Реферати українською » Музыка » Життя та творчість Миколи Лисенка


Реферат Життя та творчість Миколи Лисенка


>Життя татворчість МиколиЛисенка


План

1.Дитинство та батьківщина МиколиЛисенка

2.Діяльність композитора

2.1здобуттявищоїмузичноїосвіти

2.2співпраця ізвідомими людьми

2.3шедевриЛисенка

3. Останні рокта життявидатного композитора


1.Дитинство та батьківщина МиколиЛисенка

22березня 1842 року вселіГринькиКременчуцькогоповітуПолтавськоїгубернії (теперГлобинського районуПолтавськоїобласті) вродині дворянинаВіталія РомановичаЛисенканародився сін — маленький Микола,якомусудилося статісправжнімвелетнем української йсвітовоїмузичної культури.РодовекорінняЛисенківсягає самихглибин українськоїісторії йфіксується із XVIIстоліття. як одного іззасновниківстаровинногокозацькогостаршинського родуісторичнідокументизасвідчують ЯковаЛисенка,який живий упершійполовині XVIIстоліття й бравшиактивну доля ввизвольнійвійні 1648-54 років под дротом БогданаХмельницького.Іван, сін Якова,відомийвійськовий та політичнийдіячдругоїполовини XVIIстоліття, бувЧернігівським,пізнішеПереяславським полковником, азгодомнаказнимгетьманом. У 1695роцівін бравши доля вАзовських походах Петра І.Його сінФедір всередині XVIIIстоліття (із 1741 року) бувгенеральнимсуддею.

>Віталій Романович, правнук Федора й батько композитора, був полковникомОрденськогокірасирського полку.Він буввисокоосвіченоюлюдиною й бувпов’язаний іздекабристським рухом 1825 року. Маті, ОльгаЄреміївна, скидатися ізполтавськогопоміщицького родуЛуценків.Освітуздобула уПетербурзькомуСмольномуінститутішляхетнихдівчат.Вонарозмовляламайжевиключнофранцузькою йпримушувала до цого всіхчленів родини.

«>Першевихованнянашого композитора було бповедене нааристократичний лад: чистафранцузька мова,вишуканіманери,танці,умінняневимушенотриматися увітальні—ось щовимагалось віддитини ...Відомий співає Фет,якийслужив у тому жОрденському полку [що і батько Миколи],навітьдорікавматеріЛисенка, що вонавчиласинаспершу абеткифранцузької, йвзявся самучити йогоросійської. Через тобі й маєш уроках Фетзмушував свогоучняписатибуквиолівцем,останній ставшиприставати доофіцерів ізпроханнямдатиолівця, за що і прозвали його в полку «>карандашиком» (МихайлоСтарицький, «Добіографії М. У.Лисенка»,зізбірки «Лисенка успогадахсучасників»,упорядник Остап Лисенка,видавництво «>Музична Україна»,Київ—1968)

Аліпротивагою до цого сталалюбов доукраїнськогопобутудвоюріднихдіда табабуні Миколи — Миколи таМаріїБулюбашів, котрі не малісвоїхдітей таплекалионука відщирогосерця.

«>Двоюріднийдід Миколи, М. П.Булюбаш ... був маршалком йвпливовою вповітілюдиною;вінінакше не мовивши, якпо-українському,обожнював свогоонука,який здобувшисвоєім’я на вшанування його ... сам любити йдороживнаціональноюпростотою ...Жінка його,бабуня МиколиВіталійовича,МаріяВасилівна, бувнайдобрішоюістотою ... любила укра-їнські пісня,розповіді йнавітьказки» (МихайлоСтарицький)

>Вже вп’ять років матір Миколи, ОльгаЄреміївна,побачилахистхлопчика домузики йрозпочалаопікуватись йогонавчанням.

«Маті Миколичудовограла нароялі ... Через ті, що Миколавиявив іздитинствалюбов догри нафортепіано—інодігодинамипростоював йпідбиравмотиви, то батькивирішили, що у йогоєпокликання домузики й запросили длянього ізп’яти роківучительку» (МихайлоСтарицький)

МиколаВіталійович последомашньоговихованнявчився уКиєві,спочатку впансіоніВейля,потім — упансіоніГедуена, вякомудітей готували догімназії.

«Умузиці Миколаробивколосальніуспіхи й, будучище впершомукласі,себто роківдев’яти, написавшидоситьгарненьку польку ізправильнимрозвитком тими йзвучноюгармонізацією;цю польку і було бнадруковано вКиєві» (МихайлоСтарицький)

У 1855році Миколувіддали упривілейованийнавчальний заклад — ДруговіХарківськугімназію.Під годинунавчання угімназіївін приватнозаймавсямузикою із М.Дмітрієвим та чехомВільчеком.Поступовоюнак ставшивідомим уХарковіпіаністом,якогозапрошували навечори,бали, девінвиконувавп’єси Моцарта, Бетховена, Шопена,гравтанці,блискучеімпровізував на тими українських народнихмелодій.Весною 1859 року МиколаВіталійовичзакінчивгімназіюзісрібноюмедаллю. У тому жроці, разомзі своїмдвоюрідним братом МихайломСтарицьким, вступивши доприродничого факультетуХарківськогоуніверситету. Черезрік батьки МиколиВіталійовичапереїхали до Києва, йбратиперевелися у Київськийуніверситет.Саме вперіоднавчання уКиєві,якийспівпав із моментомпробудженнясуспільної думи под годинувідлиги заОлександра II,молодий студент остаточно,глибоко йсвідомозахоплюєтьсяідеєюслужіння Україні,їїкультурі.

«Лисенка простоперемінився йпочавдоводити, що нам всім не лише із народом, а іміж собоютребарозмовлятипо-українському,щобзробитицюмовукультурною йсвоєю ...Таякщо Микола меншезаймався тодіетюдами ... то заті понадстворював ... вукраїнськомудусі...Крім того, де Лисенка нез’являвся, тепер жстворював хор,якимвін йдиригував» (МихайлоСтарицький)


2.Діяльність композитора

 

2.1Здобуттявищоїмузичноїосвіти

>Першогочервня 1864 року МиколаВіталійовичзакінчивфізико-математичний факультет «за розрядом математично-природничої грамотності», а й утравні 1865 року здобувшиступінь кандидатаприродничих наук.

>Під одну годину науніверситетівінпрагнувнадбатиякнайбільшемузичних знань,усвідомлюючи, щоголовна позначка його життя—музика.Вінзахоплено вивчавопериГлінки,Даргомижського,Сєрова,знайомився ізмузикою Шумана й Вагнера. До 60-х років належатиспробинаписаннямузики домелодрами М.Старицького «>Панське болото» (>нотнийматеріал незберігся). З цого годинипочинається справазапису ігармонізації народних пісень, котрізбирались под годинувакацій й святий, коли МиколаВіталійович ізтоваришамимандрував по селах. То в 1861роцівінпровівноворічні свята наПолтавщині у своготовариша,також студента ПавлаЧубинського, йповернувся із великоюзбіркою пісень.

>Такожвінвпорядкувавзібраніранішефольклорні записи й проявивши собі якорганізатор йкерівникстудентськиххорів, ізякимивиступавпублічно.

>Післянедовгоїслужби М. Лисенкавирішуєздобутивищумузичнуосвіту. Насімейнійраді бувобранаЛейпцігськаконсерваторія, котравважаласьоднією ізнайкращих уЄвропі. Увересні 1867 рокувін донеї вступивши.Вчителями ізфортепіано унього булиМошелес,Рейнеке йВенцель, ізкомпозиції—Ріхтер, ізтеорії—Паперітц.

>Згадується, якще под одну годину наЛейпцігськійконсерваторіїМ.Лисенковиступив уПразі 25грудня 1867 року уграндіозномуслов’янськомуконцерті. МиколаВіталійовичграв укра-їнські пісня увласнійобробці дляфортепіано,викликавшивеличезнезахопленняслухачів.Особливовразиласлухачівобробка пісня «Гей, недивуйте!»,прослухавши якої,відомийчеськиймузикант йетнографРейєрзбудженопідхопивсязі свогомісця ізвигуком: «Те духи од степу?»Схвальнимиматеріалами того концертвідгукнулася газета «>NarodniListy», одну ізрецензій того концертпередрукувавльвівський журнал «Щоправда»: «...>Найкраще жподобались укра-їнські пісня,покладені них самих із великоюпильністю йдотепністю.Лицарський духмелодіїзапорозької йоригінальність «козаки»має нам щосьчаруючого й чудового. Пан Лисенкагадаєнамірнадрукуватизбірник українських пісень. Ми бдужебажали,щобшвидшезнайшоввидавця, то тімвиданнямзробив бісправдівеликупослугуслов’янськійлітературі...»

«Уперехідномусвідоцтві, що було бвиданеМиколіВіталійовичуЛисенкові 27/15 апреля 1868 рокучитаємо: «>Венцель:Лисенко—один ізмоїхнайобдарованішихучнів.Виявляєзразковустаранність йвстигає ужечудово» (Остап Лисенка. Спогадівсина)

>Влітку 1868 року МиколаВіталійовичодружився ізОльгоюО’Коннор, якоївінпривіз доЛейпціга.

Ужовтні 1868 рокувийшов іздрукупершийвипускобробок українських народних пісень для голосу ізфортепіано. їхні було б 40, йце число сталообов’язковим для всіхнаступнихвипусків.Крім практичногопризначення,ціобробкимаютьвеликунауково-етнографічнуцінність.

«>ПісніпоказувавВенцелю.Йомудужевподобалася моягармонізація» (Микола Лисенка.Листи)

У тому жроці назамовленнядіячівЗахідної України дороковин із дня смерти Т.Шевченка Лисенка написавшимузику до «>Заповіту».Цейтвірзапочаткував цикл подназвою «Музіка до Кобзаря»,якийвключає понад80-тивокально-інструментальнихтворіврізнихжанрів,надрукованихсьомасеріями,остання із які бувстворена у 1901році.

У 1869році МиколаВіталійович із великимуспіхомзакінчивнавчання уЛейпцігськійконсерваторії. Наекзаменаційномувипускномуконцертівінвиконував 4-йфортепіанний концерт Бетховена ізвласноюкаденцією (оркестромдиригуваввідомий в широких кілкахМошелес,піаніст,диригент,викладачконсерваторії та приятель Бетховена).Під годинунавчанняЛисенком написано,крім уже зазначеноговище,частинумайбутньоїсюїти на тими українських пісень дляфортепіано,симфонічну увертюру на задану тему української народної пісня «Ой запивши козак, запивши»,першучастинусимфонії («Юнацької»), квартет йтріо дляструнних.

2.2Співпраця ізвідомими людьми

З 1869 по 1874 рокта М. Лисенкаперебуває уКиєві,займаючисьтворчою,викладацькою тагромадськоюдіяльністю. Усезоні 1872-73 років був ускладідирекціїРосійськогомузичного товариства йприймавактивну доля в його концертах. У 1872році ізметоюпідтримки хорового руху вКиєві було бзаснованоаматорськехороветовариство, приякомуіснував хор із 50-тиспіваків,якимкерував Лисенка.

У 1872роцігурток українськихдіячів начолі із М.Лисенком та М.Старицькимдобивсядозволу напублічнівистави українськихп’єс.Тоді ж ними було б написанооперети «>Чорноморці» та «>Різдвянаніч» (>пізнішеперероблена на оперу). «>Чорноморці», як народнаоперета,міцноввійшла утеатральний репертуар із 1872 року, а «>Різдвянаніч» ізуспіхом був поставлено 1874році уКиївському оперномутеатрі силамиакторів-аматорів. Це був вухоукраїнськогонаціональногомузичного театру.

У 1873році було б баченопершумузикознавчупрацю М. Лисенка про Українськиймузичний фольклор («Характеристикамузичнихособливостей українських дум й пісень,виконуваних кобзаремВересаєм»). Уцей жперіод МиколаВіталійовичпише багатофортепіаннихтворів, атакожсимфонічнуфантазію на укра-їнськінародні тими «>Козак-Шумка».

>Потрапивши у 1874році до Петербурга, МиколаВіталійовичмайжеодразу жвключився вдієвурепрезентаційнупрацю.Вінпочинаєвлаштовуватиконцерти, в якідемонстрував у хоровомувиконаннікращізразкимузичного фольклору.Згодомвін включивши уцівиступивласнікомпозиції на твориблизькихйому за духомпредставників «>Могучої купки»:М.Балакірєва,М.Мусоргського,О.Бородіна,М.Римського-Корсакова.Ця плеяданадзвичайнообдарованихмузикантівзростала якгіднепродовження тихийхудожніхпринципів, котрі свого годинизаклавгеніальнийМ.Глінка.Тож невипадковопізніше самого М.Лисенкапорівнюватимуть із великимросіянином,називаючи йогоукраїнськимГлінкою.

На початку 1875 року до Петербургавпершеприїхаввідомий Українськийнароднийспівак-кобзар ОстапВересай.М.Лисенко вусьомудопомагав знаменитомуземлякові.

першийвиступ ОстапаВересаявідбувся уГеографічномутоваристві.Безсумнівно, через ті, щопоруч був давнознайома,чуйна, правдива, дорога йповажна людина,яким був для кобзаря МиколаВіталійович,співакпочував собізначновільніше,розкутіше й ізвеличезнимпіднесенням танатхненнямвиконавпрограму,проспівавши укра-їнськінародні пісня тадуми.Враження від концерту було бнадзвичайним.Мовби самживотворнівітри далекихепох йвелич народупотужнимпоривомпронеслися черездуші ісерцяслухачів.Особливоговідчуття томувраженнюнадавалоще і ті, що передпочаткомвечора було бвиголошеновступне слововідомогоросійського фольклористапрофесораО.Міллера, вякомупоруч ззагальнимироздумами було б сказано багатодобрихслів й проМ.Лисенка як провидатноговченого,збирача українськоїнароднопісенної творчости.

«.. .>заняття уРимського-Корсаковазбільшили йогомузичнуерудицію йрозкрили проти ньогоновітаємницізвуковихкомпозицій.ПетербуржцінавітьпропонувалиЛисенкові посаду капельмейстера уприватнійопері ізперспективою переходу наімператорську сцену ... АліЛисенка тягладодому туга забатьківщиною» (МихайлоСтарицький. Спогадів).

>ЗгодомО.Вересай ізвеличезнимуспіхомвиступить у так званому «>Соляному Городка» взагальнодоступномуконцерті.

Уберезні 1875 року до того жзалі «>Соляного Городка» —місціпромислових йкустарнихвиставок —відбувся концертслов’янськоїмузики,організованийМ.Лисенком.Виконувалися укра-їнські,російські,польські,сербські пісня,композиції самого МиколиВіталійовича.Виступав тут йкобзар ОстапВересай.Йогоспівсупроводжувався «>туманними картинами» іздіапозитивів, котрізаздалегідь, назамовленняМ.Лисенка,виконав Український художникП.Мартинович, щонавчався тоді вАкадемії мистецтвпівнічноїстолиці. Ізнову —вражаючийуспіх й добра слава проневичерпнебагатствоукраїнського фольклору. Усіцевідігравало своюпозитивну йконструктивну роль уформуванні всуспільствіцілісного й правдивоговраження просправжній стантакоїважливоїособливості,показового чинника народного життя,якимємузична культура.

Уцейперіодвіндружньоспілкується із композиторами «>Могутньої купки»,приймає доля в концертахГеографічного товариства,керуєхоровими курсами, разом із У.Пасхаловим ввлаштовує «>Соляномумістечку»концертихоровоїмузики, впрограму якіпоряд ізіншими входили укра-їнські пісня й твори самого М.Лисенка. Упетербурзькийперіод ним написано сонату дляфортепіано,перший тадругийконцертніполонези,першурапсодію на укра-їнські тими, баченозбіркудівочих тадитячих пісень йтанців «>Молодощі».Вінпрацювавтакож надоперою «Маруся Богуславка» (>незакінчена) тазробив другуредакціюопери «>Різдвянаніч».

2.3ШедевриЛисенка

>Після Повернення Києва у 1876році М. Лисенкарозгортаєактивнувиконавську діяльність,влаштовуєщорічні «>Слов’янськіконцерти», в яківиступає якпіаніст-соліст та хормейстер. Уцей годину ним булинаписанімайже усі його твори дляфортепіановеликоїформи, до тогочислі другарапсодія,третій полонез, ноктюрндо-дієзмінор.Вінтакож нановоорганізуєхори, котріздебільшогоскладалися ізсемінаристів тастудентів,знайомих ізнотноюграмотою. Алі узв’язку ізвідомимЕмським указом 1876 року, заяким було бзабороненовживатиукраїнськумову (до тогочислі под годинуконцертів),Лисенковіхоривиконували укра-їнські пісняіншимимовами.

У 1878році М. Лисенказаймає посаду педагога ізфортепіано вінститутішляхетнихдівчат.Тоді жнастаютьзміни й вособистомужитті—МиколаВіталійовичбередругийшлюб ізОльгоюЛипською, Яка бувпіаністкою й йогоученицею.Від цогошлюбу М. Лисенкамавп’ятеродітей.

З 1880 рокурозпочинаєтьсяперіодінтенсивноїкомпозиторської творчости. М. Лисенказапочатковує роботу над своїмнайвизначнішимтвором—монументальноюоперою «Тарас Бульба» (>лібрето М.Старицького заповістю М. Гоголя), якої якщо завершенолише після десяти років.

«>ЧайковськийобійнявЛисенка,привітав зталановитимтвором йпросивїхати із нимнегайно у Петербург, девін поставитицю оперунеодмінно.Пам’ятаю, що Лисенкасп’янів від похвали такогогеніального композитора» (МихайлоСтарицький. Спогадів).

У80-ті рокта було б написанотакожлірико-фантастичну оперу «>Утоплена» (за «>Травневоюніччю» М. Гоголя,лібрето М.Старицького), кантату «Радій,ниво неполита» напоезію Т.Шевченка,п’єси дляфортепіано (>Ліричне скерцо, рондосі-бемоль мажор, гавот фа мажор,Урочистий марш). У 1883році М. Лисенкапишетретюредакцію «>Різдвяної ночі», Яка із великимуспіхомвиставляється уХарківському оперномутеатрі (одну годинузаборониЕмського указу булипослаблені).Тоді ж М. Лисенкастворюєзовсімновийжанр—дитячу оперу. З 1888 по 1893 роктавінпишедитячіопери «Коза-Дереза», «ПанКоцький», «Зима й Весна, чиСнігова краля» (усі залібретоДніпрової Чайки). У 1889 МиколаВіталійовичвдосконалює таоркеструємузику дооперети «Наталка-Полтавка» затвором І.Котляревського, у 1894пишемузику дофеєрії «>Чарівний сон» на текст М.Старицького, у 1896 оперу «>Сапфо».

У90-ті рокта,крімвикладання вінституті таприватнихуроків, М. Лисенкапрацював умузичних школах З. Блуменфельда й М.Тутковського. Недивлячись напедагогічнузавантаженість, із 1892 року по 1902вінчотири разивлаштовуєзнамениті «>хоровіподорожі» поУкраїні—гастрольніконцерти, в яківиконувалисьпереважно йоговласніхорові твори натекстиШевченка таобробки українських пісень.Йогопомічниками уційсправі були До. Стеценко, Я.Яциневич, Про.Кошиць.Останнійзгодомпродовживсправухоровихподорожей,розпочатуЛисенком, таздійснивмрію МиколиВіталійовича прозакордоннепрезентування української пісня, що і було бвиконано под годину гастролей поЄвропі таАмерицікапелою «Думка».

У 1900році посленародженнядитини померлакохана дружина, йвихованнядітей М. Лисенка узявшиповністю у собі. Уцейважкий для родини годинупоруч із ним були йогородичіСтарицькі. У 1903творчагромадськість України широковідзначила35-річчядіяльності М.Лисенка, щоперетворилося на свято національної культури й за межі не малособірівних на Україні.Під годинусвяткуванняювілею друзіЛисенкаорганізувализбіркоштів навиданнятворів композитора такупівлю длянього тадітейдачі, але й МиколаВіталійовичвикориставподарованікошти наорганізаціюМузично-драматичної школи, котрапочалапрацювативосени 1904 року й сталапершимукраїнським учбовим закладом,якийнадававвищумузичнуосвіту запрограмоюконсерваторії. М. Лисенкавикладавфортепіаннугру. Уорганізаціїдіяльності школи,якій композиторприділявдуже багатоуваги,втілилися йогодемократичніпринципи.Спираючись надосягненнясвітової культури,вінпрагнувстворитинаціональнумузичнуосвіту.

>Музично-драматична школа та МиколаВіталійович якїї директорпостійно були поднаглядомполіції. У лютому 1907 рокуЛисенказаарештували,проте на ранок йоговідпустили. Усправі,заведеній ужандармерії,вінзначився подпрізвиськом «>Дідинський». Алі, Незважаючи наусіпереслідування, М. Лисенкаплідно працює. У 1905роціз’явився йоготвір «Гей, за наш ридний край». Упершомудесятилітті 20-гостоліттяз’явиласятакожмузика додраматичнихвистав «>Останняніч» (1903) та «Гетьман Дорошенко» (Лисенказаповідаввиконатицюмузику посвоїй смерти).


3. Останні рокта життявидатного композитора

>Останнійперіод життя МиколаВіталійовичзвертається доцаринидуховноїмузики йпише низкутворів, котріпродовжилизапочаткований його «>Херувимською»ще вкінці 19-гостоліття цикл: «Камо піду відлицяТвоєго, Боже» (1909), «ПречистаДіво, матірруського краю» (1909), «>Діва днесьпресущественногораждаєт», «>Хресним древом».

У 1910 на текст Т.Шевченка був написань «>Давидів псалом». Про.Пчілказгадує, що М. Лисенка писавши своїдуховні твори вКитаєві,селищіпоблизу Києва (тепер районміста).

>Під годинулітньоговідпочинкувінбував там,слухавдуховніпіснеспіви уцерквістародавньогомонастиря.

«>Улюблениммісцем йоголітньогоперебування бувКитаїв ... Ззавітанням до церквиКитаївськогомонастирязлучена іособливапаростьЛисенкової творчости:власне, вКитаєві написавши МиколаВіталійовичкількасвоїхтворів,належних домузикидуховної, дохорівцерковних ...Живучи вКитаєвіпоблизумонастиря, МиколаВіталійович частобував уцеркві,слухавпобожнихспівів нацерковнослов’янський текст, щоздававсяйомузавждидужепоетичним ... МиколаВіталійович так любити йдодержував більше, ніжхтоінший,святочніобрядиРіздвяні,новорічні, «>зелених святий» й т.ін. ... НаВеликдень так самепеклися вдомівці МиколиВіталійовича паски і всеінше,належне позвичаю досього свята» (ОленаПчілка. Спогадів).

У 1908році було б написано хор «>Тихесенькийвечір» на свої слова У.Самійленка, а й у1912—оперу «>Ноктюрн».Середтворів ізліричноютематикоюстворюютьсясолоспіви натекстиДніпрової Чайки,ЛесіУкраїнки, Про. Олеся. У 1905році М. Лисенказаснувавхороветовариство «Боян», ізякиморганізовувавхоровіконцерти української,слов’янської тазахідноєвропейськоїмузики.Диригентамиконцертів буливін сам та Про.Кошиць. Товариствапроіснувалотрохи понад року тарозпалося черезнесприятливіполітичніумови тавідсутністьматеріальноїбази. У 1908році М. Лисенкаочоливтовариство «>Український клуб»,який провівшизначнугромадсько-просвітницькудіяльність—організовувавлітературні тамузичнівечори,влаштовувавкурси для народних учителів,створивкомітети длясприянняспорудженнюпам’ятника Т.Шевченку довідзначення 50-хроковин від дня смертипоета (1911), котріочолив сам композитор. Черезполітичнінегаразди тазаборони влада змириласяЛисенка та йогооднодумціввідмовилися відпроведеннязаходів уКиєві, але й смердотіспромоглися перенести їхнього доМоскви.

>Постійнанапруженапрацяпідірвалаздоров’я композитора.Влітку 1912 рокувінїделікуватися ми до курортуНаугейм. Аліжиттєвіобставини не булисприятливими дляполіпшенняздоров’я—це йвеличезненавантаження вучбовомузакладі, йтворчіпошуки таневпиннагромадська робота, а дотище ізакриттявладою ужовтні 1912 року «Українського клубу», вякому М. Лисенка був головою. Нема зажорстокі таболючінегаразди, досі свого життя МиколаВіталійовичпрацював. Ішостого листопаду 1912 року, це уіншідні,вінзібрався досвоїхучнів назаняття. Алі черезнесподіванийсерцевийнападземне життяукраїнського Боянаспинилось.

>Похорон М.Лисенказібрав десяткитисяч людей ізрізнихрегіонів України тавилився вграндіознуманіфестаціюлюбові йпошани до МиколиВіталійовича тавзагалі до української культури.


Схожі реферати:

Навігація