Реферати українською » Педагогика » Теорія елементарної освіти І.Г. Песталоцці


Реферат Теорія елементарної освіти І.Г. Песталоцці

Страница 1 из 2 | Следующая страница

БІЛОРУСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРИ

Контрольна робота

 

з дисципліни «Педагогіка»

                                       

                                                    

                                                     

                                                     студента 3 курсу

                                                           заочного відділення

                                            >СПФ МВС

                                             група 233

                                                                              Онищука Сергія Степановича


Мінськ 2006

Зміст

Питання 1.

 

Теорія елементарного освітиИ.Г.Песталоцци…………………………………………3

1.1. І.Г. Песталоцці — найбільший представник

світової педагогічної думки XVIII — на початку ХІХвв.……………………………………3

1.2. Сутність й освоєно основні становища

теорії елементарного освіти І.Г.Песталоцци…………………………………………4

1.3. Значення педагогічного творчості І.Г.Песталоцци…………………………………7

Питання 2.

Методи організації навчально-пізнавальної діяльності (>Ю.К.Бабанский)…………….9

2.1. Поняття і сутність методуобучения……………………………………………………..9

2.2. Класифікація методів навчання (>Ю.К.Бабанский)…………………………………..10

2.3. Коротка характеристика методів навчання (поЮ.К.Бабанскому)……………………11

Список використаної літератури………………………………………………………15

Питання 1.

Теорія елементарного освіти І.Г. Песталоцці

1.1.  І.Г. Песталоцці — найбільший представник

світової педагогічної думки XVIII — початку ХІХ ст.

Серед перших педагогів кінця XVIII — на початку ХІХ в., які надали своїми ідеями і досвідом практичної діяльності значний вплив попри всі наступне розвиток світової педагогічної думки, був швейцарець І.Г. Песталоцці, родоначальник впливового напрями у педагогіці, відомого під назвоюпесталоццианства.

У історії Другої світової педагогіки Йоганн Генріх Песталоцці (1746—1827) відомий як із великих і шляхетних подвижників справи виховання принижених і ображених. Далі справедливо зміцнилася слава «народного проповідника», «батька сиріт», творця справді народної школи.

            І.Г. Песталоцці народився Цюріху у ній лікаря, і рано залишився без батька. Освіта він отримав звичайне на той час: спочатку закінчив початкову школу німецькою, потім — традиційну латинську школу і школу підвищеного типу,готовившую до вищої освіти, -- гуманітарну колегію, щось на кшталт старшої школи гімназії, після чого навчався у вищоїшколе—КоллегиумКаролинум, де готувалися протестантські теологи і проповідники, залишивши останнього теологічного курсу. Головною причиною цього було захоплення Песталоцці просвітницькими і революційними ідеями, які прийшли із Франції, передусім ідеями Ж.-Ж. Руссо, стурбованістю долями простого народу, жив злиднях й невігластві. Пошук практичних шляхів виведення простого люду із того куцого стану Песталоцці бачив у зміні характеру дітей, які мають забезпечувати їм єдність морального, розумового й фізичного розвитку, і навіть підготовку до продуктивної праці через активну участь у ньому.

            Істотною відмінністю І.Г. Песталоцці більшості попередників було те, що свої педагогічні ідеї він виводив з практики і намагався перевіряти їх дієвість у діяльностіоткривавшихся нею самоювоспитательно-образовательних установ. Першим із них була школа для дітей бідняків, що він відкрив своєму маєткуНейгоф (1774—1780), потім протягом один рік очолював притулок для дітей-сиріт у містечкуСтанце (1798—1799), нарешті, керував виховними установами вБургдофе (1800—1804) іИвердоне (>1805—1825).Последние два були школами-інтернатами, де одночасно готувалися та їхні вчителі народних шкіл. Цівоспитательно-образовательние установи придбали міжнародне визнання. Багато відомих учених, вчителя різних країн Європи приїжджали ознайомитися з досвідом роботи цих шкіл.

            Педагогічні ідеї, спостереження та висновки зі свого педагогічної роботи уНейгофе іСтанце І.Г. Песталоцці викладав у таких широковідомих творах, як «Листи пана Песталоцці до панаН.Э.Ч. вихованням бідної сільській молоді» (1777), «>Лингард і Гертруда» (1781—1787), «Лист до друга про перебування вСтанце» (1799), «Як Гертруда вчить своїх дітей» (1801), «Лебедина пісня» (1826). Через війну обмірковування своєї праці дійшов думки, що прагнення дітей до роботи і розвиток їх природних сил вимагають максимального спрощення прийомів і методів навчання у початковій школі. То в нього зародилася ідея з приводу елементарного (>поелементном) початковому навчанні як інструмент розвитку особистості вихованців.

           

1.2. Сутність й захопити основні становища

теорії елементарного освіти І.Г. Песталоцці

У наступні роки життя, керуючи «інститутами» вБургдорфе іИвердоне, І.Г. Песталоцці ідею з приводу елементарного початковому навчанні перетворив на певну концепцію, що стали відомої за назвою «метод Песталоцці», під яким розумілася система дітей, орієнтована з їхньої забезпечення всебічного розвитку, формування «розуму, серця й руки». Сутність свого методуИ.Г.Песталоцци викладав у ряді творів: «Метод. Вікопомна записка Песталоцці» (1800), «Як Гертруда вчить своїх дітей» (1801), «Вікопомна записка паризьким друзям про суті Доповнень і мети методу» (1802), «Що дає метод розуму й серцю» (1806), «Вікопомна записка про семінарії вКантоне У» (1806) та інших.

            Провідною у педагогічній концепції І.Г. Песталоцці була нова трактування ідеїприродосообразности виховання, витлумаченого як будувати їх у відповідність до внутрішньої природою дитину і установкою в розвитку всіх закладених у ньому духовних і фізичних сил. У цьому полягає загальнолюдська сутність виховання та її завдань.

            І.Г. Песталоцці думав, що задаткам, потенційним внутрішнім силам, якими дитина має від народження, властиво прагнення до розвитку. Їм виділили сили людської природи троякого роду:

1) сили знання, що перебувають у схильності зовнішнього та внутрішньому споглядання;

2) сили вміння, що з задатків до всебічному розвитку тіла;

3) сили душі, що з задатків до того що, Щоб любити, соромитися і володіти собою.

Відповідно цьому і початкове, елементарне, навчання І.Г. Песталоцціподразделял на розумовий, фізичну й моральне, підкреслюючи, що це складові повинні повинна розвиватися у безупинному злагоді та взаємодії, щоб якась жодна зі сторін особистості не отримала посиленого розвитку з допомогою інших.

             Розглядаючи гармонію розвитку сил людської природи як ідеал виховання, метою виховання І.Г. Песталоцці визнавав те що виробляти у вихованця якусь «сукупну силу», завдяки якому може визначатися відоме рівновагу між розумовими, фізичними і моральними силами окремої особистості.Виработку такого рівноваги сил І.Г. Песталоцці вважав одна з головних завдань початкового навчання. У цьому істотно значимим була така момент, що засвоєння дитиною корисних знань був відірване вміння їх застосовувати. Саме в взаємодії механізмів пізнання і уміньИ.Г.Песталоцци вбачав основу саморозвитку.

            Сукупність коштів освіти, що дозволяє допомогти вихованцю у його природному прагнення до саморозвитку, було представлено ідеями І.Г. Песталоцці про «елементарному освіті», що він узагальнено іменував як «метод». Метод елементарного освіти — це певна система вправ в розвитку здібностей дитини. Песталоцці розробив систему вправ, керуючись такими теоретичними ідеями:

1) дитина від народження має задатками, потенційними внутрішніми силами, яким властиве прагнення до розвитку;

2) багатостороння і різноманітна діяльність дітей у процесі навчання — основа розвитку і вдосконалення внутрішніх сил, їх цілісного розвитку;

3) активність дитини на пізнавальної діяльності — необхідна умова засвоєння знань, досконаліший пізнання навколишнього світу.

Саме назва «елементарне освіту» передбачало організацію навчання, коли у об'єктах пізнання й зовнішньоекономічної діяльності дітей виділяються найпростіші елементи, що дозволяє безупинно просуватися у навчанні від простого до дедалі складного, переходити від одному щаблі в іншу, доводячи знання й уміння дітей до можливої ступеня досконалості.

І.Г. Песталоцці думав, що дітей, особливо початкове, має будуватися з урахуванням їхньої вікових особливостей, навіщо слід пильно вивчати самої дитини. Знання дитячої природи з усіма особистісними потребами і устремліннями має лежати основу вибору способів застосування різних педагогічних коштів, які мають своїм завданням розвиток всіх внутрішніх та зовнішніх сил дитини. Звідси дотримувався висновок: необхідно усіляко сприяти вправі всіх сил дитини, спонукаючи його до використанню.

Вихідним моментом розуміння Песталоцці вважав чуттєве сприйняття предметів і явищ навколишнього світу. Ось чому велика значення він надавав принципу наочності щодо навчання як засобу розвитку в дітей спостережливості, умінь порівнювати предмети, вишукуючи їх як загальні і відмітні ознаки і співвідношень між ними. Спостереження у зв'язку вона як найважливіший джерело пізнання. У процесі навчання І.Г. Песталоцці рекомендував керуватися трьома правилами: вчити оцінювати кожен предмет як у ціле, знайомитимуть із формою кожного предмету, його мірою і пропорціями, знайомитимуть із найменуванням можна побачити явищ. У зв'язку з цим їм розробили так звана абетка спостережень, що складається з послідовних рядів вправ, які допомагають дитині встановлювати і безпомилково визначати характерні ознаки спостережуваного об'єкта, групувати їх у основі ознаки і тим самим формуватиме образ. Думка про значення що така вправ, звісно, продуктивна. Але її практичний втілення нерідко приймало й біля І.Г. Песталоцці, і його послідовників односторонній, формально через переоцінки ролі механічних вправ у розвитку особистості.

Розробляючи ідеї розвиває шкільної освіти і елементарного навчання, І.Г. Песталоцці був однією з основоположників концепції розвиваючого навчання: предмети викладання розглядалися їм більше як цілеспрямованого розвитку здібностей, як тільки засіб придбання знань. Ідею Песталоцці проразвивающем навчанні великого русского педагогК.Д. Ушинський назвав «великим відкриттям Песталоцці». Виділення та обґрунтування розвиваючої функції навчання ставило перед педагогом принципово нові завдання: вироблення в учнів ясних понять з єдиною метою активізації їх пізнавальних сил. Ідея навчання в концепції Песталоцці несла у собі потенційно новаторську силу, ставши предметом докладного вивчення і розробки в педагогічних теоріях видатних педагогівXIX—XX ст.

Розглядаючи завдання народної школи, І.Г. Песталоцці виділяв особливу її роль моральному вихованні, оскільки кінцеві результати шкільної освіти всіх його коштів перебувають у досягненні спільної мети — вихованні істинної людяності. Основу для морального розвитку І.Г. Песталоцці бачив у розумних сімейні стосунки, й шкільне виховання то, можливо успішним лише тому випадку, якщо діятиме повній згоді з сімейним. Любов і місцезнаходження друг до друга вихователів і вихованців — ось ті початку, куди необхідно спиратися в навчально-виховних установах.

>Простейшим вихідним елементом фізичного розвитку І.Г. Песталоцці вважав здатність до руху в суглобах дитини. За підсумками природною повсякденну діяльність дитини він пропонував будувати і системи шкільної елементарної гімнастики. У зміст фізичного виховання він включав ще й розвиток органів почуттів.

Провідною у педагогічній концепції І.Г. Песталоцці була ідеяприродосообразности виховання. Після Ж.-Ж. Руссо він закликає у процесі виховання і навчання враховувати внутрішню природу дитину і будувативоспитательно-образовательний процес із установкою в розвитку закладених у ньому духовних і фізичних сил.

1.3. Значення педагогічного творчості І.Г. Песталоцці

І.Г. Песталоцці з права можна назвати засновником справді народної школи. З висунутих їм теоретичних положень, він обгрунтував методику навчання рідної мови, вважаючи, що слід розвивати планомірно і послідовно, одночасно збагачуючи уявлення дітей про світ. І.Г. Песталоцці вважав за необхідне розширити зміст початкової освіти, включивши до нього дані з географії і природознавства, малювання, спів, гімнастику. Навчання арифметиці має будуватися з урахуванням наочності та розвитку активності і свідомості дітей.

>Посвятив все своє життя педагогіці, живучи найчастіше надголодь і віддаючи останні мізерні вартість підставувоспитательно-образовательних установ, І.Г. Песталоцці свято вірив і творив, слідуючи висунутої ним ідеї: сутність справжнього виховання, єдиного всім людей — вчених істинної людяності.

Значення педагогічного творчості І.Г. Песталоцці у цьому, що він заклав наукові основи методики початкового навчання. Його теорія елементарного освіти і ним підручники початкового навчання довгі роки були прикладом і вихідним пунктом до творення педагогів інших поколінь. На місце Песталоцці ставив вивчення рідної мови, потім — розвиток мовлення і основі навчання читання. Розроблені їм прийоми і вправи у розвиток промови надійно ввійшли у початковій зі школи і відповідні методики.

Висунуті педагогом положення про розвитку самодіяльності дітей у вченні і праці, провзаимообучении, про з'єднання навчання з продуктивною працею назавжди увійшли до арсенал демократичної наукової педагогіки. Його вимога будувати відносини вихователів і вихованців з урахуванням взаємного кохання і доброзичливості стала центральною ідеєю гуманістичної педагогіки.

Песталоцці набагато випередив свій час у пізнанні законів виховання та розвитку особистості. Він перший встановив, що це природні сили та здібності дітей розвиваються у процесі їх вправи у житті й проголосив основний принцип — життя утворює.  

Великий російський педагогК.Д. Ушинський справедливо називав І.Г. Песталоцці першим народним вчителем історії та батьком новітньої педагогіки. 


Питання 2.

Методи організації навчально-пізнавальної діяльності (>Ю.К.Бабанский)

           

2.1. Поняття і сутність методу навчання

           

            Метод (від грецьк.metodos) означає спосіб пізнання, дослідження явищ природи й життя, прийом, спосіб чи образ дії; шлях руху до істині.

            Методи навчання визначаються як система упорядкованих способів взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів, вкладених у досягнення мети освіти. З погляду даного визначення метод навчання органічно включає у собі навчальну роботу вчителя (викладання) й організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів (вчення) у тому взаємозв'язку, і навіть специфіку його роботи з досягнення освітніх, розвивають і виховних цілей навчання.

            Кожен метод навчання характеризується трьома ознаками:

· позначає мета навчання;

· спосіб засвоєння;

· характер взаємодії суб'єктів навчання.

Відбиваючи двоєдиний характер процесу навчання, методи є з механізмів, способів здійснення педагогічно доцільного взаємодії вчителя і учнів, що будується з урахуванням провідною і скеровуючу роль вчителя. Сутність методів навчання сприймається як цілісна система способів, прийомів і коштів, комплексно які забезпечують педагогічно доцільну організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Основними положеннями, у яких будується сучасна методика навчання, є:

1. Будь-які знання, вміння, навички та звички виникають, утворюються іупрочиваются школярі лише процесі її безпосередньої діяльності як педагогічний результат цієї бурхливої діяльності. У цьому слід пам'ятати, що жодного метод це не дає прямого навчального результату: кожен метод є засіб управління механізмом процесу навчання, тобто. організує навчальну діяльність учня.

2. Сукупність методів має неодмінно спричинить досягненню всіх цілей навчання.

3. Тісна взаємозв'язок і обумовленість вибору й ефективного застосування будь-якого методу і типовою педагогічної ситуації. Звідси виникає важливе завдання методики навчання — встановлення політики та розкриття закономірних зв'язків успішного застосування методів з типовою педагогічної ситуацією.

4. «Жодна засіб може бути оголошено хорошим або поганим, будучи вирване із усієї системи коштів; вирішальним моментом є і дію всієї системи коштів, гармонійно організованих» -- так узагальнено сформулював це положення О.С. Макаренка з урахуванням технологічної логіки педагогічних процесів.

5. Тісна

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація