Реферати українською » Остальные рефераты » Поняття, Зміст и функції науки


Реферат Поняття, Зміст и функції науки

>Поняття,зміст йфункції науки

Наука - формадуховноїдіяльності людей, Якаскерована наотриманняістинних знань про світло (природу, сус-пільство,мислення), навідкриттяоб'єктивних законів світу йпередбаченнятенденцій йогорозвитку.

Наука -це процестворчоїдіяльності поотриманню новогознання, й результатцієїдіяльності увиглядіцілісноїсистеми знань,сформульованих наосновіпевнихпринципів.

Наукаєсоціокультурна діяльність,своєріднесуспільнеявище.Основне заподіяння науки -виявленняоб'єктивних законівдійсності, аїїголовна позначка -істиннезнання.

>Критеріяминауковості, котрівідрізняють науку відінших формпізнанняє:об'єктивність,системність, практичнанаціленість,орієнтація напередбачення,суворадоказовість,обґрунтованість йдостовірністьрезультатів.

Навідміну віджиттєвих,тобтодонаукових знань,рівень якіздебільшогообмежуєтьсяописомвідповіднихфактів,науковезнаннясягає болеевисокогорівня –рівняпояснення,осмисленняфактів упонятійнійсистемівідповідної науки, йзалучається у складтеорії.

>Сутністьнауковогознанняполягає урозуміннідійсності вїїминулому,нинішньому тамайбутньому, увірогідномуузагальненніфактів, у бо завипадковим воно тазнаходитьнеобхідне,закономірне, запоодиноким –загальне й наційосновіздійснюєтьсяпередбачення (>прогнозування).

Уметодології наукивиділяютьсятакіфункції науки, якопис,пояснення,передбачення,розуміння.

ПриусьомувластивомуКонтуемпіризмівін несхильний бувзводити науку дозборіводиничнихфактів.Передбаченнявінвважавосновноюфункцією науки.

>О.Конт писало: ">Щирепозитивнемисленняполягаєпереважно вздатності знаті,щобпередбачати,вивчати ті, щоє, йзвідсиукладати про ті, що винневідбутисявідповідно дозагальногоположення пронезмінністьприродних законів".

>Е.Махєдиноюфункцією наукиоголосивопис.

>Вінвідзначав: "Чидаєопис усе, щоможевимагати науковийдослідник? Гадаю, що так!"Пояснення йпередбаченняМах посутізводив доопису.Теорії із йогопогляду –це як біспресованаемпірія.

>Е.Мах писала: ">Швидкість, ізякимрозширюютьсянашіпізнаннязавдякитеорії,віддаєїйдеякакількіснаперевага перед вибачимоспостереженням, тоді якякісно немаєміж ниминіякоїістотноїрізниці ані увідношенніпоходження, ані увідношеннікінцевого результату".

>Атомно-молекулярнутеоріюМах назвавши ">міфологієюприроди".Аналогічнупозиціюзаймав йвідомийхімікВ.Оствальд. З цого приводуА.Ейнштейн писавши: ">Упередженняцихученихпротиатомноїтеорії можна,безсумнівно,віднести зарахунок їхньогопозитивістськоїфілософської установки. Це –цікавий приклад того, якфілософськіупередженнязаважаютьправильноїінтерпретаціїфактівнавітьученимзісміливиммисленням йтонкоюінтуїцією.Забобон, щозберігсядотепер,полягає впереконанні,начебтофакти сам пособі, безвільноїтеоретичноїпобудови,можуть йповинні привести донауковогопізнання".

>В.Дильтейрозділяв науки про природу й "науки про дух" (>гуманітарні).Вінвважав, щоосновнапізнавальнафункція наук про природу –пояснення, а "наук про дух" –розуміння.

Однак науки про природутакожвиконуютьфункціюрозуміння.

>Поясненнязв'язане ізрозумінням,оскількипоясненняаргументованодемонструє намсвідомістьіснуванняоб'єкта, авиходить,дозволяєзрозуміти його.

Історіярозвитку науки

>Інтерес до проблемісторії науки витратило невипадковий. Завизначенням Ф.Енгельса, «>теоретичнемисленнякожноїепохи, а означати йнашоїепохи,це —історичний продукт...» (Маркс,Енгельс, т. 20, 344).

За минулесторіччявідбувсянеймовірнийпідйомнаукової думилюдства, щонабулазовсімновийнапрямокрозвитку -повнакомп'ютеризація,Всесвітняпавутина. Алізворотним бокомвидатнихвідкриттів сталивеличезноїмоціруйнування,наприклад, відядернихвибухів. Наука породилацілийвузолпротиріч.

>Іншоювіхою на шляхутехнічнихнововведень, колинаукові ідеї здобулипрактичневтілення, ставшивинахідбратівУілбура іОлівера Райт. У 1890 р. смердотідовідалися проексперименти,зв'язаних ізпольотом, щопланується, щовироблялися вНімеччині, йзахопилисяідеєюповітроплавання,почавшивласні розробки,зв'язані із принципамипольоту.З'єднавшинауковізнання йтехнічнінавички,брати Райтпобудуваликількалітальнихапаратів.Потім 17грудня 1903 р. смердотіздійснилиуспішний запусклітальногоапаратаважчеповітря, що наводитися в рухмеханічнимгвинтом.

>Ще одинвинахід,ледьзамічене в останній моментсвоєїпояви в 1947 р.,відкрилоновуеру врозподіліінформації. У тієїрік ДжонБардін,Вільям Б. Шоклі і УолтерБреттейн, щопрацювали вЛабораторії Белл,спираючи надужескладні станутеоретичноїфізики,винайшли транзистор - невеликийпристрій,здатнезамінитимасивнірадіолампи.Транзистор йвинайдені десять років черезінтегральнімікросхеми дозволилисховатискладнуелектронну начинку в невеликий корпус. Урезультатісьогоднішнікомп'ютерирозміром з книжкуперевершують посвоїх параметрахкомп'ютери 60-х, щозаймалиціліприміщення, що привело додійсноїреволюції вспособі життя людей,уплинувши наїхню роботу,навчання,веденнябізнесу,проведеннянауковихдосліджень.

Удругійполовині XXстоліттяамериканськіученівідомі уже ажніяк не лишезавдякипрактичнимрозробкам.Відразу смердоті здобуливизнання заїхнійвнесок у ">чисту науку", зарозробкутеорій йконцепцій.Змінапріоритетівнауковихдосліджень можнапростежити за спискомНобелівськихлауреатів пофізиці йхімії. Упершійполовиністоріччя, із 1901 по 1950 р.,американськівченісередлауреатівпреміїскладалименшість.Після 1950 р.американціодержуютьприблизно половинуНобелівськихпремій,присуджуваних занауковідосягнення.

>Одне з самихвражаючих йсуперечливихдосягненьтехнології –підпорядкуваннялюдиніядерноїенергії.Концепції, що дозволилирозщепити атом,розроблялисявченимибагатьохкраїн, але йперехід відідей до практичногоздійсненняядерноїреакції бувдосягнутийамериканськимивченими на початку 40-х рр.

>Космічнаерапочаласямайжеодночасно ізАтомноюерою.Американець Роберт Р. Годдард був одним ізпершихучених, щоекспериментують з системамиракетної тяги. Усвоїйневеликійлабораторії уВустере, Массачусетс, Годдардпрацював ізрідкимкиснем йгасом,використовуваними якпаливо при запускуракети у повітря. У 1926 р.вінуспішно запустившипершу у світі ракету нарідкомупаливі, щопіднялося нависоту 12,5 м.Протягомнаступних зацим 10 років Годдарддомігся того, що йогоракетидосягалипомірноївисоти - 2 км, аінтерес доракетобудуваннязначнозріс як США, то й уВеликобританії,Німеччині й СРСР.

>Напевно,найбільшвражаючим ізнауковихдосліджень, щоведуться США,є проект геномулюдини,здійснювана подегідоюНИЗ. Мовайде проспробуствореннягенетичноїкартилюдини, коливстановлюєтьсяхімічнакомпозиція шкірного із 50-100тисячгенів, щовідповідають заформуваннялюдськоготіла.Очікується, щоздійснення проекту позиці 15 років й минетьсящонайменше в 3мільярдидоларів.

>Наукознавство та йогорозвиток

>Наукознавство –цекомплекснедослідження йтеоретичнеузагальненнядосвідуфункціонування науки якцілісноїсистеми ізметоюпідвищенняефективностіпроцесівнауковоїдіяльності задопомогоюзасобівсоціальноговпливу.

>Уявлення, щорозвиваютьсясучасноюлогікоюметодологією науки, протеоретичнізнаннянаправлені надослідження йстворення окремихтеоретичнихутворень –теорій.Конкретні наукивідчуваютьгострунеобхідністьметодологічногообґрунтуваннянеобхідної єдиноїцілісноїсистемизнання.Визнається, щонеобхідно внестикорективи всучасніметодологічні установки, котрі дозволятирозв’язати запитання проєдинуорганізаціюнауково-теоретичногознання вцілому й вконкретнихгалузяхпізнання.

>Важливою,ще нерозв’язаноюпроблемоюєнеобхідністьсистематичноговиявленняподальшихлогічнихможливостейрозвитку наук,можливостей не лишеїхньоговнутрішньогосамовизначення, але й йстановлення єдиноїцілісноїлогічноїсистеминауковогопізнання.

Завданнядосягненнянауковоїзв’язностіблоків знань,зокрематеорій, котрівідображаютьокреміфрагментидійсності, але й внинішньомустолітті вонусвідомлюється якнеобхіднаумоваподальшогопрогресунауково-теоретичних знань.Сучаснаметодологічнасамосвідомість наукизасвідчила багато того, щооднією знайважливішихтенденційєспрямування доєдностінаукових знань.З’ясуємо щотакешуканаєдність знань.

Задопомогою системногопідходуформується концептуальна основауяви про життя, якієрархізованої ціності.

>Сучасноюнауковоюметодологієюобґрунтованонеперспективність,зрештоюнеможливістьодержання знань про предмет за "старим, коли йогорізністоронививчаютьсяізольовано одна відодної, атеоретичний синтез длястворенняєдиногоуявлення прооб’єкт (предмет) наосновіодержанихнарізно знань проньоговідкладається на после длямайбутньогогеніальноговченого.

>Отож,слідзмінититрадиційнийпідхіддосліджень йпідхід дообробки йорганізаціїодержаногознання. На шляху доосмислення ряду завдань, котрівиражаютьнеобхідну пропедевтику (>попереднійрозгляд)зрілого станунауково-теоретичногознання йвзаємозв’язанієдиноюнауково-дослідноюпрограмою,постаєсучаснаметодологічнасамосвідомість науки.

>Впорядкуванняпонятійногоапаратувиявляєтьсядостатньоскладноюпроблемою, Якавимагаєвивчення,перегляду,вдосконаленнятеорійконкретних наук й котра неможе бутиобмеженоювипадковими нестрогимиматематичнимиформулюваннямиконкретнихтеорій.

Проблемарозумінняконкретноїгалузізнання як єдиноїсистеми, а чи не якпростоїсукупностітеорійможе бутирозглянута лише заумови свідомішогокеруваннятієюконцепцієютеоретичногознання, вякійкомпозиціяконкретно-науковогознанняпов’язана іздіалектичнорозчленованим предметом науки.

Отже, проблема синтезунауковогознання втеоретичну системузалежить відрівняпізнання предмета науки якдіалектичнорозчленованоїцілісності, відготовності науки методичновикористатицізнання дляреорганізаціїсвоєїструктури.

>Такаготовністьпоступово,переважностихійно, вжеформується наосновілогіко-гносіологічнихможливостей,якимиволодіє наука уконкретнийісторичний момент свогорозвитку дляцілісногоохоплення,бачення свого предмета.

>Філософськіпроблеминауковогопізнання

>Якщопідійти дофілософських проблемтієї чиіншоїпредметноїобласті ізсьогоднішньоїпозиціїтеоретизаціїнаукових знань, то,перш на,требасказати, щоосновнимпитаннямданоїобластістаєтепераналізпроцесівформуванняїїфундаментальноїтеорії.

>Подібним чиномниніскладаються справ вфізицімікросвіту, деведетьсяпошукфундаментальноїтеоріїелементарнихчастинок наоснові синтезурелятивістських йквантовихпринципів, асучаснійастрономії, деосновнимпринциповимпитаннямєформування фундаментуастрономічноїтеорії.

>Розглядаючипроблемитеоритизації знань в окремихдисциплінах, миповиннізвертатиувагу нарезультатидосліджень,пов’язаних ізрозкриттямосновнихфакторів, що лежати восновісучасногоуявлення протеоретичністьмислення.Теоретичністьмислення в основномувизначаєтьсявиразнимизасобами (мова науки),специфічними способамизв’язку фраз й формул (>логіка науки),специфічними способамиобґрунтування (>раціоналізованіпарадигми науки).

>Результатиузагальненогоаналізусучаснихточокзору,щодоприроди, форм,специфічноїсутностітеоретичних знань йрозширення проблем їхнірозвитку,включно ізїхнімиметодологічними аспектами,досить широкорозглянуті.

>Доситьоригінально, але йдещо ізіншихпозиційпідходить дологіки науки всвоїй з статтею К.Поппер, дезокрема,вінвиступаєпроти думи, що дляемпіричних наук характерновикористанняіндуктивного методу.

Пропроблемирозвиткутеоретичногознання вцілому,її суть такрокистановлення.

Дляз’ясування “>новонароджуваних“ знань науки,зокремаїїтеоретичних знань,великезначеннямаєвисвітленняпроцесу самого їхнівиникнення,тобто проблема їхнього генезису.

Під час перебуваннячергуця проблемавиявляє низкуінших проблем,серед якіголовною, затвердженнямвчених,євибір методу.Традиційно як узарубіжних, то й вдослідженняхфілософськаспадщинасередніхвіків й Відродженнярозглядається засхемоюз’ясування “>передбачувального” характеру науки Нового години.Намагання забудь-якуцінузафіксуватиподібні “>передбачення” частопризводить, особливо вгносеології (>теоріїпізнання), допозбавленняцихпередбаченьсправжності таспівзвучностісвоїйепосі йзокрема, наводити на думку, щоджерелабудь-якоїновації,якщо їхнього добропошукати, можназнайти углибокійминувшині.Саме тоді, вантичні тасереднівіки,з’являються “>вчені-дослідники”, “>експериментатори”;ведутьсятеологічнідискусії встінахуніверситетів, ”>засновується”новий науковий стильмислення йформуютьсянорми таідеали науці Нового години.

>Знати, ізпоглядуприрододослідника Нового години,означає:

-відобразити адекватно предметдослідження,якийоб’єктивнопротипоставленийсуб’єктупізнання (>цей процеснічим необмежений);

-експериментальним шляхомперевіритиістину;

-скориставшись мовою математики, точновиразити результат.

>Якщопорівнятиепістему (>теоріюпізнання)сьогодення ізепістемою античного йсередньовічногочасів, то можна наочновпевнитися вкардинальнійвідмінностітеоретичногознанняцихперіодівісторіїлюдства віднауково-теоретичногознаннянашого години.

Усучасномурозумінні науковийпошук -ценескінченний рухпізнання,це “>неспоглядальний”,активний процес, а означати йвідкритий,засвідчуючий своїдосягнення ізусіма видамидіяльності,включно й ізвиробничою.

Черезцеістина всучаснійепістеміпозбавленагносеологічного абсолютизму (>якийпороджуєхибність думи, догматизм,незмінністьмислення).Вонавиступає якміраадекватностівідображенняпізнаючимсуб’єктомоб’єкта,відтвореногопоступово, в мірурозширеннязнання, таким, яквін сам пособііснує.

Таким чином, всучаснійепістеміістинапозбавляєтьсяповерховоузагальнених характеристик, азнання –аксіологічних (>ціннісних)акцентів.Звідсивпевнюємося вякіснійвідмінностітеоретичних знань вформіфілософії відтеоретичних знань вформі науки, котраєдітищем Нового години. “>Науковізнання за годинустаютьпануючими:їхніуспіхи,їхнясоціальна роль й престижнастількивражаючі, що багатофілософськихнапрямків йшкілсприймаютьїхніформи йметоди,включаючи всвійзмістїхнірезультати”.

>Філосфсько-методологічнарефлексія надрозвиткомнауково-теоретичногознання (уфілософськомурозуміннірефлексія –це принциплюдськогомислення,якийспрямовує його наосмислення таусвідомленнявласних форм йпередумов;предметнийрозгляд самогознання,критичнийаналіз йогозмісту йметодівпізнання; діяльністьсамопізнання, Якарозкриваєвнутрішнюбудову йспецифіку духовного світулюдини, тощо)хоча й був вцейперіодпов’язана із ним як з своїмджерелом йоб’єктом,однакзберігалавидимістьсамостійності.Цявидимістьвитікала зтимчасовоїроз’єднаності,часткововнаслідок того, щорезультатиоцінювалися поза їхньогопрактично-методичнимвикористанням.

>Основніположеннятеоріїнауковогопізнання

>Хіднауковогопізнанняістотнозалежить відрозвиткувикористовуванихнаукоюзасобів.Використанняпідзорної сурмиГалилеем, апотім -створеннятелескопів,радіотелескопів багато вчомувизначилорозвитокастрономії.Застосуваннямікроскопів, особливоелектронних,зіграловеличезну роль урозвиткубіології. Без такихзасобівпізнання, яксинхрофазотрони,неможливийрозвиток Сучасноїфізикиелементарнихчасток.Застосуваннякомп'ютерареволюціонізуєрозвиток науки.

>Методи йзасоби,використовувані врізних науках, неоднакові.

>Розходженняметодів йзасобів,застосовуваних урізних науках,визначаються йспецифікоюпредметних областей, йрівнемрозвитку науки. Однак уціломувідбуваєтьсяпостійневзаємопроникненняметодів йзасобіврізних наук.Апарат математикизастосовується усєширше. ПовираженнюЮ.Вінера, ">неймовірнаефективність математики"робитьїїважливимзасобомпізнання у всіх науках. Однак навряд чивипливає вмайбутньомуочікуватиуніверсалізаціїметодів йзасобів,використовуваних урізних науках.

>Методи,розвиті воднійнауковійобласті,можутьефективнозастосовуватися взовсіміншійобласті.

>Одне ізджерелновацій унауці -це перенесенняметодів йпідходів ізоднієїнауковоїобласті віншу.Наприклад, від що написавшиакадемікВ.І.Вернадський про Л.Пастера,маючи увиді його роботи ізпроблемисамозародження: "Пастер...виступав якхімік, щоволодівекспериментальним методом, щоввійшов унову длянього областьзнання ізновими методами йприйомами роботи, щопобачив уній ті, чого наднійранішеїїнатуралісти-спостерігачі, щовивчали,".

Наемпіричномурівнінауковогознання врезультатібезпосереднього контакту ізреальністювченіодержуютьзнання провизначеніподії,виявляютьвластивостіцікавлячихїхніх чиоб'єктівпроцесів,фіксуютьвідносини,встановлюютьемпіричнізакономірності.

Дляз'ясуванняспецифікитеоретичногопізнанняважливопідкреслити, щотеоріябудується ізявноюспрямованістю напоясненняоб'єктивноїреальності, але йописуєбезпосередньо вон ненавколишнюдійсність, аідеальніоб'єкти, що навідміну відреальнихоб'єктівхарактеризуються ненескінченним, ацілкомвизначеним числомвластивостей.Наприклад,такіідеальніоб'єкти, якматеріальнікрапки, ізякимимає справамеханіка,маютьдуженевелике числовластивостей, асаме,масою йможливістюзнаходитися впросторі йчасі.Ідеальнийоб'єктбудується так, щовінцілкомінтелектуальноконтролюється.

>Теоретичнийрівеньнауковогознаннярозчленовується на двохчастин:фундаментальнітеорії, у які навчаньмаєсправу ізнайбільшабстрактнимиідеальнимиоб'єктами, йтеорії, щоописуютьконкретну областьреальності набазіфундаментальнихтеорій.

Силатеоріїполягає до того, що вонаможерозвиватися як бі у нассобі, без прямого контакту іздійсністю. Ос-кільки втеорії ми маємосправу ізінтелектуальноконтрольованимоб'єктом, тітеоретичнийоб'єкт можна, упринципі,описати якзавгодно детально іодержати якзавгоднодалекінаслідки ізвихіднихпредставлень.Якщовихідніабстракціївірні, то йнаслідку із них будутьвірні.

Хочанаукова діяльністьспецифічна, унійзастосовуютьсяприйомиміркувань,використовувані людьми у сферідіяльності, уповсякденномужитті. Длябудь-якого видулюдськоїдіяльностіхарактерніприйомиміркувань, щозастосовуються і унауці, асаме:індукція йдедукція,аналіз й синтез,абстрагування іузагальнення,ідеалізація,аналогія,опис,пояснення,пророкування,гіпотеза,підтвердження,спростування іін.

>Основними методамиодержанняемпіричногознання внауцієспостереження іексперимент.

>Спостереження -цетакий метододержанняемпіричногознання, приякомуголовне - невносити придослідженні самимпроцесомспостереженняякі-небудьзміни вдосліджувануреальність.

Навідміну відспостереження, у рамкахекспериментудосліджуванеявище переносити вособливіумови. як писалаФ.Бекон, "природа промовкращевиявляє собі устаніштучноїскрутності,чим уприроднійволі".

>Важливопідкреслити, щоемпіричнедослідження неможепочатися безвизначеноїтеоретичної установки. Хочаговорять, щофакти -повітрявченого,протезбагненняреальностінеможливо безтеоретичнихпобудов. І.Павлов писавши із цого приводу так: "...у всякий моментпотрібновідомезагальнепредставлення про предмет, у томущоб було б на щочіплятифакти..."


Псевдонаука

Псевдонаука (лженаука,квазинаука, альтернативна наука) -ріддіяльності, щозовніімітує науку, але й посуті нею неє;знання, щопретендує нанауковість, але й невідповідаєнауковим стандартам.

>Вартовідрізняти псевдонауку віднеминучихнауковихпомилок.Характернимивідмітнимирисамипсевдонауковоїтеоріїє:

-ігнорування чиперекручуванняфактів,відомихавторовітеорії, але йсуперечним йогопобудовам;

-ігноруваннязауважень про ті, щотеоріязаснована на сильнонедостовірнихданих (>тобто непідтвердженихпоручнезалежнихекспериментів/дослідів, чи лежачих умежахпогрішностейвиміру), чи нанедоведенихположеннях (див.Бритва Оккама), чи наобчислювальнихпомилках;

-відмовлення відспробзвірититеоретичнівикладення із результатамиспостережень,замінаперевірокапеляціями до ">інтуїції", "здоровомуглуздові" чи ">авторитетнійдумці";

-нефальсифікуємість (>невідповідністькритерієві Поппера),тобто така структураположеньтеорії, приякійвідсутняпринциповаможливістьпоставитиреальний,коректнийексперимент, один ізмислимихрезультатівякого однозначносвідчив біпротиданоїтеорії.

>Іншими словами, псевдонаукаігноруєнайважливішіелементинаукового методу -експериментальнуперевірку йвиправленняпомилок.Відсутність цого негативногозворотного зв'язкупозбавляє псевдонауку зв'язку зоб'єктомдослідження, йперетворюєнеї внекерований процес, сильнопідданийнагромадженнюпомилок.

>Вартопомітити, щоіснує йпостійноз'являєтьсябезлічтеорій йгіпотез, щоможутьпоказатисяпсевдонауковими із ряду причин:

-новий,незвичнийформалізм (моватеорії);

-фантастичністьнаслідків ізтеорії;

-відсутність чисуперечливістьекспериментальнихпідтверджень (>наприклад, черезнедостатнютехнологічнуоснащеність);

-відсутністьінформації чи знань, необходимих длярозуміння;

-конформізм.

Аліякщо автортеоріїпередбачаєпотенційнуможливістьїїнезалежноїперевірки, тіце неможеназиватисялженаукою,який бі не був ">ступіньбредовості" (поНільсуБорі)цієїтеорії.Деякі із такихтеорійможуть статі ">протонауками",породившинові напрямидосліджень й нова моваописудійсності.

Зіншого боці, ">ступіньбредовості"теорії чиїї ">невизнаність"ще неєдостатньоюознакоюїїновизни йнауковості,хоча багатопсевдовченісхильніапелювати до цого.


Структура йкласифікація науки

>Науковезнанняподіляють на дварівні, асаме:рівеньемпіричногознання тарівеньтеоретичногознання.

Для знань,отриманих наемпіричномурівні,характерне ті, що смердотіє результатомбезпосереднього контакту ізживоюреальністю приспостереженні чиексперименті. На цьомурівні миодержуємознання проозначеніподії,виявляємовластивостіінтересуючих насоб'єктів чипроцесів,фіксуємо ставлення й,нарешті,встановлюємоемпіричнізакономірності.

Надемпіричнимрівнем наукизавждинадбудовуєтьсятеоретичнийрівень.Теорія, щопредставляєцейрівень,будується ізявноюспрямованістю напоясненняоб'єктивноїреальності (>головна завданнятеоріїполягає до того,щобописати,систематизувати йпояснити всюмножинуданихемпіричногорівня).Протетеоріябудується таким чином, що вонаописуєбезпосередньо ненавколишнюдійсність, аідеальніоб'єкти.

>Механіка,наприклад,описує нереальніпроцеси, зякими людинабезпосередньомаєсправу вдійсності, апроцеси, котрівідносяться доідеальнихоб'єктів,наприклад доматеріальнихточок.

>Ідеальніоб'єкти навідміну відреальниххарактеризуються ненескінченим, ацілкомвизначеним числомвластивостей.Матеріальні точки, вмеханіці,мають недужевелике числовластивостей,серед них –їхнямаса йможливості їхніопису впросторі тачасі. Таким чином,ідеальнийоб'єктбудується так, щовінцілкомінтелектуальноконтролюється.

Утеоріїзадаються не лишеідеальніоб'єкти, але й йвзаємовідносиниміж ними, щоописуються законами.Крім того, зпервиннихідеальнихоб'єктів можнаконструюватипохідніоб'єкти.

Урезультатітеорія, щоописуєвластивостіідеальнихоб'єктів,взаємовідносиниміж ними, атакожвластивостіконструкцій,утворених зпервиннихідеальнихоб'єктів,спроможнаописатиусю турізноманітністьданих, зякимивченийстикається наемпіричномурівні.

>Відбуваєтьсяце втакийспосіб: звихіднихідеальнихоб'єктівбудуєтьсядеякатеоретична модельданого конкретногоявища йпередбачається, щоця модель вістотнихсвоїх сторони, упевнихвідношенняхвідповідає боє вдійсності.

>Уточнимотепернашіуявлення протеоретичнийрівеньзнання.Важливо матір наувазі, щоцейрівеньзнаннязвичайнорозчленовується надвісуттєвічастини, щоподаютьсяфундаментальнимитеоріями йтеоріями, щоописуютьконкретну (>достатньовелику) областьреальності,базуючись нафундаментальнихтеоріях. Так,механікаописуєматеріальні точки йвзаємовідносиниміж ними, але восновіїїпринципів далібудуютьрізноманітніконкретнітеорії, щоописують ту чиіншу областьреальності. Таким чином дляопису руху,наприклад,небеснихтілбудуєтьсянебеснамеханіка.

>Важливоще разомвідзначити, що втеорії мизавжди маємосправу ізідеальнимоб'єктом: уфундаментальнихтеоріях - знайбільшеабстрактнимідеальнимоб'єктом, атеоріях іншогопокоління -визначенимипохідними відцихідеальнихоб'єктів, наоснові якіконструюютьсямоделіконкретнихявищдійсності.

Рольтеорії впроблеміформуваннянауково-теоретичних знаньвизначається тім, що вній ми маємосправу ізінтелектуальноконтрольованимоб'єктом, в тієї годину як наемпіричномурівні ізреальнимоб'єктом, щоволодієнескінченоюкількістювластивостей йєінтелектуально неконтрольованим.

Ос-кільки втеорії ми маємосправу ізінтелектуальноконтрольованимоб'єктом, то миможемоописатитеоретичнийоб'єкт якзавгодно детально іодержати впринципі якзавгоднодалекінаслідки ізтеоретичнихуявлень. як лишенашівихідніабстракціїстанутьвірними, мивпевнимося, що йнаслідки із них будутьвірні. Силатеоріїполягає до того, що вонаможерозвиватися аби у нассобі, без прямого контакту іздійсністю.Природно, щовихідніпринципиповинніспіввідноситися іздійсністю.

Пронауковітеорії, їхнікласифікацію таосновніметодипобудови.

>Науковезнання можнарозглядати якскладну систему іздужерозгалуженоюієрархієюструктурнихрівнів:локальнезнання, що убудь-якійнауковійобластіспіввідносяться ізтеорією;знання, щоскладають ту чиіншунаукову область;знання, щоподаютьусю науку.

У такомуконтекстінауковатеоріяєвизначеноюсистемою зрозуміти тасуджень, котрівідображаютьсуттєві тазакономірнівнутрішнізв’язкитієї чиіншоїпредметноїобластідійсності.Вонапояснюєпредметніфакти ізєдиногопогляду,приводячи їхні дострункоїсистемиузагальнюючогознання.

>Теорія – тонайповніша йвнутрішньонезаперечна система знань, котрадещовідрізняється відінших формзнання – моделей,аналогійгіпотез, тощо,перш на,своєюлогічноювпорядкованістювзаємодійвключених у складелементівзнання;по-друге,своїмигносеологічнимифункціями; по третє, тім, щотеорія самаміститьпоняття,моделі,аналогії,гіпотези, тощо.

Наука якєдина система знаньподіляється напевнігалузі (>окремі науки).

За предметом й методомпізнаннярозрізняють науки про природу -природничі; науки про сус-пільство -суспільні;технічні науки.

>Своєрідноюнаукоюєсучасна математика. Заспіввідношенням зпрактикоювиділяютьфундаментальні науки (котрі немаютьпрямоїпрактичноїорієнтації) йприкладні науки (>націлені набезпосереднєпрактичневикористаннянауковихрезультатів).

>Організація науки йпідготовканауковихкадрів

>Будь-яканауковапізнавальна діяльністьпередбачаєвзаємодіюсуб'єкту (навчань, науковийколектив) йоб'єкту науки (>предметна область, щовивчається), впроцесіякоївикористовуєтьсяпевна системаметодів,прийомівдослідження ймовиданої науки (знаки,символи,формули тощо).

>Основними формамипідготовкинауковихкадрівєаспірантура та докторантура. Порядоквступу танавчання васпірантурі тадокторантурівстановлюєтьсяКабінетом міністрів України.Науковіпрацівникипроходятьстажування увідповіднихнаукових,державнихустановах,організаціях як в Україні, то й заїї межами.Науковаустановазабезпечуєпроходження курсупідвищеннякваліфікаціїнауковомупрацівниковікожніп'ять років ззбереженнямсередньоїзаробітної плати.Результатипідвищеннякваліфікаціївраховуються приатестаціїнауковихпрацівників.

>Вченімають декларація проздобуттянауковогоступеня кандидата й доктора наук таприсвоєннявченихзваньстаршогонауковогоспівробітника, доцента йпрофесора.Присудженнянауковихступенів таприсвоєннявченихзваньєдержавнимвизнаннямрівнякваліфікаціївченого. Порядокприсудженнянауковихступенів йприсвоєннявченихзваньвстановлюєтьсяКабінетом міністрів України.Атестати доцента йпрофесоравидаютьсяМіністерствомосвіти України, адипломи кандидата й доктора наук таатестатстаршогонауковогоспівробітника –Вищоюатестаційноюкомісією України.Наявністьвідповідногонауковогоступеня чивченогозванняєкваліфікаційноювимогою длязайняттянауковимпрацівникомвідповідної посади.

>Атестаціянауковихпрацівниківпровадиться внауковихустановах нерідше одного разу нап'ять років ізметою:

-оцінкирівняпрофесійноїпідготовкинауковогопрацівника,результативності його роботи;

-визначеннявідповідностікваліфікаціїнауковогопрацівниказайманійпосаді;

-виявленняперспектививикористанняздібностейнауковогопрацівника,стимулюванняпідвищення йогопрофесійногорівня;

-визначенняпотреби впідвищеннікваліфікації,професійноїпідготовкинауковогопрацівника.

>Положення проатестаціюнауковихпрацівників затверджуєтьсяКабінетом міністрів України.



Схожі реферати:

Навігація