Реферати українською » Педагогика » Проблема конструювання тестів успішності студентів


Реферат Проблема конструювання тестів успішності студентів

>Реферат

Проблемаконструюваннятестівуспішностістудентів


План

>Вступ

1.Аналізпроблеми

2.Класифікаціятестів, їхніфункції

3.Особливості розробкитестів

>Висновки

>Література

тестуспішність контрользнання


>Вступ

"Тесті" й ">тестоваперевірка знань" –ці слова стали особливоактуальними упедагогіцівищої школи йпрактиці роботинавчальнихзакладів вумовахБолонської догоди. Алі чи неспрощуємо й непримітивізуємо мицей метод контролюучбової йнавчальноїдіяльності?Навітьзвичні намформи,методи йзасоби контролюостаннім годиноюпіддавалисягрунтовнійревізії, Незважаючи тих, що їхнідоцільність уже доведеностоліттями, анеспроможність не доведенозовсім. Те чи варто такохочевідмовлятися відвласних жздобутків накористьсуперечливої йбагатоликоїзарубіжної практики тестового контролю йоцінювання? Чиготові ми дотакоїреформації?

>Щобдативідповіді націзапитання йрозв’язатиактуальну для Сучасноїпедагогіки проблемутехнологіїдоцільноготестування унавчальномупроцесінеобхідносформуватинадійнедидактико-психологічнепідгрунтя.Розробка окремихпитаньвказаної методикиконтрольно-оцінноїдіяльностіА.М.Аванесовим,Л.Ф.Бурлачуком таС.М.Морозовим,А.А.Киверялгом таокремі незавждивисокопрофесійніпублікації уперіодичнихвиданнях недозволяютьстворити аніметодологічне, аніметодичне забезпеченняпроблемитестування унавчальномупроцесівищої школи.

>Метою роботиєспробаузагальнитинаявні розробки іздосліджуваноїпроблеми й ізпозицій системногопідходувиявитиособливостіконструюваннятестівуспішностістудентівпедагогічного вузу вумовахкредитно-модульноїсистеми таБолонської догоди.


1.Аналізпроблеми

Незаперечуючисамоїможливостівпровадження увітчизнянійвищійпедагогічнійшколі зазначеногоноваторськогопідходущодозасвоєння окремихнавчальнихпредметів укурсітеоретичноїпідготовкимайбутньогофахівця тамаючивідповіднийдосвід роботи вумовахБолонської догоди такредитно-модульноїсистемизазначимо:

1) назв метод контролюможе бутиефективним заумови детальноготехнологічноговідпрацювання йогомеханізму;

2)абсолютизаціятестової методики контролю вумовахпедагогічного вузунеприпустима черезспецифікупрофесійноїдіяльності, доякоїготуютьспеціаліста;

3)якщо говорити прорівеньпрофесійноїпідготовки якякістьособистості, лишерезультатівїїтестовоїперевіркинедостатньо.

Отже болееважливою, на форумі нашу думку, наданомуетапієрозробкадидактико-психологічних основтестування ізметоюзбереженняпритаманнихвітчизнянійпедагогіцівищої школидемократизації,гуманізації,комплексності таоб’єктивності всіхланокнавчальногопроцесу.

Методтестівмаєпсихологічнупершооснову. "Тест (від анг.test – проба,випробування,перевірка) –стандартизоване, частообмежене учасівипробування,призначене длявстановленнякількісних (йякісних )індивідуально-психологічнихвідмінностей", - таквизначаєсутність тестуЛ.Ф.Бурлачук таС.М.Морозов,автори ">Словника-довідника ізпсихологічноїдіагностики" [2,с.139].Стандартизація тесту –це процедураодержанняпоказників по тесту длярепрезентативних групдосліджуваних,чимдосягаєтьсяспівставністьодержанихрезультатів урізнихдосліджуваних.

>К.К.Платоновзазначає, що "...тестбудується за принципомпсихологічногомоделювання йподальшогопсихологічногоаналізу, щодаєможливістьодержатиціннідані длявивченняособистості таїїпотенційнихможливостей" ,а ...">використаннятестів узарубіжнійпсихологіїнабулоформитестування" [6,с.152]. Ос-кільки увітчизнянійпсихології,отже й уіншихгалузяхвітчизняної науки,тестуваннядовгий годину вважалосьнеприйнятним методомвивченняособистості,теоріяпроблеми нерозроблялася. Томусьогоднісклаласяситуація, коли миробимоспробу,по-перше,використовуватитестування безналежноїтеоретичної тапрактичної розробкитехнології цогопроцесу;по-друге,використовуватицей метод усоціології тапедагогіці безврахуванняспецифікицих наук.Виникаєнеобхідністьузагальненняуніверсальних за своїм характеромрозробокщодозастосуваннятестування тавиявленнятеоретичних основконструювання йвпровадженнятестових методик угалузіпедагогіки вцілому тапедагогікивищої школизокрема.

Упсихологіїчастковим аналогомтестів, котрівикористовуються унавчальномупроцесі,є тестідосягнень. якзазначаєанглійський психолог Пол Клайн,професоруніверситетум.Ексетера (>Шотландія), один ізпровіднихспеціалістів угалузіпсиходіагностики, тестідосягнень (>attainmenttest) –це "...тесті,спрямовані наоцінкудосягнутогорівнярозвиткуумінь,навичок та знань" [4,с.15]. Навідміну відтестівінтелекту, тестідосягнень "...>відображають не скількивпливнакопиченогодосвіду,загальнихздібностей наповедінку тарозв’язання тихий чиінших завдань, стількивимірюютьвпливспеціальнихпрограмнавчання,професійної таіншоїпідготовки наефективністьнавчання того чиіншого комплексу знань,формуваннярізнихспеціальнихумінь" [2 , з. 142].

Отже тестідосягненьдозволяютьреалізуватидіагностикууспіхівіндивіда послезавершеннянавчання. Цепершаособливістьтестівдосягнень (>отже – йтестівуспішності).Другоюособливістюцихвидівтестівє їхніспрямованість навимірюваннядосягненьдосліджуваних упевнійгалузі на даний момент контролю, в тієї годину як тестізагальнихздібностейдозволяютьпередбачати упевніймірі й прогнозподальшоїдіяльності,здійснитипередбаченнямайбутньогорозвитку.


2.Класифікаціятестів, їхніфункції

Тестідосягненьприйнятоподіляти наширокоорієнтовані (>метоювивчення уданомувипадкуєоцінканавичок ізогляду наосновні,розраховані натривалий годину,цілінавчання,наприклад, длявимірувпливунавчання налогічнемислення, наприйомирозв’язання широкого колазавдань) та методики ізконкретнихнавчальнихпредметів й надослідженнязасвоєнняконкретних тим,частиннавчальноїпрограми,комплексівдій тощо (>тобто тестіуспішності).

Упедагогіці, як утверждаетА.А.Киверялг [5],використовуються тестіуспішності –серіястандартизованих коротко й точносформульованихзавдань, згідно якіучень (студент) винендатикороткі йточнівідповіді,вказавши їхнісередзапропонованихможливихваріантіввідповідей.Оцінюєтьсяякістьтестування запорядковою чиінтегральноюшкалоювимірювання,специфічною дляданого тесту. Психологидоводять, щотестова формаприйнятна далеко ще не всіма школярами.Тестові заподіяннявикликаютьпсихологічнітруднощі у всіхучнів (>студентів), завинятком тихий, котрімаютьтеоретичний типмислення, легкозасвоюютьспосіб дії,вміють оперативноздійснюватиоперацію переносузасвоєного уновуситуацію. Разом із тімнавітьсередцихучнів (>студентів)психологічний дискомфортвиникає у тихий,хтомаєвисокийрівенькреативності,оскільки рамкитестуваннястримують їхньоготворчість.

>Тестамуспішностіпритаманні усітиповіпереваги йнедолікипрограмованого контролю. Донедоліків належатитакі: причиноюнеправильноївідповідіможе бути не лишенезнання, але й інерозуміння заподіяння; не було за тестами, котріподані уальтернативнійформі, можназ’ясувати, якзнайденоправильнийваріант, чичомуобраносамецейваріант; шляхомтестовоїперевіркинеможливоз’ясуватиідейніпереконання йособистіснуоцінкуявищ;масовезастосуваннятестів унавчальномупроцесіпризводить домеханічногозасвоєннянавчальногоматеріалу тощо.

Унавчальномупроцесі тестіуспішностівиконуютьтакіфункції [5] :

-дидактичну (>визначаютьрівеньсформованості знань,умінь йнавичок в однієїнавчального предмета);

-вивченняособистості (>даютьможливістьдиференціюватиучнів(студентів) зарівнемзнання предмета,щобврахуватице уподальшійроботі);

-прогностичну (чиволодіютьучні (>студенти)знаннями,необхідними дляподальшоговивчення предмета);

-вимірювання йпорівняння (>вираженнярезультатівтестування у цифрахдаєточнуінформацію про рейтингучнів (>студентів) тадинамікузасвоєння ниминавчальногоматеріалу);

-зворотногозв’язку (>даєінформацію проуспішність самимучням йвчителеві);

-навчальну (>результатитестуванняобов’язковоаналізуються);

-координуючу (>результатитестуваннядозволяютьвноситипоточнікорективи унавчальний процес йз’ясовуватипосильністьматеріалу, щовивчається) .

як метод контролю тестіуспішностімаютьпереваги упорівнянні ззвичайноюоцінкою-балом,оскільки смердотіорієнтовані навимірзасвоєнняключових зрозуміти, тим йелементівнавчальноїпрограми, а чи неконкретноїсукупності знань, якцевідбувається под годинуоцінюванняоцінкою-балом. Тестіуспішностізавдякистандартизованійформіоцінкидозволяютьспіввіднестирівеньдосягненьособистості із предмета вцілому, із окремихсуттєвих йогоелементів заналогічнимипоказниками укласі чи убудь-якійіншійвиборцідосліджуваних. Результаттестуваннямає болееоб’єктивний характер, ніжтрадиційнашкільнаоцінка.


3.Особливості розробкитестів

>Розробкатестів, котрібазуються нанавчальнихпрограмах,мають рядособливостей.

1)Важливимєдобіртестовихзавдань,пов’язаних зпланованою для тестузмістовоювалідністю.

2) Тестіуспішностімаютьобмеженугалузьзастосування, котра, як правило,розповсюджується наокремістадіїнавчання (>навчальнийрік,етапинавчальноїпрограми).Умовою розробки йстандартизації такихтестівє опора настандартніпрограминавчання.

якзазначаютьЛ.Ф.Бурлачук йС.М.Морозов,більшістьтестівдосягнень йтестівуспішностіє тестівшвидкості, аосновнимпоказникомпродуктивності роботидосліджуваногоє годину, заякийвін правильновиконавякнайбільшезавдань[2]. Отже як правило, тествключаєвеликукількістьодноріднихзавдань.Обсягматеріалувизначається таким чином,щоб протягом години (постійна длядосліджуваних) ані один із нихвстигвиконати правильно усі заподіяння.Тодіпоказникомпродуктивності якщокількість правильновиконанихзавдань. Для такихтестівіснує йпевна процедуравизначеннянадійності,внутрішньоїузгодженості тадискриминативностізавдань.

>Показниктруднощівдужеважливий у тестахуспішності:якщодібранідужескладні заподіяння, товалідність йнадійність тестурізкознижується,підвищуєтьсявірогідністьвипадковоїоцінки.Дужепрості заподіянняпризведуть доодноманітностірезультатів (>більшістьсправляєтьсязі усім наборомзавдань тесту, анезначнаваріативністьускладнюєоцінювання,викликаєнегативнеставлення до тесту.Трудністьзавдань, як правило, винна бути недужевисокою йприблизнооднаковою.Показникомтруднощівє відсотокосіб ізвиборки, котрівиконали й невиконали заподіяння.Вважається,якщо лише 20%досліджуванихвиконали заподіяння, то його можнаоцінити якскладне дляданоївиборки,якщо 80 % - якпросте.Цейпоказник (>індекструднощів)євідносним,оскількизалежить відособливостейсамоївиборки (>вікові,професійні,соціокультурнівідмінності тощо).Розраховуєтьсявін заформулою:

N

U= 100 ( 1 - ---- ),

N

де U-індекструднощів увідсотках, N –кількістьдосліджуваних, котрі правильнорозв’язали завдання, N –загальнакількістьдосліджуваних. Длязавдань зпропонованимиваріантамивідповідей, колиєможливістьвгадування,пропонуєтьсяінша формула:

N

N - ----

>m - 1

U= 100 ( 1 - ----------- ),

N

де – Nкількістьдосліджуваних, котрі нерозв’язали завдання, аm -кількістьваріантіввідповідей [ 2,с.152; 4].

У тестахуспішностіосновним принципомрозміщеннязавданьєзростання їхньогоскладності. разом із тім,рекомендуєтьсядобиратигомогенні тесті,тобтосконструйовані наодній чианалогічнійзмістовій талогічнійоснові. Тому, як правило, тестіуспішностірозробляються наматеріалінавчальнихпрограм йвикористовуються для контролю заформуваннямвідповідних знань,умінь танавичок.

>Встановленнязмістової таструктурноївідповідності заподіяння тестуреальнійзадачітестуванняпередбачаєтакіетапи роботи:

1)змістовийаналізкритеріальноїзадачі,описїїможливих форм йособливостей;

2)систематизація знань,умінь йнавичок, котрізабезпечуютьвиконаннякритеріальноїзадачі;

3)зразкитестовихзавдань йописстратегії їхньогоконструювання.

Длятестівуспішностіактуальноює проблемаформи йзмісту.Якщо дляствореннятестівінтелектуважливимєвинайденнятакоїформи заподіяння, котра бдопомогла легкосформулюватишукану залежність, те в тестахуспішностікращевикористовувати заподіяння у формуаналогій,виключеннязайвого тавиявленняпослідовності. Формузавданьобумовлює видматеріалу, його природа.Якщойдеться продітейшкільноговіку, товажливимє тієї факт, що смердотіповинні знаті ізрізнихнавчальнихпредметів,тобтоцілі шкірного із них. Натакійосновівизначаєтьсярелевантністьзавданьстосовноконкретнихцілей.Американський психологBloom ізцієюметою ставити передвчителями заподіяння:слід говорити процілінавчанняданогонавчального предмета уповедінкових,отже легкотестованихтермінах.Детальнийопис таких процедур для учителівзапропонувалиThorndike йHagen (1977).Стосовноствореннятестівуспішності длявищої школи узв’язку звищезгаданимвиникаютьпроблеми, щопотребують оперативногорозв’язання:

1)чіткевизначенняперелікуумінь (>компетенцій) ізкожноїнавчальноїдисципліни дляспеціаліста ізданогофаху;

2)тестуватисяповиннітакітерміни, котріпов’язані зпрофесійноюповедінкою (>поведінкові), а чи не ззмістом,отжеорієнтація уструктуруваннідисципліни завимогамикредитно-модульноїсистеми винна бутиспрямована не так назмістові, але вдіяльнісніаспектипрофесійноїпідготовки.

>Найбільшдоцільним типомзавдань длятестівуспішностівважається заподіяння ізкількомаваріантамивибору.Таке заподіянняскладається із двохчастин:

1)основначастина, Якаміститьтвердження чизапитання;

2)варіантіввибору чипевноїкількостіможливихвідповідей ( іздістракторів танедістрактора), із якіобирається правильнавідповідь (>недістрактор).

>Дістрактори (>distractors) –варіантвідповіді,наближений до правильного (>зазвичай такихваріантівчотири чип’ять).Досліджуваний под годинутестування винен зверниєдиноправильнувідповідь, Яка неєдістрактором.

Пол Клайн та Службатестування усистеміосвіти СШАпропонують ряд правил, котрідопоможутьсформулюватиефективні заподіяння ізваріантамивибору [4]:

1) простота: заподіяння винне бутисформульованонастільки просто й точно,щобнеможливо було бзрозуміти його неоднозначно, чи нарозуміння цого заподіяннямігвплинутисловниковий запасдосліджуваних чи їхніздібності;

2) усідістракториповинні бути такими,щобкожен із нихмігпривернутиувагудосліджуваного (>повинні бути "схожими" направильнувідповідь,наближеними донеї). Удоборідістракторівможедопомогтискладання спискунеповнихвідповідей й подалівикористаннянеправильнихвідповідей,записаних самимидосліджуваними. Разом із тімслідпереконатися, чи незаплутуютьдістрактори тихийдосліджуваних,знання які неєдужеміцними;

3) лише одинваріантзівсього наборуєнедістрактором (>правильноювідповіддю).Інодірізні крапки наддану проблемуможутьзаплутатидосліджуваних;

4)відповідь наоднезапитання неможе бутиключем довідповідей наіншізапитання (не вартовикористовуватидістрактори одного заподіяння упереліку доіншихзавдань);

5)уникатитестуваннятривіальнихпитань через їхнього простоту.

>Рекомендуєтьсятакож:

6)уникатизаперечень уосновнійчастині,оскільки: а)цепризводить досуперечності под годинучитання заподіяння; б)негативнізнання убільшостівипадків ненастількиважливі, якпозитивні.

7)місцеправильноївідповідісереддістракторів винневизначатисявипадковістю,щобпопередитивгадування.

Зогляду наможливістьугадування заподіяння зваріантамивідповідей, дедістракториприблизнорівноцінні,зводять величину цого негативногочинника довірогідності 1/5 упорівнянні зальтернативнимизавданнями, децейпоказникстановить 50%.

Тесті ізваріантамивідповідеймають рядпереваг упорівнянні зіншими видамитестів.

>Кожне заподіянняможе бутивисоконадійним,оскількиможлива лише одна правильнавідповідь йвідсутніфактори, щознижуютьнадійність черезсуб’єктивністьвідповіді тасуб’єктивністьоцінкиосіб, щопроводятьтестування.

Дляданого видузавдань легкообчислюватипоказники,чомусприяєстандартизаціявідповідей таможливістькомп’ютерноїобробкиданих.

Ос-кільки тесті ізваріантамивиборуоцінюютьсяточнимипоказниками,єможливістьодержатиточнуоцінкузмістовності. Цеважливо длявизначеннявідповідності тестутійгрупідосліджуваних йтійметі,задлядосягненняякоївін бувстворений.

>Дужеобмеженим, яквважаютьспеціалісти поконструюваннютестів, винне бутивикористаннятестів ізальтернативнимизавданнями чидістракторами.Вонимістятьпевне заподіяння, якудосліджуваний виненоцінити якістинне чихибне ("так" чи "ані").Виконання такихтестівпередбачаєвикористання ">лише одного фрагмента знань" [4,с.73].

>Складності, котрівиникають зальтернативнимизавданнями,такі:

1)вірогідність правильноговгадуваннянедістракторастановить 50%;

2)дуже складносформулюватитвердження, на яку можнадатиоднозначнувідповідь "так" чи "ані";

3)точністьформулюваннятвердженнявиключаєвикористанняслів "усі", ">кожен",, ">завжди" й ">ніколи",оскільки уже смердотімістятьсуперечність; разом із тімтакі слова, як"іноді" й "часто"досліджуванийсприймаєдужесуб’єктивно, щотакож неробить даний тестнадійним;

4) ті, щоєнезаперечноістинним чихибним утвердженнісприймається яктривіальне.

>Вказана форматестів далеко ще незавждиєефективною.Доцільнішебуваєзамінитиїїеквівалентними засвоєюефективністюзавданнями зваріантамивибору.Найбільшефективнимиальтернативні заподіянняє увипадку, колипред’являєтьсяінформація,певнідані чидається запитання про них,щобпротестувати, як смердотірозуміються,наскількидосліджуванийвмієаналізуватисприйняте. У такомувипадку дотвердженнядодаєтьсясеріяальтернативнихзавдань.

>Завдання навідновленнявідповідності –цетретякатегоріязавдань, у якідосліджуваномупропонуєтьсявстановитивідповідністьміжелементами двохсписків,наприкладміжпрізвищамипедагогів йназвамипедагогічнихтворів.Найбільшетакі заподіяннядоцільні длявиявленняфактичноїінформації.Вони болеекомпактні заформою. Разом із тім, такого роду заподіянняповиннівраховувати рядвимог.Кількістьелементів іншого списку (>наприклад,назвипедагогічнихтворів) винна бутибільшою чивключатиелементи,яким немаєвідповідних. Цезменшуєвірогідністьситуаціївгадування.

якнаголошує авторкерівництва поконструюваннютестів Пол Клайн [4], длятестівдосягнень, а й упедагогіці –тестівуспішностінайбільшпридатні заподіянняназванихтрьохтипів. Дляприйняттярішеннящодовикористання того чиіншого видутестівслідвраховуватипевнічинники:

-різноманітністьвидівзавдань (заподіяння одного типуформують удосліджуваногохибнунавичкувідповідати на заподіяннялишеданого типу);

-значнаконцентраціяуваги под годинувиконаннязавдань одного типу ,монотонністьдіяльностівикликають удосліджуваноговтому;

- длябільшостіситуаційпридатнимє видзавдань звиборомваріантувідповідей; дляодержаннядетальноїфактичноїінформації,пов’язаної ззмістомнавчальногоматеріалу,доцільнимиє заподіяння навстановленнявідповідності таальтернативні заподіяння.

- длятестуваннярозумінняматеріалу,представленого узапитанні, болеедоцільнимиєальтернативні заподіяння;доцільноюєрозробказавданьрізнихтипів, але й їхніспіввідношення винне бутиоптимальним;

-часовіобмеженняпроцедуритестуваннятакі: длядорослих (>студентів-другокурсників й старших) – не більше, ніж 1,5години, длястудентів-першокурсників (>учнів)цей годинувизначається шляхомузгодження з психологом йєзначноменшим.

>Критеріямивибору типузавданьповинні бути [4]:зрозумілість (>обирається та форма, котранайбільшзрозуміладосліджуваному);уникненняситуаціївипадковоговгадування (заподіяння виннескорочувативірогідністьвгадуваннянастільки,наскількицеможливо);компактність таточність (>обирається та форма, уякій заподіянняформулюєтьсянастільки коротко йчітко,наскількицеєможливим);співвідношенняміжзавданнями (форма заподіяння не виннарозкривативідповіді наінші заподіяння чимістити їхні усобі);якщо заподіянняоднаковоефективні, тообиратислід тієї тип,якийнайменше уявлень утестовійбатареї.Щобвизначитися зтривалістютестування уостанньомувипадкусліддати заподіяннятестованимвідзначати, яку заподіяння тесту смердотівиконували упевний моменттестування.


>Висновки

>Тестування як метод контролю йоцінюванняуспішностістудентівпедагогічнихвузівможе бутиефективнимлише заумовиналежного йоготеоретичного й методичногообгрунтування.Сьогодні упедагогіці неіснуєнадійноїтеоретичноїбази для грамотногоконструюваннятестівуспішності. Разом із тімздобуткипереважнозарубіжноїпсиходіагностичноїтеорії й практики,окремі розробкивітчизнянихпсихологівдаютьможливістьрозробитизагальнопедагогічнутеорію йтехнологіюзастосуваннятестівуспішності унавчальномупроцесі та упідготовціфахівця звищоюпедагогічноюосвітою.Важливимє й шляхпорівнянняефективності тестового контролю зіншими методамиконтрольно-оцінноїдіяльності. Отжелишеоптимальнепоєднання форм контролю, а чи неабсолютизаціяпевного методуєдоцільною увизначеннірівняпрофесійноїготовностівипускникавищогонавчального заставі.

 

 


>Література

 

1.Аванесов А.А. Тести в соціологічному дослідженні. – М.: Наука, 1989. – 237 з.

2.БурлачукЛ.Ф., МорозовС.М.Словарь-справочник по психологічної діагностиці. – До.:Наукова думка, 1989. – 200 з.

3.Вихрущ В.О.Методологія та методиканауковогодослідження. – Тернополі:Тайп, 2005. – 224 з.

4. Клайн П. Довідкове посібник з конструювання тестів. Введення упсихометрическое проектування. – До.: ПАН ЛТД, 1994. - 283 з.

5.Киверялг А.А. Методи дослідження, у професійної педагогіці. – Таллінн,Валгус, 1980. – 334 з.

6. ПлатоновК.К. Короткий словник системи психологічних понять. – М.: Вищу школу, 1981. – 175 з.

 


Схожі реферати:

Навігація