Реферати українською » Педагогика » Формування комунікатівної компетентності майбутніх учителів початково класів


Реферат Формування комунікатівної компетентності майбутніх учителів початково класів


>Реферат

>Формуваннякомунікативноїкомпетентностімайбутніхучителівпочатковихкласів



План

>Вступ

1.Історичнийаналізпроблеми вдореволюційнийперіод

2.Розвитокпроблеми у ХХстолітті

>Висновки

Списоклітератури


>Вступ

Проблемаформуваннякомунікативноспроможноговчителяпочатковихкласівєактуальною, вонтурбуєнауковців йєоб’єктомдослідженьпсихолого-педагогічних наук.Вивченням проблематикиформуваннякомунікативноїкомпетентності впроцесіпрофесійноїпідготовкизаймалисятакіпровіднінауковці, як Ю. Азаров, Про.Бодальов, М.Болдирєва,А.Добрович, І.Зязюн,В.Кан-Калик,О.Киричук,Я.Коломийський,Н.Кузьміна,О.Леонтьєв, О.Савченка,Г.Сагач,Л.Спірін таін.

>Певний внесок убезпосереднюрозробкупроблемиформуваннякомунікативнихумінь вчителя,визначення їхньогосутності внеслиФ.Гоноболін,В.Каплинський,С.Кисельов,О.Орлова,В.Сластьонін,А.Фоміна таін.

Однак до цого години, Незважаючи насоціальнезамовленняпідготовкикомунікативноздатногофахівця (>Держстандартпочатковоїосвіти,Держстандартпідготовки бакалаврапочатковоїосвіти), проблемаформуваннякомунікативноїкомпетентності ізросійськоїмовимайбутньоговчителяпочатковихкласів якскладовоїпрофесіоналізмукомпетентностізалишається недослідженою.

>Метою роботиєретроспективнийаналізпроблемиформуваннякомунікативноїкомпетентностімайбутніх учителівпочатковихкласів упроцесівикладання методикиросійськоїмови ізкінцяХVІ до 20-х рр. ХХстоліття.


1.Історичнийаналізпроблеми вдореволюційнийперіод

>Дослідженнябудь-якогоявища виннездійснюватися в йогоісторичномурозвитку. Безрозуміннягенезиформування йрозвиткуявищанеможливоз’ясувати йогосучасний стан йперспективирозвитку. Томузвернемось доісторичного аспектупроблемиформуваннякомунікативноїкомпетентності ізросійськоїмови вмайбутніх >учителівпочатковихкласів упроцесіпрофесійноїпідготовки. Зцієюметоюпроаналізуємо роботи ізісторіїпедагогічної науки, із методикивикладанняросійськоїмови вросійськійшколі, методикивикладанняросійськоїмови (>другої), із методикивикладання українськоїмови, роботи із методикирозвиткумовлення.

Проблемарозвиткумовленняучнів йстудентівхвилюваламетодистів,починаючище іздореволюційнихчасів.Першимдрукованимпідручником зросійськоїмови був «Абетка»Івана Федорова (1574); вній подано 45літеркирилівськогоалфавіту,граматика,орфографія,елементипросодії.Першимметодичнимпосібникомє «Керівництво вчителям першого і другого розряду народних училищ Російської імперії», щоз’явився у 1783 р., його автор –відомийросійський педагогФ.Янкович-де-Мириєво. Зпідручників зросійськоїмови уХVІІ –ХVІІІ ст.заслуговують наувагу «Граматика…»М.Смотрицького (1619), «Буквар»К.Істоміна (1694), а особливо «Російська граматика» М.Ломоносова (1757), Яка бувосновнимпосібником угімназіях досередини ХІХ ст. й малазначнийвплив нарозвитокнормованоїросійськоїмови йшкільнихпідручників.

>Виникнення методикиросійськоїмови як наукипов’язується ізпоявою в 1844 р. книжкивидатноголінгвіста,історика, педагогаФ.Буслаєва «Про викладання вітчизняного мови».Ученийстворив методикувивчення ушколіживоїросійськоїмови наосновіаналізузразківхудожньоїлітератури, фольклору;навчаврозглядатимову якєдинеціле, унерозривномузв’язку всіх йогоелементів:читання, лист,розвитокмовлення, робота ізграматики, лексики,етимології.Основнимзавданням як длявищих, то й длянижчихступенівнавчання методиствважаврозвиток «>вродженого дару слова». Увивченнімовивбачаввеличезніможливостірозумовогорозвиткуучня,рекомендуваврозвиватинавичкисамостійності,творчогоставлення до справ,використовуватиевристичну методику,щобдітисамостійно «>відкривалиневідомезасобамивідомого».Науковецьзазначав, що методиканавчанняобох форммовленнямаєґрунтуватися напоступовомупереході відусноїрозповіді дописьмової [2].

У ХІХ ст. методикаформувалась уборотьбі задемократизацію школи, за доступ широких мас доосвіти.Школі йвикладаннюмови внійприділяливеликуувагуВ.Белінський,М.Добролюбов,М.Чернишевський,Д.Писарєв. Так,В.Белінськийстворивпідручник зросійськоїмови,виступавпротиформалізму увикладанні риторики (>теоріїкрасномовства),вимагавспрямованостінавчання нарозвитоквисокоїмовленнєвої культури.

>Першіспробирозв’язати проблемунавчанняспілкуванню наметодичнійоснові було бзробленонаприкінці ХІХстоліття, коли остаточноутвердилася думка пронеобхідністьформування не лишеписемного, а іусногомовлення. Так,вченіВ.Купицький,І.Срезнєвський,К.Ушинський,В.Чернишов,В.Шереметєвський, активновиступаючи на захист живого слова,обстоювали думку, що ізметоюформуваннявміннявикладати свої думи якусно, то йписьмовопотрібнонавчатидітей,починаючи ізпочаткової школи.Вчені булиодностайні усвоємутвердженні, щовільневолодінняобома формамимовивпливає наякість знань зіншихпредметів,сприяєкращомузасвоєннювідомостей пронавколишній світло,розвиваєрозумовіздібностіучнів,виховує у якихкращіморальніякості.

>Необхідноюумовоюзасвоєннявсьогобагатстварідноїмови,оволодіннявміннямкористуватися неюусних йписьмовихпереказах тарозповідяхІ.Срезнєвськийвважавпоєднаннявправ зчитання ізусними таписьмовимирозповідямиучнів [9].Диференціюючиусні таписьмовівправи,серед Першогорізновидувченийназиваєуснівідповіді назапитаннявчителя,прикладиучнів допояснень,вправляння вчитаннітекстів,переказпрочитаного,переклади. Дописьмовихвправ навчаньвідносив листзіслів вчителя,перекази,переклади.

>Надзвичайно великийвнесок у методикуросійськоїмовиК.Ушинського.Основні його роботиадресованіпочатковійшколі:вінстворивпідручники «>Дитячий світло» й «>Рідне слово».Викладаннярідноїмовивиховуєдумаючуособистість: «Мова народу -кращий,ніколинев’янучий йвічнозновурозквітаючийцвіт його духовного життя… Моваєнайвеличнішимнародним наставником,якийнавчав народ тоді, коли не було бще ані книжок, анішкіл…Засвоюючиріднумову легко й беззусиль,кожненовепоколіннязасвоює у тій годину плоди й думитисячпопередніхйомупоколінь» [11; 541-542.].Віддаючиперевагуграматиці воволодінні мовою,вінпередбачавїїпрактичнеспрямування –розвиток дару словаучнів.Діти упроцесінавчанняповиннізрозуміти рольмовних форм упередачізначень,смислу; томувивченняграматикинеобхіднорозпочинати із тексту, відречення.

>Методичні ідеї,запропоновані педагогом,актуальні до цого години.Вченийнаголошував, щовивчення шкірного предметапередаєтьсядитині через слово,засвоюється нею йвиражаєтьсязавжди уформі слова. «>Дитина, Яка незвиклавдумуватися усмисл слова, злерозуміє чизовсім нерозуміє йогосправжньогозначення й ненабуланавичкирозпоряджатися нимвільно вусному йписемномумовленні,завждистраждатиме відцієїкорінноїнестачі,вивчаючибудь-якийінший предмет» [12; 287].

>К.Ушинський усвоїйкнизі «>Рідне слово» практичнонамітив системумовнихвправ,обґрунтованих назастосуваннілогічнихприйомів, атакожпропонував роботу ізкласифікаціїназвпредметів,дій,ознак, Якасприяєзбагаченнюсловникамолодшихшколярів. СистемавправК.Ушинськогоздійснила великийвплив нарозвиток методикирозвиткумовлення,теоріїлітератури ішкільної практики в 60-70-хроках ХІХстоліття.Методистинаступногопокоління, із одного боці,розкривали йконкретизували низкуположень,визначенихК.Ушинським взагальномувигляді, ізіншого -описували ітеоретичнообґрунтовувалиприйоми роботи над словом, котрі вже буливикористані.

>Яскравийслід урозвитку методикивикладанняросійськоїмовизалишив Л.Толстой – автор «>Азбуки» на чотири книгах (1872), якоїназивавголовноюсправою життя.Основнимзавданнямвикладаннямови, заЛ.Толстим, було бзалученняучнів дочитання йрозуміннялітератури. Зцієюметоюнеобхіднооволодітислухо-вимовним аспектоммовлення – йоголітературноюнормою.Письменник-науковець бувприхильникомтворчогорозвиткуучнів; свої подивися процевінвиклав у з статтею «Кому хто маєнавчатисяписати:селянськимдітям ми, чи нам уселянськихдітей» (1861).

2.Розвитокпроблеми у ХХстолітті

>Кінець ХІХ – вухо ХХ ст.характеризуєтьсяперіодомрозквіту методикивикладанняросійськоїмови йвиокремленням методикирозвиткумовлення (>спілкування) вокремугалузь. Нацейвідрізок годиниприпадаєтворча діяльністьВ.Стоюніна йЛ.Поліванова,М.Бунакова йВ.Флерова,В.Водовозова йВ.Чернишова,М.Кульмана йМ.Державіна,Д.Тихомирова йВ.Гаврилова.

В частности,М.Бунаков,надаючи великогозначеннязасвоєннюрідноїмови,їїролі врозвиткуаналітико-синтетичнихздібностейучнів,зазначав, щооволодіватизагальновживаноюлітературно-книжною мовоютреба,головним чином, задопомогоючитання тасловеснихвправ наспостереження,порівняння таузагальненнямовнихявищ [13].ПротеМ.Бунаков неуникнувнадмірноїдеталізації ваналізітворів йзначеньслів.

>Думку пронеобхідністьзасвоювати живу народнумову черезвправляння вчитанні,письмі таусномумовленнівідстоюваввідомий методисткінцяХІХ-початку ХХ ст.В.Чернишов.Оригінальним бувпідхід вченого довикладаннямови.Виходячи ізтези, щомовленнягенетичноєпервинним, аграмотністьвиникла ірозвинуласьзначнопізніше,вінвважав, щодитинуспочаткутребанавчити добро й правильно говорити, апотімусвідомлювати тавизначатиграматичнівластивості живогомовлення [13].

>Наголошуючи на такомуістотномунедоліку впочатковійланцімовноїосвіти, якзасвоєння школярамилишеписемноїформимовлення,вченийвважав запотрібненавчатидітей живому,розмовномумовленню шляхомчитаннявголос,переказупрочитаного,виразногочитання. Алі,поряд звправляннямвголос вусномумовленні,вінназиваєписьмовийшкільнийтвір,якиймає бутианалогієюусногозв’язноговисловлювання.Звичайно,такийпідхід на самом деле несприявформуваннювміньвисловлювати думкусаме вживійрозмовнійформі, як й незабезпечувавповноюміроюрозвиткуписемногомовлення, аототожнення внавчанніобох формпризводиловрешті-решт доістотнихнедоліків умовленнєвомувираженні думи.

>Пріоритетним упобудовівисловлюваньусної іписемної формВ.Чернишовназивав їхнізмістовенаповнення.Додержання норморфографії,орфоепії,стилістикивченийвважавнеістотним танеобов’язковим.Основнимиумовамирозвиткуусного іписемногомовлення, на думкудослідника,єудосконаленнявродженого дару слова,практичневправляння врозвиткуцієїздібності,наслідуваннязразкамовців тавпливлітературно-книжноїмови.Цінноює думка, щоправильне,виразнеуснемовлення позитивновпливає напунктуаційнеоформленняписемного [14].

>Слідзазначити, щоспробавченихрозмежуватиусне іписемнемовлення був того годинудоситьпрогресивнимявищем,аджевизнавався сам собою фактнеобхідностірозвиватиусне іписемнемовлення. Однакпропонованакласифікаціявправ, авідповідно і методика їхньогозастосуванняфактично булизорієнтовані нарозвитокписемногомовлення,оскільки смердоті непередбачалиознайомленняшколярів ізосновнимиознакамицих двох форм тавимогамищодо їхнідодержання под годинупродукуванняучнямивласнихзв’язнихвисловлювань. Таким чином,учнівськітворчі роботинабувалиознакписемноїформимовлення.

>Цейперіод абизавершуєузагальнюючапрацяА.Алфьорова «Рідна мова у неповній середній школі. Досвід методики» (1911), щомавнеабиякийвплив настановлення методикивикладання впочатковійланці школи.Окрімузагальненнядосвідувикладанняросійськоїмови всереднійшколі, вкнизі було бнаданооглядвикладанняріднихмов у школахЗахідноїЄвропи. Авторрекомендував необмежуватися вшколівивченнямлітературноїмови, авивчатимову народу, фольклор,знайомитиучнів іздіалектами.Більшачастина книжкиприсвяченапроблемірозвиткумовлення,особливуувагу при цьомувченийприділяврозвитку «>особистоїмови»учня, атакожвправам, що їхньогорозвивають –творам тарізного роду творчости.ПозиціїА.Алфьорова не буввластиванедооцінкаграматики,поширена того годину:вінпідкреслювавїїзначення длязагальногорозвиткуучнів, длянавчанняправопису, дляоволодіннякультуроюмовлення.Ученийрекомендував уметодиціорфографіїкористуватисявправами, щоспираються на слух,зір,кінестезію йсвідомість.Вінпершим здослідниківвизначив міткувивченнямови якуміннявслухуватись вмову, говорити,читати йписати наній.А.Алфьоровзапропонував методикувиправлення йпопередженнямовленнєвихпомилокучнів,займавсяметодикоювиразностімовлення.

>Ретроспективнийаналізісторико-педагогічної таметодичноїлітературидореволюційногоперіоду ізогляду на процесстановлення методикинавчанняспілкуватися як вусній , то й вписемнійформі,дозволяєзробитинаступнівисновки:

- черезусі роботипредставниківпрогресивногонапряму восвіті проходити думка пронеобхідність роботи ізрозвиткумовленняшколярів утісномувзаємозв’язку ізрозвитком їхньогомислення;

-ідеязв’язкувикладанняросійськоїмови ізчитаннямлітературнихтворів йрозвиткоммовленняучнівпослідовноздійснюється увикладанні. Цепідкреслюється й впрацях, й впосібниках практичного характеру;

-серед проблемрозвиткумовленнявиокремлюється робота над словом урізних його аспектах.

>Теоретичні роботивидатнихросійськихметодистів ХІХстоліття сталиосновою дляподальшихпошуківметодичноїтеорії йпедагогічної практики.

На початку ХХстоліттяпосилилосьнауково-лінгвістичнеспрямування уметодицівикладанняросійськоїмови. Уїїрозвитку брали долявідомілінгвісти –Ф.Фортунатов,А.Ахматов,Д.Овсяннико-Куликовський.Початокстоліттяознаменувавсяподальшимпоглибленнямнаукових засідок й вметодицірозвиткуусного іписемногомовлення,появоюпрактичнихпосібників, девизнаваласяідеящодонеобхідностідиференціаціїпідходу дорозвитку в вмолодшихшколярівзв’язногомовлення (>І.Бодуен деКуртене,В.Дога,Л.Кульман,М.Лопирєва,Н.Сентюріна,Є.Соловйова,М.Соколов,О.Тихєєва,І.Трояновський,Г.Тумим,Д.Тихомиров,О.Циоглинська таінші).

Так,Л.Кульман для покращаннянавчанняспілкуватисязапропонував системуприйомів дляпоясненнянезрозумілихслів тавиразів [4].ВідоміросійськіметодистиМ.Соколов, йГ.Тумімрозробили запитаннявнутрішньогозв’язкуміжусімарозділамимови, до які включилиграматику тарозвитокмовлення [8].М.Соколовтакожвідводивчільнемісцерозвиткумовлення,стверджуючи, що «>навчатирідноїмови – означатизайматися –якщо невиключно, топереважно –розвиткоммовленняучнів, невиключаючи,звісно, іелементарноїграмоти».Вінпідкреслював, що «>елементарна грамота, йграматика, йпояснювальнечитання – все «для задоволення»розвиткумовлення, ізяким й через якукожен зцихрозділівслугуєзагальнійсправінавчаннярідноїмови» [8; 10-16].

>Відтоді й досьогодніпропонувалисярізніпідходи тарізнішляхирозв’язанняпроблемирозвиткумовленняучнів,майбутніхучителів,хоча проформуваннякомунікативнихуміньйшлосярідко.

Надпроблемоюрозвиткумовленняучнів,студентівпрацювали і укра-їнські педагоги,лінгводидакти.Заслуговує наувагупосібник зрозвиткумовленнямолодшихшколярів,створений в Україні на початку ХХстоліттяВ.Догою [3]. Уньому авторпропонує системувправ наформування вумінь йнавичок ізписьмовогоспілкування, якскладання зарізноманітноютематикою і типамимовленнятворів (опису,розповіді,міркування).Вінтакожподає йсеріювправ навдосконаленнявміньвисловлювативласну думку вуснійформі, наінтонуванняпростихречень тачастинскладносурядного; напідвищення ізниження голосу;надання голосупевногоемоційногозабарвлення.

>Слідзазначити, щосформульовані заподіяннядаютьможливістьучнямспочаткуспостерігативиучуванімовніодиниці з текстів, апотім перейти допобудовивласнихзв’язнихвисловлювань.Проте учена не дуже докінцяпослідовним упитанніщодонавчанняшколярівпродукувативласнітексти.Крімзавдань наскладаннядіалогів,пропонована методика непередбачалапобудовиіншихрізновидіввисловлюваньусноїформи.

>Цікавимиє подивисяС.Русової на цю проблемурозвиткуукраїнськогомовленнядошкільників тамолодшихшколярів, Яка врозвиткумовленняучнівбачилаголовне заподіяння школи [6].Вонапершасередвітчизнянихметодистів усвоїйпедагогічній творчоститоркнулася запитання пронеобхідністьрозвиткукомунікативногомовлення. УсвоїхпрацяхС.Ф.Русовавказувала тих, що процесвикористаннямови ізкомунікативноюметоюєдоситьскладним,оскільки не лишепередає думиоднієїлюдиниіншій, а іпорушує вдругоїїївласну думку,викликаєпевнуреакцію у слухача. При цьому воназауважувала, що внавчаннімовипоряд йдуть сьогодні двавзаємопов’язані, але йводночасрізніпроцеси – знаті (>мову) йвміти (неюкористуватися).

>Видатнаосвітянкавиступала зарозширеннямовленнєвої практики під час уроківмови,зазначаючи, що «>дитині ушколітребадаватиможливістьвільновисловлювати свої думи, а чи нелишеслухати своговчителя» [6; 247]. Напершомуетапівивченнямовивчитель, на думкувченої, «>муситьвикликатидітей нарозмови, вході які смердотірозповідаютьйому, як й деживуть, що їхніоточує» [6; 9],казки таоповідання наосновівласногодосвіду.

Таким чином,аналізпедагогічногодоробку З.Русовоїдозволяєвизначитиїїпідходи донавчаннямови яктакі, щоґрунтуються намовленнєвійдіяльності,зокрема накомунікативнійфункціїмовлення.Проте учена не дуже докінцяпослідовною впитанніщодонавчанняшколярівпродукувативласнітексти.Крімзавдань наскладаннядіалогів,пропонована методика непередбачалапобудовиіншихрізновидіввисловлюваньусноїформи.

У основусистеминавчанняусного іписемногомовленняросійськихметодистівМ.Лопирєвої,О.Соловйової,О.Тихєєвої,О.Ционглінськоїпокладенорозвитокздібностейшколярівсамостійно ітворчомислити, точно, правильно,літературною мовоюоформляти свою думку.Цінноює думкавчених пронеобхідністьчергуватиусні іписьмові твори ізметоюоволодітимовленням якзасобомпередаваннявласнихвражень тапочуттів.Реалізуватиці заподіяннядопомагаютьрізноманітністилістичнівправи:спостереження завідтінками узначеннісинонімів,з’ясування прямого й переносногозначення слова,виписування із текстуобразнихвисловів тамотивація їхньоговикористання тощо [5].

>Н.Сентюрінанакреслилашляхивдосконаленняаналітико-синтетичноїдіяльностішколярів упроцесіусногоспілкування. В частности, вонакцентувалаувагу на боученьмаєусвідомитиголовну думку,зміст тексту, атакожнавчитисяділити його наокремічастини,встановлюватилогічнізв’язки тадобиратипотрібністилістичнізасоби [7].Вважаючиписьмову формумовленняскладнішою за засну,вченийвідстоює думку провипереджувальнийрозвитокусногомовлення. Уметодичномупосібникупропонується великакількістьвправ наформуванняінтонаційнихумінь йнавичокмолодшихшколярів. ОднакпропонованаН.Сентюриною методикарозвиткуусногомовлення непередбачаланавчанняшколярівдиференційованоговикористаннямовнихзасобівзалежно відформи та типувисловлювання.

У 20-хроках ХХстоліття було б баченопрограми, котріздебільшогоприділялиувагуопануваннюживоюрозмовною мовою йвідсували надругий планформальніцілінавчаннямови. Урезультаті цоговідбувсярозривміжвикладаннямграматики та «>розвиткомживоїмови»,якийтривав досередини 30-х років, Незважаючи напротестуючі голосипередовихметодистів талінгвістів. Удослідженняхучених 20-х років ХХ ст.увагаздебільшогозосереджувалася проблемудосконаленнямовленнєвоїосвітиучнів старшихкласів.Вважалося, щоучніпочатковихкласів через своївіковіособливостінеспроможнітворчомислити, томунаписаннятворівпереносилося всередні тастаршікласи.

 

 


>Висновки

 

Таким чином,здійснений намиретроспективнийаналізпроблеми >формуваннякомунікативноїкомпетентностімайбутніхучителівпочатковихкласів упроцесівикладання методикиросійськоїмовизасвідчує, що врозглянутийперіоднауковцямилишезакладалисятеоретичні іпрактичніпередумовиозначеної проблематики.

>Подальшогодослідженняпотребуєісторичнийаналізтеоретико-методичних засідокформування йрозвиткукомунікативноїкомпетентності ізросійськоїмовимайбутньоговчителяпочаткової ланкиосвіти в ХХстолітті.

>комунікативнийвчителькомпетентністьросійський методика

 


Списоклітератури

 

1.БунаковН.Ф.Школьное справа. Навчальний матеріал, опрацьоване научительських з'їздах і курсах за тридцять років (1872-1902 // 1906) //Избр.пед. тв. – М., 1953. – З. 99-173.

2.БуслаевФ.И. Про викладання вітчизняного мови / Ред. ікоммент. проф.Е.Н.Петровой. – Л.:Учпедгиз:Ленингр. відділення, 1941. – 248 з.

3. Дога У. Живє слово.Розвитокмови. Лист.Спостереження над мовою. Іншийрікнавчання. –Харків:Держ.вид-во України, 1925. – 77 з.

4.Кульман М.К. Методика російської. Вид. VII. – ІІ.; 1918. –С.6-23.

5.Лопирева М., Соловйова Є,Тихеева Є,Ционглинская Є. Як вести усні іписьменне роботи з уроках рідної мови. 5-те вузд.,испр. – Петроград:Типография «>Рассвет», 1915. – 192 з. (>С.3 - 192).

6. РусоваС.Ф. Вибраніпедагогічні твори.Т.2 – До.: Ли-бідь, 1997- 317 з.

7.Сентюрина Н.І. Живого слова дитини на виразному читанні і мовлення (теорія і практика): Посібник для батьків і сучасних педагогів. –Х.: Вид-во «Основа» при Харківськомуун-те, 1912. – 288 з.

8. Соколов М.М.,ТумимГ.Г. На уроках рідної мови. –Пг., 1917. –С.10-16.

9. Срезневський І.І. Про вивчення рідної мови загалом і особливо у дитячому віці. –С-Пб., 1860. -Ч.І. – 183 з. (>С.47-49, 70-73, 80).

10. Тихомиров Д.І. Навчання у народній школі // Народна школа, 1872. - №4. – З. 17-18.

11. УшинськийК.Д. Рідне слово (стаття) //Избр.пед. тв. – М., 1954. –Т.2. –С.541-542.

12. УшинськийК.Д. Рідне слово. Книжка учнів. Рік перший. Ради батькам і наставникам про викладанні рідної мови по учневі «Рідне слово», (1864) //Избр.пед. тв. – М., 1974. – Т. ІІ.- З. 287.

13. Чернишов В.І. На захист живого слова (Статті про значення і викладанні живої мови) //Избр.тр. - М., 1970. –Т.2. – З. 517-518; 536.

14. Чернишов В.І. Живий язик у початковому викладанні //Избр.тр. – М.: Просвітництво, 1970. –Т.2. – 718 з. (З. 520-523, 525-530).

 


Схожі реферати:

Навігація