Реферати українською » Педагогика » Етнокультура Як механізм адаптації індівіда до НАВКОЛИШНЬОГО середовища


Реферат Етнокультура Як механізм адаптації індівіда до НАВКОЛИШНЬОГО середовища

>Етнокультура якмеханізмадаптаціїіндивіда донавколишньогосередовища

>Реферат


План

>Вступ

1.Оглядтермінологічного ряду

2.Існуванняпроблеми увітчизнянійпедагогіці

>Висновки

Списоклітератури


>Вступ

>Фахівець ізеколого-біосферних проблемсучасностіакадемік М.М.Мойсеєввпевнений, щоосвітазможе забезпечитивиконанняекологічногоімперативу,створившиновітехнологіївихованняособистості, авчитель станіцентральноюфігурою всуспільстві.Робота педагога якщосвоєрідним тестом наотримання прававідповідальності задоліінших людей.

>Саменаціональнійсистеміосвітиналежитьвирішальна роль уформуванні новогосвітогляду, свідомішогозасвсоєнняіндивідомцінніснихорієнтирів,виходячи іззавданькоеволюційногорозвитку.Власне позначкаформується поза рамкамиосвітньої практики,оскількиосвітавиконуєзамовленнясоціуму. Однакосмисленняшляхіввиконаннязамовленняповиннездійснюватисяосвітньоюсистемою,котразобо'язанавиробитиновуосвітнюконцепцію. Для цогонеобхіднавідповідна структура знань,навчальнихпредметів,перенесенняакцентів із однихнапрямківнавчально-виховногопроцесу наінші,оновлення форм роботи,розробкаякісно новихцінніснихорієнтирів,звернення домудрості народноївиховної практикищодовирішенняпроблеми.

Мивважаємо, щоекологічнізнанняповинні нестиінформаційне,світоглядне,ціннісненавантаження. ">Вкорінення" вотримануінформацію,відповідніморально-світоглядніпринципи, ">вживлення" їхні до структуривласного "Я"індивідацілкомможливе набазіетнокультурногопідходу доорганізаціївиховногопроцесу тагуманістичноїперебудови Сучасноїосвітньої практики.Саморозвитокособистості,реалізаціяїїтворчогопотенціалу-це нелишенапрямокгуманізаціїосвіти, але й іважливапередумоваформуваннямислячої тадіючоїодиниціетноспільноти.Розвитоктворчих засідок удушілюдини, якіпоєднані зпочуттяміндивідуальноївідповідальності,єсуттюноосферноїтрансформаціїпланети Земля. ">Вкорінення"індивіда увласнійетнокультурієосновним способомусвідомлення нимзагальнолюдськихбіосферних проблем я не якабстрактнихнауковихдилем, а якконкретнихпитаньвласногобуття.Формуванняетнокультурнихжиттєво необходимихцінностейвиступаєосновнимносіємстановленняекологічногосвітогляду таекологічної культури.

>Питанняопосередкованоговпливуекологічногооточення напсихологічніособливостіособистості й характеристикупроцесувходження в ветнокультуру (>енкультурація) черезкультурністереотипиповедінкицікавилобагатьохнауковців.


1.Оглядтермінологічного ряду

>Термін ">екологічнаантропологія" (>взаємовплив природногосередовища йетнокультур) у 1955роціввів у науковийоббігамериканський антропологМ.Бейтс.Вінпроаналізуваввзаємодіюприроди й культури,тобтоврахуваввплив культури,навіть надоіндустріальномурівні, наекологічнеоточення. Однакнавколишнєсередовищевченийрозглядав лише ізпоглядувикористовуванихлюдиноюресурсів й умів, а чи не яксукупність всіхприроднихособливостейтієї чиіншої територї.

Уекологічнійантропологіївиділяєтьсякількапідходів довивченнявзаємодіїприроди й культури.Найбільшрозповсюдженийпов'язаний іздослідженнями Дж.Стьюарда.Йогоконцепція носитиназву „культурнаекологія”.Головніположенняконцепціїспрямовані навивченняадаптаціїсуспільства,тобтопевноїетнокультури, донавколишньогосередовища.Культурнаадаптація - процесбезупинний,оскількижодна культура остаточно непристосувалася досередовища,щобперетворитися встатичну.Значну роль утеорії Дж.Стьюардавідіграєпоняття ">культурний тип", яксукупність рис, щоутворюють ядро культури.Цірисивиникають як результатадаптації культури досередовища йхарактеризуютьрівеньінтеграції.Ідеї Дж.Стьюарда здобулиподальшийрозвиток упрацяхпредставниківамериканськоїкультурноїантропології М.Салінса, Д. Беннета й Р.Неттінга.

М.Салінсзапропонуваввідносити донавколишньогосередовищатакісоціально-культурніпараметри, яквпливіншихспільнот, щоконтактують іздосліджуваною, тавраховувати тієї факт, що культура,трансформуючи впроцесіадаптації ландшафт,змушенапристосовуватися уже до тихийзмін,яким самапоклала вушко.

>Культурно-екологічнийпідхідетнічноїантропологіївзаємодіє ізекологічноюпсихологією,культурноюгеографією (США),соціальноюгеографією (>ЗахіднаЄвропа) йміждисциплінарноюобластюдосліджень»"екологіялюдини» [2].

Неслідзабувати й проконцепціюгосподарсько-культурнихтипів, авторамиякоїє М.Левін, М.Чебоксаров, Б.Андріанов, та пронауковудисципліну ">етнічнаекологія",засновникомякої можнавважатиВ.І. Козлова.Етнічнаекологіявивчаєособливостітрадиційних системжиттєзабезпеченняетнокультурнихспільнот,впливсформованихекосистем наздоров'я людей йетнокультур наекологічний баланс уприроді.

>Етнічнаекологія якнауковадисципліна з'явився вдругійполовині 70-х років XXстоліття ймежує ізетнографією,екологієюлюдини (>соціальноюекологією),маєспільні тимидослідження ізетнічноюгеографією,етнодемографією,етнічноюантропологією [3: 8].

>Головнимзавданняметнічноїекологіїєвивченняособливостейвикористанняетносами природногосередовища й їхньоговплив нацесередовище,традиційраціональногоприродокористування,закономірностейформування йфункціонуванняетноекосистем. [3: 8].

Акцентробиться навивченніадаптаціїетноспільноти донавколишньогосередовища. Культурарозглядається якмеханізм, задопомогоюякого такаадаптаціяздійснюється. Задопомогою культуриодиниці спільноти не лишепристосовуються доти чиіншого природногосередовища (>екологічноїніші), але й іпевноюміроюзмінюютьцесередовище,витворюючи ">культурніландшафти" [4: 26].

>Особлива заслуга врозробціположення „культура якмеханізмадаптаціїіндивідазокрема таетноспільноти вцілому донавколишньогосередовища”належитьЕ.Маркаряну. На думкувченого,адаптація –цездатністьсистеми досамозбереження за принципомзворотного зв'язкувідповідно до умівсередовищапроживання [5: 81].Відбуваєтьсяце за принципомкультурнихмутацій –виникнення всередині культури, щовідповідно допевних причин пересталазадовольнятипотребисуспільства урегулюваннівідносин ззовнішнімсередовищем,системиінновацій.Е.Маркарянзазначає: ">Якщоінноваціїпривласнюютьсясоціальноюсистемою, тотій чиіншійформістереотипізуються йзакріплюютьсякультурноютрадицією". Укультурізакріплюютьсялише тихінновації (>моделіповедінки,світовідчуття,світосприйняття), якіспроможніадаптуватисясаме в цьомунавколишньомусередовищі. Зогляду нависловлені думи,адаптація -це процессоціокультурноїперебудовисуспільства.

>Етноекологіяпрагнерозглядатиетнос,ектнокультуру,людину,її діяльність тасередовищепроживанняпевногоетносу якєдинускладну систему, щопостійнорозвивається.Ідеямиетнокультурноїадаптаціїіндивіда до природного тасоціальногосередовищанаскрізьпройняті йдослідженняетнопедагогів (>теоретиків йпрактиків), якіпрагнутьвиробитистратегію й тактикусучасноговиховання,обов'язкововикористовуючидосвідпопередніхпоколіньщодорозв'язанняцієїактуальноїпроблеми.

2.Існуванняпроблеми увітчизнянійпедагогіці

>Сьогоднівітчизнянапедагогічна наука абсолютно немаєдослiджень комплексного плану, на біетнос, природа, культура, мовапоставалисаме вцiлiсномупроцесiвзаємовпливiв і,ставлячи до центруувагиЛюдину, Бачилиїї ворганiчнiйєдностi ізнацiєю і Державою всферi нелишефiзичногосвiту, а і духовного,цивiлiзацiйного, культурного.

Доувагинауковців йпедагогів-практиків мипропонуємоавторськупрограму ">Віночок",побудовану на засідкахетнопедагогiки,етноекології,етнопсихологiї,етнолiнгвiстики,етнофілософії.Віночок, як один зетносимволів української спільноти, в нашомудослідженніпостає якiсторичнозумовлена істворена самим народомсукупнiстьiдеалiв,поглядiв,переконань,традицiй,звичаїв таiнших формсоцiальної практики, щоспрямовані наорганiзацiюжиттєдiяльностiпiдростаючихпоколiнь, упроцесiякоїзасвоюється духовна іматерiальна культуранацiї,формуєтьсянацiональнасвiдомiсть,досягається духовнаєднiстьпоколiнь.

>Беручи доуваги, щовиразомсправжньоїсутностiiндивiдаєвиховнийiдеал іпрагнення донього,тобто позначка життя, і шлях донеї,етика й мораль (ввипадку –віночок йстрічки). Узапропонованійпрограмі смердотівиступають уцiлiсностiiндивiдуального ісуспiльного,одиничного йзагального, глобального й локального.

Усучаснихумовахможливiстьвиживаннялюдськоїцивiлiзацiї взначнiймiрiзалежитьвiдрозумiння,вмiння,бажання шкірного жителяпланети Землязберегтиздоровимнавколишнєприроднесередовище.Враховуючинеспроможнiстьнашоїцивiлiзацiїщодозбереження здорового життя наЗемлi, то,мабуть,доцiльнозапозичити впращурiв наукугармоніїлюдини йприроди.Цяфiлософiявиробляласявiками,заповнювала плоть і притулок нашихпредкiв, тому ізбереглася впідсвідомостіпредставниківетноспільноти, у знаках, символах, кодах.Вона являла собоючіткооформлену систему, результатомзасвоєнняякої бувсформований образ світу.Цілеспрямованеспотвореннявітчизняноїісторії,філософії, культури як способубуття спільнотипризвело доперекручуванняструктурнихелементівсистеми,втратизначноїчастинискладовихпрограмиформування образу світу.Сучаснаекологiчнабездуховнiсть,екологiчнiзлочини впевнiймiрiтакожпояснюються тім, щоосновнiпринципиповедiнки нашихпращурiв булипроiгнорованi. На тому годину їхньоговiрування булинайтiснiшепов'язанi ізприродоюдовкiлля.Людинахотiла бути ізприродою внайкращихстосунках,борозумiла, що вусьомузалежитьвiднеї.

Однимiзпровiднихзавданьпрограмивиховання всучаснихумовахєперехiд до нового способу життя,формуванняекологiчноїдуховностi тамислення,змiнапсихологiїлюдини.Дiтей й молодьнеобхідноцілеспрямованоготувати довирішенняважливих проблемдовкiлля,вчити ізповагою ставитися доприроди, ізазівформувати їхніекологiчнудуховнiсть.Вирішуватиефективноці заподіяннязможутьлишеспеціальнопідготовленімайстрипедагогічноїгалузі, а своючергу,потребує детальногоаналізузмістунавчальнихдисциплін у вузахпедагогічногоспрямування.

>Змiставторськоїпрограми „>Віночок”зумовленийособливостямирозвиткудитини,завданнямизагальнонацiональноїмоделiвиховання,етнопсихологiчнимиособливостями населенняполiськогорегiону, принципамипобудовивиховноїмоделi.Серцевиноюзмiстуєрiдна мова як феномен культури, щомiститьвеличезний духовнийпотенцiал.Материнська моваконцентрує всобiкультурно-iсторичний шляхетноспільноти,ємогутнiмзасобомміжкультурноївзаємодії,формоюконсолiдацiїнацiональних сил. Цесамобутнiйспосiбмислення,свiтобачення.Спостерiгається прямазалежнiсть:чимглибшепроникає молодь ускарбницюетнокультури як способубуття спільноти,осмислюєсамобутністьвласного „Я”, тімбільшіпрагненняпізнати світло культуриодиницьіншихспільнот, щопроживаютьпоруч,вступити із нимидіалог.

Програмускладається із десятироздiлiв-блокiв.Назва шкірногороздiлузумовленавідповіднимкольоромстрiчки вукраїнськомувiночку.Цяособливiстьзумовлює інапрямивиховної роботи покожномуроздiлу. Урозділахвиділеноключові слова ізяскравиметнокультурнимзабарвленням.Вонипритягують до собііншікомпонентизмісту,істотнопозначаються на йогообразнійструктурі,поглиблюютьзначенняпевних зрозуміти. Слова –образи,породженіетнокультурою,входять у системукультурнихтрадицій,світосприймання, упозамовний світло,характеризуютьетносередовище,властиведаномусоціуму.Вонивизначаютьналежністьмовця допевноїетнічної спільноти.

>Наші предки говорили мовоюсимволів. Символ –цеідея, котравідображаєнайглибиннішізнанняпопередніхпоколінь.Навчитисьчитати йрозумітицюсимволіку,відтворюватиїї увласнійтворчійдіяльності –одне ззавданькомплексноїпрограми “>Віночок”.

>Віночок –це символсонця,якомупоклонялисядавніукраїнці якнайбільшому божеству (>значеннясонця дляукраїнціврозкрито в одному зрозділівпрограми). У нашомудослідженнівіночок – образ,ідеаллюдини, доякого виненпрагнутикожен,хтопричетний до справвихованняпідростаючихпоколінь.Стрічки увіночку –шляхидосягненняпоставленихзавдань.

>Завданняпрограми ">Віночок" –навчитипідростаючіпоколіннярозуміти йчитатисимволікуетнокультури,розумітипоходженняархетипіввласної культури,розбудитибажанняберегтипершоосновивласного роду;формуватиціліснуособистість,державотворчоспрямовану,етнонаціональноусвідомлену, ізтолерантнимсприйняттямполікультурногопросторуПоліськогорегіону.

">Віночок" якетнокультурна модельнаціональноговихованнясформовано подвпливометнонаціональних тазагальнонароднихцінностей йзосереджуєувагу на таких аспектах:

•своє –чуже (>етнокультурнаідентифікація,діалог ізіншимиетнокультурами наосновіпринципівгуманізму,толерантності,взаєморозуміння тавзаємовідповідальності);

•дитиноцентризм (>високийступіньорієнтації наособистістьдитини;знання світудитинства як культури вкультурі,зменшеннявідчуженнядитини від культури,навколишньогосередовища,самої собі)

•родиноцентризм (>орієнтаціянаціональноговиховання народинні,етнічні ціності,виховнаспрямованістьосвіти;утвердження національної,культурної,мовноїєдності;розумінняважливостівласної держави, родини якнайважливішогопросторубуттялюдини);

•регіональний компонент (>зміщення акценту з культуринаукових знань назнання проособистість, світлорідноїмови,етнокультурирегіону;Рідній край якпростірутвердження вдитиніЛюдини).

>Запропонована модельосвіти ставитивиховання насвітогляднийґрунт національної культури іодночасно у контекстфілософсько-педагогічної думи "людина – природа – мова –нація – держава -людство".Етнокультураєнаскрізноюосновою всіхнавчальнихпредметів,інтегративнихкурсів,позакласних тапозашкільнихзаходів. Цесприяєформуваннюсвітоглядукрізь призмуінтересів української спільноти,їїісторії,розвиваєтьсяцікавість йшана до культуріншихспільнот. При такомупідході довиховання народ, невтрачає свогоіндивідуальногообличчя й неперетворюється напасивногоспоживачарезультатівдіяльностііншіхнародів.

>Залученняетнокультурнихцінностейвідіграєконсолідуючу роль,сприяєосвіченостімолоді,розвиваєінтерес допізнаннявласноговнутрішнього світу.Такийпідхідзумовлює нановосистематизуватинакопиченийматеріал,перевірити йогожиттєдіяльність, атакожзалучити у сферунауковогоаналізу ">втрачені"виховнімоделі, котріможуть бутиосновою дляпошукуновоїсистемиосвіти тановоїпедагогіки.

>Основна формавиховногопроцесу згіднопрограми ">Віночок" –гра.Елементнавчаннянепомітно длядітейвплітається педагогом вігри,поступовозменшуєтьсячасткаостанніх,проте не дуже докінця (як приклад,діловіігри у вузах).

>етнокультуранаціональневиховання


>Висновки

>Завдання педагогаполягає до того,щобдопомогтидітям,навчитивідчувати собічастинкоюнерозривногоцілогосформованоїсистеми: людина природа – мова –культура – космос.Підхід довивченнясистеми винен бутиусвідомлений, не дуже дорозваг (>хоча йце невідкидається убік), а як до промов, котрівтілюютьбагатовіковумудрість народу, якоїпотрібноосягнутирозумом,зрозумітисерцем,відчутидушею.

Це винен бути комплексвпливу самим способом життя, а чи неподаватисьокремими предметами,розділами.Потрібностворитичіткий,системнийвплив надитину.Предметні рамки максимальнорозмиті.Основна рольвідводиться гру йпідготовці догри. У групоєднатидійсне йвигадане,реальне йміфічне. При такомупідходіважливимстає не сам результат, а процеспереживань,пов'язаний ізігровимидіями.Дитинавиконуєпевну роль,передає дії йвчинки особинипевного години йпростору,одержуєнеобхіднийобсяг знань,засвоюєнормиповедінки й,звісно,моралі. Результатгритежнесподіваний:ситуація –уявна, апереживання йпочуття –реальні.

>Віддавшиперевагу добропідготовленій гру (>діти неповинніпомітити цого), педагогзможедовгий годинупрогнозуватипочуттядітей,керуватиїхнімінтелектуальним тадуховнимрозвитком. У грукожнадитинарозкриваєтьсяпо-своєму, адоросломужиттікожна людина станінеповторноюособистістю (>особистіснаспрямованістьвиховання).Розвитокіндивіданабуваєособистісногозорієнтування,дитина впроцесігрисаморозвивається,самовдосконалюється,шліфуєвласне "Я" якконкретнийпредставникпевноїетноспільноти.


Списоклітератури

1. РоманенкаМ.І..Освіта якоб'єктсоціально-філософськогоаналізу.Науковамонографія. –Дніпропетровськ:Дніпропетровськийінститутосвіти, 1998.

2. Бєлик А.А. Культурологія: Підручник для вузів /Під ред. В.І.Бахмина,Я.М. Бергера,Е.Ю.Гениевой,Г.Г.Дилигенского, В.Д.Шадрикова. – М.: Російський державний гуманітарний університет, 1999 //http //ufalaw.narod.ru / 2 /kult /ycheb.Htm # 16 # 16.

3 .Козлов В.І.. Основні проблеми етнічної екології. // Етнографічний огляд. – 1983. - № 1.

4. Козлов В.І.Жизнеобеспечение етносу: зміст поняття та її етнологічні аспекти // Етнічна екологія: теорія і практика. Збірник наукових робіт. - М.: Наука, 1991.

5.МаркарянЭ.С.Узловие проблеми теорії культурної традиції // Радянська етнографія/ - 1981/ - № 2.

6.МаркарянЭ.С. Культурна традиція, і завдання диференціації її спільних цінностей і локальних проявів //Методологічні проблеми етнічних культур. Матеріали симпозіуму. – Єреван: Вид-во АНАрм.ССР,1978.

7.Маркарян Еге. З. Культура як засіб соціальної організації. - Пущино:НЦБИ АН СРСР, 1982.


Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація