Реферати українською » Педагогика » Проблема Надання допомог дітям Із порушеннях писемна мовлення


Реферат Проблема Надання допомог дітям Із порушеннях писемна мовлення

Страница 1 из 4 | Следующая страница

>Міністерствоосвіти та науки України

>Національногопедагогічногоуніверситетуімені М. П. Драгоманова

>Інституткорекційноїпедагогіки

Кафедралогопедії


>Курсова робота

із курсуспеціальноїпедагогіки (>логопедагогіка)

на задану тему:

Проблеманаданнядопомогидітям зпорушеннямписемногомовлення

 


>Зміст

 

>Вступ

І. Проблемарозвитку йформуванняписемногомовлення впсихолого-педагогічнійлітературі

1.1Писемнемовлення йпередумови йогоформування

1.2 Характеристикапорушеньписемногомовлення умолодшихшколярів

1.3Теоретичніосновилогопедичної роботи ізусуненнявадписемногомовлення удітей

ІІ.Вивченняпсихологічнихособливостейрозвиткудітей зпорушеннямиписемногомовлення

2.1 Методикавивченняособливостейрозумовогорозвиткудітей здизграфією

2.2 Методикавивченняписемногомовлення умолодшихшколярів

ІІІ.Розвитокфонематичногоаналізу й синтезу вучнівмолодшихкласів задопомогоюмовленнєвихігор таігровихприйомів всистемілогопедичної роботи

>ІV.Нетрадиційніметодинавчанняписьмовогомовлення удітей

>Висновки

>Використаналітература


>Вступ

>Успішнеопанування основ наукзначноюміроюзалежить відрівнясформованості вучнівписемногомовлення,необхідністьякого смердотіпостійновідчувають. Тому невипадковоформуванняграмотностіписемногомовлення упрограмахмасових йспецшкілвизначається одним зголовнихзавдань нелишенавчання українськоїмови, але й ілогопедичної роботи.

Мова –це нелишенайважливішезнаряддяспілкування людей, а ізасібнабуття знань.

>Цілкомзрозуміло, що безрозвиненоїмовидіти незможутьздобутиміцних йґрунтовних знань із основ наук, незможутьгармонійнорозвиватись.

Нанинішньомуетапі розбудові держави невиникаєсумнівівщододержавотворчого статусу українськоїмови,їїролі ймісця вструктурімовноїосвіти тажиттєвоїнеобхідності,досконалоговолодіння неюусімагромадянами Українинезалежно віднації.

>Оволодінняграмотоюмаєпріоритетнезначення дляформуванняповноціннихмовленнєвихздібностейдитини.Воноспрямовуєтьсяпередусім назасвоєннязвуко-буквеннихвідповідностей,оволодіннянормативноювимовою,технічного,осмисленого,чіткогозрозумілого листи.

Ос-кільки лист – один ізважливішихкомпонентівписемногомовлення,відхилення в йогоформуванніперешкоджаютьуспішномунавчанню, особливо ізпредметівмовного циклу.Порушенняписемногомовленняспостерігається узначноїкатегоріїдітей,абипозбутися цого,потрібнооптимізуватикорекційнийвплив, щопов’язано ізпоглибленимвивченняммеханізмівпорушенняданогопроцесу.

>Дизграфія тадизорфографіяскладаєзначний відсотоксередіншихпорушеньмовлення, щозустрічаються вучнівмасової школи.Вонаєсерйозноюперепоною воволодінніучнямиграмотою напочатковихетапахнавчання, але в болеепізніх – узасвоєнніграматикирідноїмови.

>Деяківченівважаютьдизграфічніпомилкибезглуздими, щовикликаніособистимиякостямиучнів:невміннямслухатипоясненнявчителя,неуважністю танеохайністю написьмі. Удійсності, восновіподібнихпомилок лежати болеесерйозні заподійнесформованостіфонетико-фонематичної талексико-граматичноїсторонимовлення. Так,несформованістьфонематичного слухупризводить доти, щоучні нерозрізняютьфонемирідноїмови. Написьміцевиражається увиглядізмішування чизаміни літер.Заміни літер, щовідповідаютьблизьким заакустико-артикуляційнимиознаками звукахтрапляються вфонематичних груп:глухі-дзвінкі,свистячі-шиплячі,тверді-м’які,африкати та їхніскладові. Друговігрупускладаютьрізноманітні пропуски літер йскладів.

>Відставання врозвиткулексико-граматичноїсторонимовипризводить доаграматизмів. Написьміцевиявляється в неправильноговживаннівідмінкових форм, упомилкахузгодженняприкметників ізіменниками,дієслів ізіменниками. Уписьмішколярівзнаходимопомилки назлиття двох чикількохслів, чинавпаки,розмежуванняелементів слова.

>Дослідженнярізнихавторівсвідчать, щоіснуютьспецифічніутруднення внавчанніучнівзагальноосвітніхшкіл, особливопочаткової ланки, грамотного листи.Вониобумовлені,передусім,наявністю ушколярівзагальногонедорозвиткумовлення,обмеженістюмовленнєвогодосвіду,особливостямипсихофізичногорозвитку,недостатнімрівнемсформованостідій,операцій йпсихічнихфункцій, котрізабезпечують процесписання (>О.Л.Жильцова,Г.А.Каше,Р.Є.Левіна,М.А.Савченко,Є.Ф.Соботович,Л.Ф.Спірова,М.Є.Хватцев таін.).Суттєвою причиноюєтакожнедостатнярозробленістьспеціальної методикинавчаннядітейписемномумовленню, Яка бурахувала характер їхнімовленнєвихпорушень тавиявленітруднощіопануванняграмотним листом.Проведені в цьому напрямінечисельнідослідження (>А.С.Винокур,К.В.Коляров,І.М.Садовнікова,В.В.Тарасун,Н.В.Чередніченко,М.В.Шевченко таін.)засвідчили, щоефективністьзастосуваннякорекційнихзасобів йприйомів як уроботі ізвиправленнямовленнєвихвад, то й врозвиткуписемного чиусногомовленняучнів.Одне ізголовнихзавдань логопеда – правильновизначити заподій, що лежати восновіпорушень листи, так як від цого будутьзалежатиметоди йтривалістькорекційної роботи.Завдання логопеда –виконуючи своюосновну роботу покорекціїнаявних удітейдефектівмови,створити платформу дляуспішногозасвоєння й правильноговикористанняучнямиграматичних правил,виховувати удітеймовнечуття.


І. Проблемарозвитку йформуванняписемногомовлення впсихолого-педагогічнійлітературі

 

1.1Писемнемовлення йпередумови йогоформування

>Писемнемовлення – одна із форміснуваннямови,протилежнаусномумовленню. Цевторинна, болеепізня за годиноювиникнення формаіснуваннямови. Длярізних форммовленнєвоїдіяльностіпервиннимможе бути якусне, то йписемнемовлення.Якщоуснемовленнявідокремилолюдину відтваринного світу, тописемністьслідвважатинайбільшим із всіхвинаходів,створенихлюдством.Писемнемовлення не лишездійснило переворот методівнагромадження,передачі йобробкиінформації, а і змінилося самулюдину, особливоїїздатність до абстрактногомислення.

>Р.М.Грановськазазначає, що упоняттяписемногомовлення вякостірівноправнихскладовихвходятьчитання й лист. Українське листвідноситься доалфавітних систем листи.Алфавітознаменувавперехід досимволіввищихрозрядів йвизначивпрогрес врозвитку абстрактногомислення,дозволивши тім самимзробитимовлення ймисленняоб’єктамипізнання. “>Тількиписемністьдозволяєвийти заобмеженіпросторові тачасові рамкимовленнєвоїкомунікації, атакожзберегтивпливмовлення й завідсутності одного ізпартнерів. Таквиникаєісторичнийвимірсуспільноїсамосвідомості”.

Іусна, йписемнаформимовленняявляють собою видтимчасовихзв’язківдругоїсигнальноїсистеми, але й, навідміну відусного,писемнемовленняформується лише вумовахцілеспрямованогонавчання,тобто йогомеханізмизакладаються вперіоднавчанняграмоті йвдосконалюються входівсьогоподальшогонавчання. Урезультаті рефлекторногоповторенняутворюєтьсядинамічний стереотип слова вцілісностіакустичних,оптичних такінестетичнихподразнень (>Л.С.Виготський,Б.Г.Ананьєв таін.).Оволодінняписемниммовленнямє не щоінше яквстановлення новихзв’язківміж словом, яку мичуємо йвимовляємо, словом, яку мибачимо йзаписуємо, так як процес листизабезпечуєтьсяузгодженоюроботоючотирьоханалізаторів:мовно-рухового,мовно-слухового,зорового йрухового.

>А.Р.Луріявизначавчитання якособливу формуімпресивногомовлення, а лист – якособливу формуекспресивногомовлення,відзначаючи, що лист убудь-якій йогоформіпочинається ізпевногозадуму,збереженняякогосприяєзагальмовуванню всіхсторонніхтенденцій (>забігань наперед,повторювань й т.п.).

На думкудослідників (>А.Р.Лурія,Б.Г.Ананьєв,І.Н.Садовнікова,А.Н.Корнєв таін.)власне листвключає у собі низкуспеціальнихоперацій:

1. >Аналіз звукового складу слова, якунеобхіднозаписати.Першаумова листи –визначенняпослідовностізвуків вслові. Друга –уточненнязвуків,тобтоперетворенняпочутих в даний моментзвуковихваріантів вчіткіузагальненімовленнєві звуки –фонеми.Спочаткуобидвацихпроцесипротікаютьповністюусвідомлено, вподальшому смердотіавтоматизуються.Акустичнийаналіз й синтезпротікають принайближчійучастіартикуляції.

2. >Перехід фонем уграфеми, >тобто взоровісхемиграфічнихзнаків зврахуваннямпросторовогорозташування їхньогоелементів.

3.>Перекодування”зорових схем літер вкінетичну системупослідовнихрухів, необходимих длязапису.Перекодуванняздійснюється втретинних зонах кору головногомозку (>тім’яно-скронево-потилична область).Морфологічнотретиннізони остаточноформуються на10-му – 11-муроці життя.Мотиваційнийрівень листизабезпечуєтьсялобними частками кору головногомозку.Включення їхнього вфункціональну систему листизабезпечуєствореннязадуму,якийутримується задопомогоювнутрішньогомовлення.

Уклінічнихдослідженнях (>Л.О.Бадалян,А.Р.Лурія,Р.Є.Левіна,Є.Ф.Соботович,Є.М.Гопіченко таін.)зазначається, щоутримування впам’ятіінформаціїзабезпечуєтьсяцілісноюдіяльністюмозку. З цого приводуА.Р.Луріявідмічає, що “>питома вагикожної ізоперацій листи незалишаєтьсяпостійною нарізнихстадіяхрозвиткуруховоїнавички. Напершихетапахосновнаувага того,хтопише,спрямовується назвуковийаналіз слова, але впошукипотрібноїграфеми. Усформованійнавичці листицімоментивідступають назадній план. Призаписі доброавтоматизованихслів листперетворюється наплавнікінетичністереотипи”.

>Дослідники (>Б.Г.Ананьєв,Н.С.Винокур,М.Зеєман,А.Н.Корнєв,Є.Р.Левіна,А.Р.Лурія таін.)засвідчують, щозразкомвимови длядитиниємовленняоточуючих. Алі напевномуетапімовленнєвогорозвиткудитині недоступнаартикуляціяякогось звуку.Дитинавимушенатимчасовозамінити його одним ізартикуляційноблизьких йдоступнихзвуків.Такийзамінникнерідкобуваєакустично далеким від образу.Цяакустичнаневідповідністьстає стимулом допошуку болеедосконалогоартикуляційного укладу,якийвідповідав бі звуку, щочуємо. У цьомупроцесівиявляєтьсяпровідна роль слуховогосприйняття, але й при цьомухіднаближення дошуканого звукупідпорядкованийможливостямрозвиткумовно-руховогоаналізатора. До моменту, колифонетична сторонамовленнясформована,слуховийаналізаторотримуєфункціональнусамостійність. Звукимовлення абизрівнюються поступеніскладності їхньогорозрізнення йвідтворення.

>Аналізлітературидає намзмогустверджувати, що звукимовлення неіснуютьсамостійно, аскладіслів, слова ж – всловосполученнях, фразах, впотоцімовлення.Взаємодіяфонетичної талексико-граматичноїсторінмовленнярозкривається втеоріїмеханізмівмовленняМ.І.Жинкіна, увідповідності доякоїмеханізммовленнявключаєдвіосновних ланки:утворенняслівзізвуків йстворенняповідомленьзіслів. Словоємісцезв’язку двохланокмеханізмумовлення. Накірковомурівнідовільногокеруваннямовленнямутворюється фонд тихийелементів, із якіформуються слова (“>решітка фонем”). Надругійстадіївідборуелементівутворюється так кликана “>решітка морфем”. ЗатеорієюМ.І.Жинкіна, словастаютьповними лише под годинуопераціїстворенняповідомлень. Весьсенс роботимовно-руховогоаналізатораполягає у бовінможекожен разпродукуватиновікомбінаціїповнихслів, а чи незберігати їхнього упам’яті втакійкомбінації. як лишевизначена темаповідомлення,зменшується коло лексики. Правилавідборуконкретнихсліввизначаютьсяціллюданого конкретногоповідомлення.Всімовленнєвіпозначення та їхніперебудовиможутьздійснюватись лишематеріальнимискладовимизасобами, так як склад –основнавимовнаодиницямови.Саме тому тіголовне, із чогопочинаєтьсямовленнєвий процес йчимвінзакінчується,тобтомовно-руховий код (>відбірпотрібнихмовленнєвихрухів), й в цьому його велика роль на шляху від звуку до думи.

Дляоволодінняписемниммовленням, якзазначаютьА.Н.Корнєв,С.М.Ніколаєва,І.Н.Садовникова,Є.Ф.Соботович,маєсуттєвезначенняступіньсформованості всіхсторінмовлення.Порушеннязвуковимови,фонематичного талексико-граматичногорозвиткузнаходятьвідображення написьмі тачитанні.

У процес листи активновключаютьсяще око й рука, й тоді запитання провзаємодію слухового,зорового,мовно-рухового йруховогокомпонентів листинабуваєособливої ваги.Деякідослідникисхилялися доприпущення пронеобов’язковістьзоровоїучасті вписьмі,вважаючи, що листграмотноїлюдиниопирається наздатність слухового тамовно-руховогоуявленьбезпосередньовключатируховіуявлення,обходячизорову ланку. Алі тімбільшу роль виненвідіграватизір в самомуактіформуючогося листи, колище несформовані самруховіуявлення, а чи не лише їхнізв’язкизіслуховими тамовно-руховимиуявленнями.

>Початковийперіоднавчанняграмоті винен матір наметіформуванняскладноїєдності, щовключає у собіуявлення проакустичний,артикуляторний,оптичний йкінетичний образ слова.

якзазначавП.Ф.Лесгафт,кожнасвідома роботапотребуєсерйозногорозуміннязначенняпростору й години йвміннякеруватицимспіввідношенням закнижці, але всправі. Дляпроблемипорушенняписемногомовленняце запитаннямаєсуттєвезначення, бо в актахчитання й листи проходитивзаємнатрансформаціяпросторовоїпослідовностіграфічнихзнаків йчасовоїпослідовностізвуковихкомплексів.Часовий тапросторовийаспектисприйняття йвідтвореннямовлення неможуть бутирозрізненими.Загальназначимість якчасових, то йпросторовихвідношеньпредметів таявищобумовлена самим фактоміснуваннявсього живого вмежахпевноговідрізку години йпевногопростору.

>Вже напершихетапахрозвиткутваринного світуз’явилисьспеціальніоргани –аналізатори, щовідображуютьпевні ставлення вчасі йпросторі. На думкунауковців (>Б.Г.Ананьєв,Н.А.Бернштейн,А.Р.Лурія таін.)основніформирухомоїматерії законкретним способомвідображеннямозкулюдинивиділяютьрізнірівнірозрізнення, асаме:зорово-просторове,слуховепросторове,тактильнепросторове такінетичнепростороверозрізнення.

>Слуховий,зоровий йруховийаналізаторимаютьпарнубудову.Б.Г.Ананьєввказував, щоіснуєвідомабіологічна залежністьпарностірецепторів,аферентнихшляхів тамозковихкінцівциханалізаторів відпросторових умівіснуванняорганізму внавколишньомусередовищі.Симетрія вбудові тарозташуванніаналізаторних системмаєсуттєвебіологічнезначення вданихумовах. яквідомо,лівапівкуля головногомозкумає всвоємупідпорядкуванні праву половинутіла, а правагемісфера –ліву половинутіла.

>Теоретичневивченняпраць (>Б.Г.Ананьєв,Н.А.Бернштейн,А.Р.Лурія таін.)даєзмогупобачити, щорозрізненнялюдиноюпросторуформується наосновісприйняттявласноготіла.Такесприйняттяскладається ізпоєднанняпросторово-тактильноїчутливості,м’язево-суглобових таорганічнихвідчуттів. Цекомплекснесприйняттялюдиноювласноготіланазивається “>схемоютіла”.Процесформуваннясхемитіла удитинипов’язаний ізрозвиткомдиференціюючої роботи кору головногомозку.Сенсо-мотрона діяльністьспрямована навстановленнявідношеньміж рухом тавідповіднимизмінами врізнихсенсорних полях. У Першімісяці життядитинаграєзісвоїми ручками йніжками, як ізбудь-якимстороннім предметом.

“>Власнийпростіртіла”дитинавідчуває,напевне, лишебіляпорожнини рота.Цей “>простірвласноготіла”поступоворозширюється в міруформуваннядовільнихрухівдитини –спочатку рук,потімніг.Цілісна схематіласкладається неодразу.Встановлено, що Першірухидитинидвосторонні (>білатеральні).Односторонні (>несиметричні)рухиспостерігаютьсялише черезкількатижнів посленародження.Турней показавши, щопоки непочнефункціонуватипірамідний шлях,дитина,рухаючи рукою вмежах свогозорового поля, незвертає нанеїуваги. Алі як лишевідбуваєтьсяоб’єднання полязору й поля дії,поглядслідує за рукою, апотімїїнаправляє.Діяльністьпірамідноїзв’язкиможевиявитись лише послезавершеннямієлінізації, що проходитишвидше в коротких шляхах (до рук) йпізніше – вдовгих (доніг).ДослідженняТурнея показали, щомієлінізація проходити управшів вправійстороні надекількатижнівраніше, ніж влівій.

>Дослідженнябагатьохнауковців (>Б.Г.Ананьєв,Н.А.Бернштейн,А.Р.Лурія,Н.А.ТихМ.Є.Хватцев таін.)встановилиявищефункціональноїасиметрії взорово-просторовому та слуховогопросторовомурозрізненні,тобтоявищепровідного ока,визначальноговуха.Виникаюча входіонтогенетичногорозвиткуфункціональнаасиметрія вроботіаналізаторних систем, чи процеслатералізації,єпоказникомнормальноїдіяльностіобохпівкуль головногомозку, ознакою того, щовстановиласьдомінантна рольоднієї ізпівкуль. Причіткійлатералізаціївиявляєтьсяперевага ввикористанніоднієїсторони вроботіпарнихсенсомоторнихорганів –одноманітно: лишеправих чи лишелівихрецепторів.Перехресналатералізаціявиявляє собі увипадках, коли вдитини,наприклад, припровіднійдіяльностіправої рукипровіднимєліве око й т.п.Якщообстеження невиявляєпереваги вроботіпарнихсенсомоторнихорганів, то можна говорити прозатримку вформуванніпроцесулатералізації, що на свійчергувказує тих, що невстановиласьдомінантна рольоднієї із великихпівкуль головногомозку.Термін “>домінантнапівкуля”справедливий,головним чином, увідношеннімовленнєвоїфункції, це убільшості людей, котрієправшами,мовленнєвізони кору головногомозкурозташовані влівійпівкулі (алівшів – вправій). Увідношеннііншихпсихічнихфункційкраще говорити проспеціалізацію вузгодженійдіяльностіобохпівкуль головногомозку.

>Процес “>диференціаціївласноготіла”закінчується, в основному, до шести років.

>Аналізпроблемирозвитку йформуванняписемногомовлення уклінічній тапсихолого-педагогічнійлітературідаєзмогусформулюватинаступнівисновки.

>Писемнемовлення – одна з форміснуваннямови, котра болеепізня йвторинна за годиноювиникнення, послеусногомовлення, котразмінилаздатністьлюдини донагромадження,передачі йобробкиінформації, до абстрактногомислення. Упоняттяписемногомовлення вякостірівноправнихскладовихвходятьчитання й лист.

>Усне йписемнемовленнявідносяться дотимчасовихзв’язківдругоїсигнальноїсистеми, але йлишеписемнемовленняформується вумовахцілеспрямованогопедагогічноговпливу (>навчальна діяльність), авідповідно ймеханізмизакладаються вперіоднавчанняграмоті,вдосконалюються упроцесі нелишеподальшоїнавчальноїдіяльності, але й і под годинулогопедичної роботи.

Листвключає у собітакіоперації:аналіз звукового складу слова,перехід уграфеми, “>перекодування”зорових схем літер укінетичну системупослідовнихрухів, необходимих длязапису.Якщоціопераціїпорушені удитини, тонеобхідна організаціяцілеспрямованоїлогопедичної роботи.

>Зазначимо, щопочатковийперіоднавчанняграмотимає наметіформуванняскладноїєдності, щовключає у собіуявлення проакустичний,артикляторний,оптичний йкінетичний образ слова, томутруднощі приоволодіння листомможуть бутипопереджені задопомогоюлогопедичноговтручання.

Упроцесілогопедичноговпливуслідвраховувати й ті, щоголовнимзасобомпізнанняпросторовихознакміжоб’єктамидовкілляєактивневідчуття надотик йзоровесприймання, котрінеобхіднорозвивати паралельно ізрозвиткоммовлення.

>Головнимзасобомпізнанняпросторовихознак тавідношеньміж предметаминавколишнього світустаєактивнечуття руками разом ззором. Звиділеннямпровідної рукивідчуття рукамиздійснюється вумовах їхньогофункціональноїнерівності.

 

1.2 Характеристикапорушеньписемногомовлення умолодшихшколярів

>Порушеннямовлення удітейрізноманітні засвоїмипроявами.Однінедолікиторкаютьсялишевимови,іншістосуютьсяпроцесуутворення фонем йвиявляються над дефектахвимови, але й і вскладностях звуковогоаналізу.

>Вивчення рядупраць (>Б.Г.Ананьєв,К.П.Беккер,М.Зеєман,А.Н.Корнєв,А.Р.Лурія,Є.Ф.Соботович таін.) дало намзмогузрозуміти, щоіснуютьпорушення, котріохоплюють якфонетико-фонематичну, то йлексико-граматичнусистеми, щовиражається взагальномунедорозвиткумовлення. якпоказуєдослідженнямовленнєвийнедорозвитокмаєрізні прояви. У однихдітеймовлення в йогозагальноприйнятих формахвзагалівідсутнє, вінших воно тазнаходиться назародковомуетапі. Удеякихмовленнявиявляється болеесформованим принаявності вньомуознакзначноговідставання віднорми.

Увідповідності ізцимдослідники (>Б.Г.Ананьєв,М.Зеєман,А.Н.Корнєв,Є.Ф.Соботович,Р.Є.Левіна,В.І.Селіверстов таін.)аналізують йрізніступеніпорушень листи: відцілковитоїнездатностізасвоєнняграмоти довідносносформованогописемногомовлення, якувідрізняєтьсялишечастковоюнедостатністю.

Усюрізноманітністьступенівмовленнєвогонедорозвиткунауковці (>Б.Г.Ананьєв,Г.А.Каше,А.Р.Лурія,Р.Є.Левіна таін.)умовноподілили втричірівні:відсутністьзагальновживаногомовлення, зачаткизагальновживаногомовлення,розгорнутемовлення ізелементамифонетичного талексико-граматичногонедорозвитку. На їхні думку станвідносно болеесформованоголексико-граматичного йфонетичногорозвиткуєможливимвиділити вякостітретьогорівня. Удітей, щодосягли цогорівня,виявляються взначніймірізменшеними прояви,властивіважкимступінямнесформованостімовлення.

>Вельми широкийсловниковий запас,наявність правильнопобудованихречень,меншарізноманітністьфонетичнихдефектівроблятьуснемовленняцихдітей болееповноцінним, ніж напопередніхрівнях, щодаєможливістьзначноширшездійснюватиспілкування ізоточуючими. Такихдітей уже немаєпомітних, грубовираженихлексико-граматичних тафонетичнихтруднощів. Вонивиявляютьсялише болеетонкі ознакищенесформованогомовлення.

якзазначаютьвчені (>Б.Г.Ананьєв,Л.І.Бєлякова,Л.С.Волкова,Р.І.Лалаєва,А.Р.Лурія, таін) наданомурівнідіти ужеволодіютьрозгорнутимрозповідниммовленням.Вонивміютьпослідовнопередатизмістрозповіді,користуючись при цьомунеобхіднимимовнимизворотами. Однак вціломутакемовленняще не можнавизнатиповністюсформованим. Процесвідчатьдоволічастіприклади неточногозастосуванняслів (“поклала суп”замість “налила суп”, “>довгий графин”замість “>високий графин” й т.п.),аграматичнапобудовабагатьох фраз:упущеннядієслів,невірнеузгодження вроді,числі (“мухикусав”, “>закила голову”, “посадиликлітку”).

Навідміну відпопередніхетапівнедорозвиткумовлення,діти, щодосяглирівня “>розгорнутогомовлення”,володіють порівняно болеерозчленованимсприйняттям звукового складу слова йздатністюсприймати йвідтворювати виряджайскладів, щоутворюють слова таречення.Змішування фонемнабуває более локального характеру.Воновідбувається лише вмежахпевнихзвуковихвідношеньміжспорідненимигрупами. Наданомурівнівиявляютьсяцілкомдоступними нелишепропедевтичніуснівправи, щоготують дозасвоєнняграмоти, але й іповнийзвуко-буквеннийаналіз, так якдітиданогорівняволодіютьрозгорнутим листом.

На думкуБ.Г.Ананьєва,В.В.Ковалева,А.Р.Лурії,Л.Ф.Спірової таіншихдослідниківосновнітруднощі вперебігуцієїдіяльностіпов’язані ізщеневизначенимзміщенням фонем. якзазначалось,діти, котрідосяглитретьогорівнярозвиткумовлення,виявляютьсяздібними дозасвоєнняграмоти йнерідковолодіютьдоволірозгорнутим листом. Однакце листзначновідхиляється віднорми.

>Зупинимось самиххарактернихпомилках листидітейданогорівнярозвиткумовлення:заміна літер.Дослідники (>А.Р.Лурія,Л.Г.Парамонова,С.С.Ляпідевський,Є.Ф.Соботович таін.)стверджують, що урозгорнутомуписьмі натретьомурівнірозвиткумовленняпомилкизамін нелише незникають, але й іскладаютьосновну його характеристику. Недивлячись навелику їхньогокількість йрізноманітність, можнавиділитисеред нихзакономірноповторюванігрупипомилок. Цепомилки,пов’язані ізнедостатнімрозрізненнямзвуків, що належати дооднієїгрупи чи до груп, щорізняться тонкимиакустико-артикуляторними ознаками.

До них належати,наприклад, ознакидзвінкості.Такі звуки, як “>п-б”, “>т-д”, “>к-г”, “>ф-в”, “>ш-ж”,відрізняються чи ознакоюдзвінкості чи ознакоюглухості.Вимовакожноїтакої парізвуківздійснюється приоднаковомуположенніорганівзвуковимови йподібні замісцемутворення.Різнимєлишенаявність одних (>дзвінких) йвідсутність вінших (глухих) голосовогоакомпанементу. Уцікавлячому насзв’язкузначеннямає не скількиблизькістьартикуляціїцихзвуків, стільки фактблизькостізвучання.Розрізнення їхні, як фонем,єрозрізненняакустичне,розрізненнядзвінкості. Звуки “п”, “т”, “до”, “ф”, “з”, “>ш”фонемиглухі; звуки “б”, “буд”, “ж”, “із”, “р”, “в” –дзвінкі.

>Особливочітко, якзазначаєЛ.Ф.Спірова, вписьмідітейданогорівнявідмічаєтьсясвоєрідневідображеннятруднощів врозрізненнізгаданих парзвуків.Відсутністьодноманітностіпроявівсвідчить про ті, щоділо невичерпуєтьсяпрямимбезпосереднімвідображеннямдефектіввимови написьмі. Вочевидь,подібніпомилкиє результатомнедостатньоговиділенняознак,характерних длядзвінких навідміну від глухих. Тутпримітнимє ті, що далеко ще не у всіхдітей, щороблять написьміпомилки назміщеннядзвінких й глухих,відмічавсявідповідний дефектусногомовлення в останній моментдослідження.

>Особливоїуваги, нарівнідослідників (>Є.М.Гопіченко,Є.Ф.Соботович,Є.І.Тіхєєва таін.),заслуговуютьпомилки, щовідображаютьзмішуваннясвистячихзвуків ізшиплячими.

>Вживання “>ш”замість “з” вслові сумка (>шумка) й “з”замість “>ш” вслові пушинка (>пусинка)однією йтією ждитиноюпов’язане,вочевидь, ізакустичноюблизькістюцихзвуків, Якаутруднює їхньогодиференціацію. А,щобдитиназасвоїла фонему з яквідокремленеціле,відмінне відподібнихзвуків (вданомувипадку відфонеми “>ш”),необхідно,щоб воннавчиласьспіввідноситиспільні йвідміннівластивостізвуків “>ш” й “з”.Тільки зацієїумовидитиназможе правильнозастосовувативідповіднібукви написьмі.Міжіншимдіти наданомурівніщенедостатньочіткорозрізняютьцібуквиміж собою.

>Вчені (>Л.С.Волкова,Р.І.Лалаєва,Є.М.Мастюкова таін.)вважають, що до числазамінсвистячих ташиплячихвідносятьсятакож йвзаємозаміни “>ж-з”, “>ч-ц”, “>щ-ц”.

>Стосовнозамін “>ж-з”, тоавтори (>Б.Г.Ананьєв,Н.С.Винокур,А.Н.Корнєв,М.Є.Хватцев таін.)підкреслюютьтакож й болеескладнізв’язки, котрізалежать відподвійноїналежності їхнього дорізнихзвукових груп. Зоднієїсторони смердотірозрізняються яксвистячі йшиплячі, а ізіншої – якглухі йдзвінкі.

>Аналізлогопедичноїлітератури показавши, щозвуковівідносини всистемімовленнярізноманітні й часто вже необмежуютьсявідношеннями заякоюсьоднієюознакою.Даний звукможевиявлятизв’язок заоднієюознакою ізяким-небудь одним звуком й заіншоюознакою ізіншим. Так,наприклад, звук “з”можеспіввідноситисьзі звуком “>ш” яксвистячий й тієї ж звук “з”співвідноситисьзі звуком “із” за ознакоюдзвінкості йглухості. Ті ж можнасказати й про звук “ж” повідношенню до “із” й “>ш”, про звук “із” – повідношенню до “з” й “ж” й врядііншихвипадків, коли звукволодіє двоякимизв’язками увідповідності доакустичного ознакою,якийвідрізняє його від того чиіншого парного звуку.

Рівеньоволодіннярізними ознакамивідображується написьмі.Дітизмішують написьмівідповіднібукви. Так було впомилках типу “>смурки”замість “піжмурки” “з”замінює не лишевідповіднийшиплячий “>ш”, але й ідзвінкийшиплячий “ж”.

>Заміщенняшиплячихафрикатівсвистячими (>ц-ч,ц-щ),вочевидь,виникає, на думкуЛ.С.Волкової,Р.І.Лалаєвої,Р.Є.Левіної таін., за умів,аналогічних усімзамінамшиплячихсвистячими.

Характерно на письмідітей на цьомурівнінеправильнезастосування літер “р” й “л”, щовиражається в їхнівзаємозаміні.Наприклад:улок – урок,стур – стілець.

>Розглядпомилокпризводить нас довисновку, що ставленняміж дефектамивимови звуку йпомилкамизастосуваннявідповідноїбукви носитискладний характер. Навряд чидоречнопомилку внаписаннібукви, при ужесформованійвірнійвимові,вважати результатомбезпосередньоговпливувимови на лист.

>Особливопереконливими в цьомувідношеннівзаємозаміни літер “м” й “зв”,наприклад, “>ниска”замість “миска”, “>резимка”замість “гумка”.

якзазначаютьдослідники (>Р.І.Лалаєва,Р.Є.Левіна,Є.М.Мастюкова таін.) звуки “м” й “зв”доситьрідкопідпадають подвикривлення навимові. Алі усе ж таки удітей ізтретімрівнемнедорозвиткумовленнязустрічаютьсяпомилкизастосуваннявідповідних літер.Значнаподібністьзвучання двохносовихзвуків м й звутруднює їхньогодиференціацію на слух, що на свійчергуперешкоджаєформуваннюкожної ізцих фонем яксамостійнихутворень.Цим йпояснюєтьсявзаємозаміна літер “м” й “зв” написьмі.

>Середпомилок, щодопускаютьдіти,особливусвоєрідністьмаютьвипадкиневірногонаписанняголосних.Найбільшцікавимиєпомилкизастосуванняйотованихголосних.

Уписьмідітей ізтретімрівнемнедорозвиткумовленнязвертаютьувагу тихвипадкипомилковоговикористанняголосних “я”, “>ю”, “>є”, “>ї”, коли смердотіпозначають собоюм’якістьпопередньогоприголосного.

яквідомо,м’які йтвердіфонеми призначнійподібностіміж собою у тій годинувідрізняютьсяакустично.Помилкизастосуванняголосних частоє результатомнедостатньогорозрізненням’яких йтвердих фонем.

>Причиноює ті, щодітямважкоскористатись правиломнаписанням’якого знаку дляпозначенням’якогоприголосного, так якчіткерозрізненням’яких йтвердихприголоснихїм невдається.Помилкизастосуванням’якого знакуспостерігаються й ушколярів ізнормальниммовленням при поганомузасвоєннівідповідногоорфографічного правила.

>Багаточисельніпомилки цого очах вдітей ізнедорозвиткоммовлення – результатнедостатньогорозрізненнятвердих йм’яких фонем.

>Характеризуючинаявні натретьомурівніпомилкизаміндослідники (>М.Зеєман,А.Н.Корнєв,Р.І.Лалаєва,Р.Є.Левіна таін.)такожзупиняються наще одномупрояві,якийвідображаєскладнізв’язкиміж фонемами.Заміни цого типунайчастіше іпризводять до особливо тяжкихспотвореньслів написьмі.Вище мивідмічали, що одна і та ж фонемаможе бутипротиставленаіншимфонемам зарізними ознаками.Внаслідок цогонерідкоспостерігаютьсяпомилки написьмі, котрі напершийпоглядздаютьсянеочікуваними, такими, що непіддаютьсяпоясненню із точкизоруфонетичнихзакономірностей.

>Доситьвелике поширення наданомурівнімаютьтакож перестановкискладів та літер, пропуски таіншіпорушенняструктури слова.

>Доволірозповсюджені на цьомурівнінедорозвиткумовленняпомилки. щовиявляються взлитті двох чидекількохслів: “>япив” – “я пивши”, “>сінеден” – “>цілий день”.

Унаведенихпомилкахпроявляютьсятруднощі врозчленуванніречень на свої слова. Великаскупченістькількостіподібнихпомилок впоєднанні іззамінами йіншимиспотвореннями звукового складусліввирізняєдитину, щостраждаємовленнєвимнедорозвитком.Написане “>сінеден”замість “>цілий день”євиразним прикладом, щопідтверджуєобумовленістьвідхилень написьмінедорозвиткомзвуковоїсторонимовлення.

>Ще болеевиразним в цьомуєвипадкироздільногонаписанняелементів слова.

>Якщо вдитини, що нормально говорити,такіпомилкиносятьпоодинокий характер, то нашомувипадку смердотізустрічаютьсязначночастіше й доти жпоєднуються ізіншиминедолікамимовлення, щоще разпідтверджуєзв’язокміжпорушенням листи йнедорозвиткомфонематичноїсторонимовлення.

>Інодіпомилкизлитного йроздільногонаписання впоєднанні ізіншиминабувають характеругрубихвикривлень,наприклад: “>саладос” – “залодкою”, “>сінеден” – “>цілий день”.

>Дослідники (>Л.С.Волкова,Р.Є.Левіна,С.С.Ляпідевський таін.)стверджують, щодіти, котрідопускаютьнаведеніпомилки,щенедостатньовиділяють слово, яксамостійнучастину, ізмовленнєвого потоку.Випадкиокремогонаписанняслужбовихчастинмови, щозустрічаються, ізнедостатнімусвідомленням їхньогозначення малодопомагають.Саме черезнедостатнєусвідомленнясамостійнихзначеньслужбовихчастинмовивиникаютьневдаліспробивиділяти їхнівсередині слова лише зазовнішньоюподібністюзвучання.Звідсивиникаютьнаписання,подібні “і дмухати”, котріможливі лише принедостатньомуоволодіннізначеннямислів, щоскладаютьслужбовікатегорії.

>Наявні пропускиприйменників вусномумовленнідітейвиявляютьсямалопомітними вмовленнєвомупотоці, але й написьміцяпомилкавираженачіткіше.Прийменник разом ізслідуючим йогоіменником всвідомостідітействорюєнероздільнеціле, яку дляпозначенняконкретноїситуації: всаді, влісі, настолі таінше.Узагальненесамостійнелексичнезначенняприйменників в, на таіншихще неповністюсформувались удітей наданомурівні.

Томуцілкомправомірнорозглядатинаведеніпомилки як проявиаграматизму написьмі. Допроявіваграматизму написьміслідтакожвіднестипомилкивідмінковихузгоджень, атакожузгоджень вроді,числі й т.д.

>Помилкивідмінковихзакінченьвиражаються вневірномукористуванніморфологічнимизмінами врізнихвипадках. Так було віменникахдітипутаютьвідмінковізакінчення: “>збирають капуста” – “>збирають капусту”, “>визволяйтоваришу” – “>визволяйтовариша”, “наполяніростуть двабілихгрибів” – “наполяніростуть двабілихгриби”.

>Помилкизастосування числаіменниківтакожєдоволіхарактерними.Замістьоднини написьмі частозустрічаєтьсязастосуваннямножини йнавпаки.Узгодженняприкметників ізіменникамитакожявляєвеликускладність.Спостерігаютьсяпомилки тороді, товідмінку, точасі.

>Такожхарактерніпомилкиузгодження вроді йчислі: “ввазі було б квіти”, “>яблуніцвіте”, “>збирають капуста”.

>Засвоєнняграматичноїформи неможеперебігатиповноцінно принедостатньомуоволодіннізвуковим складомслів, до тогочислі їхнізакінчень йіншихфонетичних (>морфологічних)засобіввираженняграматичнихзначень. Наційстадіїаграматизм вусномумовленні уже малопомітний.

Написьмі жстаютьпомітними усіпомилкикористуванняграматичними формами.

>Вивчення рядуробітдозволяєпобачити, що вписьмових роботівдітей наданомурівні частозустрічаютьсяпомилкивідмінковихзакінчень.Аналогічнеявищевідбувається й ізсуфіксами: “>гусинь” – “>гусінь”, “>сонучко” – “>сонечко”, “>тумбичка” – “тумбочка”.Розповсюдженістьцихпомилок удітей ізнедорозвиткоммовленнязначнобільша, ніж удітей ізнормальниммовленням.

>Логопеди (>Л.С.Волкова,М.Зеєман,А.Н.Корнєв,Р.Є.Левіна,Л.Ф.Спірова таін.)зазначають, щоневірно було б бдумати, щодіти ізнормальниммовленнямроблять менше такихпомилок лише черезкращевміннякористуватисяорфографічними правилами, щостосуютьсяправописуненаголошеногоголосного всуфіксах йзакінченнях. Це негаразд.Грамотненаписання,вочевидь,визначається нелишезнанням правила.Воноготуєтьсящезадовго до йогопроходженнядосвідомусногоспілкування йузагальнення, щовиникають в цьомудосвіді. Упрактиціусногоспілкуваннядитина багато разчує й самавикористовує тих жформи внаголошеномускладі. Цедаєйомуможливість провестипевнімовленнєвіузагальнення, щостосуються звукового складузакінчень, котрівідповідаютьпевнимграматичнимзначенням.

>По-іншому удітей ізнедорозвинениммовленням.Їхдосвідмовленнєвогоспілкуваннянадтобідний, арозрізненнябагатьох фонем (у томучисліголосних)ще понадутруднюєутворення тихийузагальнень, котріготуютьдитину до грамотного листи.Діти ізнедорозвиткоммовленняпотребуютьспеціальноорганізованих зайняти, котрізнайомили б їхнього іззвуковим таморфологічним складом слова йготували їхнього дозасвоєнняорфографічноїнавички.

Там, демовленнєва практика обмежена й надсобі умів дляспостережень,наприклад, надненаголошеними “>є” та “й”, там вперіодшкільногонавчаннянеодмінновиникаютьтруднощі взасвоєнніорфографічноїнавички правиланаписаннявідповіднихвідмінкових форм.

А,щобуспішнопротікалозасвоєнняорфографічного правила, якустосуєтьсязакінчень,необхідно,щоб удітей до моменту початкушкільногонавчаннянакопичивсядостатніймовленнєвийдосвід,якийвпливає на процесуспішногозасвоєння грамотного листи.

>Р.Є.Левіназазначає, що внорміучні І й ІІкласівще непроходятьцихорфографічних правил, але й тім не менше смердоті порівнянорідкодопускаютьподібніпомилки.Можнадопустити, щоцевідбувається зарахунокорієнтуваннядітей увідношенняхміжзакінченнямислів, якурозвинулось вони набезпосередньомудосвідіусногоспілкування.

>Наведеніміркуваннявідносяться й доненаголошенихголосних всуфіксах.Аналогічнеявищевідбувається й ізправописомдеяких формголосних.Такі ж справзі всімавипадкамиправописуненаголошенихголосних.Письмові роботидітей ізнедорозвиткоммовленнямайорять такимипомилками, як “>овучі”, “>апустели”, “>серай”, “>бигти”. А,щоб правильнозрозуміти причинувеликоїкількостіпомилок наненаголошеніголосні удітей,необхідноповернутися доприведенихвищефактів, щосвідчать пронедорозвитоклексичного запасуцихдітей.

>Нагадаємо, щобідність тастатичністьсловникового запасувиявляється втруднощах припідборіспорідненихслів.Згаданітруднощі необмежувалисьсфероюусногомовлення, смердоті наклалисвійвідбиток й назасвоєння законів листи. яквідомо,засвоєння правилправописуненаголошенихголоснихпередбачаєумінняучнівпідбирати слова дляперевірки.

Уумовахзвичайного темпунавчання йзвичайної методикице заподіянняєнепідсильним длядітей ізнедорозвиткоммовлення.

Удеякихвипадкахпідбирається слово, непов’язане засемантикою із тім, якуперевіряється,невірнопідбираються слова й черезфонетичнізаміни.Зустрічаєтьсябеззмістовнийпідбірслів дляперевірки.Спостерігаються йтакіприклади, колидітипишутьвірновсуперечневірнопідібраному слову.

Таким чиномвчені (>Г.А.Каше,Р.С.Краєвський,Є.Ф.Соботович таін.)бачатьнепідготовленістьмовленнєвогорозвитку дозастосуванняданого правила. Бозасвоєнняправописуненаголошенихголоснихстановитьвиключнускладність длядітей ізнедорозвиткоммовлення.Щобпідібратиспільнокореневе слово, вякомунаголоспадав бі насумнівнуголосну,потрібноволодітидостатнім запасомслів,розуміння які виннедосягтипевногорівняузагальнення.Дитина виннаволодітипевноюнавичкоюпомічатисхожістьзначеньспільнокореневихслів.

Усіцестаєможливим принаявностібільш-меншстійкогоуявлення прозвуковий склад слова, ізякимдитинаможеманіпулювати.Цілкомзрозуміло, щодіти, котріпишуть “зховає”замість “>сховає”, “настолі”замість “настолі”, ”>сінедень”замість “>цілий день” й т.п.маєдуженечіткеуявлення прозвуковий складслів й їхніподіл наскладовічастини.

>Такідіти непідготовлені додоволіскладноїмовленнєвоїдіяльності,якоюєпідбірспільнокореневихслів.

Некращомустановищізнаходитьсязасвоєнняправописудзвінких й глухихприголосних. Процесвідчатьнаступніпомилки: “>ріпку”

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація