Реферати українською » Педагогика » Контроль і самоконтроль знань і умінь молодшого школяра


Реферат Контроль і самоконтроль знань і умінь молодшого школяра

Страница 1 из 10 | Следующая страница

року міністерство освіти Російської Федерації

Кафедра методики основ природознавства

Дипломна робота

Контроль і самоконтроль знань і умінь молодшого школяра

Псков 2010 р.


Запровадження

>Контролирование, оцінювання знань, умінь учнів – це надзвичайно древні компоненти педагогічної технології. З'явившись 1905 року біля підніжжя цивілізації, вони супроводжують розвиток школи. Проте, по сьогодні, йдуть палкі суперечки про сенсі контролювання і оцінювання.

>Критиковал сучасні йому форми контролюК.Д. Ушинський. Характеризуючи їх недоліки, наголошував, передусім, те, що існуючі способи придушують розумову діяльність учнів. Зазвичай вчитель запитує однієї чи кілька учнів, інші ж тим часом вважають для себе вільними від будь-якої діяльності. Вони даремно втрачають час, хвилюючись чекаючи. Природно, такої ситуації учень неспроможний виявляти допитливість, ініціативу.

Спроби,предпринимавшиеся у минулому, щось дали. Навчання без контролю “радісна перспектива придбання знань”, а як і “закладена сама природа заклала потяг до знань” є дієвими стимулами у навчальній діяльності школярів.

Проте, в авторитарною й гуманістичної школі контроль має різне призначення та істотно відрізняється як загальним підходом, і конкретними способами.

Оскільки проблема контролю та самоконтролю вони мали однакових позицій, то побувала в центрі уваги в багатьох психологів і сучасних педагогів – практиків.

У психолого-педагогічних дослідженнях проблем навчання, виконаних В.В. Давидовим, якими орієнтуємося у роботі, дію контролю виділяється; як структурний компонент у навчальній діяльності, через свою значущості під час освоєння цієї бурхливої діяльності. В.В. Давидов іД.Б.Эльконин вважають, що перетворення учня в справжнього суб'єкта навчальної діяльності пов'язані з заволодінням їм діями контролю та самоконтролю, з умінням здійснювати їхню самостійно, без допомогу й втручання вчителя.

В.В. Давидов вважає, що й і під час завдань школярі припускаються помилок, це свідчить або про неповноті освоєних ними навчальних дій, саме дій, що з контролем і оцінкою, або про слабкої відпрацюванні цих дій.

Проблемою контролю та самоконтролю займалася психологЗ.И. Калмикова, вона стверджує, потреби контролю та самоконтролю у навчальній діяльності створює сприятливі умови на формування у молодших школярів здатність до плануванню й виконання дій подумки у внутрішньому плані, а також щодо довільній їх регуляції.

ПсихологП.Я. Гальперин довів, що “не всякий контроль є увагу, але всяке увагу означає контроль”, тож “щоб сформувати увагу, ми повинні разом з основною діяльністю, дати завдання перевірити її, вказати при цьому критерій і прийоми, загальний шлях збереження та послідовність.

Розглядав цю проблему С.Г.Матвелов, який вважає, що самоконтроль є складовою будь-якого виду чоловіки й спрямовано попередження чи виявлення вжесовершенних помилок, так ж дотримуємося цієї погляду у роботі;С.М.Чуканцев, який запропонував систематизувати роботу з самоконтролю навчальної діяльності; а як і Г.С. Никіфоров, Г.А.Морр,П.М.Эрдниев.

Попри великий педагогічний досвід дослідження, проблема організації контролю та самоконтролю залишається неабияк актуальною.

І хоча у зараз у початковій школі посилилося увагу до гуманізації процесу навчання, й інші зміни позначились в цілях, змісті, методах навчання. Мабуть, лише одне компонент методичної системи початкової освіти не піддається суттєвим змінам – йдеться про контроль й оцінки у початковій школі.

Спроби змінити підходи до процесу контролювання у перших класах робляться. Наприклад, затверджена листопаді 1998 року методичне лист освіти РФ “Контроль і - оцінка результатів навчання у початковій школі, розроблена з урахуванням сучасних вимог до діяльності вчителя початкових класів у контролі й оцінки результатів навчання. Методичне лист реалізує принципи гуманізації і індивідуалізації навчання.

Але, на погляд, й у методичному листі, й у навчальних посібниках із педагогіки і методик математики приділяється незначне увагу таку важливу формі контролю, як самоконтроль.

Однак у останнім часом проблема самоконтролю дедалі більше стає предметом психологічних і педагогічних досліджень.

Актуальність проблеми навчання самоконтролю залежить від практичному не використанні формування в школярів досвіду самоконтролю. У зв'язку з цим учні який завжди вміють попереджати і визначити вже допущені помилки у свою роботу.

Актуальність проблеми навчання самоконтролю полягає й у слабкої матеріальну базу, оскільки завдання повністю створені задля засвоєння сутності прийомів самоконтролю, вчителю здебільшого доводиться складати самому. Кількість завдань із установкою на самоконтроль становить (за даними деяких досліджень) 2% від загальної кількості завдань, наявних у підручниках нічого й навчальних посібниках з математики у перших класах.

Необхідно систематизувати організацію контролю та самоконтролю.

Більшість школярів вважають перевірку знань виключно обов'язком вчителя (вдома – батьків) і звикають перевіряти себе, не вміють чи ні цього. Необхідно учити" дітей здійснювати контроль, домагатися розуміння необхідності перевірки своєї роботи.

>Проведенное анкетування показало, що вчителі потребують завданнях навчити з організації самоконтролю, у різних формах цієї роботи.

Мета нашої роботи ми визначаємо так: виявлення умов успішної організації контролю та самоконтролю.

Об'єктом дослідження єучебно-познавательная діяльність молодшого школяра.

Предметом дослідження - контроль і самоконтроль знань і умінь.

Виходячи із об'єкта, предмети й мети дослідження випливають такі дослідження:

1) вивчити психолого-педагогічну і методичну літературу з цієї проблеми;

2) визначити зміст базових понять роботи (контроль, самоконтроль, оцінка, перевірка, форми контролю) в доступних педагогічних працях;

3) розробити зважену та апробувати комплекс уроків математики, у ході виробити вміння контролювати своєї діяльності у молодших школярів;

4) визначити вплив використаних форм роботи з формування самоконтролю у учнів.

Гіпотеза дослідження: якщо вчитель систематично проводить роботу з формування навичок самоконтролю всіх етапах уроку, кількість помилок, допущених у роботі, значно зменшується.

Діяльність використовувалися такі методи дослідження:

1) вивчення і теоретичний аналіз психолого-педагогічної й методичною літератури;

2) цілеспрямоване нагляд процесом формування самоконтролю молодших школярів;

3) опитувальні методи (анкетування, розмова);

4) педагогічний експеримент;

5) кількісна відпрацювання отриманих результатів.

>Опитно-експериментальную базу дослідження становив3”Б” клас школи-інтернату №1 р. Пскова.

Наша дипломна робота складається з запровадження, трьох глав, укладання, списку літератури, що включає 36 джерел постачання та 44 докладання.


Глава I. Психологічні особливості розвитку молодшого школяра

 

1.1 Психологічні особливості початкового етапу навчання

Початковий період шкільного життя займає вікової діапазон від 6 7 до 10 — 11 років (I — IV класи школи). Кордони цього віку звужуватися і розширюватися також залежно від застосовуваних методів навчання: досконаліші засоби навчання прискорюють розвиток, а менш скоєні уповільнюють його. Разом із цим у цілому деяка варіативність кордонів цього віку особливо б'є по наступних успіхи дитини.

У молодшому шкільному віці діти мають значними резервами розвитку. Їх виявлення ефективне використання — одне з головних завдань вікової і педагогічною психології. Але як вживати наявні резерви, необхідно підтягти дітей до рівня готовності до навчання.

>Психологами доведено, що це звичайні діти в молодших класах школи цілком у змозі, за умови що їх правильно навчати, засвоювати і більше складний матеріал, чому він, що дається за чинною програмі навчання. Але щоб вміло вживати наявні в дитини резерви, вирішити попередньо дві важливі завдання. Перша полягає у цьому, щоб якнайшвидше адаптувати дітей до роботи у школі і вдома, навчити їх почати вчитися, не витрачаючи зайвих фізичних зусиль, бути пильними, посидющими. У цьому навчальна програма мусить бути складена в такий спосіб, щоб викликати й підтримувати постійний інтерес у учнів.

Друге завдання виникає у зв'язку з, що чимало діти приходять до школи як не підготовлені до нової їм соціально-психологічної ролі, але з значними індивідуальними відмінностями в мотивації, знаннях, уміннях і навичках, що робить вчення кого занадто легким, нецікавим справою, й інших надзвичайно важкою (і як наслідок також нецікавим) і лише третіх, які завжди становлять більшість, відповідним їх здібностям. Постає і необхідність психологічного вирівнювання дітей із погляду їхнього готовності до навчання з допомогою підтягування відстаючих до добреуспевающим.

Ще одну проблему у тому, що поглиблена і продуктивна розумова робота жадає від дітей посидючості, стримування емоцій і регуляції природною рухової активності, зосередження й підтримки увагу навчальних завданнях, але це у перших класах вміють більше робити далеко ще не діти. Чимало їх ми швидко втомлюються, втомлюються.

Особливу трудність для дітей6—7-летнего віку, початківців навчатися у шкільництві, представляє саморегуляція поведінки. Дитина обов'язково мусить сидіти дома під час уроку, не розмовляти, не ходити за класом, не бігати школою у часи змін. За інших ситуаціях, навпаки, від цього потрібно прояв незвичайної, важкою і тонкої рухової активності, як, наприклад, під час навчання малювання та письма. Багатьом першокласникам вочевидь бракує сили волі до здобуття права постійно утримувати себе у певному стані, управляти собою у протягом тривалого часу.

На заняттях вчитель задає дітям питання, що їх думати, а вдома той самий від дитини вимагають батьки і під час домашніх завдань. Напружена розумова робота у початок навчання дітей у школі стомлює їх, але ці часто відбувається бо дитина втомлюється саме з розумової праці, а, по причини його нездатності до фізичного саморегуляції.

З надходженням до школи змінюється становище дитини на сім'ї, в нього з'являються перші серйозні обов'язки в роботі, пов'язані з вченням і працею. До нього дорослі люди починають пред'являти підвищені вимоги. Усе це вкупі взяте утворює проблеми, що дитині потрібно вирішувати з допомогою дорослих на початковому етапі знають навчання у школі.

 

1.2 Розумову розвиток молодшого школяра

Молодший шкільний вік містить у собі значний потенціал розумового розвитку дітей, але визначити її поки що ні можна. Різні вирішення цього питання, запропонованіученими-педагогами іпрактиками-преподавателями, майже завжди пов'язані із досвідом застосування певних методів навчання дітей і діагностики можливостей дитини, і не можна сказати наперед, може або зможуть діти засвоювати складнішу програму, якщо використовувати досконалі засоби навчання дітей і способи діагностики навченості. Ті дані, представлені далі, годі було розглядати, як нормативні. Вони радше зазначають, що може домогтися нормальний дитина при некращих методах і засобах навчання, при нинішніх навчальні програми, який завжди які враховують можливості дітей.

За перші три-чотири роки навчання у школі прогрес в розумовий розвиток дітей буває досить помітним. Від домінування наочно дієвого та елементарного образного мислення, до зрозумілого рівня розвитку та бідного логікою роздуми школяр піднімається до словесно логічного мислення лише на рівні конкретних понять. Початок цього віку пов'язано, застосовуючи термінологію Ж. Піаже іЛ.С, з домінуванням дооперационального мислення, а кінець — з величезним переважаннямоперационального мислення з поняттями. У цьому віці досить добре розкриваються загальні та спеціальні здібності дітей, дозволяють судити про їхнє обдарованості.

Комплексне розвиток дитячого інтелекту в молодшому шкільному віці іде у кількох різних напрямах: засвоєння й активна використання мови, як кошти мислення; з'єднання і взаємозбагачуюче вплив друг на друга всіх видів мислення:наглядно-действенного,наглядно-образного і словесно-логічного; виділення, відокремлення і щодо незалежне розвиток інтелектуально процесі двох фаз: підготовчої та постанов виконавчої. На підготовчої фазі виконання завдання здійснюється аналіз її умов і виробляється план, але в виконавчої фазі цього плану реалізується практично. Отриманий результат потім співвідноситься з умовами і проблемою. До всього сказаного слід додати вміння міркувати логічно і користуватися поняттями.

Перше з названих напрямів пов'язані з формуванням мови в дітей, з активним її використанням під час вирішення різноманітних завдань. Розвиток у цьому напрямі йде успішно, коли дитину навчають вести міркування вголос, словами відтворювати хід думок і називати отриманого результату.

Другий напрямок у розвитку успішно технічно реалізується, якщо дітям даються завдання, потребують на вирішення це й розвинених практичних дій, й уміння оперувати образами, й уміння користуватися поняттями, вести міркування лише на рівні логічних абстракцій.

Якщо будь-якій з цих аспектів представлений слабко, то інтелектуальне розвиток дитини відбувається як односторонній процес. При домінуванні практичних дій переважно розвиваєтьсянаглядно-действенное мислення, а може відставати образне і словесно-логічне. Коли переважає образне мислення, можна знайти затримки у розвитку практичного і теоретичного інтелекту. При потребують особливої уваги лише у вмінню розмірковувати вголос в дітей віком нерідко спостерігається відставання у практичному мисленні і бідність образного світу. Усе це, зрештою, може стримувати загальний інтелектуальний прогресу.

>Подготовительная фаза орієнтування за умов розв'язуваної завдання є дуже важливою для' розвитку інтелекту, оскільки діти практично часто вже не виконують завдання саме бо ні вміють аналізувати її умови. Такий недолік зазвичай долається з допомогою спеціальних вправ, вкладених у порівняння між собою умов у схожий один на друга завданнях. Такі вправи особливо корисні тоді, коли дітям для зіставлення пропонуються завдання зі складними умовами, між якими існують тонкі, малопомітні, проте суттєві розбіжності й від яких напрям пошуку правильної відповіді. Важливо, щоб діти навчилися як бачити, а й словесно формулювати ці відмінності.

Встановлено, що першокласники можуть зрозуміти й прийняти поставлене ними завдання, та її практичне виконання можливо їм тільки з опорою на наочний зразок. Учні третіх класів вже самі може скласти план роботи над завданням і волі іти йому, не спираючись на представлений наочно зразок.

 

1.3 Навчальна діяльність молодшого школяра

З надходженням дитину до школи до провідних поруч із спілкуванням і грою висувається навчальна діяльність. У розвитку дітей молодшого шкільного віку цієї бурхливої діяльності відіграють особливу роль. Навчальна діяльність як самостійна складається саме у цей час яких і визначає багато в чому (а то й сказати переважно) інтелектуальне розвиток дітей від 6 — 7 до 10 — 11 років. А загалом зі вступом дитину до школи його розвитку починає визначатися

Страница 1 из 10 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація