Реферати українською » Наука и техника » Біотехнологія Росії із погляду теорії еволюції


Реферат Біотехнологія Росії із погляду теорії еволюції

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Олександр Чубенку

Четырнадцатый тому озаглавлено так: «Чи може розумна людина, враховуючи досвід минулих століть, живити хоч найменшу сподіватися світлу будучину людства?» Прочитати чотирнадцятий тому недовго. Вона складається лише з слова і точки: «Ні.»

До. Воннегут

На Новий минулий рік прийнято підбивати результати і оцінювати перспективи. На жаль, сьогодення і майбутнє російської біотехнології неможливо написати різдвяну казку. Хоч як старайся, вийде трилер і антиутопія.

Зрозуміло, біотехнологія – це частина науку й промисловості. Але, по-перше, це одне з передових частин, по-друге, кожен кулику своє болото хвалить, а в-главных, країни, у якій середньостатистичний чоловік не доживає віку до пенсійного віку, саме біотехнологія допомогла б (у складі комплексної терапії) нагодувати, одягти і вилікувати наше народонаселення – якби сама була злиденній, безсилою тяжко хворий.

Стан біотехнології у Росії цілком відповідає загального стану нашої економіки, науку й промисловості. З цього приводу можна довго займатися самобичуванням, говорити про труднощі затяжного стрибка з розвиненого соціалізму в недорозвинений капіталізм та особливостях економіки затяжного перехідного періоду з нічого на вітер. Можна ремствувати на втрату статусу наддержави, відплив молодих мізків і прогресуючу склеротизацию решти, абсолютне і відносне зубожіння науку й сировинну орієнтацію економіки. Можна знову брикнути горезвісну Концепцію НЕучастия держави у управлінні науковими організаціями. Можна вкотре підбити підсумки деградації колись потужної (попри всі мінуси) радянської науку й в промисловості й знову закінчити статтю заклинаннями у тому, що з порятунку те, що залишилося, слід державному рівні прийняти комплекс заходів на вісім аркушів. Усе це тисячі разів написано і цим. Результат очевидна – так, то, можливо, час відмовитися від стереотипів змінити орієнтири? При змінах довкілля стара стратегія виживання веде до вимиранню виду.

Еволюція виду Doctus (Вчений) soveticus відповідно до зміни середовища проживання

Останні 20 років у результаті погіршення клімату, що призвів до різкого зменшення кормової бази, вид Doctus soveticus припинив своє існування. Деякі її, зайнявши нові екологічні ніші, асимілювалися до інших таксоны, здатні вижити й заробити процвітаючі за умов, чи змінили ареал проживання. Частина популяції зуміла пристосуватися до нових умов, не втрачаючи ознак, притаманних роду Doctus. А найближчий до вихідному вид, Doctus postsoveticus, хоча і є найбільш численним представником цього були, приречений на вимирання. Основні причини цього є її непристосованість до місцевих умов довкілля, з нездатністю до зміни ознак і, найголовніше, невірні орієнтири, яких прагнуть представники цього виду. Успешному виживання особин і субпопуляций пострадянських вчених у значною мірою заважає надія те що, що російська наука отримає матеріальні ресурси, необхідних відновлення, у результаті Росія стане країною з високорозвиненою наукою і наукомісткої промисловістю світового рівня. Прагнення удаваної мети веде до еволюційний глухий кут. А вимагати від держави допомоги шляху до цьому міражу – той самий, що умираючому з вираженої дистрофією як реанімаційній бригади кликати зграю падальщиков.

Биотехнологи можуть ось на підтримку держави у ще меншою мірою, ніж астрономи чи ядерні фізики. Ставлення нашої держави до нашої біотехнології зрозуміло з розмови нашому Президентові з нашим Народом на телемосту у грудні 2003: «Ми не користуємося генної інженерією. І ось знаємо, скільки проблеми з цим. В Україні них, дякувати Богові, ми маємо» (http://www.cbio.ru/?k=us&cf=s&n=315). Кінець цитати – і поклала край надіям.

То чи є світ наприкінці тунелю? Є, хоча такий сяючий, як хотілося б. І шлях виходу треба копати не вперед, як тепер, а під кутом 270 градусів.

Положення, висунуті право на захист:

· Біотехнологія у Росії перебуває у критичний фінансовий стан.

· Не отже, що маємо немає не залишиться біотехнології.

· Але у області ми будь-коли увійдемо у число високорозвинених країн.

Минуле і нинішнє

Колись усі наші досягнення порівнювали із двома крапками: 1913 роком, і «догнать-и-перегнать-Америкой». Замість 13-го року доведеться використовувати початок 80-х. Порівнювати себе з Штатами та інші розвинені країни нема охоти, а доведеться.

У на науку витрачалося 7% ВВП, а Росії у останніх років 10 – від 0,3 до 0,5%. За даними, наведеним у грудневому (2004) номері «У науки», на біотехнологію Росія витрачає на рік СОРОК МІЛЬЙОНІВ доларів проти американськими СТА МИЛЛИАРДАМИ. Частка Росії у світовому виробництві біотехнологічній промисловості знизилася з п'ятьма% в 1980 до 0,17% у 2000-му, а абсолютному вираженні – з 1,5 до 0,4 млрд. доларів.

За даними дослідження аналітичного центру «Альпари СПб», за 1994-2001 роки частка біотехнологічних компаній у венчурному фінансуванні становить близько п'яти ТЫСЯЧНЫХ відсотка. По конфіденційних даних, єдина фірма, отримавши ці 350 тисяч із приблизно півтора мільярда доларів, вже обкусала собі лікті по самі плечі, т.к. інвестор не виконав головного (обумовленого лише з словах) оборудки: непросто надати кошти під заставу акцій, ще гроші і допомогти просунути продукцію фірми на західний ринок.

об'єднана Європа в 2010 року витрачати на науку 3% СВОЇХ доходів. З огляду на те, що ВВП (не зарплата, а дохід держави) душу населення У НАС в 3-4 рази менше, ніж У НИХ, порівняння стає непригляднее. У тому ж 2010 року загальносвітовій прибуток від біотехнології перевищить трильйон доларів. Перед Росії доведеться, однієї зі прогнозів, 2,5 мільярда – 0,25% світової продукції. Нині частка Росії у світовому обсязі торгівлі всієї громадянської наукомісткої продукцією становить 0,3%. Обсяг внутрішнього продажу російських генно-інженерних препаратів останніми роками становить соті частки відсотка від світового. І далі.

Відповідно до останніх прожектів уряду, 1 січня 2010 року - Росія прокинеться і побачить, що вона саме по собі вдвічі виріс ВВП. Навіть у такому разі науці дістанеться приблизно майже удвічі більше грошей, що тепер. Спасут чи вмираючого від спраги дві і навіть чотири краплі води?

Наше уряд виявляє постійну піклування про нашій науці є. Перерахування назв законів, програм, тож постанов про розвиток науку й що з ній практики, прийнятих після квітневого (1985) постанови цк кпрс про загальної тверезості, був би невелику брошуру. Так само чверті їх однак стосується біотехнології. От і невідомо жодної урядової програми, виконаною хоча на чверть – починаючи з програми побудови комунізму в 1980 року. Інакше й не може: коштів, виділених у цих добрі наміри, вистачає у разі утримання відповідної комісії чи відділу міністерства та на папір, де друкують результати їх праць.

Результат? Подих російської науки Чейн-Стоксово, пульс нитковидний, прогноз сумний. Особливо за нинішньої стратегії лікування.

Три сценарію майбутнього

Вероятно-пессимистический

Фінансування науку й освіти залишається нижче рівня. На додачу до цього наукові і навчальні заклади тих-таки підставах, що комерційні організації, оподатковують мало не прийнятим недавно податком на грішну землю, податками на рухоме і нерухомого майна, інтелектуальну власність, і навіть на вікна, димарі печей і споживаний кисень. Зараз половина випускників російських вузів спрацьовує за фахом. Якщо співвідношення і зміниться на цю справу, лише рахунок зменшення загальної кількості бажаючих одержати вищу освіту. Деякі збережені і навіть які виникли у останні роки острівці сучасної науки деградують, позбувшись наукових шкіл й кваліфікованих учених. Від російської науки залишаються ріжки так ніжки – ще й Минобрнауки і приміщення Академії наук, розданное у найм комерційним фірмам. У разі неминучий кінець ненадовго відтягують Сорос-2, який знову роздає всім, кому зможе, по 0, МНТЦ, Intas, DAAD та інші грантодавці.

Бізнес, здатний підтримувати наукомістке виробництво, теж душать податками, митами та інші способами. Невідповідність нашого виробництва нормам GMP остаточно закриває російським товарам дорогу до інших держав. На ринку імпорт повністю витісняє вітчизняні товари (зокрема біотехнологічні) складніше однаково корисних йогуртів. У електронній промисловості для справа зрушила відразу після зникнення «залізної завіси»; для біотехнології і решти хай-тека безповоротне відставання – найреальніша перспектива. За кілька десятиліть запаси закінчуються, і Росія назавжди перетворюється на бідна і відстале держава.

З огляду на те, що з усіх показниками, крім корумпованості, відсотка що у тіні економіки та т.п., Росія за оцінками незалежних експертів перебуває між Албанією і Ямайкой, самі апокаліпсичні прогнози може стати реальними.

Невероятно-оптимистический

По взмаху чарівної палички відбулася глибока реморализация населення Росії. Ємелі злізли з печей, братухи перекували волыны на орала, думаки відразу прийняли всі необхідні для процвітання науку й країни закони, чиновники перестали брати на лапу і кинулися цих законів виконувати. Власники зарубіжних рахунків перевели їх у батьківщину та під керівництвом чесних і компетентних консильоре уклали гроші в вітчизняну науку (безоплатно) і промисловість (збитково, але для процвітання батьківщини). Пост-доки з Гарварда потягнулись у Москву, Новосибірськ і Мухосранский сільськогосподарський університет. І далі.

Навіть у такому разі лише з відновлення зруйнованого піде кілька десятиріч, і Росія опиниться у ролі черепахи, намагається наздогнати Ахіллеса.

Без залучення надприродних сил надолужити згаяне ми зможемо ніколи й у жодній ступеня. Учасники первинного нагромадження капіталу зариють свої грошики на островах з сприятливим інвестиційним кліматом. Власть предержащі діятимуть в здійснення своєї мети – залишатися при годувала й зберегти що виникають від цього моральні норми та матеріальні вигоди. Ідіотизм законів компенсуватиметься їх невиконанням. Ножиці між темпами зростання Росії і близько розвинутих країн розходитимуться дедалі більше.

Можливо, якщо уряд нас порятує, треба самим пройти Думу і прийняти необхідні закони? Проте і зараз не кухарки становлять – лише складають у своїх, а чи не в інтересах. І всі міністри ми із дипломами, тобто формально належать до партії образовантов. Висловлена недавно визнав на сторінках «МН» доктором фізматнаук З. Коротаевым ідея створення політичну партію учених – чиста ма-ніловщина, продиктована розпачем. По-перше, така партія приречена залишатися маргінальною: дуже далекі буде ця сума електорату. По-друге, ЦК цієї партії буде мазано тим самим (не світом), що інші політики. В-четырнадцатых…

Політики і нам не допоможуть. А чого найкращому випадку можна очікувати від державної економіки? Обіцяне А.А.Фурсенко дворазове збільшення фінансування науки до 2008 року, навіть якщо ця справді станеться, сплине у пісок, і не змінить нічого. На десятикратне збільшення, про яке мріють гарячі вчені голови з Російського громадського ради з розвитку освіти, грошей узяти нема звідки, і якщо якимось дивом їх удасться знайти – див. вище. Уникнути краху можна за умови радикальної зміни концепції розвитку науку й наукомісткого виробництва, у Росії. Нам будь-коли наздогнати розвинених країн, а спроби перестрибнути через завищену планку гарантують падіння.

Не вір, не бійся, не проси

Усі заходи, прийняті і запропоновані задля збереження науку й сучасної промисловості, у Росії усіма зацікавленими фізичними і юридичних осіб, залишаються у площині традиційних уявлень. Передусім це орієнтація на статус високорозвиненою країни й розрахунок те що, держава чи діє у наших інтересах. Не можемо прогнозувати держава – воно зуміє утримати на плаву у разі мінімум НДІ, необхідний підтримки дутого іміджу освіченої держави, і вузів, які забезпечують просте відтворення робочої сили білих комірцях.

Ще один ілюзія – що зараз думки і якісь заходи, до масового лежання на рейках, можуть чи хоч якось спричинити Облич, Принимающих Рішення. Писати статті, дивитися демонстрації, пробиватися у депутати тощо. можна тільки задля власного задоволення і очищення совісті. Єдиний розумний спосіб спричинити довкілля – мирно обробляти свій садок, враховуючи глобальні зміни клімату. Цим ви внесете максимальний внесок у боротьбу з парниковим ефектом.

Що й казати очікується в разумно-оптимальном варіанті розвитку подій? Не страшно. Максимум – втрата необґрунтованих сподівань те що, що галузеву науку і наукомістка промисловість розквітнуть по манію царя, і болісна біль за безцільно прожиті роки. Наука і виробництво куди дінуться, хоча будуть і такі як 20 років як розв'язано, і такими, якими бачать наївним ідеалістам.

Російська промисловість жива досі, попри наявність в держави нафти, лісу й до інших невідновлюваних ресурсів. І російський биотех досі скоріш живий, ніж мертвий – за рахунок збережених, зокрема з допомогою зарубіжних капіталів, життєздатних великих підприємств, і з допомогою нових малих і середніх компаній. Нікуди не дінеться і далі. Вітчизняні фармпрепарати, зокрема нечисленні сучасні, у два, котрий іноді удвадцятеро дешевше іноземних аналогів. Щоправда, продати їх у західному ринку as is – завдання практично безнадійна, але медикаменти, вироблені у Індії заводі, що належить швейцарської фірмі, продаються під відомим брендом і з боку споживача нічим немає того ж таки самого препарату «білої складання». Що ми гірше індусів? Тільки імперськими амбіціями.

Кляті капіталісти за безцінь купили радянський коли завод і унікальну розробку наших оборонників? Хіба краще – віддати хоч задарма в добрих рук чи дочекатися, воно остаточно згниє? Червоні директора розікрали усе, що змогли? Вони продали чи продадуть вкрадене тим, хто зможе розпорядитися нею з користю собі нам. Там і вести R&D. Або залишимося

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація