Реферати українською » Остальные рефераты » Африканський банк розвитку


Реферат Африканський банк розвитку

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Глава 3. Африканський банк розвитку

(African Development Bank)


Африканський банк розвитку (АБР) заснований 1964 року, як міждержавний регіональний банківський інститут, що дає кредити африканськими країнами до виконання проектів національного та регіонального розвитку по субсидируемым відсоткових ставок. Об'єктивні причини створення цієї регіонального фінансового інституту аналогічні тим, що діють всім регіональних банків розвитку та, передусім, це розпад колоніальної системи на Африканському континенті. Саме 60-ті роки Африка отримали незалежність" і, відповідно, виникла гостра нестача ресурсів на фінансування нових незалежних ЗМІ і дуже бідних держав. До того може бути меншою мірою, а й у чорному континенті країни стали йти до активізації економічної інтеграції. Колишні станы-метрополии, передусім Франція та, прагнули зберегти свій присутність і вплив у Африці, і АБР став однією з механізмів, з допомогою якого розвинених країн можна було втручатися у справи африканських країн і проводити потрібну їм політику.

Завдяки членства в АБР нерегиональные члены-акционеры заслуговують переважного участі у торгах про поставки товарів та послуг з об'єктів, сооружаемым з допомогою позик АБР. Отже, розвинені країни-члени банку стимулюють свій товарний експорт у Африка. Попри те що, що африканськими країнами належить близько 2/3 капіталу, неафриканским – відповідно 1/3, будь-яке потрібне рішення в АБР то, можливо блоковано навіть Японією, які мають найбільше акцій Банку, відповідно, і голосів1.

  1. Ч
    льони Банку

Для наочності позначимо членів Банку на карті. Регіональні члени є такі ясно-сірим кольором, а нерегиональные – темно-сірим.

Отже, як можна дивитися, членами Банку є всі Африка (53) – звані регіональні члени Банку, страны-получатели інвестицій. Найбільшими африканськими акціонерами АБР є Нігерія, Алжир, Лівія, Марокко, ПАР, Єгипет і Заїр.

У 1982 року у вигляді внесення змін - у установчі документи і нових угод було дозволено що у АБР неафриканских держав під час умови одночасного визнання ними певних принципів із метою збереження африканського характеру Банку.

Отже, другу групу учасників займають звані нерегиональные члени. Найбільшими неафриканскими акціонерами є США, Японія, ФРН, Франція, Канада, Великобританія, Італія. Внесок США становить, наприклад, 10,1%, Франції — 9,4%, Німеччини — 9,0%.1

Лідерами другої категорії за обсягом фінансування програм банки США, Японія, Франція, Німеччина, по них з великим відривом йдуть Великобританія, Канада, Італія, Швеція та інші.

Причому у списку членів банку повністю відсутні країни Східної Європи й СРСР, але присутні кілька країн, зокрема, Аргентина, Бразилія, Індія, Китай, Південну Корею.


2.Современная структура Банку та джерела його фінансування

Ведучи мову про структурі АБР, правильніше пам'ятати як Африканський банк розвитку, але Групу Африканського банку розвитку. Якщо інших регіональних банках підрозділи, відповідальні за пільгове фінансування найменш розвинутих країн входять до складу самого банку (наприклад, у складі МАБР це – Фонд спеціальних ресурсів немає і Довірчі фонди), то тут АБР, Африканський фонд розвитку (АФР) і Довірчий фонд Нігерії (останні таки займаються фінансуванням найменш розвинутих країн регіону) є окремими організаціями та разом становлять Групу Африканського банку розвитку.


  1. Африканський банк розвитку

МЕТИ БАНКУ:

      • сприяння економічному та соціальному розвиткові регіональних країн-членів;

      • фінансування інвестиційних програм, тож проектів;

      • сприяння державною мовою і приватним інвестиціям;

      • організація фінансування, здійснюваного Банком що з двосторонніми і багатобічними інститутами розвитку;

      • надання технічної допомоги країнам – регіональним членам підготовкою проектів розвитку.


Джерела фінансування АБР включають: акціонерний капітал Банку, формований шляхом підписки вдатися до акцій державами-членами; ресурси Банку поділяються на Звичайні ресурси, і Спеціальні фонди.

Звичайні ресурси включають: (1) підписні частки статутного капіталу, (2) кошти, одержувані має значення платежів з позикам АБР; (3) кошти, залучені шляхом запозичень на міжнародних ринки капіталу; (4) доходи, витягнуті з позик, наданих Банком. У 1998 року капітал Банку збільшили на 7,5 млрд. $ (до 30 млрд. $)1. Розширення ресурсної бази здійснюється шляхом підписки вдатися до акцій. Збільшення капіталу має своєю метою захистити Банк від неплатоспроможності деяких позичальників; забезпечити базу позикових операцій на у середньостроковому періоді; розвивати співробітництво з приватним сектором, кредитування якого є ризикованим проти кредитуванням урядових організацій; зменшити вартість позикових операцій; задовольнити потреби у кредитах швидко країн континенту, що на даний час через жорстких правил кредитування немає доступу щодо нього.


    1. Африканський фонд розвитку

Африканський фонд розвитку було засновано відповідно до специаль ному угоді, прийнятому управляючими АФР в 1972 року, і розпочав операціям 1974 року.


МЕТИ ФОНДУ

  • Фінансування на пільгових умов з метою сприяння внеску Африканського банку розвитку на економічний добробут і социаль ное розвиток бідніших африканських держав — членів;

  • Фінансування з метою сприяння співпраці, зокрема на регіональному і субрегіональному рівнях, і международ іншої торгівлі, особливо між країнами — членами АФР.

Джерела фінансування

— Подписки Банку.

— Подписки держав-учасників (періодичні пополне ния, зазвичай раз на 3 роки).

— Інші ресурси, одержувані Фондом.

— Фінанси, добувані внаслідок операцій Фонду.

Фонд фінансує переважно нові проекти та допомогу, і навіть дослідження, спрямовуючи більшу частину коштів у задоволення потреб країн — членів АБР, у яких ВНП душу населення не перевищує 510 дол. США.

Членами Фонду є всі розвинені країни-члени АБР. Розподіл голосів на Фонді – дивися в Таблице 1.


Таблиця 1. Розподіл голосів між

країнами-членами АФР1


Африканський фонд розвитку
Розподіл голосів держав-членів

Країна

Кількість акцій

Кількість голосів (%)

1. Аргентина

0.24

0.012

2. Австрія

12.64

0.632

3. Бельгія

17.09

0.855

4. Бразилія

12.52

0.626

5. Канада

95.38

4.769

6. Китай

14.15

0.708

7. Данія

31.27

1.563

8. Фінляндія

15.40

0.770

9. Франція

88.70

4.435

10. Німеччина

92.22

4.611

11. Індія

5.74

0.287

12. Італія

80.32

4.016

13. Японія

142.42

7.121

14. Корея

7.98

0.399

15. Кувейт

15.84

0.792

16. Нідерланди

26.04

1.302

17. Норвегія

39.01

1.650

18. Португалія

6.90

0.345

19. Саудівська Аравія

22.17

1.108

20. Іспанія

16.04

0.802

21. Швеція

48.86

2.443

22. Швейцарія

39.09

1.955

23. ОАЄ

1.06

0.053

24. Великобританія

38.42

1.921

24. США

130.53

6.527

Усього

2,000

100.00


  1. Довірчий фонд Нігерії (ДФН)

Довірчий фонд Нігерії створили відповідно до угоди підписаного між АБР і урядом Нігерії в 1976 року. Ресурси Фонду повністю забезпечуються урядом Нігерії.

Мета Фонду - сприяння розвитку країн — членів АФБР з низькому рівні доходів населення шляхом надання позик на пільгові умовах.


3.Основные напрями діяльності банку


  • фінансування регіональних транскордонних проектів розвитку та що у угодах, реалізованих за схемою “БОТ” (будівництво- експлуатація- передача іншому власнику), зокрема, під час спорудження платних автодоріг і електростанцій;

  • розробка стратегію розвитку економіки африканських країн;

  • надання фінансової та технічної допомоги під час виборів об'єктів на фінансування, для підготовки із них проектно-кошторисної документації, надання на на пільгових умовах ноу-хау;

  • здійснення операцій із зниження боргових зобов'язань африканських стран-дебиторов Більшість заборгованості посідає деякі країни, зокрема ДР Конго, Анголу і Ліберію;

  • фінансування безприбуткових проектів, у соціальної сфери.

З метою поліпшення іміджу групи АФБР і перетворення їх у ефективно працюючий інститут з 1995 року було проведено низку реформ: 1) вдосконалення кредитної політики і прак тики, контролю над проведенням операцій та підбиття підсумків, прийняття документів по стратегії Банку щодо країн, операційна звітність в різних етапах проектного циклу; 2) управління коштами (перевірка кредито здібності, скорочення термінів санкцій, тісне співпраці з Світовий банк і МВФ, удосконалення системи керування фінансовими засобами Банку та Фонду); 3) управління економіки й орга низация Банку (раціоналізація банківської структури та її пристосування до потреб конкретних країн, ефективне исполь зование і на підвищення кваліфікації персоналу, модернізація ін формаційних і телекомунікаційних систем; 4) управління Банком.

Відповідно до Статутом АФБР все регіональні страны-чле ны у принципі однаково мають можливістю переді ставления їм кредитів Банку на мети розвитку. Проте, враховуючи різні рівні економічного розвитку. Банк виділив групу найбідніших країн як основний об'єкт фінансування на пільгових умов із ресурсів Банку, Африканського фонду разви тия і Доверительного фонду Нігерії.

З 1980 року, реагуючи на міняються економічних умов, Група АФБР стала використовувати більш різноманітні методи кредитування: 1) позики під конкретні проекти; 2) кредитні лінії; 3) секторальные на інвестиції та реабілітаційні позики;

4) позики щодо галузевої перебудови; позики для про ведення структурної перебудови; 5) операції, пов'язані з оказа нием технічної допомоги.

З 31 грудня 1993 р. країни-члени, є заемщи ками, розділені втричі основні категорії: категорія А — регіональні країни-члени з ВНП душу населення, складаю щим 510 дол. Сполучених Штатів або менш; категорія У — регіональні країни-члени з ВНП душу населення від 510 до 590 дол. США; категорія З — регіональні країни-члени з ВНП душу населення, перевищують 590 дол. навіть ті, які отка залисій від своєї права користуватися фінансуванням Групи АБР.1

Проектний цикл включає ініціювання проекту, эконо мический аналіз, ідентифікацію проекту, підготовку, оцінку вартості, переговори, схвалення керівництвом, підписання зі глашения позику, визначення умов надання першій його частині позики, здійснення проекту, контролю над ходом його реалізації й оцінку кінцевих результатів.

Типи фінансованих проектів включають проекти, програми розвитку й дослідження у сфері сільського господарства, промисловості, інфраструктури, соціального розвитку, проведення реформ, боротьби з бідністю, зміцнення інституціональної системи.

АБР співробітничає з різними країнами й організаціями донорами (ЮНКТАД, Бельгією, Францією, Німеччиною, Нідерландами, Норвегією та інших.). Банк продовжує докладати зусилля по стандартизації угод співробітництво з якнайбільшою кількістю партнерів відповідно до керівними принципами, встановленими Радою Директорів.


4.Условия і практику надання кредитів

Як зазначалося раніше, кредити з АБР, АФР і ДФН надаються різних категоріях країн і різних умовах. У таблицях 2 – 4 представлені діючі умови видачі кредитів Групою Африканського банку розвитку.


Таблиця 2. Умови надання кредитів з АБР1

Африканський банк розвитку

I) Відсоткову ставку за кредитами

Фіксована чи плаваюча

II) Загальний збір


1 % на рік

III) Комісійний збір

1% з 1989 року

IV) Період погашення

До 20 років, включаючи максимальний пільговий період 9 років


Таблиця 3. Умови надання кредитів з АФР 2

Африканський фонд розвитку

I) Відсоткову ставку за кредитами

Безвідсоткові кредити

II) Загальний збір

0.50% на рік (з 01 квітня 1996)

III) Комісійний збір

0.75% на рік

IV) Період погашення

До 50 років, включаючи максимальний пільговий період 10 років


Таблиця 4. Умови надання кредитів з ДФН3

Довірчий фонд Нігерії

I) Відсоткову ставку за кредитами

4% на рік

II) Загальний збір

1 % на рік

III) Період погашення

До 25 років, включаючи максимальний пільговий період 5 років


Як і інші регіональні банки розвитку, АБР фінансує переважно найрозвинутіші країни регіону – надав найбільший обсяг інвестицій чотирьом країнам –Марокко, Заиру, Кенії і Тунісу. Проте якщо з створенням Африканського фонду розвитку стало розвиватися кредитування найменш розвинутих країн Центральній Азії та Західної Африки.

Підтримку найчастіше отримують проекти компаній, акції яких перебувають вважаються надійними і який належать до найбільш конкурентоспроможним країнам. Через війну більшість регіональних членів що неспроможні на кредити АБР. У той самий час найбільш які потребують дешевих позикових засобах є саме країни знайомилися з високим ризиком, наприклад, Ліберія чи ДР Конго. З 53 африканських країн-членів тільки 14-ти фактично може бути кредити - у Банку, який предоставляетих майже з комерційним відсоткових ставок. Інші 39 держав обмежені в запозиченнях, їх кредитує АФР на пільгових умов. У 1997 року обмеженням на кредитування зазнали навіть ті небідні, по африканським мірками, країни, як Туніс, марокко і ПАР, долю яких 1996 року разом із Алжиром доводилося 90% всіх запозичень, наданих Банком. У 1997 року було видано лише вісім кредитів на державний сектор економіки ряду розвинених країн.


5.Современные аспекти діяльності АБР

Африканський банк розвитку (АБР), подолавши багаторічний криза, відроджується для активної фінансової складової діяльності. Такий оптимістичний висновок, котрий прозвучав під час недавнього засідання правління АБР, що відбулася У Абиджане (Кот-д’Ивуар). У ньому участь представники 53 африканських держав-членів банку і 24 неафриканские країни-партнери.

У 1990-х років АфБР був у складному становищі, що наслідком неефективною кредитної політики, некомпетентного управління, численних фактів корупції. АфБР 1998 року приймав активні заходи, створені задля подолання стагнації, проведення активнішої і диверсифікованої кредитної діяльності. Розроблено програму кредитування дрібних сільгоспвиробників – основи африканського аграрного сектора.

Продолжены нових проектів фінансування африканських країн:

Алжир – 136 млн. $ ось на підтримку малого середнього бізнесу у приватний сектор;

Бурунді – 55 млн $ в розвитку економіки;

Замбія – 23 млн. $ в розвитку системи водопостачання і розвиток освіти;

Марокко – 82 млн. $ на модернізацію залізниць, як частину проекту вартістю 450 млн. $, здійснюваному за участю МБРР і ЄІБ;

Сенегал – 14 млн. $ фінансування проекту на сільське господарство.

Втім, АБР доки зміг стати ефективним інструментом підйому африканської економіки. Непродумана кредитна політика, некомпетентне управління, численні факти корупції не дозволили банку виконати покладені нею функції основного межафриканского інституту боротьби з бідністю й нерозвиненістю. У той самий час потреба у подібному фінансовому інструменті очевидна. За даними АБР, близько половини 760-милионного населення Африки живе сьогодні межею бідності, існуючи менш однією подушний долар на день. Не дивлячись певні локальні економічні успіхи, середній темпи зростання ВВП скоротився на континенті з п'ятьма% 1996 року до 3,7% 1997 року. Африканцы як і почувають себе незахищеними перед загрози зростання цін імпортовані товари, і навіть які впливають врожай кліматичних умов. Відповідно до статистикою від Світового банку, частка Африки у прямих іноземних інвестицій 1996 року становила всього 1,5%. Найбільш великим одержувачем була Нігерія, що акумулювала 32% інвестицій.

Факт, що АФР контролюється західними країнами, не влаштовує багатьох африканських учасників. Як журнал “Економіст”, міністр фінансів Ліберії Елі Салиби пожалкував у зв'язку з тим, що АБР, власне, відвернувся від своїх найбідніших членів, надавши право їх фінансового обслуговування іншим кредитним інститутам.

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація