Реферати українською » Педагогика » Екологічне виховання при формуванні сучасности знань про проблему пестицидів в Україні


Реферат Екологічне виховання при формуванні сучасности знань про проблему пестицидів в Україні

Страница 1 из 4 | Следующая страница

>Зміст

>екологічнийосвіта культура пестицид

>Вступ

1. Станпроблемиекологічноїосвіти тавиховання

1.1Аналіз станупроблемиекологічноїосвіти тавиховання в Україні й за кордоном

1.2АналіззмістуКонцепціїзагальноїсередньоїосвіти в Україні таїїекологічноїскладової

2.Екологічневиховання упроцесінавчальної та позанавчальноїдіяльності

2.1Типиекологічної культури

2.2Аналізосновних зрозуміти “>екологічнаосвіта”, “>екологічневиховання”, “>екологічнавихованість”

2.3 Метаекологічноїосвіти йвиховання

2.4Компонентиекологічної культури

2.5Здоровийспосіб життя як один ізнайважливішихкритеріївефективностіекологічноговиховання

2.6Форми тазасобиекологічноговиховання

2.7Екологічневиховання упроцесішкільноїдіяльності

2.8Позашкільнаекологічнаосвіта тавиховання

>3.Розробкаметодичнихматеріалів длявпровадження унавчальний процесзнзвідомостей пропестициди

3.1Актуальністьпроблемипестицидів

3.2Аналізшкільнихпідручників ізхімії для 10-11класівзагальноосвітніхнавчальнихзакладівщодовисвітленняпроблемипестицидів тастійкихорганічнихзабруднювачів (>СОЗ)

3.3Методичнарозробкаконференції із проблемхімічної безпеки «>Пестициди: школа чикористь?»

>Висновки

Списоквикористанихджерел

>Додаток


Уступ

 

>Актуальність. Напопередніхетапахрозвиткулюдства, колиінтенсивність негативноговпливу на природу неперевищувалаїїможливостей до самевідтворення,екологічніпроблеми неставали передлюдством із такоюгостротою.

Досередини ХХ ст.небезпеканезворотнихзабруднень йзміннавколишньогосередовища сталаоднією ізглобальних проблемлюдства.Збільшенняантропогенної дії на природу обумовленеперш назначнимзростанням із початкуминулогостоліття населення землі, атакожще болеешвидкимзбільшеннямдобування тапереробкиприроднихресурсів.Світовіенергетичніпотужності йобсягпромисловоїпродукціїподвоюютьсякожні 12 й 15 років.Прогнозипоказують, щоіндустріальненавантаження нанавколишнєсередовище уже впершійполовині ХХІстоліттязросте в 2,5-3,0 рази.Щорічно зземнихнадрдобувається понад 100 млрд. ткориснихкопалин,виплавляється 800 млн. тметалів,виробляється 60 млн. тсинтетичнихматеріалів, на поля вноситися 500 млн. тдобрив й понад 2 млн. тпестицидів. Насьогоднівикористовується 13%річковихстоків, уводойми світувикидається 700 млрд. м3промислових тапобутовихстічних вод.Розвитоксвітовоїіндустріїсупроводжуєтьсязначноюкількістювідходів, які уже теперприпадає 20т/рік на шкірногомешканця землі.Відомо, щоменш 10%сировини, щодобувається,перетворюється вготовупродукцію;решта –відходи, щозабруднюютьприроднесередовище. У Українікількістьвідходів однієїмешканця всередньомустановить 100кг/рік.

>Сучасна людинасуспільстваспоживаннярозширює йзбільшуєпредметипостійногокористування,зокремавиробництвалікарськихпрепаратів,косметичнихзасобів,добрив,фарб,харчових добавок,палива й т.д. Урезультатіінтенсифікаціїтехнологічнихпроцесів, їхнінедосконалостізростаєзабрудненнянавколишньогосередовища,різкозбільшується “>хімічне”навантаження набіосферу.

Узв’язкузізростаннямнегативнихзмін внавколишньомусередовищі уже із 70-80 рр.минулогостоліття в світіприйнятовеликукількістьміжнародних йрегіональнихконвенцій,угод,програм,проектів ізрізнихважливихпитаньохорониприроди тахімічної безпекизокрема. Зацими документамисвітова спільнотазобов’язуєтьсяздійснювати комплексприродничо-наукових,технічно-промислових,економічних,соціальних йадміністративно-правовихзаходів ізраціональноговикористання йвідновленняживої йнеживоїприроди, захистприроди йлюдини відвпливу всіххімічнихсполук, що незустрічаються вприроді –ксенобіотиків (>промисловихзабруднень,добрив,пестицидів,препаратівпобутовоїхімії,лікарськихзасобів й т.п.), котріможутьпорушуватирівновагуприроднихпроцесів вбіосфері йвикликати зазагибельживихорганізмів.

>Технократична парадигмамислення, що бувхарактерною двадцятого ст.,вбачалавихід ізцієїситуації уконтролі запромисловимитехнологіями,прийняттіприродоохоронних законів,створенніекологічночистихпідприємств таіншихкорективахтехнічногопрогресу. Зцихпозиційекологічнаосвіта тавихованнярозглядалися якзасоби, задопомогою якітребаготуватипідростаючепокоління дорозв’язанняекологічнихпитань.

Нема зачисленнінауковідослідження,широкевпровадженняекологічноїосвіти тавиховання в практикудитячихдошкільнихзакладів, школи тавузів,гостротаекологічноїситуації не лише незнижується, а іпостійнозростає.Критичнеусвідомлення цогодосвідупризвело довисновку, щочинникиекологічноїкризислідшукати,насамперед, у сферісвітоглядулюдини,їїрозуміння свогомісця на землі. Наційпідставівисунута йобґрунтованаідея, щовирішенняекологічних проблемможливе лише наосновіпринциповоїзмінипануючоїтехнократичної йантропоцентричноїпарадигмиекологічної культури наприродоцентричну. У наш годинунауковцінамагаютьсявирішитисуперечність, щовиникаєміжрівнемекологічноїграмотності,екологічноївихованостіпідростаючогопокоління із одного боці, тасучасноюнеобхідністюбачення нимивзаємовідносинміжприродою йлюдиною,вміннямиоцінювати йпрогнозуватинаслідкивтручаннялюдини внавколишнєприроднесередовище тавміннямиздійснюватинеобхідні дії ізоздоровленняприроди тасамоїлюдини – із іншого боці.

>Саме уформуванніекологічної культуриособистостіприродоцентричного типусьогоднівбачаєтьсяможливістьподоланняекологічноїкризи,вирішенняекологічних проблем.Цейпідхідвизнаний якнайбільшпродуктивний таактуальний. Однак до цого годинивінще незнайшов свогоналежногомісця внауково-педагогічнихдослідженнях тапрактиціосвіти [27].

>Досвідзасвідчує, щоформуванняекологічної культуриможевідбуватисястихійно,внаслідок критичногоосмисленнялюдиноюнаслідківсвоєївласноїдіяльності тадіяльностіінших людейприроді.Інший шляхпов’язаний ізосвітою, колиекологічна культураособистостіформується наосновіпевнихекологічних знань,сукупності норм,зразківповедінки тадіяльностіщодоприроднихоб’єктів.Цей шляхє болееефективним.

>Актуальністьобраної тимизумовлена:недосконалістю Сучасноїсистемиекологічноговиховання як зазмістом, то й заформою танеобхідністюїїреорганізації наосновітеоретично-педагогічногоосмисленняпроблеми;потребоюформуванняекологічновихованоїособистості наосновіїївключеності у “світлоприроди”,суб’єктного характерусприйняттяприроднихоб’єктів йспрямування донепрагматичноївзаємодіїзісвітомприроди.

>Об’єктдослідження: процесекологічноговиховання унавчальній та позанавчальнійдіяльності.

Предметдослідження:екологічневиховання приформуваннісучасних знань про проблемупестицидів в Україні.

>Завданнядослідження:

1.Обґрунтуватитеоретичні таметодичні засадиекологічноговиховання унавчальній та позанавчальнійдіяльності.

2.Уточнитизмістбазових зрозумітиекологічноїосвіти: “>екологічневиховання”, “>екологічнавихованість”.

3.Розробитиметодичніматеріали увиглядіконференції длявпровадження унавчальний процесЗНЗ та вищих навчальних закладівсучаснихданих пропестициди,непридатні тазастаріліпестициди,пестициди –стійкіорганічнізабруднювачі.

>Практичнезначенняотриманихрезультатів:методичнарозробка,виконана урезультатінауковогодослідження,може бутивпроваджена унавчально-виховний процесзагальноосвітніх тавищихзакладівосвіти.

 


1. Станпроблемиекологічноїосвіти тавиховання

1.1Аналіз станупроблемиекологічноїосвіти тавиховання в Україні й за кордоном

 

>Вивченнялітературнихджерелвиявило, що в ролі тамісцеприроди впроцесівихованняпідростаючихпоколіньвказувалитакі педагогиминулого, якЯ.А.Коменський,Ж.Ж.Руссо,Г.Песталоцці,Ф.Гумбольд.Середвітчизнянихпросвітителіввплив знань про природу наформуванняморальнихякостейособистості таставленняїї додовкілля,відзначалиВ.Г.Бєлінський,О.І.Герцен,М.О.Добролюбов,Д.І.Писарєв,М.Г.Чернишевський,К.Д.Ушинський. Однак,протягомдовгого години проблемавивченняприроди йставлення донеїшкоряріврозглядаласяздебільш як предмет методикиприродничихдисциплін.МетодистиО.Я.Герд,Д.С.Михайлов,А.Г.Ободовський,А.П.Павлов,Б.С.Райков,К.К.Сент-Ілерпов’язувалиекологічнуосвітупереважно зздобуттямучнями знань ізбіології тагеографії.

>Власноекологічневиховання, якуранішеназивалосяприродоохоронноюосвітою,має своївитоки із 60-х років ХХстоліття.Вагомийвнесок утеорію й практикуекологічноїосвіти івихованнязробив В.О.Сухомлинський,педагогічні ідеїякоголише теперпочинаютьусвідомлюватисясучасниками. Нимсформульованіпринципипедагогічногокерівництваемоційним йраціональнимсприйняттямприроди. В.О.Сухомлинськийнадзвичайно любити природу, тому вчисленнихсвоїхпрацяхпропагуваввивченняприроди.Він писавши: ">Постійнеспілкування ізприродою йвзаємодія із неюстаєістотноюстороноювиховногопроцесу". Уцілому великий педагогобґрунтував рольприроди внавчальнійроботі такимнапрямках:

1.Активна діяльністьучнів, доляфізичних йдуховних силдитини впізнанніприроди. "Світприродистаєневичерпнимджерелом знаньзавдяки бознаннянадходять удитячу душускладним шляхом: через руки, черезпрацю, черезвзаємовідносини ізіншими людьми, черезпочуття йпереживання, котрізабарвлюють діяльність".

2.Спілкування ізприродою врозвиткурозумовихздібностей,допитливості,життєлюбності.Він писавши: "минамагаємосяякнайбільше запровадитидітей у світло роботисередприроди,саме там, де й вявищахприроди, й влюдській роботибезліч проблем,питань,таємниць".

3.Використанняметодіввикладання йнавчанняучнів. 3 цого приводу В.О.Сухомлинський писавши: "Такзванепроблемневикладання йвивченняматеріалупочинається вактивнійвзаємодії ізприродою.Якщо хочу,щобмисленнядітей було бособливим,інтенсивним,щоб вонивиникало багатозапитань (ачим понадвідкриваєтьсянезрозумілого под годинуосягненнязрозумілого, тімдопитливішоюстає людина), миідемо іздітьми наділянку, до садка, утеплицю йзасукуємо рукави".

>Статті про природу, проекологічневихованняучнівськоїмолоді, котрі писавши свого години В.О.Сухомлинський,маютьвеликезначення йсьогодні.Йогодумкою про природу якджерелонавчання йвихованняучнівпройнятімайже усімонографічні роботи.Наприклад, укнизі ">Серце від даюдітям"єрозділи "Школарадості" й ">Рокидитинства". Уостанній із них великий педагогзвертаєувагувихователів й учителів навивченняприродирідного краю. Зцієюметоювінходивзісвоїмивихованцями у полі,ліс, сад, наоколиці свого села. Тутвінзнайомивдітей ізкраєвидамирідноїмісцевості, водамисуходолу (озера, ставки,ріки), садами, полями йлісами.

Вісь яквінописує походи ізучнями: "Мийшли в степ,сідали навершині кургану,дивилися наширокі поля,засіяніпшеницею,милувалисяквітучими садами істрункими тополями,синім небом йспівомжайворонка. " Іще: ">Любов до Батьківщинипочинається ззахопленнякрасою того, щобачить собі задитина,чим вонамилується, в що внесокчасткусвоєїдуші".

>Уривок із книжки ">Павлиськасередня школа" подназвою ">Вихованнядбайливогоставлення доприроднихбагатств"показує, яквиховувати вучнівлюбов доприроди, доїїбагатств. В.О.Сухомлинськийзавждинаголошував, щотурбота проприроднібагатства –це йтурбота проздоров’ялюдини.

>Вінсистематизуваввивченнякрасинавколишнього світу,природирідного краю й Батьківщини вцілому в Маріїнський комплекспочуттяобов’язку йвідповідальності занеї.Він писавши: "Природаєджерело добра,її красавпливає на духовний світлолюдини лише тоді, колиюнесерцеоблагороджуєтьсявищоюлюдськоюкрасою – добром, прав дою,людяністю,співчутливістю,непримиренністю до зла". [11]

В.О.Сухомлинськийзакликав не дуже допізнаннядитини йприроди, а ісформулюваваналітичнупрограмуставлення доприроди,їїпричиноутворення,проникнення доприроднихявищ йсуспільнихвідносинщодоприроди землі. На його роботипосилаються педагоги, котрізаймаютьсярозробкою проблемекологічноїосвіти тавиховання.

>Процес,історіястановлення йрозвиткуекологічноїосвіти йвиховання в Україні були предметомнауковогодослідження О.В.Плахотнік, С.В.Шмалєй,І.М.Костицької [9].

>Посиленняуваги до проблемохорониприроди у 70-хрокахминулогостоліттяпризвело доактивноїпропагандиекологічних знань, котравідбувалася вконтекстіпоняття “комплексна, глобальнаекологія”, щонайбільш адекватнорозкривалосутністьвзаємодіїлюдини ізприродою.Природоохороннаосвіта за своїмзмістом, формами й методамизмінилася на болееглибоку йфундаментальнуекологічнуосвіту. Алі напрактиціекологічнаосвіта всещерозглядалася, яккомплексневикладаннябіологічних,георафічних тавласноекологічнихдисциплін.

>Протягом 70-80-х роківминулогостоліттявиконано низкуметодичнихдосліджень,спрямованих напосиленняефективностісамеекологічноїосвіти.Крімробіт,пов’язаних ізрозвиткомекологічного компонента взмістітрадіційнихнавчальнихдисциплін, було б проведенодослідження,присвяченірозробцізагальноїтеоріїрозвитку позитивногоставленняособистості доприроди (>І.Д.Звєрєв,І.Т.Суравєгіна,А.Н.Захлєбний), щосприялорозробцітеоріїшкільноїекологічноїосвіти й переходуїї наякісноновийрівень.Булосформульовано танауковообгрунтованоосновніпринципишкільноїекологічноїосвіти,її заподіяння, щосклалонову основу для розробкизмісту,засобів та форморганізаціїпедагогічногопроцесу векологічнійосвіті тавихованні.

Удругійполовині 90-х років ХХ ст.увагавченихзосередилася напошуку нових парадигм векологічнійосвіті тавихованні. Усоціально-філософськихдослідженнях,присвяченихвивченнючинниківекологічноїкризи, було бобгрунтованонеобхідністьформування учленівсуспільстваякісноіншоїекологічної культури длявирішенняекологічних проблем (>С.В.Гірусов,М.С.Каган,Е.С.Маркарян,Н.С.Назарова,І.П.Сафронов й т.д.).Поняття “>екологічна культура”набуло широкого поширення. Алі насьогоднішній день воно таще ненабулобудь-якогозагальновизнаноговизначення. як правило,терміном “>екологічна культура”авторипозначаютьособливостіставленнялюдини доприроди.Протеісторіявзаєминміжсуспільством танавколишнімсередовищемсвідчить, щоставленнясуспільства доприроди й, якнаслідок характерприродокористування, незавжди носилиусталений характер. Це далопідставуфілософам, культурологіввиділитирізнітипи єдиної всвоїйсутностіекологічної культури, взалежності від тогоякомухарактеріставленнялюдини доприроди вонабазується (>Ш.А.Гумеров,С.Д.Дєрябо,П.Козловський,В.С.Крисаченко,В.А.Ясвін).

Одним зстратегічнихнапрямківрозвитку Сучасноїсистемиосвіти у нашій странеєформуванняекологічної культуриособистості,виховання у шкірного школяра позитивногоставлення донавколишнього світу,бо, якзазначавщеВ.О.Сухомлинський, "удитини, котравихована вумовахдефіцитуспілкування ізприродою,розвиваєтьсяемоційна глухота,агресивність уставленні як людям, то й дооб’єктівприроди". Вісьчому такимважливимєформуванняемоційно-естетичного, духовного світулюдини, де переважаєпочуттяспівпереживання довсього живого.

>Значначасткадослідженьпроблемиекологічноїосвіти івихованняпов’язана ізпрофесієювчителя. Так,формуваннюестетико-екологічної культуривчителя,обґрунтуваннюструктури,змісту таосновнихкомпонентівекологічної культуристудентіввищихпедагогічнихзакладівосвітиприсвяченедослідження Г.С. Тарасенко. Авторомустановленікритеріївиміруестетико-екологічної лантух турвчителя нарівніготовностіпедагогів дооперуванняестетичними чинникамиекологічноговиховання,розроблена йвпроваджена внавчально-виховний процесшкіл йпедагогічнихвузів методикаестетико-екологічноговихованняучнів якзасібреалізаціїестетико-екологічної культуривчителя,формуваннюекологічної культуристудентівпедвузівзасобамитуристсько-краєзнавчоїдіяльностіприсвяченедослідження Т.Г. Вайди.Вплив народнихтрадицій на процесприродоохоронноговихованнявивчалаВ.І.Скутіна.Взаємозв’язокестетичного, морального таекологічноговихованнявисвітлений уроботі Л. П.Печко.Структурно-функціональну модельпоетапноїпідготовкимайбутніхучителівхімії у вищих навчальних закладів доекологічноїосвіти івиховання татехнологіюїїреалізаціїзапропонувала усвоїйроботіТ.С.Нінова,науковіпроблемипідготовки учителівбіології доформуванняекологічної культуристаршокласниківвивчала О.В.Чернікова.Зміст таприйомиформуваннясистеми знань ізхімічних основекології встудентівсільськогосподарськихспеціальностейвисвітлено вдисертаційномудослідженніО.П.Мітрясової [9].



1.2 >Аналіз >змісту >Концепції >загальної >середньої >освіти в >Україніта >її >екологічної >складової

Концепціюзагальноїсередньоїосвіти12-річної школи, котра бувзатвердженаПостановою >Колегії МОН України таПрезидією АПН України N 12/5-2 від 22.11.2001 –важливий документ, щовизначаєосновніпринципи тапідходи доосвіти [3].

>ЗгідноКонцепції одними зосновнихзавдань12-річноїзагальноосвітньої школиє:

•становлення вучнівцілісногонауковогосвітогляду,загальнонаукової,загальнокультурної,технологічної,комунікативної йсоціальної компетентностей наосновізасвоєннясистеми знань про природу,людину, сус-пільство, культуру,виробництво,оволодіннязасобамипізнавальної йпрактичноїдіяльності;

•виховання вучнівлюбові до роботи, забезпечення умів для їхніжиттєвого йпрофесійногосамовизначення,формуванняготовності до свідомішоговибору йоволодіннямайбутньоюпрофесією;

•виховання школяра яклюдиниморальної,відповідальної,людини культури ізрозвинениместетичним йетичнимставленням донавколишнього світу йсамої собі.

Уконцепціїзазначається, щоформуючизмістприродознавчоїгалузі,слідпереструктурувати його,чітковизначившипослідовність йтривалістьвивченняїїскладових покласах,посилитипрактичний характерзмісту, йогогуманітарнуспрямованість, щосприятиме болеепереконливомурозкриттюролілюдини упізнанніприроди,цілісності йогосприйняття.Змістцієїгалузізакладаєпідвалиниформуваннянауковогосвітогляду й стилюмислення,єосновоюрозуміннясучаснихтехнологій йвиробництв,розвиткуекологічногомислення.

УКонцепціїекологічноїосвітивказано, щонайголовнішимзавданнямекологічноїосвітиєформуванняекологічної культури всіхверств населення, щопередбачає:

·вихованнярозуміннясучаснихекологічних проблем держави і світу,усвідомлення їхніважливості,актуальності йуніверсальності;

·розвитокуміньприймативідповідальнірішеннящодо проблемнавколишньогосередовища,оволодіння нормамиекологічнограмотноїповедінки;вихованняглибокоїповаги довласногоздоров'я тавиробленнянавичок йогозбереження.

>Змістекологічноїосвіти винен бутиспрямований наформуванняособистості ізекологічноюсвітоглядноюустановкою надотримання нормекологічнограмотноїповедінки йвиконанняпрактичнихдійщодозахистувласногоздоров'я йнавколишнього природногосередовища.

>Неперервнаекологічнаосвітапередбачаєорганізаціювиховання йнавчальногопроцесу віддитинства доглибокоїстарості. На цьому шляху людина проходитикількастадійнавчання.

>Наголошується, щозагальнасередняекологічнаосвітаєнадзвичайноважливиметапом всистемінеперервноїбагатоступеневоїекологічноїосвіти. Заособливостями форм таметодівосвіти ізврахуваннямвікудітей,обсягу тарівня їхньогошкільних знань,шкільнаосвітаохоплює трирівні:початковий (1-4класи),основний (5-9 кл.) та старшихкласів (10-12 кл.).

>Ефективнимзасобомформуванняекологічної культуриєекологізаціяшкільноїосвіти, Якапередбачаєвключенняекологічнихаспектів, щопов'язані ізосновнимматеріалом, у склад практично всіхнавчальнихдисциплін. У основупроцесуекологізаціїповинні бутипокладенідидактичні,психологічні,етичні таметодичніпринципи.


2.Екологічневиховання упроцесінавчальної та позанавчальноїдіяльності

2.1Типиекологічної культури

>Розрізняються дватипиекологичної культури:антропоцентричний таприродоцентричний. Основу Першогоскладаєантропоцентрична парадигма (“>antropos” – людина, “>centron” – центр), котрамаєсвоїмивитокамиідею “>звільненостілюдини” відзалежностіоб’єктивнимекологічнимзакономірностям. Уекологічнійкультуріантропоцентричного типудомінує системауявлень про світло, вякій людинавизначає собінайвищоюцінністю йпротиставляєприроді, яксвоїйвласності.Наслідком такогорозумінняєдомінування улюдинимотивів тацілейвзаємодії ізприродою прагматичного характеру.

>Природоцентричний типекологічної культурибазується наінвайронментальнійпарадигмі (від анг. “>environment” –навколишнєсередовище), вмежахякої людинаусвідомлює собі не євласникомприроди, а одним ізрівноправнихчленівприродної спільноти.Екологічна культураприродоцентричного типувизначає характервзаємодіїсуспільства йлюдини ізприродою,сутністьякогорозкривається такимтвердженням: >цінним тадозволеним длядіяльностілюдини уприродіє лише ті, що непорушуєїїекологічноїгармонії йрівноваги. Таким чином, всистеміуявлень про світло,характернійприродоцентричного типуекологічної культури,стверджуєтьсянеобхідність балансуміжпрагматичним танепрагматичним характеромставленнялюдини доприроди.

>Згідно ізцим, подекологічноюкультуроюприродоцентричного типу мирозуміємосистемнеособистіснеутворення, якувиступаєнормативнимрегулятивомгармонійноївзаємодіїлюдини ізприродою йвиявляє собі усистемностіекологічних знань;ціннісномуставленні доприроди, восновіякоголежитьусвідомленнялюдства якчастинибіосфери;екологічнодоцільномухарактері окремихдійлюдини вприроді, йприродокористуваннізагалом.Самеформування вучнівсередньої йстаршої школиекологічної культури такого типувимагаєекологічневиховання.

2.2Аналізосновних зрозуміти “>екологічнаосвіта”, “>екологічневиховання”, “>екологічнавихованість”

>Екологічнаосвіта йвихованняпідростаючихпоколінь усучаснихумовахмають бутиспрямовані, упершучергу, назмінуставленнясамоїлюдини до свогоздоров’я, апотім й донавколишньогосередовища якнеобхідноїумови йогозбереження йзміцнення. Тому одним зпроявів культуриособистостімає бутиекологічнавихованість, якої можнавизначити яквідповідальнеставленнялюдини до свогоздоров’я танавколишньогосередовища.

>Екологічнаосвіта –ценеперервний процесзасвоєнняцінностей й зрозуміти, котріспрямовані наформуванняумінь йстосунків, необходимих дляосмислення йоцінкивзаємозв’язківміж людьми,їхньоюкультурою йнавколишнімсередовищем, щопередбачаютьрозвитокуміньприйматиекологічнодоцільнірішення ймають наметізасвоєння правив унавколишньомусередовищі.[11]

>Аналізосновних зрозуміти “>екологічнаосвіта”, “>екологічневиховання”, “>екологічнавихованість”свідчить, що смердотієвзаємопов’язаними, йдозволяєвиявитиосновніпоказникиекологічноївихованості:здатністьусвідомлюватидуховну йматеріальнуцінністьприроди дляусьогосуспільствавзагалі йокремоїособистостізокрема;рівеньзасвоєнняключових зрозуміти, законів,принципів,науковихфактів, котрідозволяютьвизначитиоптимальний уливши нанавколишнєсередовище упроцесіпрофесійноїдіяльності й уповсякденномужитті;рівеньнабуттяпрактичних знань,умінь йнавичокоцінювати улившигосподарськоїдіяльностілюдини;умінняпередбачатиможливінаслідкисвоїхдій йупереджуватинегативнівпливи нанавколишнєприроднесередовище в всіх видахдіяльності; потреба вактивнійпрактичнійдіяльностіщодо покращання станудовкілля йпропагандісучаснихідейохоронинавколишнього природногосередовища;умінняаналізуватиекологічнуситуацію;результативністьпрактичноїекологічноїдіяльності;прагнення допрофесійногосамовдосконалення тасамопізнання.

>Співставлення зрозумітиекологічневиховання іекологічнавихованістьдаєпідставирозглядати першепоняття як процес, а одному як результат цогопроцесу. Наосновіаналізутеоретичнихпідходівщодо зрозуміти “>екологічнаосвіта” й “>екологічневиховання”визначено, що вметодологічномупланіціпоняттявзаємопов’язані йрозглядаються якєдинеціле, але й феноменекологічноговиховання неможе бутизведенийлише донабуттяосвіти й за своїмзмістомєнабагатоскладнішим. [9]

2.3 Метаекологічноїосвіти йвиховання

Метаекологічноїосвіти йвиховання –формуваннясистеминаукових знань,поглядів йпереконань, котрізакладаютьосновивідповідального та дійовогоставлення донавколишнього природногосередовища

>Певнаріч, щосвідоме йбережливеставленнякожноїлюдини доприродиможливе лише принаявності внеїекологічної лантух тур, широкихекологічних знань прозакономірностірозвиткуприроди,знайомства ззагадковимсвітомтварин,рослин.

>Найвищимрівнемекологічноївихованості,однією ізефективних формрозв’язанняекологічних проблем,раціоналізаціївзаємовідносинміжсуспільством йприродоюєналежним чиноморганізованаконцепціяекологічноїосвіти йвиховання, котріостаннім годиноюсформувалися всамостійнугалузьпедагогічноїтеорії й практики ізвідповідними принципами, методами йзавданнями.

У основуконцепціїпокладеноідеюсамопізнання йсамовдосконалення, котразнаходить своюреалізацію впідвищенніпріоритетудуховних потреб таактивнійеколого-практичнійдіяльності.Вонаґрунтується нагуманістичних принципахособистісно-орієнтованогонавчання йвиховання.

>Ефективністьекологічноговиховання іосвіти внавчальних заставахбезпосередньозалежить відпедагогічних умів,організації процесуекологічноговиховання танавчання йпередбачаєрозробкунавчально-методичного забезпечення якформифіксаціїзмістунавчання йвиховання наетапахпрофесійної таекологічноїпідготовки. За умів оптимальноорганізованоїсамостійноїпізнавальноїдіяльностіучнів тастудентівефективність цогопроцесупідвищується.

 

2.4Компонентиекологічної культури

 

>Екологічнавихованістьособистостіскладається ізтрьохкомпонентів:

>імперативно-інформаційного (>перцептивного),

>мотиваційно-ціннісного (>когнітивного)

таопераціонально-діяльнісного (практичного).

перший із них представленосистемоюекологічних знань про природу йлюдину,другий –системоюекологічнихцінностей,відношень, нормповедінки вприроді. У основутретьогопокладенопрактичнівміння,навички татехнологіїекологічноїдіяльності.

>Імперативно-інформаційний компонентпередбачавформуванняекологічних знань, нормвиконанняінтелектуальних тапрактичнихдійщодовивчення,оцінки таполіпшення станунавколишньогосередовища. атакожвивченняприродничонаукових,соціологічних татехнологічнихзакономірностей,теорій та зрозуміти, котріцілісно та системнохарактеризують природу,людину,виробництво та їхньоговзаємодію.

>Мотиваційно-ціннісний компонентпередбачавдоказсамоцінностіприроди,геніальності йвеличіїї улаштую,формування наційоснові гуманного,етичного,естетичногоставленняучнів додовкілля,подолання у якихпрагнень дораціоналістичності таспоживацькогоставлення привзаємодії іздовкіллям;формування вучнівготовності доактивноїучасті вохороніприроди, атакожпереконаності уможливостівирішенняекологічних проблем.Цей компонент бувзорієнтований назасвоєнняучнямисистемиморальнихпринципів, норм та правилповедінки йдіяльностіекологічного характеру.

>Операціонально-діяльнісний компонентвідтворюваввиди таспособиорганізації роботишколярів,спрямовані наформування у якихдійекологічного характеру –пізнавальних тапрактичних.Вінпризначенийозброїтиучнівдосвідомпроведеннянауково-екологічнихдосліджень,стимулюватитворчийпідхід прирозробці нимиекологічнихпроектів, атакожсприятизалученнюшколярів додіяльності,спрямованої навирішенняекологічних проблем.

Встановлено, щомеханізмомвнутрішніхособистіснихперетворень,якийзабезпечуєформуванняекологічноївихованості,євзаємодіяозначенихкомпонентів, арушійною силою вреалізаціїпотребиособистості векологічномунавчанніможе бути представлена позитивнамотиваціяприродоохоронноїдіяльності.Мотиви яксуб’єктивнаемоційназацікавленістьлюдинивиконуютьспецифічну дляособистостіспонукальнуфункцію.Механізмом, щозабезпечуєреалізаціюпотребиособистості,ємотиваційнепереключенняїї. Алінапрямок, вякому якщоопрацьовано таосмисленоекологічнуінформацію вмайбутньому,яким чином вона якщовикористана вповедінці йдіяльності,визначаєтьсяспрямованістюособистості. Таким чином,враховуючивзаємозв’язоксвідомості тадіяльності уформуванніособистості, атакожвплив на характер цоговзаємозв’язкуспрямованостіособистості тадомінуючого усуспільствіімперативущодоприроди,психолого-педагогічнимиумовамиформування вучнівекологічної культуриприродоцентричного типувиділено:

-формуваннясуб’єктно-непрагматичногоціннісногоставлення доприроди наосновіприродоцентричної ідеї;

-формуваннясистемиекологічних знань;

-набуттядосвідуекологічнозорієнтованоїдіяльності.

>Однією ізефективних формрозв’язанняекологічних проблем,раціоналізаціївзаємовідносинміжсуспільством йприродоюєналежним чиноморганізована системаекологічноїосвіти йвиховання, котріостаннім годиноюсформувалися всамостійнугалузьпедагогічноїтеорії й практики ізвідповідними принципами, методами йзавданнями.

>Екологічновідповідальна людина вумовахбудь-якоївиробничоїдіяльності якщоприйматирішеннявідповідно донауковихпринципівцілісностіприроди.Тобтоекологічна відповідальністьпов’язана ізусіма сторонамиекологічнихвзаєминлюдини тапроявляється якінтегральна характеристикаособистості.

 

2.5Здоровийспосіб життя як один ізнайважливішихкритеріївефективностіекологічноговиховання

 

>Здоровийспосіб життяєвирішальним узмініспоживацькогоставленнялюдини доприроди. Босамевінвраховуєекологічнийпідхід,змінюєсвідомістьособистості,сприяєформуванню внеївідповідальногоставлення до свогоздоров'я йнавколишньогосередовища.

>Середкомпонентівекологічноїосвітиважливу рольвідіграєрозуміннязалежностейздоров’яокремоїлюдини,всьоголюдства від станунавколишньогосередовища тарозвинута потреба здорового способу життя, Якає одним ізнайважливішихкритеріївефективностіекологічноїосвіти йвиховання. Томуздоровийспосіб життяєскладовоючастиноюекологічної культуриособистості, щоєформоюпроявуїївідповідальності заставлення довласногоорганізму яквисокоорганізованоїбіологічноїсистеми,здатної досаморегуляції таадаптації.Виконання правилзбереження тазміцненняздоров’ядозволяєлюдинішвидшеадаптуватися донесприятливих умівдовкілля.Тобто,здоровийспосіб життямістить усобіелементиекологічної культури.

>Серед сфер, ізякими людинастикається протягомвсього свого життя,є сферанасампередстосунківЛюдини йПрироди:ставленнялюдини досвоєївласноїприроди (до своготіла) іставленнялюдини доприродидовкілля.Певнаріч, щопотрібнорозглядатиобидваціаспекти вєдності (У.Вернадський),болише втакійплощині можнапобачитиможливість продуктивногорозгортанняздоровоохоронних йприродоохороннихзаходів.Людиназдатнадивитися насвоєтіло як на ">зовнішній"об’єкт так саме, как она дивуватися наелементнавколишнього природногосередовища, йсприяти йогоудосконаленню чируйнуванню.Усеце івикликає системузусильлюдини, котріспрямовані напідтримкуздоров’я своготіла йпрофілактикузахворювань (>фізична культура,гігієна життя, і роботи,харчування, духовнапідтримкаорганізму тощо). А ізіншого боці, людинаєоб’єктивнотіснопоєднана ізнавколишнімсередовищем (>повітря,харчування,світлосонця,енергетичнийобмін тощо), ацетакожмогутнійчинниквпливу наздоров’яїїорганізму.

Доцінніснихорієнтирівекологічноїосвіти йвихованнявідносимоставлення довласногоздоров’я,прихильність до спорту йфізичної роботи, гарторганізму,здоровийспосіб життя,дотримання правилособистоїгігієни,усвідомленнясвоєїєдності ізнавколишнімприроднимсередовищем,бережнеставлення довсього живого на землі,розвитокздатностівідчувати красуПрироди,дбайливеставлення доприроднихзасобів життя, інаціональнихбагатств.Цей процесрозглядаєтьсянасамперед яквалеологічний компонентекологічноїосвіти йвиховання. Босамеактивнезасвоєннявалеологічних знань усистемінеперервноїосвітидаєможливістькожномусуб’єкту всіхїїланокосягнути своєї ролі та заподіяння усправіформування,збереження,зміцнення,відтворення,передачіособистогоздоров’я, атакож ізістотноюскладовоюформуванняналежногоставлення до природного тасуспільногосередовища.

Велику роль унормалізаціїстосунківлюдини ізПриродоювідіграєрозвитокїїздатності досамоподолання,саморегуляції йсаморегламентації. Укінцевомурахунку у сфері свогосамозбереження йзбереженнянавколишнього природногосередовища людинаможеосягнутилишевнаслідокцілеспрямованогодуховно-естетичногоспілкування ізприродою.

2.6Форми тазасобиекологічноговиховання

 

>Зрозуміло, щоекологічневихованнясьогодні не виннеобмежуватисявиключнорозширеннямпоінформованостішколярів.Реальнимпостає тієї факт, щошкільнізаняттяповиннібазуватися нареалізаціїпсихоемоційнихвластивостейлюдини:співпереживанні,співчутті,радості,любові,відчуттігармонії. Заумовиврахуванняспецифікивиховногопроцесуекологічнаосвіта якщоздійснюватися черезекологічневиховання,орієнтоване наформуванняекологічної культуриучнів.

Упроцесіекологічноговихованнянеобхідносформувати вучнівсистемиуявлень про світло, котрапередбачає:

1)зорієнтованість наекологічнудоцільністьдіяльностілюдини,відсутністьпротиставленняїї таприроди;

2)сприйняттяприроднихоб’єктів якповноціннихсуб’єктів,партнерів увзаємодії ізлюдиною;

3)рівновагупрагматичної танепрагматичноївзаємодіїлюдини ізприродою.

>Форми тазасобиекологічноговихованняспрямовані наформуванняемоційно-почуттєвоїсфериучнів,мотиваціїщодо їхньогоактивноїприродоохоронноїдіяльності.

>Найбільшпродуктивними формами,спрямованими назасвоєнняучнямиекологічних знаньвиявилися:екскурсії,дидактичніігри, робота ізнауково-популярнимиджерелами,опорними схемами татаблицями;евристичнібесіди,відеоподорожі,демонстраційнідослідихімічного табіологічногоексперименту тощо. Припроблемних методахнавчанняучніоволодівають такимиприйомамирозумовоїдіяльності, яканаліз, синтез таузагальнення.

Длярозвиткумотиваційно-ціннісноїсфериособистостіучнівефективнимиєтакіформи йметоди роботи, як методекологічноїемпатії;насиченнянавчальногоматеріалу фактами,стимулюючимиетичнеставленняучнів доприроднихоб’єктів;обговореннярезультатівдіагностикисуб’єктивногоставленняучнів доприроди та йогокорекція;еколого-психологічнийтренінг, тематикаякогоспрямована нарозвиток вучнівемпатії доприроднихоб’єктів,відчуттявідповідальності за їхні життя. якзасіб векологічномувихованнівикористовуютьсяструктурнівправитренінгу, котрідобираютьсявчителемвідповідно доспецифікиаудиторії таінформаційноїнаповнюваностізаняття. Дваваріантитренінговихвправ згідно із їхньогоспрямованістю: 1)психо-емоційнийтренінгспівпереживання тасамоусвідомленняпричетності доПрироди; 2)психо-емоційнийгруповийтренінгактуалізаціїготовності дорозв’язанняекологічних проблем.

Длястворенняпевногоемоційного настрою під час уроків,поряд ізінформацієюнаукового характеру,єдоцільнимвикористаннялітературнихтворів,творівобразотворчогомистецтва тамузики.

Дляорганізаціїпрактичноїекологічноспрямованоїдіяльностіучніввикористовуватитакіформи роботи:практичні,лабораторні роботи,екологічний практикум,екологічніакції. Останнісприяютьпроявуактивностішколярів увирішеннілокальнихекологічних проблем. Атакожширокевикористанняекскурсій в природу,творчихзавдань,діловихігор тощо,здатнихактивізувати й позитивновпливати надитину.

>Форми йзасобиекологічноговиховання вумовахкласно-урочноїсистеми:

>інтегрально-пошуковігрупові тарольовіігри – типекологічнихігор, щобазується напроектуваннісоціальногозмістуекологічноїдіяльності.Їхспецифікоювиступаєототожненнялюдиною собі ізіншимиживимиістотами чиприроднимиоб’єктами;

>творча “>терапія” –відображеннялюдиноюдовкілля тапочуттів,викликаних ним,засобамимистецтва;

>мозковий штурм – формаколективної роботи, котрахарактеризуєтьсяспільноюспрямованістюмислення нарозробкуідей тапідходів длявирішенняпевноїпроблеми, але й не їхньогооцінку;

>імітаційнемоделювання –прогнозування йдемонстраціяприроднихпроцесів тафрагментівекологічноїреальності шляхомперетворенняствореноїмоделі черезособистіснувключеність унеї [10].

Уструктурі урокупедагогічнізасоби таформиекологічноговихованнявикористовються наетапахзасвоєння новогоматеріалу та под годинузакріплення.Запропонованіформи тазасобиможуть бутивведені увступнубесіду увиглядімозкового штурму ізподальшоюдискусією, щозабезпечуєучнямвідчуттяпричетності до проблем, на якінаголошуєвчитель, атакож призакріпленнінавчальногоматеріалу уформісвоєрідноготренінгу таіншихоригінальнихприйомів.Важливимзасобомекологічноговихованняєтворча “>терапія” впроцесівивчення чизакріпленнянавчальногоматеріалу. Це,перш на, шлях відособистої доколективної творчостиучня, Якадопомагає не лишерозкрити саму сутьявища, щовивчається, але й і “>розкритися” самому в цьомуявищі. Уданомувипадкуучнімаютьможливістьсамовираження черезізотворчість, роботу ізпластиліном,цеглою,кольоровимпапером таприроднимиматеріалами.

Прививченніекології взагальноосвітнійшколівчителі-екологиповиннірозробитиєдину систему, Яка боб'єднувалакласну йпозакласнунавчально-виховну роботу [17].Класна роботапередбачаєпроведенняуроків,лабораторно-практичних,семінарських йфакультативних зайняти.Проведенняуроків виннездійснюватися занавчальноюпрограмою, згідно ізякоюкоординуєтьсяпрограмафакультативних зайняти. А,щобвикликати вучнівінтерес донавчання, частотребавідступити відтрадиційних форм таосвоїтиновіформи йметоди, котріорієнтуються наоб’єднаннязусильучнів,розвитокнавиківспільноїпізнавальної йпрактичноїдіяльності.

>Сьогодні широкогопоширеннянабуваютьгруповіметоди (>моделі)навчання, у якіреалізуютьсяінтерактивнітехнології.О.Пометун,Л.Пироженко [4]розподіляютьінтерактивнітехнологіїнавчання на виборах 4групизалежно від мети уроку та форморганізаціїнавчальноїдіяльностіучнів:

-інтерактивнітехнології кооперативногонавчання;

-інтерактивнітехнологіїколективно-груповогонавчання;

-технології ситуативноїмоделювання;

-технологіїопрацюваннядискусійнихпитань.

>Інтерактивнатехнологіянавчання незалишає позаувагоюжодного школяра йдаєможливістьбрати доля вколективномувзаємодоповнюючомупроцесінавчальногопізнання. Передкожнимучнемстоїтьконкретне заподіяння, відвиконанняякогозалежитьуспіхцілоїгрупи.Досвідзастосування таких моделейсвідчить прозначнепідвищенняефективностінавчання йвиховання,узгодженнядій,активізаціювзаємодопомоги.Такіметодинавчаннявимагають,насамперед,додатковоїглибокої таґрунтовноїпідготовчої роботивчителя. Приплануванніінтерактивнихуроків (>урок-гра,урок-дискусія,урок-КВК,урок-творчий проект)вчительскладаєсценарійзаняття,обдумує тематику,підбираєпевнуінформацію йнадаєїїучням,обираєметодипроведення уроку,даєінструкціїщодовиконаннязавдань, проводитиконсультації тощо.

2.7Екологічневиховання упроцесішкільноїдіяльності

>Екологічнаосвіташколярів -одне ізнайважливішихзавданьсуспільства усправіохорониприроди.Особливу відповідальність заглибоке,ґрунтовне таповноціннеекологічненавчання йвиховання Державоюпокладено назагальноосвітні школи.Окреміпроблемидовкілляґрунтовнорозкриваються прививченні такихпредметів якгеографія,біологія,хімія тафізика. Алі рядважливихпитаньзалишається позаувагою.Саме томуз'являється потреба увикладанні такого предмета як “>Загальнаекологія”, чи “Основизагальноїекології” тапроведенніфакультативних зайняти, на які вучнів йстудентівформуютьсяекологічніуявлення тапоняття, широкийполітехнічнийкругозір,професійнаорієнтація,узагальнюються йсистематизуютьсяекологічнізнання йвміння,розвиваютьсяосновиекологічної культури.Успіхвирішення такихзавданьекологічногонавчання йвихованняшколярівзалежить відпрофесійноїмайстерності,ерудиції таекологічної культуривчителя.

Ос-кількиекологічнаосвіта йвихованнямаютьбезпосереднійзв'язок зпроцесамидержавотворення танаціональноговідродження України, заподіяння школи,вихователівполягає до того,щобформувати упідростаючогопоколіннявміння танавичкимислити йдіяти у новій, ізпочуттямекологічноївідповідальності. Ацеможливолише заумовипереорієнтації шкірноговихованця насамопізнання йсаморозвиток,самореалізацію ісамостійність.

>Аналіззміступрограмекологічнихспецкурсів,рекомендованихМіністерствомосвіти й науки України длязагальноосвітнихшкілвиявив їхньогонедостатнювідповідністьвиділенимпсихолого-педагогічнимумовамформуванняекологічної культуришколярів таідеямприродоцентричноїпарадигми.

Упедагогіцівстановлено, щоформуваннявихованоїособистості, вумовахпедагогічногопроцесу,припускає покладанняєдністьнауковоокреслених знань ізїї адекватнимпочуттєвимсприйняттям.Подібний синтезпробуджує удітейестетичніпереживання йвмотивовуєпрагненнядіяти у напрямі покращання станудовкілля. При цьомуголовнимє необсяг знань, апоєднанняостанніх ізособистіснимиякостями,уміннямсамостійнооперуватисвоїмизнаннями.Аналізтрадиційнихпідходів доекологічноговихованнявиявляєзагальнутенденціювідмежовування собі відприроди (“я” – природа), коливзаємовідносиниживихістотрозглядаються за межамилюдськоїдіяльності, коликожнаістотаєнасампередоб’єктомвивчення, йлишепотім –живоюістотою. Дляшколярів нехарактернеціліснесприйняттяприроди, вон “>розібрана”різниминавчальнимидисциплінами.Спробарозкриттяїїцілісностітрадиційноздійснюється впроцесіестетичноговиховання (>переважно вдисциплінахбіологічного циклу).Аналізуючичинніпрограми длязагальноосвітніхзакладів,робимовисновок про ті, щоможливістьвчителязапропонувати школярампевний блокдіяльності,безпосередньоспрямованої наеколого-виховний компонент,обмежуєтьсякількомагодинами. Алі жекологічневихованнямаєздійснюватись протягомвсьоговивчення курсуприродничихдисциплін.Іншими словами,центральними векологічномувихованнієположенняантропоцентризму.Натомість,сучасністьвисуває наперед ідеїекоцентризму, чибіоцентризму, котрі нелокалізуютьособистість позаприродою, авплітаютьїї всуцільнийпотік живого (“я” вприроді).

>Екологічневихованняспрямованелише наінформуванняучнівстосовноосновнихекологічних проблемсьогодення, що несприяє переходу знань уналежнуповедінку, а чи невпливає наформування вучнівпочуття ціностіПрироди.Потреба уреорганізаціїекологічноговиховання наосновітеоретико-педагогічногоосмисленняпроблемивимагаєрозробити методикуформуванняекологічновихованоїособистості наосновіїївключеності у “світлоприроди” ізурахуваннямсуб’єктного характерусприйняттяприроднихоб’єктів.Екологічнаосвіта йвиховання неможутьреалізовуватисялише вмежах окремихпредметів ізвикористаннямусталенихпедагогічнихтехнологій. Длядосягненняпідвищенняефективності зазначеногопедагогічногонапрямунеобхіднооновленнясистемиекологічноїосвіти йвиховання, Яка бохоплювала завісьсяперіоднавчання задопомогоюрізних форм йметодів.

>Важливоювимогою допроцесуформуванняекологічноївихованостієобгрунтоване

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація