Реферат Порожні безлічі

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Мілюков А. М.

«Докази еволюції» 2010 – нове сукню короля

Після щодо тривалого затишшя у сфері еволюціоністської критичної думки, початок 2010 року був ознаменоване появою мережного збірника «Доказиеволюции»[1]. Дев'ять кравців з багатьох шматків зшили королю під назвою «еволюціонізм» нове сукню. Головним закрійником, тобто, редактором цього твору, виступив відомий популяризатор теорії еволюції, науковий журналіст і палеонтолог Олександр Марков, а головною оголошеної фішкою нового проекту стало «науково-просвітницьке» об'єднання атеїстів з віруючими, зокрема, участь у ньому трьох вчених чоловіків, котрі ідентифікують себе, немов православні еволюціоністи. Проте, по здоровому розуміння, головною фішкою проекту стали (точніше, залишилися) все самі традиційні для еволюціонізму догматизм, подвійні стандарти підміни, а у тому, що таку значну роль проекті зіграв десятий автор, відсутній у цьому авторському списку, який додав всьому проекту неетичний душок (див. Додаток).

Не збираюся докладно розглядати тут самі приклади, представлені у «>Доказательствах еволюції» – деякі коментатори з табору, ідейно протилежногоМаркову, вже коротко висловилися про цю роботу, помітивши, що вони містять практично все самі старі, давно відомі й розібрані аргументи, чимало з яких вже просто соромно виставляти (наприклад, «еволюція» конях або «еволюція»гоминид, «недосконалість» ока тощо.). Одиничні ж нові становища мають цілком задовільні пояснення у межах концепції розумного дизайну, і писати якийсь окремий критичний розбір «Доказів…», вважають мої друзі, навряд чи є сенс.

Але крім давніх і які вже які набили оскому «доказів», автори пішли й на нововведення – у досить великий обсяг представили читачеві нібито «опозиційні» аргументи, які, як він представляється, розглянули і спростували. Найбільша помилка авторів, мій погляд, у цьому, що вони раптом України відчули себе новаторами і вирішили розвинути тему боротьби зкреационизмом. Але, оскільки все було вже «вкрадено перед тим», наших друзів щось залишалося, як самим вигадувати біди й пороки креаціонізму. Зрозуміло, те, що придумали – почало їх власним психологічним портретом, бо «ми є те, що думаємо й твердимо про інші».

Власне, б й хотів би висловитися з приводу цих «вставок проти», емоційний нерв яких і булосудорожность протистояння опонентам – пронизують всю роботу. Жанр есе передбачає оцінку світогляду автора аналізованого твори. Оскільки авторів багато, акцентної постаттю мимоволі стає головного редактора нового проекту. Зрозуміло, триматимемо про себе колективність роботи, та її світоглядним (й до речі, що у очі – стилістичним) стрижнем за умовчанням є «воля і» головному редакторові.

«Як багато яхтуназовете...»

У неупередженого читача нудно, гадаю, починаючи вже із заголовка. «Докази еволюції»! Це вже дуже оригінально і незвичайно. Мені хочеться поздоровити авторів зі своєрідним досягненням – тільки їм вдалося дати (або використати бодай як "своє) назва з цих двох слів, кожна з яких немає має однозначного визначення, а поєднанні взагалі мутно, як лондонський туман. Це рідкісний випадок, коли саме доброякісність, значеннєве зміст назви характеризують всю роботу загалом. Що таке «докази еволюції»? У місті вам ніхто не скаже, як помітила якось якась двірничка в Дубні, що має я запитав потрібний мені адресу. Все залежить від цього, хто і як ці поняття тлумачить. Яку з еволюцій збираються доводити автори?Микроеволюционную адаптацію, тобто, дрібні пристосувальні зміни організмів у природі? Або так званумакроеволюцию, тобто, якісне ускладнення органів, структур, планів будівлі, що призводить до освітітаксонов нанадвидовом рівні? І що по слову «докази»? Це матеріальні приклади й свідчення еволюції (знов-таки, незрозуміло, який із них), спостережувані факти, витлумачені як свідчення, чи суворі докази рівня математичних?

Ми знаємо, що гри на підміні «макро» і «мікро» дуже притаманні нинішніх послідовників Дарвіна. Це дозволяє йому вдало маніпулювати різними смислами у полеміці та пропаганди, дурячи шановну публіку у нібито доказах існування еволюції. Надалі побачимо цю підміну у всій красі. Такого ж якості і маніпуляції терміном «докази». Читач, котрий очікує, що, нарешті, почує не чергові фантазії перетворення краплі слизу на людину, саме ознайомиться з фактами і доказами, буде розчарований. Автори «швидко-швидко», ще у ввідна частини, пояснюють, які мали у вигляді не докази на суворо математичному сенсі (анг. «>proof»), а лише «свідчення на користь» (анг. «>evidence»), тобто, спостережувані явища, які за чисельність перевірок висунутої їхнього пояснення теорії можна усе ж таки прирівняти до твердо встановленим фактам. Яким твердо встановленим фактом, на думку авторів, біологічна еволюція і є. Однак протягом всієї хірургічної роботи під редакцією Маркова читач змушений зіштовхуватиметься про те, що доказом і доведеним, твердо встановленим фактом еволюції тут іменується лише союз можна побачити фактів з якоюсь ідеологічної фантазією, які за іншому повороті фантазії можна тлумачити у протилежному ключі. Отже, читач оперує недостовірною інформацією вже із заголовка роботи. А відомо, що «як ви вже яхту назвете, вона і попливе».

Якими ж «>антиеволюционисти?»

Семантично роботаподпорчена тим, що традиційних у цій полеміці «>креационистов» головного редактора замінив на аморфних і стилістично великовагових «>антиеволюционистов». З одного боку це були необхідно, позаяк у лавах авторів «Доказів…» значилися три християнина – а всякий християнин, як відомо, з визначення єкреационистом (вірить у створення світу волею Бога Творця), хоча у тому випадку навіть православні автори як основне опонента дружно розуміли «не цей»креационизм, а так званий науковий. Щоб не плутатися і створювати «дружнього вогню», певне, вирішили не ризикувати. З іншого боку – безвідносно до бажання самих авторів триматися логіки й сенсу, – вони «автоматом» потрапили на слизьке, у ситуацію, які самі стала вертіти ними, як хвіст собакою.Неудобоваримий термін «>антиеволюционисти» зробив напрям головного удару якимосьбезадресним і суперечливим – до повного невідповідності своїм-таки претензіям до цих «>антиеволюционистам». Наприклад, іслам, індуїзм, і навіть масаантиеволюционистских шкіл, навчань і концепцій неможливо пов'язані з біблійним і створити т.зв. «науковимкреационизмом». Тим більше що як мусульмани і індуїсти, але, скажімо, сучасніучение-агностики, з наукових позицій прийшли до розумінню неможливостімакроеволюции, а про звичайні критично налаштованих громадян, інтуїтивно котрі заперечують еволюцію, – всі вони здивовані, що творчий колектив Маркова боротьби з «>антиеволюционизмом» нав'язує їм біблійні аргументи на якості їхніх власних тверджень (які потім переможно як і спростовує). Навіщо всі ці еківоки, чому б сказати про цілі свого проекту прямо, як стверджує звідси Марков «іншому місці»: «Головний ворог – цекреационисти, вірять у всемогутнього творця з абсолютними можливостями і що абсолютної мудрістю» (Коментар вблогеИванова-Петрова 17.02.10 *важливе примітка).

Смисловиє нестиковки такий термінологічної заміни очевидні – якщокреационистам можна звинуватити вади у тому альтернативної аргументації, то пасажі типу: «>Антиеволюцинизм, навпаки, неспроможна запропонувати ніяких виразних пояснень…» – виглядають досить безглуздо, оскільки позиція «анти» ні від якого боці має на увазі альтернативності, а проти неї обмежуватись лише запереченням.

У таких пасажах, де «>креационизм», певне, був спішно («вночі перед публікацією») виправлений і замінений з тексту на «>антиеволюционизм», гірше вимог «виразних пояснень» може лише вимоги «пророцтв»:

«Існує дуже багато фактів (результатів спостережень, експериментів), – пишуть автори, – добреобъясняемих (а вони часто йпредсказиваемих) еволюційної теорією, й значно гірші чи зовсім не відобъясняемих (іпредсказиваемих) ідеєю про відсутність еволюції».

Ось це так! Ідея про неіснуванні чогось, виявляється, повинна як щось пояснювати, а й пророкувати! Ну, якщо головного «передбачення» – саме про неіснуваннімакроеволюции у минулому, сьогодення та майбутнє авторам мало, то їм, знов-таки, варто згадати, що заперечення чого це не пішли не примушує ані яких поясненням і прогнозам. Якщо, скажімо, заперечую зелених чоловічків, я - не має доводити їх неіснування і робити якісь «передбачення» крім самого заперечення – обов'язок довести існування зелених чоловічків цілком і повністю лежить яка каже боці. Або Марков не розуміє, що, кинувши виклик якомуськожезаменителю під назвою «>антиеволюционизм», він привселюдно поставив себе сцену, під світло прожекторів обгрунтовувати свої еволюційні погляди – крутити сальто, діставати кроликів з капелюха і обвийтеся себепитонами, а всіх абстрактних противників еволюції (некреационистов, самеантиеволюционистов) всадовив у зал у ролі спостерігачів – вони вільні свистіти, жуватипопкорн, й цілком нічим не зобов'язані артистові.

Чимось знайомим повіяло...

>Ужасающе неросійським,партийно-казенним мовою написана вступна частина «Доказів...» – начебто текст рубали сокирою, забувши про пере.Топчась дома, повторюючи неодноразово один і той ж, знову і знову повертаючись до сказаного, щоб почати цю катування наново, головного редактора всю ввідну частина прокручує те ж платівку – про доведеному факті еволюції, у тому, що еволюція визнана більшістю учених, а більшість неспроможна помилятися, у тому, що еволюція – доля фахівців, які краще вас знають всю правду, і навіть у тому, що заперечують еволюцію лише неуки.

Текст відразу валить з ніг затхлим диханням підвалу:

«Світове наукова спільнота обгрунтовано вважає, що наявні докази еволюції настільки незаперечні і всеохоплюючі, що заперечувати факт біологічної еволюції, залишаючись у межах науки, сьогодні її вже неможливо. …З науковими уявленнями про еволюцію узгоджуються мільйони фактів. Еволюція надає сенс, логіку і стрункість всьому численному масиву накопичених біологією знань».

>Эпическая сила! Яке ретро! А чим це таким знайомим повіяло? О, згадав, це ж стилістика часів «переможного соціалізму»:

«Науковий комунізм, як і марксизм-ленінізм … є наслідком узагальнення як досвіду революційного руху на тій чи іншій окремої країні, а й досвіду світового робочого і вільного комуністичного руху на цілому, розкриває загальні закономірності та специфіку будівництва соціалізму, і комунізму в усіх країнах, які роблять перехід докоммунизму»[2].

Я дуже хочу запитати товариша Маркова й усе шановний колектив товаришів, виступаючих від імені світового наукових співтовариств – чим вони збираються займатися далі, після доконаною світової перемоги еволюціонізму? Напевно, перейдуть до мирному будівництва?

З погляду стилістики вся вступна частина «Доказів еволюції» є безцінний архівний скарб, музей,возвращающий нашій славні роки радянського застою, або навіть ще за часом – до кінця тридцятих років уже минулого століття. Тут у однієї вітрині, точніше, в одній інтернет-сторінці зібрані всі ознаки і класичні прийоми радянської пропаганди. Це нісенітниця, що НЛП (нейролінгвістичне програмування) вигадали нашого часу, як і сюжет «Матриці». Прості громадяни вже жили, в «Матриці» в Радянському союзі, і відчували у собі успішне вплив пропагандистського НЛП. Щоправда, є одне але – нинішній головного редактора «Доказів…», певне, забув який нині рік, І що старі фішки не вистрілюють.

«Партія завжди права, тоді як у всіх наших труднощі винні вороги». «Ворог здатний перемагати лише хитрістю і підступництвом». «Нам непотрібна “їх” хвалена демократія!» (а сила і монолітне єдність колективу). «Світу – світ!» (але тільки той, який принесемо ми). Неймовірно, але у 2010 року такі аргументи знову йдуть у справа. Понад те. Головного редактора зуміввструмить в «Докази…» навіть пропагандистські методи загниваючого пізнього соціалізму – таку ідеологічну «каральну психіатрію»! Суть «аргументу», як й раніше, у цьому, що нормальна людина до наших ідеями сперечатися нічого очікувати, хто ж сперечається, той виявляє не свій особистий волю, а демонструє поведінка, пов'язану з специфічними особливостями психіки.

«На думку ряду психологів (? – А.М.), живучість креаціонізму (?? – А.М.) частково пов'язане з уродженими особливостями людської психіки. Зокрема, людям, особливо у дитинстві, властива так звана “неупорядкована телеологія” — схильність приписувати якусь початкову мета всіх об'єктах навколишнього світу (хмари існують, щоб йшов дощик, а леви – щоб оцінювати них же в зоопарку)».

Залишимо авторські фантазії про психологах, вивчаючих феномен «живучості креаціонізму» (чудова сама інтонація, ніби йдеться про живучості якогось пороку). Мені ніяково говорити деякі речі людині незаможному, але людям у дитинстві дається внутрішнє відчуття Бога, те що християнському перекладенні іменується «>душа-христианка» (але ці стосується всіх конфесій). У дитинстві ми все відчуваємо тонше й точніше. Не «схильність приписувати мета» і дитяче «опір науковому знання», саме відчуття єдності зі світом, який управляється Вищої силою. Той, хто зберігає це світовідчуття, реалізовує її згодом у своєї наукової, творчої, релігійної діяльності. Той, хто втрачає, стає співробітником Палеонтологічного інституту (типу іронізую).

До речі, у зв'язку з подібними спробами залучення теми психіки до пояснень проблемних питань, так званим православним співавторів «Доказів…» слід пам'ятати, що й блок зученими-атеистами дуже хиткий, й у атеїстів фраза – «найбільш тверезо мислячий з віруючих» завжди означатиме – «найменш божевільний». Марков стверджує, що «неприйняття наукового знання сягає корінням у дитячу психологію». Ні. Швидше, неприйняття релігійного світовідчуття якимось індивідом «сягає» у його власні комплекси.

«Партія завжди права, тоді як у всіх наших труднощі винні вороги». Партія (світове співтовариство) права настільки, що авторам бракує звичайній констатації її правоти, і вони починають висловлюватирвущееся з грудях почуття в термінах ейфорію:

«Тому лише коли говоримо, що факт біологічної еволюції визнаний світовим науковим співтовариством, за цими словами приховується щось значно більше, ніж багатьом далеких від науки людям» (виділено авторами. – прим. А.М.).

«Ворог здатний перемагати лише хитрістю і підступництвом». Вороги еволюціонізму, якщо іноді

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація