Реферати українською » Педагогика » Формування елементарних математичних уявлень у дітей старшого дошкільного віку


Реферат Формування елементарних математичних уявлень у дітей старшого дошкільного віку

Страница 1 из 5 | Следующая страница

>Реферат на задану тему:

«Формування елементарних

математичних уявлень в дітей віком старшого дошкільного віку»


Москва,2010г.


Зміст

Актуальність проблем

>Глава1. основні напрями роботи з старшими дошкільнятами

1.1. Формування поглядів на числах

1.2. Навчання виміру

1.3. Ознайомлення з геометричними постатями

1.4 Опанування просторовими уявленнями

>1.5.Закрепление і навіть поглиблення тимчасових уявлень

Глава 2. Умови успішного навчання дошкільнят початкам математики

Глава 3. Вплив гри формування елементарних математичних здібностей

3.1. Використання дидактичних ігор

3.2.Сюжетно-ролевие гри

3.3. Цікаві і питаннязадачи-шутки

3.4.Пальчиковая гімнастика під час занять математикою

Глава 4. Математичні конкурси і дозвілля

Укладання

>Библиографический список


 

Актуальність проблеми

Для розумового розвитку дітей важливе значення має придбання ними математичних уявлень, які активно впливають формування розумових дій, таких необхідних для пізнання навколишнього світу.

 >ногие визначні психологи і педагоги (>П.Я. Гальперин,Т.В.Тарунтаева) вважають, формування в дитини математичних уявлень має спиратися напредметно-чувственную діяльність, у процесі якого легше засвоїти обшир знань і умінь, усвідомлено набути навички рахунки, виміру, придбати елементарну, міцну основу орієнтування у загальних математичних поняттях.

  старшої групі триває роботу з формування елементарних математичних уявлень, що розпочалася молодших групах.

Навчання відбувається протягом трьох кварталів учбового року. У четвертому кварталі рекомендується закріплювати отримані дітьми знання на іграх, під час занять фізичної культурою, на прогулянках й у повсякденні.

Заняття проводяться 1 разів на тиждень тривалістю 25 хвилин.

Формуванню в дітей віком елементарних математичних уявлень сприяють використовувані методичні прийоми ( поєднання практичної і ігровий діяльності, рішення дітьмипроблемно-игрових і пошукових ситуацій).

Більшість занять носить інтегрований характер, у яких математичні завдання поєднуються коїться з іншими видами дитячої діяльності. Основний упор щодо навчання відводиться самостійного рішенню дошкільнятами поставлених завдань, вибору ними прийомів і коштів, перевірці правильності його рішення. Навчання дітей включає як прямі, і посередні методи, що сприяють як оволодінню математичними знаннями, а й загальному інтелектуальному розвитку.

Заняття припускають різноманітні форми об'єднання дітей (пари, малі підгрупи, вся група) залежно від цілей навчально-пізнавальної діяльності. Це дозволяє виховувати у дошкільнят навички стосунків з однолітками, колективної діяльності.

При поясненні нового матеріалу необхідно спиратися на наявні в дошкільнят знання і набутий уявлення, підтримувати інтерес дітей у протягом всього заняття, використовувати ігрові методи лікування й різноманітний дидактичний матеріал, активізувати увагу до заняттях, підбивати їх до самостійним висновків, вчити аргументувати свої міркування, заохочувати різноманітні варіанти відповідей дітей.

Усі отримані знання й уміння закріплюються в дидактичних іграх, яким необхідно приділяти багато уваги.

У процес навчання корисно включати прислів'я, лічилки, загадки. З їхньою допомогою дошкільнятам пропонується пояснити хід розв'язання різноманітних математичних завдань. Це і мовленнєвому розвиткові дітей.

Велика увага приділяється індивідуальної працювати з дітьми на занятті. З іншого боку, пропонуються завдання для батьків з метою залучення їх до спільної з вихователем.

Кожен вихователь повинен пред'являти особливі вимоги зі своєю промови. Слід звернути увагу до вживання специфічної термінології. Неприпустимо включення до мова термінів, понять і символів, які у методичної літературі для дорослих, як-от, еквівалентами, умовна мірка та інші. Вихователь мусить стежити за чіткістю і доступністю свого виступу, правильністю і притомністю промови дітей.

Наприкінці учбового року з допомогою спеціально розроблених методик доцільно перевірити рівня оволодіння дітьми знаннями, вміннями і навички.

Усі отримані знання й уміння готують до засвоєння дітьми складніших математичних завдань наступного щаблі розвитку. І це отже, що, формуючи елементарні математичні подання у дитсадку, ми готуємо дитину до вивченню математики школі!


 

>Глава1. основні напрями роботи з старшими дошкільнятами

 

1.1 Формування поглядів на числах

У старшої групі дітей вчать рахувати, уприделах 10, продовжуючи знайомитимуть із цифрами першого десятка (з цифрами від 1 до 5 діти вже познайомилися у неповній середній групі).

 За підсумками дій зі множинами й вимірювання з допомогою умовної мірки триває формування поглядів на числах до 10.

Освіта кожного із нових чисел від 5 до 10 відбувається з урахуванням порівняння дві групи предметів. Наприклад, на лічильної лінійці розкладаються дві групи предметів до кількох: верхній смужці – п'ять ромашок, на нижньої – п'ять волошок. Порівнюючи і перераховуючи ромашки і волошки, діти переконуються, що й порівну. Потім додається одна ромашка. Перерахувавши і порівнявши ромашки і волошки, діти з'ясовують, що ромашок побільшало, а волошок – менше. Вихователь звертає увагу, що утворюються нове число «шість». Воно понад п'ять. Кількість шість вийшло, коли до п'ять додали іще одна.

Паралельно зі показом освіти числа дітей ознайомлять із цифрами.Соотнося певну цифру із кількістю, вихователь пропонує дітям розглянути зображення цифри, проаналізувати його й порівняти з вже знайомими цифрами. Діти роблять образні порівняння (одиниця, як солдатик; цифра вісім справляє враження сніговика, наматрешку-неваляшку; одиниця і сім схожі, тільки в цифри сім є «козирок» тощо. п.).

Особливу увагу заслуговує «запис» числа 10. Воно складається з двох цифр – одиниці, і нуля. Утворивши число десять (шляхом додатку дев'яту предметів іще одна) вихователь пропонує близько 10 предметів (іграшок, квадратів) поставити відповідну цифру: «Подивіться, як позначається число десять. На одній із цифр ви знаєте,- каже вихователь і цифру 1, пропонує назвати її.- А яка це цифра?»- вихователь показує на нуль. Можливо, що хтось із дітей правильно відповість, що це «нуль». Незалежно від послуг цього вихователь повинен наочно показати освіту числа «нуль». І тому дітей просять порахувати кубики, які стоять на столі. Діти перераховують їх визначають, що кубиків – десять. Вихователь каже: «Нині ж я прибиратиму за одним кубику». І прибирає до того часу, доки залишиться жодного. Відповідаючи на запитання «Скільки кубиків залишилося» діти відповідають: «Не залишилося». Вихователь погоджується і пояснюють, що те й позначається цифрою «нуль». Потім вихователь пропонує знайти місце нуля в числовому ряду. Якщо діти не впораються з цим завданням, то вихователь пояснює, що 0 сидить над 1, оскільки нуль однією менше ніж один. Після цього діти разом із педагогом вирішують, що нуль має бути перед одиницею.

Протягом усього учбового року діти вправляються в рахунку. Вони перераховують предмети, іграшки, відраховують предмети з заданому числу, цифрою, на зразок. Зразок може бути даний як числової картки з певною кількістю іграшок, предметів, геометричних постатей, подано у вигляді звуків, рухів. За виконання цих завдань важливо навчити дітей уважно слухати завдання вихователя, запам'ятовувати їх, та був виконувати.

З надзвичайною цікавістю діти виконують завдання дидактичних іграх: «Що?», «Знайди помилку», «Чудесна мішечок», «Вважай далі», «Вважай – не помилься», «Хто швидше назве», «Скільки», «Упіймай м'яч» та інших.

Програма старшої групи передбачає порівняння послідовних чисел не більше десяти на конкретному матеріалі. Діти повинні вміти порівнювати два безлічі, знати, який із чисел більше, а яке менше, що з нерівності зробити рівність, та якщо з рівності зробити нерівність.

Порівнюючи дві групи предметів, дітей підводять до висновку: шість понад п'ять однією, а п'ять менше шести однією, отже число шість має стояти після числа п'ять, а число п'ять має стояти перед числом шість. Подібною відбувається порівняння всіх досліджуваних чисел не більше десяти.

Продовжуючи роботу, розпочату середньої групі, слід уточнити уявлення, що кількість залежить від величини предметів, від відстані і просторового розташування. На наочному прикладі можна показати, що великих предметів може бути меншою, ніж маленьких, а маленьких більше, ніж великих, і навіть великих та малих то, можливо порівну.

Діти повинні вміти вважати предмети, розташовані на вертикалі, колу, як числових постатей. Необхідно навчати дітей вважати, починаючи з будь-якої світової зазначеного предмета у напрямку (справа-наліво, зліва-направо, згори донизу) у своїй не пропускаючи предмети і перераховуючи їх двічі.

У старшої групі триває робота над засвоєнням порядкового рахунки межах десятьох. Дітей розрізняти порядковий і кількісний рахунок. Використовуючи кількісний рахунок, можна з відповіддю: «Скільки?» визначивши, як усієї предметів. Результат рахунки залишається незмінною незалежно від напрямку рахунки.

Вважаючи предмети з порядку, необхідно умовитися, з якого боку треба розпочати рахунок, оскільки саме цього залежить результат рахунки. Наприклад, якщо діти перераховують десять предметів зліва-направо, то матрьошка друга, і якщо вважати справа-наліво, то те ж саме матрьошка буде дев'ята.

Діти мусимо навчитися правильно відповідати стосовно питань: «Скільки?»; «Який за рахунком?»; погоджуючи у своїй числівник з іменником в роді, відмінку, числі.

Уміння дітей розрізняти порядковий і кількісний рахунок закріплювати в вправах і дидактичних іграх: «Який іграшки Герасимчука?», «Хто перший?» та інших.

>1.2Обучение виміру

Важливою програмної завданням, розв'язуваної у старшій групі, є навчання дітей виміру. Навчання виміру допомагає усунути згадані недоліки у формуванні поглядів на числі, які виникають під час навчання рахунку окремих величин.

Навчати дітей виміру з допомогою умовної мірки починають у неповній середній групі. Їх вчать порівнянню двох предметів, які неможливо безпосередньосоизмерить (накласти чи докласти) і використовувати у своїй третій предмет – міру. Таке порівняння є приватною випадком виміру, оскільки використовувана у своїй мірка дорівнює одного з вимірюваних предметів.

У старшої групі дітей вчать вимірювати з допомогою умовної заходи довжину протяги, обсяг рідкий і сипучих тіл, переводячи кількісні відносини унаглядно-представляемие безлічі.

Насамперед, дітей слід знайомство з правилами виміру протяжних величин, рідких і сипучих тіл. Вихователь показує пояснює правила виміру. Процес виміру розбивається на етапи, кожен із яких повторюється дітьми за вихователем. Вихователь спочатку демонструє мірку, з допомогою яких можна виміряти смужку папери, стрічку тощо. Потім показує, що мірку треба докласти те щоб кінці вимірюваною смужки мірки збігалися. Діти повторюють це дію. Далі вихователь зазначає кінець мірки, пояснює, що завжди, коли міркауложилась повністю, потрібно відкласти «для пам'яті» фішку (гурток, квадрат, іграшку), що описує, що міркауложилась в смужці повністю.

Далі мірка прикладається до позначки, знову відзначається кінець мірки і знову відкладається фішка. Так вимірюється вся смужка. Через війну виміру перед дітьми утворюється ряд фішок, перелічивши які можна сказати, скільки ж разів міркауложилась в вимірюваному об'єкті.

Діти повинні міцно засвоїти правила виміру, бо в наступних заняттях виконують вимір окремо початку остаточно. Важливо, щоб діти як запам'ятали послідовність виміру, але чітко виконували правила, розуміли сенс кожного дії. Іноді діти допускають недбалість виміру атмосферного явища: неточно поєднують краю вимірюваного об'єкту іполоски-мерки; не так ставлять оцінку; відкладаючи мірку востаннє, забувають ставити фішку. Всі ці неточності позначаються результаті виміру. Важливо, щоб весь матеріал, з яким працюють діти, був точно вивірений, щоб у вимірюваному об'єкті мірка вкластися повністю число раз.

При вимірі сипучих і рідких тіл використовуються самі правила виміру, і навіть додаються нові, характерні для виміру сипучих і рідких тіл. Наприклад, вихователь показує миску з крупою і: «Скільки тут крупи, як дізнатися?». Найчастіше діти пропонують зважити. «Правильно,- каже вихователь,- але мене немає терезів. Як дізнатися з іншого, скільки крупи?» На столі стоять чашка, склянку, ложка, мисочку. Вихователь свідчить про них: «Може ці предмети допоможуть нам?» Вочевидь, діти скажуть, що крупу треба виміряти ложкою, чашкою. Вихователь каже: «Я покажу, як і потрібно зробити. Спробуймо виміряти крупу склянкою. Але спочатку треба домовитися, як ми насипати». Вихователь показує, що склянку можна насипати крупою майже половину, повний вщерть, «>горочкой». Діти можуть із цих варіантів, наприклад, повний вщерть. Вихователь показує цей склянку з крупою у відповідь: «Ось наша мірка – повний вщерть склянку. Коли ми вимірювати, треба стежити, щоб склянку він був повний вщерть, тому що ми так домовилися».

Потім вихователь висипає крупу зі склянки на порожню миску у відповідь: «Щоб не збитися з ліку, що ми повинні це робити щоразу, коливисипаем крупу зі склянки?» Діти: «Ставити предмети для пам'яті».

Вихователь стежить те, щоб діти щоразу відкладали іграшку по тому, як пересипаний повний склянку крупи в миску.Наполняя мірку, вихователь може спеціально насипати крупи півсклянки чи «>горочкой». Вона звертає увагу дітей те що, що наповнюваність склянки мусить бути однаковою, такий, як домовилися перед виміром. Потому, як і всі крупа виміряти, вихователь запитує, чи можна довідатися, скільки було склянок крупи в мисці. Діти пропонують перелічити предмети, що вони вкладали для виміру. Перерахувавши їх, діти з'ясовують, скільки склянок був ще у мисці.

На занять із виміру підтвердження найкраще використати прозору посуд, щоб діти бачили, як і однієї мисці кількість крупи (води) зменшується, а інший – збільшується.

Щоб в дітей віком не сформувалося неправильне уявлення у тому, що крупу чи рідина можна вимірювати лише склянками, вихователь показує дітям та інші предмети: чашку, мисочку, ложку й уряд пропонує спробувати вимірювати цими мірками.

Вимірювання протяжних, сипучих, рідких тіл має постійно чергуватися у тому, щоб діти навчилися підбирати відповідну міру для виміру різних об'єктів. Приміром, для виміру протяжних предметів діти підбирають лінійку, смужку папери, картону, брусок, мотузку, олівець; для виміру рідин і сипучих речовин – усе те, у які можна налити чи насипати: склянку, чашку, ложку, мисочку тощо.

Вимірювання різних об'єктів відповідними мірками дозволяє підвести дітей до розуміння узагальненого способу виміру з допомогою умовної мірки.

Організовуючи вимірювальну діяльність, дітей вчать виміру атмосферного явища виділяти частина предмета, рівну умовної мірці, визначати, скільки ж разів мірауложилась в

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація