Реферати українською » Педагогика » Потенціал образотворчої діяльності у розвитку творчої уяви дітей старшого дошкільного віку


Реферат Потенціал образотворчої діяльності у розвитку творчої уяви дітей старшого дошкільного віку

Страница 1 из 7 | Следующая страница

Державне освітнє установа вищого професійної освіти «>Арзамасский державний педагогічний інститут ім. А. П. Гайдара»

Кафедра педагогіки дошкільного і початкової освіти

Виконала:

студентка 6 курсу

факультету дошкільного і

початкової освіти.

>Випускная кваліфікаційна робота

Потенціал образотворчої діяльність у розвитку творчого уяви дітей старшого дошкільного віку

Керівник: кандидат

педагогічних наук,


Зміст:

Запровадження

Глава I. Теоретичні аспекти розвитку уяви в дітей віком старшого дошкільного віку образотворчої діяльності

1.1 Поняття «уяву» в психолого-педагогічної науці

1.2 Особливості розвитку уяви у віці

1.3 Способи розвитку уяви в образотворчої діяльності в дітей старшого дошкільного віку

Висновки по I главі

Глава II. Потенціал образотворчої діяльність у розвитку творчого уяви дітей старшого дошкільного віку

2.1 Види образотворчої роботи і їхні можливості щодо у розвиток творчого уяви дітей старшого дошкільного віку

2.2 Потенційні можливості занять із образотворчої діяльності, зі дітьми старшого дошкільного віку розвитку творчого уяви

Висновки по II главі

Укладання

Література


Запровадження

Останнім часом у суспільстві дедалі більше гостро йдеться про вихованні творчу особистість. У зв'язку з цим виникає особлива потреба у вивченні розвитку творчих процесів й знаходження шляхів їх оптимізації.

Психологи довели, що уяву широко включено в діяльність особи на одне різних етапах його життя. Особливо значимим стає виявлення специфіки уяви, закономірностей його розвитку та становлення щодо дошкільного дитинства, оскільки саме цей період, як вказувавЛ.С. Виготський, закладаються самі основи розвитку цього процесу. На значення уяви, фантазії у житті дитині вказували майже всі психологи, вивчали онтогенез психічного розвитку. Деякі їх (У. Штерн, Д. Дьюї) стверджували, що уяву дитини багатшими уяви дорослого, інші (>Л.С.Виготский,С.Л. Рубінштейн) відзначали відносність дитячого уяви, що можна оцінювати лише порівняно з темпом розвитку інших психічних процесів. Глибоко помітив цеК.Д.Ушинский, який писав: «Уява дитину і біднішими, та слабші від, і одноманітніших, ніж в дорослої людини, і укладає у собі нічого поетичного, оскільки естетичне почуття розвивається пізніше інших, але річ у тому, як і слабеньке дитяче уяву має такої влади над слабкій економіці та ще неорганізованою душею дитини, якого неспроможна мати розвинене уяву дорослої людини її розвиненою душею».

Вивченням уяви загалом і уявою дошкільнят займалися дослідники: Дяченка О.М., ВиготськийЛ.С., НємовР.С., Запорожець А.В.,ЭльконинД.Б., РубінштейнС.Л., Вернер.

У сучасному психології існує уявлення про уяві, як "про психічному процесі створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом приведення наявних проблем людини знань у нове поєднання. Виділено види уяви: мимовільне чи пасивне: сновидіння, мрії, галюцинації (слухові й зорові); довільне чи активне уяву: що відтворюють чи репродуктивне і творча.

Встановлено, що уяву розвивається у дошкільному дитинстві.

На жаль, нині немає методик,диагностирующих функціональні механізми уяви. Більшість використовуваних методик діагностики операційних механізмів не визначено межі вікових норм.

Під них припадає об'єктивну труднощі вивчення даної сфери психіки і перспективи використання наявних успіхів у процесі організації діяльності дошкільнят.

Формування й розвиток уяви в образотворчої діяльності — найменш розроблений питання психологічної науки, що потребує ретельному дослідному дослідженні.

Усе це й зумовило актуальність теми дослідження.

Під час вивчення психолого-педагогічної літератури нами виявили протиріччя між необхідністю формування уяви в дітей віком старшого дошкільного віку і її відсутністю методичних рекомендацій в розвитку уяви в дітей віком старшого дошкільного віку образотворчої діяльності.

>Виявленное протиріччя дозволило позначити проблему дослідження, що складається до вивчення впливу образотворчої діяльності в розвитку творчого уяви дітей старшого дошкільного віку.

Ця проблема дозволила сформулювати тему дослідження: «Потенціал образотворчої діяльність у розвитку творчого уяви дітей старшого дошкільного віку».

Об'єкт дослідження: образотворчий діяльність дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: розвиток творчого уяви в образотворчої діяльності в дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження: теоретично виявити і шляхом досвідченої роботи довести, що образотворчий діяльність укладає у собі потенціал, який надає великий вплив в розвитку творчого уяви в дітей віком старшого дошкільного віку.

Вивчення психолого-педагогічної літератури з темі дослідження дозволило висунути таку гіпотезу: розвиток творчого уяви в дітей віком старшого дошкільного віку проходить у процесі діяльності. Оптимальний засіб щодо його розвитку в шестирічних дітей під час занять образотворчої діяльністю є використання нетрадиційних технік зображення.

Відповідно до метою та гіпотезою дослідження визначено такі:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу на проблеми дослідження.

2. Виявити особливості розвитку уяви у віці.

3. Вивчити можливості образотворчої роботи і їхнього впливу розвиток творчого уяви в дітей віком старшого дошкільного віку.

4. Розробити комплексну методику діагностику і розвитком творчої уяви дітей дошкільного віку.

5. Шляхом досвідченої роботи перевірити можливості щодо розвитку уяви в образотворчої діяльності в дітей старшого дошкільного віку.

 Аби вирішити поставлених завдань та гіпотези було використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз стану і узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблемі дослідження, стеження навчально-виховним процесом, досвідчена робота, статистичний метод обробки даних.

 Структура і роботи вистачить: робота складається з запровадження, двох глав, висновків, укладання, списку літератури, що включає 45 найменувань. Загальний роботи вистачить 74 сторінки комп'ютерного тексту.

Наукова новизна дослідження у тому, потенціал образотворчої діяльність у розвитку творчого уяви у дошкільнят вперше сприймається як самостійна дослідницька проблема; шляхом досвідченої роботи перевірено ефективність щодо розвитку уяви в образотворчої діяльності в дітей старшого дошкільного віку.

Практична значимість у тому, що їхні висновки й одержують результати можна використовувати в навчально-виховному процесі таких закладів.


Глава I. Теоретичні аспекти розвитку уяви в дітей віком старшого дошкільного віку образотворчої діяльності

1.1 Поняття «уяву» в психолого-педагогічної науці

За визначенням, яке у психологічному словнику, уяву – це універсальна людська спроможність до побудові нових цілісних образів дійсності шляхом переробки змісту сформованого практичного, почуттєвого, інтелектуального іемоционально-смислового досвіду.

>Я.Л. Коломенський визначає уяву як своєрідну форму відображення дійсності, яка полягає у створенні нових образів й ідей з урахуванням наявних уявлень

Уява - це спосіб оволодіння людиною сферою можливого майбутнього, що надає своєї діяльностіцелеполагающий і проектний характер.

>Л.С. Виготський описуючи зв'язок уяви з дійсністю, переконливо показує, що кожен, як завгодно фантастичний образ має у собі ті чи інші риси реальної буденної дійсності, спирається на досвід людини, відбиває його емоційне настрій. Понад те, значної частини образів уяви віднаходить своє предметне втілення у машинах, гарматах й у творах духовної культури людей

Характерним властивістю уяви є та її відносна незалежність від “готівкової ситуації”, вільна гра імпровізації, сприяє виникненню новоутворень.

Під уявою розуміють психічний пізнавальний процес створення нових образів шляхом переробки матеріалів сприйняття й уявлення, здобутих у колишньому досвіді.

Процеси уяви маютьаналитико-синтетический характер. Уява – відбиток неминучого у нових, несподіваних поєднаннях і зв'язках. Уява дошкільника відрізняється від уяви дорослого, воно погано, схематично і стереотипно. Адже основі уяви лежитьперекомбинирование матеріалу, що зберігається пам'яті, а й у дошкільнят цих знань недостатньо. Відсутність такого знання – нестача турботи та гідність дитячого уяви, саме через брак знання світі, вона може легко об'єднувати несумісне.

Уява – це психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом приведення наявних проблем людини знань у нове поєднання.

Уява неспроможна розгорнутися на порожньому місці. Щоб розпочати фантазувати, людина має побачити, почути, отримати враження і втримати в пам'яті.

Уява у власній своєму специфічному буквальному розумінні може лише в людини. Тільки в людини, що як суб'єкт громадської практики реально перетворює світ, розвивається справжнє уяву. У процесі розвитку воно спочатку – слідство, та був і передумова тієї діяльності, з якої він реально змінює дійсність. У кожному дії, яким людина змінює світ, укладено шматочок фантазії, та розвитку уяви як зміни неминучого у свідомості був із реальним перетворенням їх у практиці, хоча часто незмірно далеко виходить поза йогопредели[9,c.86].

Будь-яке уяву породжує щось нове, змінює, перетворює те, що нам дано в сприйнятті. Це зміна, перетворення, відхилення від цього може висловитися, наприклад, у цьому, людина, з знань і спираючись на досвід, уявить, тобто створить собі картину того, чого дійсності він будь-коли бачив.

Уява може, випереджаючи майбутнє, створити образ, картину те, що взагалі було. Так М. У.Водопьянов чи І. Д.Папанин давали своїй уяві уявити політ на Північний полюс і висадку у ньому тоді, коли це лише мрія, ще здійснена і невідомо, здійсненна чи [34,c.324].

Уява – одне з фундаментальних характеристик людини. У ньому найнаочніше проявляється відмінність людини від тварин предків. Філософ Е.В.Ильенков писав: «Сама собою узята фантазія, чи сила уяви, належить до числі як дорогоцінних, а й загальних, універсальних здібностей, які різнять людини від тварини. Без неї не можна зробити жодного кроку у мистецтві.… Без сили уяви неможливо було навіть перейти вулицю крізь потік автомашин. Людство, позбавлене фантазії, будь-коли запустило в космосракети»[31,c.116].

Д. Дідро вигукував: «Уява! Без цієї особливості не можна бути ні поетом, ні філософом, ні розумним людиною, ні мислячим істотою, ні просто людиною… Уява – це здатність викликатиобрази»[31,c.63].

З допомогою уяви людина відбиває реальну дійсність, але у інших, незвичайних, часто несподіваних поєднаннях і зв'язках. Уява перетворює дійсність і це створює цій основі нові образи.

Уява був із мисленням, тому здатне активно перетворювати життєві враження, отримані знання, дані сприйняття й уявлення. Взагалі уяву пов'язаний із усіма сторонами психічної діяльності: з його сприйняттям, пам'яттю, мисленням, почуттями.

Уява – пізнавальний процес і має у основіаналитико-синтетическую діяльність людського мозку.

Аналіз допомагає виділити частини та ознаки предметів чи явища, синтез – поєднати у нові, досі не які комбінації. Через війну створюється образ чи систему образів, у яких реальна дійсність відбивається людиною з нового, перетвореному, зміненому вигляді й змісті.

Хоч би як було нове те, що створено уявою людини, воно неминуче розмірковує так, що є у дійсності, спирається її у. Тому уяву, як і весь психіка, є відбитком мозком навколишнього світу, але відбиток те, що людина не сприймав, відбиток те, що стане реальністю вбудущем[39,c.52].

Фізіологічна основа уяви – освіту нових поєднань, з тимчасових нервових зв'язків, вже сформованих у корі великих півкуль мозку.

Основне значення уяви у тому, що нього було неможливий будь-яку працю людини, оскільки неможливо трудитися, не припускаючи кінцевого результату проміжних результатів. Без уяви ні можливий прогрес ні з науці, ні з техніці, ні з мистецтві.

У житті людини уяву виконує ряд специфічних функцій.

Перша полягає у цьому, щоб репрезентувати дійсність в образах і можливість користуватися ними, вирішуючи завдання. Ця функція уяви пов'язані з мисленням і органічно до нього включена.

Друга функція уяви полягає у регулюванні емоційних станів. З допомогою своєї фантазії людина спроможна хоча б почасти задовольнити багато потреби, знімати породжувану ними напруженість. Ця життєво важлива функція особливо підкреслюється розробляють в психоаналізі.

Третя функція уяви пов'язана з його через участь у довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини, зокрема сприйняття, уваги, пам'яті, промови, емоцій. З допомогою майстерно що викликаються образів то вона може брати до уваги потрібні події. З допомогою образів то здобуває можливість керувати сприйняттям, спогадами, висловлюваннями.

Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій – здібності виконувати в умі, маніпулюючи образами.

Нарешті, п'ята функція – це планування і програмування діяльності, складання таких програм, оцінка їхньої правильності, процесуреализации[6,c.87].

У психології виділяють такі види уяви:

>Непроизвольное чи пасивне уяву – нові образи виникають під впливоммалоосознанних чи неусвідомлених потреб. Це сновидіння, галюцинації, мрії, стану «божевільного відпочинку».

Так, образи уві сні народжуються ненавмисно. На відкриття таємниці сну люди дійшла лише наприкінці ХІХ – початку ХХ в. Клаптики спогадів минулого вигадливо поєднуються в сновидіннях, вони народжуються ненавмисно, входять у несподівані, часом навіть безглузді поєднання. У напівсонному, дрімотному стані може статися той самий. Сєченов говорив, що сновидіння – це «небувалі комбінації бувалих вражень».

Коли людина спить, його свідомість хіба що відступає на задній план, оскільки припиняють працювати ділянки мозку, які відають свідомістю, контролюють наші враження і її уявлення. Сон – це розлите гальмування великих півкуль. Коли відбувається повне юридичне й глибоке гальмування, сон буває глибоким, без сновидінь. Але гальмування відбувається нерівномірно, особливо на початковій стадії сну й у вищій перед пробудженням. Сновидіння викликаються роботою групи клітин, рештинезаторможенними. Характерними для сновидіння є:

- почуттєва достовірність. Коли бачу сон, я на хвилину переконаний, що це відбувається з мною наяву. Лише прокинувшись, «стряхнувши» із себе сон, я зможу критично поставитися доприснившимся фантазіям;

- неймовірна химерність, незвичайність зв'язків і поєднань образів;

- явна зв'язку з насущними потребами людини.

Попри фантастичність сновидінь, у яких можуть утримувати лише те, було сприйнято людиною. Сьогодні відомі деякі механізми сновидінь.

Наприклад, визначенню сновидінь можуть бути, роздратування які одержує організм сплячої людини: зрушила ковдру – змерзли ноги, може наснитися, що замерзаєш, під тобою проломився лід, чи, що до колін у воді йбреднем ловиш рибу. Варіацій може бути безліч.

>Произвольное, чи активне уяву – це процес навмисного побудови образів у зв'язку з свідомо поставленої метою тій чи іншій діяльності. Цей вид уяви виникає у ранньому віці, і найбільше розвиток одержує у дитячих іграх. У грі діти беруть він різні ролі (льотчика, шофера, доктора,Баби-Яги, брокера тощо.). Необхідність побудувати свою поведінку відповідно до приємною він роллю вимагає

Страница 1 из 7 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація