Реферати українською » Педагогика » Пояснювальне читання Як історико-дидактична проблема


Реферат Пояснювальне читання Як історико-дидактична проблема

>Реферат

>Пояснювальнечитання якісторико-дидактична проблема


План

>Вступ

1. Сутьпояснювальногочитання

2.Значенняпояснювальногочитання

3. Методикапояснювальногочитання

>Висновки

>Література


>Вступ

Уумовахреформуванняосвітньоїсфери всуспільстві,зокремасамоїтехнологіїнавчання на всіхланкахшкільноїосвітитакож увузі,особливогозначеннянабуваєретельневивченнядидактичного,виховного тарозвивальногопотенціалучиннихметодівнавчання.Середпраць,присвяченихісторіїрозвиткусистемиосвіти і дидактикивітчизняної школи (>зокремаЯ.Бурлака,Л.Вовк,М.Євтух,С.Золотухіна,І.Курляк,В.Майбороди,Б.Ступарика,О.Сухомлинської,Д.Пенішкевич,М.Чепіль таінші)відчутнобракуєцілеспрямованогодослідженняісторичнихаспектівупровадження внавчальний процес добровідомихтрадиційнихсловеснихметодівнавчання. Безтакоїаналітичної роботинеможливою, на форумі нашу думку,єрозробкасучаснихінноваційнихпідходів дореформуваннятехнологічноїсторонипроцесунавчання.Cловесніметоди були йзалишатьсянайбільшвживаними й реальнодоступними за своїмінформаційнимпотенціалом методами, на всіхетапахнавчання.Водночассаметехнологіяпояснювальногочитання сталанадаліосновою для розробкитеоріїсловеснихметодів.

>Метою роботиєузагальнення,систематизація йаналізісторичнихаспектівтеорії та практикивикористання одного знайбільшвживанихсловеснихметодівнавчання увітчизнянійпочатковійшколідругоїполовини ХІХ – початку ХХстоліття – методупояснювальногочитання.

Прооснови знаньщодовикористанняпояснювальногочитання у народних училищах, котріодержувалимайбутнівчителі народнихшкіл под годинупрофесійноїпідготовки, можнадізнатися зматеріалів, у якіаналізується діяльністьучительськихсемінарій,зокремаСеницької уВаршавськомунавчальномуокрузі [3], тім понад, щотакі сам установки були і уіншихдвомовнихрегіонах України.Основноюметою позичити ввчительськійсемінарії було б:

1)навчити учителівпочатковихшкілкращихспособівелементарногонавчання, щовиробленіметодикою;

2)вказати шлях,завдякиякомуучні моглизасвоїтиросійськумову.Середцихспособівназивалося йпояснювальнечитання.

Натеоретичних уроках ізцієїпроблеми черезнедостатнюобізнаність самихмайбутніх учителівщодо такого способу,метою було б:

1)з‘ясувати сутьпояснювальногочитання;

2)вказати на йоговажливезначення усправіпочатковогонавчання йвиховання;

3)звернутиувагу учителів тих, щовикладдеякихнавчальнихпредметів шляхомпояснювальногочитаннявизнанотепернайбільшдоцільним йраціональним;

4)показатисамийспосіб,прийомиведенняпояснювальногочитання упочатковійшколі.


1. Сутьпояснювальногочитання

Упрограмізазначалося, що "...пояснювальнимчитаннямназиваєтьсятакезаняття, яку,маючи наметінавчитидітейрозумітичитане,складається ізчитання, щосупроводжуєтьсябесідоювчителя ізучнями,тобторіч не до того,щобпояснюватирізнінезрозумілі слова йвирази, а тому,щобдоводитиучнів дочіткогорозуміннязагальногозмісту з статтею.Роз’ясненням лишенезрозумілихслів й зрозуміти вчительніколи недосягнецієї мети,навпаки,зупиняючисьдужедовго ними,він занапащуватизміст із полязору ..." [ 3 , з. 118].Щодозначення йзавданьпояснювальногочитання усправінавчання йвиховання упрограміпідкреслено, що "...дітизвикають шляхомпояснювальногочитання точно йчіткорозумітипропоновануїмстаттю,кращезасвоюютьїїзміст".Крімрозумінняпрочитаного,пояснювальнечитання винне матір своїмзавданням "...>повідомленнядітямдоступних для їхньоговіку знань про природу йморальнерозуміннялюдини ..." [3, з. 119].Зазначалося, щопояснювальнечитання виннебазуватися налогічному та предметногорозборі.Логічнийрозбірнеобхідний у тому,щобз‘ясувати залежністьслів йцілихречень,підготувати чиполегшитиучнямрозумінняпрочитаногомісця у з статтею, щопривчаєдітейвідповідати нарізні запитання, котріпропонуються утій чиіншійформі.Предметнийрозбірмає наметідопомогтиучнямз‘ясуватидійснезначенняслів, котрітрапляються под годинучитання. При цьомувчителямрекомендуєтьсязупинятися лише на тихий словах, котріпотребуютьпоясненняневідкладно, неухиляючись при цьому відголовної думи й вестимовулише про тихпредмети іявища, котріпотрібні дляз‘ясуваннязмісту з статтею,тобто нерозпорошуватися нанеголовне ..." [3, з. 119].Письмовівправипропонувалисявикористовувати для залишковогорозуміннязміступрочитаного. Зазмістом смердоті могли бутирізноманітними:називанняосновнихознакпрочитаного;порівняння зранішепрочитаним;вказівка накористь чи шкоду тощо.Пропонувалося йпослідовністьдій вчителя под годинупідготовкиматеріалу дляпояснювальногочитання:

1)визначитиголовну думкутвору (>матеріалу);

2)викластинаскількиможливо короткозміст,поділивши його начастини йузагальнивши йогокожнучастину;

3)вказати на свої слова йвирази, котрітребапояснитидітям;

4)розробити системузапитань, котрадопоможепідвестиучнів досутіпрочитаного, доголовної думи;

5)виділити ізпрочитаногодекількапитань дляписьмовихвправ.

Таким чином,навіть дляшкіл, де мовавикладання дляучнів неєрідною, заподіяння й методикапояснювальногочитання булианалогічними дляросійськомовнихучнів. У тієї ж годину, якзазначає М.Горбов [1],саме дляукраїномовних,білорусомовних тощодітейпояснювальнечитанняєнайбільшдоцільним.Пояснюєвінце тім, щозапозичена ізнімецькоїпедагогікиідеяпояснювальногочитанняпередбачала впроцесінавчанняліквідуватирізницюміжлітературною тарозмовноюнімецькою мовою.Схожаситуаціяіснує й дляіншомовнихдітей вРосії, колиїмпропонуютьвивченнязовсімнезнайомоїмови,ігноруючи їхнірідну. У тієї ж годинуросійська мова усвоїйлітературній йпобутовійформімайже невідрізняються. Вочевидь,цепередусім йспричинялопоступовеперетворенняпояснювальногочитання уросійськійшколі напростесловотлумачення, що недаєрозвивальногоефекту, анавпаки, -гальмуєрозвитокшколярів.

Разом із тімвизнанняособливоїроліпояснювальногочитання ушколі, денавчаютьсянеросійськомовнідіти,ще не означало, щовизнавалася йзадовольнялася потреба устворенніадаптованого дозазначених умівмеханізмупояснювальногочитання.Однією ізнебагаточисельнихпраць, уякій ізпсихолого-педагогічнихпозицій було бпроаналізовановпливтрадиційної методикипояснювальногочитання наукраїномовнихдітей йзапропонованоновіпідходи, бувстаття Я.Чепіги ">Читання ізпоясненням всучаснійшколі на Україні" [7].


2.Значенняпояснювальногочитання

Усвоїхстаттях Я.Чепігазазначає, що й усамійросійськійшколі дляросійськомовнихдітей методикапояснювальногочитання незмінилася із50-их –60-их років ХІХстоліття, как онарозрахованасуто надітей, котрівиросли уросійськомовномусередовищі. У школах ">недержавнихнацій"читання ізпоясненнямвтрачаєвпливову грунтовну рису,оскількичитання ">рідною" мовоюстворюєситуацію, колизникає ">ґрунт подматеріалом", коли "немаєнормальності,природностіпостулатів". Такихумовахцінний методстаєчимосьвигаданим, чужимдитині, йнавітьпримусовим.

Авторпідданокритиціосновніположення методикипояснювальногочитання утрадиційнійшколі, одним ізавторівякої був До.Єльницький.Першим таким постулатом було бтвердження про ті, щочитання ізпоясненнямформуєсвідомістьчитання. Увідповідь нанього Я.Чепіга доводити, щорозумінняматеріалувчителемще неозначаєрозумінняматеріалуучнями. У тієї годину, якученьсприймає текстросійською мовою, вся йогоувагазосереджується нарозуміння окремихслів, а чи не нарозумінняречень тексту.

>Навчаючинерідною мовою, вчительігноруєпсихологічніособливостідітеймолодшогошкільноговіку: на цьомуетапіпереважаютьпочуття, авчитель,втручаючись усприймання тексту зтлумаченнями шкірного слова,заважаєцимпочуттям. Таким чиномпорушуєтьсягармоніярозвиткудитини. Доти ж,прагнучисамостійності вусьому (щотежєознакоювіку),ученьзвертається задопомогою довчителялише украйньомуразі, авчитель, раз в развтручаючись усамостійнупізнавальну діяльність, недаєдитиніможливостіодержатизадоволення відвласноїсамостійності.

>Щоб забезпечитисвідомість под годинупояснювальногочитаннянеобхідно,вважає Я.Чепіга,щоб привикористанні цого методуврахувалисявищезгаданіособливостірозвиткудитини.Важливимиєзміничиннихпідручників: ">Замінітьпідручники,пристосуйте їхнього довимогекспериментальноїпсихології, й в методах не якщоніякоїпотреби" [7, з. 11].

>Іншим постулатом методикипояснювальногочитання було бтвердження, що воно тадопомагаєрозвиткові йзбагаченнюмови. Напротивагу цьому,Я.Чепігапереконує, щонавчаннянерідною мовоюпротидіє цьомупроцесові,оскількисприйманнявідбувається нанесвідомомуґрунті, ацеозначає, що у такомуразі неможевиникнутиінтересу – основного мотиваціюрозвитку. ">Збагачення запасуслів, -пишевчений, -ще невідповідаєрозумовимздобуткамиучня" [7, з. 12].

3. Методикапояснювальногочитання

>Послідовникитрадиційної методикипояснювальногочитаннявважалитакож, що воно тазбагачує йрозвиваєуснемовленняучня,впливає на йогописьмовемовлення. Я.Чепігапідкреслював, що упроцесінеперервногокоментуванняпрочитаногоучень невстигаєвстановлюватиасоціативнізв’язки з ужевідомим, аце йє причиноюнесвідомогозасвоєннясловникового запасу ймови вцілому.Звичайно, що говорити вумовах проможливістьрозвиткунедоцільно. Доти ж невраховується тієї факт, що удітеймолодшогошкільноговікупереважаєзорова чимоторнапам‘ять, тому дляпершоїкатегоріїучнівзбагаченнявідбудеться, але й забезпечити йогоможуть йіншіспособичитання, а й уіншоїкатегоріїдітейгальмуєтьсяписемнемовлення,оскількиїмнеобхідночитати самим.

>Пояснювальнечитаннязбагачуєучніврозумінням, думками,ідеями, -стверджуютьпредставникистарої школи.Заперечуючиїм, Я.Чепігазазначає, щоготовіроз’ясненнявчителя,неминучі упояснювальномучитанні, непотребують "...>активноїволі длясамостійноговитворення думок йрозуміння" [7, з. 13]. Доти ж,наслідком такогонавчаннязазвичайбуває ">незібраність йнеуважність".

>Заперечує Я.Чепіга йтвердження, щопояснювальнечитаннядопомагаєрозвитковідушевних силдітей [4]. На його думку, один метод на всіхучнів, однамірка, ізякоюпервиннопідходить вчитель довизначенняможливостейкожноїдитини,принципово неможе забезпечити максимальноможливий духовнийрозвитоккожноїособистостізокрема.

>Виходячи ізнаведенихвищеаргументів, Я.Чепігапропонуєпідходи довикористанняпояснювальногочитання, котрі були бвідповіднівимогам Сучасноїйому школи йґрунтувалися на засідкахновоїпедагогіки. В частности,вінвизначає заподіянняпояснювальногочитання:

1) "...>дбати про ті,щоброзвиватисамодіяльність, ненасилуючиволіучнів;

2)вчитель невимагає одучнів роботи, апропонуєїї навибір;

3)значеннянезрозумілихслівз‘ясовуєтьсяраніше, ніжчитаннятвору;

4)читаютьдіти неуривки, ацілі твориавторів;

5)допомогавчителя винна бутицілкомтовариською, йзабезпечується упитаннях, щовиникають удітей, а чи непланується напередвчителем" [4 , з. 13].Ціосновніположенняпідкріплюються йзагальнодидактичнимивимогами, котрієбазовими для методикипояснювальногочитання йбазуються на конкретномунавчальномупредметі.Вонитакі:

1)ініціатива йсамодіяльністьучніввиникає ізвнутрішніхпереживань й потреб", й томуучень, а чи невчитель, ставитизапитання после того, якпрочитає йпереживетвір;

2)попереднєтвердженняпояснюється тім, що "...>повсякчаснівимогизнижуютьпрацьовитість й абийдутьпротибажаньдитини";

3)пояснюються лише тих слова, котрі завікомнезрозумілідитині, й те вконтексті – " увиразі,фразі; як воно тавживаєтьсясаме тут", а цогонеобхіднідоступні длярозуміннядітейпевноговіку твори;

4)уривкитворівпридатнілише длямеханічногочитання, длявиробленнядикції, припривчанні дорозділовихзнаків, але й смердоті незбуджуютьцікавості,уваги,емоційнихпереживань,готовихуявлень йідей. Узв’язку ізцимЯ.Чепігавиступаєпроти ">мозаїчних"підручників;

5) вчитель не винен ">втручатися" у процесчитання.

>Такою Я.Чепігабачить роботу над текстом под годинупояснювальногочитання: "Учитанні йрозборітворуберуть доля усіучнігрупи.Коженпропонує своїзапитання.Їхзаписують, апотімсистематизують йобговорюють всімкласом.Коженміркує,представляє свої подивися. Тутдитинавиховується,розвивається, духовноміцніє йзростає.Власнапрацявикликає Першісамостійні думи йнаміри.Товариськадопомога йпорадавчителя неповиннідискредитуватисамостійних з висновкамиучня.Навпаки,спільнапрацявчителя йучня виннадопомогтишколяревірозвивативіру у собі й своїсили" [4, з. 15]. За таких умів унавчальномупроцесізберігаєтьсянайцінніше – активна йдіяльна рольдитини уньому.Опис такихконкретнихуроківзнаходимо уматеріалах У. І Ю.Табунських ужурналі ">Обновленная школа".

У тієї ж годину Я.Чепігаробитьневтішнийвисновок: ані один ізметодів непридатнийтепер для української школи,поки вон не станісправдінародною й російською, ">відповіддюнаціональнійприроді йіндивідуальним рисамдітей". Томупершимкроком увпровадженніновоїпедагогіки ушкільне життяєвикладання ">матерньою мовою" [5, з. 21] й подалінавчаннядитинирідною мовою.

>Аналізуючинауково-педагогічнуспадщинуК.Д.Ушинського, методпояснювальногочитаннявідзначається такимиособливостями:

1.Стараннийдобірматеріалу длячитання ізпогляду йогодоступності танавчальності длядітей.

2.Чіткацільованастанова:досягтицілковитогорозумінняучнямипрочитаного.

3.Органічнийзв'язокрозвиткумови впроцесі роботи над текстом ізрозвиткомлогічногомислення.

4.Унаочнення як основанавчання,тобтопобудовавсього "не так наабстрактнихуявленнях й словах, а наконкретних образах,безпосередньосприйнятихдитиною: чиціобразисприйматимуться при самомунавчанні, подкерівництвом вчителя, чираніш,самостійнимспостереженнямдитини, так що наставникзнаходить удушідитини ужеготовий образ й наньомубудуєнавчання".

5.Систематичнетренуванняуваги:поступовепривчання досерйозної роботи.

>Цікаву думкущодовикористанняпояснювальногочитання унавчаннірідною длядітей мовоювисловлюється М.Горбов у з статтею "Основи навчання російській мові у народній школі" [1,с.17 - 28]. Узв’язку ззловживаннямицим методомнавчаннябільшістюметодистів йвчителів-початківців, авторпропонуєчітковизначити йогопотенціал таумовивикористання.Вінвизначає їхні однієї знайважливішихпоказників –свідомостічитання.Саме такпозначається межа, заякоюпривчання до свідомішогочитання уже немаєсенсу, а чи не винневідбуватися. На його думку,метоюпояснювальногочитанняє:

1)повідомленняучнямрізнихвідомостей,наприклад, ізгеографії,історії, тому "... запитання пропояснювальнечитаннявиходить замежіпитаньвласне проросійськумову, воно тастосується ужевсієїпрограми народної школи" [1 , з. 20];

2)досягнутиякнайповнішогорозумінняучнямипрочитаної з статтею (>тобтословникова робота ззовсімнезрозумілими словами,логічні йстилістичніпояснення).

М.Горбовкритикуєпримітивізм йневідповідністьзавданнямпояснювальногочитанняметодичнихматеріалів, котріпропонували усвоїйкнизі "Керівництво до викладання за книгою для читання" М. Баранов та Д. Тихомиров укнизі "Досвід плану і конспекту елементарних занять із рідної мови".Конкретнийаналізметодичнихрозробок,зазначає М.Горбов,даєзмогувзяти подсумнівреалізаціюбільшості ізсформульованих авторамизавдань.Вінвважає:щобпояснювальнечитання як методвиконувало своїреальніфункції,необхідно провестизначнескорочення його курсу за такоюсхемою. У Першімісяцінавчатичитати,надаліпропонувати длячитаннязрозумілу дляучнів книжку длячитання,пояснюючи при цьому дійснонезрозуміле, анадалівимагати віддітейрозповідатипрочитане [1 ,с.27 - 28].

>Я.Б.Рєзніксформулювавп'ятьнайважливішихзавданьпояснювальногочитання в :

1)виробленнянавички свідомішогочитання;

2)збагаченнядітейуявленнями іпоняттями із життяприроди та людей;

3)розвиток йзбагаченнямовидітей;

4)загальнийрозвитокінтелектуальних сил;

5)моральне іестетичневихованнядітей.

>Продовжуєрозглядпроблемипояснювальногочитання Ф.Копилянський. У з статтею "Постановка пояснювального читання у народній школі"вінрозглядає запитаннядоборуматеріалу длячитання.Звичайно, що у йогоперелікувідчутнірелігійніпереконання автора. Дозмісту длячитанняФ.Кобилянськийзараховує: з статтеюрелігійно-моральногозмісту; з статтеюісторичногозмісту, котрівиховуютьвідданістьЦареві йВітчизні;літературно-художні твори;географічні з статтею, котрізнайомлять зявищаминавколишнього світу та зБатьківщиною. На думку автора,пояснювальнечитаннятребарозпочинати ізконкретнихпитань,зізмісту з статтею.Йогоосновнимиетапамиє:

І.Пояснення:

а)незрозумілихслів,висловів йконкретних думок з статтею. При цьомувчитель виненпам’ятати, щопояснюватитреба лише, очевидно,незрозуміле, асамепояснення винне бути коротким йчітким;

б)незрозумілихвисловів черездоступнедітямперефразування, "переклад" упросту форму;розчленування складногоречення начастини шляхомзапитань, котрівизначають їхньогоспіввідношення;

в)конкретних думок лише уруслі контексту,тобто узв’язку зцим предметом.Повинна при цьомупереважати догматична форма,оскількиевристичнавимагаємайстернихпитань вчителя йпотребує багато години;

ІІ.Розкриття планурозміщенняконкретних думок чи ідеї з статтею;

ІІІ.Формулюваннязагальної думи чи ідеї з статтею [2,с.24 - 25].

>пояснювальнийчитаннябілінгвізммовленнєвий


>Висновки

Отже,саме внадрахпояснювальногочитанняпоступовоформувалися йтеоретичні засадидоцільноговикористаннясловеснихметодівнавчання.Суттєвепідґрунтя для цого було бстворено До.Ушинським.Водночастеоретичні йзагальнометодичні засадипояснювальногочитання як методунавчання вумовахбілінгвізмунеобхідно було бтрансформувати увідповідності домовних ймовленнєвихособливостейтієїнаціональності, доякої належалиучні.

>Саменеврахування цогочинникапризвело доти, щопояснювальнечитання ународнійшколіпоступовоперетворилося із передового для свого години методу втакий, щогальмував не лишесприймання тексту, а і негативновпливав наформуванняпідростаючогопокоління, культуру народу.


>Література

1.Горбов Н.О. Основи навчання російській мові у народній школі//Церковно-приходская школа. – 1888. - №8. –С.17-18.

2.Копилянский Ф. Постановка пояснювального читання у народній школі//Церковно-приходская школа. – 1889. - №2. –С.16-29.

3.Настольная книжка в народному освіті /Сост.Г.Фальборк іВ.Чарнолусский. –Т.3.Низшие навчальними закладами всіх відомств і розрядів. – СПб: тип.Б.М.Вольфа, 1904. –С.1593-1605; Москва, 1911. – 1239 з.

4.Чепіга Я.Річевий (>наочний) методнавчання//Світло. – 1913. –Кн.5. –С.28-39.

5.Чепіга Я.Національність йнаціональна школа//Світло. – 1910. –Кн.І. –С.16-29.

6.Чепіга Я.Російська школа йталоновитідіти народу // Учитель. – 1912. –Кн.7. –С.200-235.

7.Чепіга Я.Читання ізпоясненням всучаснійшколі наВкраїні//Світло. – 1913. –Кн.7. –С.1-21.


Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація