Реферат Міжнародна економіка

Страница 1 из 3 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

До Про М Т Р Про Л Ь М А Р Про Б Про Т А

по дисципліні« Міжнародна економіка »


Слухач : ........................…………............................Сидоркевич Дмитро Іванович


Спеціальність, група : .............................ЗФ – 02 ( фінанси )


Керівник : ..............................................................Петкова Леся Омел’янівна


Результат, дата:


Реєстраційний номер, дата:


м. Черкаси

2002 р.


З А У Д А М М Я


1. Міжнародні валютно-кредитні організації .....…...................................................- 3


2. Міжнародний туризм ...................…......................................................................................…...- 5


3. як ві вважаєте, за правилами ГАТТ-СОТ дозволяєть чи ані експортні субсидії, за які умів й чому? .........……...…….........................................- 17


4. Завдання ........................................................................................................................…………....................- 19


Література ..............................................................................................................................................- 20

  1. Міжнародні валютно-кредитні організації.

Міжнародні фінансові організації (МФО) створюються шляхом об'єднання фінансових ресурсів країнами-учасниками для рішення визначених завдань в області розвитку світової економіки. Цими завданнями можуть бути:

  • операції на міжнародному валютному й фондового ринку із метою стабілізації й регулювання світової економіки, підтримки й стимулювання міжнародної торгівлі;

  • міждержавні кредити - кредити на здійснення державних проектів й фінансування бюджетного дефіциту;

  • інвестиційна діяльність/кредитування в області міжнародних проектів (проектів, що торкають інтереси декількох країн, що беруть доля в проекті як прямо, то й через комерційні резиденти)

  • інвестиційна діяльність/кредитування в області “внутрішніх” проектів (проектів, що безпосередньо торкається інтереси однієї чи країни комерційної організації-резидента), здійснення які здатне зробити сприятливий вплив на міжнародний бізнес (наприклад, інфраструктурні проекти, проекти в області інформаційних технологій, розвитку транспортних й комунікаційних мереж й т.п.)

  • благодійна діяльність (фінансування програм міжнародної допомоги) й фінансування фундаментальних наукових досліджень.

як приклади міжнародних фінансових оранизаций можна назвати Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк, Європейський Банк Реконструкції й Розвитку, Міжнародна Фінансова Корпорація. Усі ці організації активно беруть доля в фінансуванні російських проектів.


Для здійснення своїх функцій МФО використовують всього спектра сучасних технологій фінансового і інвестиційного аналізу й керування ризиками, від фундаментального дослідження потенційного інвестиційного проекту (для чого, найчастіше, залучаються спеціалізовані чи команди інститути експертів міжнародної кваліфікації, міжнародні аудиторські фірми і інвестиційні банки) до операцій на глобальних фондових ринках (ринках похідних цінних паперів).

Ефективність діяльності МФО в значній мірі залежить від взаємодії із урядами і урядовими орагнизациями країн-учасниць. Так інвестиційна діяльність МФО найчастіше припускає тісне співробітництво із державними експортними кредитними агентствами, що здійснюють страхування й керування ризиками по великих міжнародних проектах.


Докладніше механізм дії МФО Мені хотілося б розглянути на прикладі Міжнародного Валютного Фонду, членом - засновником якого був Український Союз, чиїм правонаступником є Росія


Статті догоди Міжнародного Валютного Фонду прийняті 22 июля 1944 року в Бреттон-Вудсі, штат Нью-Хемпшир (США), на Валютно-фінансовій конференції Об'єднаних націй. Як води сили 27 грудня 1945 року. З виправленням, що набрало чинності 28 июля 1969 року в результаті змін, затверджених резолюцією Заради керуючих N 23-5 від 31 травня 1968 року; із виправленням, що набрало чинності 1 апреля 1978 року в результаті змін, затверджених резолюцією Заради керуючих N 31-4 від 30 апреля 1976 року; із виправленням, що набрало чинності 11 листопаду 1992 року в результаті змін, затверджених резолюцією Заради керуючих N 45-3 від 28 червня 1990 року.


Міжнародний валютний фонд

Міжурядова валютно-кредитна организцаия по сприянню міжнародному валютний сотрудничесству на основі консультацій його членів й надання їм кредитів. Створений у 1944 р., має более 150 країн-членів. МВФ займається збором й обробкою статистичних даних із питань міжнародних платежів, інфляції, валютних ресурсів, величини валютних резервів, копійчаного обігу, державних фінансів й ін. Статут МВФ зобов'язує країни при одержанні кредитів дават інформацію про стан економіки країни, золотовалютних резервів й т.п. Крім того, країна, що взяла кредит, винна виконувати рекомендації МВФ по оздоровленню своєї економіки. Однієї із основних завдань МВФ є регулювання валютних курсів й підтримка стійкості валютних паритетів.


Завдання Міжнародного Валютного Фонду:

(1) Сприяти розвитку міжнародного співробітництва у валютно-фінансовій сфері у межах постійного заснування, що забезпечує механізм для консультацій й спільної роботи над міжнародними валютно-фінансовими проблемами.

(2) Сприяти процесу розширення й збалансованого зростанню міжнародної торгівлі й за рахунок цого домагатися досягнення й підтримки високого рівня зайнятості й реальних доходів, а також розвитку виробничих ресурсів всіх держав-членів, розглядаючи ці дії як першочергові задачі економічної політики.

(3) Сприяти стабільності валют, підгримувати упорядкований валютний режим серед держав-членів й уникати використання девальвації валют із метою одержання переваги в конкуренції.

(4) Робити допомога в створенні багатобічної системи розрахунків по поточним операціях між державами-членами, а усуненні валютних обмежень, що перешкоджають зростанню світової торгівлі.

(5) За рахунок тимчасового надання загальних ресурсів Фонду державам-членам при дотриманні адекватних гарантій створювати у яких стан упевненості, забезпечуючи тім самим можливість виправлення диспропорцій у їхніх платіжних балансах без використання мір, що можуть завдати шкоди добробуту на національному чи міжнародному рівні.

(6) ВІДПОВІДНО до вищевикладеного - скорочувати тривалість порушень рівноваги зовнішніх платіжних балансів держав-членів, а також зменшувати масштаби цих порушень.


2. Міжнародний туризм.

2.1. Вступ

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає усі можливості для ознайомлення із історією, культурою, звичаями, духовними й релігійними цінностями даної країни й її народу, й дає дохід у скарбницю. Не говорячи уже про тих, що “годує” ця система дуже багато фізичних й юридичних осіб, чи так інакше зв'язаних із наданням туристичних послуг. Крім значної з статтею прибутку туризм є ще і одним із могутніх факторів посилення престижу країни, зростанню її значення в очах світового співтовариства й рядових громадян.

Туристична діяльність у розвитих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам здобули 58 млрд. $, Франція і Італія - по 27 млрд. $, Іспанія -25 млрд. $

У Росії туристичний бізнес розвивається із переважною орієнтацією на виїзд. Переважлива більшість діючих ми туристичних фірм воліють займатися напрямком своїх співвітчизників за рубіж, й лише невелика їхня частина працює на залучення гостей у тобто вусі робиться так, що капітал від тур. бізнесу спливає за рубіж. Яка ж картина міжнародного ринку тур. послуг тепер, як він у перспективі змінюється? У умовах, що створилися, ці запитання представляються актуальними, саме тому нами був обрана тема даного реферату.

У науковому розумінні ринок- це органічна частина капіталістичної системи товарного господарства, основою якого є виробництво продукту як товару.

При розгляді предмета економічної теорії були виділені 4 сфери виробничих відносин:

виробництво — розподіли — обмін — споживання.

Суспільне виробництво має своєю метою споживання. Алі перш, ніж продукт товарного виробництва дійде до споживання, він підлягає розподілу і обміну. Розподіл - це результат виробництва, не лише із погляду форми, алі й змісту, бо розподілятися можуть лише продукти

роботи, капіталу й землі. Розподіл Веде до утворення грошових доходів суспільства у виді заробітної плати, прибутку й ренти.


2.2. Індустрія туризму й її розвиток у сучасних умовах.

У даний година індустрія туризму є однієї із найбільше що динамічно розвиваються форм міжнародної торгівлі послугами. О 20-й років середньорічні темпи зростання кількості прибуттів іноземних туристів у світі склали 5,1%, валютних надходжень - 14%. Згідно даним всесвітньої туристичної організації, у 1995 році у світі було б зареєстровано 576 мільйонів прибуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярда доларів (без обліку надходжень від міжнародного транспорту). У цілому обсяги валютних надходжень від туризму за період із 1950 по 1995 рік виросли в 144 рази.

За прогнозами експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму якщо продовжуватися й далі. По різних підрахунках, до 2000 долі ця галузь стані ведучою експортною галуззю у світі. Очікується, що при збереженні сформованих темпів зростанню число міжнародних подорожей до 2005 долі досягне 900 млн. Чоловік, а до 2010 долі збільшиться й складі порядку 937 млн. Чоловік.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежати наступні фактори:

1. Економічний ріст й соціальний прогрес привели до розширення обсягу ділових поїздок й поїздок із пізнавальними цілями.

2. Удосконалювання всіх видів транспорту здешевило поїздки.

3. Збільшення числа найманих робітників та службовців у розвитих країнах й підвищення їхнього матеріального й культурного рівня.

4. Інтенсифікація роботи і одержання працюючими более тривалих відпусток.

5. Розвиток міждержавних зв'язків й культурних обмінів між країнами привело до розширення міжособистих зв'язків між й усередині регіонів.

6. Розвиток сфери послуг стимулювало розвиток сфери перевезень й технологічний прогрес в області телекомунікацій.

7. Ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах й спрощення прикордонних формальностей.

Значення туризму у світі постійно зростає, що пов'язано зі зрослим впливом туризму на економіку окремої країни. У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

- міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни й засіб для забезпечення зайнятості.

- міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс й ВНП країни.

- міжнародний туризм сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму.

З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть доходи населення й підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводити до розвитку економічної інфраструктури країни й мирних процесів. У такий спосіб міжнародний туризм варто розглядати, згідно із економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входити до трьох найбільших галузей , уступаючи нафтовидобувній промисловості і автомобілебудуванню, питома ваги які у світовому експорті 11% й 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний дохід країн світу від міжнародного туризму складав 7% від загального обсягу світового експорту й 3% від світового експорту послуг.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає.

Міжнародний туризм у світі вкрай не рівномірний, що порозумівається в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн й регіонів.

Най-більший розвиток міжнародний туризм одержавши в західноєвропейських країнах. На частку цого регіону приходитися понад 70% світового туристичного ринку й близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% приходитися на Америку, менш 10% - на Азію, Африку і Австралію разом узяті.

Всесвітня організація у туризмі у своїй класифікації виділяє країни, що є переважливо постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) й країни що є, в основному, приймаючих туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв'язків спричинило за собою створення численних міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їхнє число входять: спеціалізовані заснування системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де запитання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично й не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні й регіональні організації у туризмі.

Відповідно до Статуту ВІД, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку й міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги й дотримання прав людини поза залежністю від раси, підлоги, мови й релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

ВІД прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед які:

— Манільська декларація про туризм у світі (1980);

— Документ Акапулько (1982);

— Хартія у туризмі й Кодекс поводження туриста (Софія, 1985);

— Гаазька декларація у туризмі (1989).

До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться Конференція ООН у туризмі й подорожам, економічний й соціальна Рада (ЕКОСОС). Організація Об'єднаних Націй із питань утворення, науки й культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація роботи (МАРНОТРАТ), Міжнародна асоціація транспортної авіації (ІАТА).

Під туристичною індустрією розуміється сукупність виробничих, транспортних й торгових підприємств, що роблять й реалізують туристичні послуги й товари туристичного попиту.

З розвитком масового організованого туризму й переходом його на нову основу, що спирається на розвиту туристичну індустрію й сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги турагентів й позбавлених найчастіше юридичної й господарської незалежності.

По-другу, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, що перетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у виді інклюзив - турів.

По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній й банків, що здійснюють операції по представленню туристичних послуг клієнтам.

Усі вищезгадані категорії фірм відрізняються друг від друга по функціях й характері діяльності.

Туристичні агентства — це роздрібні фірми, що виконують роль посередників між туроператорскими фірмами і обслуговуючими підприємствами, із одному боці, й клієнтами-туристами, із іншої. Турагенства чи організують тур, пропонованими туроператорскими фірмами, чи займаються наданням окремих видів послуг індивідуальним чи туристам групам обличчя, установлюючи безпосередні зв'язки із транспортними організаціями, готельними корпораціями, екскурсійними бюро. Продажів турів здійснюється за цінами, установлюваним туроператорами й зазначеним у їхніх проспектах. За реалізацію інклюзивів-турів турагенства одержують визначена комісійна винагорода від туроператорів.

Реалізація окремих видів послуг здійснюється за цінами, установлюваним їхніми виробниками, а й за надання розрізнених послуг турагенства можуть установлювати визначені націнки до роздрібних цін виробника. Більшість турагенств знаходиться в сфері впливу великих туристичних оптових фірм, авіаційних компаній, готельних корпорацій й торгових фірм.

Туроператорские фірми — це насамперед оптові фірми, що виступають посередниками між підприємствами туристичної індустрії й турагенствами. Смороду реалізують тур від свого імені через турагенства чи

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація