Реферати українською » Международные отношения » Світові ринки сировини і продовольства


Реферат Світові ринки сировини і продовольства

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Зміст

Запровадження

1. Світовий ринок сировини

1.1 Роль сировини на світовому ринку

1.2 Ситуація на ринках сировини

1.3 Міжнародна торгівля ресурсами

1.3.1 Нафта

1.3.2 Газ

1.3.3 Вугілля

1.3.4 Ліс

2. Світовий ринок продовольства

3. Росія на світовому ринку

3.1 Товарна структура російського експорту

3.2 Товарна структура російського імпорту

Укладання

список використаних джерел


Запровадження

У розвитку світового господарства є комплекс нижченаведених проблем, що з використанням мінеральних ресурсів. Економічні потрясіння середини 1970-х років переконливо показали, що у певних умов ці проблеми можуть серйозно впливати все хід економічного розвитку, мати негативний вплив на стан виробничої, валютно-фінансової, зовнішньоекономічної та інших сфер господарства цілих груп держав.

Виробництво і споживання мінеральних ресурсів стало світовим, через міжнародний поділ праці що охоплюють всі країни. Мінеральне сировину є вихідний матеріал будь-якого виробничого процесу, його матеріальну основу. Питома вага сировини широко коливається залежно від усієї продукції: вартості машинобудування вона становить 10-12%, у продукції основного хімічного синтезу - 80-90%.

>Добивающие галузі посідають величезне місце у світовому виробництві - до 11%ВМП. На частку яких припадає 1/3 промислової продукції (1999 р.). Мінеральні ресурси грали значної ролі в економіці багатьох країн, будучи однією з джерел багатства і доходу. У тривалому ретроспективі відкриття нових мінералів, сплавів, нових методів видобування і виробництва мінералів справляло значний вплив на промислова розбудова і споживання.


1. Світовий ринок сировини

1.1 Роль сировини на світовому ринку

Нерівномірність розміщення мінеральних ресурсів у надрах Землі, і навіть різна забезпеченість країн земельними і лісовими ресурсами сприяють розвитку міжнародного поділу праці та цій основі - міжнародних економічних відносин. На початку 1990-х рр. каналами експорту реалізовувалося, % видобутку чи духовного виробництва: олова - 97, залізної руди - близько 70, марганцевої руди - понад 60, нафти - понад 50 відсотків, алюмінію - близько 50, вугілля й газу - 11, пиломатеріалів - 34, кави - 83, зерна - 11.

Внаслідок зниженняресурсо- і матеріаломісткості господарства розвинутих країн та розвитку власного видобутку з корисними копалинами деякі з них (США, Канада, Австралія, Норвегія) сталося значне ослаблення залежності країн Заходу від імпорту із держав. У той самий час індустріалізація низки країн (нові індустріальні країни Південно-Східної Азії вже, Індія, Пакистан) веде до збільшення споживання сировини й палива, отже, до зменшення сировинного експорту з цих країн і збільшення імпорту цих товарів. У розвитку світової торгівлі на природні ресурси у другій половині XX в. проявився низку дуже важливих тенденцій (табл.1). Скорочення частки паливно-сировинних товарів у торгівлі зумовлено зниженнямматериало- і енергоємності виробництва, у розвинених країн. Причому поруч із відносним зменшенням вивезення неопрацьованого сировини отримує переважне розвиток експорт спеціально підготовленого сировини підвищеного якості (наприклад, котунів замість залізної руди) і напівфабрикатів.


Таблиця 1 - Питома вага мінерального палива, сировини й продовольства на світовому експорті, %

Статті експорту 1985 р. 1996 р.
А 1 2
Мінеральне сировину й паливо 21,9 11,2
До того ж:
руди і мінерали 3,7 3,1
паливо 18,2 8,1
Сільськогосподарські продукти 13,7 11,4
До того ж:
продовольчі товари, напої, тютюн 10,4 9,0
сировинунепродовольственное 3,3 2,5

Джерело: WorldTradeOrganization.AnnualReport, 1997.Vol. II.P.9.

У цілому нині експорт мінерального сировини, палива має особливе значення переважно для країн, тому що ці товарні групи становлять основну частину їхніх експорту.

1.2 Ситуація на ринках сировини

У 90-х роках в гірничодобувної промисловості світу зміцнилися позиції західних ТНК: під впливом боргового кризи зменшилася роль державних компаній країн. Унетопливном секторі десять найбільших компанії контролюють 30% виробництва мінеральних ресурсів, виключаючи Східній Європі. Найбільші західні чи контрольовані західним капіталом гірничодобувні компанії домінують в експорті, вони ж контролюють основні переробні потужності. У 80-90 роки три-шість ТНК контролювали 75% поставок сирої нафти, 80-85% міді, 90-95% залізної руди, 75-80% олова, 50-60% фосфатів, 80-85% бокситів. Так, у другій половині 90-х над ринком міді домінували 3 компанії, а алюмінієвої промисловості 2 компанії контролювали майже 4/5 виробничих потужностей країн.

Обстановка на світові ринки змінилася за результаті збільшення експорту металів із колишнього Радянського Союзу. Якщо у виробництві у країнах Східної Європи зазвичай грали відносно незначну роль динаміці цін, всі вони придбали дедалі більшу значення 90-х років.

Відзначені зміни викликали зрушення в функціональної структурі міжнародних ринків мінерального сировини. Зокрема, над ринком нафти лише 10-15% поставок здійснюється за офіційним цінами на контрактних засадах, а 30-35% поставок реалізується на касової основі.

1.3 Міжнародна торгівля ресурсами

1.3.1 Нафта

Нафта продовжує посідати позиції на світовому ринку палива. У 1990-х рр. середньорічний обсяг видобутку нафти становив 3,3-3,4 млрд. т (зокрема 1996 р. країнами, млн. т: Саудівська Аравія - 410, США - 325, Росія - 290, Іран - 185, Норвегія - 155, Китай - 155, Венесуела - 150, Мексика - 145). На країни - члени ОПЕК доводиться 43% всієї світового видобутку (1995 р.). На експорт спрямовується близько половини всієї видобутої у світі нафти. Частка країн - членів ОПЕК у світовій експорті нафти становить близько 65%. Падіння нафтових цін у середині 80-х рр. змусило ці країни зменшити її видобуток, запровадити граничні квоти видобутку про те, щоб зберегти й наскільки можна підвищити ціни. Однак у 1998 р. сталося нове зниження нафтових цін під впливом світової кризи, що призвів до скорочення попиту енергоносії, насамперед у країнах Східної і Південно-Східної Азії вже.

Залежність промислово розвинутих країн від імпорту нафти, зокрема хто з членів ОПЕК, усе ще залишається високої: майже сто% - Японія, 95% - Франція та Німеччині, 40% - США.

Очікується, споживання нафти на світовій економіці під час до 2015 р. зростатиме загалом на 1,5% на рік. Найвищі темпи приросту (близько 2,5% на рік) очікують країнах, що пов'язано із розвитком обробних галузей в промисловості й формуванням сучасної інфраструктури. У найрозвиненіших країнах споживання зростатиме на 0,7 % на рік у основному задля задоволення потреб автомобільного і повітряного транспорту.

Більшість потужностей нафтопереробної промисловості зосереджена розвинених країн, зокрема США - 21%, у Європі - 20, Японії - 6%. Перед в Росії припадає 17%. Територіальний розрив найважливішими районами добування і нафтопереробки обумовлює величезні масштаби морських перевезень нафти. Головні напрями її міжнародних морських вантажопотоків починаються в портах Перської затоки і йдуть до Західній Європі Японії. До важливих вантажопотоків ставляться Карибське море (Венесуела, Мексика) - США, Південно-Східна Азія - Японія, Північна Африка - Західна Європа.

Потоки нафти трубопроводах направляються з Канади на США, із Західного Сибіру і Поволжя - на Центральну і Східній Європі, а майбутньому трубопровідний транспорт має грати основну роль поставці нафти Каспію.

Однак у останні десятиліття нафтопереробна промисловість переміщається в країни (їхня частка зросла із 25-ма% наприкінці 60-х рр. до 40% у середині 1990-х рр.). У результаті почалося скорочення потужностей у Західної Європи.


1.3.2 Газ

На експорт надходить близько 15% всього видобутого газу. Найбільшим експортером газу є Росія (близько тридцяти% світового експорту), потім ідуть Нідерланди, Канада,

Норвегія, Алжир. Головні імпортери газу - США, Японія, Німеччина, Франція, Італія. Близько 75% поставленого експорту газу транспортується газопроводами, інші 25% - в скрапленому вигляді спеціальнимисудами-газовозами (з Індонезії - до Японії, з Алжиру - до Європи).

1.3.3 Вугілля

На експорт щорічно надходить 8-9% світового видобутку. Найбільшими експортерами вугілля є Австралія, США, ПАР, Польща, а імпортерами - Японія, Південну Корею, Італія.Гер манія та Велика Британія з експортерів вугілля перетворилися на його імпортерів, оскільки австралійський і південноафриканський вугілля стоїть втричі дешевше видобутого дома.

1.3.4 Ліс

Головними експортерами і імпортерами лісових товарів були й залишаються промислово розвинених країн. Перед Канади на 1996 р. доводилося 17,3% світової торгівлі лісовими товарами, США - 12,7%, Швеції - 10%, Фінляндії - 8,4%, Росії - всього 2,3%. Найбільшими імпортерами є країни Західної Європи, Японія, країни Близького Сходу.

У лісовий промисловості Росії у 90-х рр. відбувалося падіння виробництва. Так, виробництво пиломатеріалів впала з 75 млн. м3 1990 р. до 20,8 млн. м3 1996 р., целюлози - з 5,7 млн. тонн на 1992 р. до 3,0 млн. тонн на 1996 р., папери - з 3,6 млн. т до 2,3 млн. т за ж період. Російський експорт хвойних пиломатеріалів скоротився за 1992-1996 рр. із сьомої до 4,6 млн. м3.

Серед причин кризи цій галузі - скорочення інвестиційного попиту будівельні матеріали, виснаження лісів, що прилягають до залізницях і судноплавних річках; низький рівень переробки деревини (переважання пиломатеріалів при щодо слабкому розвитку целюлозно-паперової і меблевої промисловості).


2. Світовий ринок продовольства

Частка сільськогосподарської продукції у світовому експорті до останні десятиліття неухильно знижується: по продовольчих товарах з 13% 1970 р. до 9% 1996 р., по сільськогосподарському сировини - із сьомої до 2,5%. Таке зниження пояснюється, по-перше, успіхами в самозабезпеченні продовольством Західної та Центральної Європи, Китаю та Індії, а по-друге, використанням замість натурального сільськогосподарської сировини замінників. До того ж у останні десятиліття спостерігається яскраво виражена тенденція до випереджаючому зростанню торгівлі готовими до використання продовольчими товарами.

У Світовому експорті продовольчих товарів частка розвинутих країн майже змінилася (72,4% 1970 р. і 72,1% 1996 р.), тоді як частка країн цей час зросла з 17,5 до 20,9%, а частка із перехідною економікою, навпаки, знизилася з 9,9 до 6,6%.

Світові експортні ресурси зерна становлять щороку близько 200 млн. т (10-11% цьогорічного валового збору), зокрема 90 - 100 млн. т пшениці, 60-70 млн. т кукурудзи, 15-20 млн. т рису. Головними експортерами пшениці є США, Канада, Франція, Австралія і Аргентина, а кукурудзи - США. Найбільші імпортери пшениці - Китай, Японія, Бразилія, Єгипет. Лідируючі позиції з світовому експорті рису займають Таїланд, США, В'єтнам, М'янма, Пакистан, а значними імпортерами виступають Індонезія, Бангладеш, Іран, КНДР, Саудівська Аравія, Бразилія.

Найбільшим імпортером збіжжя у 70-80-ті рр. був Радянський Союз перед (середньорічний обсяг закупівель в 1986-1990 рр. сягав 32,4 млн. т, чи 16,9% цьогорічного валового збору збіжжя у СРСР свої ж таки роки). Росія 1990-1991 рр. імпортувала по 20 млн. т зерна щорічно, 1992 р. - 27 млн. т, але у 1993 р. у зв'язку з скороченням попиту фуражне зерно імпорт знизився до 11 млн. т, а 1994 - 1997 рр. взагалі зійшов нанівець.

Основні постачальники яловичини є Австралія, Бразилія, Нідерланди, Канада та; баранини - Австралія і Новій Зеландії; биткою птахи - США, Франція, Бразилія. На світовий ринок щорічно споживають понад 5 млн. голів великої рогатої худоби, 9-10 млн. голів свиней і 15 млн. овець. Основними експортерами живого племінного худоби є США, Канада і країни - члени ЄС.

Щорічний обсяг світової торгівлі молочними товарами перевищує 11 млн. т. У експорті сиру лідирують Нідерланди, Ірландія, Данія й Франція, а олії - Новій Зеландії, Нідерланди, Ірландія, Данія. Великим імпортером молокопродукції є Росія.

На початку 1990-х років найдинамічніше розвивався експорт фруктів, і овочів, риби і морепродуктів.Умеренними темпами збільшувалася торгівля молочними продуктами, насінням олійних культур, мастилами й м'ясом. Експорт зернових, цукру, кави, какао, чаю піддавався значним коливань, але загалом не підвищився. Хоча зернові і є найбільшої позицією в міжнародному обміні продовольством, їхня частка до початку 90-х впала проти початком 80-х з 20 до 15%. Питома вага цукру, кави, какао і чаю за період знизився з 14-ма до 10%. Частка фруктів, і овочів, навпаки, підвищилася з 12 до 14%, а риби і морепродуктів - із сьомої до 8,5%. Питома вага інших провідних товарних груп істотно посутньо не змінився: на насіння олійних культур, жири, олії і шпроти наприкінці 80х років припадало близько 12%, на молочних продуктів - 6,5% експорту. У першій половині 90-х спостерігалася тенденція прискореного зростання торгівлі продовольством, готовий до вживання і з вищим рівнем обробки проти масовим продовольчим сировиною.


3. Росія на світовому ринку

3.1 Товарна структура російського експорту

 

Нині ЄС має однобокий характер. У ньому увиразнюється гіпертрофована залежність від вивезення вузьке коло товарів, передусім нафти, нафтопродуктів, газу, металів і >лесотоваров. Різкоусилившаяся в пострадянський період сировинна спрямованість нашого експорту наочно характеризується даними табл. 2. Вони показують, частка палива, сировини й напівфабрикатів нині становить близько 90 відсотків% експорту РФ у країни "далекого зарубіжжя".

Таблиця 2 - Товарна структура експорту РФ у країни "далекого зарубіжжя" в 1990-2003 рр. в фактично які діяли (поточних) цінах

>п/п

Товарні

групи

1990 1995 1999 2000 2002 2003
>млрдолл % >Млр дол % >Млр дол % >Млр дол % .млр дол % >Млр дол %
А 1 2
Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація