Реферати українською » Остальные рефераты » Апарат державної влади його структура


Реферат Апарат державної влади його структура

Страница 1 из 3 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ЮЖНО-УРАЛЬСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФИЛИАЛ У р. НИЖНЕВАРТОВСКЕ

Кафедра общепрофессиональных і спеціальних дисциплін по юриспруденції

                               

Курсова робота

По курсу: Теорія держави й права

На тему: Апарат державної влади його структура

 

Виконала: Тихонова Є. Ю.

                                                                Група:ЮдН - 141

                                                               Перевірив:Борщенюк У. У.

 

 

 

НИЖНЕВАРТОВСК 2004 р.

План:

Введение……………………………………………………………………………...3

I. Державний аппарат………………………………………………………...4

 §1. Поняття державного аппарата…………………………………………4

 §2. Структура державного аппарата……………………………………….9

 §3. Основні засади організації і діяльності державного аппарата……………………………………………………………………………..14

II. Соціалістичний державний аппарат………………………………...20

  §1. Поняття соціалістичного державного аппарата………………….20

 §2.Принципы організації і діяльності соціалістичного державного аппарата………………………………………………………...21

Заключение………………………………………………………………………….25

Список використовуваної литературы………………………………………………...26

Запровадження.

У 1980-х років ХХ століття Росія ввійшла у смугу реформ, які торкнулися всі сфери життя суспільства. На очах змінилися багато принципів життя суспільства, з'явилися нові ідеологічних засад функціонування, устрою, розбудови держави, сформувався новим типом державного механізму (апарату).

Актуальність курсової роботи пов'язана насамперед про те, сучасний державний апарат у Росії проходить стадію реконструкції, становлення та розвитку.

Основною метою даної курсової роботи є підставою побудови апарату (механізму) держави.

Відповідно, першою главою буде присвячено поняттю і структурі державної машини, соціальній та неї розглянуті основні засади організації і діяльності державної машини.

У другій главі буду розглянуті питання, пов'язані з визначенням, організацією і діяльністю соціалістичного державної машини влади.

I. Державний апарат.

§1. Поняття державної машини.

Державний апарат прийнято вживати у двох сенсах – широкому і більше вузькому. У широкому значенні поняття державний апарат як сукупності усіх зацікавлених державних органів збігаються з визначенням механізму держави. У більш вузькому сенсі під державним апаратом розуміють апарат управління. Саме у цьому значенні як сукупності як сукупності виконавчо-розпорядчих, управлінських органів використовується термін «державний апарат» у науці адміністративного права. Апарат є найважливішим складовим елементом кожної держави. З його за допомогою здійснюється управління державними й почасти, громадськими справами.

З розвитком це «управління», а разом із та Харківський державний апарат безупинно ускладнюються і вдосконалюються.

Найбільш бурхливого розвитку процес сягнув у останні віки. «Державна діяльність, - справедливо у цьому сенсі в дореволюційний (1917 р.) літературі, - починаючись з простого, примітивного панування, розвивається до великого різноманіття форм, до законодавчої, судової, адміністративної, поліцейської, фіскальної, фінансової та культурної діяльності, чого не припускали навіть найбільші політичні мислителі давнини». Нещодавно вважалися достатніми категорії – законодавство, суд управління – вже нині неспроможна вичерпати всієї діяльності держави. Саме управління тепер «розгалужується силою-силенною галузей», серед яких виділяються «громадська безпеку, громадське добробут, шляхи сполучення, торгівля, пошта і телеграф, громадські роботи, санітарний справа, освіту, культ, захист інтересів робітників і т.д.[1]

У основі побудови і функціонування державної машини кожної країни лежать об'єктивні і суб'єктивні чинники. Вони визначають найважливіші особливості її будівлі, структури, характеру, форм і методів діяльності, значною мірою сприяють з'єднанню його різноманітних складових ланок на єдину систему.

Апарат кожної держави – це механічне з'єднання його

окремих органів, які чітко організована, суворо упорядкована цілісна система. До чинників, надають вирішальне вплив на функціонування і сталий розвиток державної машини як єдиної, цілісної системи, входять: спільність економічного підгрунтя різних органів прокуратури та організацій – системи господарства і різної форми власності коштом виробництва; єдність політичної основи державні органи, організацій та установ; його присутність серед деяких країнах єдиної офіційної ідеології; морально-політичну і ідейний єдність різних частин суспільства; наявність загальних принципів побудови і функціонування різних органів – складових частин державної машини; спільність кінцевих цілей і завдань, завдань, які різними державними органами і міжнародними організаціями.

До чинників, багато в чому що обумовлюють функціонування державної машини як єдиної системи, слід назвати також такі, пов'язані із забезпеченням усіх ланок бюджету єдиними організаційними, фінансовими, а потреби і примусовими засобами, загальної спрямованістю своєї діяльності для проведення політичної лінії вираз інтересів всього суспільства, правлячого класу, або класів, окремих соціальних верств.

Поняття державної машини – дуже ємне і багатогранне. Його неприпустимо ототожнювати коїться з іншими, тісно пов'язані з нею, але нерівнозначними зі свого логічному обсягу та змісту поняттями, зокрема, з поняттями системи диктатури класу тут і політичною системою суспільства.

Соотносясь з «державним апаратом», дані поняття тим щонайменше неидентичны йому. Тож якщо поняттям системи диктатури класу тут і поняттям політичною системою суспільства охоплюють сув'язь найрізноманітніших за своїм характером державних та недержавних органів прокуратури та організацій, що у політичного життя країни й здійсненні структурі державної влади, то поняттям державної машини охоплюють лише система державні органи. Поняття системи диктатури класу тут і політичною системою суспільства є, в такий спосіб, більш ємними і широкими, ніж поняття державної машини.

Аналогічно у науковій літературі найчастіше вирішується питання про співвідношення поняття державного механізму, і державної машини. Державний механізм сприймається як сукупність різних органів, організацій, Збройних Сил, коштів структурі державної влади, а державний апарат лише системою державні органи.

Поруч із даної думками є й інші думки, відповідно до якими «державний механізм» і «державний апарат» видаються як ідентичні поняття. Державний механізм у разі нерідко іменується державним апаратом у сенсі слова, а система державні органи – апаратом у вузькому значенні слова.

Незалежно від цього, який сенс входить у поняття і змістом державної машини, його найважливішими і невід'ємними частинами незмінно виступають позивачами державні органи. У межах наукової і довідкової літературі вони розуміються неоднаково. Наприклад, тільки в випадках під державними органами розуміється «установа, яке виконує певні завдання у тій чи іншій царині громадського життя (охорони здоров'я, освіти тощо. д.)»[2]. За інших випадках державний орган сприймається як «складова частина механізму держави, має відповідно до законом власну структуру, суворо визначені повноваження у управлінню конкретної сферою громадського життя і органічно взаємодіюча коїться з іншими частинами державного механізму, утворюючими єдине целое»[3]. По-третє ж випадках державний орган сприймається як «належним чином організована злочинна група людей, діюча у сфері, у межах своєї компетенції і що у реалізації певних державних функциях»[4].

Є й інші, у тому мірою відмінні друг від друга, визначення поняття державні органи. Проте чи у яких зараз черга. Вони відображають різні погляди й підходи одного й тому явища, іменованого державним органом, і безперечно, мають декларація про своє існування.

Важливо інше. Як-от, державні органи, незалежно від своїх розуміння і тлумачення, заповнюють всі утримання і формують всю структуру державної машини. З кожної їх, взятих у окремішності чи разом з іншими державними органами, - від рівня половини їхньої розвитку, чіткості визначення сфери роботи і компетенції, упорядкованості їхніх стосунків між собою й недержавними органами і міжнародними організаціями, які входять у ролі структурних елементів на політичну систему суспільства, - значною мірою залежать рівень розвитку та ефективність дій державної машини.

Кожен державний орган є щодо самостійне, структурно відособлене ланка апарату, створюване державою цілях здійснення чітко визначеного виду. І таке ланка наділене відповідної компетенцією і спирається у процесі реалізації своїх повноважень на організаційну, матеріальну і примусову силу держави.

Специфічними ознаками, котрі відрізняють державні органи від недержавних, є такі:

1. формування волею держави й здійснення ними своїх можливостей від імені держави;

2. виконання кожним державним органом суворо визначених, встановлених у законодавчому порядку видів тварин і форм діяльності;

3. наявність в кожного державний орган юридично закріплених: організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального становища, визначального його місце і у державному апараті, і навіть – порядку його взаємовідносин із іншими органами і міжнародними організаціями;

4. наділення державні органи повноваженнями государственно-властного характеру.

Наявність останніх є найсуттєвіше ознакою державний орган. Поруч із інших ознак вказують провести досить чітке різницю між державними організаціями (підприємствами і установами), і навіть недержавними органами і міжнародними організаціями – з іншого.

Практичне вираз державно-владні повноваження знаходять у виданні державними органами від імені держави юридично зобов'язаних нормативних і індивідуальних актів, у виконанні ними контролю над суворим і неухильним дотриманням вимог, які у даних актах, у забезпеченні і захист цих вимог від порушення шляхом застосування заходів виховання, переконання, роз'яснення і заохочення, а необхідних випадках – також заходів державного примусу.

Будучи складовими частинами однієї й тієї ж таки державного апарату, органи кожної держави відрізняються одна від друга порядком своєї освіти, видами виконуваної ними державної діяльності, характером і обсягом компетенції, особливостями виконання покладених ними повноважень, формами і методами здійснення ними державних функцій.

§2. Структура державної машини.

Під структурою державної машини розуміється його внутрішню будову, порядок розташування складових ланок апарату, їх співвідношення. Структура завжди вказує, із чого складається державний апарат, як і субординація його складових частин, які принципи її і функціонування.

У будь-якій країні сформований державний апарат постає як єдина цілісна (загальна) система, що складається з низки приватних систем. Як останніх виступають однорідні за своїми функціями, внутрішньому будовою, безпосереднім цілям, видам виконуваної діяльності, різні державні органи.

Найважливішими приватними системами сучасного державної машини є такі: система органів структурі державної влади, система органів управління, система судових установ і системи органів прокуратури. Кожна із перших трьох названих систем є носієм відповідної структурі державної влади – законодавчої, виконавчої та судової.

У наукових колах іноді говорять і пишуть про четвертої влади – засобах масової інформації. Але це – образне вираз. Кошти масової інформації є носіями будь-якої офіційної російської влади. Такими їх називають через те, що надають дуже сильний, нерідко визначальний влив на маси. Вони винятково важливу роль формуванні суспільної думки, у створенні позитивного чи, навпаки, негативного образу правлячої еліти чи окремих осіб.

Серед авторів, котрі займаються проблемами державної влади апарату, немає єдиної думки у тому яким повинен бути державний апарат, як мають співвідноситися між собою різні галузі структурі державної влади, отже, та його носії – державні органи. Чи потрібно вони рівні між собою, чи має бути їх певна підпорядкованість, субординація?

Высказывается думка, за якою все галузі державної влади їхніх носіїв повинні перебуває у цілком однаковому становищі, врівноважувати одне одного. У країнах із тоталітарним і авторитарним режимом посилено поширює ідея у тому, що виконавча влада, а із нею і його носії, повинні домінувати у структурі державної машини.

Проте, як свідчить історичний досвід, реалізація як і концепції наводить над демократії, а до диктатурі. Про це свідчать, зокрема, політична практика фашистської Німеччини, Італії та ряду інших країн.

Інший підхід вирішення проблеми співвідношення державної влади та його носіїв у тому, що у першому плані виступає державна влада, джерелом якої є народ.

В усіх життєвих демократичних країнах цю концепцію отримала загальне визнання. Політична практика підтвердила життєздатність і гуманність цієї ідеї, розвиненою ще XVII в. англійським філософів матеріалістом Дж. Локком.

Що й казати являє собою кожна гілка приватних систем державні органи, які входять у загальну систему – державний апарат?

1. Основним значенням органів законодавчої влади (представницьких органів) є законодавча діяльність. У демократичних державах вони займають центральне в структурі державної машини. Поважні органи структурі державної влади поділяються на вищі й місцеві. До вищих органів структурі державної влади ставляться парламенти. Оной з їхньої найважливіших функцій є прийняття законів.

Сосредотачивая у собі законодавчі функції, парламент нерідко передає частина їх іншим, підконтрольним йому органам, делегує їх. Квазінаціональне середовище після цього система актів називається делегованого законодавства.

Поруч із вищими органами структурі державної влади у країні є місцевих органів. Вони називаються по-різному. Та мета та призначення їх подібні: здійснення державної влади управління на місцях.

2.   Система органів виконавчої здійснює у різних державах исполнительно-распорядительную діяльність. Виконавча діяльність органів управління в тому, що вони як безпосередніх виконавців вимог, які у актах органів державної влади вищих органів управління. Распорядительная діяльність цих органів виявляється у тому, що він вживають заходів і забезпечують шляхом видання власних актів (розпоряджень) виконання підлеглими їм органами і міжнародними організаціями даних вимог. Протягом усього діяльність органи управління мають здійснювати з урахуванням законів й у виконання законів.

У межах своєї компетенції органи управління наділяються яка потрібна на їх нормально функціонувати оперативної самостійністю. Там покладаються дуже відповідальні завдання правовому регулювання і керівництву різними сферами життєдіяльності й держави. Ці завдання, як і помста й ролі органів управління у державному апараті, закріплюються в конституційних і спонукає пересічних правових актах.

Залежно від складності завдань і територіального масштабу діяльності органи управління поділяються на центральні і місцеві. До центральним ставляться органи управління, діяльність яких поширюється всю територію країни чи територію держав – суб'єктів федерації. Це – уряду, іменовані більшості країн кабінетами чи Совітами міністрів, міністерства, державні комітети, спеціальні, які перебувають за часів совєтів міністрів відомств.

До місцеві органи управління ставляться органи, діяльність які обмежується рамками одній або кількох адміністративно-територіальних одиниць (краю, провінції, області, району, міста т.д.). До числа входять виконавчі комітети місцевих органів влади, муніципалітети, їх галузеві відділи та управління, адміністрації фабрик, заводів, інших підприємств та шкільних установ.

Залежно т характеру, обсягу й змісту повноважень органи управління поділяються на органи загальної, галузевої та спеціальної (функціональної) компетенції.

Органи загальної компетенції (наприклад, Ради міністрів, виконкоми) об'єднують їх і направляють роботу з керівництву усіма галузями чи більшістю галузей управління.

Органи галузевої та спеціальної

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація