Реферати українською » Остальные рефераты » Державне стимулювання інвестиційного процесу: досвід навіть Південно-Східної Азії вже


Реферат Державне стимулювання інвестиційного процесу: досвід навіть Південно-Східної Азії вже

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Історія національно-визвольних рухів свідчить, що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел, історії та семантики національної символіки. Це цілком природно, бо національні символи — не випадкові значки й барви. Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу й тісно пов’язані із його духовнісгю, із його прагненням до єднання, готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів. Єдиним надійним засобом захисту національних інтересів є створення національної держави. Природно, що в разі поневолення нації насамперед ліквідуються традиційні національні символи, а замість них нашвидкоруч фабрикується й нав’язується нації інша, імперська символіка. У тихий представників поневоленої нації, котрі піддаються імперській пропаганді, відразу обривається зв’язок із національною культурною традицією, слабне й зникає інтерес до історії та культури свого народу, а завершується все це втратою мови й повною денаціоналізацією. Українська державна символіка,— як у скитських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР, — відображує традиційну українську національну символіку, що формувалася протягом тисячоліть й належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний ії символ, нині відомий под назвою «Тризуб». Попри десятки досліджень, семантика знаку, його сакральне приховане значення не є очевидним. Тому більшість дослідників й розпочинає свою роботу зі спроб розгадати таємницю знаку. Ми теж не порушимо цієї традиції. Алі, насамперед, прокоментуємо здогадки попередників. На початку нашого сторіччя баронові М. А. Таубе пощастило систематизувати підходи до розв'язання проблеми та започаткувати класифікацію значень Тризуба.

Не це теж і важко здогадатись, що віддати перевагу Тризубові перед середньовічним традиційним набором державних знаків київській князь Володимир Великий міг лише до того разі, якщо за Тризубом стояло якесь глибше значення, ніж за популярними тоді, конкретними зображеннями корони, орла чи леви; якщо цей знак посідав особливе місце у культовому світі наших пращурів й був пов'язаний із всім комплексом їхніх релігійних та етичних уявлень. Який ж символ стояв за цим знаком? Відповідь не так на поверхні наших знань, оскільки знак не символізує щось належне до промов й явищ, а сягає значно глибших шарів світобудови. На бо світобудова має чимало, а через три основні плани буття, сходяться усі людські вчення — від матеріалістичних до ідеалістичних. перший план — це світло промов й явищ, доступний кожному. Інший план — це світло програм й законів, що визначають речі та явища. Третій план — це світло сил й причин, що «примушують» речі й явища реалізуватись, а програми й закони — керувати цією реалізацією. Саме до символіки сил й причин, тобто до третього, найглибшого плану світобудови, й відноситься знак, назв «Тризубом». Отже, не чудово, що навіть якнайстаранніші пошуки значення Тризуба, котрі велися у першому плані буття (плані промов й явищ), було неможливо привести до розгадки символу. Щоб потаємна й складна символіка Тризуба розкрилась нам, візьмемо до уваги, що наш світло має не лише три плани буття, згадані вище, але й і тримірність. Три напрями виміру — ширина, довжина й височина, — розгортаючись й наростаючи, творять об'єм й простір нашого світу. Так саме, розгортаючись й наростаючи, три типи кварків творять усі елементарні частки, атоми й молекули, зрештою — тіла нашого світу... Так саме три кольори — синій, жовтий, червоний — творять всю гамору його найтонших барв... Так саме славнозвісна гегелівська тріада (теза, антитеза, синтез) творити наші поняття, гіпотези й теорії, зрештою — наші знання. Отже, нашому світові притаманна й триєдина світобудова. й триєдина формотворча енергія. За найдавнішими й за найсучаснішими постулатами, в основі світобудови лежить необмежена, невизначена фундаментальна фізична реальність — Абсолют (за сучасною термінологією — Вакуум). Ця реальність сприймається нами як порожнеча (санскрит. — Шунья), тобто не сприймається зовсім. Такий феномен сприймання зумовлений тім, що усі сили цієї фундаментальної реальності повністю врізноважені, отже, ніяк не виявляють собі. Однак це «велике ніщо» (Абсолют, Вакуум, Дао й т. п.) є найфундаментальні-шою абсолютною фізичною реальністю, що ховає у собі усі можливі стани, частки, форми й вияви. Так було в основі всіх фізичних явищ лежати квантовані поля, основою які є вакуумний стан. Саме Вакуум породжує вторинну фізичну реальність — квантовані поля різної міри зв'язності (санскрит.— Майя), тобто, наш тримірний світло. Процес породження нашого тримірного світу із Вакууму (Абсолюту, Дао) починається внаслідок порушення рівноваги у якійсь часпіні Вакууму, що відразу «проявляє» потенцію цієї частини — два полюси, що діють як два комплекси протилежних енергій. Різні вчення дають різні назви цим полюсам-енергіям: позитивний й негативний; чоловічий й жіночий, батьківський й материнський; мудрість й знання; розум й душа; Ян та Інь; вогонь й вода тощо. Повністю врівноважене поєднання протилежних сил знову повертає їхнього до стану Вакууму (Абсолюту); неврівноважене поєднання породжує третю силу, якої звуть синівською енергією, життям, силою тяжіння (чи інакше — любов'ю), речовиною, землею. У цьому разі усталюється три комплексні сили-енергії, котрі і творять різні комбінації енергій й часток — квантовані поля , чи, за релігійною термінологією, «проявів світло». У давньокитайському світоглядному трактагі «Дао-де цін» сказано: «Дао народжує одного; із одного стає двоє; із двох стає троє; троє народжують все (безліч промов, істот явищ). Усі народжене сповнене Ян та Інь й пронизане Ці» . Анатолічні тексти про триєдину природу світу можна знайти у багатьох інших релігійних та філософських вченнях. Наші далекі предки користувалнсь іншою термінологією, ніж та, що прийнята в сучасній фізиці, однак визнавали ту ж саму картину триєдиної світобудови й намагалися бути товаришує із триєдиною світотворчою енергією космосу. Їхні знання про основні закономірності світотворення й світобудови виражалися в уособленні космотворчих наснаги в реалізації образах богів. Така форма, на відміну від наукової (пасивно-книжної) є живою формою спілкування із пізнаними силами, отже, і более сприятливою для використання їхні у регламентаціі свого побуту, прискоренні етногенезу й зміцненні своїх позицій у житгі. Таку активну ролю знань уможливлює релігія, Яка, на відміну від науки, «не слова й не теорія. Вона здійснення. Суть ії над тому, щоб слухати і сприймати. Вона до того, щоб бути і поставати». Виражаючи свої знання про могутні космотворчі сили у персоніфікованій формі, трактуючи ці сили як реальні, подібні людям, але й невимірно могутніші істоти, наші предки полегшували собі можливісгь спілкування із цими силами, можливість прилучення своїх енергетичних систем до вищих енергетичних систем Космосові, до более досконалих й витончених енергій, що трансформувало, витоншувало, розвивало людську психіку й тіло. Адже групові і індивідуальні молитви, містерії, ритуали і обряди спрямовували увагу, думи і почуття (тобто енергетичні компоненти людини) до певних космічних сил, котрі малі бсзпосередній вплив на життя людей, їхню частку й їхні шанси вижити, статі досконалішими. Вже в палеоліті наші предки чудово орієнтувалися в головних й другорядних космічних силах. Найзагальніші світотворчі сили (позитивна і негативна енергії світобудови) уособлювались ними образах прабогів Всесвіту, Галактики та світотворчих сил конкретнішого плану — системних богів, що творять 3емлю й життя на ній. Кукси Сонця-Вогню й втіленої космічної води — Дані дожили до відома наших днів у святах Різдва, Івана Купала та інших. 3берігся, зокрема, ритуал поєднання священного вогню й священної води (на Восвяття, на Купала тощо). Отже, триєдиність світотворчих сил й створеної ними світобудови здавна був відома людям. 3наючи про триєдиність світобудови й намагаючись гармонізувати собі із нею для полегшення свого жиггя, люди зображали її у своїх ритуальних дійствах, предметах культу, священних текстах та захисних містичних знаках.

До найдавніших знаків, що символізують світотвореннх й світіобудову, належати знаки трійці: хрест, тризуб, триквестер, трикутник, шестикутна зірка, сварга, триколо, даоська трійця, дерево життя, жезл Кадуцея та ін й їхні модифікації. Хрест — знак тримірного всесвіту, життя. Разом із тім у ньому підкреслюється значимість синівської енергії (третьої сили — любові (3емлі)), що досягається шляхом поєднання чоловічої енергії — вогню (зображуваної у віруваннях всіх народів вертикальним стовігом), із вологою жіночою (зображуваною горизонтальким знаком), при якому обидва протилежні символи немовби зникають, зливаючись до одного. титану ж сили, що зображені у хресті, репрезентує шестикутна зірка. Поеднані удвічі рівнобічні трикутники символізують єдність триєдиної позитивної чоловічої енергії (вогненної енергії Шіви), спрямованої вгору, із триєдиною негативною жіночою (вологою енергією Вішну), спрямованою вниз. Отже, зірка, складаючись з двох рівнобічних трикутників, накладених одного одного, символізує едність всіх трьох сил. 3аміна у зірці прямих ліній хреста на рівнобічні трикутники додає символові додаткового значення, вказуючи не так на троїстість світобудови, але й і на троїстіть кожної із сил, що творять світобудову. Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій, що і хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрісгь, 3нання й Любов (чи Вогонь, Воду і Життя (3емлю), чи Ян, Інь та Ці), однак не як початковий процес породження третьої сили двома первинними, а уже як другу стадію цого процесу, тобто як дію трьох рівноправних сил, що виходять із єдиного, спільного для всіх джерела — Абсолюту (Вакууму, Дао). Аналогічну до тризуба стадію Трійці (трьома колами, вписаними у коло, чи в полум'я), зображено триєднісгь світобудови й формотворчих життедайних енергій у даосів, у тібетській та українській символіщ. Це не заважає тібетцям, як й українцям, використовувати із тією ж метою й тризуб. Саме даоський символ трійці — знак трьох кругів, вписаних у коло,— обрав М. До. Реріх як емблему всесвітньої організащї захисту культурних цінностей.

Жовто-6лакитна символіка Трійці стала характерною нашим предків, котрі за символ позитивного чинника світотворення малі астральний вогонь, за символ негативного чинника — астральну воду, а й за символ породжуваного (синівського) чинника — поєднання (комбінацію) вогню (жовтого) й води (блакитного)). Отже, жовто-блакитний (чи блакитно-жовтий) прапор, як й знак Тризуб, символізують одне і ті ж— Триедину силу світотворення, чи Трійцю. Різниця між ними лиш у бо Тризуб належить до другої групи способів бачення й вираження Трійці, а жовто-блакитна барва — до першої. У християнській символіці, крім ії центрального символу — хреста, бачимо також знаки сварги, трикутника, шестикутної зірки та різновиди тризуба. Шестикутні зорі часто вінчають три верхні кінці хреста на розп'яттях: бачимо їхні на мармурових фризах капітелю, на плитах хорів та на кованих дверях у Софії Київській; золотими шестикутними зорями вкрито блакитну вежу Видубецького монастиря й низькі інших українських церков. Крізь рівнобічний трикутник зі стін християнських храмів дивуватися на нас «Всевидяче око» — світотворча сила християн Тризубами прикрашені кінці хреста, чи його центр. Тризуб одну годину прийняття Руссю-Україною християнства був настільки популярним, що хрест довелося об'єднати із ним саме в один знак,— для сприймання широкими верствами народу. Поєднання хреста і тризуба (який у християнській символіці має тенденцію до зменшення розмірів на користь хреста) й сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих 3олотих воріт, на маківках Володимирського собору (де тризуб вже ледь помітний) та на маківках ряду інших українських церков. Кожен символ ставити акценти на різних аспектах світобудови, графіка шкірного знаку лаконічна, чітка й промовиста. Якщо хрест концентрує увагу на значимості для світобудови третьої сили, іудейська зірка плетивом свого малюнка наголошує на статиці двох сил, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, то й троїстість полум'я-енергії, символізує динамічний аспект, принцип вогню й поступу.

Досі один з головних знаків Космічної Триєдиної Сили ми називали «тризубом», не вдаючись у походження та правомірність цого терміну. Тепер, розширивши своє уявлення про символ, що стоїть за цим знаком, розглянемо запитання термінології докладнішє. Більшість дослідників української символіки вважає своїм обов'язком відзначити, що термін «тризубець» («тризуб») увів до вжитку російський історик Карамзін. На цьому і заспокоюються щодо назви національного символу. Інші вживають термін без згадки про його автора, породжуючи тім хибну думку, аби назва національного символу «тризубець» — традиційно народна... Однак символ старший від Карамзіна принаймні на кілька тисяч (чи і на кілька десятків тисяч) років. Він не міг ані бути безіменним, ані зватися конкретним словом «тризубець», оскільки цим словом в українській мові називали звичайнісінькі вила , а національний знак, як ми уже знаємо, був найсвятішим, найінтимнішим й найбільш шанованим у народі символом Святої Трійці. 3нак й справді має свою прадавню народну назву, й цією назвою є тільки-но згадане слово «Трійця», яку в українській мові означає «Бог у трьох лицях». Чому Карамзін вжив не це слово, а вигадав нове, здогадатись не важко. Просто він не знавши ані української мови, ані українського житгя, у якому стародавнє слово «трійця» ще на повну силу виражало символ триєдності. Не знавши цей історик

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація