Реферати українською » Педагогика » Організація Самостійної роботи учнів початково класів на уроках математики


Реферат Організація Самостійної роботи учнів початково класів на уроках математики

Страница 1 из 4 | Следующая страница

>БоднарчукМаріяВолодимирівна

 

>Організаціясамостійної роботиучнівпочатковихкласах під час уроків математики


>Анотація

 

>Боднарчук М. В. «>Організаціясамостійної роботиучнівпочатковихкласів під час уроків математики»

>Дипломна робота: «>Організаціясамостійної роботиучнівпочатковихкласів під час уроків математики»присвяченаактуальній йважливійтемі для Сучасноїпочаткової школи.

У Ірозділі «Проблемаорганізаціїсамостійної роботиучнів – утеорії тапрактицінавчання» охарактеризоване запитаннясутностісамостійної роботиучнів,особливостіорганізаціїсамостійної роботи внавчальномупроцесі.

У ІІрозділі «Методикаорганізаціїсамостійної роботи під час уроків математикипочатковихкласах» описанозміст йорганізаціюекспериментальногодослідження.

>Ключові слова: математика,самостійна робота,творча діяльність,диференційовані заподіяння,хвилиницікавої математики,ребуси,вікторини-блискавки.


>Зміст

>Вступ

>Розділ І. Проблемаорганізаціїсамостійної роботиучнів – утеорії тапрактицінавчання.

>І.1Сутністьсамостійної роботиучнів вісторії татеоріїпсихо-педагогічнихдосліджень.

>І.2Особливостіорганізаціїсамостійної роботи внавчальномупроцесіпочаткової школи

>Розділ ІІ. Методикаорганізаціїсамостійної роботи під час уроків математикипочатковихкласах

>ІІ.1Самостійна роботаучнів із математикинавчальномупроцесіпочаткової школи

>ІІ.2Аналізрезультатівдослідження

>Висновки

Списоквикористанихджерел

>Додатки


>Вступ

>Загальновизнанимє тієї факт, щомайбутнєбудь-якої державивизначається тім, котра вній якщостворена системаосвіти.Вирішальногозначення дляекономічноїефективності йконкурентоспроможності країни, забезпеченняїїінтелектуальногопотенціалу йвласногомісця всучасному світінабуваютьнаукові,технічнізнання,високіморальніякостіособистості,їїтворчийпотенціал,ініціатива,відчуття нового,здатністьадаптуватися до умів, щошвидкозмінюються.Цівимогисуспільства доособистостівикликані тім, щосьогодні занаявностідосконалоїтехніки йвисокихтехнологій, їхньоговисокоефективневикористанняможливелише занаявностіпрацівників ізвказанимиякостями.

>Сьогодні всечастіше звучатипереконання до того, що ключ домайбутнього, дорозв’язаннясучасних проблемлюдства, дорозвиткусуспільствалежить восвіченостівсього населення й упостійномупідвищеннірівня йогоосвіти (принципбезперервногонавчання).Ущемлення права наосвіту йїїналежнуякістьпризведуть доінтелектуальної йкультурноїдеградації, щонесумісне ізрозвиткомсуспільства.

Уостаннійредакції Закону України “ПроОсвіту”, внаціональнійпрограмі “>Освіта (Україна ХХІстоліття)”визначенонапрямокрозвитку національноїсистемиосвіти в Україні,якийспрямований напідвищенняінтелектуальногопотенціалунації, навихованнятворчоїособистості,здатної доактивноїучасті в розбудові української держави. Томусаме тепер, якніколи,сім’я, школа,громадськістьмають бутизацікавлені й нести відповідальність застворення максимальносприятливих уміврозвиткуприроднихзадатківдітей вузгоджені із принципомприродовідповідності, на щозвертавувагу всвій годинущеК.Д.Ушинський..

>Аналізпроцесівфункціонуванняосвітньоїсистеми вусьому світі ізокрема в Українізасвідчивнеобхідністьпошуку йформулюваннянової Сучасноїпарадигмиосвіти. Мовайде пропринциповонову міткуосвіти, котраполягає вдосягненні новихрівнівосвіченостіокремоїособистості йсуспільства вцілому.

>Вимогисучасногосуспільства дозагальноосвітньої школи ізоднієїсторони, іінтересиособистості, щорозвивається, ізіншої,викликаютьнеобхідність новогопідходу доорганізаціїнавчально-виховногопроцесу школи.Особливуактуальністьнабуває тепер проблемаформуваннясамостійностімисленняучнів,спроможностіотримувати,аналізуватиінформацію йприйматиадекватнірішення,використовувати впрактичнійдіяльностіновіінформаційнітехнології. Узв’язку ізцимособлива рольвідводиться йшкільному курсу математики.

>Суспiльно-необхiдноюстаєдиференціаціянавчаннявідповідно доздібностейучнів,урахування їхніреальнихможливостей, потреб,інтересів інахилів. Напрактиціцевиражається врізноманітних шляхах і формахіндивідуалізації ідиференціації,адаптаціїнавчання довікових таіндивідуальнихособливостейучнів.

>Спеціальнідослідження показали, щонавчанняможе не лишесприятипросуванню вперед, але й йуповільнюватирозвитокособистості.Якщонавчаннягрунтується не так наусвідомленні іосмисленні, апереважно назапам’ятовуванні, то, напевномуетапігальмуватирозвитокучня.

>Зараз кардинальнозмінюється позначканавчання.Якщоранішенавчання ставило за міткуздобутипевну суму знань,умінь йнавичок, то теперце нестаєсамоціллю.Адже ізкожним фатальністюоб’ємінформаціїмайже вкожнійгалузі наукиподвоюється, бо іпотроюється й далізростання запередбаченнямивченихітиме вгеометричнійпрогресії.Тобто, людина надзмозі матірповнийоб’єм знань із того чиіншого предмета. Тому на першемісцевиступає нездобуттясуми знань, арозвитокособистості.

>Досягненняпотрібногосуспільствурівняосвіченості тарозвиткуособистостінеможливо безсистематичноїсамостійної роботи,готовність доякоїзакладається ушкільномувіці. Узв’язку ізцим уконцепціїшкільноїосвіти великаувагаприділяєтьсясамостійнійнавчальнійдіяльностіучнів упроцесінавчання.

Методсамостійної роботиучнівпостійно вцентріувагидидактів йпсихологів, котріпроводятьдослідження ізрізнихаспектіврозвиваючогонавчання.Доведено, щосамостійна роботавідіграєвелику роль уформуванні йрозвиткунавчальнихумінь,вихованніволі,пізнавальногоінтересу,навичокколективної роботи. Унійвиявляєтьсяіндивідуальність шкірногоучня,формуєтьсяїхнійінтелект й характер.Усецесприяєзасвоєннюглибоких йміцних знань. Тому, проблемасамостійної роботиучнів якефективного методуформуваннявміннявчитися,навичоксамоосвітиєактуальною.Саме тому насзацікавилаця тема: ">Організаціясамостійної роботиучнівпочатковихкласів під час уроків математики", якої миобрали длядипломної роботи.

>Вважаємо, деорганізованасамостійна робота тамєпраця, видно результат, тамефективний урок,босамостійність унавчанні -найважливішапередумоваповноцінногооволодіннязнаннями,вміннями інавичками. Часто і правильнозастосованасамостійна роботарозвиваєдовільнуувагудітей,виробляє у якихздатністьміркувати,запобігаєформалізму узасвоєнні знань йвзагаліформуєсамостійність як рису характеру.

>Об’єктомдослідження >виступає процеснавчання математикиучнівпочатковихкласів школи.

Предметдослідження –стимулюваннясамостійної роботиучнів під час уроків математикипочатковихкласах.

Метадослідженняполягає втеоретичномуобґрунтуванні та врозробціметодичноїсистемиорганізаціїсамостійноїдіяльностіучнів під час уроків математикипочатковихкласах восновнійшколі та векспериментальнійперевірціїїефективності.

>Гіпотезадослідження:стимулюваннясамостійної роботиучнів під час уроків математикипочатковихкласах Сучасної школизабезпечившитакіумови:

1.Добір адекватних методик под годинуорганізаціїсамостійної роботиучнів, їхньогозастосування в реальномупроцесітиповихзакладівосвіти.

2.Проектуванняіндивідуально-особистісногорозвитку шкірногоучня ізврахуванням йогоособистінихможливостей

3.Створенняналежноїматеріально-технічноїбази якосновифункціонуваннячинниківпедагогічногопроцесу

>Методологічноюосновоюдослідженняз'явилися ідеї протеоріюнавчальноїдіяльності (>Д.Б.Ельконін, В.В.Давидов, В.В.Репкин) йпоетапногоформуваннярозумовихдій (>Н.Ф.Тализіна, Л.Гальперін). Атакож роботи М.А.Бантової,Н.Б.Істоміной, І.А.Аргинськой пометодиціформуванняобчислювальнихнавичків.

Удослідженнізастосовувалисянаступні >методи: >теоретичнийаналізпсихолого-педагогічної йметодичноїлітератури;бесіда,опит,аналізрезультатівробітучнів;застосуваннязавдань,призначених длявизначення уучніврівнязагальнихматематичнихумінь.;експеримент:

Базадослідження:Дубівецьказагально-освітня школа І й ІІступенів, 4клас.

>Основні заподіяннядослідження:

1.Проаналізуватиiсторико-педагогiчнi ісоціальніпередумовиорганізаціїсамостійноїдіяльностіучнівпочатковихкласів якефективного методуформуваннянавичоксамоосвіти.

2.Обгрунтуватисучасний станпроблеми вметодичнійлітературі ішкільнійпрактиці.

3.Розробити таекспериментальноапробуватинайбільшефективнішляхиорганізаціїсамостійноїдіяльностіучнів під час уроків математикипочатковихкласах.

>Теоретичназначущістьдослідженняполягає ваналізі таструктуруваннісутності ізмісту зрозуміти ">самостійна робота", ">типисамостійної роботи",з'ясуванніособливостейорганізаціїсамостійної роботи під час уроків математикиучнівпочатковихкласів,доборіефективнихметодівстимулюваннясамостійної роботи під час уроків математикипочатковійшколі,впровадженнінетрадиційнихорганізаційних форм роботи ізучнями внавчальномупроцесізагальноосвітніхзакладівосвіти насучасномуетапі.

>Практичназначущістьдослідженняполягає увизначеннішляхівефективноговдосконаленняорганізаціїсамостійної роботиучнів під час уроків математикипочатковихкласах,розробці методикипоетапної роботи іздітьмипочатковихкласів під час уроків математики,класифікаціїігрових,розвивальних татворчихвправ, котріможуть бутивикористані впрактиці роботисучаснихосвітніхзакладів, а й угуртковійроботі із математики.

Структура йобсяг роботи:

>Дипломна роботаскладаєтьсязівступу, двохрозділів, з висновками, спискувикористанихджерел (48найменувань),додатків.


>Розділ І. Проблемаорганізаціїсамостійної роботиучнів утеорії тапрактицінавчання

 

1.1Сутністьсамостійної роботиучнів вісторії татеоріїпсихо-педагогічнихдосліджень

>Питаннярозвитку вшколярівсамостійності,критичностімислення,здатності дотворчихпошуків упедагогічнійнауці неєновим.Першівимоги доучнів бутитворцями,активнимиспівучасникамипроцесупізнаннявідоміще зачасівантичності.Наприклад, методнавчання,застосований Сократом, назв “>маєвтикою” [43].Вінполягає вумінні вестидіалог так, щовнаслідок руху думи задопомогоюсуперечливихвисловлюваньпозиціїучасниківдіалогузгладжуються,однобічністьпоглядів шкірного із нихдолається,здобуваєтьсяістиннезнання.Тобто Сократ упроцесібесіди,діалогудопомагав “>народитисяістині вдушіспіврозмовника”.

>ЕлементиевристичногонавчаннявикористовувалитакожАрхит,Аристоксен, Платон,Піфагор, котрі надавали великогозначеннязацікавленому, активномусамостійномуоволодіннюзнаннямиучнями [43]. Увласнихміркуваннях смердотівиходили зсуджень, воснові які – думка про ті, щорозвитокмисленнялюдиниможеуспішноздійснюватисялише заумовисамостійногопошуку,діяльності.

Ж.-Ж.Руссо увласнійтеоріївихованнятакожрадив непередавативихованцюзнання в готовомувигляді, азробити йогодослідником,відкривачемістин: “...ставтедоступні йогорозуміннюзапитання йнадайтеможливістьйомувирішувати їхнього.Нехайвіндізнається не бо ві сказали, а бо самзрозумів” [36,с.156].

>Однією ізосновнихвимог методикивикладання заК.Д.Ушинськимєумоваобов’язковоїсамостійності внабутті знаньучнями тасамостійностісуджень й з висновками.

>Англійський педагог Армстронг (друга половина ХІХ- вухо ХХ ст.)започаткував унавчально-виховномупроцесі “>евристичний метод” [43, з. 214].Сутність цого методуполягає до того, щоученьвиступає вролідослідника й проходити шлях відформулюванняпроблеми доостанньоговисновкуцілкомсамостійно.Безперечно, метод Армстронгапрогресивний, але й, на шкода, із точкизору Сучасної дидактики,вінмає низкунедоліків.По-перше,учні вседослідження проводилисамостійно, безбудь-якоїдопомогивчителя, бездопоміжнихнавіднихзапитань, безкритичнихзауважень педагога, що все разом виннедопомогтиучнямодержатичітку систему знань.

Донаведеноговищезауваження вартододати ітакі:учні не булипідготовленимипопередньо додіяльності такого виду, упроцесінавчання невраховувались анііндивідуальні, анівіковіособливості (не було бзреалізованопринципиіндивідуалізації ідиференціаціїнавчання). Усіцепризвело доти, щознанняздобували лишеучні ізвищимрівнемнавченості, томудослідження Армстронга свого годинизазналисерйозної критики.

>В.О.Сухомлинський восновінавчанняучнів ушколівбачаввиховання у якихсамостійності,критичностімислення,активності.Дидактнаголошував, щосправжнім можнавважатилише тінавчання, якумаєспрямованість нарозвитокдитини,їїмислення,діяння упроцесіпізнання,оскільки “>розум неформується безрозумовогонапруження, без думи, безсамостійнихпошуків” [39,c.585].

У 60-70 рр. ХХ ст.значнийвнесок урозвитоктеоріїучнівськоїсамостійноїдіяльностівніспольський педагогВ.Оконь.Вінзробиввисновок, що “>вирішальноюумовоюрозвиткусамостійностімисленняєнабуття нових знань задопомогоювирішення проблем” [25,с.44].Дослідникґрунтовнорозробив низкупитань,пов’язаних зпроблемнимнавчанням: давшичіткевизначенняпоняття “проблема”,сформулювавумови, за якізапитаннямаєпроблемний характер,вказаветапи уроку, на якіможливевикористаннянавчальноїпроблеми.

Психологирозглядаютьсамостійність як одну ізвольових рис характеру.Вонаполягає "увмінніорієнтуватися навласнийдосвід,знання іпереконання, а чи не натиск чипрохання із боціінших" [1, з. 244]. На думкуД.М.Дубравської,самостійною вартовважатилюдину,якійпритаманна сильна воля.

Аліпоняттясамостійностіщодонавчально-виховногопроцесу не вартотрактувати однозначно.Самостійна діяльністьучнярозуміється якумотивовані іусвідомленісамостійні дії школяра, щозавершуютьсяпевним результатом. Однакця діяльністьпередбачаєкеруваннязісторонивчителя (яксуб’єктанавчально-виховногопроцесу)діяльністюучня (якоб’єкта),управлінняцимпроцесом, асаме:спрямування (>пояснення мотивацію,цілідіяльності),проектування (план, структурадослідження тощо),підтримки (>навіднізапитання,коригування,виправлення,уточнення тощо). (>М.І.Алєксєєв,І.Я. Лернер,К.В. Яресько таін.).

>СучаснадослідницяІ.С.Зоренковважаєсамостійноютакунавчально-пізнавальну діяльністьшколярів, Якадетермінуєтьсяцілями,усвідомленимиучнями,визначеними мотивами іреалізується задопомогоюсамостійнихдій, котрівимагаютьрозумових,вольових чифізичнихзусиль, азавершуютьсяконкретними результатами [18].

Удослідженняхпедагогікиостанніх роківчіткорозмежованопоняття “>самостійна діяльність”учнів та “>творчасамостійна діяльність”учнів чи “>творча діяльність”школярів.

>Доситьґрунтовно запитаннявзаємозв’язкутворчої ісамостійноїдіяльностіучніврозроблено упрацяхБ.І.Степанишина.Ученийохарактеризувавсамостійну діяльність затрьома сходамирозвиткусамостійності школяра.Вінвиокремивтакіїїрівні:самостійно-репродуктивний,репродуктивно-критичний йтретій, щозавершуєформуваннясамостійностіучня, -критично-творчий.Розкриваючисутністьостанньогорівнясамостійності, методиствказав навміння школяра “>творчозастосовуватиздобутізнання,вміння йнавички,тобтостворювати щосьякіснонове” [7,с.141].

На думкуВ.К. Буряка,В.І.Лозової,Г.І. Сороки, всистеміпоказників, щохарактеризуютьнавчальнутворчу діяльність,зазвичай,важливимиєтакі:самостійність,ініціативність,творчаактивність [8;38;20].

Тому можназробитивисновок, щобудь-якатворча діяльністьучняпередбачає йогосамостійність упроцесінавчання. Алісамостійна робота якщотворчоюлише заумови,якщо воназумовлюємислительні тапрактичні дії школяра,певним чиноморганізованівчителем, накритично-творчому татворчомурівнях.

>І.Я. Лернер удослідженняхпитань дидактикинавчання,визначивтворчість (>щодопроцесунавчання) як формудіяльностіучня, щоспрямована наодержанняоб’єктивних чисуб’єктивнихякісно новихцінностей,важливих дляформуванняособистості. У цьомувизначенніувагадослідниказвернена,насамперед, на форму,результати ізначимістьдіяльності.Щеодневизначенняучнівськоїтворчоїдіяльності заІ.Я.Лернеромє таким:це процес й результатцілеспрямованогонавчання,яким можнауправляти задопомогоювикористанняспеціальнихпедагогічнихситуацій, котрівимагають відучнівтворчоїдіяльності на доступному їмрівні [22,с.79].

>Вагомимєтеоретичневизначеннядидактомтворчоїскладовоїнавчальноїдіяльностіучнів. На думкуІ.Я.Лернера,навчальна діяльністьшколярівмаєтворчий характер, коливідбувається:

>самостійнеперенесення знань йвмінь уновуситуацію;

>визначенняновоїпроблеми утрадиційнійситуації;

>баченняструктуриоб’єкта,визначення йогофункцій;

>комбінування йперетворенняранішевідомихспособівдіяльності упроцесірозв’язуванняновоїпроблеми;

>створенняпринципово нового методу, способу,підходу,пояснення [22, з. 102].

На нашу думку,творчий компонентнавчанняшколярів, установленьдидактом,маєчіткевизначення йрозглядається яквзаємопов’язана система.Зрозуміло, щосамостійнеперенесення знань йвмінь уновуситуаціюдозволяєзастосуватинабутіранішезнання іуміння длярозкриттяструктури новогооб’єкта яквзаємопов’язаноїсукупностісторін,компонентів,елементів.Водночастакі діїдаютьможливістьобґрунтуватифункції шкірного компонента іоб’єкта вцілому,виділитиневирішеніпроблеми,запропонувативласневирішення,вибратиспосіброзв’язання ізвідомихраніше чивиробитиновийспосіб.

>Ще однимважливимпитаннямдослідженнятворчоїсамостійноїдіяльностіучнів упедагогічнійнауціє проблемавстановленняспіввідношенняміжтворчістю інетворчістю уструктурінавчально-пізнавальноїдіяльності. Длявстановленнядіалектичноговзаємозв’язку творчости інетворчостівикористовуютьсяспецифічнікатегорії продуктивного і непродуктивного, котрієдужедавнімипоняттями. якфілософськікатегорії “>репродуктивне” й “>продуктивне”вперше буливикористані ваналізіструктурипроцесупізнанняЕ.Кантом,пізнішерозвиненіВ.Г.Гегелем. Усучаснихфілософськихдослідженнях проблема репродуктивного й продуктивногорозроблена упрацях О.М.Коршунова,П.В.Копніна,О.Т.Шуміліна. Упедагогічнійнауціце запитаннядослідженеВ.І.Андрєєвим,Б.І.Коротяєвим,С.О.Сисоєвою таіншими, апсихології –Б.Г.Богоявленською,В.О.Моляко,Я.О.Пономарьовим.

>Філософськеобґрунтування репродуктивного і продуктивного яксоціальногоявищаздійсненоВ.Ф.Овчинниковим [16]. Нимрозкритоспіввідношенняміжцимипроцесами наонтологічномурівні яквідображенняпроцесіввідтворення іперетворення.Зв’язок репродуктивного й продуктивного всоціально-історичномуаспекті, на думкувченого,характеризується всучасномусуспільствізростаннямдинамічності,складності, щовідбиває ритм життя. Улогіко-гносеологічномупланіспіввідношення репродуктивного й продуктивногопов’язане ізвідтворенням йстворенням новогознання.Зазвичай,репродуктивні діївиконуютьфункціюорганізації,впорядкування іоцінюванняпроцесутворчоїдіяльності.

>О.Корсакова удослідженнях проформуваннятворчоїдіяльностіучніввизначаєїї якнавчально-пізнавальну діяльність, “колидитинауявляє,комбінує,змінює чистворює щосьнове” [19,с.35].Дидактвважаєнавчально-виховний процесєдністюрепродуктивноїдіяльності, колизнаннявідтворюються, йперетворювальної, коли упроцесі їхнізасвоєнняученьуявляє,комбінує,змінює.Сутотворчий характер, на думкунауковця,має такаперетворювальна діяльність, коли “>здійснюєтьсясамостійний перенесення знань уновуситуацію,виявляється нова проблема узнайомихумовах,новіфункціїзнайомихоб’єктів,вміннябачити альтернативувирішенню,комбінувативідоміспособивирішення по-новому,знаходитиновіоригінальнішляхивиконанняпоряд ізвідомимиіншими,якщостворюється щосьнове,оригінальне” [19,с.31]. Метанавчання,вважаєО.Корсакова,полягає вдосягненнікожнимшколяремвищогорівняперетворювальноїдіяльності –творчогозастосування знань йвмінь.Вважаємо, щодидактом недосить точновизначеномісцерепродуктивноїдіяльностішколярів упроцесінавчання,оскільки, наїї думку, така діяльністьмаємісцелише под годинувідтворення знань. Направду, й процесздобуття знань, й процес їхнізакріплення,відтворенняможе бути дляучнів якрепродуктивним, то йтворчим,активним.

>Зважаючи наположенняпсихолого-педагогічної науки протворчусамостійнунавчальну діяльністьучнів,визначаємоїї як видпродуктивноїнавчально-пізнавальноїдіяльностішколярів наосновірозвиткутворчихздібностей, щозабезпечуєсамореалізаціюучнів.Такенавчанняпередбачаєтворчездобуття знань,набуттявмінь йнавичок та їхньогозастосування, асаме:самостійневикористання школяраминабутихякостей у новихситуаціях –комбінування,перетвореннявідомихранішеспособівдіяльності,визначенняновоїпроблеми,структури чифункційоб’єкта чирозв’язанняпоставленоїпроблеми;генерування новихідей,висуненнягіпотез;критичнеоцінюваннянавчальногоматеріалу чи роботи увласнихсудженнях наосновіаналізу,систематизації іузагальнення;обґрунтування думок,доведення їхніправильності;створенняоригінального нового продукту задопомогоюуявлень.

Результатомтворчоїсамостійноїдіяльностівихованцівєодержанняякісно новихцінностей (>об’єктивних чисуб’єктивних),значущих для їхньоготворчогоособистісногостановлення в роктанавчання,розвитокпсихічнихякостей йвластивостейучнів.

Отже, Незважаючи на широкий йбагатоплановий характердосліджень,присвяченихорганізаціїсамостійнійроботіучнів,ще багатопитаньцієїскладноїпроблеминавчальногопроцесузалишаютьсяпокинедостатньодослідженими. Так,наприклад, утеорії тапрактицімаютьмісцевеликірозходження,пов’язані ізтрактуваннямпоняття — ">самостійна роботаучнів".

яксвідчитьаналізспеціальноїлітератури,тлумаченнясутностісамостійної роботи,її метизалежить упершучергу відзагальноїконцепціїнавчальногопроцесу.Складністьвивченняпроблемизумовленавідсутністю вдидактицієдності думистосовно того, щоявляє собоюсамостійна робота — методнавчання,прийомучіння чи формуорганізаціїнавчальноїдіяльностіучнів.Якщовбачатисутністьнавчання впередачісистеми знань йспособівдіяльності, тосамостійну роботу можнавважатизасобомзакріплення татренування,виробленнявмінь йнавичок.Одночасно,оскількинавчаннярозглядається якформуванняпізнавальноїдіяльності, тосамосійна роботавиступає способомрозвиткутворчихздібностей тапрофесійногомислення.Виходячи зсучасногорозуміннянавчання якпроцесууправлінняформуваннямособистості,тлумаченнясамостійнійроботіучнівє нечиміншим як способомформуваннясамостійності таактивностіособистості,їїрепродуктивних йтворчихздібностей,умінняорієнтуватись утеорії тапрактичнихситуаціях,ставити тасамостійновирішуватитеоретичні тапрактичні заподіяння.

>Аналізнауковихдослідженьдозволяєвиділитипідходи довизначенняпоняття ">самостійна робота", воснові які лежатирізніознаки.

>Самостійноюроботоюприйнятовважати:

• роботу, котравиконуєтьсявласними силами безсторонньоїдопомоги такерівництва, под годинуаудиторних зайняти (>Кружальний М.);

•різноманітністьтипівнавчальнихзавдань, котрівиконуються подкерівництвомвикладача (>Гарунов М. таін.);

• системуорганізаціїпедагогічних умів, котразабезпечуєуправліннянавчальноюдіяльністю йвідбувається завідсутностівикладача і без йогобезпосередньоїдопомоги таучасті (Граф У.,Ільясов І. таін.);

•різноманітнівидиіндивідуальної,груповоїпізнавальноїдіяльностіучнів, котріздійснюються лицарями уаудиторнихзаняттях й впозааудиторний годину (>Нізамов У.);

•обов’язкову роботу, Яка проводитися упроцесінавчальних зайняти йпідготовки перед тим, чи ждодаткову —позаобов’язковуакадемічну роботу чи заспеціальниміндивідуальним планом,складеним наосновіврахуванняособистихінтересів йнахилівучнів (>Архангельський З.);

•самостійна робота —цеспеціальноорганізована діяльністьучнів ізурахуванням їхнііндивідуальнихособливостей,спрямована насамостійневиконаннянавчальнихзавданьрізнихрівнівскладності як нааудиторнихзаняттях, то й впозааудиторний годину.Метоюсамостійної роботиучнівєїїспрямування навиконаннясоціальногозамовлення,тобто уформуванні вучнівуміннясамостійнопоповнювати своїзнання,орієнтуватись употоцінауковоїінформації.

Мипогоджуємося ізученими, котріважливемісце врозв’язанніданоїпроблемивідводятьздійсненнюіндивідуальноорієнованогопідходу доучнів, бо, яксвідчитьпедагогічнийдосвід,індивідуальноорієнтованийпідхідсприяєпідвищеннюефективностінавчальногопроцесу,формуванню тарозвиткупізнавальноїактивності,самостійності,розвиткувмінь йнавичок,формуваннюіндивідуального стилюдіяльності.

>Самостійна роботаучнів —спланованапізнавальна,організаційно і методичноспрямована діяльність безпрямоїдопомоги вчителя.

>Аналізпсихолого-педагогічноїлітературипоказує, щонинівідсутній Єдинийпогляд тих, щотребарозуміти подсамостійноюроботою.

Так,П.І.Підкасистий [29]розглядаєсамостійну роботу як “>засіборганізації тавиконанняучнямивизначеноїпізнавальноїдіяльності”, а В.А.

Козаковрозглядаєсамостійну роботуучнів як один ізвидівнавчальних зайняти,специфічноюособливістюякогоєвідсутністьвчителя в останній моментнавчальноїдіяльностіучня.

>Відсутнє йєдиневизначеннясамостійної роботи. Удіяльніснійконцепціїсамостійна робота -цесукупністьдійучня із предметами упевнихумовах, щопередбачаютьвідсутністьбезпосередньогокерівництва тадопомоги із боцівчителя, ізвикористаннямнаявнихіндивідуальних рисособистості у тому,щоботримати продукт,відповіднийзаданійметі, врезультаті чогомає бутисформованасамостійність як рисуособистостіучня тазасвоєнапевнасукупність знань,умінь танавичок. Асамостійність утрактуванніукраїнськогопедагогічногословника [8] –це одна ізвластивостейособистості, щохарактеризуєтьсядвома чинниками:по-перше,сукупністюзасобів – знань,умінь йнавичок,якимиволодієособистість;по-друге,ставленнямособистості допроцесудіяльності,їїрезультатів й умівздійснення, атакожзв’язки ізіншими людьми, котріскладаються впроцесідіяльності.

>ЩеЯ.А.Коменськийпроголошував: “…Альфою таомегоюнашої дидактики нехай якщо:пошук тавідкриття способу, приякому бвчителі меншенавчали, аучні понад бвчилися.”. яквважає А.М.Алексюк [1],самостійна роботавиступає чи неєдиним способомформуваннясамостійності внабутті знань.Самостійність унабутті знаньпроявляєтьсялишезавдякивласнійдіяльності ізпоявоювнутрішньоїпотреби взнаннях,пізнавальнихінтересів,захопленості. У цьомурозуміннісамостійності на самом деленеможливонавчитися.Такусамостійність можналишевиховувати. Упроцесісамостійної роботи вучніввиробляєтьсявнутрішняпізнавальна потреба,вміннядоказовоміркувати,вдосконалюютьсярозумовіоперації,виробляєтьсяпрофесійнетеоретичнемислення.

У наше годинудослідниками проводитисярозробкапсихологічноїконцепціїсамостійної роботиучнів йчастково,сформованеуявлення проїї структуру, прозакономірністьїїорганізації, атакож проступіньсформованостісамостійної роботи. При такомупідходіголовноюметою уформуванні йполіпшеннінавчальногопроцесувиступаєрозвиток йудосконалення вучніврізнихмотивів,стимулюючихнавчання,психологічнімеханізмицілепокладання.Самостійна роботаучнів - один ізнайскладнішихмоментіворганізаціїнавчальногопроцесу.Самостійна роботавиявляється такою, щонайменшепіддаєтьсяуправліннюззовні чивіддаленого вчасівикористаннякорекційнихприйомів,направлених наполіпшення й подаліудосконалення.

>Будь-яка діяльністьмаєцілкомпевну структуру.Умовою жрозвитку йвдосконаленнядіяльностівважаютьрозвиток йзбагачення шкірного ізїїкомпонентів.

Мотивєджереломдіяльності йвиконуєфункціюспонукання.Конкретними мотивамисамостійної роботиучнівможуть бути:інтерес,бажання, страх таін.Конкретнимицілямисамостійної роботиучнівможуть бути:запам'ятовування тексту,розвитокмислення,пам'яті таін.Актуальність метивизначаєтьсяступенембезпосереднього зв'язкуїї із мотивом:чимзв'язокміцніший йзмістовний, тімвірогіднішадосяжність мети. Метареалізується впроцесіздійсненняспособівдіяльності;різнимцілямвідповідаютьрізніспособи.Способи -цетехнічніприйоми, задопомогою яківхіднаінформаціяперетвориться в діяльність.Зовнішніумови -цесукупністьрізнихчинників,сприяючих чиперешкоджаючихздійсненнюдіяльності.Міжструктурними компонентамидіяльностііснуютьрізнівзаємозв'язки.Актуалізаціяпевного мотиваціюпризводить до постановкиконкретної мети, щоспричиняє за собоювикористаннявідповіднихспособів.

>Самостійна робота, як виддіяльності,можездійснюватися лише занаявності всіхїїкомпонентів.Організовуючисамостійну роботуучнів,треба не лишевраховувати усіїїкомпоненти, але й і забезпечитикожний із нихяскравимзмістом й максимальноможливимрівнемрозвитку [15].

Зпогляду принципудинамічноїполімотивації ворганізаціїсамостійної роботи, напочатковихетапахкорисні й «>зовнішнісполуки» (>оцінка,необхідністьскласти тему таін.).Ефективнимивиявляютьсязовнішнісполуки, неформальні, аорієнтовані наіндивідуальність.Слідпідкреслити, щоосновнезначенняактивізації,підключення йвикористання широкого коларізнихмотивів (>особистімотиви,особистіпроблеми,практичніпроблеми,самоствердження,спілкування таін.) йзовнішніхспонукань -залученняучня досамостійної роботи.

Метазовнішніхспонукань -лишепідсилитивнутрішніспонуки (>мотиви), котріще неперетворилися восновні. Мета -це результат,який людинаприпускаєодержати вкінцісвоєїдіяльності. Длявизначеннязмісту метисамостійної роботи,необхідновизначитицілівчителя.Вониорієнтовані навіддаленірезультати й зазмістом болееширші:формування йрозвитокпізнавальних йпрофесійнихмотивів,засвоєнняспособіврішенняпроблеми йнавичокмислення,прищепленнясмаку доінтелектуальної роботи таін.

>Ціліучня, особливо напочатковихетапахрозвиткусамостійної роботи,повинніприпускатиконкретний,відчутний й порівняноблизький за годиною результат.Дужезагальні,неконкретні йдалекіцілі,наскільки бпривабливими смердоті не були, незможутьвиконатинаправляючоїфункції ворганізаціїконкретноїдіяльності, Якавідбувається в даний момент. При цьому результат,якийприпускаєодержатиучень, виненхоча бсуб'єктивновиступати якцілкомдоступнийнайближчим годиною, але впочатковомуетапі йоб'єктивно бути таким. Метатакож винна бутидоступною йдостатньомотивованою.

>Традиційно приконтролі засамостійноюроботоюучнів акцентробиться настимулюючійїїфункції. разом із тім, ізпсихологічної точкизорусаме вонєнайважливішою:якщоспонукальнуфункціювиконуютьмотиви,потреби,інтереси,уявлення промайбутнєтобторізнівнутрішні,психічністани, й смердоті урядівипадківможутьдоповнюватисяще йзовнішніми стимулами, токоректуванняєспецифічноюфункцією контролю [16].

Зрозподілом двохфункцій контролюпов'язаневиділення двох йоговидів: попроцесу й за результатом. Контроль попроцесупотребуєуваги до шкірного видувиконуваноїдіяльності. Контроль за результатомприпускаєповну свободулюдини вздійсненніпроцесудіяльності,проте ставити його переднеобхідністювчаснопредставитиконкретний результат.

Контрольрефлексіїздійснюється уформіобміну думиміжучнем йвчителем врівноправномудіалозі,якийорієнтуєучня уже в самомупроцесідіяльності наакцентуванняуваги наїї засобах, босамецепредставляєголовнийінтерес длявчителя [24]. При цьомуодержувана із книжокінформація не лише незабувається, а,навпаки,впершепо-справжньомупочинаєзапам'ятовуватися увсійсвоїйтеоретичнійповноті йпрактичнійзначущості;аджепідвищенаувага довласнихспособівнеминуче приводити допроблеми їхніобґрунтування, аобґрунтуваннядосягається лишеретельниманалізомінформації, щовідкривається впроцесічитання.

>Самостійність уздобутті знаньпередбачаєоволодінняскладнимивміннями йнавичкамибачитисенс та мітку роботи,організаціювласноїсамоосвіти,вміння по-новомупідходити допитань, щовирішуються,пізнавальну йрозумовуактивність йсамостійність,здатність до творчости.

>Тобто, присамостійнійдіяльностіучень самвизначає міткудіяльності, предметдіяльності йзасобидіяльності. Упроцесідіяльностіученьпостійноспіввідноситьпередбачуваний результат ізумовами й предметомдіяльності,завдякичомувідбираєзасобидіяльності,відповідніспособивиконаннядій йвстановлюєпослідовність їхнізастосування.

>Самостійна робота,виступаючиспецифічнимпедагогічнимзасобоморганізації тауправліннясамостійноюдіяльністюучня,маєподвійну природу. З одного боці, вонпостає якнавчальне заподіяння,тобтооб’єктдіяльностіучня,запропонованийвчителем чипідручником, ізіншого –формоюпроявупевного способудіяльності повиконаннювідповідного заподіяння.

>Розвитоксамостійностіучнів –це позначкадіяльності як учителів то йучнів, томувчитель виненстворитиумови дляспонуканняучня досамостійної роботи,такий режимсамостійноїдіяльності,який бі давшизмогуреалізуватиголовну мітку –розвитокособистостіучня,їїтворчогопотенціалу.Найбільшуактуальністьнабуває така організаціясамостійної роботи, заякоїкоженученьпрацював бі наповну силусвоїхможливостей.

Широкезастосуваннясамостійної роботиучнів під час уроків, таким чином,даєзмогууспішнорозв’язувати багатонавчально-виховнихзавдань: підвищитисвідомість йміцністьзасвоєння знаньучнями;виробити у якихуміння інавички, яківимагаєнавчальнапрограма;навчитикористуватисянабутимизнаннями йвміннями вжитті, всуспільнокорисній роботи,розвивати вучнівпізнавальніздібності,спостережливість,допитливість.Логічнемислення,творчуактивність под годинузасвоєння знань;прищеплюватиїм культурурозумової йфізичної роботи,вчити їхньогосамостійно продуктивно й ізінтересомпрацювати;готуватиучнів доти,щоб смердоті моглиефективнозайматися послезакінчення школи.

>І.2Особливостіорганізаціїсамостійної роботи внавчальномупроцесіпочаткової школи

>Відповідно доОсновнихнапрямівреформизагальноосвітньої школиувага учителівспрямована навсебічнийрозвитокпізнавальноїактивностіучнів,прищепленняїмінтересу донавчання,формуваннянавичоксамоосвіти. Урозпорядженнівчителя для цогоє багатометодів, йсеред нихособливу рольвідіграє метод,якийдіставназву “>самостійна роботаучнів”.

Проблемасамостійної роботиучнів упроцесінавчанняєниніоднією ізнайбільшактуальних.Вирішенняїї впрактицішкілвимагаєособливоїуваги,оскільки вповсякденнійдіяльності вчителянайбільшенедоліківзустрічаєтьсясаме ворганізації йпроведеннісамостійної роботиучнів. УдослідженняБ.П.Єсипова,М.О. Данилова, В.О.Онишука,П.І.Підкасистого таіншихнауковціввідзначається, що заподій цоготакі: а)формуванняумінь йнавичоксамостійної роботиє одним ізнайскладнішихвидівдіяльності педагога, щовимагаєретельноїпідготовки вчителя йучнів; б)відсутністьпевноїсистеми вдіяльності вчителя поприщепленнюучнямумінь йнавичоксамостійної роботи; в) ушкільномунавчально-виховномупроцесіспостерігаєтьсянеправильнеспіввідношеннярепродуктивних йтворчихсамостійнихробіт. Інарешті,розумовийрозвитокшколярів упроцесінавчання, їхньогоактивність йсамостійність багатозалежить віднавчання їхньогоприйомам роботи йрозумовоїдіяльності.

>Відомо, що взасвоєнніучнями знань йвмінь впроцесінавчанняпровідна рольналежить такихдіяльності якмислення.Сприйняття новогоматеріалу,закріплення йвідтворення його,оволодіннярізниминавичками йвміннямивдосконалюється прибезпосереднійучастімислення.

>Особливістьпроцесумисленняполягає до того, щовінспрямований навирішеннябудь-якого заподіяння. Укожному із нихзакріплена позначка, надосягненняякоїспрямованийпізнавальний процесучня. Рух до метиобумовлений йвдосконалюється впевнихумовах безурахування умів, у яківідбуваєтьсямисленевий процес всвоємурухові до мети,важкодосягтивирішенняпоставленого заподіяння. Вісьчомупочатковим моментом впроцесімисленняє проблемнаситуація, котравиникаєвнаслідокутруднення,потреби щосьзрозуміти.

>Процесмисленнявиникає зспробзнайтивихід із важкого стану.

>Внаслідок цоговизначаютьсяшляхивиходу ізсуперечливоїситуації.

>Відбуваєтьсяпевна системадій:аналіз, синтез,порівняння,аналогія,узагальнення тощо.Якщо діївідповідаютьрозкриттюоб’єктивнихпричинно-наслідковихдійоб’єкта, щовивчається, означати, процесмисленнязавершуєтьсяформуванням новихуявлень й зрозуміти.

>Слідвідмітити, щоутрудненнявиникає до тоговипадку, коли тієї,хтопізнає,побачивсуперечність, Якаєосновоюутруднення й стимулом допошуку.

>Першиметапомпошукуєвідтвореннянаявних знань,фактів, котрі лежатипоруч ізновимявищем й приспівставленніз’ясовується їхнісхожість йвідмінність.Причому,неминучевідбуваєтьсяудосконаленнядосвіду подкутомзорувирішення новихзавдань.Проте заподіяння проблемного характерубудується не так наосновінаявних знань.Лишеполіпшення старогодосвіду збурити доуспіху.Необхідношукатиновізв’язки,уявлення, котрі дозволяли бдобитися правильноговирішення.

>Пошуквступає вдругийетап –накопиченняфактівдоказу,встановлення новихзв’язків йзакономірностей, котрідозволяютьдативичерпнепоясненняоб’єкта, щовивчається, йвирішитисуперечність.Важливо,щобученьсамостійнопереконався, що длявирішенняданого заподіяння недосить знань йзагорівсябажаннямздобути їхні.

Отже, впроцесі проблемногонавчанняпершаспробавирішититруднощі іздопомогоюнаявногодосвіду,хоча у нассобі не приводити доуспіху, але йважлива якнеобхіднаумова дляусвідомлення, що недосить не лише знань, а іпоявибажанняпоповнити їхнього.Психічний станучня допошукустворено.Вінпрагнездобутизнання,потрібні длявирішеннятруднощів, щовиникли.

Яка ж при цьому дидактична навчительство?Завдання його на цьомуетапіпошукуполягає до того,щобучні малі под руками усе задлярозширеннясвоїх знань укожнийпроміжокнавчального години,добивалисякращихрезультатів усамостійнійпізнавальнійдіяльності. Напочатковійстадії проблемногонавчанняучніповинніодержати відвчителяточнівказівки, де смердотіможутьзнайтидодатковівідомості, що ізчимслідспівставити й ізякимирізнимиваріантами смердотіможутьзустрітися приознайомленні ізновимматеріалом. Ні вякіймірі не винназнижуватисьактивністьпошукуучнів,якщоїмзаздалегідь якщовідомо від вчителя, щоіснуютьрізні, частодіаметральнопротилежнівластивостіявищ йпроцесів.

Сутьпошукуполягає над тому,щобназватицівластивості, анавчатиучнівуміннюрозкривати,показувати їхні.Організовуючицейпошук, вчитель виненчіткоуявляти, ізякимитруднощами взасвоєнніматеріалузіткнутьсяслабкі,середні йсильніучні, йнадатиїмдиференційованудопомогу.

>Спостереженнясвідчать, щонайсильнішіучні активновключаються впошукдодатковогоматеріалу длявирішенняпоставленого заподіяння,намічають йзастосовують при цьомурізніпідходи.Вони нечекають відвчителячастковоговтручання в процеспошуку,навпаки,буваютьневдоволені йогопідказуванням,прагнуть появитиякомога понадсамостійності.Слідвідзначити, щопоняття “>сильнийучень”,тобтоздатнийшвидковключитися впошук йуспішно вести його, незавждиспівпадає ізпоняттям добровстигаючий.

>Учні ізсередньоюуспішністюздатніцілкомвключитися впізнавальнийпошук ізданоїпроблеми. Навідміну відсильних смердотіпотребуютьдопомоги із боці учителів.Головнатрудність їм – правильновизначитиетапидій повирішеннюпроблеми,послідовно йлогічночіткорозкритизмістнайважливішого заподіяння.Частіпомилки в їхніпошуковійдіяльності, пропуски окремихважливихланок йдоказів,простеперерахуванняфактів безвстановлення причин, що породили їхні,відсутність з висновками йузагальнень ізнаведеногоматеріалу.Допомогавчителя винна бутиспрямована напопередженняцихпомилок.Головне – донести її досвідомостіучнів, щостановить основучіткоїлогічноїпослідовності вміркуваннях йдоказах, щоє причиною йнаслідком, безрозкриття чогопошук недастьбажанихрезультатів.

І,нарешті,

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація