Реферати українською » Наука и техника » Поширення дифиллоботриоза в Костромської області й боротьби з ним


Реферат Поширення дифиллоботриоза в Костромської області й боротьби з ним

Автор: Бочкарёв Микола Віталійович,

Караваевская середня школа,

11 “А” клас


1999 рік


2

СОДЕРЖАНИЕ

 

1. Запровадження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

2. Експериментальна частина.

2.1. Збудник дифиллоботриоза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

2.2. Джерела та шляхи зараження дифиллоботриозом. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

2.3. Діагноз на дифілоботріоз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

2.4. Зараженность хижих риб плероцеркоидами дифиллоботрий

в Костромської області . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

2.5. Симптоми захворювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

2.6. Лікування дифиллоботриоза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

2.7. Досліди із лікування та профілактики дифиллоботриоза . . . . . . . . . . . . . . 8

2.8. Профілактика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

3. Результати роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

4.  Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

5.  Cписок використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

3

1. ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Дифиллоботриоз м'ясоїдних - антропозооноз, має очаговий поширення, викликається різними видами лентецов з цієї родини Diphyllobothrium, серед найбільш поширений лентец широкий - Diphyllobothrium latum. Хворіють собака, кішка, лисиця, песець, куниця, і навіть людина.

Хвороба часто реєструють в Ленінградської, Архангельської, Тюменської областях, рідше - за іншими зонах Російської Федерації.

На Тихоокеанському флоті (ТОФ) залишається стала загроза заносу гельмінтозів з молодою поповненням з регіонів Російської Федерації.

За даними паразитологической СЭО ТОФа, ураженість гельминтозами і кишковими найпростішими на 100 обстежених молодиків весняного призову 1997 р. становила 30 %. Найбільша зараженість було виявлено молодого поповнення з Іркутської області, далі йдуть Новосибірська область, Бурятия, Якутія, Алтайский край і Читинская область. У видовий структурі паразитів переважна більшість становлять ентеробіоз і аскаридоз, ще виділено фасциолез, тениоз, описторхоз і дифілоботріоз. (Межерская С.В., Мелешко В.А., 1998).

Дифиллоботриоз є у 59 районах Білорусі, чи 45,4% від кількості. Основний локус неблагополучних територій охоплює р. Мінськ, 4 обласних центру і вісім суміжних районів Гомельської та Могилевської областей, що прилягають до долині річки Дніпро (Чистенко Г.Н., Жуковський В. Г. та інших., 1998).

 

2. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЯ ЧАСТИНА

2.1. Збудник дифиллоботриоза

Збудник - Diphyllobothrium latum - велика цестода з довгою членистим тілом. Стробила широкого лентеца може становити у лисиць 1,6 м довжини, у песців - 3 м, у собак і

4

кішок - до 10 м, в людини - 15 м. Членики короткі, широкі, із трьома статевими отворами. Численні сім'яники (у кількості 700-800) поширюються дорсально в латеральних полях члеників. Яичник формою нагадує крила метелики. Статеві отвори розташовуються посередині вентральной поверхні тіла, у кожному членике три статевих отвори: чоловіче, вагины і матки (рис. I.). Паразитирует в тонкому кишечнику собак, кішок, песців, лисиць, енотовидных собак. Паразитирует і в людини (дефинитивные господарі).

Рідше зустрічаються D. erinacei, D. minus, D. strictum, D. tugussicum.

 

2.2. Джерела та шляхи зараження

Розвиток паразита відбувається за участі проміжних і додаткових господарів. Инвазированные тварини виділяють в навколишнє середовище з фекаліями яйця гельминта. Потрапляючи в воду, яйця дозрівають, їх виходять покриті ресничками корацидии, яких опиняються до проміжного хазяїну - рачку-циклопу (Cyclops stenuus) чи диаптомусу (Diaptomus gracilis). Проглоченный циклопом корацидий скидає реснитчатый покрив, проникає в порожнину тіла, і через за три тижні розвивається до стадії процеркоида довжиною 0,5 мм, з 6 гачечками.

Подальший розвиток личинок відбувається у порожнини тіла додаткового хазяїна - риб (налим, щука, окунь, плітка, йорж, форель, прохідній і озерній лососі). У травному тракті прісноводних риб циклоп перетравлюється, а звільнені процеркоиды пробираються у товщу кишкової стінки, порожнину тіла, печінку, яєчники, заселяють м'язи, де через 3-4 тижня перетворюються на остаточну личиночную стадію

Схожі реферати:

Навігація