | Следующая страница

Федеральне агентство освіти Російської Федерації

>Байкальский державний університет економіки та права

Кафедра світової економіки

Курсова робота

на задану тему:

«Стан та розвитку ЗЕД нафтової галузі РФ. Роль НК ЮКОС»

Іркутськ 2008


Запровадження

Нині нафтової сектор паливно-енергетичного комплексу Росії одна із найбільш стійко працюючих виробничих комплексів російської економіки.

Нафтовий комплекс сьогодні забезпечує значний внесок у формування позитивного торгового балансу і за податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів. Цей внесок значно вищий частки комплексу у промисловому виробництві. На її частку припадає більш 16%произведенного ВВП Росії, четверта частина податкових і митних надходжень до бюджетів всіх рівнів, і навіть більш як третина що надходить у Росію валютних надходжень.

Такі високі показники пов'язані з значним ресурсним і виробничим потенціалом нафтової галузі. У надрах Росії зосереджено близько 14% розвіданих запасів нафти. Ці ресурси перебувають у основному для суші (приблизно 3/4). Приблизно 60% ресурсів нафти припадає на районів Уралу і Сибіру, що створює потенційні можливості експорту, як у західному, і у східному напрямах. У світових обсягах виробництва й експорту нафти (включаючи газовий конденсат) частка Росії зростає й нинішній момент становить близько 12%, що менше лише частки Саудівської Аравії. Економіка країни споживає лише менше третини видобутої нафти (включаючи продукти її переробки).

Здобич в країні здійснюють більш 240 нафтогазовидобувних організацій, причому 11 нафтовидобувних холдингів, включаючи ВАТ «Газпром», забезпечують більш 90% всього обсягу видобутку.

Отже нафтова промисловість грає величезну роль Росії і завжди є актуальною темою. Стратегічної завданням розвитку нафтової галузі є плавне і поступове нарощування видобутку зі стабілізацією її рівня на довгострокову перспективу.

НК «ЮКОС» є безумовним лідером з видобутку нафти серед російських компаній, однією з основних експортерів нафти і безперечно, відіграє серйозну роль розвитку нафтового комплексу РФ.

Мета моєї курсової роботи – з урахуванням узагальнення теорії та аналізу статистичних даних обгрунтувати пропозиціями щодо вдосконаленні зовнішньоекономічної діяльності нафтової галузі Росії і близько дійти висновків перспективи розвитку нафтової промисловості РФ.

І тому мені знадобиться виконати такі: розглянути різні думки експертів у цій галузі, дані державної статистики, і навіть офіційну інформації і висвітлити найважливіші аспекти, тенденції й особливо нафтової галузі Росії, що дозволить скласти уявлення про нинішній стан в промисловості й обгрунтувати пропозиції щодо розв'язання є розуміння проблем.

Об'єктами вивчення у роботі будутьпредприятия-експортери нафти, і навіть керівні органи зовнішньоекономічної діяльністю галузі.

Предметом дослідження будуть проблемних питань, пов'язані зі здобиччю, переробкою й організацією експортних постачання нафти, конкурентоспроможністю вітчизняних товарів хороших і впливом держави щодо стан та розвитку нафтової промисловості. У своєму дослідженні я застосовуватиму аналітичні і статистичні методи.


1. Тенденції на світовому ринку нафти у Росії

 

1.1 Структурні зрушення на світовому ринку нафти

Не дивно, що сьогодні популярним поясненням злету нафтових цін є політична версія – нестабільність на Близькому Сході. Але хоч вплив цієї чинника повністю виключати не можна, основною причиною навряд чи у ньому.

Дедалі більше фахівців дійшов думці, що високі ціни викликані структурними зрушеннями у виробництві та споживанні нафти. Масштабні зрушення у структурі нафтового ринку створюють короткострокові дефіцити, і у цілому у світовій економіці попит не на нафту відповідає споживання, дефіцити мають регіональний характер: нафту який завжди виявляється там, де найбільше потрібна.

Родовища, близькі до розвинених країн, – Північне море, Мексиканський затоку, у яких в1970-1980-е роки під впливом високі ціни почали добувати нафту, – сьогодні її вже близькі до вичерпаності. З'явилася потреба у масштабних інвестиціях у нові родовища і нафтоносні регіони у Західному Африці, Азії, Росії, які кілька років змогли б заміститивибивающие потужності. Виникли нові великі центри споживання – Китай, Індія. Потрібні нові нафтотранспортна інфраструктура.

Щоб сформувати нової структури глобального ринку потрібні час і гроші. Який вона, ніхто доки знає. Ця невизначеність та штовхає нафтові ціни на штурм нових і нових рекордів. І до реальних рекордів поки що зовсім, – ціна 40 дол. за барель сьогодні еквівалентна 28 дол. 1990 року і лише 18 дол. в 1980, – настільки високі ціни є, мабуть, найкращим свідченням нової структурної перебудови світової нафтової промисловості.

Основна прикмета те, що над ринком відбуваються структурні зрушення, – змінився характер залежності цін попиту і такі пропозиції.

Те, що впливає ціни більше, ніж пропозицію, говорить про наступі періоду дефіцитного ринку. Хоча загалом попит не на нафту сьогодні зростає начебто немає дуже швидко, приблизно за 3% на рік, зростання це дуже нерівномірний – в Азії він набагато вищі через дуже високих темпи зростання і великий енерго- і матеріаломісткості азіатських економік. Так було в Китаї у разі зростання ВВП близько 8–9% попит не на нафту 2004 року збільшиться на13%. У 2003 року Китай обійшов Японію і став другим найбільшим імпортером «нафти». На 10% на рік зростає попит не на нафту таки в Індії. А загалом частку Азії зараз доводиться 90% приросту загальносвітового споживання. Якщо Азіатському регіоні нічого очікувати ніяких макроекономічних шоків, то двозначні темпи зростання споживання збережуться в Азії остаточно десятиліття. Така нерівномірність зростання породжує регіональні дефіцити і це змушує світову нафтову галузь працювати у режимі гасіння пожежі – частина з нафтовихмини-кризисов останніх носили самелогистический характер на кшталт кризи осені 2000 року, коли над ринком виник фізичний дефіцит транспортних потужностей та продуктів нафтопереробки.

Проблема поглиблюється тим, що водночас зі структурою попиту змінюється від і структура пропозиції. Впродовж останнього десятиліття пропозицію нафти стало значно більше диверсифікованим. Крім традиційних центрів нафтоекспорту (як-от Близькій Схід) над ринком з'явилися нові – Росія (за радянських часів експорт нафти був у двічі менше, що тепер), Центральна Азія, Західна Африка. Паралельно на деяких старих центрах виробництва нафти видобуток падає. Пік видобутку Північному морі, США чи Південно-Східної Азії вже (Малайзія і Індонезія) пройдено на початку 1990-х. З того часу здобич у цих регіонах постійно знижується, а наявних запасів вистачить ефективної розробки (з прийнятним рівнем витрат) ненадовго – від восьми-десяти років у Північному морі, до дванадцяти-п'ятнадцяти років у континентальних США.

Скорочення власного видобутку означає необхідність заміщення внутрішнього виробництва імпортом. Така сама Індонезія, що є головою ОПЕК, останні шість місяців імпортувала на 20% більше нафти задля власного споживання, ніж експортувала. У імпорт щороку поповнюється 300 тис. барелей на добу, і в міру вичерпання наявних родовищ вона ростиме рішуче. Відтак нафту, яка надходить світовий ринок, змушені конкурувати дві групи країн. З одного боку це Китаю і інших країнах Азії, якою зростання споживання необхідний забезпечення економічного зростання. З іншого – навіть інших країнах, які мають заміщати вибуття власного видобутку, щоб підтримувати споживання колишньому рівні. Формально ситуація над ринком абсолютно стабільна – попит зростає помірковано, щодо його поточного покриття досить існуючого пропозиції, покриття у майбутньому досить запасів. Власне ринок переживає глибокий структурний криза.

1.2 Місце нафтової промисловості, у Росії

 

1.2.1 Структура і географія експорту РФ, результати діяльності ПЕК

>Стоимостние обсяги російського експорту до вирішальною мірою залежить від динаміки світових ціни паливно-сировинні товари. Відповідно, до сприятливих роки (1995–1996 рр., 2000 р.) експорт зростає, а при погіршенні світової кон'юнктури (1998 р., 2001 р.) – падає. У 1999–2000 рр. і натомість підвищення світових ціни вітчизняні енергоносії й решта видів сировини значно зросли поставки товарів у натуральному вираженні. У 2000р. було вивезено своєї продукції рекордну суму – близько 106 млрд. дол., зокрема більш 91 млрд. дол. склали відвантаження у країни далекого зарубіжжя. Через погіршення кон'юнктури обсяги постачань 2001 р. скоротилися, проте як і перевищували100-миллиардний кордон.

У географічної структурі експорту домінує європейський регіон, включаючи європейські республіки колишнього СРСР, – у сумі майже 70% всіх постачання у 2000 р. Найбільший експортний ринок для Росії – Європейський Союз, далі йдуть колишні соціалістичні держави Центральній і Східній Європи (ЦСЄ), які потіснили 2000 р. інші групи країн. На ЄС і ЦСЄ сьогодні доводиться переважна більшість всього вітчизняного експорту енергоносіїв, що з урахуванням зростання їх вартістю останнім часом істотно посилило позиції зазначених держав у зовнішній торгівлі Росії.

Разом про те, знизилася значимість країн азіатсько-тихоокеанського регіону, насамперед навіть Японії. Одночасно Китай став найважливішим споживачем російських товарів у регіоні. Найпомітніше ослабли позиції СНД, куди спрямовувалось 19–20% всього вітчизняного експорту до 1994–1998 рр. і трохи більше 13% 2000 р.

Найбільші експортні партнери Росії у далекого зарубіжжя – Німеччина, Італія, Китай, США, Нідерланди, Великобританія й Польща, з СНД – Україна, Білорусь і Казахстан. Найбільший експортний ринок протягом усього періоду 90-х – Німеччина.

Протягом 90-х уже минулого століття зазначалося посилення паливно-сировинний спрямованості російського експорту зі значним скороченні частки готових виробів – із близько чверті на початку десятиліття до приблизно 12% наприкінці періоду. Найбільшу питому вагу традиційно припадає на мінеральну паливо – загалом 45–50%, далі йдуть метали ідрагкамни – близько 25%, машини та устаткування – приблизно 10%. У цілому нині промислова становить 95% всього національного експорту.

Нині Росія найвищі коефіцієнти міжнародної спеціалізації (ставлення частки тій чи іншій товарної групи у російському експорті до питомій вазі відповідних товарів у світовому експорті) в паливно-сировинний ніші (5–6 за мінеральним палива, близько 3 по металам), тоді як і торгівлі хімічної продукцією відповідний показник вже значно нижчі від (порядку 0,9).

Останні 3 роки паливно-енергетичний комплекс Росії значно поліпшив свій потенціал. Обсяг видобутку нафти на 2003 року порівняно з 2000-го роком збільшився на 30,3%, газу – на 6,2%.

У 2003 року у ПЕК стався низку дуже важливих подій. У тому числі найбільш значимими є:

– прийняття Урядом Російської Федерації Енергетичної стратегії Росії на період до 2020 року;

– розгляд і був схвалення Урядом Російської Федерації основних напрямів розвитку нафто-газового комплексу Східного Сибіру, Далекого Сходу, і Північно-Західного регіону Росії;

– розробка й схвалення Урядом Російської Федерації Концепції розвитку ринку скрапленого газу побутових потреб;

У нафтової галузі:

– експлуатувалися об'єкти II черги Балтійської трубопровідної системи;

– завершено будівництво першу чергу нафтопроводу КаспійськогоТрубопроводного Консорціуму;

– введено на дію 3606 нафтових свердловин, 3 установки підготовки нафти потужністю 17,3 млн. тонн на рік, 5260 км промислових трубопроводів та інших.

У нафтопереробці введено ці нові потужності сумарною продуктивністю близько 3,5 млн. тонн на рік.

У 2003 року, за умов високу ціну зовнішньому ринках, було досягнуто рекордний приріст видобутку нафти, становив 41,8 млн. тонн. Річний видобуток нафти з нестабільним газовим конденсатом становила 421,4 млн. тонн.

За 2003 рік у розробку введено 29 нових родовищ, видобування нафти у тому числі кінця року становить близько 733 тис. тонн. Загалом із нових родовищ, уведених у дію у 1998-2003 рр., 2003 року видобуто 27,9 млн. тонн нафти.

Здобич в країні здійснюють більш 240 нафтогазовидобувних організацій, причому 11 нафтовидобувних холдингів, включаючи ВАТ «Газпром», видобувають більш 90% всього обсягу.

Зазначається зростання інших показників нафтовидобутку, зокрема, зросла на 255 тис. т (+3%) проходка в експлуатаційному бурінні, вона становить 8576 тис. м.

Ресурсний потенціал суб'єктів Російської Федерації, біля що у час працює нафти і є, не достатній для відтворення економічно ефективних з розробки запасів. Нафтові компанії та ВАТ «Газпром» проводять геологорозвідувальні роботи у нових регіонах і шельфах морів у недостатньому обсязі, що є наслідком набрання нею чинності нового Податкового кодексу скасування відрахувань на відтворення мінерально-сировинної бази.

Подальші перспективи нафтовидобувної галузі пов'язано з освоєнням розвіданих нафтових запасів, близько 80% яких у віддалених і північних районах країни, що ускладнює видобуток нафти й збільшує вартість транспортування сировини до на переробні підприємства і регіонам споживання.

У 2003 року ВАТ «АК «Транснафта» прийняв остаточно і транспортовано у системі магістральних трубопроводів 415,5 млн. тонн нафти, що у 11% вище рівня 2002 року. Виконано всіх зобов'язань за транзит.Виполнена «Комплексну програму технічного переоснащення, реконструкції та капітального ремонту об'єктів магістральних нафтопроводів на 2001–2003 роки».

Вивезення нафти межі терені Росії 2003 року по балансовому звіту становив 228 млн. т, що у 38,30 млн. т (на 20,2%) більше, порівняно з 2002 роком.

Обсяг нафтопереробки на 2003 року зріс на 5 млн. т і становить 190 млн. тонн. Відповідно збільшилося виробництво нафтопродуктів.

З липня 2003 року цілком припинено виробництво і етилірованого автомобільного бензину на відповідність до федеральним законом Російської Федерації №>34-ФЗ від 22 березня 2003 року. Збільшилося виробництво високооктанових марок автобензинів, дизельного палива із вмістом сірки до 0,035%, відповідального вимогамEN 590 (>ЕВРО-3).

Добування газу загалом країні 2003 року становив 620,2 млрд. куб. м – 104,3% факт 2002 року.

Збільшенню загального обсягу видобутку газу сприяли введення на дію потужностей на Ямбурзькому іЯмсовейском родовищах у Західній Сибіру, пускового комплексу з видобутку газу наЗаполярном газоконденсатному родовищі, і навіть зростання видобутку нафтовидобувними підприємствами (попутний газ) і незалежними виробниками газу.

Підприємствами ВАТ «Газпром» видобуто 532,4 млрд. куб. м, що від рівня 2002 року в 12,4 млрд. куб. м (+2,0%), підприємствами нафтової промисловості – 39,5 млрд. куб. м (зростання на 14,1%). Добування газу незалежними

Страница 1 из 9 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація