Реферати українською » Остальные рефераты » Відображення питань автоматизації формування фондів


Реферат Відображення питань автоматизації формування фондів

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Київський національний університет культури та мистецтв

 До У Р З Про У А Р Про Б Про Т А

На тему:

Відображення питань автоматизації формування фондів

Студента ІІІ курсу

Ф-ту БІС

Гр. СНБ-37

Мінаева Андрія

Київ - 2000

“У сучасних умовах, оптову книготоргівельну систему (Роскнига – місцевий книготорг – колектор), перестала працювати. Розпад державної оптової коли здійснюються радикальні зміни у суспільстві, розробляється концепція перебудови бібліотечної справ, чимале значення має і осмислення історичного досвіду вітчизняного бібліотекознавства, що є важливим методологічним принципом розвитку бібліотекознавства як суспільної науки, реалізацією спадкоємності у розробці наукових ідей та положень, що якщо сприяти збільшенню теоретико-методологічного рівня бібліотекознавчих досліджень.

Важливим завданням при відтворенні історії вітчизняного бібліотекознавства є вивчення його національної специфіки.”[1]

“Значення дослідження розвитку бібліотекознавства у республиці до того, що воно та допомагає витягти із історичного досвіду переконливі факти для успішного вирішення теоретичних й практичних проблем бібліотечної справ, окреслює коло недостатньо вивчених питань.

Збільшенню ефективності НІР сприяє розробка тим, котрі пов’язані із перебудовою діяльності бібліотек: бібліотека у сучасному суспільстві, вивчення соціологічними службами причин недостатньої активності читання, запитів читачів та повноти їхнього задоволення, місця бібліотеки у структурі відпочинку населення; дослідження шляхів удосконалення єдиної мережі бібліотек та єдиного фонду, специфіки їхнього підсистем та елементів у республіці, інтенсефікація їхнього функціонування.”

“У процесі переходу великих бібліотек до використання автоматизованих систем та створення інтегрованого електронного каталогу міжвідомчого характеру набувають дослідження ЦНБ ім. Вернадського АН УСРР за участю інших бібліотек республіки “Удосконалення системи бібліотечно-бібліографічного обслуговування читачів в умовах автоматизації бібліотек

“Таким чином, вивчення шляхів розвитку бібліотекознавства в УРСР дає можливість поповнити вітчизняне бібліотекознавство даними про бібліотечну справу як про складову частину національно-культурного будівництва, представляє значний інтерес для проведення порівняльних досліджень, визначення шляхів розвитку бібліотекознавства на сучасному етапі та в перспективі.”

“У теперишній годину потрібна активізація теоретико-методологічних досліджень у галузі історії бібліотечної справ, збільшення наукового потенціалу конкретно історичних пошуків”

“Потребують уточнення статистичні матеріали (кількість бібліотек, число книжок, склад читачів, котрі над усьому беззаперечні, особливо це притаманно 20-30 рр.)

Необхідно повернути добрі імена незаслужено далеких репресованих діячів бібліотечної справ республіки.”[2]

“Утвердження у бібліотеці нових форм господарювання дозволити у стислі рядки значно покращити ефективність й якість роботи цих установ. Уявляється, що практична реалізація цієї плідної ідеї безпосередньо залежить від вирішення цілого ряду теоретичних й практичних завдань, спроба окреслити коло першорядних завдань та намітити шляхи їхні вирішення і якщо здійснена у доповіді.”[3]

“Багато категорій управління бібліотечним фондом (УБФ), до того числі і принципи не знайшли достатнього висвітлення у пресі.”[4]

У сьогоднішніх умовах – умовах демократизації суспільства – принципи видозмінилися. У 80-ті рокта ще був дійовим старий принципат, тобто принципами комплектування бібліотечного фонду були: принцип партійності, профілювання та координування, систематичності та планомірності[5]. Вже у 1990 році Васильченко дещо змінює принципат управління бібліотечним фондом: “До принципів управління бібліотечним фондом, на наш погляд, відносяться принципи: демократичного централізму, політичного підходу, планомірності, сполучення галузевого й територіального управління, сполучення одноосібності та колегіальності”[6]. І нарешті сьогодні годину роставив остаточні акценти. У сьогоднішніх умовах принципами комплектування ми називаємо:

- профілювання;

- відповідності;

- централізації;

- віковий;

- планомірн

-     

Проблеми формувания й розвитку бібліотечної мережі не можуть вирішуватись поза тісного зв’язку із питанням управління комплектуванням, використання та збереження фондів як частини информаційного та культурно-историчного потенціалу країни.

Не ставимо за мітку торкнутись усього комплексу проблем, що виникають у процесі формування документальних фондів бібліотек, а висловлюемо свій погляд на цілий ряд вузлових, на форумі нашу думку завдань управління фондами.

До початку 90-х рр. виникло гостре протиріччя між відносно швидким зростанням обсягу фондів (2-3 % на рік) й катастрофічним падінням рівня їхні використання. Цей феномен намітився ще у 70-ті рр., але й серйозних практичних заходів, не дивлячись на велику кількість постанов партійних та державних органів, не приймалося.

Зовнішні заподій накопичення у фондах державних бібліотек літератури, що не використовується чи мало використовується полягали у монополизації книгозаббеспечення, відсутності можливостей використання альтернативних джерел комплектування. У бібліотеки направлялося багато «ідеологічно витриманої» суспільно-політичної літератури, надмірна кількість російської художньої класики, а також вузькоспеціалізованих видань по техніці, сільському господарству та природничим наук. Відсоток «баласту» у фондах державних масових бібліотек складав 40-45 %, а й у багатьох доходив до 80 %. У тієї ж годину лише у малій кількости задовольняється інтерес до окремих категорій творів, що коористуються підвищеним попитом й у цьому розумінні є соціально значучими. Кількість читачів скоротилася, книговидача до початку 90-х рр. впала у порівнянні із 1985 – 1986 рр. приблизно на 27 % в цілому по всім типам загальнодоступних державних бібліотек, особливо у масових, що обслуговують доросле населення, й меньшою мірою у дитячих й юнацьких. Вплинуло на видачу і звертання (в цілях збереження літератури) відкритого доступу – відомого засобу активізації використання фонду читачами. Щоб бути точними, згадаємо також вдосконалення правил обліку видачі, яку у свою чергу зменьшило показник. Однак ця причина носити інший характер.

Ситуація, що склалася типова, із деякими особливостями, також для республиканських, крайових, обласних УНБ (сьогодні ЦБ регионів) при традиційно нерівномірному, з историчних обставин, розподіленні документальних ресурсів між окремими бібліотеками. Так, із 1979 по 1994 рр. сукупний фонд регіональних УНБ Росії збільшувався приблизно вдвійче швидше ніж видача із нього. Найвищий його зріст був досягнутий у 1993 р. (149 % до рівня 1979 р.), а найвищий зріст видачі – у 1992 р. (123 % до рівня 1979 р.). настільки яскрава різниця у динаміці показників пояснюється перш на наявністю у фондах документів, що, порівняно слабко використовуються, хоча і забезпечують повноту репертуару найбільших документальних зібрань у регіонах.

Лібералізація цін на видавничу продукцію, инфляційні витки протягом 3 – 4 останніх років, із одного боці, а із іншого – різьке скорочення бюджетних асигнувань, яку особливо болісно відобразилося на закупівлі літератури, призвели до зменьшення обсягів нових надходжень у бібліотеки всіх типів. Так, по ЦБ регіонів смердоті склали у 1994 р. (у середньому по Росії) 29 % від рівня 1981 – 1985 рр., при цьому із місцевих бібліотечних колекторів ЦБ отримали документів в розмірі 5 разів менше і із ЦКНБ – на чотири рази менше. З 1990 по 1994 р. приріст фондів ЦБ склав в средньому 1 %, причому спеціалісти на місцях відмічають в якості хронологічної «негативної» точки 1993 р. Загальне збільшення їхнього у державних бібліотеках із 880 млн. прим. у 1985 р. до 935 млн. прим. у 1994 р. відбулося в основному завдяки включенню колишніх профспілкових бібліотек у державну, муніципальну бібліотечну мережу (1991 - 1993). На тому годину середні розміри фондів державних масових бібліотек (у розрахунку однією) стабілізувалися і залишаються приблизно на рівні 15 тис. од.

У нових умовах не міг не змінитися підхід до списання літератури. У перебудовний і постперебудовний період бібліотеки отримали деяку свободу при очищенні фондів від видань, що застарілі чи мало використовуються. У результаті із заподій «застарілість за змістом» із ЦБ вибуло в средньому 46 % літератури, що на 11 % більше, ніж у 1981 – 1985 рр. Однак за ветхістю до того ж році в середньому вибуло 25 % документів від загального списання, що п'ять % менше, ніж у 1981 – 1985 рр.; майже наполовину скоротилося списання літератури, що мало використовується. Це пояснюється ненадійністю як комплектування новими надходженнями, то й докомплектування (через фінансові обмеження). Після деякого уповільнення (1990 – 1992) фонди регіональних УНБ знову почали швидко зростати і складають приблизно 145 млн. од. (за даними 1994 р.). Однак є небезпека поступового їхні старіння у масових та наукових бібліотеках.

Найважливішим показником зацікавленості населення у суспільних фондах традиційно вважається кількість абонентів. Важке економічне становище у багатьох регіонах Росії призвело до рішення місцевої влади та керівників деяких підприємств та організацій про закриття бібліотек, що значно зменьшило в цілому по Росії кількість зареєстрованих читачів. Однак кількість абонентів в загальнодоступних державних бібліотеках (регіональних УНБ та ЦБС) майже не скоротилося, а багатьох випадках навіть збільшилося завдяки припливу колишніх читачів технічних та профспілкових бібліотек, що були закриті (через недосконалість форм статистичної звітності ми утримуємось від посилань на опубліковані дані загальноросійської чисельності читачів і обмежимося спробою викласти загальну тенденцію[i]).

 1993 – 1995 рр. для бібліотек стали годиною стабілізації. Вони почали адаптуватись, освоювати нові взаємовідносини із суспільством, грати все більшу роль культурній політиці. У 44 регіонах Росії відзначається зростання кількості читачів, перш на у Володимирській, Архангельській, Кемеровській, Свердловській областях. Особливо міцний інтерес до суспільних фондів у молоді, учнів. Книговидача зросла в загальнодоступних державних бібліотеках всіх типів і склалала 1994-го р. коло 1,2 млрд. Причин багато: потреба населення у підвищенні кваліфікації та перекваліфікації, у освоєнні нових учбових програм; невідповідність зросту цін на книжкову продукцію та доходів населення та ін.

У ЦБ регионів відмічаеться збільшення основних показників, котре особливо помітно при глибокому хронологічному порівнянні. Так було в 1994 р. на 10 % більше, ніж в 1980 р. стала кількість абонентів й на13 % - кількість відвідин. Звісно, другий показник відобразив добро відоме фахівцям зниження зафіксованих відвідин,що позначилися после 1985 р. і викликане тім, що послаблення вимог «згори» привело до змін в обліку. У совокупності обидва показники знаменують достатньо високий рівень збільшення читацького контингенту ЦБ регіонів. Цей відрадний факт викликає на практиці певні.труднощі Традиційно приоритетні для регіональних УНБ категорії – фахівці й вчені у наше годину стали посилено цікавитися документальними ресурсами головної бібліотеки регіону. Аналогічні дані досліджень і по іншим типам бібліотек. За результатами опитування, проведеного Російською книжковою палатою у академічних центрах країни, у 1993 р. серед співробітників, що постійно користуються науковими виданнями, зверталися до послуг бібліотек 61 % (у 1991 р. – лише 11 %). Однак небачений доти наплив учнівської молоді робить проблематичним якісне і оперативне обслуговування читачів як одної, то й іншої категорії. Це змушує по-новому осмислити перспективи функціонування ОУНБ, зважуючи на місцях реальні можливості забезпечення різноманітних учбових запитів. Тенденція до приведенню обсягів й складу книжкових зібрань у відповідність із потребами населення, що все более посилюється – основний позитивний підсумок першої половини 90-х рр.

Зараз на шляху вдосконалення бібліотечних фондів стоїть ряд, хоча і тимчасових, але й достатньо потужних перешкод. Це недостатнє фінансування комплектування; непідготовленість внутрішньої технологічної та нормативної бази бібліотек до зменьшення розмірів надходжень і збільшення трудомісткості процесів комплектування; разпад національної системи депозитарного зберігання; неповнота нових надходжень у основні фонди найбільших національних бібліотек країни у звязку із запізнілою розробкою законодавства про обов’язкові примірники. Деякі спеціалісти вважають негативним чинником реструктуризацію видавничого потоку у змістовному, видовому та інших відношеннях. Ми із цим не згодні. Реструктуризація слугує явному покращенню її складу із точки зору масового споживача. Надходження літератури, що мало використовується у державні бібліотеки практично закінчилося, розширилися потенційні можливості вибору книжок, з’явилися альтернативні джерела комплектування.

Розглянемо усі вказані аспекти, по можливості, у технологічній послідовності процесів на шляху книжки від видавництва до бібліотеки.

загальновідомо, що лише належним чином сформований фонд в змозі забезпечити реальний доступ до книжки, задовольнити інформаційні потреби різних соціальних прошарків суспільства. При цьому мова йде не лише й не скільки про національні та інші великі бібліотеки, стільки про загальнодоступні регіональні, міські, районні і сільські. Нижче ми приводимо деякі дані аналізу тієї частини книжкового потоку, який є основою комплектування масових бібліотек (аналіз проваджень за скороченим комплектом друкованої картки РКП на книжки).

У загальному потоці галузевих та художніх видань середньорічний їхнього обсяг складає відповідно 49,2 % та 50,8 %, що в цілому корелює зі структурою книговидачі у загальнодоступних бібліотеках. По комплексу художньої літератури щорічно фіксується понад 1000 найменувань, що видані накладом до 100 тис. ін., та понад 1400 найменувань – накладом вище 100 тис. ін. Переоважає (56 %) наклад в інтервалі від 50 тис. до 100 тис. Лідирують тут недержавні видавництва. Їх частка складає 75 % репертуару літературно-художніх творів, але в державні – лише 24 %. Це сприяє, на наш погляд, великій жанровій, тематичній і ідейній різноманітності репертуару. Однак лише п’яту частину із видаваємої художньої літератури можна віднести до розряду ядерної; при цьому російська література та література народів Росії складає лише 30 %. На тому годину значно збільшилась кількість перекладних книжок (70 % річного об’єму художньої літератури). Немає жадної промислово розвиненої країни, де б зарубіжна белитристика переважала над вітчизняною. Перекладають в основному із французької та англійської мов, перевага надається не класиці, а низькопробним романів та детективам. Часто книжки характеризують низьке поліграфічне виконання і погану якість перекладів.

Коли ж стосується самої зарубіжної літератури, то закономірно розширення кола бібліотек, що її придбають, збагачення

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація