Реферати українською » Педагогика » Загальнодідактічні Традиції Створення навчальної літератури


Реферат Загальнодідактічні Традиції Створення навчальної літератури


>Загальнодидактичнітрадиціїствореннянавчальноїлітератури

(реферат)


План

 

>Вступ

1.Погляди складунавчальноїлітератури

2.Вимоги доствореннянавчальної книжки

3.Типинавчальноїлітератури

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

 

>Формуваннясучаснихвимог донавчальної книжки, уякійвідображаєтьсяпевнийзмістосвіти,історичнобезпосередньопов'язане зпоглядами напризначення йзміст книжки длячитання якдидактичнеявищедругоїполовини ХІХ – початку ХХстоліття.Cаме такого родулітературавиниклараніше за усііншітипинавчальнихкнижок. Унійреалізуються заподіяннязагальноосвітнього характеру й томузачіпаютьсяпроблемивикладання всіхшкільнихнавчальнихпредметів.

Цеприпущенняпідтверджує йС.І.Миропольський,якийпише: “Книжка длячитання ународнійшколі, засправедливимзауваженнямКера, виннаслугуватипідгрунтям й центромвсьогонавчання.Якщо справедливо, що позначка школиполягає в тому,щобповідомитиучневі тих чиіншівідомості,знання чивміння, але й ідатийомузагальнуосвіту;якщо далі народна школа виннаспонукати йнадаватизасоби длясамоосвітиучням;якщо,нарешті,свідомечитання винне бутипершим йнайголовнішимзнаряддям длядосягненняцієї мети, то запитання про книжку длячитання справедливоєнайбільшжиттєвоважливимпитанням для народної школи” [6,с.23]. До слова: авторвважає незовсімвдалимсловосполучення “книжка длячитання” (>антонім – “книжка задлячитання”), але йкористується ним як аналогомнімецького “>Zesebuch” чифранцузького “>Zіvre delecturе”.

>Першопрохідцями уствореннімоделі книжки длячитання можнавважатинімецькихпедагогівКера таЛюбена, котріосновнимзавданнямпочаткової школивважалививченнярідноїмови. Томусистемивимог до книжки длячитання шкірного авторамаютьпереважнолінгвістичний характер.Звертаючись доцихособливостей книжки длячитання йакцентуючиувагусаме надоборідоступнихдитинітекстів,написанихзразковою мовою,вищезгаданіавторинаголошують й на окремихметодичних аспектахпобудовитакоїнавчальної книжки [1].


1.Погляди складунавчальноїлітератури

>Німецькітрадиціїствореннянавчальної книжки для народнихшкіл булипокладені основоювітчизнянихкнижок длячитання. яквідомо, “>Рідне слово”К.Д.Ушинського всвоїйпершоосновітежгрунтувалося на методиках йпідходахкращихнімецькихпедагогівФріза,Шерра. Алі длявітчизняної школи цого було бзамало,оскількиметодичніположеннястабільноїнімецькоїпедагогіки було неможливоповністюзадовольнитиїїпотреби. Доти жметодологіяновоїпедагогіки, Яка у 70-х – 80-хроках ХІХстоліттясуттєвозмінювала й самунімецьку школу ізїїметодикою.Вонавимагаластворенняновоїдидактичноїтеорії йвідповідноїконцепціїнавчальної книжки і длявітчизняної народної школи.Узагальнюючипошукивітчизнянихметодистів,слідвідзначити, щонароджувалася новаконцепція книжки длячитання напрактичнійоснові, шляхомавторськогопошуку.Середпраць, котрірозкривализміст йрезультати такихпошуків,привертаютьувагу з статтеюЛ.Поливанова,Д.Ізвєкова,В.Пекарського.ОсобливослідвиділитидослідженняВ.І.Водовозова,С.І.Миропольського.Посилаючись на роботисвоїхпопередників йсучасників,аналізуючивласніспостереження йдосвід, смердотіпропонуютьтаку системувимог до книжки длячитання, Якасформувалася нагрунтівітчизняноїпедагогіки [6].

>ВідзначаючиґрунтовністьпоглядівВ.І.Водовозова на цю проблемудидактико-методичних засідок книжки длячитання,С.І.Миропольськийаналізує одну ізнайбільшпопулярних йрозповсюджених того годину – “Наш друг”М.О. Корфа. При цьомувінвисловлює й системувласнихпоглядів назміст, структуру, заподіяннятакоїнавчальноїлітератури.Серед них:

1)відповідність характеру книжкиумовам йвимогам “>нашої народної школи”,самостійність йоригінальністьпідходів автора;

2) Незважаючи тих, що книжка длячитання виннавідбивати своїмзмістомпотреби життя, вон не винна матірвузькоутилітарний характер;

3)пристосування книжки донепідготовленоговчителяєнедоцільним; у зв'язку ізцимпоєднання уоднійкнизіматеріалу длячитанняучнів йметодичнихматеріалів длявчителя «…не можнавизнатидоречним йпедагогічновиправданим, атакубагатофункціональність книжкинормальною й такою, щовідповідаєсправі»;

4) не можнавважати задоцільнедріб'язковуметодичнуопікувчителя, колиобов'язковорекомендуютьсянавітьпевнінезначніприйоми роботи ізкнижкою, атакожподаєтьсядетальнийрозрахунок статей за їхнікількістю таобсягом,боце “...>сковуєвчителя,призводить домеханічногоодноманіття йсуперечитьіндивідуальнимумовам школи”;

5)зміст не виненміститизайвогоматеріалу, але й доньогослідвключати з статтею ізвітчизняноїісторії,географії й “особливоосвітнійпоетичнийелемент”;

6)розміщенняматеріалу укнизі дляучнів виннездійснюватися увідповідності допевного плану,зокрема, законцентричним принципом;

7)сліддобирати “>зразкові” з статтею, непозбавленіцікавості,картинності;

8) мовадібранихлітературнихтворів винна бутичистою, бездомішокмісцевихслів тавиразів;

9)пропоновані упосібникувправимаютьстановити систему й зазмістомпов'язуватися зстаттями длячитання;

10)застосування “методупомилок” уписьмовихвправахєнедоцільним,непедагогічним [5, 439].

>Звернемоувагу тих, щоС.І.Миропольськийзупиняється й напитанні проможливістьпристосування книжки длячитання домісцевих умів. Цепов'язано заналізом книжки “Наш друг”.Він позитивнохарактеризуєспробу Корфазапропонувативчителям розробкибесід зврахуванняммісцевих умів, але йводночасзауважує, що “...ізцієюметоюнеможливонаписатиметодичнекерівництво для учителів”,оскільки “...>місцевийелемент тому йємісцевим, щовін укожніймісцевостісвій; ...можнадати лишезагальнівказівки,надавшиможливістькожномувчителевісамостійно вести своюсправу. Не можна невисловитищодо цого шкода,борозробкамісцевихелементівосвіти в школахпоки що неіснує; для цогопотрібнімузеї,колекції таінше, про що мипоки що лишемріємо; але й не можна неподякувати тім педагогам, котрі необмежуютьсямріями,прагнутьвідповідно досвоїх сил йзасобіввпровадитицюдостойнуідею в життя” [5,с.92]. Таким чином,підтримуючиідеюнаціональногопідручника,втілену напрактиціМ.О.Корфом,С.І.Миропольськийвиступаєпротиїї незовсім, на йогопогляд,досконалоїреалізації,протиспробиуніверсалізуватитакіматеріали у одномупідручнику.

якбачимо,поєднання книжки дляучнів й для учителівсприймається уже якоб'єктивнанеобхідність.Саме томукрімпитаньїїзмісту,структури (>зв'язок ізжиттям, безвузькоїутилітарності,народність,включення узмістматеріалів ізвітчизняноїісторії тагеографії,відповідністьпрограмі,системністьвикладузмісту,літературна мова,наявністьсистемивправ,пов'язаних зстаттями длячитання),С.І.Миропольськийвеликуувагузвертає на книжку длявчителя.Вінбачитьїї такою, котра бзабезпечувала недріб'язковуопікувчителя, а надавалапростір упедагогічнійдіяльності наосновізнанняосновнихдидактичнихзакономірностей як таких та дидактикирідноїмови тачитання ународнійшколі.

Д.Д. Семенов,учень йспівавторК.Д.Ушинського,поглиблюєтеоріюнавчальної книжки,узагальнюючи йрозвиваючи подивисясвоїхпопередниківС.І.Миропольського, М.Весселя, Л.Поливанова,Д.Ізвєкова,В.І.Водовозова.Вінгрунтовнопроаналізувавдіючікнижки-комплекси “Книжка длячитання” – “>керівництво длявчителя”,виділив у якихнайбільшцінні для дидактики вцілому й для методикимови ічитанняположення. У Семенова книжка длячитаннямаєзагальноосвітній характер,тобтонабуває статусузначновищого, ніж простопідручник ізпевногонавчального предмета,оскільки “...>елементарна школаєперш назагальноосвітньоюшколою, й,відповідно, виннапереслідуватизагальноосвітню мітку;… вона винна бутивільною відбудь-якоїтенденційності йпроведення черезнеїодносторонньоїпропаганди які бі то ми не було бпартій; …найголовніше заподіяння школи –зробитилюдинулюдиною, бутимайстернеюгуманності …, книжка длячитання винна статі, так бімовити … центром йосновоюнавчального курсуелементарної школи, уякій немаємісцявивченню окремихгалузейлюдських знань” [9,с.201]. Таким чином, усіположення,висловлені автором, можнарозглядати якуніверсальні.

 

2.Вимоги доствореннянавчальної книжки

Д.Д. Семеновподіляє книжки длячитання натакігрупи за характеромзмісту йнапрямком:релігійні (позначка –релігійна пропаганда);політичні (позначка –розвинутигромадянськіпочуття,любов до царя та Батьківщини);формальні (позначка –елементарненавчання);реальні (позначка –датипрактичнівідомості, котрідопоможутьпристосуватися до життя, ідосягнутиматеріальногодобробуту);загальноосвітнього характеру таспеціальногопризначення (дляпевного типушкіл, длядівчат) [9]. Практикарозвиткувітчизняної народної школи довела йпродовжуваладоводитинеспроможність забезпечитидостатнійрівеньосвіти черезреакційноналаштованірелігійні книжки длячитання. Невідповідалипотребам години книжки длячитання формального й реального типу,оскільки смердотішвидкозастарівали й незадовольнялизростаючіпотребисуспільства, хоч й булиактуальними йкорисними упевний годину й упевнихумовах.Найбільшкорисним типом книжки длячитання внароднійшколі, на думку В.В. Семенова,слідвважатиелементарні тазагальноосвітні книжки, а ізогляду напозиціюбільшостіпедагогів, котрірозроблялицю проблемутеоретично й були авторамикнижок длячитання,найбільшдоцільний тип –загальноосвітній.

>Таку думку,зокрема,обстоює нашспіввітчизникМ.Олесницький,екстраординарнийпрофесорКиївськоїДуховноїАкадемії, авторпідручників ізпедагогіки.Він утверждает, що через доброскладені книжки длячитаннязабезпечується дляучнів ународнійшколізагальнаосвіта, “…Якаможе бутиповідомлена наційнайнижчійланцінавчання, й якоїдаремноокремі педагогипрагнутьвпровадити через збільшеннякількостінавчальнихпредметів. У “>Книжці длячитання” винне бутирівномірнозверненоувагу наформування всіхдушевних силдитини” [7,с.221]. Авторвиступаєпротиоднобічності удоборі йстворенні книжкизорієнтованої нарозвитокпам'яті тамислення, апотім – наформуванняфантазії тапочуттів. Узв’язку ізцимОлесницькийвисловлюється йщодоспрямованостізмісту книжки длячитання: “якусінавчальніпредметиподіляються наісторичні йприродничі, то йзміст “Книги длячитання” винен бутирівномірнимпоєднаннямісторичного таприродничогоелементів:вінмаєзнайомитидітей як із предметами йявищамиприроди, то й зстосункамиміж людьми,ставленням доприроди й до Бога.Відвсієї “Книги длячитання” винневіяти духомсправжньогохристиянства, народної йкласичноїосвіти, …вміщені вній з статтеюповинні бутизразковими – й зазмістом, й занапрямком, й заформою.Хоч смердоті ймають бутипристосовані довіку іздібностейучнів, але й злюдського характеру свого смердотіповинні бутидостойні длячитання йдорослоюлюдиною”[7,с.223].Щобдосягнутиналежногоефекту,тобто забезпечитизагальноосвітній характервпливу научня, книга длячитання, на думкуМ.Олесницького, виннавідповідати такимвимогам:

1) невміщуватитексти, котрієштучноюпідробкоющододитячоїмови, тону;

2)включати взміст “>побутовийелемент”;

3)ґрунтуватися на “>національному (читай “>народний”, “>російський” – В.В.)елемент”; (>ознайомлення ізВітчизною,країною,добір статей йпоезій ізвітчизняноїлітератури);

4)обов'язковореалізовувати “>релігійно-моральнийелемент” (але й ввиглядінастанов таморальних правил, стільки через характер йспрямованість статей).

>Середзагальнихвимог до такого типулітературиОлесницькийназиваєтакі:розміщеннязмісту книжкипевним планом та упевнійсистемі; йоговідповідністьприродідитячоїдуші (змінуматеріалу й забезпеченняпрогресу від простого до складного);групуваннязмісту не було зарозділами, а концентрично: “>спочаткуговорять про болееблизьке йвідоме (про школу,товаришів,сім'ю, приміщення тощо), апотімвиводятьдітей на полі, на луки, уліс,надалізнайомлятьдитину ізБатьківщиною тощо” [7,с.223];поступовеускладненняформилітературнихтворів – від короткихоповідань йвіршів, короткихописів,байок,казочок, загадок,прислів'їв до болеескладних тадокладнішихописів,оповідань,серйознихвіршів,серйознихпрозових йпоетичнихтворів; настільки ж чиномускладнюється й стиль книжки.

>Слідтакожзвернутиувагу однією проблему, котрастосуєтьсязмістуосвіти вцілому тазмістунавчальної книжкизокрема.Виникла вон у зв'язку зобговореннямтипової уже длясередньої школипроблеми –перевантаженняучнів. У 80-хроках ХІХстоліттяпіднімається запитанняневиправданогоперенасиченнязмістуосвіти, що особливояскравопроявляється унавчальнихпрограмах тапідручниках.Цейнедолік бувпритаманний йокремим книжках длячитання таіншим учбовим книгам народнихшкіл.Аналізуючидіючі ужіночихпочаткових школах книжки длячитання,Г.Когутовськийвідзначає, щоосновним їхнінедолікомєвідсутність такихтекстів длячитання, котрі б “ … булиздатні,якщо невідразу, тохоча б черезпевний годинурозбудитисамосвідомість читача йпробудити вньому думи про йогопризначення імайбутнє становище усуспільстві”,натомість “…більшачастина із нихскладена ізметоюповідомитиучнямвідомості прооточуючу природу й життялюдини; смердотімаютьхарактернийвідбиток свого години:більшість проникнута духомутилітаризму, завиняткомнебагатьох” [2,с.220-221]. Авторвизнаєможливістьнаданняутилітарного характерупевнійкількості статей книжки длячитання заумови,якщо будутьокремоствореніпідручники длядівчат йхлопчиків.


3.Типинавчальноїлітератури

>Поступоверозширеннядосвідуствореннякнижок длячитання,випробовування їхніпрактикоюспричинило йподальшийрозвитоктеоріїнавчальної книжки. Незаперечуючивикладенихвищедоцільнихдидактичнихположеньщодоїїзмісту,організації,спрямованості,принципівпобудови,вітчизняні педагоги Т.Лубенець, З. Русовапропонують своївласніміркування, котрідоповнюютьтеоріюнавчальної книжки. Так, Т.Лубенецьвиділяєтакітипикнижок длячитання,поклавши основою характергрупування статей у яких:

1) “… тих книжки, у які з статтеюрозміщено не було затематикою, а й заформою” (>спочаткулегкі,короткі, із более вибачимо йзрозумілимвикладом, апотім –складніші закожним ізцихпоказників);

2) тих книжки дляпервинногочитання,матеріал якірозміщено за порами року великісамостійнихрозділах;

3) “… книжки, в якінавчальнийматеріалрозподілено нарізнірозділизалежно відпоглядів тапереконаньавторів книжки”;

4) книжки, у які “…матеріалрозміщено зврахуваннямпоступовогорозширення кругозорудітей, котрівпершепочалинавчання” [4,с.197].

>Щодозмісту,Т.Лубенецьвважає: “…у книжки длячитанняповинніувійти з статтеюнайрізноманітнішого характеру;сприяючизбагаченнюучнівзнаннями, смердотіповинніщевпливати й на духовний їхньогорозвиток” [4,с.193]. Укнижці длячитанняобов'язковоповинні бутиприсутніказки, пісня,прислів'я, загадки.ВажливогозначеннянадаєТ.Лубенець й методу, щолежить восновінавчальної книжки, йвідповідностідидактичнимвимогам,віковимособливостямучнів,науковому характерувикладуматеріалу,цікавомузмістові таіншим стимулам, котрі б могли “…>зацікавитиучнівнавчанням,збудити у якихдопитливість,інтерес йбажання донавчання” [4,с.126]. Одним з такихзасобів, котріслідвпровадитистосовнодіючихпідручників, Т.Лубенецьвважавскорочення години навивченнянецікавого, але йпотрібногоматеріалу. Це, на його думку, дозволитипідтриматиінтерес, недопускаючинудьги.Вінписав:“Тількиелементарнаграмотність, саме собою, без розвиненоїсвідомості йспеціальних, зврахуванняммісцевості, знань йумінь, засвоєюсуттюємертвимкапіталом” [4,с.554]. За “>Граматикою” цого автораперіоднавчанняграмотитривав лише 1,5 – 2місяці, а усібуквививчалися за 3-4тижні (>крімпершихп'ятиуроківвивчали по 2букви, але в16-мууроці – три), що дозволилошвидше перейти до болеецікавої йпривабливої длядітейдіяльності –читання.

як йК.Д.Ушинський, Т.Лубенецьпропонуваввключати узмістнавчанняпосильнийтеоретичнийматеріал уже із І класу. На його думку,такийпідхідсприятиме не лишесвідомомуопануваннюконкретнимипоняттями, але й ірозвиватимеактивністьмислення.Продовжуючитаку практику, у мою книжку “>Зернятко” (ІІІклас)вінвмістиврозділ “>Основнізаконимислення”, уякому на конкретномуматеріаліформувавуявлення проподібність,відмінність,судження,означення,умовисновки.

>Особливогозначення Т.Лубенецьнадававілюстрації: “…змістхудожньогомалюнка винен бутидоступнимрозуміннюдітей…щобсприятивпливовіхудожньоготвору,пробудити удітейздатністьспостерігати,порівнювати йсприймати,тобтонавчити їхньогочитати картину то йхудожньонаписанустаттю” [4,с.409]. На тому годину, як йхудожній текст, картина тамалюнокповиннівідповідатипевнимвимогам.Потрібнітакізображення, “...де дидактизм,надмірненагромадження деталей йнадмірнапідкресленість,якщо невідсутнізовсім, тознаходяться унавчальнійкнизі назадньомуплані” [4,с.423].Глибокорозуміючипсихологічниймеханізмвпливунаочності наособистість, Т.Лубенець утверждает, що “...>необхіднонадатиперевагу тімбукварям й книжках длячитання, у якімалюнкиєхудожньоправдивимизображеннями,пов'язаними зрозповіддю чистаттею, ймістяться у порівняноневеликійкількості, так бімовити,пропорційнорозмірамсторінки йобсягу книжки.Великімалюнки на маленькихсторінкахпригнічуютьсприйманнядитини, амаленькімалюнки унезліченновеликійкількості впорівнянні з текстомперевантажують йрозсіюютьувагу.Необхіднимєпевнийпроміжокміжсторінками,щобхудожнійтвірвстигглибоковплинути напочуттядитини.Враховуючи всеце можнабеззастережнорекомендувати лише тихнавчальні книжки, у якікартини ймалюнки неєсуцільним набором,якийзаміняєфрази й з статтею” [3,с.5].Недоцільнимєвикористання такихзображень, котрімістять “>сумнівні”сцени,тобтотакі, котрізображують життя уприторномусвітлі,життєвонеправдиві,штучніморально-повчальнісюжети,оскільки смердотіформують удитинипереконання, що ужиттізавждиперемагає добро, щопізнішеможепризвести дорозчарувань йзневіри.Вчитель виненпам'ятати, щосамостійногорозглядукартини чималюнка укнизіщенедостатньо у тому,щобдитиназробилаправильний йглибокийвисновок – для цогонеобхіднекерівництво із боцівчителя.

>Малюнок чи картина,вважає Т.Лубенець, –цетакий жзасіб длярозвиткуспостережливості,вміннябачити йпорівнювати, як йхудожній текст, томувчитель виненвчитичитати його, як йоповідання чиказку.Тільки заумовицілеспрямованогосприйманнянаочностідітинавчатьсяаналізуватихудожнідеталі, сюжеткартини,відчувати йрозумітиїї красу.

>Аналізуючизміст,спрямованість йпобудовудитячої книжки,С.Русоваособливуувагузвертала наїїдуховніможливості.Вонастверджувала, що: 1) “…>кожна книга длядитини винна бутиповноюпостатей, життя, руху; 2) вонамуситьвикликати удитинипочуттясимпатії доіншоїлюдини, чи доіншогостворіння…;усіці заподіяннянайкращевиконуєхудожнялітература,справжнійхудожнійтвір. Нетреба жадноїсентиментальності, не вартопідсолоджуватиані словами,анізмістом, але й нетребатакож йгрубіянствавносити як словами, то йзмістом;…требазміцнитиїї душувеличнимизразками,требапоказувати передїїуявою тихбоки життя, котрі вонможезрозуміти, але й небруднитиїїголівоньку…; 3)Науково-популярні книжкимусятьякнайближчедодержуватисянауковоїправди,найновіших з висновками науки,мусятьвідповідати тімвимогам, котрівисловленівзагалі докожноїдитячої книжки, йкрім тогоавтори їхньогомусятьвживатинайпростішумову,ясну,виразну, безчужомовноїтермінології” [8,с.45 – 46].

>Всівищезгаданівимоги до книжки длячитання не можнасприймати якобмежені лишепевним типомпідручника. Типнавчальноїлітератури "книжка длячитання" якдидактичнеявищеісторичновиникпершим, аоскільки йогозагальноосвітнєзначенняобумовилозосередження вньомувідомостей ізрізнихгалузей знань, системапедагогічнихвимог,розробленихстосовнокнижок длячитання,поступовоставаличинними й длянавчальнихкнижок ізіншихнавчальнихкурсів йпредметів.

>навчальнийлітература книгачитання


>Висновки

Таким чином, вдругійполовині ХІХ - -на початку ХХстоліття впроцесі розробкивітчизнянимипедагогами-автодидактамитеоріїнавчальної книжки булизакладеніоснови такихзагальнодидактичнихпитань, як заподіяння йспрямованість, структура,вимоги доосновнихструктурнихкомпонентівнавчальної книжки,дидактико-методичнівимоги допідручника упочатковійшколі. Цесуттєвовплинуло наподальшийрозвитоктеоріїшкільноїнавчальної книжки вцілому.Разом із тімвивченнятенденційформуваннянавчальної книжки якдидактичного феномену урізніперіодивітчизняної дидактикидозволяють правильновизначитистратегіюсучасногопідручникотворення йвикористатидосвідминулих років всучаснихумовахреформуванняпочаткової школи.


Списоквикористаноїлітератури

 

1.Вихрущ В.О.Дидактична думка в Україні (друга половина ХІХ – вушко ХХстоліття):проблемирозвиткутеорії/ За ред.Л.П.Вовк. – Тернополі:Підручники &посібники, 2000. – 433 з.

2. Журнал Міністерства Народного Просвітництва. – 1912. –Сер.ХХХVШШ. - №2. –Отд.3. –С.206-224.

3.ЛубенецТ.Ф. Навчання російському читання по ">Букварю" //Церковно-приходская школа. – 1857. –Кн.4. –С.25-27.

4.Лубенец Т. Про наочному викладанні (Відбиток з ">Циркуляра по Київському навчальному округу". – 1911. - №3-4). – До.: тип.тов-ва Кушнарьова і Копро, 1911. –С.27-43.

5. Миропольський С.І. До питання книзі для читання з нашого народної школі (стосовно книжки для читання барона Н.А. Корфа "Наш друг". СПб, 1871) // Журнал Міністерства Народного Просвітництва. – 1871. –Ч.CLIX. –Отд.3. –С.46-94

6. Миропольський С.І. Книжка для читання у народній школі // Журнал Міністерства Народного Просвітництва. – 1872. –Ч.CLIX. –Отд.3. –С.22-94.

7.Олесницкий М. Повний курс педагогіки (керівництво для жіночих інститутів власності та гімназій, для вищих курсів і всіх котрі займаються вихованням навчанням дітей). -Вип.ІІ. Теорія навчання. – До.: тип.Г.Т.Корчак-Новицкого, 1887. –280с.

8. Русова З. Українськідитячі книжки //Світло. – 1913. - №4. –С.43-47.

9. Семенов Д.Д. Обрані педагогічні твори / Під ред. Н.А. Константинова. – М.: вид. АПН РРФСР, 1953. –399с.


Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація