Реферати українською » Музыка » Музична педагогічна Концепція Б.В. Асаф'єва


Реферат Музична педагогічна Концепція Б.В. Асаф'єва

Страница 1 из 3 | Следующая страница

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

>МузичнапедагогічнаконцепціяБ.В.Асаф’єва


>Зміст

>Вступ.

>Розділ 1.Б.В.Асаф’єв –музикознавець, педагог,суспільнийдіяч.

1.1Життя йтворчіздобуткиБ.В.Асаф’єва.

1.2МісцеБ.В.Асаф’єва впроцесіформуваннямузично-історичноїосвіти

>Розділ 2.Поняттяінтонування якважливаскладовамузичноїпедагогічноїконцепціїБ.В.Асаф’єва.

2.1Методинавчання заБ.В.Асаф’євим

2.2Поняттяінтонації вмузично-теоретичнихдослідженняхАсаф’єва

2.3Інтонування якскладовийелементстановлення тарозвиткумузичногомисленняучнів

2.4.Сутністьпоняттямузичноїформи заБ.В.Асаф’євим

>Висновки

>Література


>Вступ

У усічасимузику якпотужнупсихологічну силунамагалисявикористовувати длявпливу напочуття та волю людей. Насьогоднішньомуетапірозвиткумузичноїпедагогіки сталоцілкомочевидним, щонеможливо будуватиконцепціюнавчаннямистецтву,спираючисьлише напринципизагальної дидактики, Яка вповномуобсязірозповсюджується навидипізнання,пов’язані ізестетичнимосвоєнням світу.Вивченняпедагогічногодосвідупередовихдіячівминулого івпровадження їхнідосвіду всучаснупедагогічну практику –головне заподіянняпедагогівмузичногомистецтва.

>Комплексневивченнямузичнихпедагогічнихконцепційвидатнихдіячівминулого стало насьогоднізагальнонауковоюпроблемою,аджепедагогічніметоди іприйомививченнямузики,запропоновані вминулому,можуть статі внагоді впроцесінавчаннямузики. Характерсоціальноговпливу,виховнезначеннямузикипередбачаєособливемісце цогомистецтва усистемілюдськихцінностей.Утвердженнягуманістичноїпарадигмиосвіти, основоюякоїпокладенасамоцінністьособистості іствореннянайбільшефективних умів дляїїрізнобічноготворчогорозвитку,обумовлюєнеобхідністьподальшої розробкипроблемизалучення домузики якчастинидуховної культури.Прогресмузичної науки і практикизабезпечується яксучаснимиінноваційними методами, то йзбереженнямтрадицій,узагальненнямнакопиченогодосвідупередовихдіячівмузичногомистецтва йвикористанням його длявирішенняновітніх завдань.

>Об’єктомдослідження ізобраної тими сталамузичнапедагогічнаконцепція БорисаВолодимировичаАсаф’єва,якийвідстоювавціліснийпідхіддослідженнямузики як „>мистецтваінтонованогозмісту”.Виявленняінтонаційноїспецифікивиконання,встановленнядіалектичноговзаємозв’язкупроцесівстворення,виконання тасприйняттямузики сталиметодологічноюосновою Сучасноїтеоріїмистецтвавиконання іпедагогіки.Педагогічні ідеїАсаф’єва неотримали широкогозалучення дотеорії і практики,однак за своїм масштабом йзмістомзалишилисяперспективними дляподальшоговивчення. Тому предметомдослідження сталиметодинавчаннямузикиБ.В.Асаф’єва й йоготеоріяінтонації.

>ТеоріяінтонаціїБ.В.Асаф’єваєметодологічноюосновоювивченняпитань ізмузикознавства.Окреміположенняцієїтеоріївикористовуються усучаснійестетиці,соціології,психології,фізіології,семіотиці,лінгвістиці таіншихдотичних областяхнауковогознання.Обрана проблемадослідженнязалишаєтьсяактуальною насьогоднішній день йпотребуєподальшоговивчення ізапровадження в практикуположеньнауково-педагогічногодосвідуБ.В.Асаф’єва.

Усучаснихсоціально-економічнихумовахметоюосвіти увищихнавчальних заставах культури й мистецтвєрозвиток умайбутніхфахівцівпрофесійноїкомпетенції і культури,створенняможливостейсамовдосконалюватися утворчійдіяльності.Музична діяльністьвідноситься донайважливіших сферсоціально-культурноїдіяльності таоб’єднує усобіствореннямузичнихтворів, їхнісприйняття таінтерпретацію. Упроцесінавчаннямузична діяльністьє нелишеціллю, але й іефективнимзасобомхудожньо-естетичноговиховання.Воназаснована навзаємодії втріаді: студент –музичнийтвір –викладач.Такавзаємодіявідображаєлогікумузичноїдіяльності інадаєданомукультурно-педагогічномупросторунасиченоговиховногозмістузізначнимформуючимпотенціалом.

Проблемамрозвиткумузичної культури тамузичноїдіяльностіприділяв багатоувагиБ.В.Асаф’єв,педагогічні ідеїякогорозглядаються в нашійроботі.Асаф’єв БорисВолодимирович був композитором,музикознавцем, педагогом,суспільнимдіячем.Центральною в йогонауковомуспадкуєтеоріяінтонації.Крім цоговінувів йобґрунтувавпоняттясимфонізму як методу,зробивзначний внесок урозвитокестетики,теорії,історіїмузики,вчення промузичну форму.ПерерахованіздобуткиБ.Асаф’євастановлятьзначнийінтерес для Сучасноїпедагогічної думи в сферімузичноїосвіти йпотребуютьподальшогоаналізу,методимузичноїосвіти,запропонованівидатниммузичнимдіячем,заслуговують наактивнезалучення досучаснихпедагогічнихметодів.Просвітительські тапедагогічні роботиАса’єваБ.В.зібрані узбірнику „Обрані статті про музичній освіті” заредакцієюО.М.Орлової.Подальшийрозвиток ідеї вченого провикладаннямузики всистемімасовоговихованнязнайшли впрацяхБ.Л.Яворського,Д.Б.Кабалевського,Н.А.Терентьєвої таінших.

Метадослідження –проаналізуватимузичну тапедагогічнуконцепціїАсаф’єваБ.В.,обґрунтуватипоняттяінтонаційної культуривиконавця якнеобхідноїскладовоїмузичноїосвіти вконтекстітеоріїінтонаціїнауковця.Досягненняпоставленої метипередбачаєрозв’язанняпевних завдань:

1)розглянутиісторіюформуваннямузично-історичноїосвіти увзаємозв’язку ізестетичною,критичною,теоретико-методичноюдумкою тапрактикоювикладання;

2)систематизувати подивисяБ.В.Асаф’єва на запитаннямузично-виконавчогомистецтва;виявитинауковузначущістьположень проінтонаційневчення дляподальшогорозвиткутеорії й практикимузичноїпедагогіки;

3)дативизначенняінтонаційної культуривиконавця і довестиможливістьвикористанняїї под годинумузичноїпідготовки.

Основудослідженнястановлять ідеї іположення у сферімузичної культури імузичноїдіяльності БорисаВолодимировичаАсаф’єва.Під годинуопрацюванняматеріалувикористовувалисятакіметодидослідження:теоретичнийаналіз та синтеззміступсихологічних,педагогічних,мистецтвознавчих,музично-педагогічнихджерел;вивчення іаналізпедагогічного тасоціокультурногодосвідуБ.В.Асаф’єва.

Дана роботамаєпрактичнезначення.Результати,отримані впроцесі роботи надобраноютемою,забезпечуютьвикладачівмузичнихдисципліннауковообґрунтованимивисновками ірекомендаціямищодоорганізаціїхудожньо-естетичноговихованнязасобамимузичноїдіяльності. Уроботізробленаспробасистематизувати подивисяБ.В.Асаф’єва намистецтвовиконання вконтекстіінтонаційноїтеорії,визначеназначущістьінтонаційноговчення якметодологічногоапарату длядослідженняособливостейвиконання,розкритийзмістпоняттяінтонаційна культуравиконавця вконтекстісучасногомузикознавства.

>Задачідослідженняобумовилилогікувикладу і структуру роботи.Вонаскладаєтьсязівступу, двохрозділів, з висновками та спискуопрацьованоїлітератури.


>Розділ 1. >Б.В.Асаф’єв –музикознавець, педагог,суспільнийдіяч

 

1.1Життя йтворчіздобуткиБ.В.Асаф’єва

БорисВолодимировичАсаф’єв –видатнийросійськиймузикознавець, композитор, педагог,академік АН СРСР 1943 року,народний артист СРСР 1946 року.Засновниккрупноїмузикознавчої школи.Був одним зорганізаторівзагальнодоступнихконцертів. Авторпраць ізестетики,теорії іісторіїмузики,музично-просвітительських книжок, статей із проблеморганізації і методикимузичноговихованняшколярів,музично-професійноїосвіти.Багаторобіт написавши подпсевдонімомІгорГлєбов.

>Народився БорисВолодимировичАсаф’єв у 1884році вПетербурзі.Закінчивісторико-філологічний факультетПетербурзькогоуніверситету,потімПетербурзькуконсерваторію (>класкомпозиціїА.К.Лядова). Уконсерваторіїнавчався разом зС.С.Прокоф’євим,Н.Я.Мясковським. З 1914 рокупостійновиступав уперіодичнійпресі,загальній ймузичній. У 1919-1930рокахпрацював уЛенінградськомуінститутіісторії мистецтв, із 1925 року –професорЛенінградськоїконсерваторії. Переживши блокадуЛенінграду. З 1943 рокупрацював уМоскві,керував сектороммузикиМосковськогоінститутуісторії мистецтв, у 1948році буввибраний головою Союзурадянськихкомпозиторів.

>Найбільшнасиченими утворчомужитіАсаф’єва стали1920-1930-і рокта, коливінстворивмасштабний циклробіт проросійськумузику.Симфонічніетюди (1922),Листи проросійську оперу й балет (1922),Російськамузика від початку ХІХстоліття (1930),монографій та з статтею про Глінку, Мусоргського,Чайковського, Глазунова таін.

У 1941-1943роках,перебуваючи в блокадномуЛенінграді,Асаф’єв написавши широкий (й доцихпірповністю невиданий) циклробіт „Думки і думи”, девиклав своїспостереження із приводуросійськоїмузики вконтекстіросійського життя,вітчизняної культури іісторії.Значнийінтересстановитьтакож циклнарисівАсаф’єва ізросійськогоживопису.

>Близький другПрокоф’єва,Асаф’єв і стала однією зпершихпропагандистів його творчостище вдореволюційнийперіод.Наприкінці 1920-х років написавшипершупрацю проСтравінського. Будучи одним знайбільшактивнихчленівленінградськоговідділенняАсоціації Сучасноїмузики,Асаф’євприсвятив ряд статей творчостисучаснихзахіднихкомпозиторів,серед них булиАльбан Берг, ПаульХіндеміт,ЕрнстКшенек.

>Суттєвоважливими для творчостиБ.В.Асаф’єва сталидослідження „>Музична форма як процес” (книга 1 – 1930, книга 2 – 1947), у яківикладенатеоріяінтонації якспецифічноїформипрояву думи вмузиці; самамузикавизначається як „>мистецтвоінтонованогозмісту”. У цьому ждослідженніобґрунтовуєтьсявведенеАсаф’євим у наукупоняттясимфонізму як методухудожньогоузагальнення вмузиці.

>КрімтеоретичнихпрацьАсаф’євстворивчималукількістьмузичнихкомпозицій: 28балетів, 11 опер, 4симфонії,романси,камерніінструментальні твори,музика додраматичнихвистав.Більшачастинасценічнихтворів написана насюжети ізросійськоїкласичноїлітератури (>балети дотворівПушкіна „Бахчисарайський фонтан, Кавказький бранець, >Баришня селянка, балет по Лермонтову „Ашик-Керіб”, опера „>Тамбовскаяказначейша таін.).Найбільшоюпопулярністюкористувався балет „Полум'я Парижа” (1932), уякомувикористанімелодіїепохиФранцузькоїреволюції і творикомпозиторівтієїепохи.Асаф’євінструментував оперу Мусоргського „>Хованщина” заповнимавторськимклавіром,встановленомуП.А.Ламмом;сприявпостановціопери Мусоргського „Бориса Годунова” вавторськійредакції.

>Музикознавчі роботиАсаф’євапредставлені уп’ятитомнику „Обрані праці”, а й у йогостаттях, щовиходили врізнічаси врізнихзбірниках, уперевиданнях книжок,опублікованих за життяБ.В.Асаф’єва таін. Однакповністюмузикознавчінаробіткинауковця йдосі неопубліковані.

Отже, якбачимоБ.В.Асаф’єв писавши твори яктеоретичного характеру,музикознавчого, то й самстворювавмузичнікомпозиції. Цесвідчить про ті, щовін бувобізнаний змузикою нелишетеоретично, а і практично, що даломожливістьсформулювативласніметодинавчаннямузики.

Практика поряд ізтеорією –важливий чинник упроцесінабуттямузичноїосвіти. Акцент під час уроківмузики усистемімасовогомузичноговиховання іосвіти винен бутипоставлений не так нанабуттятеоретичних знань, стільки нарозширенняінтонаційно-образного багажудитини,розвиток йогоемоційноговідгуку намузику,формуваннястійкогоінтересу домузичногомистецтва якчастиниоточуючого його життя.Головнимиє не скількизнання промузику, стількизануреннядітей досамоїмузики,знання ірозумінняцієїмузики.Цьому,перш на,сприяєвиконавча діяльністьшколярів,розвитокнавичокколективноговиконаннямузичнихтворів –співів,гри намузичнихінструментах, пластичногоінтонування,простихімпровізацій тощо.

>ПедагогічнаконцепціяАсаф’єванацілюєвикладача нарозширенняосвітньогосередовища йпідвищенняінтересудітей докласичноїмузики череземоційновідкритеспілкування із нею под годинувідвідуванняконцертів (>недармаАсаф’єввпроваджувавзагальнодоступніконцерти),вчить „>чути” ірозумітимузику уфільмах,виставах,розуміти рольмузики нашкільнихсвятах, под годинуорганізаціїдомашньогодозвілля,дитячоговиконання тощо.

>Методичний принципсхожості йрізниці,заснований напринципіАсаф’єва „>відповідності і контрасту”,визначаєвибудовумузичногоматеріалу под годинувивченнямузики.

1.2МісцеБ.В.Асаф’єва впроцесіформуваннямузично-історичноїосвіти

>Спільноюметоютехнологій й завданьмузичноїосвіти у всіхїї формахєзалучення до світумузичногомистецтва у всіх його аспектах,освоєннямузичнихцінностей ізметоюгармонічногорозвиткуособистості,їїдуховної культури,формуваннячуттєво-естетичного боціїїсвітосприйняття іцілого духовного світу.Цю завдання можнаумовнорозділити надвізадачірізнихрівнів.Задача-мінімум –вихованнямузичнорозвинених,свідомихслухачівмузики.ЦійпроблемінадававзначноїувагиБ.Асаф’єв. Завдання-максимум –підготовкависококваліфікованихспеціалістів вобластімузичноїосвіти –музикантів-професіоналів. Вочевидь, щоцідвізадачівзаємопов’язані. На шкода, длябагатьохпедагогівмузичноїосвітихарактерноюєтенденціяпротиставленнямасової ізагальноїмузичноїосвіти.Носіїцієїтенденції,виходячи ізпедагогічноїконцепціїАсаф’єва,недооцінюютьзв’язок йвзаємо-обумовленістьцих двох форм йступенівосвіти.Між тім,розвитокцієїтенденції Веде дозниженнярівнямузичноїосвіти вцілому.Масовазагальнамузичнаосвітасприяєвиявленнюмузичнихталантів та їхніподальшоїпрофесійноїосвіти.

>Особливоважливим длястановленняособистостіємузичнаосвіта всистемізагальнокультурноїшкільноїпідготовки.

ЗапедагогічноюконцепцієюБ.В.Асаф’єва, урокмузики вшколімає якзагальніриси,притаманнііншим уроків, щовизначаютьсязагальними принципами і правилами роботизагальноосвітньої школи, то йспецифічніособливості,визначені його предметом –музичниммистецтвом.Ціособливостівиявляються внаступному:головна рольвідведенапочуттям таемоціям; комплексномувпливумузики научнів (наїхнюпсихіку, моторику,фізіологію);єднанніемоційного,художнього і свідомішогоставлення домузики.Слідпідкреслити, щоефективністьуроківмузикизалежить не скільки відпрограми та методик, стільки відособистості педагога, йогопрофесійних знань йпедагогічноїмайстерності.

>Музично-педагогічна діяльністьскладна івимагаєвсебічнопідготовленихмузикантів-педагогів,творчих,яскравихособистостей.Б.В.Асаф’євнаголошував на бовикладачмузики взагальноосвітнійшколі не винен бути „спецом” зякоїсьоднієїобластімузики.Він винен бути і теоретиком й регентом, але й у тій годину ймузичнимісториком, ймузичниметнографом, йвиконавцем,якийволодієінструментом,щобзавжди бути готуємоспрямуватиувагу у тому чиінший бік.Головне ж,він винен знатімузичнулітературу,тобтомузичні твори уякомогабільшійкількості [2, 59-60].

Коли ж домузичноїлітератури всистемімузичноїосвіти, торізнічасиставлення доцієїдисципліни було б неоднозначним.

Системамузичноїосвіти вРосіїісторичносклалася яктрьохетапна:музична школа – училище –вищийнавчальний заклад.Коженетапвиконуєпевнуфункцію:музична школазабезпечуєзагальнемузичневиховання, училище й вищих навчальних закладів –професійненавчання.

>Сучасна модельмузичноїосвіти остаточносформуваласянаприкінці 30-х років ХХ ст., коливідбулосярозшарування нанижчий,середній йвищийступені. Удореволюційнійпрактицінавчаннямузикичільнемісцепосідалиприватні урокигри,співів. При цьомумузично-теоретичних ймузично-історичних знаньучні, як правило, неотримували.Лишечастковозаповнитицейпробілдопомагалипублічнілекції, котрівлаштовувалися вПетербурзі із 1830-х років.

Велику роль урозповсюдженнімузичної культуривідігралитакожмузичнікласи присередніх йвищихосвітніх заставах,гімназіях, училищах,університетах. Урезультатірозподілуосвіти втричіетапи в 30-хроках ХХ ст. донавчальнихпланів був введенамузичналітература, предмет, наякомубазуєтьсявузівський курсісторіїмузики.Музичналітератураформуєзнання,уміння інавички, котрідозволяютьосягнутизаконипобутуванняжанрів уконтексті яккомпозиторської творчости, то ймузично-історичногопроцесу вцілому.

Задекількадесятиліть свогоіснування курсмузичноїлітератури активноеволюціонував відпозиційісторіїмузики довласнемузичноїлітератури.Раннійетапмузично-історичноїосвітивідноситься до 60-х років ХІХ ст., годинизаснуванняпершихросійськихконсерваторій уПетербурзі таМоскві.Їхзасновники,братиРубінштейн, взяли в основідосвідконсерваторії Лейпцига,відкритоївидатним композитором,диригентом тасуспільнимдіячем,Ф.Мендельсоном-Бартольді у 1843році.Білявитоківмузично-історичноїосвіти вРосії стояти дваяскравихпредставникакритичної думи –А.Н.Сєров таГ.А.Ларош.Їх роботистановлятьзначнийінтерес як Першіспробивизначитинавчальнудисципліну „Історіямузики” таїїзадачі. ДоісторіїмузикиСєров таЛарошпідійшли із точкизорузагальногорозвитку культури,намагаючисьрозглядатимузичніявища на широкомуісторичномутлі;вдавалися допаралелей як ізобластімузики, то йсуміжних областейхудожньої творчости.

>Значнийінтересстановлятьтакож роботиВ.В.Стасова.Самевінзапочаткувавсистематичнезбирання йпублікаціюматеріалів проросійськихкомпозиторів.Великезначення Стасов, як йСєров,надававпитанню провитоки ташляхирозвиткуросійськоїмузичної школи. Таким чином,самемузична критикавідігравалавелику роль урозвиткумузично-історичної науки.

>Наприкінці 70-х років ХІХ ст..з’явилися „Нотатки про методі викладання історії музики”,складенібібліотекаремПетербурзькоїконсерваторіїО.К.Гунке.Вінпідіймає запитання про ті,щобпоєднати укомплексневивченнятеорію таісторіюмузики,щобучень нелишезаучувавноменклатурніфактиісторичного порядку, але й імавуявлення пророзвитокмузики урізнихнародів,спираючись наконкретнімузичніприклади.Необхідно,щобученьбачив йчув усе ті, щоскладаєступенірозвиткумузичногомистецтва.Задлядосягненняцієї метивеликукористь могли бі матірконцертнімузичніприклади [9, 8].

>Активна робота ізмузично-історичноїосвіти вРосіїрозпочалася послеЖовтневоїреволюції. У 20-хроках ХХ ст. великий внесок урозвиток цого напрямізробивБ.В.Асаф’єв. Уцейперіодмайбутнійакадемікмузикознавствапочинаєактивнумузично-педагогічну діяльність.Йогобагаточисельнінаукові роботискладаютьзолотий фондросійськихбібліотек, ависловлювання,зробленідесятиліття тому, йдосі невтратилисвоєїактуальності.Йому належатидослідження яканалітичного, то йісторичного плану,монографічні роботи.Однією зпріоритетних завданьАсаф’єввважавнеобхідністьпов’язатиісторіюмузики із проблемамисоціології,піднятиїї дозначенняісторіїмузичної культури. У 1926роціАсаф’євзаснувавнауково-музичневідділення йстворив проектнавчального планувідділення.Паралельно ізАсаф’євим уМоскві ворганізаціїмузично-науковоговідділенняМосковськоїконсерваторії бравшиактивну доляМ.В.Іванов-Борецький.Вінвідомийтакож як автортрьохвипусків „>Музично-історичноїхрестоматії” табагаточисельнихжурнальних статей. Зкінця 20-х років ХХ ст.з’являютьсянарисиІ.Соллертинського, у якіподаніпортретизахідноєвропейськихкомпозиторів відкласиків ХХ ст. допізніхромантиків, Малера і Р.Штрауса.

Унаступні рокта активновидаютьсяпосібники ізісторіїросійськоїмузикиК.Кузнєцова, автора книжок йбагаточисельних статей,підручники ззахідноєвропейської таросійськоїмузикиіншихавторів,представниківмосковськоїмузикознавчої школи.

якбачимо,Асаф’євпрацював усприятливі длярозвиткумузикознавствачаси.Видавалосябезліч книжок, статей,монографій. Не такуспішнорозвиваласямузикознавча думка вподальшічаси. Так,становлення йрозвитокмузичногомистецтва зарадянськихчасіввисвітлювалося ззначнимідеологічнимвпливоммайже до 80-х років ХХ ст.

Наступного дня немає єдиної чиоб’єктивнокращоїпрограми із курсумузичноїлітератури.Цей факт можнапояснити багатьма причинами:кожнедесятиліття вносити своїкорективи дотрактуваннямузичногоспадкуминулого;важкооб’єктивнооцінюватитворчістьсучасників, твори які часто понадвідомі за кордоном, ніж ми.Викладачіісторико-теоретичного циклупостійнопрацюють надудосконаленнямробочихпрограм ізмузичноїлітератури,залучаючидосвідколег,узагальнюючи своїнапрацювання. На нашу думку,програмнометодичне забезпеченнямузичноїосвіти винневідповідатидумціБ.В.Асаф’єва, Якарозкриваєсутністьпедагогічноїмайстерностіпедагогів-музикознавцівбудь-якоїепохи: „Треба, щоб промову про музиці завжди був такий живий івоспламеняющей, що у розмові минуле, про творах пережитої епохи... вчувався б поклик до прийдешнього, а чи не стомлено споглядання голосів минулого року” [9, 33].


>Розділ 2.Теоріяінтонування якважливаскладовамузичноїпедагогічноїконцепціїБ.В.Асаф’єва

 

2.1Методинавчання заБ.В.Асаф’євим

Уусічасимузику якпотужнупсихологічну силунамагалисявикористати длявпливу напочуття і волю людей. Метавикладачамузичнихдисциплін –підвищенняінтересудітей домузики,класичноїзокрема, шляхомемоційновідкритогозалучення домузичних форм под годинувідвідуванняконцертів,прослуховуваннямузичнихрадіопередач тощо.

Усучаснійшкільнійпрактиці, як й вмузичнійпрактиці, реальноіснують дваісторичноскладенихпідходи увикладаннімузичногомистецтва. Один з них -викладаннямузики якшкільного предмета, - болеесистематизований, щорозглядаємузику назагальнодидактичних принципах. Інший -викладаннямузики як живого образногомистецтва (Б.Асаф'єв, Б.Яворський, Д.Кабалевський) -враховуєзагальнодидактичніпринципи, щовипливають зприроди самогомистецтва. На запитання -який ізцихпідходівкращий, можнавідповісти таким чином:кожний вчительобирає до тієїпідхід,якиййомуближчий, уякомувінбачить понадможливостейщододосягнення метивикладання.

Однак, давновідомим ставши тієї факт, щонеможливозбудуватиконцепціювивченнямистецтва,спираючисьлише напринципизагальної дидактики, котра вповномуобсязірозповсюджується навидипізнання,пов’язані ізестетичнимосвоєннямсвяту. Упроцесівивченнямузики якформимистецтваголовну рольвідіграютьспецифічні,притаманнілишемузичнимдисциплінам,прийоми таметодинавчанняучнів.

Упедагогіцімузичноїосвітипоняття „методнавчання”розуміють у широкомуплані яксукупністьпедагогічнихспособів,спрямованих навирішення завдань таосвоєннязмістумузичноїосвіти. Увузькомуплані методрозглядається яквизначенізасоби,прийоми,призначені длянабуттямузичних знань,умінь танавичок,розвиткупам’яті,мислення,уяви, аформуваннядосвідуемоційно-ціннісногоставлення домузики,художньогосмаку,інтересу домистецтва і потреб успілкуванні із ним [1, 122].

якпоняттябагатоаспектнеметодинавчаннямаютьбезлічкласифікацій:

- заджерелом знань (>практичний,наочний,словесний таін.);

- заформуваннямрізнихособистих структур того,хтонавчається (>формуваннясвідомості,почуттів таін.);

- за характеромпізнавальноїдіяльності (>пояснювально-ілюстративаний,репродуктивний,проблемний таін.).

>Загальнопедагогічніметодинавчаннямають увикладаннімузичнихдисциплінсвоєспецифічнеобрамлення.Наприклад, методпорівнянняпостає увигляді:

1)виявленняспільного івідмінного умузичномуматеріалі;

2)ідентифікаціїмузичногоматеріалу ізконкретнимижиттєвимиявищами іпроцесами;

3)перекодуваннязмістумузики вінший видмистецтва (>живопис, скульптуру,літературу тощо).

>Такожвиділяютьметодинаочно-слухового показу (>демонстраціямузичнихтворів) тасловесніметоди (перекладхудожньо-образногозмістумузики всловесну форму).

>Поруч ззагальнопедагогічними методами впедагогіцімузичноїосвітиіснують йспеціальніметодинавчання.Чимобумовленацяспецифіка?Перш на,методинавчаннямузикидетерміновані самиммузичниммистецтвом, якупотребує „>якогосьіншоготворчого аспекту, ніжіншішкільніпредмети” [7, 332], йпризначеннямпредметівмистецтва вшколі.

>Питаннясутностімузики як видумистецтва вельмишироке. УпрацяхБ.В.Асаф’євасутністьмузичногомистецтварозкривається черезрозумінняінтонації, Якавідображаєдійсність уєдності образного іпонятійного,раціонального іемоційного, щоміститьінформацію безчіткозакріплених за неюзначень,звернену досприйняття тамислення.Художнійзмістмузикирозкривається впроцесібезпосереднього контакту ізтвором,засвоєннялунаючоїінтонації черезособливумузичну діяльність – „>інтонування”. Будучиспецифічним виглядомлюдськогомислення,музиканесеголовнуфункцію –функціюлюдськогоспілкування,особливістюякогоєоб’єднання людейнавколояскравого позитивногоідеалу. Уданомуракурсісправжня роль йпризначеннямузики –урівноваженняорганізму зсередовищем.Організаціясупутніх умів, за яківідбуваєтьсятаке „>врівноваження”,вимагаєособливихметодів. За їхнідопомогоюмаєреалізовуватисяосновна позначканавчаннямистецтва, котраполягає до того,щобумітисприймати творимистецтва таспілкуватися йогозасобами ізіншими людьми, щовідповідаєзагальнійметіхудожньоговихованняособистості.

>Цітезистаютьосновою длярозумінняпроцесунавчаннямузичногомистецтва яксвоєрідного переходу,трансформаціїхудожніхцінностей йзмістів,зрозумілих йприйнятиходнієюлюдиною, у сферуцінностей тасмислівінших людей черездіалог татворчість.Цірозмірковуванняприводять довисновку про ті, щотрадиційний узагальнійпедагогіцірозподіл наметодинавчання таметодивиховання упроцесівикладаннямузикиєнедоцільним,оскількиспецифікудисциплінивизначаємузичнемистецтво,залучення доякогоодночаснонавчає йвиховує. Такі чином,методинавчання впедагогіцімузичноїосвітивиконуютьнавчальну івиховнуфункціїодночасно [1, 122].

>Спираючись навищенаведеніфакти, можназробитивисновокщодомузичноїпедагогіки: урокмузики – урокмистецтва. Цепередбачаєдомінування під час уроківдуховно-практичного,творчого,індивідуальногоставленнялюдини до світу, щоробитьавторитарнийпідхід йвідповіднійомуметодинавчаннянеприйнятними.Формування такогоставлення до світуможливе вумовахвихованнятворчістю,тобтоорганізаціїхудожньоїдіяльностіучня яктриєдностіслуханнямузики,їївиконання істворення.Організаціявласноїтворчої практикидітей, на думкувидатного педагога, - надійна шлях дорозвиткусприйняттямистецтва йспілкуванняучнів йогозасобами.Потяг домузичноїтворчоїдіяльності,помітний увеликоїкількостідітейранньоговіку,необхіднорозвивати вмежахкласних тапозакласних зайнятимузикою.

>Специфікуданого виду роботизі школярами детальнодосліджувавБ.В.Асаф’єв.Основноюідеєю йогопідходує організаціясвоєріднихмузичнихлабораторій усередніх школах, ядром яківиступаєзалученняучнів дохоровихколективів,вокальних таінструментальнихансамблів.Школярі, щопрацюють уцихколективах,можуть бутиучнямирізнихкласів,оскількивік уданомувипадку неєголовним, а й упершучергу,головнимєрівеньмузичноїобдарованості,зацікавленість,ентузіазм тапрагнення до творчости. Усучаснихумовахстворення такихколективівстикається іздеякимискладнощами,пов’язаними ізпозицієюбатьківучнів, котрірозглядаютьшкільнуосвіту ізпозиціїкористі длямайбутньоїдолідітей, атакож знизькимрівнем культури тамузичнихсмаківучнів.Усецеорієнтуєвикладача-музиканта навідбірметодів роботи ізорганізаціїмузичної творчостиучнівсередньої школи.

>Обиратислідсередспеціальнихметодів, до яких, можнавіднести методемоційноїдраматургії, методствореннякомпозицій тахудожнього контексту.Згаданіметодинавчанняшколярівмузицімаютьспільну рису –усі смердотіпризначені длязалученнярізнихвидівмузичноїдіяльності достворенихвикладачемпедагогічних умів,найбільшефективних длязалученнядітей допроцесу творчости. При цьомузгаданіметодиможуть активновикористовуватися як под годинуорганізації уроку, щовиступає яксвоєрідний „>художнійтвір”викладача таучнів, то йколективноїтворчої справ упозакласнійроботі. Так, методемоційноїдраматургіїпередбачаєнаявністьпевногодраматургічногорішення устворенні конкретного фрагментапедагогічноїреальності. Сутьданого методу у бовикладачвибудовує модельмайбутньоїдіяльностіаналогічнохудожньомутвору, дезміствкладається увизначену форму,позначаютьсякульмінаційнімоменти іспособи їхністворення. Так можнапобудувати урок,музичний фестиваль, концерт, конкурс й т.д.

Методствореннякомпозиційпередбачаєвивченнямузичноготвору через йоговиконаннярізними способами:хоровий тасольнийспів,гру наелементарнихмузичнихінструментах,рухи подмузикуданоготвору.Цей методдозволяєзалучити дотворчогопроцесуучнів зрізнимрівнеммузичнихздібностей,знайтикожному тієї виддіяльності,якийнайбільшвідповідає йогоможливостям таінтересам. Однак методствореннякомпозиціївимагає відвикладачаособливихумінь,пов’язаних заранжуванням, перекладоммузичноготвору для хорового чиінструментальногодитячого колективу.

Методстворенняхудожнього контекстуорганічнодоповнюєрозглянутіметоди роботи ізорганізаціїмузично-творчоїдіяльностіучнів узагальноосвітнійшколі.Даний методпередбачає „>вихід” замежімузики віншівидимистецтва,літературу,історію, атакожзвернення доконкретнихжиттєвихситуацій. Методстворенняхудожнього контекстудозволяє забезпечити тієїнеобхіднийзв’язокмузики ізжиттям, проякийпишеБ.В.Асаф’єв: „>Лабораторіярозширює колосвоїхспостережень замежі школи йможливо детальноорганізовуєобговорення іоцінкумузично-суспільнихсправ йпроявівмузичної творчостивиконання, котрівідбуваютьсянавколо” [2, 73].

Методінтонаційно-стильовогодосягненнямузикиорієнтований наособистіснуінтерпретаціюмузичноїмови йприпускаєцілеспрямованийвідбіртворіврізнихіндивідуальних,національних чиепохальнихстилів.Вслуховування вмузичнумовубудь-якого композитораформує потребу взнаннях. При цьомуучні,спираючисьвиключно наінтонаційно-образнесприйняттямузики,здійснюютьтакуінтерпретаціютвору,характеристикоюякоїєцілісність,емоційнавиразність.

Коли ж доіншихметодів, котріможе звернивикладачмузики, можназгадатиметодичний принципсхожості ірізниці,заснований напринципі „>тотожності і контрасту”,запропонованогоБ.В.Асаф’євим.Середметодівмузичногонавчання івихованнямолодшихшколярів – методхудожнього,морально-естетичногопізнаннямузики, методінтонаційно-стильовогоосягненнямузики, методконцентричностіорганізаціїмузичногоматеріалу, метод „>забіганняуперед й Поверненнявивченогоматеріалу” (>перспективи іретроспективи внавчанні), методгри, методхудожнього контексту (>виходу замежімузики). Унавчальномупроцесіціметодизастосовуються як под годину роботи ізконкретнимимузичнимитворами, то й под годинувивченнятієї чиіншоїтематичноїлінії, узв’язку звтіленнямбудь-якоїхудожньо-педагогічної ідеї.

Отже,специфікаметодів, задопомогою якіздійснюєтьсянавчаннямузики всереднійшколі,обумовленапотребою ворганізаціївласноїмузичноїтворчої практикиучнів.Звернення домузики якзасобувихованняпідростаючоїлюдиниґрунтується нарозуміннісутності цого видумистецтва, названогоБ.В.Асаф’євим „>мистецтвомінтонованогозмісту”.Основнепризначеннямузики, Якаорганічнопоєднує всобіусісоціальніфункції зголовноюкомунікативноюфункцією,полягає ворганізаціїхудожньогоспілкуваннядітей.Воноздійснюється черезоб’єднанняучнів школи вмузично-творчійдіяльності, щодаєефективнівиховнірезультати до тоговипадку,якщоця діяльність дійсноцікава іцінна для шкірного,якщоіснуючазагальнахудожня позначкаєзначимою для всіх.Іншими словами,музичнатворчість, посуті, винна бутисправоюрадісною,захоплюючою,відкриватиможливостіспілкуваннядітейзасобамимузики.

Таким чином,методимузичноговихованняявляють собоюрізніспособиспільноїдіяльностівчителя йучнів, депровідна рольналежить педагогові.Розвиваючиуявлення,емоційнучутливість,музичнемислення, вчительпрагне доти,щобспілкування ізмистецтвомвикликало вдітяхпочуттярадості,задоволення, аформуваннянавичок йвміньсприяловиявленню їхньогоактивності тасамостійності.

Дозавдань методикимузичноговиховання входитиудосконаленнярізних формнавчально-виховногопроцесу: урокумузичногомистецтва,факультативнихмузичних зайняти,позакласної тапозашкільної роботи (>гуртки, свята,концерти,вистави тощо).

2.2Поняттяінтонації вмузично-теоретичнихдослідженняхБ.В.Асаф’єва

>Щобзрозуміти проблемуінтонування вмузичнихдослідженняхБ.В.Асаф’єва, вартопоглянути наце запитання нелише ізфілософських, але й й ізтеоретико-музичнихпозицій. Томулогічним, на нашпогляд, було б бзвернутися доМузичногоенциклопедичногословника ізметоюз’ясуваннявизначення самогопоняття.

>Термін „>інтонація” скидатися відлатинського словаintonation,intono, що означати –вимовляю,розспівуючи;заспівую;співаю Перші слова.Словникподаєтаківизначенняінтонації:

-багатозначнепоняття, щовиражаєзвуковеперетвореннямузичної думи, щотрактується якпроявсоціально таісторичнодетермінованоїлюдськоїсвідомості;

-музично таакустично правильна передачависоти і характерузвуків,головним чином наінструментах звільним тарухомимстроєм, атакожступіньакустичноговирівняння строю та тембру [8, 214].

>ПершевизначеннясформульованеБ.В.Асаф’євим.

>Щобкращезрозумітипоняттяінтонації,слідзвернутися донауковихпраць педагога (>дослідження творчости Глінки таЧайковського).

Умонографії „Глінка та її творчість»читаємо: „... народнумову інародні пісня Глінкаосягнувще вдитинстві таюнацтві у живомуоточенні якбезпосередньодану >інтонацію,тобто ті, що длякожноїлюдиниробитьрідним голос йогоматері,близьких таусюріднумову в всіхїїпроявах” [3, 42]. Зцієїтези можназрозумітитакувластивістьінтонації, якбезпосереднюданість чипередданість,передзаданість. Ідругийцікавий момент у боінтонаціяробитьрідним не щоінше, як голосматері.Першіасоціації ізцим: звуки, тембр,тобтоє щосьмузичне, але й у тій годину,притаманнеповсякденномужиттю.

>ДаліАсаф’єв,розмірковуючи проранніромани таелегії Глінки,називаєособливоюрисою композитора „>вмінняузагальнити,зосередити в „малому” всенайбільшінтонаційносуттєве дляданого стилю” [3, 26].Тобтоінтонаціяможевиступатизначущоюхарактеристикоюпевногомузичного стилю.Причомухарактеристикою, котрамаєпретензію надеякуоб’єктивність,оскільки шляхомзосередження на „малому”усьогонайсуттєвішогоречісуб’єктивні чиспірніякимось чином „>відпадають” чи просто більше непотрапляють доцієї характеристики.

>ЩодоромансівцікавимєнаступневисловлюванняАсаф’єва, девін говорити про ті, у одному із них („Пригадую чудесну мить”) „...вартопорівнювати, якримуються вмузиціінтонації: „стала ти – краси” і далі „ув'язнення мої” „натхнення – любові”. Уостанньомуспіввідношенні Глінкадосягає сильногоінтонаційногонапруження, щоінстинктивно,щобмелодія не зависла вмузиці,повторюєїїрішучий оборот: „без сліз, без життя, без любові”,щобзагальмувати рух йпідкреслитизмістемоції [3, 300]. Уційцитатірозкриваєтьсяемоційний бікмистецтва.Тобтоінтонаціявиступає якзасібпередачізамислу автора,цеможевідбуватися задопомогою,наприклад, ритмумузичноготвору.Особливослідвідмітити ті, щоінтонаціяможе бутипокликана бутизасобомконституюванняреальності романсу.Важливимвиступає слово „>напруження” уконтекстітеоріїінтонації,оскількифахівці ізтеоріїмузики частовизначаютьцепоняттясаме якдеякенапруженняміж звуками вмузичнійфразі.

>Такожхочетьсявідмітити ті, у роботівАсаф’єваінтонація частовиступає яксинонім до голосу герояопери [3, 57].

Упередмові до роботи „Глінка”Асаф’євдаєщеодневизначенняінтонації.Вінзауважує, щоце не щосьінше як „видспілкування іпередачіпочуттів ймузичнихзакономірностейлюдськоїмови і говору” [3, 59].Ця думкаблизька дотеоріїМ.Бахтіна та йогоконцепціїдіалогу. Таким чином, >інтонаціявиступає якзасібкомунікації (черезмистецтво) і видлюдськихзв’язків. ЦевисловлюванняАсаф’євазначнорозширюєпоняттяінтонації. Цестаєцікавим усвітлінаступноїтезиакадеміка про ті, що „ ... правокласичноїрозумностівимагаєсмисловогохудожньоговиправданнякожноїінтонаційноїмиті” [3, 65].ПідкласичноюрозумністюАсаф’єврозумієестетикувиконаннямузичноготвору.Академік частохарактеризуючи того чиіншого композитора,вдається дотермінаестетика, якузастосовується вфілософськомузначенні слова,наприклад „>естетикашопенівськогопіанізму”.Тобто композитор винен абизадавативизначениймовнийповсякденний дискурсінтонаційно,оскількицявимогавиправдовуваннякожноїінтонаційноїмиті переноситилише донього.

>Б.В.Асаф’єв необмежуєтьсявизначеннямиінтонації, котріхарактеризуютьлишедеякімоменти, щостосуються окремих характеристик тихий чиіншихявищ,він говорити про >інтонаційну культуру.Науковецьпише, що Глінка „...виступив укомпозиторстві не якзбирач чиювелір – „>обробник народнихнаспівів”, а якповноправнийсадівник впісенних „>вертоградах” [3, 292].Тобто у йогомузицісучасникивідчулиновуякість, котравідрізняла його відіншихкомпозиторів, йцяякістьзасновувалася наріднійкультурі. На думкуАсаф’єва,це було бможливимзавдякиособливійінтонаційнійкультурі самого Глінки, Якаскладається із:

-певнихздібностей дотвореннямузики (слух композитора,який „>сприймавзвукові виряджайсільської культури,інтонації тазакономірностітемпорації” [3, 292];музичнаінтуїція;почуття ритму тощо).Усеце можнаназватиінстинктивнимінтонаційнимрозвитком самого Глінки;

-усвідомлення своговнутрішньогобуття, яку, на думкуакадеміка,можливо і скидатися відінтуїції.

>Тобто композитор –цеінтонатор й за своїмсамовідчуттям, й зпевнихздібностей. Ітакож можна говорити продеякийінтонаційнийдосвідбудь-якого композитора.

Усвоємудослідженні „Про музиці Чайковського”Б.В.Асаф’євтакожвикористовуєпоняттяінтонації,включаючицевизначення довищезгаданихконтекстів. Алі вційроботіособливий акцентробиться наемоційномубоці запитання. Так,Асаф’євназиваєЧайковськогоулюбленимросійським композитором. На його думку,Чайковськийдосяг такогорівнявизнання тому, „що вся йогомузична мовазаснована не так навидуманихсполученняхзвуків, але вінтонаціях,сприйнятих нею вжитті” [5, 28].Тобтоінтонація длякращоїсвоєїреалізації винна матір своїмджерелом щосьсправжнє у тому,щоб нести дійснаемоції, й таким чиномдосягатисвоєї мети (>тобто метимистецтва).

>Аналізуючи „>словник”П.Чайковського,Б.В.Асаф’єввисуваєновевизначенняінтонації,називаючицепоняття „>емоційно >осмисленим,живимзвукорядом” [5, 100].Можна говорити про ті, щоцевизначення носитимузично-теоретичний характер ймає ставлення додругоїдефініції,запропонованоїмузичнимсловником,наведеної на початкуданогорозділу.

Таким чином, можна говорити про ті, що колозамкнулося, що,відштовхнувшись від

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація