Реферати українською » Педагогика » Заняття як засіб розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку


Реферат Заняття як засіб розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку

Страница 1 из 7 | Следующая страница

>ОГЛАВЛЕНИЕ

 

Запровадження

Глава 1. Теоретичні основи розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку

1.1 Поняття «пізнавальна активність» в психолого-педагогічної літератури

1.2 Особливості розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку

1.3 Кошти розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку

Глава 2.Опитно-експериментальное дослідження розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку під час занять

2.1 Діагностика рівня пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку

2.2 Реалізація заняття як засобу розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку

Укладання

Бібліографія


Запровадження

 

Проблема розвитку пізнавальної активності дошкільнят – один із найбільш актуальних як у дитячій психології, оскільки взаємодія людини навколишнім світом можливим завдяки його активності та банківської діяльності, а ще й оскільки активність є неодмінною передумовою формування розумових здібностей особистості, її самостійності ініціативності. І тому зараз, сучасні програми передбачають формування в дошкільнят не окремих фрагментарних «>облегченних» знань про навколишнє, а цілком достовірних елементарних систем поглядів на різних властивості і стосунках предметів і явищ. Одне з провідних спеціалістів у галузі розумового виховання дошкільнят, М.М.Поддьяков як і справедливо підкреслює, що у етапі треба давати дітям ключі до пізнання дійсності, а чи не йти до вичерпної сумі знань, як і відбувалося у традиційної системі розумового виховання.

У Базовому компоненті дошкільної освіти говориться у тому, що повинен уявити про пізнавальної активності у власному розвитку, цікавитися особливістю свого сприйняття, пам'яті, уяви, мислення; володіти початковими формами досліджень, експериментування, елементарно вивчати світ довкола себе.

За наявними в психології даним, незвичний розумовий підйом в дитячі роки найбільш перспективний саме в випадках, коли йому супроводжує захопленість чимось, потяг до якимось певним видам занять.

Проблема пізнавальної активності – одне з найважчих у педагогіці, оскільки, будучи індивідуально-психологічної характеристикою людини, має дуже складні взаємодії психофізіологічних, біологічних і соціальних умов розвитку. Проблемі пізнавальної активності, способам і методам активізації навчальної діяльності були присвячені дослідженняЛ.И.Божович, А.А. Вербицького,Л.С. Виготського, П.І. Гальперіна, В.В. Давидова, В.С. Ільїна, О.Н. Леонтьєва, О.К. Маркової, А.М.Матюшкина, А.В. Петровського,Н.Ф.Тализиной, Г.А. Цукерман,Л.М Фрідмана,Т.И.Шамовой,Г.М.Щукиной,Д.Б.Эльконина, І.С.Якиманской. Особливості розвитку пізнавальної активності у дошкільному віці, умови й методи її формування у різних напрямах вивчені на роботах Т. М.Землянухиной,Д.Б.Годовиковой,Е.Э. Крігер,М.И.Лисиной,Т.А.Павловец,Т.А. Серебрякової, С.П.Чумаковой. Однак питання розвитку пізнавальної активності старших дошкільнят у процесі проведення занять у дошкільній установі вимагають подальшої розробки.

Пізнавальна активність за правильної педагогічної організації діяльності вихованців і систематичної і цілеспрямованої виховної діяльності може і має стати стійкою рисою особистості дошкільника і неабияк впливає сильний вплив з його розвиток.

Усе це й зумовило актуальність теми дослідження.

Під час вивчення психолого-педагогічної літератури нами виявили протиріччя між нагальною потребою розвитку пізнавальної активності дошкільнят і недостатньою використанням можливості вдосконалення цього процесу під час занять у дошкільній установі.

>Виявленное протиріччя дозволило позначити проблему дослідження: пошук найефективнішого кошти розвитку пізнавальної активності в дітей віком старшого дошкільного віку.

Ця проблема дозволила сформулювати тему дослідження: «Заняття як розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку».

Об'єкт дослідження: пізнавальна активність дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: заняття як розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження: теоретично виявити і шляхом дослідно-експериментальної роботи перевірити ефективність заняття як засобу розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку.

Вивчення психолого-педагогічної літератури з темі дослідження дозволило висунути таку гіпотезу: передбачається, що пізнавальна активність в дітей віком старшого дошкільного віку то, можливо це реально і помітно підвищується, тоді як процесі навчання дошкільнят будуть цілеспрямовано й комплексно використовуватися різноманітні форми занять.

Відповідно до метою та гіпотезою дослідження визначено такі завдання:

1) Розглянути поняття «пізнавальна активність» в психолого-педагогічної літератури.

2) Виявити особливості розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку.

3) Визначити кошти розвитку пізнавальної активності в дітей віком старшого дошкільного віку.

4) Експериментально перевірити ефективність заняття як засобу розвитку пізнавальної активності в дітей віком старшого дошкільного віку.

>Методологическую основу теоретичну базу дослідження даної роботи становлять теорія навчальної роботи і змістовні ідеїличностно-ориентированного освіти (роботиЮ.К.Бабанского,Л.Г.Вяткина, В.В. Давидова, О.К. Маркової,Д.Б.Эльконина; ідеї народної педагогіки у зв'язку з розвитком пізнавальної активності у дошкільнят (педагогічне спадщина Л. Н. Толстого,К.Д. Ушинського,нравственно-дидактические новації В.А. Сухомлинського, роботи з народної педагогіціГ.Н. Волков; концептуальні ідеї розвитку пізнавальної активності у дошкільнят (роботи О.К. Маркової, В.С. Мухіної, Г.І.Щукиной).

Аби вирішити поставлених завдань та гіпотези було використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз політики та узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблемі дослідження, спостереження навчально-виховним процесом, педагогічний експеримент, метод аналізу педагогічного експерименту, статистичні методи обробки даних.

>Опитно-експериментальная база дослідження: ДОП «>Ромашка» містаНоябрьска. Під час експерименту брали участь вихованці старшої групи у кількості 20 людина.

Дослідження проводилося у трьох етапу.

Перший етап – постановочний (01.02.10 – 01.03.10) – вибір, і осмислення теми. Вивчення психолого-педагогічної літератури, постановка проблеми, формулювання мети, предмета, об'єкта, завдань дослідження, постановка гіпотези.

Другий етап –собственно-исследовательский (02.03.10 – 02.04.10) – розробка комплексу заходів та його систематичне проведення, обробка отриманих результатів, перевірка гіпотези.

Третій етап –интерпретационно-оформительский (03.04.10 – 03.05.10) – проведення контрольного експерименту, обробка і систематизація матеріалу.

Наукова новизна дослідження у тому, що уточнено поняттєво-термінологічний апарат, описує процес розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку під час занять; розроблений діагностичний апарат визначення рівнів розвитку пізнавальної активності дошкільнят.

Практична значимість у тому, що використання результатів і висновків дослідження, у умовах сучасних дошкільних освітніх закладів дозволяє вихователям вирішувати питання, пов'язані з недостатнім розвитком пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку під час занять.

Структура і роботи вистачить: робота складається з запровадження, двох глав, укладання, бібліографічного списку, що включає 35 найменувань, докладання. Робота включає таблиці (5), ілюстрована до малюнків (1). Загальний роботи вистачить 70 сторінок комп'ютерного тексту.


Глава 1. Теоретичні основи розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку

 

1.1 Поняття «пізнавальна активність» в психолого-педагогічної літератури

 

Сьогодні поняття «пізнавальна активність» широко використовують у різноманітних напрямах психолого-педагогічного пошуку: проблем відбору змісту освіти (В.М.Аксюченко, О.П. Архипов, Д.П.Барам), формування спільних навчальних умінь (>В.К. Котирло,Т.В.Дуткевич,З.Ф.Чехлова), оптимізації пізнавальної діяльності учнів (>Ю.К.Бабанский, М.А. Данилов,И.Я. Лернер, Л. П.Аристова,Т.И.Шамова, В.І. Лозова), взаємовідносин дітей із однолітками і вчителем (>Т.А. Борисова, Н.П.Щербо); ролі педагога і особистісних чинників у розвитку пізнавальної активності учнів (А.А. Андрєєв,Т.Н. Разуваєва, Ю.І. Щербаков,Ю.Н.Кулюткин, Л. П.Хитяева.Е.А.Сорокоумова,Л.К.Гребенкина).

Проте в більшості авторів немає єдиної думки щодо значення поняття «пізнавальна активність», яке трактується по-різному: як різновид чи якість розумової діяльності (М.А. Данилов, А.А. Люблінська,В.К. Буряк,Т.И.Шамова), як природний прагнення дитину до пізнання (>Д.Б.Годовикова, Є.І. Щербакова), як стан готовності до пізнавальної діяльності (>П.Т.Джамбазка, Т. М.Землянухина,М.И.Лисина, Н.А. Половнікова), як властивість чи якість особистості (>Т.А. Ільїна, А.І.Раев,Г.Ц.Молонов, О.З.Иоголевич, Т.Д.Сарториус,З.Ф.Чехяова, Г.І. Щукіна).

Маючи приведені погляду, і навіть на роботиМ.И.Лисиной,A.M.Матюшкина і Т.Д.Сарториус, переконливо доводять, що пізнавальна активність є формованим якістю особистості, ми визначаємо пізнавальну активність як прижиттєво розвивається складне особистісне освіту, зумовлююче якісні характеристики пізнавальної діяльності [29,с.345].

Попри значну увагу, яку приділяють проблемі дослідниками, нині немає загальновизнаного розуміння структури пізнавальної активності, відсутня єдина, зручна система виділення показників, критеріїв пізнавальної активності.

Аналіз літератури показав, що аргументовано виділення авторами наступних компонентів структури пізнавальної активності: емоційний, вольовий, мотиваційний, змістовно - процесуальний і компонент соціальної орієнтації.

З огляду на всю труднощі фіксації такого складного феномена, як пізнавальна активність, і передбачаючи можливість нерівномірного розвитку її компонентів, ми вибороли підхід поелементного вивчення. У кожному структурному компоненті нами є такі емпіричні елементи піддаються спостереженню, фіксуванню і теоретичному аналізу. Кожен зовнішній ознака елемента структури пізнавальної активності то, можливо відбито у визначених критеріях, які характеризують рівень прояву даного елемента.

Система зовнішніх ознак дозволяє фіксувати якісне стан компонентів пізнавальної активності, а виділені рівні прояви даних ознак відбивають ступінь сформований компонентів з кількісних позицій.

З огляду на, що успішний розвиток емоційного, вольового і мотиваційного компонентів багато в чому зумовлено протіканням внутрішніх психічних процесів, ми зараховуємо дані компоненти до внутрішньої сфері пізнавальної активності, асодержательно-операциональний і компонент соціальної орієнтації - до сфери зовнішньої [30,с.79].

Виділені компоненти пізнавальної активності можуть бути різних рівнях розвитку, та заодно вони, як частини системи, перебувають у складні стосунки взаємовпливу і взаємозалежності.

Таблиця 1 - Структура пізнавальної активності

компоненти зміст критерій параметри виміру характеристики прояви
ЕМОЦІЙНИЙ особливості емоційного підкріплення індивідуального досвіду пізнання зовнішнє вираз емоцій (радість – горі, захоплення – байдужість тощо. тощо.) сила прояви

1. Нейтральний стан

2.Умеренное прояв

3. Високе прояв

4. Дуже високе прояв

стійкість і соціальної спрямованості відносини

1. Сталий негативне

2.Неустойчивое

3. Сталий позитивне

>ВОЛЕВОЙ вольові зусилля, створені задля досягнення свідомо поставленої мети, пов'язані з подоланням зовнішніх й захищає внутрішніх перешкод прагнення, наполегливість, стійкість (подолання труднощів) стійкість та цілеспрямування пізнавальної діяльності

1. Високий рівень

2. Середній рівень

3. Низький рівень

мобілізація сил концентрація уваги

1. Висока

2. Середня

3. Низька (неуважність)

саморегуляція ступінь прояви самостійності

1. Самостійність відсутня

2. Часткова самостійність

3. Повна самостійність

>МОТИВАЦИОННЫЙ мотиви, потреби, установки, інтереси, мети, результат ставлення до завдання позиція школяра

1. Неприйняття і невиконання

2. Інтерес, але з виконання

3. Прийняття і виконання

ставлення до результату діяльності швидкість засвоєння розумових дій (у операцій)

1. Активно – творча

2. Активно – зацікавлена

3.Нейтрально – активна

4.Пассивно – негативна

5. Активно - негативна

>СОДЕРЖАТЕЛЬНО-ОПЕРАЦИОНАЛЬНЫЙ обсяг знань, умінь, навичок, способів діянь П.Лазаренка та готовність їх застосувати оптимальність діяльності (швидкість і якість виконання завдань) інтегроване прояв інтелектуального діапазону (>кач-во розум. дійств.)

1.Инертний рівень

2. Середній рівень

3. Динамічний рівень

1. Вузький діапазон

2. Середній діапазон

3. Широкий діапазон

включеність у діяльність позиція школяра

1. Самостійне включення

2. Включення при додатковому зовнішньому стимулюванні

3. Відмова від включення

>СОЦИАЛЬНОЙ ОРІЄНТАЦІЇ громадська спрямованість пізнавальної діяльності соціальна відповідальність виникає, усвідомленість сенсу самоосвіти і самовдосконалення спрямованість особистості

1.Созидательная (до справи)

>2.Потребительская (отримання громадського визнання, оцінки)

>3.Утилитарно-прагматическая (він)


Приміром, позитивне емоційне ставлення до пізнавальної діяльності стимулює розвитоксодержательно-процессуального компонента і навпаки, значний обсяг знань умінь і навиків створює дитини позитивної налаштованості стосовно навчальної діяльності.

Усі виділені дослідниками (>Д.Б.Богоявленская,B.C.Данюшенков, А.А. Кірсанов, О.Т. Ковальов, А. І.Крупнов, В.І. Лозова,A.M.Матюшкин, А. П.Прядеин, І.А. Пєтухова, І.А.Редковец,Т.Н.Шамова, Г.І. Щукіна) рівні пізнавальної активності можна класифікувати з таких підстав.

Стосовно діяльності [34,с.216]:

1. Потенційна активність, характеризує особистість із боку готовності, прагнення до діяльності.

2. Реалізована активність характеризує особистість через якість діяльності, виконуваної у цьому даному випадку. Основні показники: енергійність, інтенсивність, результативність, самостійність, творчість, сила волі.

По тривалості і стійкості:

1.Ситуативная активність, що носить епізодичний характер.

2. Інтегральна активність, визначальна загальне домінуюче ставлення до діяльності.

За характером діяльності:

1.Репродуктивно - наслідувальна. Характеризується прагненням запам'ятати відтворити готові знання, опанувати способом їх застосування на зразок.

2.Поисково-исполнительская. Характеризується прагненням до виявлення сенсу явищ і процесів, визначенню перетинів поміж ними, оволодінню способами застосування знань у змінених умовах. Кошти до виконання поставленого завдання знаходяться самостійно.

3. Творча. Робиться шляхом пошуку, ініціативи постановці цілей і завдань, вироблення самостійної оптимальної програми дій, переносу знань у нових умов.

Дані рівні сформованості пізнавальної активності виділено з позиції якісного виміру, з погляду ж кількісного виміру зазвичай виділяються рівні: високий, середній і неприйнятно низький.

Ступінь успішності процесу формування пізнавальної активності залежить тяжіння системи зовнішніх і управління внутрішніх чинників. До внутрішнім ми зараховуємо біологічні чинники, і навіть психічні властивості особистості (здібності, характер, темперамент і спрямованість), до зовнішніх - соціальні й педагогічні.

Активність є найбільш загальної категорією в дослідженнях природи психіки, психічного розвитку, пізнавальних і творчих спромог особистості. Активність - предмет дослідження різних наук, природничих і громадських. Кожна наука досліджує специфічні нею закономірності породження, розвитку, динаміку активності. У системі пізнавальних процесів активність найрельєфніше виступає на трьох істотно різних рівнях, різняться специфічними особливостями саморегуляції [32,с.77].

У продуктивної пізнавальної активності ці рівні виражаються 1) як активність уваги, викликане новизною стимулу і точиться до системиориентировочно-исследовательской діяльності; 2) як дослідницька пізнавальна активність, викликане в проблемної ситуації у умовах навчання, зі спілкуванням, професійної діяльності; 3) як особистісна активність, що виражається у вигляді «інтелектуальної ініціативи», «>надситуативной активності», «самореалізації» особистості [26,с.312]. Нижче ми розглянемо, передусім, психологічну структуру і надасть динаміки активності другою рівні, т. е. активності, виникає у процесі розв'язання різноманітних типів розумових завдань.

>Адаптивние форми активності й формує відповідні їм процеси викликаються численними потребами і тих видами мотивації, котрі за лучили загальну характеристику мотивів досягнення (успіху). Сучасні стратегічні цілі освіти акцентують увагу до формуванні творчої, самостійної особистості, розвитку її як активного суб'єкта власного життя й зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим у педагогіці активно обговорюється проблема переходу від репродуктивної моделі освіти, які забезпечують відтворення «готових знань», до продуктивної моделі, яка орієнтована активізацію пізнавальної діяльності учнів.

У цьому напрямі проводяться дослідження різних аспектів процесу формування пізнавальної активності дітей (>Л.С. Виготський,Д.Б.Годовикова, В.В. Голіцин, В.В. Давидов, В.В. Зайком,Е.Э. Крігер,С.А.Козлова,Т.А. Куликова, О.Н. Леонтьєв,Е.А. Лобанова,З.Ф. Пономарьова,Т.А. Серебрякова,Т.И.Шамова, В.В. Щетиніна, Г.І. Щукіна та інших.). Вчені визначають сутність поняття «пізнавальна активність», проте, у

Страница 1 из 7 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація