Реферати українською » Налоги, налогообложение » Податкова політика України


Реферат Податкова політика України

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Передумови виникнення та розвитку податків

            Податки – дуже складна й надзвичайно впливова на усі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, із одного боці, податки – це фінансове підгрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу.

            З іншого боці, податки – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних й фізичних осіб у державі. Їх мобілізація і використання зачіпає інтереси не лише шкірного підприємця чи громадянина, а і цілих верств населення й соціальних груп, між якими точитися жорстока боротьба за форми і методи розподілу та перерозподілу, котрі в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку й структуру, на розвиток науки й техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

            Податки – це обов’язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, якої модель економічного розвитку вона вибирає, котрі політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною й в кінцевому підсумку – позбавленою будь-якого сенсу.

            Об’єктивною реальністю є ті, що за наявних економічних умів підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

            Досконалість форм й методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних й правових інститутів. Створення податкової системи – це не лише практична, а і велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення й підприємницьких структур, бюджету сім’ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.

            Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводилися різноманітні податки – на грішну землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори і відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худорбу та птицю, бджіл, подушні податки й податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.

            Найбільшого розквіту податки сягають за умів розвиненої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між Державою та юридичними і фізичними особами. Формується завершено модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи і об’єкти оподаткування, ставки податків, рядки їхнього сплати, контролю над витрачанням.

            Змінюються не лише види й форми стягнення до бюджету певних торб коштів, а і саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям втілення державної політики із питань економіки та соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до роботи, підтримання рівня зайнятості.

            Проте не слід забувати, що податки є ще і дуже небезпечним інструментом у розпорядженні держави. Адже без наукової концепції податкової політики смердоті можуть гальмувати економічний розвиток держави. Концепцію податкової політики держави винна містити обгрунтовані висновки щодо впливу оподаткування на результати господарської діяльності підприємств та організацій, обсяг, напрями і характер інвестицій, розмір й структуру фонду споживання, галузеву і територіальну структуру економіки.

            Податкові системи економічно розвинутих країн спираються на детально розроблену теорію податків. Її творцями є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давид Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Батіг Віксель, Йозеф Шумпетер, Джеймс Бюкенен та багато інших. Пошук шляхів удосконалення податкових систем триває.

            На перший погляд, запитання можна вирішити дуже просто. Треба лише постійно стежити за тім, аби дотримувалася рівновага між величиною сплаченого податку та величиною отриманих від уряду благ й послуг, а також створювалися відповідні правові відносини між Державою й платником податків. Проте історія свідчить, що держава ніколи не погоджується на такі відносини над кожному конкретному випадку, а і загалом, незалежно від того, котрі політичні сили перебувають при владі. Усвідомлення ознаки справедливості щодо податків змінюється залежно від зміни поняття про сутність заподіяння держави, а також про системи формування і розподілу доходів. Більшість демократичних сил, Яка приходити нині до влади в цивілізованих державах світу, стає на реальне підгрунтя й спрямовує політику податкових систем для свого народу. Практика підтверджує, що в більшості європейських країн податки успішно виконують роль економічного знаряддя соціальної справедливості та активізації господарського життя.

            Якщо проаналізувати практику побудови податкових систем у багатьох країнах Західної Європи і ознайомитися із науковими розробками вчених-економістів від Петті та Сміта до сьогодення, то головні принципи податкової системи можна сформулювати так:

- сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від держави благ й послуг; усі податки повинні бути точно визначені щодо ставки податку, рядок сплати; платники податків мають бути поінформовані урядом, куди використано кожну копійку сплачених ними податків; нові податки повинні вводитися лише для покриття відповідних витрат, а чи не для ліквідації дефіциту;

- об’єктом оподаткування може бути лише дохід, а чи не його джерело і розмір витрат; податок має бути пропорційним доходові; прогресія оподаткування, залежно від зростання прибутку, не винна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині прибутку;

- умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові; податок слід стягувати в зручний для платника годину й прийнятним для нього методом; при цьому слід ураховувати дешевизну стягування податків.

За додержання цих принципів між урядами країн й платниками податків ведеться жорстока боротьба. Проте в західних демократичних системах присутні сильні групи представників соціального спрямування, котрі завжди впроваджують розумні основи оподаткування й домагаються удосконалення системи в цілому. Вісь чому дуже важливого значення набуває прийняття податкових кодексів, в які законодавчо закріплюється рівномірність оподаткування, захист платника від свавілля податкових служб, дотримання податкової таємниці. Усе більшого визнання й підтвердження набуває думка про ті, що висока частка податків у валовому внутрішньому продукті – це небезпека для економічного зростання.

Економічна сутність податків та їхнє призначення

За економічною сутністю податки є обов’язковими платежами, що вилучаються Державою із доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна з форм вирівнювання доходів юридичних й фізичних осіб із метою досягнення соціальної справедливості і економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців й громадян, держава гарантує їхнього ефективніше використання для задоволення потреб суспільства в цілому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відносини держави із підприємцями та населенням под годину їхні сплати. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ й процесів. На ділі податки дають змогу матір зворотний зв’язок з платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат. Цьому процесові приділяється велика увага із боці фінансової науки, й в ньому виявляється економічна сутність функцій держави та її реалізація.

За наявних умів недостатньо розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків й зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Уся сукупність податків, зборів, відрахувань й платежів в державі становить її податкову систему. Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак. Структура податкової системи визначається, здебільшого, рівнем економічного розвитку держави, а також політичними силами, що перебувають при владі.

У класичному плані усі податки поділяються на державні і місцеві, прямі і опосередковані (непрямі), податки із юридичних й податки із фізичних осіб, натуральні і грошові, звичайні й надзвичайні. Податки, котрі надходять до державного бюджету, називаються державними. Вони встановлюються законами держави чи декретами уряду. Місцеві податки та збори теж встановлюються законами держави, але й місцеві органи влади мають повні права щодо обкладання цими податками. Вони можуть диференціювати ставки податків у межах ставки, визначеної законом, надавати додаткових пільг окремим платниках, змінювати рядки сплати.

Залежно від об’єкта оподаткування, податки поділяються на прямі й непрямі чи опосередковані. Колі об’єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал чи дохід юридичної чи фізичної особини, то це податок прямий, він залежить від величини певної власності. Прикладом цого можуть бути податки на прибуток підприємств, доходи громадян, на грішну землю, майно тощо.

При непрямому оподаткуванні об’єктом є не дохід, а витрата. Податок, вірніше його величина, включається в ціну товару й сплачується при купівлі товару. Величина цого податку не пов’язана із доходами платника. Тому непрямі податки вважаються найнесправедливішими, фіскальними, хоча й мають певні переваги. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

На ранніх етапах розвитку суспільства податки малі натуральну форму. Вона може застосовуватися й за надзвичайних умів – под годину війни, в період кризи в економіці, коли в стране функціонує нестабільна національна грошова одиниця. Певного години можуть вводитись надзвичайні податки, що зумовлюються війною чи стихійним баскому. Прикладом можуть бути воєнні податки чи відрахування до Фонду Чорнобиля.

При введенні податки наділяються певними функціями чи призначенням. Кожний податок виконує передусім фіскальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету. Однак таке спрощене усвідомлення ролі податків не має достатніх підстав, бо запровадження будь-якого податку потребує чіткого визначення об’єкта чи суб’єкта оподаткування, строків сплати, переліку пільг, що надаються при оподаткуванні тощо.

При визначенні цих параметрів податку закладається його стимулюючий вплив на економічні процеси, що цей податок зумовлюють. Тому є усі підстави стверджувати, що податки виконують стимулюючу функцію. Майже не буває податків, котрі б цих функцій не виконували. Усі залежить від того, який закладено механізм їхньої реалізації. Надмірне перевантаження податку пільговим оподаткуванням з метою стимулювання тихий чи інших видів виробництв чи споживання товарів, виконання робіт, надання послуг часто, замість стимулювання, призводить до протилежного – до зростання тінізації економіки.

Надання податкам стимулюючих функцій – досить складне та в економічному сенсі відповідальне заподіяння. Воно потребує глибоких наукових досліджень й всебічного обгрунтування. Суть запитання до того, що стимулюючі функції можуть бути закладені завдяки зміні чи диференціації ставок податків, чи ж повному звільненню від їхнього сплати. У цьому разі здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту через фінансову систему від одних суб’єктів оподаткування на користь інших.

Отже, цей перерозподіл має не лише економічний, а і соціальний характер. Він може призвести до порушень важливих економічних пропорцій у виробництві та споживанні матеріальних благ й послуг. Усе це пов’язано із правами та свободами людини, її економічним й соціальним становищем. як підтверджує світовий досвід, надання податкам стимуляційних й регуляційних функцій потребує тривалого опрацювання порядку їхні обчислення, сплати, надання пільг. Фіскальна і стимуляційна роль податків стає зрозумілішою при розгляді порядку обчислення і сплати деяких видів податків. Найхарактернішим щодо цого є податок на прибуток підприємницьких структур. Він запроваджений у всіх країнах й є одним з найдавніших платежів.

Якщо розглянути основні принципи оподаткування прибутку, то, звичайно, в окремих країнах є відмінності, але й спільним є ті, що податок сплачується за результатами фінансового року відповідно до поданої декларації. Прибуток визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами.

Валові доходи є зведеним показником. Вони включають доходи від реалізації товарів й послуг, фінансових операцій, одержані рентні платежі та роялті, доходи, одержані за рахунок приросту капіталу (від реалізації цінних паперів), інші доходи.

До валових витрат відносять заробітну плату робітників й службовців, витрати на: ремонт обладнання та будівель, витрати на придбання сировини, комплектуючих деталей, електроенергії та інше, витрати на науково-дослідні роботи, сплачені рентні платежі та роялті, проценти за кредит, внески до різних фондів, включно із добровільними внесками, виплати до пенсійного та фонду соціального страхування, амортизаційні відрахування, інші витрати.

У багатьох країнах порядок визначення валових доходів й валових витрат використовується як стимуляційний й регуляційний чинник. То в США до числа валових витрат включаються спеціальні витрати, до які належати суми одержаних дивідентів та інші. У Швеції із валового прибутку вираховуються пенсії колишнім робітникам, премії страховим компаніям за пенсії робітникам підприємства, відрахування у фонди трудящих. У більшості країн з валового прибутку вираховуються податки, сплачені органам місцевого самоврядування, оплата послуг юристів, економістів-радників, котрі запрошуються, внески добродійним товариствам, пожертвування закладам освіти, лікарням, будинкам інвалідів та престарілих, церковним парафіям, науково-дослідним установам, університетам тощо.

Нині чинний порядок оподаткування прибутку підприємств дає значні підстави для застосування стимуляційних функцій податку на всіх етапах податкового процесу. Найактивніше ці можливості використовуються при визначенні прибутку, що підлягає оподаткуванню.

З прибутку підприємства перед оподаткуванням вираховуються штрафи, грошові компенсації засновникам, витрати на проїзд власників фірм, суми, пов’язані із амортизаційними пільгами тощо. У деяких випадках прибуток для оподаткування може збільшуватися. То в Великобританії до оподаткованого прибутку додаються витрати із утримання штатів компаній чи закордонних

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація